Відмінності між військовими і журналістами на передовій зараз дуже стерлися. На жаль, більшість медійників не мають базових знань про медичну допомогу під час поранень. Проте вони зобов’язані вміти піклуватися про себе або ближнього у разі чого.
Ми вважаємо надважливим, щоб журналісти, які працюють у зонах бойових дій, зможуть у випадку поранення надати першу допомогу. Саме тому 28-29 березня 2024 року було організовано «Школу воєнної журналістики» у Києві. До заходу долучилося 19 журналістів. Знання, які ми даємо учасникам тренінгу, допоможуть врятувати їхнє життя.
«Реальність в Україні така, що навіть журналісти, які працюють не в фронтовій зоні повинні мати навички і знання роботи воєнних кореспондентів», — зауважив під час тренінгу журналіст видання «Gazetа Wyborczа» Пьотр Андрусечко.
Базове правило — це власна безпека. Якщо є можливість, хай людина надасть допомогу собі сама. Оточуючі можуть проконтролювати її, коригувати її дії, але не втручатися, особливо, це стосується ран. Людина сама краще контролює біль.
Далі — у випадку військових, це протокол MARCH, точніше мнемоніка MARCH, а протокол TC3, в цивільних умовах це — протокол CABCDE.
«Ще дуже важливо відпрацювати стресостійкість, але це досить важко з огляду на індивідуальні особливості людей» — кажуть спеціалісти навчально-тренувального центру «Realist Security Hub».
Взагалі є дві основи, які абсолютно точно треба відпрацьовувати:
Фотограф, автор і редактор серії спецпроєктів, більдредактор видання «Ґрати» Станіслав Юрченко зазначив: «Приємно бачити як журналісти з усіх куточків країни покращують свої навички висвітлення війни в нашій країні. Розуміючи складнощі етичних й безпекових викликів в роботі й велику відповідальність перед читачами й героями».
