Академія української преси розпочинає нову рубрику «Fake is…»! Ми розподілимо фейки за популярними напрямами, розберемося, чим зачіпає і як діє російська пропаганда, та імунізуємо вас від подальших інформаційних укидів. Також ви зможете допомогти іншим не потрапити в брехливі російські тенета.
Один з важливих напрямів, на якому активно працює російська пропагандистська машина, — руйнація довіри до міжнародних партнерів. Уже кілька років ворог сіє зневіру в щирості допомоги та закидає думки про те, що дружні нам країни хочуть скористатися ситуацією. Нині основним європейським партнером для України є Польща і саме на неї спрямовано найбільше атак. Публікації у національних інформагенціях агресора та поширення меседжів у соцмережах на українську аудиторію свідчать про важливість цих спецоперацій для росії. І, зважаючи на колосальну підтримку Польщі, можемо сміливо передбачити, що атаки продовжуватимуться і росія породжуватиме нові й нові фейки для дестабілізації наших відносин.
Фейки про те, що Польща претендує на західні українські території почали з’являтися ще після Революції гідності. У 2015 році в новині під заголовком «Польські претензії Україні. Чи вирішить Варшава “відкусити” Галичину?» російське видання «Военное обозрение» писало: «Справа в тому, що Польща розглядає землі західної України як незаконно відібрані у неї у 1939 році…». У 2018 році в ефірі програми «60 минут» на пропагандистському телеканалі «Россия 1» можна побачити пропонований поділ України, де східні та південні області відходять до складу росії, а західні вона великодушно «дарує» Польщі. До того ж ведучий говорить про безпосередні територіальні інтереси Угорщини та Польщі, а також зазначає, що «західні агресори» самі скоро окупують всю західну Україну.
Після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року та облому загарбницьких планів щодо перемоги за три дні, російські пропагандисти переглянули свої меседжі та згадали старі темники. Вже на початку травня в проросійських телеграм-каналах поширювалася фейкова інформація про те, що деякі країни «не дають «дозволу» нашому Офісу Президента на підписання мирного договору». У дописі телеграм-каналу «Легитимный», який має 1,2 мільйона переглядів, зазначалося, що Польща зацікавлена у «поділі України за Югославським сценарієм», де наші західні території відійдуть їй. Схожі наративи з’являлись і надалі протягом року, та за останній місяць вони набули особливої популярності.
У «креативних» пошуках для підживлення теми дискредитації Польщі в очах українців, росіяни створили також фейки про те, що Польща вивозить український чорнозем, заробляє на війні в Україні й зацікавлена в її продовженні, а підтримує Україну, лише тому, що росія є більшою загрозою, ніж «бандерівці» та інші.
Мотивами такої пропаганди є підривання довіри українців до Польщі та її допомоги; зміна сприйняття новин про поглиблення співпраці з позитивного на підозру та пошук підступу. Додатково росія всіма силами намагається зняти з себе повну відповідальність за всі негаразди, які зараз відбуваються в Україні, та перекласти її на інших: «інтереси Польщі»; боротьба за домінування між США та Китаєм, що вирішується в Україні; зацікавленість країн заходу заробити на війні і т.д. Кожна подібна новина розмиває чіткий образ єдиного джерела зла, яким є російська федерація.
Навіть на другий рік повномасштабної війни, після тисяч жертв серед цивільного населення та нескінченної кількості фото- та відеодоказів, люди продовжують вірити фейкам, адже пропагандистська машина працює невпинно та злагоджено на всіх фронтах. Пропагандисти прекрасно розуміють специфіку людської психології та ефективно використовують її для впливу на свідомість і сприйняття.
Особливість роботи людського мозку полягає в тому, що апріорі він не є раціональним. Людина створює свою «суб'єктивну соціальну реальність» на основі власного сприйняття зовнішнього світу. Таке відхилення в судженнях називається когнітивним упередженням або викривленням. Це – ілюзії, за допомогою яких наш мозок переконує нас у тому, що є неправдою.
Люди запрограмовані шукати причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами, і пропаганда використовує цю особливість на повну. Вона заповнює емоційною, маніпулятивною та часто відверто брехливою інформацією простір між фактом та власними фейками, поєднуючи їх у логічний ланцюг. Так поєднуються реальні новини про поглиблення співпраці із фейком про те, що Польща заробляє на війні в Україні (конкретні приклади такого підходу наведені нижче у тексті).
Ще одне когнітивне викривлення, на якому активно грають фейки — ефект знайомства з об'єктом: люди більше довіряють інформації, яку вже зустрічали раніше. Пропагандисти постійно повторюють власні меседжі, повертаються до тих самих фейкових новин, використовують буквально ті самі визначення та формулювання. А щоб акцентувати на повторюваності інформації, використовуються фрази на кшталт: «як ми писали раніше», «як ми вже інсайтили», «з’явилось підтвердження нашим попереднім словам» тощо.
На аудиторію впливає ефект контрасту – позитив від допомоги, яку надає Польща, перекривається фейковою новиною, яка її дискредитує. Критичне мислення включається не відразу і не у всіх, маніпулятивне спотворення фактів одразу спростовує важливість реальних вчинків і дій.
Ефективним також є використання інфлуенсерів (авторитетів). Кремль має свої «приховані» рупори серед українських блогерів, які у потрібний час ретранслюють замовлені меседжі (такими блогерами, які підхоплювали меседжі із дискредитації Польщі, наприклад, є: Сергій Гула, Анатолій Шарій). Люди схильні надавати вищу оцінку думці авторитету, їхній висновок більшою мірою буде залежати саме від неї.
У своїх публікаціях із дискредитації Польщі в очах українців пропагандисти використовують такі основні методи впливу:
Наш ворог грає на перспективу. Росія розуміє, що Польща — наш стратегічний європейський партнер. Будь-які негаразди у відносинах між нашими країнами чи у ставленні громадян до цих відносин на руку окупантам.
Розберемо нижче кілька фейкових новин, які були створені російською пропагандою:
Починаючи з жовтня минулого року такі публікації з’являються регулярно у російських ЗМІ та на проросійських майданчиках у соціальних мережах.
Основний меседж повідомлень:
Польща зацікавлена у воєнному програші України, бо має власні зазіхання на її території.
Ця зрозуміла та проста для сприйняття концепція легко запам’ятовується та має певний відгук у сприйнятті громадян, адже в історії є деякий період часу, коли частина зазначених територій сучасної України дійсно була під польським володарюванням. У новинах пропагандисти не ускладнюють наведену концепцію зайвими поясненнями, лише іноді додають меседж про закономірність історичних претензій на певні землі.
Таке просте наведення зв’язків між реальними подіями та вигаданими мотивами дуже ефективно працює у залученні уваги людей.
 |
 |
 |
 |
До прикладу допис у проросійському телеграм-каналі «Легитимный», де розглядаються вигадані інтереси партнерів, зокрема Польщі, у війні в Україні набрав 2,7 млн переглядів (утричі більше, ніж є підписників на каналі, та вп’ятеро більше, ніж переглядів сусідніх дописів).
При цьому релевантні новини дають нову поживу для розвитку фейків.
У березні активно поширювався наратив про те, що Польща планує ввести війська в Україну, коли та буде максимально ослаблена; або чекає поразки України, щоб офіційним шляхом представити претензії та захопити контроль над західними територіями.
Після успішного візиту Президента України Володимира Зеленського до Польщі міф еволюціонував. Російські ЗМІ розносять зрадоньку, що Зеленський добровільно хоче віддати певні західні області України під контроль Польщі в обмін на її допомогу, або навіть повністю об’єднати дві держави.
Проросійські телеграм-канали вже підхопили ці меседжі.
Пропагандисти беруть фактичну інформацію про візит Президента та його заяву «У майбутньому між нашими народами не буде існувати жодних кордонів: політичних, економічних і – що дуже важливо – історичних», та дофантазовують про «домовленості за закритими дверима покласти Україну під Польщу». Жодних підтверджень таким твердженням очевидно не наводиться, бо їх не існує.
Фейки про комерційний інтерес Польщі у війні з’явились із початку російської повномасштабної агресії. Хоча сам по собі підхід не новий і раніше використовувався в інформаційних війнах, та для української аудиторії зараз, коли інформаційний простір наповнений новинами про війну та поставки західної зброї, такий меседж може здатись «свіжим» та правдоподібним.
Росія активно використовує усі релевантні новини для викривлення сприйняття інформації та зміни ставлення до позитивних речей.
Так, повідомлення про те, що Польща хоче стати фінансовим хабом для відбудови України, у дописах проросійських телеграм-каналів ніби підтвердило їх давню інформацію про те, «кому більше за всіх вигідна українська криза». Надалі допис дезінформує: «…серед них Польща, яка всіляко лобіювала скасування мирних угод та продовження війни. Польща хоче зробити Україну повністю контрольованою і на цьому ще заробити мільярди для своїх корпорацій. Плюс до цього, польські корпорації швидше за все викуплять в Україні все дешево і будуть, як і 400 років тому, “панувати”».
Інший допис експлуатує реальні питання постачання боєприпасів та зустріч Володимира Зеленського із Анджеєм Дудою: «Кейс з нестачею боєприпасів не вирішили через — поділки в ЄС. Вже давно не секрет, що всі партнери заробляють (використовують) українську кризу в своїх цілях. З боєприпасами також. Остання зустріч Зе з Дудою стосувалася саме цього питання. Хитрий поляк лобіює будівництво заводу з боєприпасів у Польщі та хоче, щоб Зе його ідею підтримав. Навіть назвав цю ідею і завод (спільний), але 90 % там все ж належатиме Варшаві».
Усі дописи мають емоційне забарвлення, легкі для сприйняття (наявні так звані логічні ланцюжки) та ніби не нав’язують певну думку, а говорять про і так очевидні речі.
Основні меседжі: «Польща заробляє на війні в Україні», «Польща зацікавлена у продовженні війни та активно лобіює свої інтереси», «Польща виступає проти перемовин», «Польща хоче зробити Україну повністю підконтрольною», «Поляки хитрі, і роблять все виключно у власних інтересах». Пропагандисти активно нав’язують думку, що будь-яка позитивна новина про співпрацю з Польщею криє в собі обман. При цьому жодного посилання на джерела та підтвердження подібних заяв немає.
Фейк швидко помітили та спростували незалежні фактчекери із AFP Polska, польського відділення французької організації AFP fact checking. Їх розслідування можна прочитати українською на сайті наших колег із VoxCheck.
Росіяни знову грають на емоціях та знайомій інформації «так це вже було».
Утім, відео підробили. Немає жодних доказів, що поляки зараз вивозять чорнозем з України. До того ж потрібно відмітити, що вивезення української землі в Німеччину під час Другої світової війни — це радянський фейк.
Фейк з’явився ніби на основі дослідження «Поляки за Україну, але проти українців» опублікованого на сайті польського журналу «Krytyka Polityczna».
Як зазначається у пропагандистському дописі: «як пропаде цей чинник, так одразу «любов до України» згасне і почнуть згадувати про польський Львів та вимагати репарації». Далі у статті повторюються стандартний меседж пропаганди про те, що поляки хитрі, тому добрі тільки тоді, коли їм вигідно.
У цьому фейку можна відслідкувати тенденцію повторювати ті самі меседжі у різних новинах і міфах, так скажімо «для закріплення матеріалу».
Насправді в дослідженні не стверджується, що поляки припинять підтримувати Україну після зникнення російської загрози. Детальне спростування цього фейку та розбір дослідження можна прочитати на сайті наших колег з VoxCheck.
Польща залишається нашим найближчим та найвірнішим союзником, а Україна надалі поглиблює співпрацю на принципах рівноправ’я та партнерства країн.
Відповідно російська пропаганда породжуватиме все нові й нові фейки для дискредитації Польщі та розбрату між країнами.
Не можна знати наперед, коли і де з’являться підступні маніпуляції, від якого блогера промайне пропагандистський меседж і яке медіа пропустить та поширить фейк. Тому так важливо бути озброєним проти основних наративів проросійської пропаганди, розуміти, як вона працює та надавати спростування неправдивої маніпулятивної інформації для широкого загалу.
