18 березня 2021 р. Міністерство освіти та науки України в партнерстві з Академією української преси та Інтерньюз-Україна презентували відеокурс «Освітні практики в часи інфодемії», створений за підтримки Медійної програми в Україні Інтерньюз-Нетворк.
Передував цьому посібник «Освітні практики із запобігання інфодемії, або Як не ізолюватися від правди», який був задуманий майже рік тому Оксаною Волошенюк, менеджеркою медіаосвітніх програм Академії української преси, та Андрій Кулаковим, програмним директором ГО «Інтерньюз-Україна», і створений впродовж місяця. Тоді слово інфодемія – недостовірна та неточна інформація щодо новітньої пандемії коронавірусу COVID-19 – було ще було малозрозумілим новотвором. Він став чи не першим поряд з матеріалами ЮНІСЕФ освітнім «щепленням» проти дезінформації і міфів щодо COVID-19 (за підтримки Медійної програми в Україні Інтерньюз-Нетворк).
Основу відеокурсу склав контент однойменного посібника, оновлений у березні 2021 конспектом лекції та її відеоверсією «Вакцини і вакцинація» (автор: Микита Каліберда), задля дебанкінгу неправдивої інформації щодо вакцинації.
Проф. Валерій Іванов, президент Академії української преси:
- Наш перший посібник, який мав на меті запобігати явищу інфодемії, ми створили і поширили майже рік тому. Але, на жаль, ця проблема ще залишається дуже актуальною, тому ми вирішили піти далі і створити відеокурс «Освітні практики в часи інфодемії». І ми дуже раді, що МОН запросило до участі в презентації методистів обласних інститутів післядипломної освіти, які відповідають за такі освітні галузі, як біологія, громадянська освіта, історія і медіаграмотність. Окрім того, трансляція доступна всім бажаючим на фейсбуці Академії української преси.
Раїса Євтушенко, головний спеціаліст Головного управління шкільної освіти МОН України:
- Медіаграмотність влетіла в наш освітній простір в 2010-2011 роках. Всі ці роки МОН співпрацювало з АУП з упровадження медіаграмотності і якщо нині порівняти попередні державні стандарти з новими, то ми можемо сказати, що медіаграмотність займає одне з найчільніших місць посеред сучасних навичок. Сподіваюся, що для наші слухачі набудуть ще один потужний ресурс для протистояння дезінформації.
Андрій Кулаков, програмний директор ГО «Інтерньюз-Україна», співавтор ідеї і посібника:
- Ми сподіваємося, що і посібник, і серія відеолекцій, допоможе нам всім аплікувати дуже необхідну навичку – критично дивитися на інформацію, вміти перевіряти джерела, виокремлювати емоційне навантаження, розпізнавати маніпуляції. Це допоможе виховати нову особистість, яка зможе здорово жити в світі, який все більше і більше є загрозливим
Руслан Шаламов, креативний директор із «Соняшника», кандидат біологічних наук, заслужений вчитель України, співавтор посібника та відеолекції «Неклітинні неорганізми – віруси. «Віруси» в медіа»:
Микита Каліберда, головний редактор видавництва «Соняшник», вчитель біології, співавтор посібника, актор конспекту заняття та відеолекції «Вакцини і вакцинація»:
- Сподіваюся Вам захочеться подивитися додаток і переглянути весь посібник, бо там є купа ідей, купа технік, які зроблять урок ще кращим, ніж він був до цього. Користуючись нагодою, закликаю усіх як тільки до вас дійде черга — вакцинуватися. Ризики негативного впливу вакцини набагато нижчі, ніж такі для хвороби. А смертність взагалі у нескінченну кількість разів менша! Річ у тім, що на середину березня 2021 року не зафіксовано ЖОДНОЇ смерті, спричиненої вакциною від ковід. Тому як тільки матимете можливість — вакцинуйтеся! Бо це єдиний наявний наразі в людства спосіб перемогти пандемію, повернутися до нормального життя: спокійно заробляти собі на хліб, зустрічатися й обійматися з друзями та родичами, ходити на концерти та не боятися!
Оксана Волошенюк, співавторка посібника:
- Вакцинуймося, бо ми того варті!
Переглянути відеопрезентацію лекції «Вакцини і вакцинація» ви можете ось ТУТ.
Завантажити презентацію, яка у відеолекці можна ось ТУТ
Завантажити розділ посібника на тему відеолекції можна ТУТ
Переглянути відеокурс «Освітні практики в часи інфодемії» ви можете ось ТУТ
18-19 березня відбувся вебінар «Школа фактчекерів: викривати фейки, протидіяти дезінформації». Організатор – Академія української преси за підтримки Фонду Конрада Аденауера.
Сьогодні простим способом перевірки неправдивої інформації є google-пошук. Але не завжди він може допомогти. Учасники заходу розбиралися які ще інструменти можна використовувати для перевірки дезінформації, які існують фейкові тренди 2021 року та хто їх розповсюджує.
Президент Академії української преси Валерій Іванов зазначив: «Ми живемо у складний час. І справа не тільки в пандемії. Зараз медіа втратили статус достовірного джерела інформації. Тому для журналістів дуже важливо навчитися перевіряти інформацію, щоб повернути довіру. Без цього журналістика як професія суспільству не потрібна».
Медіатренер, керівник фактчек-проекту «БезБрехні» Олександр Гороховський прокоментував: «На навчальних заходах часто доводиться чути запитання – хто ж створює фейки? Невже комусь цікаво було придумати і запустити в інфопростір нісенітницю про імбир та лимон, як дієвий лікувальний засіб від всім вже набридлого коронавірусу? Скажемо відверто – не тільки цікаво, але й вигідно. І не тільки цей безглуздий вкид – ще сотні подібних. Бо, як це не парадоксально звучить, фейки – це бізнес із шаленими «оборутками». І не прямою матеріальною вигодою керуються фейкотворці. Часто більш цінніший актив – це вплив і влада».
Медіатренер, журналіст, кандидат філологічних наук Андрій Юричко звернув увагу: «Що лише журналіст, який володіє навичками перевірки інформації, розрізняє де є маніпуляція, а де реальні факти, може оперативно протидіяти розповсюдженням фейків».
Захід організований Академією української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні
Створення цього відеокурсу стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що була надана через проект «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Академія української преси» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
До уваги усіх бажаючих!
Термін дії договору, який заплановано укласти із переможцем конкурсу становить два місяці, до 31 травня 2021 року.
16-18 березня 2021 року пройшов авторський онлайн-тренінг «Digital trainer: антитіла до інфодемії». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Тренерками заходу були Тетяна Іванова, медіаексперта, докторка педагогічних наук, професорка, медіа та бізнестренерка, авторка численних підручників, посібників, монографій, методичних рекомендацій з проблем формування медіаграмотності та освіти дорослих та Світлана Ізбаш, медіатренерка, кандидатка педагогічних наук, доцентка, дослідниця андрагогічних принципів онлайн-навчання дорослих, розробниця багатьох вправ з медіаграмотності на цифрових онлайн ресурсах.
Протягом трьох днів учасники опановували онлайн-ресурси й особливості організації та професійного проведення онлайн-тренінгів з медіаграмотності на віртуальному майданчику Miro. Крім цього, вони отримали корисні поради щодо організації онлайн-навчання; працювали в групах; виконували домашні завдання; опановували методики навчання дорослих; ділилися власними напрацюваннями; спілкувалися у віртуальному кафе.
Валерій Іванов зауважив: «Пандемія породила інфодемію. Чисельні фейки заполонили уми людей. Багато хто дезорієнтований, а це вкрай небезпечно в сучасній ситуації. Тому важливо навчитися протистояти фейкам, вміти відсіювати достовірну інформацію від брехні та маніпуляцій».
Тетяна Іванова поділилася думками: «На тренінгу розлядались питання методики та дидактики тренінгового навчання. Обговорювали питання ЯК після проведених тренінгів спромогтися конкретних результатів, а саме втілення отриманих навичок у практику. Тим більш, що саме на цьому тренінгу учасники отримують принципово нові підходи до викладання та організації процесу навчання дорослих. Проект триває і ми, тренери, Тетяна Іванова та Світлана Ізбаш, залюбки чекаємо на нових учасників і нових натхненних digital trainers».
Світлана Ізбаш відзначила: «”Digital trainer:Антитіла до інфодемії" - це новий формат проведення тренінгу, в основі якого лежить принцип колаборації, спільної діяльності та інтерактивної роботи. Ми створили послідовний ланцюжок завдань у віртуальному середовищі онлайн-дошки Miro та пропонували учасникам долучилися до творчого виконання вправ. Діяльність спрямовано на вирішення завдань вивчення основ медіаграмотності, розвиток цифрових компетентностей, формування тренерської майстерності в онлайн-форматі. Цінність віртуального формату навчання полягала в тому, що зміст роботи визначали самі учасники у процесі групової взаємодії. Ми намагалися підвести учасників до особистих відкриттів, інсайтів у власному навчанні та сприяти формуванню нових знань з медіаграмотності на основі власного досвіду та практики навчання. Важливим результатом навчання у віртуальному освітньому середовищі є самореалізація особистості дорослих учнів. Ми помітили, що активність учасників достатньо висока. Учасники на нашому онлайн-тренінгу отримали ґрунтовні знання, вони мотивовані до подальшої тренерської діяльності та готові виступити мультиплікаторами медіаграмотності у своїх освітніх осередках».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
16 БЕРЕЗНЯ 2021, 13:30
Коли сім років тому в активну фазу увійшло політичне протистояння Москви і Києва, сталася анексія Криму та почався збройний конфлікт на Донбасі, спровокований Російською федерацією, на поверхню відразу піднялися проблеми економічної та енергетичної безпеки України, залежної в багатьох галузях від сусіда-агресора.
Відтоді ситуація змінилася. Український бізнес став більше орієнтуватися на співпрацю з європейськими й азіатським ринком. У 2015 році «Нафтогаз» зупинив закупівлі газу у «Газпрому», замінивши їх реверсними поставками з Європи. А з 1 квітня цього року українські споживачі не отримуватимуть нафтопродукти з Росії, без надмірних проблем переключившись на альтернативних постачальників.
Хоча паливно-енергетичний сектор, на якому ґрунтується благополуччя всієї національної економіки, – один з найбільш чутливих до змін, рішення й дії української влади, як виявилося, не призводять до тих трагічних наслідків, якими лякають її опоненти. На тлі недружніх дій РФ і російських державних корпорацій у свідомості українських громадян посилюється цінність енергетичної безпеки та незалежності.
Економіка і ПЕК – важливий, але не єдиний елемент гібридної війни, яку з 2014 року веде Росія проти України. В її основі лежать постійні інформаційні та кібератаки, спрямовані проти української державності. Так, сьогодні стало відомо, що українські спецслужби заблокували атаку хакерів, яких курують російські силовики – вони намагалися отримати доступ до секретних даних вищих органів державної влади України.
У Раді національної безпеки й оборони цей прецедент пов'язали з нещодавніми санкціями проти медійного і паливного бізнесу Віктора Медведчука, відомого своїми тісними зв'язками з Кремлем.
«Сучасне захоплення – це захоплення голів, а не територій», – говорить доктор філологічних наук, заслужений журналіст України і засновник наукової школи комунікативного управління Георгій Почепцов. У 2001 році він організував кафедру інформаційної політики та цифрових технологій на базі Національної Академії державного управління при Президентові України, був її першим керівником, а зараз продовжує досліджувати еволюцію інформаційних воєн у світі і видавати книги з цієї теми.
В інтерв'ю Mind Георгій Почепцов розповів про те, як Україна може виграти в інформаційній війні з РФ, зміцнити свої тили на медійному фронті за підтримки НАТО та західних союзників. Приводом для нашої розмови також став початок роботи в Україні Міжнародного Центру протидії дезінформації, анонсований минулого тижня керівником Офісу Президента Андрієм Єрмаком.
– Георгію Георгійовичу, Офіс Президента анонсував, що в березні в Україні почне роботу Міжнародний центр протидії дезінформації, створений при РНБО, – неполітичний орган, що покликаний посилити державу на інформаційному фронті. Актуальність такої ідеї зрозуміла. Але як зробити так, щоб її реалізація стала ефективною та продуктивною? Які можете надати рекомендації з огляду на ваш досвід?
– У цій ідеї більше складнощів, аніж можливої результативності. Головна складність у тому, що відповідь на дезінформацію не може бути просто фактичною. Фейки/дезінформація несуть іншу картину світу, яка навіть точніше відображає те, що люди хочуть почути. Із цієї причини фейки поширюються вшестеро швидше, ніж правда. Навіть звідси видно, як складно правді «обігнати» фейк.
І друге – потрібна інша швидкість реагування, якої складно досягти в держструктурі через необхідність узгоджувати майже будь-яку важливу інформаційну дію.
Тому є і третє – необхідність роботи на випередження. Складно спростовувати те, що вже увійшло та вкоренилося.
Є навіть такий закон, що будь-яке спростування підсилює те, що хочуть спростувати. Прямі спростування із цієї причини не працюють, а ми захоплюємося саме ними.
Згадав гарний приклад часів перших виборів Барака Обами. Тоді курсували чутки, що він мусульманин. І саме таке запитання ставили масово в гуглі. У відповідь Обамі порадили не спростовувати прямо, а під час поїздок країною активно відвідувати християнські церкви. І питання такого роду зникло з гугла та з голів виборців.
– Як можна буде оцінити ефективність роботи такого центру – зрозуміти, що ця президентська ініціатива успішно розвивається, а не перетворюється на чергову бюрократичну забавку?
– Ефективність все одно буде, але результат завжди запізнюватиметься. Адже сайти по боротьбі з фейками читають фахівці, а населення споживає самі фейки. Ці два інформаційні потоки розділені.
У Росії є 10–15 наративів, які вона підтримує, наповнюючи чимось додатковим. Треба працювати на випередження, створюючи власні контрнаративи.
Наприклад, Росія стверджує, що не має стосунку до конфлікту на Донбасі. Відповідь – тиражування протилежного погляду з українського боку: у вигляді інтерв'ю з військовими розвідниками, з людьми, що переїхали або приїхали звідти.
Ефективність буде, коли контрнаративи заздалегідь створять потрібний захист. Це буде така своєрідна атакувальна оборона. Практично всі країни живуть сьогодні в стані інформаційної оборони. Інтернет і соціальні медіа відкрили нескінченні можливості для атак ззовні.
– Можете навести приклади успішної роботи подібних центрів у світі?
– Багато країн зробили це давно й навіть із невеликим персоналом – десь 20 людей. Такі центри є скрізь: від Чехії до Швеції. НАТО приділяє велику увагу цим питанням.
Але цікавий досвід мала Вірменія. Там досягли гарної швидкості реагування. Вони випереджали навіть саму негативну подію. Наприклад, виступив міністр закордонних справ однієї негативно налаштованої до них держави – вони вже записують відповідь голови парламенту, хоча сам точний текст цього негативного виступу ще невідомий. Це виявилося можливим за рахунок делегування всієї відповідальності керівнику цього центру.
– З 2014 року, після анексії Криму Росією та початку збройного конфлікту на Донбасі, ми живемо в складних умовах. Невизначеність стала нашою «новою стабільністю». Як загострення міжнародної ситуації, протистояння США, Китаю, ЄС і Росії, а потім ще й пандемія COVID-19 вплинули на інформаційну безпеку України?
– Україна для них усіх не є головним ворогом: інтерес до неї не настільки високий, як інтерес геополітичних противників один до одного. І, по суті, Україна цікава Росії як умовний ворог лише для внутрішньої аудиторії.
Телевізійні ток-шоу наповнені Україною як прикладом негативного роду. Але телевізор уже не працює. За опитуваннями Левада-Центру, 55% росіян позитивно оцінюють Україну. Причому молодь ставиться краще, оскільки телевізор вона не дивиться. Серед молоді віком 18–24 роки 66% позитивно налаштовані щодо України. І ось динаміка таких цифр теж визначатиме ефективність роботи майбутнього центру.
– Як еволюціонували за останні сім років технології, мета й методи інформаційних атак? А здатність України протистояти інформаційним загрозам? Які з них представляють найбільші ризики для нашої країни?
– Сьогодні «покоління телевізора» поступається місцем «поколінню інтернету». Розділивши аудиторію на внутрішню й зовнішню, ми повинні проводити свою політику в інтернет-комунікаціях. Цього сьогодні немає. Не впевнений, що наші сайти читають за межами країни.
Центр, який пропонують створити, працюватиме на внутрішню аудиторію. Але ми маємо шукати й виховувати своїх прихильників і за кордоном.
Що стосується інформаційних атак, то їхня небезпека й мета – не в інформації, вони спрямовані на внесення змін до масової свідомості. Не інформація є їхньою метою, а мізки. Як писалося в перших роботах з інформаційних війн: найслабшим і незахищеним місцем на полі бою є розум солдата. І дійсно, все можна закрити бронею, крім мізків.
– Коли говорять про реформи в Україні, передусім мають на увазі економіку, у якій повинна посилитися ринкова складова й конкуренція. Інформаційна безпека та економічний успіх країн і компаній взаємопов'язані безпосередньо?
– Економічно сильна країна має стійкіший характер, їй не так страшні «укуси» ззовні. США мають безліч ліній, які їх розділяють, але загалом існує необхідна захищеність і стійкість. Російські тролі можуть виводити там людей на демонстрації (за іслам або проти, за імміграцію або проти), але система це витримує.
– З огляду на те , що Україна залишається найбіднішою європейською країною, чи можна стверджувати, що це наслідок провалу інформаційної політики та безпеки держави останніх років?
– Умовно кажучи, до слабкої країні менше інтересу. Ми б не витримали таких ударів, які роблять Росія, Китай та Іран по США, – від кібератак до боротьби з вакцинацією або втручання в президентські вибори.
Потрібно домогтися гордо піднятої голови українця, тоді інформаційні удари ззовні не представлятимуть жодної небезпеки.
– Питання безпеки перш за все асоціюються з обороноздатністю національної армії і вже потім – зі стійкістю державних інститутів, якістю державного управління, економіки, енергетичної системи, фінансів і, нарешті, здатністю країни протистояти інформаційним атакам, зарубіжній пропаганді і забезпечити просування національних інтересів у світі. Однак якщо звернутися до статистики, то збройні конфлікти трапляються у світі все рідше. Ринкова економіка й конкуренція змушують країни боротися за споживачів на нових територіях, щоб наростити свою економічну владу й силу, тоді як завоювання та підпорядкування нових територій перетворюється у витратне заняття, вкрай невигідне з погляду фінансових і репутаційних ресурсів (приклад з анексією Криму Росією – тому підтвердження). Як така нова реальність змінює уявлення про національну безпеку? Які стимули та пріоритети в інформаційній політиці допоможуть Україні вийти з кризи на новий рівень розвитку?
– Сучасне захоплення – це захоплення голів, а не територій. Сильної країни не може бути без потужної науки, освіти, культури. Але не можна розвивати все, ми не впораємося, як це вдавалося Радянському Союзу. Держава має визначити коло пріоритетів, на яких можуть бути сконцентровані інтелектуальні зусилля.
Навіть прості речі повинні працювати. Запустіть програми перекладу сучасних наукових книг. Відкрийте магазин, де продаватиметься західна наукова література. В американському книжковому магазині немає книг минулих років видання, оскільки вони вже не цікаві для відвідувачів. Отже, їх можна купити й привезти, щоб продавати дешево, навіть зі збитком.
Не можна самим намагатися розв'язати всі проблеми, тим більше якщо їх уже вирішено у світі, накопичено відповідний досвід.
– Прессекретар Владіміра Путіна Дмитро Пєсков нещодавно заявив, що Росія повертатиме вплив на території України, використовуючи «м'яку силу», тобто через мистецтво й культуру. Це висловлювання підводить нас до думки, що Україні треба активно розвивати креативні індустрії: знімати своє художнє й документальне кіно, активно просувати його за кордоном, підтримувати наших письменників і художників, книговидання, переклади іноземних авторів українською мовою. Загалом максимально мобілізувати культурний фронт і не шкодувати коштів на його фінансування. Чи означає це, що збереження й посилення української незалежності лежить перш за все в культурній площині?
– Лежить і тут, і в Збройних Силах – усе це просто різний інструментарій. Є фізичний простір, але є й інформаційний, і віртуальний. Література та кіно належать якраз до віртуального, де роль відповідності реальності не так важлива, як в інформаційному просторі.
Зараз, після останнього Давосу, заговорили про контроль уяви при переході до нового етапу розвитку людства. Але це дуже складно. Наприклад, ані ми, ані, до речі, Росія, не вміємо робити, умовно кажучи, патріотичне кіно. Воно перетворюється в освоєння коштів на історичну тематику. І ніхто на ці фільми не ходить.
Нашу уяву завоювали американські серіали та фільми. І одна з наших відмінностей з ними – там великий обсяг займають не історичні стрічки, хоча вони теж є, а фільми про майбутнє. Китай, до речі, розпочав у себе випуск фантастики, виявивши, що провідні фахівці «Фейсбуку» чи «Гугла» виросли на тому, що читали в дитинстві фантастику. І зараз китайську фантастику стали перекладати англійською.
Де мізки нашої держави? Саме вона має ухвалювати такі рішення.
– Навколо врегулювання ситуації на Донбасі курсує багато політичних спекуляцій і сумнівних історій, які зайвий раз нагадують нам про напруженість у переговорному процесі. Не йде з порядку денного й мовне питання. Чи справді воно настільки критичне для української державності та економічного добробуту?
– Мова критична, оскільки вона виявилася головним маркером ідентичності. Все, що робить Росія, по суті направлено на посилення її ідентичності. Війна 1941–1945 років хоч давно пішла в історію, але зберігається в сучасності, оскільки працює на ідентичність. Будь-який наратив, що просувається Росією, одночасно несе ідентичність, а не лише якийсь фактаж, що ми намагатимемося спростовувати.
– Ви постійно стежите за розвитком інформаційної складової протистояння Росії та України. Які останні тренди можете виділити? Наскільки ймовірна реінтеграція окупованих сепаратистами територій? Які кроки в інформаційній політиці треба реалізувати Україні, щоб процес повернення тимчасово непідконтрольних територій виявився успішним?
– Це ще складніші питання. Вони перебувають під системним інформаційним впливом іншої сторони, причому вже давно. Приклад з Естонії. Там суміжна з Росією область хоче вакцинуватися тільки «Спутником», оскільки дивиться російські канали та чує весь час про «Спутник». Вони – російськомовні естонці та інформаційно прив'язані до Росії.
Тим, хто перебуває на території ОРДЛО, ми не можемо просто повторювати те, що говоримо самі собі. З ними тепер треба розмовляти виходячи з того, що в їх масову свідомість вклала та вкладає Росія.
16-17 березня 2021 року Академія української преси за підтримки Фонду Конрада Аденауера провела вебінар «Щеплення від дезінформації: вакцинація від COVID-19 в Україні та світі».
Учасники заходу розбиралися в дрібницях медичної журналістики, як правильно висвітлювати медичну тематику та допомогти аудиторії уникнути «зараження» дезінформацією.
Президент Академії української преси Валерій Іванов зазначив: «В кризових ситуаціях достовірна, перевірена інформація набуває подвійної ваги. На семінарі журналісти отримали відомості про те, де знаходити інформацію та як її перевірити».
Медіатренер, журналіст, кандидат філологічних наук Андрій Юричко звернув увагу: «Лише перевірка останніх досліджень, заяв офіційних експертних установ може вберегти репутацію медіа від поширення дезінформації. Кожен перевірений і підтвенрджений факт - це цеглинка в протидію теоріям змов, чипізації, вишкам та розпилювачам ліків із вертольотів».
Захід організований Академією української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні
23-24 березня Академія української преси за підтримки Фонду Конрада Аденауера в Україні (Київ) запрошує відвідати новий вебінар «Політична журналістика чи активізм? Професійні стандарти як запобіжник».
Протягом двох днів ви дізнаєтеся:
Все це та ще дуже багато цікавого для вас підготували наші професійні тренери:
Не пропустіть вебінар, адже скоро можуть настати нові вибори, а ви до них не готові!?
Чекаємо вас 23-24 березня на платформі Zoom, початок о 15.00. Для участі необхідно зареєструватися, заповнивши АНКЕТУ.
Для ефективного навчання та роботи:
Необхідно завантажити та встановити безкоштовний додаток Zoom (https://zoom.us/). Бажано завчасно розібратися з особливостями користування та в налаштуваннях, вибрати правильний ракурс для камери.
Мати ноутбук/мобільний із зарядним пристроєм (тривалість вебінару майже 4 години), обов’язкова наявність вебкамери (вбудованої камери ноутбуку, камери смартфону) та мікрофону. Зверніть увагу на стабільність інтернет з’єднання.
Відбір здійснюватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення на електронну скриньку за 2 дні до заходу.
Кількість місць для вебінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на вказану під час реєстрації електронну скриньку.
Контактна особа:
Юлія Рицик, 067-372-37-33, info@aup.com.ua
«Учителю, ти нас закликаєш, що треба зневажати багатство,
а сам-то … ведеш себе подібним чином?»
На що Сенека відповів:
«Я ж вас вчу, як ТРЕБА жити, я ж не закликаю вас – живіть як Я ЖИВУ».
До чого закликають і як вчать нас наші політики? Чому щороку ми стаємо заручниками одних і тих же обіцянок? На які струни людської душі впливають українські політики для того, щоб щорічно вести нас «під вінець» урни виборчої кабіни? Як виробити у себе критичну дистанцію до всіх маніпуляцій громадською думкою в період виборчої кампанії? Як не стати заручником в руках политичних «Макіавеллі» та їх поплічників «медіа-Карабасів»? І взагалі як стати впевненим, усвідомленим і вимогливим виборцем, а не електоратом?
Відповіді на всі ці запитання можна знайти на новому вебінарі Академії української преси за підтримки Фонду Конрада Аденауера в Україні (Харків) «Політична медіаграмотність: як не стати «електоратом» в руках політичних «Карабасів» 25-26 березня 2021 року з 10:00 до 14:15.
Спікери вебінару:
Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть АНКЕТУ
Приходьте! Буде багато неприємних відкриттів та одкровень, іноді буде боляче й душу будуть ранити обурення, злість і безвихідь. Але ми всі… ми зобов’язані це знати і розуміти, щоб жити далі у вільний демократичний країні.
Для ефективного навчання та роботи:
Необхідно завантажити та встановити безкоштовний додаток Zoom (https://zoom.us/). Бажано завчасно розібратися з особливостями користування та в налаштуваннях, вибрати правильний ракурс для камери.
Мати ноутбук/мобільний із зарядним пристроєм (тривалість вебінару майже 4 години), обов’язкова наявність вебкамери (вбудованої камери ноутбуку, камери смартфону) та мікрофону. Зверніть увагу на стабільність інтернет з’єднання.
Відбір здійснюватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення на електронну скриньку за 2 дні до заходу.
Кількість місць для вебінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на вказану під час реєстрації електронну скриньку.
Контактна особа:
Юлія Рицик, 067-372-37-33, info@aup.com.ua
