Соціальні платформи – це територія з власним трафіком, законами та безпековими алгоритмами «на точках входу». І якщо ви хочете, щоб вони працювали на вас, треба навчитися грати за їхніми правилами – від формату подачі під вимоги кожної соцмережі та до модерації коментарів. Саме про це йшлося на другій менторській сесії курсу НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа», яку провів журналіст і медіатренер Андрій Юричко.
Коротко: хто «перепаковує» матеріали під конкретну платформу, аналізує свою сторінку як менеджер контенту й веде діалог у коментарях – збирає охоплення, довіру та переходи аудиторії. Хто постить посилання з приписом «читайте, це цікаво» – працює на антистатистику та просування «чужих ресурсів» по цій тематиці.
Чому соцмережі для медіа – інфраструктура, а не «додаток»
На старті сесії учасники обговорили власні практики використання соцмереж. У когось вони – «мода присутності», у когось – головне джерело тем для подальших матеріалів.
Редакторка «Новин Городнянщини» Світлана Томаш каже: «У соцмережах, зокрема, в групах, дізнаюся настрої людей, що їх найбільше хвилює, відповіді на які питання вони б хотіли почути. Звідти беру теми для своїх майбутніх матеріалів, часто дізнаюся новини – зазвичай, у офіційних структур є свої сторінки, де вони публікують новини оперативніше».
Колега з Сум, редакторка «Панорами» Олена Касаткіна, чесно зізнається: попри спроби змусити соцмережі працювати на газету поки що не вдалося. «Тому для нас це (соціальні мережі – авт.) більше джерело інформації навіть не стільки інформації, а тем для матеріалів».
А в прифронтових громадах соцмережі, в першу чергу соцмесенджери, – ще й канал двостороннього зв’язку з читачами: швидкий, звичний і «в кишені».
Де живе українська аудиторія у 2025 році
На початок 2025 року в Україні – 21,6 млн соцмедійних ідентичностей, це близько 56% населення. Інтернетом користуються 31,5 млн людей (82,4%). Це цифри DataReportal.DataReportal – Global Digital Insights
Telegram за два роки війни став головною «стрічкою» для багатьох українців.Дослідження Internews фіксувало стрибок до 72% користувачів, які називали Telegram основною мережею для новин (2023), а торік і медіа, і державні органи додатково привернули увагу до платформи через дискусію про небезпечний інформаційний вплив анонімних або проросійських каналів на аудиторію. Використання Telegram на офіційних пристроях держструктур заборонене з 2024 року з міркувань безпеки.
«Я часто проводжу опитування серед студентів та їхньої аудиторії стосовно активності в соцмережах. Виявляється, 95% нічого не постять, тільки читають, 4% постять щось час від часу і 1% постять регулярно», – ділиться Андрій Юричко.
Це пояснює феномен «тихої більшості»: читають майже всі, пишуть – одиниці. Редакційний контент працюватиме, якщо легко «зачепить» читача в потоці.
Короткий довідник за платформами: від Telegram до YouTube
Telegram. Орієнтований на підписників і перегляди. Перевага – швидкість і прямі сповіщення. Недолік – низька модерація й інформаційні ризики. Для редакцій важлива впізнаваність бренду каналу та дисципліна у форматі.
TikTok. «Вбивач часу», де вирішує перегляд і втримання уваги. Варто ставити логотипи й назву видання на відео, щоб аудиторія запам’ятала джерело. Більшість медіа присутні в цій соцмережі з розрахунку, що з часом він стане популярнішим і краще монетизованішим.
Facebook. Тут рейтинг формують взаємодії: коментарі, реакції, поширення – і те, як часто люди взаємодіяли з вами раніше. Meta прямо описує принцип «remove–reduce–inform» і знижує видимість «проблемного» контенту, навіть якщо він формально не порушує правила. Це треба знати, щоб не втрачати охоплення.Transparency+1
Instagram. Головне – охоплення та «watch time» у Reels і відправки в Direct. Керівник Instagram Адам Моссері відкрито називає серед топ-сигналів перегляди/час, лайки і «sends». Плануйте під це.Emplifi
YouTube. Окрема екосистема з довгим хвостом переглядів. Заголовок, опис, теги та субтитри підвищують видимість і дають доступність. Одна з найстаріших та найпоширеніших соцмереж з довгограючим (за умов правильного оформлення) контентом.
Чому «просіли» перегляди: стоп-слова, структура й саби
«Штучний інтелект аналізує контент і все, що вважає образою, політичним впливом, рекламою – блокує або ж перестає рекомендувати навіть постійним підписникам. Мова ненависті, слова образ, згадки про «зброю», «алкоголь», «тютюн», «діти», «насильство», «смерть», «поранення», «терор», «фашизм» і цей список можна продовжити – стоп-слова, що заважають поширенню, – коментує Андрій Юричко. – Друга умова – чи дотримуєтеся ви рекомендацій платформи до структури постів. Наприклад, Youtube реагує чи є у вас субтитри для людей, які не чують або не вмикають звук. Нехайповий заголовок до відео, розширене текстове наповнення з таймкодами розділів, переклад іншими мовами, відповідність тегів – тільки тоді алгоритми соцмереж починають працювати на більше охоплення та перегляди відео».
Цей опис логіки платформ узгоджується з політикою Meta: пост не обов’язково видалять – але його зменшать в дистрибуції ресурсами платформи. Результат для редакції той самий – одиничні перегляди. Не варто гратися «гострими» словами без контексту, обов’язково розставляйте контент-попередження про неприйнятний зміст та додавайте субтитри.Transparency
Розпаковка та перепаковка: як зробити з одного тексту п’ять постів
Один газетний матеріал може перетворитися на карусель у Instagram, коротке відео й статичний пост у Facebook, шортси для Reels/TikTok і серію історій – це й є «розпаковка».
«Скільки я не аналізую локальні медіа, в переважній більшості, вони викладають у соцмережі посилання на матеріал зі словами «Прочитайте, це цікаво» або ж максимум – заголовок і перший абзац. І аудиторія не читає, бо у платформи свій формат привертання уваги, до якого аудиторія звикла», – пояснює експерт.
Підхід №2 – «перепаковка»: з нуля створюємо формат під вимоги конкретної мережі.
«Окрім розпаковки, говоримо і про перепаковку – це не просто розміщення матеріалу в соцмережі, це створення його під вимоги цієї соцмережі. Наприклад, для Instagram часто достатньо картинки і короткого повідомлення. Для Facebook, де важливе охоплення, варто залучати аудиторію до дискусії, дати їй можливість коментувати ваші публікації».
Маленький лайфхак – щоденні «бекстейджі» у сторіз: процес роботи над матеріалом утворює «серіал» і тримає увагу між випусками. А для дизайну – шаблони в Canva (так, це банально, але воно працює). Прямо під час менторської сесії учасникам показали як із звичайного текстового анонсу швидко та легко зробити відеоролик для Instagram.
Аналітика на щодень: що й як експортувати
Успішні медіа не вірять у «відчуття аудиторії»: вони експортують історію постів і аналізують дані. У Telegram це робиться через Chat Export Tool у десктопному застосунку: дістаєте інформацію про пости у вигляді HTML/JSON. У Facebook – через Download Your Information в Accounts Center. Статистика вебсайту – сервіс Google analytics. Далі – будь-який зручний AI-інструмент для кластеризації тем і виявлення «пікових годин», постів-бустерів та найобговорюваніших тем.
часові патерни (коли постити й скільки «живе» пост),
хто ваша аудиторія (які сегменти реагують краще).
На прикладі сторінок НСЖУ та Академії Української Преси журналісти побачили цей аналіз на практиці. Наприклад, найобговорюванішими темами офіційного телеграм-каналу НСЖУ Spilka news виявилися пости про загибель колег-журналістів та діяльність НСЖУ на міжнародній арені щодо захисту прав журналістів. А на Facebook сторінці Академії Української Преси найбільше реакцій та охоплень – у постах про діяльність локальних редакцій на прифронтових територіях, яких підтримує АУП, вправи/матеріали з медіаграмотності, протидії дезінформації та професійна література.
Такий регулярний аналіз, вважає Андрій Юричко, важливий для того, щоб соціальні мережі працювали саме на медіа.
Коментарі: етика, право і трохи гумору
До коментарів варто ставитися як до подовження основного тексту. Часто їх варто провокувати (питаннями) і відслідковувати ланцюжки повідомлень. Негатив? Андрій радить не грати у «дзеркало». Переведіть суперечку в жарт – «Дякуємо за вашу увагу, ми працюємо виключно для вас», «Ми раді, що ви регулярно перечитуєте наші матеріали і шкодуємо, що саме цей викликав у вас таку реакцію». І обов’язково дайте у відповіді посилання на інший матеріал на вашому ресурсі. Якщо ж це відверте порушення умов користування платформою – лайки, образи чи особисті погрози – подавайте скаргу на акаунт.
Тепер про правовий бік коментарів, увагу до яких варто включити у внутрішні регламенти редакції.
«Згідно з новою редакцією Закон «Про медіа», редакції несуть відповідальність не тільки за свій контент у соцмережах, а й за коментарі під ним. Наприклад, якщо в коментарях до вашого матеріалу хтось буде закликати до повалення державного устрою чи в інший спосіб порушуватиме закони України, ви отримаєте від Нацради попередження або штраф».
В той же час, закон передбачає «вікно безвідповідальності»: якщо протягом трьох робочих днів після скарги/припису Нацради або ухвали суду про відкриття провадження ви видаляєте порушення – відповідальність не настає. Останні зміни 2025 року якраз уточнили й спростили цю процедуру.Freedom Housedetector.mediaНаціональна асоціація адвокатів України
Стратегія для локальних медіа: оригінальний контент і свій сайт
Головна ілюзія соцмереж – що вони можуть замінити сайт. Насправді все навпаки. Після виходу матеріалів у газеті – розміщуйте їх на сайті, і тільки тоді «ведіть» аудиторію постами в соцмережі. Чому? Бо пошуковики цінують оригінальний контент на вашій сторінці, а великі телеграм-канали й агрегатори завжди обходитимуть вас у швидкості поширення своєю аудиторією, але ніколи – в локальній унікальності.
Додайте до цього дисципліну формату: для Facebook – питання, що запрошують читача в дискусію; для Instagram – короткі меседжі з виразним візуалом; для YouTube – довгі відео + шортси; для Telegram – зрозумілу структуру посту (лід, посилом до читання та «гачком» на кінець).
Практичні дрібниці, які дають великі дивіденди
Субтитри всюди. Це і доступність, і «тихий перегляд» у стрічці.
Сталий темп. Одна якісна «розпаковка» на день краще, ніж 10 хаотичних постів.
Брендинг. Логотип і назва видання – на відео. У TikTok і Reels це буквально «страховка» для пам’яті аудиторії.
Обережно зі «слотами» ризику. Навіть без порушень платформа може зменшувати видимість «низькоякісного» або чутливого контенту. Працюйте з контекстом, формулюваннями і попередженнями.Transparency
Розіграші та опитування. Локальні медіа мають високий кредит довіри – використайте його, але прозоро і нечасто.
Про Telegram – з холодною головою. Він дає швидкість і охоплення аудиторії, але пам’ятайте про ризики дезінформації та безпеки, які активно обговорюють і в Україні, і у світі.Reuters
Голос редакцій
В усьому цьому найважливіше – відчувати свого читача. І, як би по-менторськи це не звучало – дати йому відчуття співучасті, каже медіатренер. Починайте з питання в лоб, завершуйте «гачком» у кінці, а між ними – зрозумілі абзаци, людські приклади та перевірені дані.
«Соцмережі – це не ваш інструмент, не ваша платформа. Там є свої правила. Тільки коли ви будете цих правил дотримуватися, зможете змусити їх працювати на себе», – підсумовує Андрій Юричко.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми співробітництва з метою розвитку та сприяння демократії.
Це видання — результат багаторічного досвіду та серії вебсемінарів. У ньому зібрано покрокові методики інтеграції штучного інтелекту у викладання журналістики, реклами, PR та інших дисциплін, практичні кейси з української та світової медіаіндустрії, готові сценарії занять і вправи для розвитку критичного мислення та медіаграмотності.
Авторки пропонують етичні орієнтири використання ШІ, діляться порадами, як створювати контент за допомогою AI, перевіряти його правдивість, уникати маніпуляцій і поєднувати гуманітарну чутливість із технологічною грамотністю.
У презентації візьмуть участь:
Валерій Іванов — президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор.
Тетяна Іванова — медіаекспертка Академії української преси, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету.
Любов Цукор — головна редакторка освітнього проєкту «На Урок», освітня експертка, EdTech-тренерка.
Віруси, злам акаунтів, втрата архівів та паролів – «цифрові страхи», які озвучили учасники навчального курсу «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» під час менторської сесії з питань цифровізації. Першу сесію для представників 5 прифронтових медіа (всього участь у проєкті бере 20 редакцій) провів ментор з питань цифрової трансформації, журналіст, медіатренер Академії української преси Андрій Юричко.
Під час онлайн-тренінгу учасники обговорили популярні месенджери, сервіси електронної пошти, організацію цифрових архівів та способи зберігання паролів. І не просто обговорили, а прямо на зустрічі завантажили необхідні додатки, налаштували їх для роботи, перевірили зручність користування.
Андрій Юричко
Месенджери та пошта
Якщо обирати між Telegram, WhatsApp і Signal, то перший вважається найменш захищеним, а останній – найбільш захищеним. Але Signal в Україні не популярний серед населення, – розповів Андрій Юричко.
«Є статті-розслідування, які стверджують, що один із засновників Telegram має контакти з РФ і навіть отримує державні замовлення. Відтак, спілкування та дані в цьому месенджері можуть бути не настільки захищені від російських спецслужб», – пояснює експерт.
Практичні поради щодо використання месенджерів:
Telegram – використовуйте для ведення публічних каналів, оскільки він залишається найпопулярнішим в Україні для отримання інформації;
Signal – найкращий вибір для конфіденційного спілкування і пересилання важливих документів;
WhatsApp – підходить для повсякденного використання журналістами, зараз перебирає деякі популярні функції Telegram щодо ведення публічних каналів і, можливо, повністю його замінить.
Під час зустрічі покроково пройшлися по всіх налаштуваннях безпеки в месенджерах із поясненням, що за що відповідає, де яка галочка має стояти, куди дивитися про додаткові підключені пристрої та як видалити зайві доступи на старих гаджетах або у випадках зламу.
Електронна пошта: чому поки Gmail?
Вибираючи між інтернет-сервісами для e-mail, Андрій Юричко радить Gmail. Оскільки на сьогодні це сервіс, який надає найбільше безкоштовних додаткових ресурсів, починаючи від хмарного сховища Google drive, з пошуковими системами, які налаштовані на місцеву геолокацію та додатки з елементами штучного інтелекту як NotebookLM та AI Studia.
Додаткова порада: створіть декілька Gmail-акаунтів – один основний для роботи, інший резервний, який не пов’язаний з вами особисто. В той же час, не варто повністю покладатися на хмарні сервіси як єдине джерело збереження інформації. Профіль Google може так само бути зламаний і тоді можна втратити не лише поточні документи, але й доступ до архівів. Але через профіль Google можна логінитися на інші ресурси, не переживаючи за придумування нового унікального пароля. Учасники на практиці перевірили роботу менеджера паролів.
Практичні поради щодо використання браузерів:
LibreWolf– це браузер, який зосереджений на конфіденційності та безпеці користувача. Має покращені налаштування конфіденційності, відключає телеметрію та збір даних. Альтернатива для тих, хто хоче більше анонімності в інтернеті. Brave – браузер на базі Chrome для тих, хто не хоче відмовлятися від сервісів Google, але хоче обмежити збір даних про свою активність. Bitwarden – безкоштовний менеджер паролів, за допомогою якого можна зберігати та керувати паролями. Але краще реєструватися не через основну пошту. Цей інструмент генерує складні унікальні паролі для кожного сайту та зберігає їх у зашифрованому вигляді. ProtonMail – швейцарський сервіс електронної пошти, значно захищеніший за gmail, з відритим кодом.
Збереження редакційних архівів
Один зі способів зберегти редакційні архіви – оцифрування матеріалів. Це актуально і через обстріли, і через релокацію редакцій. Крім того, оцифрування та викладення цифрових архівів у мережу дає непоганий приріст трафіку в інтернеті, оскільки написані статті – це унікальний продукт, який пошукові алгоритми сканують і індексують.
Водночас, на думку Андрія Юричка, завжди варто мати запасний варіант – локальне збереження.
«Хмарні сервіси – це класно, але я б рекомендував мати запасні варіанти. Зокрема, жорсткі диски, флешки – їхня вартість зараз не така висока. Також можна створити окремий Gmail-акаунт, який з вами не пов’язаний. Тут зберігати ще одну копію всіх документів. Це резервний варіант, якщо щось трапиться», – радить експерт.
Лайфхак з «горищним» ноутбуком
Щоб запобігти втраті даних у випадку зламу вашого акаунта, експерт радить налаштувати Google Диск на якомусь старому «запасному» ноутбуці. Алгоритм дій:
Зберегти там дані
Відключити його від інтернету
Заховати десь умовно «в хаті на горищі»
У випадку, якщо вас зламали або ви втратили техніку, можна просто взяти цей ноутбук і все відновити. Якщо ж потрібно оновити дані – підключити до інтернету, оновити і знову відключити.
Злам акаунта: як запобігти
Про більшість схем зламу акаунтів у соцмережах, месенджерах тощо знають уже майже всі: повідомлення із закликом «проголосуй за племінника/племінницю», сумнівні листи від «банку» тощо. Фішинг зараз чи не найпопулярніший вид інтернет-шахрайства, через який відбувається виманювання даних – телефони, контакти, переписки, адреси, що може потім бути використано.
Основні загрози та як їх уникнути:
Публічний Wi-Fi – ще один «гачок», на який можна потрапити. Він зазвичай найпростіший для зламу, коли можна підсунути копію справжньої сторінки, вводити ті самі дані на справжню, але надалі повністю перехопити доступ. Тож, якщо є можливість використовувати мобільний інтернет – краще використовувати його. У такому разі «зламати» вас буде набагато важче.
Фізичне вилучення пристрою – наприклад, крадіжка. Тут найлегший спосіб протидіяти – паролі на доступ до гаджета. Графічний пароль – однакові рухи залишають сліди на екрані. Пароль із 6 символів – уже краще, а з невідомою кількістю символів та літер – майже ідеальний варіант. Розблокування через FaceID та відбиток пальця несе свої ризики, які потрібно оцінювати.
Додаткові поради безпеки:
Регулярно змінюйте паролі
Не використовуйте однакові паролі для різних сервісів
Увімкніть двофакторну автентифікацію скрізь, де це можливо
Регулярно перевіряйте, чи не було несанкціонованих входів у ваші акаунти
Що варто встановити: набір інструментів для безпеки
Google Authenticator (також для IOS) або 2FAS – додаток, який забезпечує ще один рівень двофакторної автентифікації захисту облікових записів. Він генерує одноразові коди, які використовуються разом з паролем для входу до сервісів. Навіть якщо хтось дізнається ваш пароль, без коду з телефону зайти не зможе.
Операційна система Tails – працює на флешці. Вона розроблена так, щоб не залишати слідів на комп’ютері після використання. Завантажити можна на ресурсі tails.net. Ідеальний інструмент для роботи з конфіденційними матеріалами.
Антивірус – серед безкоштовних варіантів можна обрати Avast, але підійде будь який інший, крім російських. Хоча навіть правильно налаштований вбудований в Windows Defender цілком може впоратися з 90 відсотками загроз.
Плагін Stop.ru – браузерне розширення від українських розробників для дерусифікації YouTube. Допомагає фільтрувати російський контент з рекомендацій.
«Для мене одним найбільших страхів була втрата паролів до облікових записів та редакційних архівів. До того ж, у нас на Сумщині перепади з електропостачанням, а редакційні компʼютери вже старі. Тому поради щодо сервісів, за допомогою яких можна генерувати й зберігати паролі, а також стосовно бекапів – стали дуже актуальними, – ділиться в коментарі НСЖУ головнаредакторка газети «Путивльські відомості» Тетяна Каушан. – Ми, журналісти, часто не приділяємо значну увагу питанням цифрової безпеки, адже робимо свою роботу в умовах обмежених ресурсів – і фінансових, і кадрових. Завдяки цьому навчанню вже визначилися, які способи оберемо для себе».
Багато корисного для роботи дізнався й керівник мережі медіа на півночі Сумської області Олександр Соломко: «Нас не раз намагалися зламати, але тепер ми сильніші».
Цифрова безпека журналіста – це не параноя, а необхідність, особливо в умовах війни, – підкреслює Андрій Юричко. Прості кроки з цифровізації та додаткових елементів цифрового захисту можуть врятувати роки роботи та захистити джерела інформації. Головне правило – завжди мати план Б, а краще – план В і Г.
Як домашнє завдання на наступну сесію учасники отримали чек-лист з рекомендацій по налаштуванню безпеки в месенджерах, пошті та хмарних сервісах.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
Академія української преси приєдналася до спільної заяви 45 українських та міжнародних медіаорганізацій щодо відсутності питання відновлення медіасектору в програмі четвертої Конференції з відновлення України (UkraineRecoveryConference) в Римі (10-11 липня 2025 року).
Вже чотири роки відновлення медіасектору України не є ключовою темою обговорення під час UkraineRecoveryConference. Попри наполегливі зусилля та подану пропозицію від "Репортерів без кордонів" (RSF) та Інституту масової інформації (ІМІ), це питання залишається поза увагою.
В умовах повномасштабної інформаційної війни та фізичних руйнувань, підтримка вільної, незалежної та стійкої української медіа є критично важливою. ️ Забезпечення свободи слова, довгострокова стабільність та відновлення медіаінфраструктури – особливо на місцевому та регіональному рівнях – є ключовими компонентами будь-якої серйозної стратегії відновлення.
– Незалежні медіа є фундаментом демократичних процесів в Україні, забезпечують прозорість, підзвітність влади та протидію дезінформації, – заявляє президент АУП Валерій Іванов.
Українські журналісти та медіа продовжують працювати в екстремальних умовах, ризикуючи життям та стикаючись з загрозою фізичного знищення від російських ударів по цивільній інфраструктурі та фінансовими труднощами. З 24 лютого 2022 року припинили роботу щонайменше 332 українських медіа, переважно через фінансові проблеми.
Закликаємо організаторів URC – українську та італійську владу, а також міжнародну спільноту – визнати просту істину: медіа повинні бути в центрі розмови про відновлення України, а не виключені з неї.
Ключові факти:
• 332 українські медіа-організації припинили діяльність з 24 лютого 2022 року переважно з фінансових причин
• Рекламні доходи медіа значно скоротилися з початку повномасштабної війни
• Припинення медіа-підтримки USAID у 2025 році загострило фінансову кризу в секторі
Серед співпідписантів заяви: Репортери без кордонів (RSF), Національна спілка журналістів України, Академія української преси, Інститут масової інформації, Громадське радіо, Європейський центр журналістики та інші провідні медіаорганізації. З повним списком підписантів ви можете дізнатися з тексту ЗАЯВИ.
Цей аудіозапис створений LLM від elevenlabs в тестовому режимі для покращення та зрунчості сприйняття інформації.
Ми будемо вдячні за ваш відгук до такого підходу.
Уже кілька років поспіль команда Академії української преси (АУП) за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США реалізує проєкт «Українські регіональні (прифронтові) ЗМІ: модернізація через менторинг». Його мета — підтримати місцеві редакції, що працюють у прифронтових або звільнених від окупації регіонах, та допомогти їм не втратити зв’язок зі своєю аудиторією — людьми, які живуть у щоденній реальності війни.
Команда АУП здійснила черговий візит до цих редакцій. Першою зупинкою стала невелика, але незламна редакція газети «Голос Гуляйпілля». Прифронтове Гуляйполе, що в Запорізькій області, давно стало символом стійкості та людської відваги. З довоєнних 14 тисяч мешканців у місті залишилося менш ніж дві тисячі — кожен з них щодня стикається з небезпекою, але не втрачає віри.
Попри постійні обстріли, евакуації, втрати і майже повну відсутність ресурсів, газета «Голос Гуляйпілля» продовжує виходити — нині накладом у 1000 примірників. 586 днів мовчання — саме стільки тривала вимушена пауза, поки видання знову не ожило в жовтні 2023 року. І стало можливим це завдяки тим, хто залишився — чотирьом працівникам, які замінили вісім до війни.
Головна редакторка Тетяна Велика, її колега-журналіст, верстальник і бухгалтер — це команда, яка працює не просто над газетою, а над надією. На восьми шпальтах — не сухі зведення, а людські історії. Тут — героїчні будні волонтерів і військових, прощальні слова про загиблих, чесна розмова про життя серед руїн. Газета дає не лише факти — вона дає людям відчуття приналежності, сили й пам’яті.
У світі, де правду часто витісняють фейки і анонімні телеграм-канали, місцева преса — чи не єдине джерело довіри. Газета тут — це не просто друк. Це нитка, що зшиває розірвану реальність громади. Це дзеркало, в якому кожен може впізнати себе, своє горе, свою надію.
Місцеві мешканці вірять, що над їхнім містом і досі витає дух волелюбного Нестора Махна. Гуляйполе — це не просто географічна точка. Це фортеця духу. І жодна російська армія не змогла її зламати. Так само, як не змогла зламати людей, які щотижня випускають газету — майже без фінансування, на ентузіазмі, на вірі.
Куратори АУП провели оцінку ситуації та визначили, які медіа потребують підтримки найбільше. «Голос Гуляйпілля» — серед них. Бо це не просто локальне видання. Це голос правди, який звучить там, де багато хто вже здався б.
У прифронтових містах немає спокою. Але там є газета, яка приходить до людей попри все. І поки її сторінки друкуються — ми знаємо: Україна тримається. На людях! На правді! На слові!
АУП та НСЖУ запрошує (АНОНС) регіональні та місцеві редакції з Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Чернігівської, Харківської й Херсонської областей взяти участь у 4-місячному навчанні (липень-жовтень 2025).
🇱🇹 Проєкт фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
20 відібраних прифронтових медіа опановуватимуть:
• Роботу з чутливим контентом та іншими етичними викликами
• Протидію дезінформації й верифікацію
• Кібербезпеку, цифрові платформи та використання ШІ
Тренер(к)и:
🔥 Юлія СУРКОВА – досвідчена воєнна журналістка.
🔥 Тетяна ІВАНОВА – медіаекспертка та бізнес-тренерка.
🔥 Андрій ЮРИЧКО – медіатренер Академії української преси.
Учасники навчального курсу отримають сертифікат, експертне наставництво та рекомендацію НСЖУ щодо прямого партнерства з редакціями країн ЄС.
Очікується участь у нараді:
• Голова та представники Національної ради з питань телебачення та радіомовлення України;
• Представники Держкомтелерадіо України: профільних комітетів ВР України: профільних міністерств та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК);
• Керівництво АТ «Укрпошта»;
• Представники профільних громадських об'єднань та професійних спілок, донорів та іноземних посольств;
• Голова ГС «Орган спільного регулювання у сфері друкованих медіа» та засновники спілки.
Питання до обговорення:
• ЗУ «Про медіа» в частині підсумки роботи ГС «Орган спільного регулювання» за дев’ять місяців. Стан друкованих медіа в Україні в умовах агресивної війни Росії проти України, що триває;
• Вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на розповсюдження та передплату друкованих медіа в Україні;
• Обговорення шляхів усунення перешкод для роботи друкованих медіа в прифронтових та тимчасово окупованих територіях;
• Розгляд можливостей державної адресної або галузевої підтримки локальних і гіперлокальних друкованих медіа, а також медіа громад.
🔴 Кожне фото і відео формують глобальне сприйняття війни, допомагаючи світові розуміти, що це загарбницька агресія, а не локальний конфлікт. На цьому наголосив виконавчий директор Української академії преси Андрій Коваленко під час міжнародній онлайн-конференції Національної спілки журналістів України.
Його розповідь про документування злочинів у Бучі безпосередньо ілюструє визначену в Резолюції НСЖУ «важливу роль журналістських розслідувань у викритті воєнних злочинів» та підтверджує «необхідність систематичної підтримки проєктів з документування воєнних злочинів».
Досвід роботи під обстрілами та загибель колег, про які розповів спікер, підтверджують:
❗️систематичні фізичні загрози для журналістів
❗️потребу впровадити комплексні програми безпеки та реабілітації для медійників, що працюють у зонах бойових дій
Резолюція відображає спільне прагнення міжнародної спільноти та українського суспільства захистити свободу слова та професійну журналістику в умовах війни.
Свого часу я потрапив під сильне враження від популярних книжок про нейробіологію, які пояснюють, як працює наш мозок. Було неочікувано цікаво та ще й - зрозумілою мовою. Тож несподіване відкриття того, що наші емоції — це не просто абстрактні переживання, а результат складних біохімічних процесів у мозку, змінило моє сприйняття людської поведінки. І сьогодні, як людина, яка цікавиться комунікаційними процесами, я не можу не помічати, як ці самі процеси виявляють себе в нашій взаємодії з цифровими технологіями.
У час, коли штучний інтелект стає невід'ємною частиною нашого повсякдення, варто зрозуміти не лише технологічні аспекти цієї взаємодії, але й те, як вона впливає на наш емоційний стан та біохімію мозку. Ми звикли думати про цифрові технології як про інструменти, але мало хто замислюється про те, як ці інструменти впливають на наші гормони щастя. Простіше кажучи – як ШІ нам може дати (і вже дає) щастя?
Біохімія задоволення: чотири стовпи емоційного благополуччя
Перш ніж ми розглянемо зв'язок між ШІ та гормонами щастя, освіжимо знання про ці нейрохімічні речовини. Лоретта Бройнінг у своїй книзі "Гормони щастя" виділяє чотири ключові гормони, що відповідають за наше емоційне благополуччя:
Дофамін — гормон мотивації та винагороди. Простіше кажучи, це те, що змушує нас відчувати "Ура! Я це зробив!" і штовхає шукати нові досягнення.
Ендорфіни — природні знеболювальні та стимулятори відчуття полегшення. Вони як внутрішній бальзам, що заспокоює наш біль і дарує відчуття "Фух, все минуло".
Серотонін — регулятор настрою та самооцінки. Це наш внутрішній "промінь сонця", що створює відчуття "Я молодець, у мене все добре".
Окситоцин — гормон соціального зв'язку та довіри. По-простому, це хімічні "обійми" нашого мозку, що дають відчуття "Я не сам, мене розуміють".
Кожен із цих нейромедіаторів активується різними типами діяльності та ситуаціями, і, як виявляється, різні функції штучного інтелекту можуть стимулювати виділення цих гормонів, тим самим впливаючи на наш емоційний стан.
Як функції ШІ активують гормони щастя
Пошук інформації і дофамінова винагорода
Коли ми ставимо запитання ШІ-асистенту і майже миттєво отримуємо відповідь, у нашому мозку активується дофамінова система винагороди. Як пояснює нейробіолог Девід Рок у своїй праці "Ваш мозок на роботі", пошук і знаходження інформації викликає вивільнення дофаміну — того самого гормону, який змушує нас відчувати задоволення від досягнення мети.
Приклад: Коли ви запитуєте у ШІ "Яка столиця Бразилії?" і отримуєте швидку відповідь "Бразиліа", ваш мозок отримує маленьку дофамінову винагороду, подібну до тієї, яку відчуває мисливець, коли знаходить здобич.
Вирішення складних задач і ендорфіновий ефект
Ендорфіни — це природні опіоїди нашого організму, які зменшують відчуття болю і стресу. Згідно з дослідженнями Келлі Макгонігал, описаними в книзі "Сила волі", подолання викликів і вирішення складних проблем може стимулювати вивільнення ендорфінів. Коли ШІ допомагає нам розв'язати складне рівняння або знайти вихід із проблемної ситуації, ми відчуваємо приємне полегшення, подібне до "ейфорії бігуна".
Приклад: Ви просите ШІ розв'язати математичну задачу "2x + 3 = 7", і отримавши покрокове рішення, відчуваєте зменшення когнітивного напруження та приємне полегшення — це ендорфіни в дії.
Творча співпраця і серотонінове піднесення
Серотонін відповідає за наше відчуття задоволення собою та своїми досягненнями. Як зазначає нейропсихолог Рік Хансон у книзі "Будда-мозок", творчі досягнення підвищують рівень серотоніну, що покращує настрій і самооцінку. Коли ми використовуємо ШІ для створення контенту — написання текстів, генерації ідей або навіть створення творів мистецтва — ми відчуваємо гордість за результат, який частково є нашим власним.
Приклад: Ви просите ШІ запропонувати початок оповідання: "Жив собі дракон, який любив пекти печиво..." Розвиваючи цю ідею та створюючи власну історію, ви відчуваєте творче задоволення і підвищення самооцінки через серотонін. Що вже говорити за творення картинок та відео, пісень та ігор, які дозволяють вповні розкрити ваш «сплячий» талант.
Цифрова підтримка та окситоциновий зв'язок
Окситоцин іноді називають "гормоном обіймів" через його роль у формуванні соціальних зв'язків та відчуття близькості. Дослідження Пола Зака, описані в його книзі "Молекула моралі", показують, що навіть віртуальна соціальна взаємодія може стимулювати вироблення окситоцину. Коли ШІ надає нам підтримку, допомогу в комунікації або емоційний відгук, ми можемо відчувати легке відчуття соціального зв'язку.
Приклад: Коли ви просите ШІ допомогти сформулювати повідомлення для друга або отримати пораду щодо складної розмови, і отримуєте теплу, продуману відповідь, це може зменшити відчуття ізоляції та створити емоційний комфорт через вивільнення окситоцину. Знову ж таки, використання ШІ для написання постів у соцмережах теж непрямо свідчить про полювання за окситоцином. Від реакцій спільноти у соцмережах залежить наше відчуття значимості і затребованості оточуючими.
Медіаграмотність у контексті нейрохімічних реакцій
Розуміння нейрохімічних механізмів, що лежать в основі нашої взаємодії з технологіями ШІ, — важливий аспект сучасної медіаграмотності. Як фахівці з цифрового здоров'я, ми повинні усвідомлювати:
Потенціал залежності: Дофамінові винагороди від швидкого отримання інформації можуть створювати цикли залежності, подібні до тих, що формуються при скролінгу соціальних мереж.
Когнітивне розвантаження: Ендорфінове полегшення від передачі складних завдань ШІ може зменшувати нашу власну когнітивну витривалість і здатність долати труднощі.
Творчий симбіоз: Серотонінове задоволення від співтворчості з ШІ відкриває нові горизонти для самореалізації, але може розмивати межу між машинною і людською творчістю.
Ілюзія зв'язку: Окситоцинова реакція на взаємодію з ШІ може створювати ілюзію соціального зв'язку, потенційно замінюючи реальні людські контакти.
Таблиця взаємозв'язків між функціями ШІ та гормонами щастя
Функція ШІ
Гормон щастя
Нейрохімічний механізм
Потенційні переваги
Потенційні ризики
Пошук інформації
Дофамін
Активація системи винагороди при отриманні відповіді
Мотивація до пізнання, відчуття компетентності
Залежність від швидкої інформаційної винагороди
Вирішення задач
Ендорфіни
Зменшення стресу від подолання труднощів
Зниження тривоги, відчуття полегшення
Зниження когнітивної витривалості, уникнення викликів
Створення контенту
Серотонін
Підвищення самооцінки через творчі досягнення
Зростання впевненості, стабілізація настрою
Розмивання авторства, залежність від зовнішнього підтвердження
Соціальна підтримка
Окситоцин
Стимуляція відчуття соціального зв'язку
Зменшення ізоляції, емоційний комфорт
Заміщення реальних соціальних зв'язків віртуальними
Дружні висновки та поради: як подружитися з власними гормонами в цифрову епоху
Розуміння того, як штучний інтелект "грається" з нашими гормонами щастя – це перший крок до свідомого та здорового використання цих неймовірних технологій. Як людина, що захоплюється і нейробіологією, і медіаграмотністю, хочу поділитися кількома дружніми порадами:
Станьте детективом власних емоцій: Спробуйте звертати увагу, які саме дії з ШІ приносять вам особливе задоволення. Полюбляєте швидко знаходити інформацію через чат-бота? Це ваш дофамін танцює! Відчуваєте полегшення, коли ШІ розв'язує складну задачу? Ваші ендорфіни святкують! Усвідомлення цих реакцій допоможе створити здоровий "коктейль" цифрових активностей.
Спробуйте: Завести маленький щоденник емоцій після взаємодії з ШІ. Просто записуйте свої відчуття: "Після пошуку інформації через ШІ відчуваю піднесення... Коли отримую допомогу з написанням тексту – спокій і задоволення..."
Давайте власному мозку тренуватися: Використовуйте ШІ як надійного помічника, але залишайте собі простір для самостійних мозкових штурмів. Як м'язам потрібне фізичне навантаження, так і мозку потрібні інтелектуальні виклики без "милиць" технологій.
Спробуйте: Встановіть собі "дні цифрового детоксу", коли ви спершу намагаєтеся розв'язати проблему самостійно, і лише потім звертаєтеся до ШІ за допомогою або перевіркою.
Пам'ятайте про "справжні обійми": Окситоцин, що вивільняється під час взаємодії з ШІ, дає лише легкий натяк на те відчуття зв'язку, яке ми отримуємо від реальних людських стосунків. Використовуйте цифрову підтримку, але не замінюйте нею живе спілкування.
Спробуйте: Коли ШІ допоміг вам створити щось цікаве, поділіться цим із реальною людиною – другом, колегою, рідними. Це подвоїть вашу радість і підсилить справжні соціальні зв'язки.
Створіть свій власний "цифровий розклад щастя": Вплітайте взаємодію з ШІ у свій день так, щоб вона посилювала, а не витісняла природні джерела радості. Пам'ятайте, що найпотужніший коктейль гормонів щастя ми отримуємо від фізичної активності, глибоких розмов, творчості та контакту з природою.
Спробуйте: Використовуйте ШІ для планування активностей, які природним чином стимулюють ваші гормони щастя. Наприклад, попросіть його (чи її?) скласти цікавий маршрут для прогулянки містом або допомогти спланувати творчий проект із друзями.
Технології штучного інтелекту – це не просто інструменти для роботи, а справжні "диджеї" нашого емоційного стану, які можуть натискати на гормональні "кнопки" нашого мозку. Сучасна медіаграмотність, відповідальне споживання медіапродуктів – це не лише вміння відрізняти правду від фейків, але й, вияввляється - розуміння того, як цифрові інструменти впливають на наші емоції на найглибшому, біологічному рівні.
І найголовніше – дайте собі трохи свободи ! Дозвольте собі отримувати задоволення від цифрових інструментів, але робіть це усвідомлено, «ведучи» гормони за собою, а не потрапляючи в залежність від «молекул настрою».
Рекомендована література:
Breuning, L. G. (2015). Habits of a Happy Brain: Retrain Your Brain to Boost Your Serotonin, Dopamine, Oxytocin, & Endorphin Levels
Брюнінг, Л. Г. Звички щасливого мозку: як перетренувати свій мозок для підвищення рівня серотоніну, дофаміну, окситоцину та ендорфінів / Лоретта Граціано Брюнінг. — Каліфорнія: Adams Media, 2015. — 238 с. — ISBN 978-1-4405-9050-4.
Rock, D. (2009). Your Brain at Work: Strategies for Overcoming Distraction, Regaining Focus, and Working Smarter All Day Long
Рок, Д. Ваш мозок на роботі: стратегії для подолання відволікань, відновлення концентрації та розумної роботи протягом дня / Девід Рок. — Нью-Йорк: HarperBusiness, 2009. — 304 с. — ISBN 978-0-06-177129-3.
McGonigal, K. (2011). The Willpower Instinct: How Self-Control Works, Why It Matters, and What You Can Do to Get More of It
МакГонігал, К. Інстинкт сили волі: як працює самоконтроль, чому він важливий і як його розвинути / Келлі МакГонігал. — Нью-Йорк: Avery, 2011. — 288 с. — ISBN 978-1-58333-438-6.
Hanson, R. (2009). Buddha's Brain: The Practical Neuroscience of Happiness, Love, and Wisdom
Хансон, Р. Мозок Будди: практична нейронаука щастя, любові та мудрості / Рік Хансон, Річард Мендіус. — Окленд: New Harbinger Publications, 2009. — 272 с. — ISBN 978-1-57224-695-9.
Carr, N. (2020). The Shallows: What the Internet Is Doing to Our Brains
Карр, Н. Мілководдя: як інтернет впливає на наші мізки / Ніколас Карр. — Нью-Йорк: W. W. Norton & Company, 2020. — 320 с. — ISBN 978-0-393-33975-8 (оновлене видання).
Van der Kolk, B. (2014). The Body Keeps the Score: Brain, Mind, and Body in the Healing of Trauma
Ван дер Колк, Б. Тіло веде лік: мозок, розум і тіло в зціленні травм / Бессел ван дер Колк. — Нью-Йорк: Viking, 2014. — 464 с. — ISBN 978-0-670-78593-3.
