На прикордонні журналісти першими стикаються з фейками та викривленою інформацією про події, пов’язані з війною. Водночас і першими можуть їх спростувати, поки ці фейки не набули значного розголосу й поширення. Відтак правильно реагувати, спростовувати, інформувати, висвітлювати трагічні й складні події, показувати людські історії, протистояти тиску та кібератакам – усе це сьогоднішні виклики для прикордонних і прифронтових локальних медіа. Попри брак кадрів, перебої з енергопостачанням і звʼязком, обстріли, руйнування редакцій, вимушену релокацію, наші колеги долають ці виклики щодня і працюють, щоб бути джерелом обʼєктивної інформації для мешканців громад.
Оригінал публікації розміщений на офіційному вебсайті НСЖУ - ТУТ.
Посилити спроможність локальних медіа прифронтових і прикордонних областей покликаний навчальний курс «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією», який НСЖУ реалізує за підтримки Посольства Литви в Україні.
Шість менторських сесій, вебінари від досвідчених колег, які працюють в національних та міжнародних медіа та близько трьох десятків публікацій учасників – це результати першої половини курсу.
Протидія фейкам – нові інструменти та знання
«4 вересня росіяни вдарили по працівниках гуманітарної місії з розмінування «Данська рада у справах біженців» балістичною ракетою «Іскандер-М». Двоє загиблих, до десятка поранених цивільних демінерів. Після трагедії під Черніговом російські ресурси поширили відео, нібито їхній удар був спрямований по «центру запуску дронів».
У матеріалі, поширеному нашим виданням, донька загиблого Сергія Молибоги Валерія прямо спростувала цю брехню:
«Якщо придивитися, на тому відео видно, що окрім людей, стоять вісім мікроавтобусів. Під прицілом була якраз татова автівка».
Вісім мікроавтобусів і цивільних працівників, а не військовий об’єкт. Так локальні журналісти спростовують російські інформаційні вкиди. Російська пропаганда намагалася подати удар по гуманітарних працівниках як «знищення військового об’єкта». Свідчення рідних і колег підтвердили, що насправді йшлося про цивільних демінерів, які займалися розмінуванням».
Це слова Ольги Макухи, редакторки чернігівської газети «Вість». І це – приклад того, наскільки важлива роль локальних медіа в спростуванні російської брехні. Для видання важливо доносити такі свідчення до читачів, адже саме вони руйнують ворожі наративи й показують правду про те, що росія цілеспрямовано бʼє по цивільних, каже пані Ольга.
«Під час навчання ми отримали чіткіші орієнтири, як саме локальні медіа можуть протидіяти дезінформації, – додає редакторка. – Для нас було важливо заповнити прогалини у знаннях щодо того, як верифікувати інформацію в умовах воєнного часу, як правильно працювати з відкритими джерелами та не допустити поширення фейків. Зараз ми активно застосовуємо на практиці інструменти фактчекінгу та верифікації фото- й відеоконтенту».
Про важливість протидії дезінформації говорять й інші учасники проєкту. Керівниця видання «Вісті Зміївщини» з Харківщини Тетяна Логвіна наголошує: важливість професійного зростання зараз колосальна, а особливо в протидії дезінформації та фейкам. Адже нині, коли всім доводиться стикатися з величезною кількістю інформації з різних джерел, навіть дуже «просунуті» в цьому люди губляться та сприймають фейки за дійсність.
«Протидія дезінформації – це сьогодні один з основних напрямків журналістики, ми стикаємося з інформаційними атаками ворога постійно, – підтверджує редакторка чернігівської газети «Вісті Городнянщини» Світлана Томаш. – Звичайно, деякі знання ми отримували раніше, але наша менторка пані Тетяна Іванова настільки цікаво розкрила всі нюанси, що тепер можемо вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Стало набагато легше розрізняти фейкові й пропагандистські матеріали ворога та організувати професійну протидію».
Багато нових інструментів боротьби з фейками та викривленою інформацію відкрила для себе під час навчання й редакторка газети «Путивльські відомості» із Сумщини Тетяна Каушан.
«Наш фактчекінг виходить на новий рівень, – зазначає пані Тетяна. – Журналісти на прикордонні першими стикаються з викривленою інформацією. Тому доводиться часто щось заперечувати, пояснювати читачам. Коли маєш такі інструменти, про які дізналися на цьому курсі, це значно допомагає».
Її колега з Сумщини, редакторка газети «Панорама» Олена Касаткіна додає: місцеві редакції першими реагують на події у громадах, а люди в цих громадах частіше довіряють локальним медіа. «Нам швидше віднайти протидію фейку «на місці». Ще до того, як вони набирають обертів».
Менторка з медіаграмотності, медіаекспертка, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету Тетяна Іванова коментує: учасники курсу усвідомлюють навалу фейків як проблему, важливість боротьби з ними та контрпропаганди. Водночас, не завжди можуть розрізнити, на які фейки потрібно реагувати, а на які ні, не мають критеріїв оцінки небезпечності фейків, а також не ознайомлені з базовими стандартними програмами верифікації фейків.
«Звичайно, всі ці проблеми були пропрацьовані під час менторських сесій, – розповіла Тетяна Іванова. – Є ще одна проблема: журналісти мають бути обізнані не тільки в верифікації фейків та особливостях спростування, а й мати знання про технології створення фейків і психологію їх впливу. Це вже галузь психології маніпуляцій, і саме це викликало особливий інтерес учасників. Звичайно, такі знання дуже потрібні журналістам, бо саме вони тримають інформаційний фронт».
Цифрові інструменти – допомога для медіа, що працюють в умовах браку ресурсів
Андрій Юричко
Журналісти медіа – учасників проєкту – працюють із високим навантаженням, в невеликих колективах, де відчутний брак кадрів, в умовах високого рівня небезпеки у зв’язку з бойовими діями і постійного стресу. Тому опанування нових технологій для них – це ще й полегшення в роботі. Особливо за допомогою таких інструментів, як штучний інтелект, якому можна «доручити» виконати частину роботи. На цьому наголошують учасники, відзначаючи користь менторських сесій з цифровізації журналіста і медіатренера Андрія Юричка.
«Дуже помічними стали сесії Андрія Юричка, де він розповів про можливості штучного інтелекту, зокрема, в розшифровці записів. Це дуже спрощує роботу таким редакціям, як наша, оскільки ми працюємо в умовах обмеженого кадрового потенціалу», – відзначає редакторка «Путивльських відомостей» Тетяна Каушан.
На важливості та користі менторських сесій з цифровізації акцентує увагу й редаторка «Панорами» Олена Касаткіна.
Тестує можливості штучного інтелекту також редакторка «Вістей Зміївщини» Тетяна Логвіна. Зауважує: працівники локальних медіа не завжди можуть самі зорієнтуватися в нових цифрових викликах, відтак сесії з цифровізації важливі для редакції.
«Коли мова йде про цифровізацію, локальні українські редакції почуваються розгубленими на роздоріжжі. З одного боку вони бачать вплив нових технологій і хочуть долучитися до всіх новітніх процесів охоплення аудиторії, а з іншої спіткнулися у відсутність навичок, спеціалістів та обладнання, щоб все впровадити. І завжди є страх втратити вже існуючу аудиторію», – коментує ментор Андрій Юричко.
Експерт додає: найзатребуванішою виявилася тема цифрової безпеки, бо, попри усвідомлення цифрових загроз, на практиці мало хто використовує відповідні інструменти, як, наприклад, антивіруси.
Своїми практичними результатами – економією ресурсів та часу на вичитку матеріалів та «перепаковку» готових матеріалів під соцмережі – зацікавив і модуль про роботу з великими мовними моделями.
«Програма розрахована перекрити найболючіші точки роботи медіа і поки рухається в запланованому напрямку. Редакції потроху впроваджують щось нове, завдяки тому, що не лише зрозуміли і побачили, як це має працювати, але спробували самі й розуміють, як вони можуть це все застосувати у себе», – каже Андрій Юричко.
Хоча, в першу чергу, для редакцій прифронтових областей, які змогли продовжити роботу після 2022 року, аудиторія – це сімʼя. І вони працюють заради неї, а охоплення та кліки в соцмережах залишаються абстрактними цифрами.
Людські історії розповідають світу правду про війну в Україні
Правдивий і цікавий контент – це ще одна зброя журналістів у боротьбі з дезінформацією. Історії про постраждалих від війни людей, зокрема, дітей викликають найбільший інтерес у міжнародної аудиторії. Відтак кожен журналістський матеріал – це маленька цеглинка в доказову базу, що проти України та українців росія чинить геноцидні дії. Особливості подачі такого контенту учасники навчального курсу опановують з журналісткою Юлією Сурковою, яка має досвід висвітлення війни в міжнародних медіа з 2014 року.
«У нашій прикордонній громаді більшість журналістських матеріалів повʼязані з чутливим контентом. Я не мала досвіду, як писати саме для міжнародних медіа. Завдяки патронату Юлії я з великим бажанням цьому вчилася. Сподобалося, як змінилися матеріали, тому застосовуватиму ці знання в подальшій роботі», – ділиться редакторка чернігівської газети «Вісті Городнянщини» Світлана Томаш.
Драматичні людські історії – це те, що часто виходить на сторінках видання з Херсонщини «Новий День». Його редактор Анатолій Жупина також відзначає допомогу менторки Юлії Суркової в пошуку нових тем та нових кутів подачі матеріалів. Правдиві матеріали про Херсонщину та херсонців важливі не тільки для міжнародної аудиторії, а й для тих мешканців регіону, що опинились на тимчасово окупованій території. Завдяки цим публікаціям вони можуть бачити реальну, не затьмарену пропагандою картину подій.
Менторка Юлія Суркова радить учасникам не бути «гіперлокальними», а додавати в матеріали загальнонаціональний контекст, більше бекграунду та цифр.
«Якщо давати більше таких подробиць, текст буде професійнішим, і це теж частина боротьби з дезінформацією. Як працює пропаганда? Це якась частина правди, якась частина неправди і все замішано на емоційному посилі. Наші матеріали не повинні бути пропагандистськими. Фактаж, точні цифри, контекст – це наші інструменти у боротьбі з російською пропагандою».
Водночас, Юлія відзначає активність учасників і бажання вчитися:
«Про те, як працюють журналісти національних і міжнародних медіа на лінії фронту, говорять багато, їх відзначають нагородами. А про локальні медіа згадують нечасто. Але їхня мужність і відданість професії вражає, і це надихає працювати».
Поради для журналістів за матеріалами менторських сесій:
Контент:
Історії людей, зокрема, дітей викликають в міжнародної аудиторії найбільший емоційний відгук. Працюйте з такими історіями, бо кожна з них – цеглинка в доказову базу, що росія чинить геноцидні дії проти України.
Не робіть «гарячих» нових про дітей. Такі історії потребують часу, безпечного середовища, дозволу батьків та згоди самої дитини.
Не забувати про інформаційну складову, так званий принцип «Five Ws» (Who, What, When, Where, Why – хто, що, коли, де, чому).
Памʼятайте про факти і цифри, наводьте узагальнені дані та статистику.
Ставтеся з повагою до свого героя. Історія не залишить читача байдужим, якщо ви самі не байдужі до неї.
Цифровізація
Зберігайте інформацію як на хмарних сервісах, так і на фізичних носіях.
Створіть декілька Gmail-акаунтів – один основний для роботи, інший резервний, який не пов’язаний з вами особисто.
Користуйтеся браузерами, які мають покращені налаштування конфіденційності, наприклад, LibreWolf таBrave.
Оцифровуйте редакційні архіви: це актуально і через обстріли, і через релокацію редакцій. Також це даєприріст трафіку в інтернеті.
Дбайте про безпеку, уникайте загроз: встановлюйте антивірус, не користуйтеся публічним Wi-Fi, регулярно змінюйте паролі, не використовуйте однакові паролі для різних сервісів, увімкніть двофакторну автентифікацію.
Медіаграмотність
Усвідомте сучасний інформаційний стан «апатія до реальності». Люди настільки зневірюються, що підсвідомо шукають когось, кому можна довіряти.
Перевіряйте цитати навіть відомих авторитетів та справжню фаховість експертів. Достовірність важливіша за швидкість інформації.
Використовуйте факти, а не лозунги: пропаганда апелює до емоційних гасел, а журналіст має працювати з цифрами, документами, перевіреними свідченнями.
Не уподібнюйтеся ворогу: уникайте мови ненависті й дегуманізації навіть у матеріалах про війну.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми співробітництва з метою розвитку та сприяння демократії.
Навчально-науковий інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка оголошує другий набір на навчання з медіаменеджменту — Educating Ukrainian Media Managers. До участі запрошуються представники незалежних локальних, регіональних та невеликих загальнонаціональних медіа.
Програма підтримується установами-партнерами, зокрема Медіаінститутом Fojo /Університет Ліннея (Швеція) та Центром медіадосліджень Стокгольмської школи економіки у Ризі.
Випускники першого набору програми
Навчання складатиметься з чотирьох модулів: два проводитимуться наживо (стратегія та лідерство) й два онлайн (маркетинг і фінанси). Заняття проводитиме команда міжнародних та українських тренерів та експертів на базі Навчально-наукового інституту журналістики.
✅ Навчання триватиме з кінця листопада 2025-го до початку травня 2026 року. Учасники, які успішно завершать усі модулі, отримають сертифікати.
Краматорськ, Дружківка, Сіверський напрямок, Дніпропетровщина – знакові назви для Українців, а тепер і для Швейцарії. Це маршрут журналістської місії, де поряд із камерою працює… логістика, зв’язки, дозвільні документи та банальне “як доїхати й вижити”. І в усьому цьому – ключову роль відіграє Андрій Коваленко, виконавчий директор Академії української преси (АУП).
З 2018 року Андрій Коваленко супроводжує іноземних журналістів у прифротових областях України. Його місія – допомагати світові побачити правду про війну. У серпні 2025-го він працював із командою швейцарського суспільного мовника RTS, які приїхали знімати серію репортажів про життя на лінії фронту.
Команда RTS – це журналістка Тамара Мунчанович і оператор Франсуа-Мішель Швайцер. Їхня мета – розповісти швейцарській аудиторії, як живуть українці в прифронтових районах. Але без локальної підтримки ці кадри залишились би недосяжними.
Андрій організував логістику, домовлявся про зйомки, узгоджував все з військовими та адміністрацією, був із командою в полях, на передовій, у школах і бомбосховищах.
“Це не просто привезти й показати – це постійна координація, безпека, залагодження десятків питань щодня. Але результат того вартий”, – каже Коваленко.
Ось які сюжети вдалося зробити завдяки його участі:
1. Краматорськ і Дружківка: евакуюватись чи залишитись?
У прифронтових містах журналісти спілкувались із цивільними, які вирішують – їхати чи залишатись. Зйомки відбувались у складних умовах, але завдяки роботі Коваленка команда мала доступ до потрібних локацій, мала змогу поспілкуватися з місцевими жителями та побачити справжнє життя на межі.
На Сіверському напрямку журналісти мали ексклюзивний доступ до позицій українських артилеристів. Такий матеріал потребує найвищого рівня довіри та організації. Коваленко домовлявся про зйомки з військовими, слідкував за безпекою і допомагав у польових умовах. Репортаж вийшов чесним і сильним.
На Дніпропетровщині команда побувала на відкритті однієї з перших підземних шкіл, де навчання проходить у безпеці. Завдяки роботі Коваленка, журналісти мали доступ до міністра освіти, місцевих освітян та дітей, які розповіли, як це – вчитись у сховищі.
4. Транзитні хаби: прихисток для евакуйованих
Сюжет готується до виходу
Журналісти відвідали один із транзитних центрів, де допомагають людям, які втекли з-під обстрілів. І тут знову – Андрій забезпечив доступ, контакти, розмови з переселенцями, медиками та волонтерами.
У часи війни правдива інформація та доступ до першоджерел – найцінніша річ для аудиторії. Але її потрібно добути. І саме такі люди, як Андрій Коваленко, дають змогу правді вийти на світло. Він – не в кадрі, але без нього кадру могло б і не бути.
Поширте цю історію. Світ має знати не лише про ракети і обстріли, а й про тих, хто робить можливими історії про життя.
Соціальні платформи – це територія з власним трафіком, законами та безпековими алгоритмами «на точках входу». І якщо ви хочете, щоб вони працювали на вас, треба навчитися грати за їхніми правилами – від формату подачі під вимоги кожної соцмережі та до модерації коментарів. Саме про це йшлося на другій менторській сесії курсу НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа», яку провів журналіст і медіатренер Андрій Юричко.
Коротко: хто «перепаковує» матеріали під конкретну платформу, аналізує свою сторінку як менеджер контенту й веде діалог у коментарях – збирає охоплення, довіру та переходи аудиторії. Хто постить посилання з приписом «читайте, це цікаво» – працює на антистатистику та просування «чужих ресурсів» по цій тематиці.
Чому соцмережі для медіа – інфраструктура, а не «додаток»
На старті сесії учасники обговорили власні практики використання соцмереж. У когось вони – «мода присутності», у когось – головне джерело тем для подальших матеріалів.
Редакторка «Новин Городнянщини» Світлана Томаш каже: «У соцмережах, зокрема, в групах, дізнаюся настрої людей, що їх найбільше хвилює, відповіді на які питання вони б хотіли почути. Звідти беру теми для своїх майбутніх матеріалів, часто дізнаюся новини – зазвичай, у офіційних структур є свої сторінки, де вони публікують новини оперативніше».
Колега з Сум, редакторка «Панорами» Олена Касаткіна, чесно зізнається: попри спроби змусити соцмережі працювати на газету поки що не вдалося. «Тому для нас це (соціальні мережі – авт.) більше джерело інформації навіть не стільки інформації, а тем для матеріалів».
А в прифронтових громадах соцмережі, в першу чергу соцмесенджери, – ще й канал двостороннього зв’язку з читачами: швидкий, звичний і «в кишені».
Де живе українська аудиторія у 2025 році
На початок 2025 року в Україні – 21,6 млн соцмедійних ідентичностей, це близько 56% населення. Інтернетом користуються 31,5 млн людей (82,4%). Це цифри DataReportal.DataReportal – Global Digital Insights
Telegram за два роки війни став головною «стрічкою» для багатьох українців.Дослідження Internews фіксувало стрибок до 72% користувачів, які називали Telegram основною мережею для новин (2023), а торік і медіа, і державні органи додатково привернули увагу до платформи через дискусію про небезпечний інформаційний вплив анонімних або проросійських каналів на аудиторію. Використання Telegram на офіційних пристроях держструктур заборонене з 2024 року з міркувань безпеки.
«Я часто проводжу опитування серед студентів та їхньої аудиторії стосовно активності в соцмережах. Виявляється, 95% нічого не постять, тільки читають, 4% постять щось час від часу і 1% постять регулярно», – ділиться Андрій Юричко.
Це пояснює феномен «тихої більшості»: читають майже всі, пишуть – одиниці. Редакційний контент працюватиме, якщо легко «зачепить» читача в потоці.
Короткий довідник за платформами: від Telegram до YouTube
Telegram. Орієнтований на підписників і перегляди. Перевага – швидкість і прямі сповіщення. Недолік – низька модерація й інформаційні ризики. Для редакцій важлива впізнаваність бренду каналу та дисципліна у форматі.
TikTok. «Вбивач часу», де вирішує перегляд і втримання уваги. Варто ставити логотипи й назву видання на відео, щоб аудиторія запам’ятала джерело. Більшість медіа присутні в цій соцмережі з розрахунку, що з часом він стане популярнішим і краще монетизованішим.
Facebook. Тут рейтинг формують взаємодії: коментарі, реакції, поширення – і те, як часто люди взаємодіяли з вами раніше. Meta прямо описує принцип «remove–reduce–inform» і знижує видимість «проблемного» контенту, навіть якщо він формально не порушує правила. Це треба знати, щоб не втрачати охоплення.Transparency+1
Instagram. Головне – охоплення та «watch time» у Reels і відправки в Direct. Керівник Instagram Адам Моссері відкрито називає серед топ-сигналів перегляди/час, лайки і «sends». Плануйте під це.Emplifi
YouTube. Окрема екосистема з довгим хвостом переглядів. Заголовок, опис, теги та субтитри підвищують видимість і дають доступність. Одна з найстаріших та найпоширеніших соцмереж з довгограючим (за умов правильного оформлення) контентом.
Чому «просіли» перегляди: стоп-слова, структура й саби
«Штучний інтелект аналізує контент і все, що вважає образою, політичним впливом, рекламою – блокує або ж перестає рекомендувати навіть постійним підписникам. Мова ненависті, слова образ, згадки про «зброю», «алкоголь», «тютюн», «діти», «насильство», «смерть», «поранення», «терор», «фашизм» і цей список можна продовжити – стоп-слова, що заважають поширенню, – коментує Андрій Юричко. – Друга умова – чи дотримуєтеся ви рекомендацій платформи до структури постів. Наприклад, Youtube реагує чи є у вас субтитри для людей, які не чують або не вмикають звук. Нехайповий заголовок до відео, розширене текстове наповнення з таймкодами розділів, переклад іншими мовами, відповідність тегів – тільки тоді алгоритми соцмереж починають працювати на більше охоплення та перегляди відео».
Цей опис логіки платформ узгоджується з політикою Meta: пост не обов’язково видалять – але його зменшать в дистрибуції ресурсами платформи. Результат для редакції той самий – одиничні перегляди. Не варто гратися «гострими» словами без контексту, обов’язково розставляйте контент-попередження про неприйнятний зміст та додавайте субтитри.Transparency
Розпаковка та перепаковка: як зробити з одного тексту п’ять постів
Один газетний матеріал може перетворитися на карусель у Instagram, коротке відео й статичний пост у Facebook, шортси для Reels/TikTok і серію історій – це й є «розпаковка».
«Скільки я не аналізую локальні медіа, в переважній більшості, вони викладають у соцмережі посилання на матеріал зі словами «Прочитайте, це цікаво» або ж максимум – заголовок і перший абзац. І аудиторія не читає, бо у платформи свій формат привертання уваги, до якого аудиторія звикла», – пояснює експерт.
Підхід №2 – «перепаковка»: з нуля створюємо формат під вимоги конкретної мережі.
«Окрім розпаковки, говоримо і про перепаковку – це не просто розміщення матеріалу в соцмережі, це створення його під вимоги цієї соцмережі. Наприклад, для Instagram часто достатньо картинки і короткого повідомлення. Для Facebook, де важливе охоплення, варто залучати аудиторію до дискусії, дати їй можливість коментувати ваші публікації».
Маленький лайфхак – щоденні «бекстейджі» у сторіз: процес роботи над матеріалом утворює «серіал» і тримає увагу між випусками. А для дизайну – шаблони в Canva (так, це банально, але воно працює). Прямо під час менторської сесії учасникам показали як із звичайного текстового анонсу швидко та легко зробити відеоролик для Instagram.
Аналітика на щодень: що й як експортувати
Успішні медіа не вірять у «відчуття аудиторії»: вони експортують історію постів і аналізують дані. У Telegram це робиться через Chat Export Tool у десктопному застосунку: дістаєте інформацію про пости у вигляді HTML/JSON. У Facebook – через Download Your Information в Accounts Center. Статистика вебсайту – сервіс Google analytics. Далі – будь-який зручний AI-інструмент для кластеризації тем і виявлення «пікових годин», постів-бустерів та найобговорюваніших тем.
часові патерни (коли постити й скільки «живе» пост),
хто ваша аудиторія (які сегменти реагують краще).
На прикладі сторінок НСЖУ та Академії Української Преси журналісти побачили цей аналіз на практиці. Наприклад, найобговорюванішими темами офіційного телеграм-каналу НСЖУ Spilka news виявилися пости про загибель колег-журналістів та діяльність НСЖУ на міжнародній арені щодо захисту прав журналістів. А на Facebook сторінці Академії Української Преси найбільше реакцій та охоплень – у постах про діяльність локальних редакцій на прифронтових територіях, яких підтримує АУП, вправи/матеріали з медіаграмотності, протидії дезінформації та професійна література.
Такий регулярний аналіз, вважає Андрій Юричко, важливий для того, щоб соціальні мережі працювали саме на медіа.
Коментарі: етика, право і трохи гумору
До коментарів варто ставитися як до подовження основного тексту. Часто їх варто провокувати (питаннями) і відслідковувати ланцюжки повідомлень. Негатив? Андрій радить не грати у «дзеркало». Переведіть суперечку в жарт – «Дякуємо за вашу увагу, ми працюємо виключно для вас», «Ми раді, що ви регулярно перечитуєте наші матеріали і шкодуємо, що саме цей викликав у вас таку реакцію». І обов’язково дайте у відповіді посилання на інший матеріал на вашому ресурсі. Якщо ж це відверте порушення умов користування платформою – лайки, образи чи особисті погрози – подавайте скаргу на акаунт.
Тепер про правовий бік коментарів, увагу до яких варто включити у внутрішні регламенти редакції.
«Згідно з новою редакцією Закон «Про медіа», редакції несуть відповідальність не тільки за свій контент у соцмережах, а й за коментарі під ним. Наприклад, якщо в коментарях до вашого матеріалу хтось буде закликати до повалення державного устрою чи в інший спосіб порушуватиме закони України, ви отримаєте від Нацради попередження або штраф».
В той же час, закон передбачає «вікно безвідповідальності»: якщо протягом трьох робочих днів після скарги/припису Нацради або ухвали суду про відкриття провадження ви видаляєте порушення – відповідальність не настає. Останні зміни 2025 року якраз уточнили й спростили цю процедуру.Freedom Housedetector.mediaНаціональна асоціація адвокатів України
Стратегія для локальних медіа: оригінальний контент і свій сайт
Головна ілюзія соцмереж – що вони можуть замінити сайт. Насправді все навпаки. Після виходу матеріалів у газеті – розміщуйте їх на сайті, і тільки тоді «ведіть» аудиторію постами в соцмережі. Чому? Бо пошуковики цінують оригінальний контент на вашій сторінці, а великі телеграм-канали й агрегатори завжди обходитимуть вас у швидкості поширення своєю аудиторією, але ніколи – в локальній унікальності.
Додайте до цього дисципліну формату: для Facebook – питання, що запрошують читача в дискусію; для Instagram – короткі меседжі з виразним візуалом; для YouTube – довгі відео + шортси; для Telegram – зрозумілу структуру посту (лід, посилом до читання та «гачком» на кінець).
Практичні дрібниці, які дають великі дивіденди
Субтитри всюди. Це і доступність, і «тихий перегляд» у стрічці.
Сталий темп. Одна якісна «розпаковка» на день краще, ніж 10 хаотичних постів.
Брендинг. Логотип і назва видання – на відео. У TikTok і Reels це буквально «страховка» для пам’яті аудиторії.
Обережно зі «слотами» ризику. Навіть без порушень платформа може зменшувати видимість «низькоякісного» або чутливого контенту. Працюйте з контекстом, формулюваннями і попередженнями.Transparency
Розіграші та опитування. Локальні медіа мають високий кредит довіри – використайте його, але прозоро і нечасто.
Про Telegram – з холодною головою. Він дає швидкість і охоплення аудиторії, але пам’ятайте про ризики дезінформації та безпеки, які активно обговорюють і в Україні, і у світі.Reuters
Голос редакцій
В усьому цьому найважливіше – відчувати свого читача. І, як би по-менторськи це не звучало – дати йому відчуття співучасті, каже медіатренер. Починайте з питання в лоб, завершуйте «гачком» у кінці, а між ними – зрозумілі абзаци, людські приклади та перевірені дані.
«Соцмережі – це не ваш інструмент, не ваша платформа. Там є свої правила. Тільки коли ви будете цих правил дотримуватися, зможете змусити їх працювати на себе», – підсумовує Андрій Юричко.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми співробітництва з метою розвитку та сприяння демократії.
Це видання — результат багаторічного досвіду та серії вебсемінарів. У ньому зібрано покрокові методики інтеграції штучного інтелекту у викладання журналістики, реклами, PR та інших дисциплін, практичні кейси з української та світової медіаіндустрії, готові сценарії занять і вправи для розвитку критичного мислення та медіаграмотності.
Авторки пропонують етичні орієнтири використання ШІ, діляться порадами, як створювати контент за допомогою AI, перевіряти його правдивість, уникати маніпуляцій і поєднувати гуманітарну чутливість із технологічною грамотністю.
У презентації візьмуть участь:
Валерій Іванов — президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор.
Тетяна Іванова — медіаекспертка Академії української преси, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету.
Любов Цукор — головна редакторка освітнього проєкту «На Урок», освітня експертка, EdTech-тренерка.
Віруси, злам акаунтів, втрата архівів та паролів – «цифрові страхи», які озвучили учасники навчального курсу «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» під час менторської сесії з питань цифровізації. Першу сесію для представників 5 прифронтових медіа (всього участь у проєкті бере 20 редакцій) провів ментор з питань цифрової трансформації, журналіст, медіатренер Академії української преси Андрій Юричко.
Під час онлайн-тренінгу учасники обговорили популярні месенджери, сервіси електронної пошти, організацію цифрових архівів та способи зберігання паролів. І не просто обговорили, а прямо на зустрічі завантажили необхідні додатки, налаштували їх для роботи, перевірили зручність користування.
Андрій Юричко
Месенджери та пошта
Якщо обирати між Telegram, WhatsApp і Signal, то перший вважається найменш захищеним, а останній – найбільш захищеним. Але Signal в Україні не популярний серед населення, – розповів Андрій Юричко.
«Є статті-розслідування, які стверджують, що один із засновників Telegram має контакти з РФ і навіть отримує державні замовлення. Відтак, спілкування та дані в цьому месенджері можуть бути не настільки захищені від російських спецслужб», – пояснює експерт.
Практичні поради щодо використання месенджерів:
Telegram – використовуйте для ведення публічних каналів, оскільки він залишається найпопулярнішим в Україні для отримання інформації;
Signal – найкращий вибір для конфіденційного спілкування і пересилання важливих документів;
WhatsApp – підходить для повсякденного використання журналістами, зараз перебирає деякі популярні функції Telegram щодо ведення публічних каналів і, можливо, повністю його замінить.
Під час зустрічі покроково пройшлися по всіх налаштуваннях безпеки в месенджерах із поясненням, що за що відповідає, де яка галочка має стояти, куди дивитися про додаткові підключені пристрої та як видалити зайві доступи на старих гаджетах або у випадках зламу.
Електронна пошта: чому поки Gmail?
Вибираючи між інтернет-сервісами для e-mail, Андрій Юричко радить Gmail. Оскільки на сьогодні це сервіс, який надає найбільше безкоштовних додаткових ресурсів, починаючи від хмарного сховища Google drive, з пошуковими системами, які налаштовані на місцеву геолокацію та додатки з елементами штучного інтелекту як NotebookLM та AI Studia.
Додаткова порада: створіть декілька Gmail-акаунтів – один основний для роботи, інший резервний, який не пов’язаний з вами особисто. В той же час, не варто повністю покладатися на хмарні сервіси як єдине джерело збереження інформації. Профіль Google може так само бути зламаний і тоді можна втратити не лише поточні документи, але й доступ до архівів. Але через профіль Google можна логінитися на інші ресурси, не переживаючи за придумування нового унікального пароля. Учасники на практиці перевірили роботу менеджера паролів.
Практичні поради щодо використання браузерів:
LibreWolf– це браузер, який зосереджений на конфіденційності та безпеці користувача. Має покращені налаштування конфіденційності, відключає телеметрію та збір даних. Альтернатива для тих, хто хоче більше анонімності в інтернеті. Brave – браузер на базі Chrome для тих, хто не хоче відмовлятися від сервісів Google, але хоче обмежити збір даних про свою активність. Bitwarden – безкоштовний менеджер паролів, за допомогою якого можна зберігати та керувати паролями. Але краще реєструватися не через основну пошту. Цей інструмент генерує складні унікальні паролі для кожного сайту та зберігає їх у зашифрованому вигляді. ProtonMail – швейцарський сервіс електронної пошти, значно захищеніший за gmail, з відритим кодом.
Збереження редакційних архівів
Один зі способів зберегти редакційні архіви – оцифрування матеріалів. Це актуально і через обстріли, і через релокацію редакцій. Крім того, оцифрування та викладення цифрових архівів у мережу дає непоганий приріст трафіку в інтернеті, оскільки написані статті – це унікальний продукт, який пошукові алгоритми сканують і індексують.
Водночас, на думку Андрія Юричка, завжди варто мати запасний варіант – локальне збереження.
«Хмарні сервіси – це класно, але я б рекомендував мати запасні варіанти. Зокрема, жорсткі диски, флешки – їхня вартість зараз не така висока. Також можна створити окремий Gmail-акаунт, який з вами не пов’язаний. Тут зберігати ще одну копію всіх документів. Це резервний варіант, якщо щось трапиться», – радить експерт.
Лайфхак з «горищним» ноутбуком
Щоб запобігти втраті даних у випадку зламу вашого акаунта, експерт радить налаштувати Google Диск на якомусь старому «запасному» ноутбуці. Алгоритм дій:
Зберегти там дані
Відключити його від інтернету
Заховати десь умовно «в хаті на горищі»
У випадку, якщо вас зламали або ви втратили техніку, можна просто взяти цей ноутбук і все відновити. Якщо ж потрібно оновити дані – підключити до інтернету, оновити і знову відключити.
Злам акаунта: як запобігти
Про більшість схем зламу акаунтів у соцмережах, месенджерах тощо знають уже майже всі: повідомлення із закликом «проголосуй за племінника/племінницю», сумнівні листи від «банку» тощо. Фішинг зараз чи не найпопулярніший вид інтернет-шахрайства, через який відбувається виманювання даних – телефони, контакти, переписки, адреси, що може потім бути використано.
Основні загрози та як їх уникнути:
Публічний Wi-Fi – ще один «гачок», на який можна потрапити. Він зазвичай найпростіший для зламу, коли можна підсунути копію справжньої сторінки, вводити ті самі дані на справжню, але надалі повністю перехопити доступ. Тож, якщо є можливість використовувати мобільний інтернет – краще використовувати його. У такому разі «зламати» вас буде набагато важче.
Фізичне вилучення пристрою – наприклад, крадіжка. Тут найлегший спосіб протидіяти – паролі на доступ до гаджета. Графічний пароль – однакові рухи залишають сліди на екрані. Пароль із 6 символів – уже краще, а з невідомою кількістю символів та літер – майже ідеальний варіант. Розблокування через FaceID та відбиток пальця несе свої ризики, які потрібно оцінювати.
Додаткові поради безпеки:
Регулярно змінюйте паролі
Не використовуйте однакові паролі для різних сервісів
Увімкніть двофакторну автентифікацію скрізь, де це можливо
Регулярно перевіряйте, чи не було несанкціонованих входів у ваші акаунти
Що варто встановити: набір інструментів для безпеки
Google Authenticator (також для IOS) або 2FAS – додаток, який забезпечує ще один рівень двофакторної автентифікації захисту облікових записів. Він генерує одноразові коди, які використовуються разом з паролем для входу до сервісів. Навіть якщо хтось дізнається ваш пароль, без коду з телефону зайти не зможе.
Операційна система Tails – працює на флешці. Вона розроблена так, щоб не залишати слідів на комп’ютері після використання. Завантажити можна на ресурсі tails.net. Ідеальний інструмент для роботи з конфіденційними матеріалами.
Антивірус – серед безкоштовних варіантів можна обрати Avast, але підійде будь який інший, крім російських. Хоча навіть правильно налаштований вбудований в Windows Defender цілком може впоратися з 90 відсотками загроз.
Плагін Stop.ru – браузерне розширення від українських розробників для дерусифікації YouTube. Допомагає фільтрувати російський контент з рекомендацій.
«Для мене одним найбільших страхів була втрата паролів до облікових записів та редакційних архівів. До того ж, у нас на Сумщині перепади з електропостачанням, а редакційні компʼютери вже старі. Тому поради щодо сервісів, за допомогою яких можна генерувати й зберігати паролі, а також стосовно бекапів – стали дуже актуальними, – ділиться в коментарі НСЖУ головнаредакторка газети «Путивльські відомості» Тетяна Каушан. – Ми, журналісти, часто не приділяємо значну увагу питанням цифрової безпеки, адже робимо свою роботу в умовах обмежених ресурсів – і фінансових, і кадрових. Завдяки цьому навчанню вже визначилися, які способи оберемо для себе».
Багато корисного для роботи дізнався й керівник мережі медіа на півночі Сумської області Олександр Соломко: «Нас не раз намагалися зламати, але тепер ми сильніші».
Цифрова безпека журналіста – це не параноя, а необхідність, особливо в умовах війни, – підкреслює Андрій Юричко. Прості кроки з цифровізації та додаткових елементів цифрового захисту можуть врятувати роки роботи та захистити джерела інформації. Головне правило – завжди мати план Б, а краще – план В і Г.
Як домашнє завдання на наступну сесію учасники отримали чек-лист з рекомендацій по налаштуванню безпеки в месенджерах, пошті та хмарних сервісах.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
Академія української преси приєдналася до спільної заяви 45 українських та міжнародних медіаорганізацій щодо відсутності питання відновлення медіасектору в програмі четвертої Конференції з відновлення України (UkraineRecoveryConference) в Римі (10-11 липня 2025 року).
Вже чотири роки відновлення медіасектору України не є ключовою темою обговорення під час UkraineRecoveryConference. Попри наполегливі зусилля та подану пропозицію від "Репортерів без кордонів" (RSF) та Інституту масової інформації (ІМІ), це питання залишається поза увагою.
В умовах повномасштабної інформаційної війни та фізичних руйнувань, підтримка вільної, незалежної та стійкої української медіа є критично важливою. ️ Забезпечення свободи слова, довгострокова стабільність та відновлення медіаінфраструктури – особливо на місцевому та регіональному рівнях – є ключовими компонентами будь-якої серйозної стратегії відновлення.
– Незалежні медіа є фундаментом демократичних процесів в Україні, забезпечують прозорість, підзвітність влади та протидію дезінформації, – заявляє президент АУП Валерій Іванов.
Українські журналісти та медіа продовжують працювати в екстремальних умовах, ризикуючи життям та стикаючись з загрозою фізичного знищення від російських ударів по цивільній інфраструктурі та фінансовими труднощами. З 24 лютого 2022 року припинили роботу щонайменше 332 українських медіа, переважно через фінансові проблеми.
Закликаємо організаторів URC – українську та італійську владу, а також міжнародну спільноту – визнати просту істину: медіа повинні бути в центрі розмови про відновлення України, а не виключені з неї.
Ключові факти:
• 332 українські медіа-організації припинили діяльність з 24 лютого 2022 року переважно з фінансових причин
• Рекламні доходи медіа значно скоротилися з початку повномасштабної війни
• Припинення медіа-підтримки USAID у 2025 році загострило фінансову кризу в секторі
Серед співпідписантів заяви: Репортери без кордонів (RSF), Національна спілка журналістів України, Академія української преси, Інститут масової інформації, Громадське радіо, Європейський центр журналістики та інші провідні медіаорганізації. З повним списком підписантів ви можете дізнатися з тексту ЗАЯВИ.
Цей аудіозапис створений LLM від elevenlabs в тестовому режимі для покращення та зрунчості сприйняття інформації.
Ми будемо вдячні за ваш відгук до такого підходу.
Уже кілька років поспіль команда Академії української преси (АУП) за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США реалізує проєкт «Українські регіональні (прифронтові) ЗМІ: модернізація через менторинг». Його мета — підтримати місцеві редакції, що працюють у прифронтових або звільнених від окупації регіонах, та допомогти їм не втратити зв’язок зі своєю аудиторією — людьми, які живуть у щоденній реальності війни.
Команда АУП здійснила черговий візит до цих редакцій. Першою зупинкою стала невелика, але незламна редакція газети «Голос Гуляйпілля». Прифронтове Гуляйполе, що в Запорізькій області, давно стало символом стійкості та людської відваги. З довоєнних 14 тисяч мешканців у місті залишилося менш ніж дві тисячі — кожен з них щодня стикається з небезпекою, але не втрачає віри.
Попри постійні обстріли, евакуації, втрати і майже повну відсутність ресурсів, газета «Голос Гуляйпілля» продовжує виходити — нині накладом у 1000 примірників. 586 днів мовчання — саме стільки тривала вимушена пауза, поки видання знову не ожило в жовтні 2023 року. І стало можливим це завдяки тим, хто залишився — чотирьом працівникам, які замінили вісім до війни.
Головна редакторка Тетяна Велика, її колега-журналіст, верстальник і бухгалтер — це команда, яка працює не просто над газетою, а над надією. На восьми шпальтах — не сухі зведення, а людські історії. Тут — героїчні будні волонтерів і військових, прощальні слова про загиблих, чесна розмова про життя серед руїн. Газета дає не лише факти — вона дає людям відчуття приналежності, сили й пам’яті.
У світі, де правду часто витісняють фейки і анонімні телеграм-канали, місцева преса — чи не єдине джерело довіри. Газета тут — це не просто друк. Це нитка, що зшиває розірвану реальність громади. Це дзеркало, в якому кожен може впізнати себе, своє горе, свою надію.
Місцеві мешканці вірять, що над їхнім містом і досі витає дух волелюбного Нестора Махна. Гуляйполе — це не просто географічна точка. Це фортеця духу. І жодна російська армія не змогла її зламати. Так само, як не змогла зламати людей, які щотижня випускають газету — майже без фінансування, на ентузіазмі, на вірі.
Куратори АУП провели оцінку ситуації та визначили, які медіа потребують підтримки найбільше. «Голос Гуляйпілля» — серед них. Бо це не просто локальне видання. Це голос правди, який звучить там, де багато хто вже здався б.
У прифронтових містах немає спокою. Але там є газета, яка приходить до людей попри все. І поки її сторінки друкуються — ми знаємо: Україна тримається. На людях! На правді! На слові!
АУП та НСЖУ запрошує (АНОНС) регіональні та місцеві редакції з Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Чернігівської, Харківської й Херсонської областей взяти участь у 4-місячному навчанні (липень-жовтень 2025).
🇱🇹 Проєкт фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
20 відібраних прифронтових медіа опановуватимуть:
• Роботу з чутливим контентом та іншими етичними викликами
• Протидію дезінформації й верифікацію
• Кібербезпеку, цифрові платформи та використання ШІ
Тренер(к)и:
🔥 Юлія СУРКОВА – досвідчена воєнна журналістка.
🔥 Тетяна ІВАНОВА – медіаекспертка та бізнес-тренерка.
🔥 Андрій ЮРИЧКО – медіатренер Академії української преси.
Учасники навчального курсу отримають сертифікат, експертне наставництво та рекомендацію НСЖУ щодо прямого партнерства з редакціями країн ЄС.
