- Йде війна і дуже важливо, щоб світ знав про те, що відбувається в Україні, і щоб українці знали те, що відбувається на фронті. І тут велика роль пресофіцерів, - так прокоментував зустріч студентів Навчально наукового інституту журналістики з пресофіцером, керівником пресцентру Сухопутних військ України Іллею Євлашем професор, президент АУП Валерій Іванов. - Сьогодні наша зустріч з непересічною особою, журналістом за фахом, який працював журналістом, потім став пресофіцером. Зараз очолює пресцентр сухопутних військ України. Це людина, про яку особисто я багато чув позитивного, що він дійсно допомагає журналістам, робить їхню роботу легше і ефективніше. І, звичайно, це дуже добре, що наші студенти спілкуються з такими людьми.

- Знаєте, можна сто разів щось подивитися, послухати, але коли ти маєш можливість до цього доторкнутися, на власні очі побачити і почути інформацію від живого свідка, від особи, яка до цього доторкнулася, яка стала одним із натхненниками ідеї «Привиду Києва», наприклад. Це надзвичайно корисно для наших студентів, - сказав заступник директора з науково-педагогічної роботи НН ІЖ Євген Цимбаленко.

- Я вважаю, що такі заходи дуже важливі для студентів Начальної наукового інституту журналістики, тому що ми маємо показувати людям, як працювати практично в дуже важких умовах, - поділилася асистентка кафедри реклами та зв'язків з громадськістю НН ІЖ Катерина Соколова. - Дуже часто люди не розуміють, що їхати на прифронтові міста і знімати там матеріали – це насправді дуже важка праця. І потрібно розуміти, що можна показувати, що не можна показувати, в кого брати коментарі, в кого не брати коментарі. Потрібно знати людей, які вас будуть супроводжувати, потрібно мати захист, потрібно розуміти, як елементарно поводитися в таких ситуаціях, коли вам потрібно надати комусь допомогу.
І я дуже рада, що сьогодні ми мали змогу поспілкуватися з людиною, яка щодня з цим зіштовхується, і що студенти змогли поставити запитання. Я вважаю, що це їм знадобиться в їхній подальшій праці. Тим більше, що війна ще не закінчилася, і ми маємо всіма способами, можливими, забезпечувати комунікаційну безпеку нашої держави і максимально розпосюджувати інформацію про те, що відбувається в Україні

- Загалом, захід дуже класний, - відзначив начальник пресслужби Командування Сухопутних військ ЗСУ Ілля Євлаш. - Я вважаю, що такі заходи взагалі потрібні, оскільки така нагода поспілкуватися з молоддю, пояснити їм, особливо молодим фахівцям, які навчаються саме на цю професію, це дуже важливо. І розуміння того, з чим доводиться працювати пресофіцерам або журналістам, які знаходяться в зоні бойових дій, це надзвичайно важливо, оскільки вони отримують під час таких заходів з практиками безпосередньо лише ту інформацію, яка дійсно їм знадобиться, яку вони зможуть використовувати ефективно під час своєї роботи.
І звичайно, що де хто вагається, він може зробити вибір, чи підходить воно йому, чи не підходить, чи можливо варто змінити якісь акценти. Тому взагалі захід відбувся дуже чудовий і дуже цікаво. Я дивився по аудиторії, всім було надзвичайно цікаво. Мені було надзвичайно приємно просто працювати з такими людьми, своїми колегами, молодшими. Але ми робимо одну справу і наша основна ціль – це перемога.

Не стало чудової людини, нашого великого друга, беззмінного Голови правління АУП Володимира Павловича Мостового.
Це дійсно Людина з великої літери, таких більше не роблять! Він був взірцем для нас довгі роки. Розумний, з енциклопедичним знанням літератури, багаторічний керівник кращої газети України і, одночасно, дуже м’яка людина.
Сам про себе він говорив: «Як добре, що я не жінка, я зовсім не вмію говорити «Ні». Почуття гумора, дотепні вислови Палича просто неперевершені. Дуже боляче, що ми ніколи вже з ним не підемо на свіже півлітря, не отримаємо заряду спілкування з мудрою, чудовою людиною.
Нам дуже не вистачатиме Вас, Палич! Спасибі Вам, що довгі роки були поруч! Вічна Вам пам’ять!
Прощання з легендою української журналістики відбудеться в суботу о 12:00 у Великому залі київського крематорію за адресою: вул. Байкова, 16.

Перший серед низки аргументів, якими Росія виправдовувала окупацію Криму, – це нібито належність півострова до етнічних «слов’янських земель».

Запрошуємо 25 жовтня о 14.00 долучитися до презентації комплексу видань “Нариси з історії Криму: від середини 18 ст. до 2022 року”, який містить матеріали до занять з історії та громадянської освіти, пропонує низку завдань з формування навичок верифікації джерел, критичного мислення і показує, яким чином провадилася цілеспрямована пропагандистська політика РФ в Україні стосовно Криму.

Спікери зустрічі:

Оксана ВОЛОШЕНЮК, експертка з медіаосвіти і медіаграмотності, авторка навчальних посібників та програм;

Станіслав ЦАЛИК, кримознавець, письменник, есеїст.

Інформаційний простір складний та багатошаровий. Суспільство має доступ до найрізноманітніших джерел інформації, і це безумовно є перевагою. Проте дедалі частіше ми переконуємося, що це призводить до певних проблем, які ми всі на собі відчуваємо.

Дезінформація, фейки, пропаганда — ми про них знаємо та усвідомлюємо їхній вплив на суспільство, але не завжди відчуваємо їх дію.

24 жовтня о 14:00 Тетяна Ковтун, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри реклами та зв'язків з громадськістю Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка запросила аудиторію до роздумів щодо того, що особливого відбувається під впливом фейків, чому так стається, і як з цим боротися, якщо треба боротися.

Повний запис ефіру можна переглянути тут: https://youtu.be/wz7IVBs0TaE?si=EAa1nDH3s9O4fNB2

Презентацію пропонуємо завантажити за лінком:

Тетяна Ковтун розповіла про технології масової комунікації, рефлекси, чим відрізняються пропагандистські меседжі від фейкових, навела актуальні приклади «по обробці» свідомості суспільства то формуванню у них вигідних маніпулятору установок.

Погодьтеся, ми можемо тільки здогадуватися, навіщо пропагандист зараз використовує ту чи іншу інформацію. Бачимо обличчя пропагандиста, але не знаємо, хто є істинним автором цього повідомлення. Хто є істинно зацікавленою стороною. Проте пропаганда є очевидною за стилістикою, за емоційним накалом, за маніпулятивними прийомами.

«Типовими пропагандистськими намірами є безумовне прагнення підпорядкувати аудиторію своєї волі, нав'язати їй певну думку, навіть не думку, а установку», — переконана Тетяна Ковтун.

Експерта розказала, в чому секрет фейків, чому вони результативні, чому досягають цілі, чому фейкова новина виглядає так переконливо і оперативно поширюється багатьма каналами. Вияснилося, що її основна ознака — емоційна привабливість – це не обов'язково означає позитивна емоція.

Фейки завжди – це короткі, яскраві, дохідливі, емоційні, оперативні,
свідомо викривлені за змістом наповнення пропагандистського контенту.

«Емоційна привабливість включає так зване правило «С»: страх, скандал, сльози, сміх, страх. Обов'язково фейк містить звернення до авторитетів. Чи героям є авторитет, чи висловлюється з приводу якоїсь начебто події, начебто авторитетна особистість. Найчастіше це оманлива, або перекручена за змістом, вирвана з контексту фраза. І, безумовно, що сприяє оперативному поширенню фейків, охопленню великої аудиторії, це ефективна інтеграція в мережі», — зауважила Тетяна Ковтун.

Нагадаємо, що прямі ефіри відбудуться протягом Глобального тижня медіаграмотності. Теми та час за посиланням: https://www.aup.com.ua/anonce/vidznachte-tizhden-media-ta-informaci/

Будемо раді, якщо долучитеся!

Вважаєш себе експертом у світі медіаграмотності? Можливо, навіть думаєш, що тебе не можна обвести навколо пальця? Переконаний, що розумієш усі закономірності сучасних інформаційних потоків? Час випробувати себе! 💡
Переходь за посиланням у першому коментарі та пройди швидкий тест з медіаграмотності на сторінці АУП. Відкрий для себе нове, визнач свій рівень знань і дізнайся, як покращити свої навички у цій важливій галузі! 🚀
Готові розпочати свій шлях до звання справжнього медіаграмотного гуру? 💪✨

Відскануй QR-код

або перейдіть за ЛІНКОМ

«Розробка нових політик цифрової безпеки, документообігу та інструментів фактчекінгу на основі новітніх програмних технологій та впровадження їх у діяльність Академії Української Преси»