Цей аудіозапис створений LLM від elevenlabs в тестовому режимі для покращення та зрунчості сприйняття інформації.
Ми будемо вдячні за ваш відгук до такого підходу.
Уже кілька років поспіль команда Академії української преси (АУП) за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США реалізує проєкт «Українські регіональні (прифронтові) ЗМІ: модернізація через менторинг». Його мета — підтримати місцеві редакції, що працюють у прифронтових або звільнених від окупації регіонах, та допомогти їм не втратити зв’язок зі своєю аудиторією — людьми, які живуть у щоденній реальності війни.
Команда АУП здійснила черговий візит до цих редакцій. Першою зупинкою стала невелика, але незламна редакція газети «Голос Гуляйпілля». Прифронтове Гуляйполе, що в Запорізькій області, давно стало символом стійкості та людської відваги. З довоєнних 14 тисяч мешканців у місті залишилося менш ніж дві тисячі — кожен з них щодня стикається з небезпекою, але не втрачає віри.
Попри постійні обстріли, евакуації, втрати і майже повну відсутність ресурсів, газета «Голос Гуляйпілля» продовжує виходити — нині накладом у 1000 примірників. 586 днів мовчання — саме стільки тривала вимушена пауза, поки видання знову не ожило в жовтні 2023 року. І стало можливим це завдяки тим, хто залишився — чотирьом працівникам, які замінили вісім до війни.
Головна редакторка Тетяна Велика, її колега-журналіст, верстальник і бухгалтер — це команда, яка працює не просто над газетою, а над надією. На восьми шпальтах — не сухі зведення, а людські історії. Тут — героїчні будні волонтерів і військових, прощальні слова про загиблих, чесна розмова про життя серед руїн. Газета дає не лише факти — вона дає людям відчуття приналежності, сили й пам’яті.
У світі, де правду часто витісняють фейки і анонімні телеграм-канали, місцева преса — чи не єдине джерело довіри. Газета тут — це не просто друк. Це нитка, що зшиває розірвану реальність громади. Це дзеркало, в якому кожен може впізнати себе, своє горе, свою надію.
Місцеві мешканці вірять, що над їхнім містом і досі витає дух волелюбного Нестора Махна. Гуляйполе — це не просто географічна точка. Це фортеця духу. І жодна російська армія не змогла її зламати. Так само, як не змогла зламати людей, які щотижня випускають газету — майже без фінансування, на ентузіазмі, на вірі.
Куратори АУП провели оцінку ситуації та визначили, які медіа потребують підтримки найбільше. «Голос Гуляйпілля» — серед них. Бо це не просто локальне видання. Це голос правди, який звучить там, де багато хто вже здався б.
У прифронтових містах немає спокою. Але там є газета, яка приходить до людей попри все. І поки її сторінки друкуються — ми знаємо: Україна тримається. На людях! На правді! На слові!
