Кулик Юлія - Сторінка 15

Міністерство освіти і науки України (МОН) та Академія української преси (АУП) об'єднали зусилля для поширення медіаграмотності та критичного мислення серед освітян та учнів!

Цей Меморандум про співпрацю, підписаний Міністром освіти і науки України Оксеном Лісовим та президентом Академії української преси Валерієм Івановим, має на меті інтеграцію медіаграмотності в освітній процес. Завдяки цій ініціативі учасники освітнього процесу матимуть можливість підвищити свої навички критичного споживання медіа та протистояння дезінформації.

🌍 Чому це важливо? У сучасному світі, де інформаційний простір заповнений фейками та маніпуляціями, критичне мислення стає ключовою навичкою. Співпраця між МОН та АУП триває вже понад 15 років, проте саме зараз вона сприятиме створенню інноваційних підходів до навчання, розробці освітніх проектів та поширенню найкращих українських і міжнародних практик. Це означає, що нове покоління українців отримає потужний інструмент для навігації у сучасному інформаційному світі!

Спільними зусиллями МОН і АУП прагнуть дати освітянам та учням суперздібність — вміння критично мислити та не потрапляти на гачок фейкових новин. Учасники зможуть пройти серію захоплюючих тренінгів, долучитися до розробки сучасних методичних матеріалів, і головне — стати медіаграмотними супергероями у своїх школах і університетах!

Академія української преси та Міністерство освіти і науки України запрошують усіх зацікавлених долучатися до ініціативи та активно брати участь у спільних заходах.

Залишайтеся з нами та слідкуйте за активностями, які змінюють українську освіту на краще! ✨

Далі буде ще більше інтригуючих новин, цікавих проєктів та непередбачуваних подій. Пам'ятайте: хто володіє інформацією — той володіє світом, а ми ще й навчимо, як по-сучасному її перевіряти! 😉

Перший навчальний тиждень для майбутніх студентів-журналістів на Кафедрі соціальних комунікацій Маріупольського державного університету почався, як завжди: мотивуюче, цікаво й несподівано. Замість довгих лекцій та нотацій майбутні журналісти змогли вочевидь побачити та відчути усі тонкощі журналістського фаху. Перед ними виступали відомі журналісти-практики, а також піарники та рекламісти.

Завітала до Кафедри і Академія української преси (АУП), яка є давнім партнером університету. Відкрив знайомство зі студентами-журналістами Президент АУП Валерій Іванов.

Він представив досвід роботи АУП в галузі взаємодії з журналістами під час війни, причому, у всіх сферах: матеріальна допомога, вшанування пам’яті загиблих, організація прес-турів західних журналістів на фронт та інше.

Тетяна Іванова, завідувачка Кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету та медіа-тренер АУП у своєму виступі сконцентрувалася на навчальних програмах для журналістів, а саме на проведенні різноманітних тренінгів, вебінарів, круглих столів, конференцій і т. п.

Основний меседж виступу полягав у тому, що навчання йде згідно основних тенденцій розвитку журналістики й журналістської освіти зокрема.

Вивчаючи досвід передових європейських країн й аналізуючи вітчизняні реалії війни, АУП у своїй навчальній діяльності сконцентрувалася на таких основних напрямках, як: військова журналістика, діджиталізація та мультимедійна журналістика, фактчекінг та протидія дезінформації, якісна журналістика й конфліктна-чутлива комунікація. Не забуваємо також й про штучний інтелект, а саме про те, як журналісту етично взаємодіяти з ним та не нашкодити своєму іміджу, а головне не втратити довіру своїх споживачів і достовірно подавати те, що відбувається.

У цьому плані, є дуже доречний вислів журналістки Ханни Арендт: «Функція журналістики полягає не в тому, щоб розважати чи інформувати, а в тому, щоб будити совість».

Сподіваємось, що першокурсники, завдяки «зірковому тижню» теж змогли побачити свою майбутню професію, такою, яка вона є і якою вона має бути у європейській країні.

Ми в Академії української преси переконані, що знання, отримані на тренінгах або курсах, мають бути не лише теоретичними, а й відпрацьованими до рівня автоматизму. Це особливо важливо для журналістів, військових, та інших осіб, які можуть потрапити в небезпечні ситуації.

29-31 серпня 2024 року стартував наш проєкт «Ваша місія — ваш голос. Українські журналісти на передовій». Робота журналістів в умовах підвищеного ризику — це задача комплексна. Крім власної фізичної безпеки вона включає турботу про психоемоційний стан, уміння надати допомогу тим, хто поруч, а також знати як своїми питаннями не ретравматизувати респондента, який має чутливий досвід.

Перший день був присвячений безпековим і професійним викликам для журналістів, що працюють у небезпечних зонах. Тренери Іван Антипенко та Андрій Юричко поділилися своїм досвідом роботи на півдні України, розповіли про права та обов'язки прес-офіцерів ЗСУ, а також провели практичні групові вправи з роботи з цивільними та військовими.

Другий день був зосереджений на психологічній підготовці. Провела його Наталія Умеренкова, кандидатка психологічних наук та практикуюча психологиня. Учасники опанували методи психологічної самодопомоги в умовах підвищеної небезпеки, навчилися надавати першу психологічну допомогу в критичних ситуаціях, а також працювати зі складними історіями, щоб уникнути травмування.

Третій день був спрямований на навчання тактичної медицини. Інструктори з Realist Security Hub провели сесії з управління масивними кровотечами, дихальними шляхами, диханням, циркуляцією та гіпотермією. Учасники мали можливість на практиці відпрацювати навички, які можуть врятувати життя в умовах підвищеного ризику.

Спеціалістки переконані, що лише прослуховування тренінгів недостатньо — необхідна м'язова пам'ять, що досягається лише через постійні практичні тренування. В екстремальних умовах людина має діяти на автоматизмі, як, наприклад, вміти накладати турнікет за короткий час. Журналісти, які часто першими прибувають на місце подій, також повинні бути готовими надати першу допомогу, оскільки ситуація може бути нестабільною, і медична допомога може бути недоступною вчасно.

Тренінг організований Академією української преси та Центром медіа- та цифрової грамотності Вільного університету Берліна. Учасники отримали сертифікати про проходження навчання та можливість використовувати отримані знання на практиці, підвищуючи свою безпеку та професіоналізм під час роботи в зонах конфлікту.

Це тренінги для тих, хто стоїть на передовій, в центрі найгарячіших подій, де кожен ваш репортаж може змінити хід історії. Ви — голос, який доносить світу реальність боротьби українців. Але навіть найвідважніші фіксатори війни потребують підтримки та навчання, щоб залишатися в безпеці та продовжувати свою місію.

Запрошуємо журналістів, які працюють на передовій та висвітлюють бойові дії, взяти участь у серії 3-денних тренінгів, що відбудуться у Києві. Академія української преси спільно з Вільним університетом Берліна допоможе підвищити професійний рівень українських журналістів, надаючи всебічні знання та навички для ефективного та безпечного виконання їхньої важливої роботи у критичних умовах.

Ви можете вибрати зручну для вас дату і взяти участь лише в одному триденному заході. Не менше ніж за тиждень до початку кожного з тренінгів, якщо ви пройдете конкурсний відбір, ми надішлемо запрошення з детальною інформацією.

Крім цього, деякі журналісти матимуть можливість взяти участь у спеціальному семінарі в Берліні, де вони зможуть обговорити свою роботу з німецькими медійниками та науковцями.

Поспішайте зареєструватися, кількість місць обмежена! Організатори покривають витрати на проїзд, проживання (2 ночі) та харчування в межах тренінгів.

Станьте частиною цього важливого проєкту, щоб підвищити свою майстерність та безпеку, а також зробити свій внесок у розвиток професійної журналістики в Україні.

Юлія Кулик, координаторка проєктів Академії української преси, (050) 734-45-79, y.kulyk@aup.com.ua.

* Центр медіа- та цифрової грамотності (CeMIL) при Вільному університеті Берліна є частиною Інституту медіа- та комунікаційних студій та володіє найсучаснішою експертизою в галузі медіаграмотності. Має багаторічний досвід проведення тренінгів і досліджень з журналістами та науковцями з питань комунікації зі східноєвропейських країн. Він також успішно керував іншими проектами в рамках попередніх раундів Східноєвропейських програм партнерства.

30 серпня 2024 року на Фейсбук-сторінці Академії української преси відбулася презентація нового науково-методичного посібника “Навігатор медіапедагога: теорія, методика, практичні завдання”.

На початку презентації Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програма Академії української преси, завідувач центру цифрової освіти та медіакультури МОІППО зазначив: “Цей посібник має якнайширше застосування, де б ви не працювали: в школі, університеті, інших закладах освіти. І не дарма він має назву "Навігатор", оскільки зорієнтує і тих освітян, які починають викладання медіаграмотності “з нуля”, і тих, хто працює в цій сфері вже багато років, бо окрім теоретичних і методичних аспектів, там є дуже багато практичних завдань”.

“Ураховуючи те, що сьогодні медійний простір, у якому ми живемо і працюємо, перенасичений інформацією, яка не завжди є достовірною, швидко застаріває і впливає на прийняття нами важливих рішень, то на часі є формування медіаграмотності освітянської спільноти, учнівства. І ми з колегами сподіваємося, що “Навігатор медіапедагога” стане надійним помічником у цьому,” – відзначила Галина Дегтярьова, співавторка посібника, завідувачка кафедри методики навчання мов і літератури КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», докторка педагогічних наук.

Олена Байназарова, співавторка посібника, т.в.о. завідувачки кафедри виховання й розвитку особистості КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» зазначила: “Ефективний розвиток медіаосвіти, як і освіти загалом, можливий лише за умови належної законодавчої основи, яка передбачає відповідальність держави, територіальних громад, громадських організацій, взаємодію між основними учасниками освітнього процесу, їхні права та обов'язки, способи координації між різними провайдерами освітніх послуг, визначає цілі, принципи і механізми фінансування освітньої діяльності та державної підтримки. Саме цим аспектам ми присвятили перші розділи презентованого видання”.

“Хочу звернути вашу увагу, що в розрізі розуміння медіакомпетентності дуже важливе значення має саме практична площина, однак не менш значущим є розуміння теоретичних передумов реалізації даної сфери. Тому, в межах четвертого розділу я запрошую вас дослідити 10 компетентностей медіаграмотності, відповідно до стратегії з розвитку медіаграмотності на період до 2026 року і торкнутися характеристики кожної з них саме з позиції компетентнісного підходу”, – розповіла Марія Астахова, співавторка посібника, завідувачка кафедри соціально-гуманітарної освіти КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», докторка філософії (PhD).

Тетяна Гніда, співавторка посібника, практикуюча психологиня в міжнародній організації PsyGlobal із психологічної допомоги переселенцям та людям, які опинилися в складних обставинах внаслідок військових дій, докторка філософії (PhD) відмітила: “У нашому виданні ми запропонували багато кейсів із розвитку критичного мислення дітей з акцентом на ментальне здоров’я, для покращення уяви, здатності вирішувати проблеми, покращення дослідницьких навичок, творчості, допитливості”.

Посібник “Навігатор медіапедагога: теорія, методика, практичні завдання” створено в співпраці Академії української преси та КВНЗ “Харківська академія неперервної освіти”.

Переглянути запис ефіру презентації, а також завантажити видання можна за посиланнями у коментарях до цього допису.

Сьогоднішній світ активно бореться не лише зброєю, а й словами. І часто той, чиї слова та образи сильніші, перемагає. Когнітивна війна, а пропаганда є її реалізацією, спрямована на зміну картини світу атакованих. Це такі "окуляри", які намагаються вдягнути на всіх. Але вони тепер підбираються не за "діоптріями", а за красою "оправи". Для молоді – одні, для старшого покоління – інші. Ми думаємо, що обираємо оправи, але насправді йдеться про модель світу.

Радянська пропаганда була сильною її масовістю, обов'язковістю всім. Сьогодні це неможливо, оскільки ми стали жити в системі діалогу, а не монологу, коли на людину обрушуються мільйони повідомлень, що конкурують між собою.

"Не расстанусь с комсомолом, буду вечно молодым" пелось в советской песне. Но точно так происходит и с пропагандой. Ее столько раз ругали, а она все равно живет и процветает. "Не расстанусь с пропагандой" поют власти и пропагандисты хором. И они будут правы, поскольку в их руках основные очаги управления всеми тремя пространствами: физическим, информационным и виртуальным. В помощь действиям в физическом пространстве приходят действия в информационном и виртуальном... Поступок киногероя вызывает к жизни повторы в физическом пространстве. Отсюда любовь управленцев массовым сознанием типа Сталина или Гитлера к кино. С одной стороны, там были действительные шедевры в художественном плане, с другой, все поступки героев были четко идеологически правильными. Массовое сознание получило свой инструментарий

Пропаганда прошлого была сильной за счет ее монологичности, которая не допускала возражений и была повсюду, например, в Советском Союзе бытовал даже анекдот, что человек боится включить утюг, поскольку из него тоже может послышаться доклад Брежнева. Монолог предполагает отсутствие возражений. Правильные слова и демонстрация желаемого поведения программировали население. Каждый знал, что и когда нужно сказать или сделать.

Сегодняшняя пропаганда сильна другим - разнообразием методов ее подачи. Это теперь не чеканный голос Левитана, а вкрадчивый Арестовича, но оба они достигают своих целей, достукиваясь до глубин: сознания - Левитан и подсознания - Арестович... И массовое сознание быстро теряет источник, соглашаясь с той информацией, которая ему ближе.

Коммуникационными потоками можно назвать информационные потоки, объединяющие информацию с личностью говорящих, а также характеристиками самого потока. Телеинформация не дает возможности отвечать аудитории, как и лекция пропагандиста в сельском клубе времен СССР. Монополизм подачи присутствует и в том, и в другом случае. А монополисты чаще оказываются победителями, чем проигравшими...

Пропаганда в принципе сильна тем, что она не предполагает права на ответ от аудитории, которой положено только внимать. Если советская пропаганда нас ловила везде - и в телевизоре, и в парке, то сегодняшнюю пропаганду ловим мы сами, поскольку возросшая непонятность нашего мира заставляет нас искать и находить объяснение происходящего. Если старая пропаганда скорее внимала к прошлому, чтобы объяснить настоящее, то сегодняшнюю пропаганду больше интересует будущее. Путин, например, объяснил свою войну с Украиной превентивным ее характером, чтобы Украина ... не напала. То есть аргументы становятся все менее осязаемыми...

В своем уже классическом понимании пропаганды Г. Лассвелл определяет ее как "менеджмент коллективных представлений с помощью манипуляций существенными символами" [1]. Этот инструментарий строит модель мира в головах аудитории, что важно, чтобы оправдать для массового сознания те или иные слова или действия. Пропаганда создает нужный контекст для возможных действий или бездействия власти.

Пропаганда - это разговор с массовым сознанием: со всеми и сразу. А все сразу отвечать не могут. По этой причине любой ответ индивида остается неуслышанным. Пропаганда не должна быть смешной, а только торжественной. Когда Брежнев с трудом читал текст, написанный для него, он нарушал это правило, уничтожая "благоговение" перед властью. А над властью смеяться нельзя... Тогда она перестает быть властью.

Но все равно и в то время позволяли себе смеяться, хотя и тихо. Вот три типичных анекдота из эпохи Брежнева:

Леонид Ильич, какое у Вас хобби?
- Я собираю анекдоты о себе.
- И много удалось собрать?
- Два с половиной лагеря.

Правда ли, что Брежневу собираются присвоить звание генералиссимус?
- Правда. И если он это слово сумеет еще выговорить, то ему также дадут народного артиста.

Телефонный звонок. Брежнев поднимает трубку:
- Дорогой Леонид Ильич слушает!

При этом интересно, что анекдоты были вне публичной сферы, а в рамках публичной все слушали и внимали докладам... А студенты и диссертанты еще и цитируют сегодня в своих исследованиях... То есть государство создает для общества ситуации, где пропаганда оказывается нужной, вне зависимости от того, веришь ли ты ей или нет.

У О. Хаксли была фраза, что пропаганда заставляет одну группу людей забыть, что другая группа тоже люди... И это действительно так, поскольку пропагандист внушает человеку уверенность, что истина только у него...

Определение пропаганды еще одним классиком Э. Бернейсом таково: "Современная пропаганда – это последовательная, достаточно продолжительная деятельность, направленная на создание или информационное оформление различных событий с целью влияния на отношение масс к предприятию, идее или группе. Подобная практика создания нужных событий и нужных образов в сознании миллионов людей распространена очень широко. Сегодня без нее не обходится ни одно важное мероприятие, будь то строительство собора, пожертвование университету, выход кинофильма, выпуск крупного займа или президентские выборы. Иногда воздействием на массы занимаются профессиональные пропагандисты, иногда – назначенные на эту должность непрофессионалы. Важно учесть, что эта деятельность повсеместна и длительна, в итоге она позволяет контролировать общественное сознание настолько же эффективно, насколько армия контролирует своих солдат. Поскольку людей, которыми можно управлять, очень много, а сами они настолько трудно поддаются влиянию, порой та или иная группа осуществляет давление настолько сильное, что перед ним оказывается бессильно и законодательство, и редакторы, и учителя" [2].

Пропаганда утверждает, что истина только у нее. Именно поэтому сам термин и институт пропаганды возникли в недрах религии. Католические специалисты могли путем конкретных умственных "упражнений" превращать язычников в верующих. C. Эйзенштейн изучал эти методы, чтобы научиться управлять экстазом в аспекте киноискусства [3].

Пропаганда управляет массовым сознанием, направляя его внимание в нужную для власти сторону. Это особые типы текстов, требующие послушания и внимания. Возможные типы реакции на них весьма ограничены. Был такой анекдот словах гимна, сочиненных Михалковым:

Один из поэтов, обиженный тем, что его вариант отклонили, бросил С.Михалкову, что сочинённый им гимн – «говно»; на что Сергей Владимирович, как всегда слегка заикаясь, ответил: «Г'говно ни г'говно – а слушать будешь стоя»

И еще: — Какая самая известная басня Сергея Михалкова? — Гимн!

Кстати, анекдот - это реакция на официоз такого текста, на его обязательность для всех и всюду. Официальный текст - это своеобразная "нержавейка", а все остальное может быть подвергнуто разрушению.

Анекдот является еще и лакмусовой бумажкой для определения правильности поведения и мышления. Правильные люди тоже произносили анекдоты, но только среди своих. Коллекции анекдотов отражают очень четко болевые точки времени. К тому же, они вполне удачные литературные произведения. ЦРУ собирало анекдоты не только для себя, но и для Рейгана, который считал русские политические анекдоты достаточно остроумными и смеялся над ними.

Когда анекдоты запрещают, они начинают появляться и проявляться вновь. Это вполне естественная реакция. А. Подрабинек, например, подчеркивает: "Когда я писал, казалось, что анекдотичные ситуации остались в прошлом, а теперь видим, что они повторяются и сегодня с таким же "успехом", как это было раньше" [4].

Невозможно контролировать все, хотя власть всегда делает вид, что она может это делать. Чем сильнее "давят" на массовое сознание пропагандой, тем скорее возрождаются политические анекдоты. Советский Союз имел спецслужбы, нацеленные на выявление анекдотчиков, а они все равно появлялись. И это вполне здоровая реакция массового сознания. Оно было, есть и будет...

Любое сегодняшнее значимое действие власти также требует информационной поддержки. Это не столько объяснение, как именно поддержка, продолжающее само действие, но уже в системе коммуникаций. Действие власти без объяснения создает поле для вопросов. А власть этого не хочет. Она как бы дает задачу вместе с решением, чтобы облегчить жизнь массового сознания. И по сути свою...

Интересный пример такого рода дал последний пример обмена заключенными между США и Россией. Это было значимое событие, вместе с которым в массовое сознание должна была прийти интерпретация того, что произошло. То есть сразу готовилось не только событие, но и его трактовка. В выбор слов для описания события заранее закладывается интерпретация, чтобы не допустить разнобоя и у комментаторов, и в головах.

Были спущены инструкции, как именно следует освещать это событие: "Их нужно было называть в информационных потоках «агентами» Запада, осужденным по конкретным статьям: "Средствам массовой информации рекомендовано при указании имен и фамилий российских политзаключенных называть статьи, по которым они были осуждены, например «дискредитация» армии, «шпионаж» или «государственная измена», а также сроки заключения, согласно приговору суда" [5].

Получается, что это не просто описание действительности, а описание ее под конкретным углом зрения. И этот "поворот", на поверхности вроде являясь нейтральным, на самом деле также служит вполне конкретным сообщением. Для власти важны не люди или фамилии, а собственная правота и неправота "врагов". Тем более это сообщение явно будут читать, и определенный процент аудитории услышит и запомнит сказанное властью. То есть казалось бы нейтральное описание на самом деле является в реальности "горячим" политическим месседжем.

Власть как бы совершает "умственную" работу наперед, облегчая ее и для пропагандистов, и для массового сознания, делая несколько информационных шагов, блокирующих не те интерпретации происходящего.

Вот, например, такая информация по поводу обмена, по которой видно, какую именно реакцию массового сознания власть хотела получить: "При указании имен и фамилий российских политзаключенных чиновники рекомендуют указывать статьи — например, «дискредитация» армии РФ, «шпионаж» и «государственная измена» — и сроки, которые получили участники обмена [...] Таким образом в АП хотят подчеркнуть: «на Запад выдали вредителей и предателей, его же агентов». «Ничего страшного, мол, не случилось — избавились от лишних», — рассуждает он. Аналогичным образом рекомендации из АП понял политолог, который дает официальные комментарии государственным и лояльным Кремлю СМИ" [6]. И так происходит и в других случаях [7]. Пропаганда объединяет информацию с правильной интерпретацией, делая как бы следующий шаг, который может не так сделать гражданин, если им не руководить.

Или такой пример из нового. Теперь активно "метят" званием иноагента не только людей, но и организации. И последствия этого столь же негативны. Например, "включили в перечень "экстремистов" немецкую научную организацию по изучению Восточной Европы. За сотрудничество с ней теперь может грозить до 6 лет тюрьмы в РФ" [8]. Сегодня наказывают иногентом для того, чтобы ни он/она не служили примером для будущего.

Пропаганда не столько описывает, как конструирует прошлое, настоящее и будущее. Массовое сознание начинает видеть в мире то, на что ему указывает пропаганда. А то, что не будет упомянуто, вообще может не попадать в поле его внимания. Пропаганда оказалась вечным инструментарием власти. Она была вчера и пришла вновь сегодня...

Получается, что любая значимая позиция жива только тогда, когда о ней либо кричат на каждом углу - вчера, или передают вкрадчивыми шепотом - сегодня. Мы все каждый раз оказываемся в положении маленьких детей, которым разрешено только слушать, но не возражать. Жизнь построена так, что все лучшее нам предлагается впереди, в будущем. Весь период жизни, к примеру, прошел в строительстве коммунизма, который так и не построили.

Свобода слова остается проблемой во всем мире [9]. Одна из причин состоит в том, что она может вести к смене власти. Известная "арабская весна" была связана именно с давлением новых медиа [10]. Россия пытается управлять реакциями массового сознания, предъявляя обществу одновременно не только информацию о событии, но и о правильном реагировании на него [11]. Можно сказать, что это подача информации вместе с контекстом реагирования на нее.

Так что журналист, как и любой другой, имеющий выход на массовое сознание, представляет для власти потенциальную опасность. Так что известная фраза о пианисте может быть переиначена: не стреляйте в журналистов, они рассказывают то, что можно.

Та исходная фраза о пианисте имела такую историю: "есть мнение, что в России эта фраза стала популярной после появления книги "Америка справа и слева" (1972 год) которую написали специальные корреспонденты газеты "Правда" Б. Г. Стрельников и И. М. Шатуновский. В книге есть описание музея в городе Додж-сити, штат Канзас, где, по словам авторов, "над старинной фисгармонией висел весёленький плакатик: Пожалуйста. не стреляйте в пианиста. Он старается, как может" [12]. А в одной детской книжке герой говорил такие слова: "Стреляю без промаха и без предубеждения"...

Госпропаганда живет и процветает особенно в беспокойные периоды. Контроль не только поведения, но и мышления населения становится в это время проблемой выживания для власти. Главная опасность для власти лежит именно в своем населении, а не во внешних врагах.

Литература

1. Lasswell H.D. The theory of political propaganda https://www.cambridge.org/core/journals/american-political-science-review/article/abs/theory-of-political-propaganda/9AFAA9A4B7BD71EA20B3521A99D7EF3F

2. Бернейс Э. Пропаганда. Глава 2. Новая пропаганда https://propagandahistory.ru/books/Edvard-Berneys_Propaganda/3

3. До Егито Т.М. Игнатий Лойола и Константин Станиславский в интерпретации Сергея Эйзенштейна: от мистического экстаза до монтажа https://cyberleninka.ru/article/n/ignatiy-loyola-i-konstantin-stanislavskiy-v-interpretatsii-sergeya-eyzenshteyna-ot-misticheskogo-ekstaza-do-montazha/viewer

4. Волчек Д. Александр Подрабинек: "Диссидентские ценности возрождаются". Интервью https://www.svoboda.org/a/aleksandr-podrabinek-dissidentskie-tsennosti-vozrozhdayutsya-/33049100.html

5. Госпропаганде велели называть выданных по обмену политзаключенных «агентами» Запада https://www.moscowtimes.ru/2024/08/01/gospropagande-veleli-nazivat-vidannih-poobmenu-politzaklyuchennih-agentami-zapada-a138455

6. Пропагандистам уже выдали рекомендации по поводу того, как освещать обмен заключенными https://meduza.io/feature/2024/08/01/propagandistam-uzhe-vydali-rekomendatsii-po-povodu-togo-kak-osveschat-obmen-zaklyuchennymi

7. «Инициатива России может в кратчайшие сроки завершить конфликт» «Медуза» получила методичку Кремля о том, как пропагандисты должны рассказывать о «мирном плане» Путина — и его словах о переговорах с Украиной на саммите ШОС https://meduza.io/feature/2024/07/05/initsiativa-rossii-mozhet-v-kratchayshie-sroki-zavershit-konflikt

8. Стрельников А. и др. Зачем в России начали признавать ученых "экстремистами"? https://www.dw.com/ru/zacem-v-rossii-nacali-priznavat-ucenyh-ekstremistami/a-69878881

9. Свобода слова в мире: «Не стреляйте в журналиста» https://www.golosameriki.com/a/press-freedom-2012-05-03-150017315/664674.html

10. Генсек ООН: «новые медиа» сыграли важную роль в «Арабской весне» https://www.golosameriki.com/a/un-freedom-of-press-2012-05-03-150045255/666221.html

11. Российским СМИ прислали из Кремля новую методичку о «мирном плане» Путина. Зачем пропаганда меняет лексику о войне https://ru.krymr.com/a/rossiya-voyna-ukraina-kreml-propaganda-metodichki/33035089.html

12. Кто сделал известным выражение:"Не стреляйте в пианиста - он играет, как умеет"? https://yandex.ru/q/culture/712457985/

Академія української преси, як провідна організація в сфері розвитку української медіаосвіти, продовжує сприяти освітянам у підготовці до нового навчального року.

І саме тому, в передостанній день літа, 30 серпня 2024 року о 15:00 на Фейсбук-сторінці Академії української преси відбудеться презентація нового науково-методичного посібника “Навігатор медіапедагога: теорія, методика, практичні завдання”.

Посібник містить інформацію про нормативну базу, що регламентує впровадження медіаінформаційної грамотності в Україні, висвітлює основи методики медіаосвіти, знайомить із засобами формування медіакомпетентної особистості в умовах сьогодення.

Опрацювавши матеріали посібника, вчительство зможе навчитися інтегрувати медіаосвіту у викладання шкільних дисциплін, зокрема, розвинути в учнів і учениць критичне мислення, яке дозволить їм із легкістю аналізувати, декодувати та інтерпретувати медіатексти й не потрапляти на гачок медіаманіпуляцій.

Галина Дегтярьова, завідувачка кафедри методики навчання мов і літератури КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», докторка педагогічних наук, випускниця 1-ї Літньої школи медіаосвіти АУП, сертифікована тренерка з медіаграмотності, медіапедагогиня, авторка численних посібників та навчальних програм з медіаосвіти та медіаграмотності для різних вікових категорій, рекомендованих МОН України, регіональна координаторка впровадження медіаосвіти в закладах освіти Харківської області.

Марія Астахова, завідувачка кафедри соціально-гуманітарної освіти КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», докторка філософії (PhD), тренерка з медіаграмотності, цифрової безпеки, тренерка по роботі з керівниками та педагогами по впровадженню НУШ.

Олена Байназарова, т.в.о. завідувачки кафедри виховання й розвитку особистості КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», старша викладачка, магістерка державного управління, менеджерка освіти, тренерка НУШ, тренерка з інклюзивної освіти, тренерка з ефективного управління ЗЗСО, майстер-тренер Швейцарсько-українського проєкту DECIDE.

Тетяна Гніда, практикуюча психологиня в міжнародній організації PsyGlobal із психологічної допомоги переселенцям та людям, які опинилися в складних обставинах внаслідок військових дій, докторка філософії (PhD), менторка і тренерка Міжнародних програм психологічної підтримки та психосоціального розвитку, авторка науково-методичних посібників для освітян та засновниця освітнього простору для цілісного розвитку жінок.

Модератор зустрічі – Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програма Академії української преси, завідувач центру цифрової освіти та медіакультури МОІППО.

Академія української преси, орієнтуючись на нещодавно проведене соціологічне дослідження в українських школах щодо впровадження медіаграмотності в освітньому процесі, особливий акцент у цьому півріччі робить на освітянах, які викладають природничо-математичні дисципліни.

18–19 вересня 2024 року на базі Навчально-тренінгового центру STEM-освіти Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників АУП проводитиме Школу з медіаграмотності для викладачів/методистів природничо-математичного або STEM напрямів, які працюють в закладах післядипломної педагогічної освіти.

У межах заходу передбачені базова частина з навчання медіаграмотності та навчання елементам інтеграції медіаграмотності в природничо-математичні дисципліни.

Обов'язковою умовою участі в Школі є подальше проведення (до 06 грудня 2024 року) заняття з медіаграмотності (на основі наданих тренерами матеріалів) під час курсів підвищення кваліфікації для 50-ти вчителів природничо-математичного, STEM-напряму (може бути як одночасне охоплення, так і різні групи в межах курсів чи інших заходів). За проведення заняття передбачена одноразова виплата грошової винагороди.

Організатори компенсують вартість проїзду, а також забезпечують проживанням та харчуванням в межах заходу.

Усі учасники отримають сертифікати про навчання від Академії української преси.

Запрошуємо долучитися до Школи по одному представнику від кожного закладу післядипломної педагогічної педагогічної освіти.

Для участі – необхідно до 08 вересня включно зареєструватися за посиланням: https://forms.gle/pB6Yw81yCCh15Gvk7.

Контактна особа: Юлія Рицик, асистентка проєктів Академії української преси, info@aup.com.ua, (067) 372-27-33.

15 серпня 2024 року Академія української преси на своєму ютуб-каналі провела презентацію медіаосвітніх видань та ресурсів для освітян України.

Валерій Іванов, президент АУП на початку заходу відзначив: “Переконаний, що абсолютна більшість, якщо не всі глядачі, знають добре про нас, бо ми перші серед НГО почали розвивати медіаграмотність в Україні (з 2010 року) та продовжуємо цим активно займатися і сьогодні. Освітяни, які викладають медіаграмотність у закладах освіти, працюють саме з нашими матеріалами, оскільки їх головна риса – практична орієнтованість та мінімум теорії”.

Під час зустрічі презентували навчальні, навчально-методичні, методичні видання експертів Академії української преси, фахівців у сфері медіаосвіти, педагогів-практиків також онлайн-ресурси, ігри, платформи для здобувачів освіти різного віку, що стануть у нагоді педагогам під час планування своєї професійної діяльності в новому навчальному році.

“Ми маємо напрацювання абсолютно для всіх ланок освіти, щоб медіаграмотність формувалася неперервно, починаючи з дитячого садочка, продовжуючи в школі, університеті та дорослому житті. І в 2024 році нами створено цілу серію різнопланових видань, а програма з медіа та інформаційної грамотності для 10–11 класів нещодавно отримала гриф Міністерства освіти і науки України”, – зауважив Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП, завідувач центру цифрової освіти та медіакультури МОІППО.

Усі, хто пропустив трансляцію, запрошуємо до перегляду ефіру на нашому ютуб-каналі, де багато цікавого. Посилання – в першому коментарі.

А підписники нашого телеграм-каналу додатково отримають і презентацію заходу. Підписуйтесь!