Пропаганда була, є і буде. Це «мрія», яку продають суспільству. Але вона завжди спирається на емоції, лише мімікруючи під серйозну розмову. Пропаганда сильна лише тоді, коли за нею стоять реальні дії.
Сьогоднішня війна багато в чому «знищила» статус старих інструментів управління, але коли вона закінчиться, вони знову прийдуть. З цієї причини треба бути готовим до них. І одним із таких інструментів була і буде пропаганда. Масова свідомість відрізняється від індивідуальної, вона потребує свого підходу. І пропаганда якраз є розмовою з масовою свідомістю.
Джерело: https://detector.media/infospace/article/234836/2024-11-17-shukaty-shlyakhy-novoi-propagandy/
Пропаганда завжди супроводжувала людину. Саме слово, як і формальний інститут пропаганди, з’явилося давним-давно в надрах католицької церкви для навернення невірників до віри. Ігнатій Лойола шукав і знаходив, як робити це найефективніше. Його досвід цікавив і Сергія Ейзенштейна, оскільки кіно — це теж робота з мізками, тільки глядачів.
Сьогодні ми стикаємося з такими процесами управління свідомістю у великій кількості. Системи впливу зазвичай орієнтовані на певні соціальні групи: занадто дорого мати мільйон рекламних повідомлень для кожного з мільйонів людей. Сьогодні це не лише реклама та паблік рилейшнз, а й інформаційна війна, когнітивна війна, ментальна війна. У цих процесах відбувається зміна моделі світу в головах. У результаті людина починає думати й діяти по-іншому, оскільки перед нею відкрили інший світ. Президентські вибори також є яскравим прикладом цього.
Людство часто змінювало свої картини світу. У цьому використовується різний інструментарій. Освіта прищеплює базову модель, а потім починається її модернізація. Наприклад, культура — це своєрідна «торгівля» мріями. Мистецтво «продає» нам різні варіанти. Особливо це помітно щодо дітей, ігри яких відбивають ці мрії. Дорослі, звісно, не грають, вони просто дивляться, наприклад, фільми. Але й вони програють усе у своїй голові, щоби щось у ній у результаті залишити.
Мрія — двигун не лише торгівлі, а й політики. Кандидати в президенти також торгують мріями. Перемога Трампа, наприклад, говорить також і про те, що уявний світ, який він будував у головах виборців, переміг уявний світ Гарріс, яка програла йому. У 1917 році, наприклад, теж перемогли мрії — «вся влада народу, земля — селянам»... Це псевдореальність, що її будують у наших головах. І вона часто заступає нам справжню реальність, оскільки нам подають її готовою.
Людина живе мріями. Косметика продає красу, релігія — вічне життя. Держави — майбутнє, «продаючи» картини світу, які захочуть отримати люди. Мрія — двигун і торгівлі, й політики. Але насправді до майбутнього немає прямого переходу. Майбутнє — це мета, яку ми хочемо всіма силами наблизити. Але перешкод на цьому шляху забагато.
Підтвердження «моєї» точки зору заспокоює, протилежне — збуджує. Усі ми незаконно користуємося майбутнім, якого немає. І це не лише політики. Університет продає майбутнє демонстрацією можливих варіантів професій. Студентів приваблюють туди не так сьогоденням, як майбутнім. «Ти будеш лікарем, юристом, диппрацівником...» — приваблюють не лише дітей, а і їхніх батьків.
У 1917 році перемогло гасло-мрія «геть царя». Потім головний військовий автор цього перевороту Троцький зникає, а країна залишається зі Сталіним. 1937 року прийшов черговий виток боротьби з «ворогами народу» — вони були вигаданими ворогами, але строки отримували справжні. Вороги з віртуального простору каралися строками з фізичного простору. Зняття Хрущова стало черговим «вододілом», коли знову довелося багато міняти.
Потім прийшов 1991-й, знову трансформувавши систему. В СРСР перемогла візуальна картинка віртуальності. Не треба було слів. Захід був відомий лише за картинками: візуальність перемогла реальність — чужа візуальність перемогла свою реальність. У минулому варіантом захисту могла бути ще релігія, але релігія зникла впродовж років комуністичного правління. Прийшла візуальність, яка показувала, що таке добре та що таке погано. Вона не вимагає розумових зусиль — картинки розуміються з одного погляду. Західний фільм входив у масову свідомість як правда, хоча він теж був віртуальністю. Є таке спостереження: побачене очима не передати словами. Частинки цієї віртуальності-візуальності зберігалися на побутовому рівні: джинси, жуйка та знакові прикмети західності. Держава іноді боролася з цими знаковими прикметами: довге волосся чи джинси переслідувалися дружинниками. На військових кафедрах університетів вимагали підстригтися. Але така боротьба лише збільшує потяг до забороненого. Західна автівка взагалі була зі сфери повного щастя. Її ні в кого не було, що лише посилювало потяг. Радянська манія контролю нічого не могла з цим удіяти.
Розвал СРСР детерміновано зміною мрії. Боролися за комунізм у всьому світі — а перейшли до реалізації капіталізму в усьому світі. Ось спогади того часу від автора блогу «Записки з дєжурки» на російській платформі «Дзен»: «Країна летіла під укіс, все набираючи й набираючи швидкість. По суті Радянський Союз, той, який ми знали, закінчився 11 березня 1985 року, з офіційним приходом до влади зрадників і ворогів народу. Далі були тільки гниття й розпад. Це я не відчував під час служби в армії, але на “гражданці” це добре відчувалося».
Один із пунктів цих «звинувачень» у блозі такий: «Вважаю, що якраз за часів “сухого закону” й почався справжній розкол радянської спільноти. “Реформаторам”, точніше зрадникам із верхівки ЦК КПРС і КДБ СРСР потрібно було вбити клин у радянське співтовариство. Сухий закон — це один із ретельно продуманих етапів знищення СРСР».
До речі, сьогодні Росія все одно не змогла розірвати пуповину із Заходом, хоча на повну силу декларує це. Наприклад, сьогодні переклади західних книжок відсутні через санкції, але їх замінили перекази, які вільно видаються. Це дивний факт контрпропагандистської боротьби.
Масову свідомість не хвилює політика, вона просто хоче нормального життя. Сьогодні плач за минувщиною є тільки у вустах політологів, але не в населення, надії якого на краще життя соціалізм не зміг задовольнити, надірвавшись на виробництві ракет.
Але в деяких залишився і плач за минулим. Наприклад, на презентації книжки «Гіркий присмак кольорових революцій» професорка МДІМВ (МГИМО російською) Олена Пономарьова, згідно з цитатою сайту «Белрос», називає передумовою до кольорових революцій розбещення споживацтвом: «Звертаючись до радянських громадян, можна було сказати: “Ви ж хотіли джинси та жуйку? За це батьківщину треба продати”. Я пам’ятаю одну діячку з Інституту наукової інформації з суспільних наук, яка лукаво в ефірі федерального каналу говорила: “Так, звичайно, джинси важливіші для людини, ніж міфічна ідея про гігантську впливову країну”».
І ще шматочок із її ж «плачу» з іншої новини на тому ж сайті: «Докторка політичних наук Олена Пономарьова пояснила присутнім, що за допомогою деструктивних практик соціальний протест часом намагаються спровокувати ззовні. Вона розповіла, як створюється видимість, начебто протест — це воля народу: “Насправді це не завжди великі маси знімаються на телекамери, передаються у всіх телевізійних ефірах. Створюється кумулятивний ефект, ніби це вся країна, все суспільство бере участь у виступах протестних, насправді це не так”. Важливо не піддаватися на провокації та маніпуляції, не підміняти реальну громадську думку реакцією емоційно розгойданого натовпу».
Усі ці зміни соціосистем, мабуть, спираються на зміну мрії, до якої йде країна. У 1937 році, наприклад, країну занурили у мрію розправитися з усіма ворогами народу. Аналогом цього є боротьба з «іноагентами» в сьогоднішній Росії.
Людину можна занурити у мрію, що й роблять рекламісти, політтехнологи, фахівці з паблік рілейшнз, але дійсність від цього не змінюється. Мрія належить віртуальному простору, а не фізичному.
«Мрії, мрії, де ваша насолода», — писав колись поет. Сьогодні ми опинилися у суворій дійсності, оскільки ситуації війни ніколи не бувають легкими. Росія напала, подаючи свої дії як справедливі. Боб Вудворд у своїй книжці «Війна» описує, як США намагалися відмовити Росію від цього кроку. Це робив директор ЦРУ Бернс у розмові з Патрушевим, який входив до малого кола довірених осіб Путіна. Патрушев, згідно з автором книжки, відповідав йому: «Ви знаєте, ми, росіяни, не можемо змагатися зі США економічно, але не недооцінюйте нашу військову модернізацію. Ми модернізували наших військових за останні два десятиліття. Ми можемо конкурувати на військовому рівні». Ось яке попередження Бернс, за словами Вудворда, висловив і на зустрічі з Путіним: «Наслідки, з якими ви зіткнулися у 2014 році, будуть незрівнянні з тим, що ми готові зробити зараз». Бернс говорив Путіну, який, до речі, слухав, не перериваючи його, такі слова: «Я не погрожую, я просто кажу, що ми робитимемо, і ви повинні це знати. Види наслідків, з якими ви зіткнулися у 2014 році, будуть нічим, порівнюючи з тим, що ми готові зробити зараз».
Як ми знаємо, попередження не подіяло. Росія думала, що повториться бездіяльність 2014 року з приводу анексії Криму, прийнявши всі ці слова за пропаганду.
Виходить, що пропаганда сильна лише тоді, коли за нею стоять реальні дії. Росія сьогодні побудована навколо загроз, скоріше уявних, а не реальних, що дозволяє успішніше управляти масовою свідомістю, оскільки загрози можуть бути й вигаданими. Їх можна як завгодно сильно роздмухувати, а можна применшувати. За своїми реакціями масова свідомість реагує радше як дитина, ніж як дорослий. Вона сильно схильна до емоцій. З цієї причини, наприклад, усі революції будуються на емоційних потрясіннях. Усіх і одразу можна поєднати лише на емоціях. Згадаймо українські приклади «революцій», коли емоційність просто зашкалювала. Вони повністю захоплюють масову свідомість, не даючи права на сумніви.
Пропаганда мімікрує під серйозну розмову, але насправді спирається не на розум, а на емоції. Емоції відключають раціональність, і людина стає частиною натовпу, де превалюють простіші реакції. Пропаганда шляхом нескінченних повторів, як це було за радянських часів, прагне того, щоб нічого «чужого» не могло опинитися ні в інформаційному, ні у віртуальному просторах.
Старі мрії вмирають, а на їхнє місце приходять нові. Але вони завжди є та будуть. І вся історія людства багато в чому будується на історії тієї чи тієї мрії. Сьогодні війна заступила багато чого, але воно обов’язково повернеться.
У наш час, коли швидкість поширення інформації досягла безпрецедентних масштабів, вміння не лише сприймати, а й критично аналізувати та оцінювати отримані дані стає надзвичайно важливим. У контексті інформаційного шуму та маніпуляцій ці навички є ключовими для формування свідомих і відповідальних громадян, здатних приймати обґрунтовані рішення.
Проєкт «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті», що реалізується Радою міжнародних наукових обмінів та досліджень (IREX) за підтримки Посольства США в Україні, запрошує освітян, які прагнуть стати частиною програми, що змінює підходи до освіти та сприяє розвитку медіаграмотності серед учнівства. У співпраці з Міністерством освіти і науки України та Академією української преси IREX оголошує новий набір учасників та запрошує долучитися до активної спільноти проєкту, яка налічує понад 5300 вчителів з усієї України.
Проєкт спрямований на зміцнення навичок критичного сприйняття інформації для боротьби з дезінформацією та пропагандою, а також формування попиту на якісну інформацію серед освітян та учнівства шляхом інтеграції навичок інфомедійної грамотності в освітній процес.
У цьому наборі IREX вперше розширює підходи до відбору учасників проєкту та запрошує до участі вчителів усіх предметів середньої та старшої школи, незалежно від форми власності закладів освіти. Проєкт прийматиме заявки також від вчителів із тимчасово переміщених шкіл та від представників українських закладів освіти, які перебувають за кордоном та підпорядковані МОН.
Освітяни, які бажають приєднатися до проєкту, мають заповнити та подати електронну заявку на участь індивідуально: https://forms.office.com/r/pUDBsszdHt
Приймання заявок триватиме з 18 листопада до 31 грудня 2024 року. Інформація щодо результатів відбору буде надіслана орієнтовно за декілька тижнів після завершення подачі заявок (січень 2025 року).
Учасники проєкту отримають всебічну підтримку та наставництво від команди експертів щодо інтеграції медіаграмотності в освітній процес, а також доступ до розширеної електронної бібліотеки матеріалів. Бібліотека проєкту налічує понад 300 уроків, зокрема з української мови та літератури, всесвітньої історії, історії України та мистецтва, а також містить універсальні матеріали для класної та позакласної роботи для вчителів будь-яких предметів. Окрім цього, освітянам пропонується участь у курсах підвищення кваліфікації, а також у різноманітних очних і онлайн-заходах, які сприятимуть їхньому професійному розвитку та вдосконаленню навичок критичного сприйняття інформації для роботи з учнівством.
Докладніша інформація та умови участі у проєкті доступні на офіційній сторінці: https://l2d.in.ua/
Не втрачайте можливість подати заявку на участь у проєкті та діліться інформацією про набір із зацікавленими колегами. Приєднуйтесь до спільноти проєкту, щоб разом формувати освітнє середовище, яке сприятиме розвитку критичного мислення та медіаграмотності серед молоді!
Проєкт виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольства США в Україні та в партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури та стратегічних комунікацій України та Академією української преси.
Це вже третій блог, де ми обговорюємо можливості мовних моделей (LLM), і цього разу розглядаємо тему перекладу та розуміння контексту за їх допомогою. Перший та другий ви можете прочитати на ресурсах Академії української преси.
Щоразу, коли ми намагаємося поговорити з людьми з іншого куточка світу, виникає невидимий бар’єр — мовний контекст. Словами це пояснити важко, але відчути легко. Бо спілкування — це не просто набір слів. Його значення «розводяться руками» в різних культурних і емоційних обставинах. І всі ці відтінки змінюють те, як ми сприймаємо фрази та смисли, розуміємо та оцінюємо почуте.
Традиційні методи перекладу, чесно кажучи, справлялися із цим завданням, як слон на ковзанах (а хто коли востаннє відкривав друкований словник для пошуку правильного перекладу?). Але поява великих мовних моделей потроху навчає цього слона вже не просто ковзати – а ще й грати в хокей. Тепер слова не просто перекладаються — мовні моделі розуміють сенс, заглиблюються у контекст, який інколи ще залишається для них ямкою спотикання, але вже не такою, яку не можна об’їхати.
Що цікаво в перекладі від LLM?
Це те, що при перекладі вони намагаються не просто замінювати одне слово на інше, а вникають в те, чому ми говоримо так, а не інакше. Вони «вчаться» мовному середовищу, і це робить їх дещо схожими у спілкуванні на людей (ох ці чати де можна поговорити про все з «розумною» людиною), хоча поки що на досить початковому етапі.
Їхня здатність «вивчати» нюанси мов на основі величезних обсягів тексту з різних джерел дозволяє їм перекладати з глибшим розумінням. Завдяки обробці трильйонів слів вони формують колосальні знання про структуру мов, тонкощі значень, стилі спілкування, а також про те, як певні фрази можуть викликати емоційний відгук.
Вони помічають різницю між «банальними фразами» та «емоційними підтекстами», намагаючись поєднати словосполучення, за яких речення набувають того чи іншого значення. Я вже промовчу про спроби жартувати чи розуміти сарказм у запитах, який колись вважався лише прерогативою живої розумної людини.
Але справжня цінність LLM-моделей у тому, що вони не просто механічно відтворюють знайдені шаблони; вони обробляють інформацію і здатні «читати між рядків». Наприклад, фраза «чорний понеділок» може означати як фінансову кризу, так і просто невдалий день. Завдання LLM — зрозуміти саме той сенс, що доречний у даному контексті та для даної культури і запропонувати саме його.
«Стирання» відмінностей
Інша важлива здатність мовних моделей — так зване «стирання» культурних відмінностей під час перекладу. Уявіть, що ви на міжнародній зустрічі з колегами, де кожен спілкується рідною мовою або англійською, і ви, зазвичай, покладаєтеся на власне знання мови чи на кваліфікацію перекладача. Але LLM змінюють це: вони не лише перекладають фрази, а роблять їх однаково зрозумілими для кожного, наче всі учасники належать до одного культурного середовища. І відбувається процес в умовах реального часу.
Завдяки своїм алгоритмам моделі обирають не просто точні переклади, а найдоцільніші аналоги, що допомагають стирати мовні розбіжності. Наприклад, LLM автоматично адаптує звичну фразу з української культури до американського контексту, зберігаючи сенс і уникаючи пояснень, які раніше були просто необхідні. Це робить комунікацію плавною і природною, дозволяючи зосередитися на суті розмови без зайвих відволікань.
Час забути про вивчення мов?
Мовні моделі, наче «універсальний перекладач» із фантастичних фільмів, змушують замислитись: чи варто витрачати час на вивчення інших мов, якщо можна швидко опанувати принципи роботи LLM? Адже, як тільки ти розумієш, як правильно будувати запит або відкоригувати фразу для чіткості, модель видасть тобі переклад з урахуванням контексту, емоційного забарвлення і, звісно, з дотриманням мовних особливостей. Навіть у випадку, коли ти сам не впевнений, чи правильно передаєш ідею.
Студенти часто мене запитують: «Модель же думає українською мовою?».
Але по суті, ні, LLM не «думає» ні українською, ні будь-якою іншою мовою. Вона аналізує мільярди зразків тексту, щоб «зрозуміти», як люди говорять тією чи іншою мовою, але вона не володіє повним свідомим розумінням. Вона будує переклад, ґрунтуючись на статистичному аналізі, тому часом навіть вражає, наскільки точно підбирає слова.
Однак, за цією технологією стоїть одна суттєва перевага: з LLM кожен може стати поліглотом, не відкриваючи жодного підручника. І хоча вивчення мов усе ще має свої переваги для глибшого розуміння культур і самовираження, на практиці багато хто обирає простіший шлях.
Питання та відповіді
1. Чому переклад від LLM такий точний?
Мовні моделі, такі як LLM, використовують обширні набори даних для тренування, що дозволяє їм розуміти глибші нюанси мови та контекст, у якому використовуються слова. Ці моделі аналізують мовні зв'язки та структури в масштабі, недоступному для традиційних методів, що забезпечує вищу точність у розумінні та перекладі текстів
2. Як LLM враховують культурні нюанси під час перекладу?
LLM "вчаться" на текстах з різних культур, що дозволяє їм ідентифікувати та адаптувати культурні особливості та емоційні забарвлення у своїх перекладах. Це означає, що вони можуть розрізняти, коли одні й ті самі слова або фрази мають різне значення в різних культурних контекстах
3. Чи замінить LLM традиційне навчання мов?
Хоча LLM може суттєво спростити процес перекладу, вони не здатні повністю замінити навчання мов. Вивчення мови дає глибше розуміння культури, дозволяє встановлювати міжкультурні зв'язки та розвивати навички, які LLM не може відтворити. Таким чином, незважаючи на великі можливості LLM, традиційне вивчення мов все ще вважається цінним і незамінним
Академія української преси влаштувала справжнє інтелектуальне змагання серед вчителів, яке завершилося 11 листопада 2024 року. Освітяни з усієї країни змагалися за звання авторів найкращих вправ, що не тільки навчають точним наукам, але й розвивають у школярів навички критичного мислення та розпізнавання інформаційних маніпуляцій. І ось ми маємо переможців конкурсу «STEM та медіаграмотність: навчись аналізувати світ», чиї інноваційні підходи відкривають новий рівень навчання для сучасної школи.
Серед поданих 58 заявок журі відібрало 15 найкращих вправ, які не лише відповідають навчальним цілям, а й відкривають перед учнями двері до критичного аналізу інформації. Це не просто математичні рівняння чи біологічні факти, а справжні медіаекспедиції. Хочете приклад? Вправа «Генетичний медіаграмотний бургер» від Катерини Волобуєвої з Харківщини отримала максимальні 100 балів. Так-так, біологія з додатком критичного мислення: розбираємо не лише клітини, а й інформаційні міфи про генетику!
Список переможців включає інноваційні роботи, такі як «Квантова журналістика: моделювання інформаційних систем» і «Амоніак на варті медіаграмотності», що дають школярам можливість зрозуміти, як критично аналізувати інформацію навіть у хімічних реакціях. «Чи важлива карта в сучасній географії?» від Лариси Цитрак спонукає учнів поглянути на географію не просто як на науку про континенти, а як на інструмент для розуміння та аналізу інформаційного простору.
Ті, кому вдалося вразити журі, отримають дипломи від АУП та МОН України і гонорари. Але головний приз — це внесок у розвиток свідомого покоління, яке вже завтра не повірить у черговий фейк.
Усі вправи, які здобули понад 30 балів, будуть опубліковані на Порталі медіаосвіти та медіаграмотності АУП, що дозволять бажаючим користуватися ними для розвитку критичного мислення серед учнів. Кожна вправа — це зразок того, як можна ефективно інтегрувати медіаграмотність у навчання та виховати покоління, яке легко розпізнає маніпуляції.
Переможці конкурсу:
Щорічне опитування USAID/Internews про медіаспоживання дозволяє краще зрозуміти звички українців у споживанні новин і показує зміни з 2015 року. Інтерв’ю та фокус-групи проводилися з травня до липня 2024 року.
Більшість українців знають про спроби маніпуляцій та втручання в інформаційну сферу і впевнені, що можуть їх ідентифікувати. Помітно зросла кількість тих, хто вважає це нагальною та актуальною проблемою у своєму житті – 49% порівняно з 38% минулого року. Фактична здатність українців розпізнавати дезінформацію не змінилася порівняно з попередніми трьома роками – 75% правильно відповіли на одне або більше з трьох запитань. Однак, порівняно з минулим роком, більша кількість українців була схильна вірити наративам, які посилювалися Росією з метою підірвати моральний дух в Україні. Більше третини українців сказали, що знають про такі сервіси фактчекінгу, як StopFake, «Детектор медіа», «Без брехні» та «По той бік новин».
Кількість українців, які використовують смартфони для доступу до новин та інформації, зросла до 90%, а кількість людей, що використовують соціальні мережі як основне джерело новин, тепер становить 84%, порівняно з 30%, які згадали новинні сайти та телебачення.
Третій рік повномасштабного російського вторгнення внутрішньо переміщені особи (ВПО) та громадяни, переміщені за кордон, віддають перевагу українським новинам, особливо з рідного міста, щоб стежити за тим, що там відбувається. Більшість респондентів зазначили, що національні новини споживають через соціальні мережі, онлайн-медіа та телебачення, але віддають перевагу регіональним газетам і радіо.
Використання Telegram продовжує зростати, і більшість українців зазначили, що віддають перевагу цьому джерелу для отримання новин (73%). YouTube також демонструє невелике зростання (19%, порівняноз 16% у 2023 році), а споживання Facebook продовжує зменшуватися (16%, порівняно з 19% минулого року). Лише 4% українців підтримують заборону Telegram, 51% – проти, а третина погоджується з тим, що певне державне регулювання необхідне.
Хоча обізнаність населення про телемарафон «Єдині новини» зросла до 86%, фактичне регулярне споживання (щонайменше раз на тиждень) знизилося до 37%. Рівень довіри серед усіх респондентів є низьким – лише 37% сказали, що частково або повністю довіряють телемарафону, і лише 32% вважають, що він має тривати і надалі. Навіть серед тих людей, які дивляться телемарафон регулярно, довіра до нього та переконання, що він має продовжуватися, знизилися, порівняно з 2023 роком. Респонденти сказали, що телемарафон є надто однобічним, позитивним, контрольованим, і що, на їхню думку, він не є ефективним використанням державних коштів. Військовослужбовці, які дивилися телемарафон, сказали, що він не відображає їхню точку зору або їхній досвід.
Довіра до офіційних джерел значно знизилася, порівняно з 2023 роком. Хоча 63% українців довіряють Генеральному штабу Збройних сил України як джерелу інформації, цей показник знизився з 80% минулого року. Довіра до Офісу Президента як джерела інформації також знизилася з 69% минулого року до 44% цього року, а довіра до Уряду України та місцевих органів влади як джерел інформації також зменшилася до 41% (порівняно з 59% та 53% 2023 року).
Впевненість у достовірності, точності та повноті новин про війну знизилася з 65% у 2023 році до 51% у 2024 році.
Українці продовжують найбільше довіряти друзям (76%) та родині (85%) як джерелам новин та інформації. Більшість також довіряє колегам (60%) та соціальним мережам (55%). Проте вперше з початку повномасштабного вторгнення рівень довіри до медіа опустився нижче 50% (47%). Довіра до більшості видів медіа, включно із соціальними мережами та онлайн-медіа, знизилася за останній рік – за винятком національного та регіонального радіо та друкованих медіа, де вона зросла. Також Українське радіо Суспільного мовника України у рік святкування свого сторіччя стало популярнішим: 39% респондентів (порівняно з 21% минулого року) зазначили, що найчастіше слухають його для отримання новин.
Завантажте повну презентацію ТУТ
Про дослідження
Дослідження «Українські медіа, ставлення та довіра у 2024р.» було виконано дослідницькою компанією InMind на замовлення міжнародної неприбуткової організації Internews Network, що реалізує «Медійну програму в Україні» за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Основна мета дослідження – вивчити звички українців щодо споживання медіа, виміряти їх довіру до медіа та вразливість до іноземних інформаційних маніпуляцій і втручань. Представники InMind опитали 3 000 респондентів у містах України з населенням 50 000+ у Київській, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській та Чернівецькій областях. Похибка вибірки не перевищує 2,5%. Були проведені очні інтерв’ю, а також фокус-групи та інтерв’ю з такими групами українців: мешканці невеликих населених пунктів, розташованих поблизу бойових дій; внутрішньо переміщені особи; військовослужбовці Збройних сил України; українці, переміщені до Польщі, Німеччини, Чехії, Італії, Іспанії, Литви, Латвії, Естонії, Великої Британії, Ірландії, Нідерландів, Румунії та Болгарії; мешканці тимчасово окупованих територій та/або територій, де точаться активні бойові дії (Луганська, Донецька, Запорізька та Херсонська області).
Контакти для запитів: по додаткову інформацію звертайтеся, будь ласка, до Тетяни Степикіної за телефоном +38 067 341 42 46 або е-мейлом tstepykina@internews.org
Про Internews Network
Internews Network – міжнародна неприбуткова організація, яка підтримує незалежні медіа у 100 країнах. Internews Network навчає журналістів, протидіє дезінформації та пропонує бізнес-експертизу, щоб допомогти медіа стати фінансово незалежними. Протягом 40 років ми допомагаємо партнерам, щоб мільйони людей мали доступ до надійної інформації, яка рятує життя, покращує засоби до існування та закликає владу до відповідальності.
Починаючи з 1993 року, Internews Network працює з журналістами, активістами громадянського суспільства та представниками влади задля підвищення якості та дієвості успішних і незалежних медіа в Україні. Internews Network допомагає українським медійним організаціям розвивати їхні лідерські якості та професійну майстерність, надаючи технічну допомогу завдяки фінансовій підтримці міжнародних донорських організацій.
Дізнайтеся більше про нашу діяльність www.internews.in.ua та www.internews.org, а також слідкуйте за нами у Facebook: www.facebook.com/media.internews.
Опитування було здійснене за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст дослідження є виключно відповідальністю Internews Network і не обов’язково відображає погляди USAID чи Уряду США.
В наш час великі мовні моделі (LLM) — основа популярних AI-технологій — стали незамінними інструментами для різних сфер, від написання текстів до обробки медичних даних. Але є одна серйозна проблема – AI схильний до помилок значно частіше, ніж ми собі уявляємо. Найгірше те, що багато хто із користувачів готовий сприймати такі відповіді як істину в останній інстанції.
Останні дослідження компанії OpenAI показали: навіть найсучасніші моделі мають високий відсоток помилок. Так, наприклад, модель "o1-preview" у тесті SimpleQA дала правильну відповідь тільки у 42.7% випадків — тобто більше половини відповідей були неправильними. Інші моделі, такі як Claude-3.5-sonnet від Anthropic, мали ще гірші результати, зокрема правильні відповіді становили лише 28.9%.
Чому LLM-інструменти схильні до помилок
Щоб краще зрозуміти природу помилок LLM, варто заглибитися в те, як вони працюють. Ці нейронні мережі створюють відповіді не через точне відтворення інформації, а за допомогою генерації нових даних на основі аналізу великих обсягів тексту. Вони скоріше нагадують "стиснуті архіви знань": модель, застосовуючи складні алгоритми, відбирає та трансформує дані, щоб утворити зрозумілу відповідь. Однак під час цього процесу деякі аспекти точності неминуче губляться. Це означає, що, навіть якщо модель використовує надійні джерела, не варто розраховувати на повну безпомилковість її відповідей.
З іншого боку, важливий момент — це галюцинації (або "генерація фейкової інформації"), коли модель вигадує факти. Це не баг, а характеристика їхньої архітектури. Мозок людини теж може створювати уявні "всесвіти" у вигляді уяви чи творчості. Проте, коли ця особливість притаманна нейронній мережі, вона може призвести до серйозних проблем у реальному світі. LLM функціонують у сфері, яка розширена далеко за межі реальності, охоплюючи також домен "вигадок", і це не завжди корисно в тих випадках, коли потрібна надійна інформація.
Бо LLM не лише генерують відповіді, а й цитують джерела, структурно представляють інформацію, додають коментарі й деталі — усе це надає їм видимість достовірності. Людський мозок, зі свого боку, починає сприймати ці відповіді як правду, адже коли щось виглядає переконливо, у нас виникає спокуса довіряти без питань.
Цей феномен особливо важливий у контексті критичного мислення, яке, по суті, здатне "вимкнутися", коли ми зіштовхуємося із систематично чіткими й добре структурованими відповідями. Коли модель впевнено подає помилкову інформацію, супроводжуючи її джерелами та деталями, критичне мислення з легкістю може піти на відпочинок.
Як користуватися LLM обережно
Мовні моделі вимагають уважного та критичного підходу. Хоча надійність інформації завжди була пріоритетом, у випадку роботи з AI цей аспект стає важливішим як ніколи. Варто зберігати певну дистанцію до довіри та перевіряти будь-який текст, згенерований AI, особливо уважно.
Прості правила для користувачів:
Чому важливо завжди перевіряти
LLM стали широко використовуваними завдяки своїй здатності адаптуватися та швидко генерувати текст, проте реальність така, що їхні відповіді мають бути піддані ретельній перевірці. У сучасному світі, де AI стає все більше інтегрованим у наше життя, помилки можуть мати катастрофічні наслідки.
AI вже зараз використовують у важливих сферах — від створення контенту до прийняття рішень в урядових установах. І хоча технологія має потенціал для подальшого вдосконалення, нам слід пам’ятати, що AI — це інструмент, а не кінцевий володар всіх знань. І ми, як користувачі, не маємо права відмовитися від критичного мислення тільки тому, що "технологія знає краще".
Якщо ми будемо надто покладатися на LLM без критичного погляду, ризикуємо опинитися у світі, де реальність і вигадка переплітаються настільки, що навіть правда стає складною для розрізнення. Інструменти штучного інтелекту можуть допомагати думати, але вони не можуть замінити мислення.
Питання та відповіді для статті про помилки LLM
1. Чому LLM схильні до помилок?
LLM аналізують великі обсяги тексту та генерують нові дані, але цей процес може призвести до втрати деяких аспектів точності. Також, LLM можуть "галюцинувати" або створювати фейкові дані через особливості їх архітектури, схоже на творчий процес у людському мозку.
2. Як користуватися LLM обережно?
Користувачі повинні завжди перевіряти інформацію, згенеровану LLM, шукати підтвердження в надійних джерелах та бути критичними до впевненості та точності відповідей. Важливо звертати увагу на посилання та джерела, оскільки цитування не завжди гарантує достовірність.
3. Чому важливо завжди перевіряти інформацію з LLM?
У сучасному світі, де AI все більше інтегрується у наше життя, помилки можуть мати серйозні наслідки. Використання LLM важливих областях, як от урядові установи або медицина, вимагає відповідального підходу та критичного мислення для забезпечення точності та надійності інформації.
Ініціативна група «Медіанушівці» в партнерстві з Академією української преси оголошує Всеукраїнський конкурс «Практична медіаграмотність у НУШ. 5-7 клас» на кращу вправу з інтеграції медіаграмотності в мовно-літературну, громадянську та історичну, природничу та мистецьку галузі.
Конкурс реалізується за сприяння Ґете-Інституту в Україні разом із НотаЄнота в рамках проєкту «Meet the Teacher», за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.
Основні критерії оцінювання вправ такі:
Двадцять переможців/переможниць конкурсу отримають авторські гонорари за розробку вправ (48 €) та дипломи від ініціативної групи та АУП.
Конкурс триває з 4 до 17 листопада 2024 року.
Результати будуть оголошені з 22 листопада 2024 року на ресурсах ініціативної групи та АУП та надіслані електронною поштою всім учасникам/учасницям конкурсу.
Для участі в конкурсі необхідно завантажити на ваш комп’ютер та наповнити контентом форму, яку необхідно до вказаного дедлайну надіслати організаторам шляхом заповнення гугл-анкети: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdAGdjS55egsYBDKG_f2KjVjsBTwljlqFG06iEmSmroK6SqzA/viewform?usp=sharing
Кожен/кожна учасник/учасниця може надіслати не більше 3-х вправ.
Важливо!!! На конкурс не приймаються вправи, які вже були учасниками інших конкурсів.
Друзі, просимо особливо звернути увагу, що до конкурсу приймаються тільки вправи (!), оформлені за шаблоном.
УВАГА: Опис вправи має складати не менше аніж 15 000 знаків
Пропонуємо скористатися підготовленою ініціативною групою додатковою інформацією для учасників Всеукраїнського конкурсу «Практична медіаграмотність у НУШ. 5-7 клас» за покликанням:
Для того щоб ви могли підготуватися до Всеукраїнського конкурсу «Практична медіаграмотність у НУШ. 5-7 клас» на кращу вправу з інтеграції медіаграмотності в мовно-літературну, громадянську та історичну, природничу та мистецьку галузі, запрошуємо 7 листопада о 18.00 на онлайн-вебінар «Як створити медіаосвітню вправу для НУШ» від ініціативної групи «Медіанушівці».
Учасники:
Оксана Волошенюк, викладачка кафедри кінознавства Інституту екранних мистецтв КНУТКіТ ім. І.К. Карпенко-Карого, експертка АУП з медіаосвіти, Голова Спілки кінокритиків України
Галина Дегтярьова, завідувачка катедри методики навчання мов і літератури КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», доктор педагогічних наук
Руслан Шаламов, учитель біології Харківського обласного наукового ліцею-інтернату «Обдарованість», кандидат біологічних наук, заслужений вчитель України.
Участь у вебінарі безкоштовна. Для реєстрації на вебінар, будь ласка, заповніть до 22.00 6 листопада анкету за покликанням:
Детальна інформація з лінком і часом проведення вебінару буде відправлена зареєстрованим учасникам на їхні електронні скриньки.
Контактна особа: Оксана Волошенюк, менеджерка ініціативної групи.
Електронна пошта: voloshenuk20@gmail.com, тел. 067-504-98-02
«А нам справді покажуть кіно? Чесно-чесно?» — здивовано питали учні Харківського наукового ліцею-інтернату «Обдарованість». У рамках Глобального тижня медіаграмотності 25 жовтня 2024 року до них завітала Оксана Волошенюк, експертка Академії української преси та кінознавець, щоб провести лекцію про сучасну українську анімацію та показати кінострічки учням сьомого класу, яких навчає Руслан Шаламов — автор програми з медіаосвіти та занять з біології.
Керівники ліцею зізналися, що зараз у Харкові не працює жоден музей, тож повести дітей кудись майже неможливо. І справді: місто виглядає моторошно порожнім. Пішоходів майже немає, тільки автомобілі, що рухаються жвавими магістралями, натякають на життя в місті. У магазинах теж людно не буває, а кількість точок продажу військової амуніції майже зрівнялася з продуктовими.
Під час чергової тривоги десятки дітей, частина з яких, здається, ніколи не бачили фільмів на великому екрані, сиділи в укритті та дивилися короткометражки та анімацію. Вони жваво реагували на все, що відбувалося на імпровізованому екрані, а потім дякували й підходили потиснути руку.
Для вчителів ліцею була підготовлена окрема програма з фільмів VIII Фестивалю незалежного короткометражного українського кіно «Бардак», який саме відбувався в місті.
Дякуємо, Харків!
Структура:
LLM у маркетингу і реальності
Поява мовних моделей (LLM), особливо великих мовних моделей (LLMs), таких як GPT, в журналістиці викликає змішані відгуки. На перший погляд, здається, що з’явився «розумний» інструмент, який може відповісти на будь-яке питання, написати аналітику і навіть «подружитися» з користувачем. Але тут починаються розчарування. LLM – це не розумна особистість, а добре навчене передбачення тексту, що підкреслює штучну ілюзію інтелекту. Очікування на щось більше – на думку, експертність, емпатію – майже завжди закінчується розчаруванням.
Мовна модель не здатна розуміти контекст чи аналізувати емоції, як це зробила б людина. Її «розуміння» обмежене статистикою і шаблонами, які вона зібрала під час навчання. Тому LLM – чудовий інструмент для обробки великих обсягів інформації, але якщо спробувати покладатися на неї як на людину для спілкування, ви швидко відчуєте, що їй бракує ключових елементів людського сприйняття.
Це – потужний маркетинговий хід: інвестиції в мовні моделі мотивують корпорації показувати LLM як часткову заміну співробітнику. Реальність же виявляється більш приземленою: це інструмент, здатний вирішувати практичні завдання, допомагати зі збором інформації, автоматизацією рутинних текстів, але не замінити персонал.
Підвищення якості текстів завдяки LLM
Усвідомлюючи обмеження LLM, багато хто починає використовувати ці інструменти, щоб, як не дивно, стати кращим автором. Для людей, які раніше не мали навичок написання текстів, мовні моделі стали ефективним помічником. Тепер кожен може формулювати свої думки чітко, бо LLM вибудує правильні логічні зв’язки, виправить помилки та пояснить ключову ідею – і це вже значне досягнення!
Багато хто став уважніше перечитувати свої тексти – адже відомо, що LLM робить помилки у фактах та покликаннях. Ця потреба вичитувати і перевіряти знижує ризик механічного довіри до текстів, що автоматично генерується LLM, і підвищує загальну критичність мислення читачів. Раніше було досить важко відокремити об'єктивність від маніпуляцій в інтернеті, а зараз це стало більш очевидним, оскільки красивий текст більше не означає достовірний.
Це новий крок для тих, хто тільки починає свою кар’єру в журналістиці або копірайтерстві. Їм більше не потрібно боротися з «чистим листом»: LLM здатна генерувати початкові варіанти тез або навіть чернетку публікації, з якими простіше працювати. З іншого боку, критичність і пильність, що виростає з роботи з LLM, формує нове покоління журналістів, які завжди перевіряють факти, не покладаючись на запропонвоаний текст.
Нові виклики для професійних журналістів
Для професійних райтерів і журналістів мовні моделі створили ще одну «планку якості», до якої доведеться пристосовуватись. Якщо раніше можна було іноді «зекономити» на якості заради швидкості або кількості, то зараз це вже не сприймається аудиторією. Читачі звикають до бездоганно складених, структурованих текстів від LLM, і журналісти змушені враховувати це при написанні статей.
Сучасному професійному райтеру доводиться ще ретельніше опрацьовувати тексти, додаючи в них свій унікальний досвід, цікаві обороти та експертизу, що робить статті справжніми та емоційно наповненими. Тепер важливо не просто слідувати правилам письма, а інтегрувати власні переживання та знання, щоб підкреслити людяність тексту. Наприклад, коли ви розповідаєте про складні соціальні або політичні теми, вставляючи особисті спостереження або життєві приклади, це робить текст сильнішим і ближчим для читача.
Водночас LLM створюють тиск на якість. З одного боку, є спокуса використовувати LLM для швидкої генерації тексту, але з іншого – саме людська унікальність стає тією характеристикою, що виділяє професійного автора. У журналістиці відбувається своєрідний зсув: райтери тепер більше зосереджуються на емоціях, історіях і досвіді, які відомі тільки їм. Це стає значущою перевагою перед алгоритмами, що не можуть глибоко розуміти людський контекст.
Трансформація як позитивний результат технології
Побоювання, що мовні моделі якось повністю витіснять людей з журналістики, перебільшені. Технології дійсно змінюють наше суспільство, але в кращий бік. Вони трансформують світ навколо нас, спонукають до адаптації і розвитку. LLM допомагають людям покращувати якість контенту, але вони не можуть стати справжніми авторами, не здатні до інтуїтивного аналізу, глибоких переживань або креативного мислення, які є частиною людської природи.
І саме це, зрештою, зберігає важливість і унікальність людського письма. Технології сприяють кращому світу, де ми більше цінуємо якість та емоційну глибину, розуміємо важливість перевірених фактів та людських історій. Мовні моделі – це лише інструмент у руках сучасного автора, що допомагає йому рости, але не замінює.
Цей відеоподкаст на сторінці АУП у Youtube створений на основі готового тексту за допомогою LLM HeyGen Labs
