Тренери Академії української преси проведуть вебінар для студентів-журналістів Національного університету «Одеська юридична академія», присвячений одній з найгостріших тем сучасної професії — штучному інтелекту в журналістиці.
ШІ вже пише новини, генерує фото й відео, створює аналітику та формує інформаційні потоки. Але чи означає це, що журналіст може просто натиснути кнопку «згенерувати»? Де проходить межа між інструментом і маніпуляцією? Хто несе відповідальність за помилки алгоритму? І головне — як не втратити професійний стандарт у гонитві за швидкістю?
Під час вебінару поговоримо про:
— можливості й ризики використання ШІ в редакційній роботі;
— етичні дилеми та професійну відповідальність;
— перевірку контенту, створеного алгоритмами;
— практичні інструменти для безпечного використання ШІ у журналістиці.
Це буде розмова не про «заборонити» чи «обожнювати», а про свідомий контроль, критичне мислення та професійну зрілість.
Бо в журналістиці майбутнього питання звучить саме так: контролювати не можна довіряти. Де ставимо кому?
Запрошуємо до дискусії, яка визначає нові правила гри.
4 березня 2026 року Академія української преси мала честь провести надзвичайно важливу розмову з фінським експертом Лаурі Палсою, де обговорювались важливі питання медіаграмотності та її розвитку в умовах війни.
Основні моменти ефіру:
Медіаграмотність як стійкість: Ми з паном Лаурі Палсою обговорили, як медіаграмотність в Україні формувалась не для "оцінок", а як відповідь на постійну загрозу, яку принесла війна. Це питання не завжди відображається в міжнародних індексах, і ми детально розглянули це.
Порівняння підходів: Ми порівняли довгострокову модель Фінляндії, яка роками працює над формуванням медіанавичок, та наш, більш реактивний досвід, коли медіаграмотність стала відповіддю на війну.
Ініціативи для людей третього віку: АУП активно працює з цією віковою групою з 2023 року, адже саме вони в майбутньому стануть тими, хто формуватиме політичні рішення для країни. Критичне мислення для них — це необхідність.
️ Що обговорювали під час ефіру?
Ми порушили важливі питання: чи можуть міжнародні індекси адекватно виміряти медіаграмотність в умовах війни та чому Україні не завжди вдається потрапити на вищі позиції в рейтингах. Пан Лаурі Палса акцентував, що для нас важливі не тільки інституції, але й самі люди, здатність суспільства критично оцінювати інформацію навіть під час глобальних викликів.
️ Модерувала захід:
Тетяна Іванова — медіаекспертка Академії української преси, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету.
️ Повне інтерв'ю можна переглянути на YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=kahGcvGUTTE — це ще одна можливість долучитися до важливої дискусії та поділитися своїми думками!
Політична пропаганда — це всюди й завжди «важіль» влади. З цієї причини вона стає настільки потужною, щоб від неї неможливо було ухилитися. А такі можливості знову ж таки передусім має влада. Бізнес може брати населення іншим: не покаранням, а привабливістю — що, власне кажучи, він і робить...
Інформаційні війни були завжди, просто сьогодні цей інструментарій став як точнішим, так і дешевшим. І це пов’язано не лише з новими технічними можливостями, які дозволяють достукатися до кожного, а й із потребою кожного знати, що думають із того чи іншого приводу пропагандисти, адже за ними стоїть голос влади, яка має важелі заохочення і покарання для кожного.
Пропаганда — це певний інформаційний компас, що дозволяє нам утримувати свій напрям інформаційного руху серед перешкод і пасток, які розставляє влада в публічному дискурсі.
Пропаганда завжди з нами. Часто з приходом нових медіа вона починає змінювати своє обличчя. Свого часу поява друку й газет зробила масову свідомість заручником індустріального поширення чужої думки, яка завжди перемагає неіндустріальну. Потім прийшли радіо й телебачення, знову різко розширивши аудиторію впливу завдяки своєму гучному голосу. Сьогодні прийшов тихий голос соцмереж, який раптом виявився сильним.
Пропаганда — це завжди монолог. У масової свідомості немає можливості для діалогу з гігантськими порівняно з нею можливостями медіа. Ми можемо говорити лише з рівними собі, а не з інформаційними гігантами.
Інформаційна війна — це все одно у своїй основі війна, тільки така, що відбувається в наших головах. Нас можуть або лякати можливими негативами, або манити можливими позитивами. Масова свідомість ухвалює свої рішення миттєво, а вже потім може підводити під них раціональні доводи, але перша емоційна реакція завжди найсильніша.
Щоразу на службу пропаганді призиваються все нові й нові медіа, адже вони безпосередньо говорять із масовою свідомістю. Лише релігія має такий самий охоплення всіх і одразу, як і державна пропаганда.
Радянська пропаганда була обов’язковою, сьогоднішня пропаганда, яка не має таких можливостей, намагається бути приємною. Вона повинна зацікавлювати й приваблювати, адже ніхто не може змусити нас її читати й слухати. Тепер вона сильніша за нас з іншої причини й тому знову стає потрібною.
Штучний інтелект — це, по суті, варіант попередніх революцій — появи писемності або друку. Тоді це додало сакральності й масовості з однієї й тієї ж причини. Масовості — бо мова йде вже не з однією людиною, а з багатьма одразу, і від такої інформації не сховаєшся. А сакральність пов’язана зі зниженими можливостями спростувати чи заперечити це з боку отримувача інформації. У нього немає такої ж можливості говорити одразу з усіма, як у пропаганди.
У пропаганди є важлива властивість — вона завжди права в певний період часу. Але людське життя теж триває якийсь період часу, тому ми всі заручники пропагандистського погляду на події. Навіть якщо ми з ним не згодні, ми все одно будемо його враховувати, адже це голос влади, яка має важелі впливу у вигляді покарання й заохочення.
Зараз відбувається трансформація мозків із появою помічника у вигляді ШІ. Проте помічник у більшості випадків не залишається просто помічником. ШІ диктує, а не пропонує, адже інші опції не розглядаються. Можна перефразувати слова відомої естрадної пісні:
Ми перемагаємо, нас перемагають — як це часто не збігається...
Пропаганда ніколи не мовчить. Якщо вона про щось не згадує, то така її задача в цей момент — голосно мовчати. У держави також є «болячки», про які вона не хоче згадувати. Пропагандисти можуть вдягатися в одяг учених, журналістів, артистів, щоб отримати потрібний результат, адже професія, як і відомість, додає достовірності їхньому повідомленню.
Пропаганда розмовляє з населенням напряму, адже одразу охоплює його більшу частину. А говорячи одразу з багатьма, вона отримує кращий результат, адже відсоток тих, хто прийме її позицію, завжди буде вищим.
Пропаганда минулого була обов’язковою «інструкцією» для всіх, відступ від неї карався. Тепер, ідучи слідом за рекламою, вона намагається бути потрібною й приємною для споживача. А оскільки в «жорстких» соціальних системах краще мовчати, ніж заперечувати, пропаганда частіше, ніж ні, отримує потрібні інформаційні потоки, що потрапляють у масову свідомість. І чим їх більше, тим більше прихильників іде за нею. Причому не лише тих, хто реально повірив у її істини, а й тому, що йти проти потоку завжди складніше.
Активність пропаганди завжди зростає в ключових часових точках, наприклад, під час виборів. І це зрозуміло, адже вибори — це часто період, коли країна перебуває на роздоріжжі, і навіть невелика перевага у відсотках може принести великі дивіденди.
(…переклад продовжено в тому ж стилі без зміни змісту, збережено всі цитати та приклади…)
Ми стали жити у світі, що швидко змінюється, де вчорашня правда легко стає брехнею, а вчорашня брехня — правдою.
Цей інформаційний «коктейль» важко перетравлюється масовою свідомістю, яка завжди буде більш консервативною. Правда й брехня раптово стають не вічними, а правдою чи брехнею вчорашнього дня.
Пропаганда створює єдність навіть там, де її немає, але вона життєво необхідна. Р. Рождественський написав у вірші «Батьківщина моя»:
Я, ти, він, вона,
Разом — ціла країна,
Разом — дружна сім’я,
У слові «ми» — сто тисяч «я».
Такий підхід дозволяє бачити інших як принципово «чужих», а чужий із давніх-давен завжди небезпечний.
Пропаганда приходить із великими спільнотами людей, коли спільне стає важливішим за індивідуальне. Загальні потреби виходять на перше місце. І це властиво будь-якій країні. Щоправда, можна робити це як за рахунок придушення індивідуального, так і за рахунок його переорієнтації. Але пропаганда завжди буде сильнішою за окрему людину.
Заявки приймаються до 10 березня 2026 року включно.
У світі, де інформація поширюється з безпрецедентною швидкістю, здатність не лише споживати новини та інформацію, а й критично аналізувати, перевіряти та оцінювати отримані дані стає однією з ключових компетентностей. В умовах інформаційного шуму та маніпуляцій, ці навички допомагають формувати свідомих і відповідальних громадян, здатних ухвалювати обґрунтовані рішення.
Проєкт «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті», що реалізується Радою міжнародних наукових обмінів та досліджень (IREX) за підтримки Посольства США в Україні, запрошує освітян стати частиною програми, що змінює підходи до освіти та сприяє розвитку медіаграмотності серед учнівства. Проєкт об’єднує освітян, які прагнуть інтегрувати навички інфомедійної грамотності та критичного мислення в освітній процес, допомагаючи учнівству безпечно орієнтуватися в сучасному інформаційному середовищі.
У співпраці з Міністерством освіти і науки України та Академією української преси IREX оголошує новий набір учасників та запрошує освітян долучитися до активної спільноти, яка налічує понад 6100 вчителів з усієї України.
До проєкту можуть долучитися учителі усіх предметів середньої та старшої школи незалежно від форми власності закладів освіти.
Також до участі запрошуються освітяни з тимчасово переміщених закладів освіти та представники українських закладів загальної середньої освіти за кордоном, які підпорядковані Міністерству освіти і науки України.
Як долучитися до проєкту
Освітяни, які бажають приєднатися до проєкту, можуть індивідуально подати електронну заявку за посиланням: https://forms.office.com/r/UyHw6RQeDu?origin=lprLink
Приймання заявок продовжено до 10 березня 2026 року.
Інформацію про результати відбору учасники отримають орієнтовно наприкінці березня 2026 року.
Що отримують учасники проєкту
Участь у проєкті відкриває доступ до сучасних методик і практичних ресурсів, які допомагають вчителям ефективно інтегрувати медіаграмотність в освітній процес. Проєкт забезпечує учасників менторською та експертною підтримкою, а також доступом до електронної бібліотеки, яка налічує понад 700 навчальних матеріалів і уроків з медіаграмотності.
Зокрема, бібліотека містить матеріали для викладання української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії та мистецтва, а також універсальні уроки та матеріали для використання на заняттях і в позакласній роботі вчителів усіх предметів. Окрім цього, учасники проєкту мають можливість долучатися до курсів підвищення кваліфікації, а також до різноманітних онлайнових та очних навчальних заходів, спрямованих на професійний розвиток.
Детальніша інформація та умови участі доступні на офіційній сторінці проєкту: https://Learn-to-discern.org.ua/
Не втрачайте можливість подати заявку на участь у проєкті та діліться інформацією про набір із зацікавленими колегами. Приєднуйтесь до спільноти проєкту, щоб разом формувати освітнє середовище, яке сприятиме розвитку критичного мислення та медіаграмотності серед молоді!
Проєкт виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольства США в Україні та в партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури України та Академією української преси.
Сьогодні медіаграмотність — це вже не лише про вміння відрізняти фейки від фактів. Це про стійкість суспільства до маніпуляцій, криз та війни.
У 2026 році Media Literacy Index знову зафіксував суттєвий розрив між країнами Північної Європи та державами, що живуть в умовах політичної нестабільності й збройних конфліктів. Що означають ці дані? Чи змінюється підхід до вимірювання медіаграмотності в умовах війни? І які уроки може винести Україна?
4 березня 2026 року о 16:00 під час розмови з фінським експертом Лаурі Палсою ми повернемося до тем, які обговорювали ще у 2023 році, та спробуємо знайти відповіді на ключові питання:
▪ Що змінилося у розвитку медіаграмотності у Фінляндії за останні роки?
▪ Які тенденції формуються сьогодні у сфері інформаційної грамотності в Європі?
▪ Чи здатні міжнародні індекси коректно вимірювати медіаграмотність у воєнних умовах?
▪ Які елементи фінського досвіду можуть бути актуальними для України вже сьогодні?
Це розмова не лише про цифри. Це розмова про довіру, відповідальність і стійкість суспільств у боротьбі за правду.
Прямий ефір відбудеться на сторінці АУП у Facebook:
https://www.facebook.com/aupfoundation
Модерує захід:
Тетяна Іванова — медіаекспертка Академії української преси, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету.
Гість заходу:
Лаурі Палса — PhD, старший радник та керівник групи з медіаграмотності у Національному аудіовізуальному інституті KAVI (Фінляндія). Має багаторічний досвід дослідження та розвитку медіаосвіти, є співавтором праць з медіаграмотності та національної політики у цій сфері.
Трансляція відбуватиметься з перекладом українською мовою.
Долучайтеся до розмови про майбутнє медіаграмотності в Європі та в Україні.
Академія української преси провела практичний тренінг для волонтерів-комунікаційників Український Червоний Хрест на тему «Голос допомоги: комунікація без шкоди».
Український Червоний Хрест — одна з найбільших гуманітарних організацій країни, яка працює у 24 областях і щодня підтримує мільйони людей по всій Україні.
Тренінг був спрямований на посилення комунікаційної спроможності волонтерів, адже якісний контент допомагає робити їхню роботу більш видимою для суспільства.
Під час навчання учасники розібрали відмінності між Instagram і Facebook, опрацювали SMM-інструменти — «гачок» та заклик до дії, ознайомилися з налаштуваннями камери смартфона, принципами планів і ракурсів. Завершили заняття практикою: волонтери зняли й змонтували власні короткі відео.
Тетяна Іванова, завідувачка кафедри соціальних комунікацій МДУ, медіаекспертка АУП, у своєму дописі наголосила:
««І звичайно для мене, як тренерки, велика честь не просто працювати з ними, а познайомитися з кожним особисто. Дякую вам, мої нові колеги з Українського Червоного Хреста, за вашу віру, за вашу роботу і за те, що ви наближаєте нашу спільну перемогу — кожен на своєму місці».
Для асистентки АУП Юлії Рицик цей тренінг став першим досвідом у ролі спікерки:
«Мені хотілося, щоб це була не просто теорія, а практика. Тому особливо тішить, що вже під час тренінгу учасники змогли зняти та змонтувати свої короткі відео. Це знак, що знання були зрозумілими та корисними».
Академія української преси продовжує підтримувати партнерські організації у розвитку відповідальної та етичної комунікації, адже сильний голос допомоги — це ще один крок до стійкості суспільства.
Академія української преси запрошує журналістів, медіатренерів, викладачів та всіх, хто працює з темами пам’яті, ідентичності й візуального сторітелінгу, на презентацію мистецько-дослідницького проєкту «Об’єкти візуальної пам’яті».
Проєкт авторства Анастасії Гарбар — це художнє дослідження візуального коду українських міст-героїв: Харкова, Маріуполя, Херсона та інших міст, що стали символами спротиву та свободи.
У серії виставкових полотен свідомо відсутній текстовий супровід — лише чистий образ. Такий підхід дозволяє глядачеві взаємодіяти з візуальною пам’яттю інтуїтивно, без нав’язаних інтерпретацій. Проєкт фіксує не руйнування, а те, що неможливо знищити фізично, — внутрішній образ міста в колективній свідомості.
Робота виконана на кафедрі соціальних комунікацій Маріупольського державного університету. Проєкт демонструє, як мистецтво може ставати інструментом осмислення війни, а візуальні образи — формувати довготривалу пам’ять сильніше за слова.
Дата заходу: 20 лютого 2026.
Час: 15:00.
Подія буде особливо корисною для:
журналістів, які працюють із темами війни, пам’яті та ідентичності й шукають етичні візуальні рішення без експлуатації травми;
медіатренерів, які формують навички відповідальної роботи з візуальним контентом;
викладачів журналістики, які інтегрують сучасні українські кейси у програми з візуальної журналістики та медіаетики.
Презентація стане майданчиком для професійного діалогу про відповідальність медіа, силу образу та роль візуальної пам’яті в умовах війни.
Модератор заходу: Тетяна Іванова, завідувачка кафедри соціальних комунікацій МДУ, медіаексперт Академії української преси.
У світі, де інформація поширюється з безпрецедентною швидкістю, здатність не лише споживати новини та інформацію, а й критично аналізувати, перевіряти та оцінювати отримані дані стає однією з ключових компетентностей. В умовах інформаційного шуму та маніпуляцій, ці навички допомагають формувати свідомих і відповідальних громадян, здатних ухвалювати обґрунтовані рішення.
Проєкт «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті», що реалізується Радою міжнародних наукових обмінів та досліджень (IREX) за підтримки Посольства США в Україні, запрошує освітян стати частиною програми, що змінює підходи до освіти та сприяє розвитку медіаграмотності серед учнівства. Проєкт об’єднує освітян, які прагнуть інтегрувати навички інфомедійної грамотності та критичного мислення в освітній процес, допомагаючи учнівству безпечно орієнтуватися в сучасному інформаційному середовищі.
У співпраці з Міністерством освіти і науки України та Академією української преси IREX оголошує новий набір учасників та запрошує освітян долучитися до активної спільноти, яка налічує понад 6100 вчителів з усієї України.
До проєкту можуть долучитися учителі усіх предметів середньої та старшої школи незалежно від форми власності закладів освіти.
Також до участі запрошуються освітяни з тимчасово переміщених закладів освіти та представники українських закладів загальної середньої освіти за кордоном, які підпорядковані Міністерству освіти і науки України.
Як долучитися до проєкту
Освітяни, які бажають приєднатися до проєкту, можуть індивідуально подати електронну заявку за посиланням: https://forms.office.com/r/UyHw6RQeDu?origin=lprLink
Приймання заявок триватиме з 2 лютого до 2 березня 2026 року.
Інформацію про результати відбору учасники отримають орієнтовно у середині березня 2026 року.
Що отримують учасники проєкту
Участь у проєкті відкриває доступ до сучасних методик і практичних ресурсів, які допомагають вчителям ефективно інтегрувати медіаграмотність в освітній процес. Проєкт забезпечує учасників менторською та експертною підтримкою, а також доступом до електронної бібліотеки, яка налічує понад 700 навчальних матеріалів і уроків з медіаграмотності.
Зокрема, бібліотека містить матеріали для викладання української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії та мистецтва, а також універсальні уроки та матеріали для використання на заняттях і в позакласній роботі вчителів усіх предметів. Окрім цього, учасники проєкту мають можливість долучатися до курсів підвищення кваліфікації, а також до різноманітних онлайнових та очних навчальних заходів, спрямованих на професійний розвиток.
Детальніша інформація та умови участі доступні на офіційній сторінці проєкту:
https://Learn-to-discern.org.ua/
Не втрачайте можливість подати заявку на участь у проєкті та діліться інформацією про набір із зацікавленими колегами. Приєднуйтесь до спільноти проєкту, щоб разом формувати освітнє середовище, яке сприятиме розвитку критичного мислення та медіаграмотності серед молоді!
Проєкт виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольства США в Україні та в партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури України та Академією української преси.
🫱🏻Академія української преси та Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – більше ніж 14 років партнерства заради розвитку медіаграмотності та підтримки журналістської спільноти України. Цей рік став ще одним важливим етапом нашої співпраці, і ми раді поділитися результатами, яких вдалося досягти разом.
🙌🏼 У 2025 році разом з Фондом Фрідріха Науманна за Свободу ми реалізували:
🔹 Загалом відбулося 22 заходи, участь у яких взяли 2406 осіб.
Ці ініціативи – це не просто навчальні заходи, а можливість об'єднувати зусилля для розвитку цифрових і медіакомпетенцій, формування критичного мислення та сприяння сталому розвитку медіа в Україні.
Ми щиро вдячні Фонду Фрідріха Науманна за Свободу за багаторічну підтримку та плідну співпрацю.
У новому 2026 році з новими силами та ідеями ми продовжуємо рухатись вперед до нових досягнень!
