– “Действующая технология помогает определить, какие телефоны подключались к базовым станциям в определенное время и в определенном месте с точностью до пяти-семи метров. Для быстрого вычисления активистов силовики использовали последнюю версия СОРМ (система оперативно-розыскных мероприятий)”;
– “используются видео из репортажей журналистов, операторов центра “Э” МВД и записи с городских камер. Толпа в видео делится на сектора и каждый из них анализируется. В первую очередь проверяются люди, участвовавшие в стычках с полицией. Дальше силовики находят фотографии владельцев выявленных телефонов и так же загоняют их в систему распознавания лиц;
– “Большинство участников последних акций протеста были в масках. <…> Одновременно исследование Национального института стандартов и технологий США, проведенное этим летом, показало, что системы распознавания по всему миру не справляются с идентификацией людей в масках, причем больше всего проблем для алгоритмов создают черные маски”.
Проделанный анализ протестующих в Капитолии показал совсем другие их данные, чем те, которые обсуждали активно медиа [3]:
– только у десяти процентов нашлись связи правыми экстремистскими группами,
– большинство из них пришли из городских округов, где Байден получил победу с небольшим разрывом, где типично расово разнообразное население, очень мало пришло из протрамповских “цитаделей”;
– средний возраст протестующих оказался в районе 40, в мире обычно 20-30 лет, поскольку потом люди женятся, заводят детей и становятся менее склонными к политическому насилию,
– многие сказали, что их мотивировал Трамп,
– среди них были военные и ветераны.
Сегодня проблемой стала обработка и понимание таких данных. В технических кругах, занятых отслеживанием, существует афоризм: “данных много, а информации нет”. Есть нужда такой же автоматическом сведении этой информации воедино [4]. Слияние информации должно быть таким, чтобы можно было оценивать и добавлять новые источники информации, включая частные библиотеки местоположения смартфонов. Например, Пентагон заинтересовался приложением с мусульманскими молитвами с десятками миллионов пользователей. Пентагон хочет связать каждый самолет, спутник, танк, солдата в интернет военного времени, что также требует слияния вместе.
Все мы находимся в навязанном нам информационном поле. Причем сделано это так, чтобы туда стремились и не хотели ни за что оттуда выходить. То есть у нас все время уменьшаются объемы контента, отобранного нами, в пользу контента, навязанного нам.
Мы сами тоже стали контентом. И днем, и ночью, каждую секунда идет сбор информации о каждом. Сегодня прочти любое человеческое действие связано с тем, что остаются электронные среды, то есть мы следим информацией… И это сделано сознательно…
Глава Apple Т. Кук говорит: «Во время дезинформации и теорий заговора, подпитываемых алгоритмами, мы больше не можем прикрываться теорией о том, что любое взаимодействие в области технологий — во благо, с целью сбора как как можно большего количества данных. Нельзя допустить, чтобы социальная дилемма превратилась в социальную катастрофу» [5].
И очень важное замечание, зачем нужна личная информация о каждом из нас: “Кажется, что никакая информация не является слишком личной или слишком приватной, чтобы ее нельзя было отслеживать, монетизировать и агрегировать, чтобы получить исчерпывающий обзор всей вашей жизни. Итог всего этого — то, что вы больше не клиент, вы — продукт” (там же).
И именно это – сбор информации – создает все новый и новый инструментарий, призванный затащить нас к просиживанию у экрана. Мы щелкаем, лайкаем, выбираем, тем самым порождая информацию, из которой получается все более полный наш личностный портрет, который технологические гиганты имеют возможность выставить на продажу. Покупатели, обрабатывая эту сырую информацию, получают в результате “пакет воздействия”, раскрывающий “болевые точки” каждого, облегчающие подталкивание его к нужному типу поведения.
По сути перед нами техническое дополнение к известной теории подталкивания Талера – Санстейна, за которую Р. Талер даже получил Нобелевскую премию по экономике. Они говорят о ней как о “либертарианским патернализмом”, имея в виду, что при сильном желании человек может отказаться от по сути навязываемого решения [6].
Т. Хэррис назвал систему техгигантов, удерживающую людей у экранов, в результате чего о них и собираются нужные объемы информации, аналогом игровых автоматов, поскольку человек все время получает позитивные импульсы за пользование ими, только частью чего являются “лайки”, расставляемые им. Он называет эту стимуляцию к экрану прерывистыми переменными вознаграждениями [7]. При этом подчеркивает, что игровые автоматы в США дают больше денег, чем бейсбол, фильмы и тематические парки вместе взятые.
Чтобы убеждать, надо получать информацию. Т. Хэррис пишет: “Мы знаем, что использование фрейминга и убеждения порождает все виды этических рассуждений. Однако эта этическая сложность не отличается от этики предварительно выбранного дизайна или алгоритмов автоматического ранжирования для новостных потоков, несущих опасность, поскольку они подаются нам как нейтральные. Технологии не нейтральны” [8].
Технология “дипфейка” придает большую достоверность современным пропагандистским кампаниям. Например, китайская пропаганда в соцмедиа пользуется фиктивными профилями с такими же фото, созданными с помощью искусственного интеллекта, для продвижения прокитайских месседжей [9]. Компания Graphika изучает использование искусственного интеллекта в соцмедиа (сайт – https://graphika.com/).
Развитие китайской пропаганды компания Graphika отслеживает с сентября 2019 года [10]. В 2021 г. она обратилась к изучению прокремлевской, антиукраинской и антизападной пропаганде, связанной оккупированными регионами Украины [11]. Фейсбук удалил эти фиктивные аккаунты. В 2020 г. часть этого контента перепечатывалась медиа в Германии и России, включая Sputnik Germany.
Это была целая сеть: “Вебсайты работали на английском, немецком, русском, французском, испанском и венгерском. Некоторая часть контента копировалась с нормальных новостных агентств, другие статьи были оригинальными. Свои статьи восхваляли Россию и ее союзников и атаковали критиков, как иностранных, так и внутренних. Многие выдвигаемые претензии были лживыми, включая обвинение, что США выпустили Ковид-19 из секретной лаборатории в Украине, что Украина экспортирует зараженную радиацией пшеницу в Европу и что российский лидер оппозиции и жертва отравлений Алексей Навальный является оперативником ЦРУ” (там же).
Все эти вебсайты изображают свою независимость, поэтому связи между ними скрываются. Перед нами четкие информационные интервенции, сделанные с единой точки зрения. Тщательно подобранная информация способствует тому, что даже опровержение, если его кто-то будет делать, все равно может сработать на распространению фальшивой информации среди тех, кто не читал оригинальных текстов. Они порождают мир вражды вокруг стран, на чьих языках вещают, с единственным защитником – Россией.
Как видим, мир информационный все больше отрывается от реальности физической, а формируется исходя из политических предпочтений его создателей, хотя мимикрирует под объективность. Сильные игроки в состоянии “продавливать” вовне свою модель мира намного эффективнее, чем это было раньше.
Даже в обычных условиях людям разного социоэкономического статуса при разговоре друг с другом требуется прилагать больше усилий, что подтверждается нейропсихологией – увеличение потока крови и уровня кислорода, как показывают проведенные недавно исследования [12 – 13].
Если раньше мы плыли в информационном море на каком-то спокойном корабле, то сегодня мы скорее находимся на борту “Титаника”. Все новости кругом демонстрируют устрашающие изменения ситуации вокруг нас.
Одной из причин этого стал рост пользователей Интернета, и все они заняты не только чтением, но и порождением информации. В 1996 г. в интернете было 36 миллионов человек, сегодня – 4.8 миллиарда, включая 90% американцев. И 72% взрослых американцев считают, что компании соцмедиа имеют слишком много власти и влияния в политике [14].
Новая информационная среда совершенно другая. Мозги человека были сформированы под иной информационный инструментарий, поэтому сегодня, попав под “обстрел” нового типа, он оказывается полностью безоружным. Мы потеряли способность отличать правду от лжи, поскольку теперь ложь делают и более умело, и доставляют ее прямиком нам на дом с помощью соцмедиа.
Г. Каспаров справедливо отмечает: “все эти системы передачи информации – улица с односторонним движением. От главного источника к потребителю. Социальные сети ─ в другом измерении. Это улица с двусторонним движением. И выяснилось, что вся законодательная база, которая складывалась десятилетиями, совершенно не годится для регулирования улиц с “двусторонним движением”” [15].
И власть, ощущая падение силы телевидения, пытается броситься в соцсети. Вот как на это реагируют аналитики [16]:
– В. Жартун, директор консалтинговой компании Nova Team: “Власть будет пытаться вести пропаганду в социальных медиа, но важно понимать несколько вещей. Во-первых, причина протестов по сути — это ложь, лицемерие и непрофессионализм, возведенные в ранг государственной политики. Нет причин предполагать, что в социальные сети власть придет с каким-то иным багажом, и это вызовет в ответ лишь волну возмущения. Аудитория соцсетей существенно отличается от зрительской аудитории центральных телеканалов. Скажем так: если бы президента выбирали в Твиттере, им уже давно был бы Навальный. Соцсети в отличие от ТВ предполагают обратную связь — и она будет предельно жесткой. Те, кто побоялся выйти на митинги, не постесняются выместить свои негативные эмоции в Сети, и все, кто не постесняется выполнить «социальный госзаказ», почувствуют это в полной мере”;
– А. Галлямов, политтехнолог: “У власти проблема не с каналами, а с контентом. Они могут и в YouTube выходить, и в TikTok, и вообще куда угодно. Могут тысячи площадок насоздавать, да только предложить кроме очередной порции запретов им ведь практически нечего. Так что вся эта интернет-активность мало чем им поможет”.
Соцсети как новый феномен является таким же новым как для власти, так и для аудитории. Но власть по определению является хуже обучаемой любым новым методам. Отсюда идет ее постоянное отставание. В новом инструментарии всегда будет новым и иной метод установления доверия между коммуникатором и аудиторией. И можно увидеть на примере Дудя, что “говорящие головы” власти в проигрыше.
Кирилл Рогов подчеркивает: “рыночная экономика – это общество, устроенное по-другому, даже информационно, коммуникационно и репутационно. Я не соглашусь, что 80% экономики у нас связано с государством. У нас большой рынок коммуникативной среды. И в этом смысле здесь невозможно проводить такую нормализацию, как это было в Чехословакии. Но, конечно, это давление будет, причем довольно широкое. Это было не только в советских тоталитарных обществах, но и всюду, где работают диктатуры. Есть способы этому противостоять. Кончается все, тотального диктата нет. У людей есть масса возможностей и степеней свободы. Нет даже диктата телевидения. Интернет-трансляции собирают аудитории, превосходящие совокупную аудиторию центральных телеканалов. Нужно видеть неоднозначность всей этой ситуации и те степени свободы, которые есть, а не только те степени несвободы, которые нам имплементируют” [17].
Стандартное решение в виде Russia Today (RT) демонстрирует узкую сферу, где они могут иметь успех – запустить обвинение и не допустить аудиторию к опровержениям. В нормальном журналистском потоке выигрыша быть не может из-за централизованного управления ситуацией.
RT находится на госфинансировании, им не нужна реклама для своего обеспечения, они, наоборот, сами тратят деньги на своре продвижение. 190 миллионов долларов в год уходит на то, чтобы RT оказался в отелях по всему миру [18]. Целью этих информационных действий является порождение хаоса в головах.
Как эффективность, так и слабость этой системы лежит в ее централизованном управлении, систему которого аналитики характеризуют так: “RT был выстроен на остатках советской медийной системы и его организационное поведение основано на стиле советского типа контроля. RT продвигает анти-западную идеологию, профессиональные журналистские умения не в приоритете, редактора назначаются властью, а канал не волнует прибыльность” (там же).
Есть “параллельные” сайты, скрывающие свою связь с RT, например, среди них называется “Эхо Казахстана” (сайт – https://ehonews.kz/). Если посмотреть просто даже на названия части статей, то это ощущается. Например, “Как Казахстану не попасть под влияние США и КНР”, “Что может привести Казахстан к массовым протестам” [19 – 20].
Коронавирус предоставил совершенно новые возможности для такой борьбы, поскольку все время ощущается нехватка информации, что всегда характерно для кризисных периодов. Поэтому используется все: “Прокремлевские СМИ продвигают всевозможные и зачастую противоречивые нарративы — от причудливых теорий заговора до репортажей о том, что Украина неадекватно реагирует на пандемию, а Запад либо не реагирует совсем, либо бьется в истерике, но самое большое количество реакций собрали статьи, в которых утверждается, что вирус был создан Соединенными Штатами. И если 68 700 отметок «Нравится», повторных публикаций и комментариев в разных социальных сетях не кажутся чем-то значительным, то размер охваченной этими 152 статьями аудитории (263 902 человека) вызывает тревогу. Особенно с учетом того, что дезинформация в такой сфере может иметь опасные для жизни последствия” [21].
Коронавирус меняет наши мозги, и это уже стало свершившимся фактом. Вот мнение врачей:
– “Число пациентов с психологическими проблемами в период пандемии коронавируса выросло более чем на 30%, а число тревожных расстройств – на 40%. Пострадали от ковида не только те, кто тяжело болел или потерял из-за коронавируса близких и родных, переживает разлад в отношениях и стресс из-за потери работы, но и мучительно решающие – надо ли вакцинироваться” [22].
– “От психических нарушений страдают не только те, кто боится заразиться коронавирусом, но и уже переболевшие. Последствия COVID-19 только изучаются, и как инфицирование скажется на психическом здоровье человека через 3-5 лет, сейчас никто не скажет. Но известно, что коронавирусы обладают нейротоксичностью. Мы уже наблюдаем психические последствия у своих пациентов — от тревожно-депрессивных расстройств до тяжелых бредовых состояний и галлюцинаций. Да, последних немного, но они есть. По данным мировой статистики, такие нарушения встречаются у 1-2% тяжело переболевших коронавирусом. Тяжелая форма COVID-19, особенно если человек лежал в реанимации, вместо лиц и ободряющей улыбки врачей видел только маски и скафандры, не говоря уже о таком травматическом опыте, как смерть кого-то рядом, может приводить к развитию посттравматического стрессового расстройства. Изначально этот диагноз появился для оценки боевого стресса. То есть ситуации с угрозой для жизни приравнены по силе воздействия на психику к боевому стрессу. Она может отреагировать на такой стресс сразу или спустя какое-то время, но в любом случае не позже 6 месяцев после воздействия травматического фактора” [23].
Мир, наполненный фейками, также является следствием пандемии, поскольку мы массово столкнулись с совершенно новым явлением. Это та же односторонняя коммуникация, которая моделируется как диалогическая, двусторонняя. Однако воздействие на меня многократно сильнее того, чем могу ответить я сам. Соцмедиа оказались тем же монологом, который только кричит о себе как о диалоге. Назвавшись демократией, они не стали такими по своей сути. Более того, запирая людей в так называемых “информационных пузырях”, им не дают возможности услышать другое мнение.
Пропаганда сегодня стала другой. Она стала намного активнее работать на внешних рынках. Там ее никто не ждал, поскольку отвык от таких информационных интервенций. Но уже в 2015 году влияние пропаганды оценивалось так: “Три конкретных и немедленных последствия российской пропаганды уже видны: успешная аннексия Крыма, замедление и замалчивание реакции западного общественного мнения, поэтому и политической реакции в целом и мобилизация второстепенных, но активных групп в свою поддержку – эхо советского разведывательного понятия “полезных идиотов” [24].
Потеря достоверного информационного поля стало главным следствием прихода техгигантов и их соцмедиа. Технически человечество движется вперед, но возникшая управляемость общественным мнением такими же большими шагами движется его назад. Технически мы в двадцать первом веке, а психологически – в девятнадцатом. Мы еще можем пересказывать, но уже не умеем анализировать, чтобы отделить правду от лжи. Это как бы первобытный человек, попавший в комнату, полную компьютеров, из каждого из которых слышится чья-то речь…
Все убыстрилось настолько, что мы сегодня только воспринимаем информацию, не в состоянии оценить ее достоверность, потому что к нам в голову спешит уже новые поступления в информационном и виртуальном потоках, формирующих наши мозги.
При этом развитие гражданской сферы парадоксальным образом тоже предполагает победу в будущей войне. США заговорили об этом как о войне инноваций между Китаем и США: “Вашингтон мониторил технологический прогресс Китая сквозь военные последствия, беспокоясь о том, как это влияет на китайские оборонные возможности. Но реальный вызов намного шире. Китайское стремление технологическому превосходству не просто направлено на получение преимуществ на поле боя; Пекин меняет само поле боя. Хотя коммерческие технологии, как 5G, искусственный интеллект, квантовый компьютер и биотехнологии, несомненно будут иметь военные применения, Китай предвидит мир соревнований великих держав, в котором не нужны будут выстрелы. Технологическое превосходство обещает способность доминирования в гражданской инфраструктуре, от которой зависят другие, предоставляющую огромное влияние. Это основная мотивация, стоящая за поддержкой Пекином экспорта высокотехнологичной гражданской инфраструктуры. Страны, покупающие китайские системы, могут думать, что они просто получают электрические сети, медицинские технологии или онлайновые системы оплаты, но на самом деле они отдают критическую национальную инфраструктуру и информацию о гражданах в руки Пекина. Такой экспорт является троянским конем Китая” [25].
То есть развитие технологий принесет победу в войне, вне зависимости от того, где определится победитель: в военной или гражданской сфере.
Сегодня мы стали жить в мире информации, которая стала более “живой”, но менее точной. И все равно побеждает тот, кто кричит громче, а не тот, кто умнее. На информационном базаре все так же, как и на базаре обычном. Целью является перекричать, а не переубедить, поскольку “кричать” – это более дешевый процесс, чем “переубедить”.
Литература
Друзі! #сертифікат від #АУП
Ми знаємо, що ви цінуєте сертифікати, які отримуєте на наших тренінгах. Ми знаємо, що для деяких категорій викладачів та держслужбовців, сертифікати обов’язкові для зарахування підвищення кваліфікації. А студентам стають у нагоді для підтвердження професійних навичків при влаштуванні на роботу.
Ми завжди люб’язно надаємо всю необхідну інформацію на вимогу відділу кадрів, методистів чи викладачів, які перевіряють, чи дійсно проходили наші тренінги у вказані дати, та підтверджуємо кількість годин\кредитів, які були нараховані за участь.
Щоб зробити процес перевірки сертифікатів зручнішим (і не залежати від телефонних дзвінків чи електронної пошти) ми вирішили процес автоматизувати!
Тепер дійсність сертифікату АУП можна перевірити на сайті Академії української преси у відповідному розділі.
Для цього треба зайти на сторінку (або натиснути на іконку у правій колонці і перейти на відповідну сторінку), зазначити прізвище та номер виданого сертифікату і отримати всю необхідну інформацію для зарахування підвищення кваліфікації.
Ми турбуємося про захист персональних даних, тому відомості про участь у тренінгу можна отримати лише зазначивши дані, які є у сертифікаті: Номер сертифікату та Прізвище (як це зазначено у сертифікаті).
На 1 березня 2021 року у базі знаходиться 776 сертифікатів, виданих протягом 2020-21 років. На жаль, ми не можемо поки автоматично підтвердити сертифікати до 2020 року. Але працюємо над цим
#medialiteracy #журналістика #тренінги
24-27 лютого 2021 року відбулася Зимова школа медіаосвіти та медіаграмотності АУП (Київська обл. с. Мощун, комплекс «Пуща Лісова»). Це вже 21-й наш захід з інтенсивного навчання працівників освіти. Та ми вперше зібрали методистів обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, які відповідають за підвищення кваліфікації шкільних бібліотекарів, завідувачок шкільних бібліотек.
Що дісталося учасницям і учасникам? (на їх думку):
Чіткість, ясність, інформативність, доступність, емпатійне ставлення, багато фактів і візуалізована інформація; справжнє неформальне зацікавлення в розвитку медіаосвіти, професійність, щирість, відкритість, позитивність, толерантність, компетентні та харизматичні спікери.
А що лекторам і експертам: натхненні і драйвові учасники, які просто увірвалися в медіаосвітню сферу з усвідомленням, що сьогодні бібліотеки – це сучасні мультисервісні інформаційні центри, покликані виховувати компетентного медіаспоживача.
Програма Школи була організована навколо нового посібника АУП «Медіаграмотність для бібліотекарів: практичний порадник. Навчальне видання. / Ю. М. Зоря, Н. М. Степанова, В. І. Потапова / За редакцією О. В. Волошенюк, В. Ф. Іванов, Р. І. Євтушенко, створення якого підтримала «Медійна програма в Україні». Посібник містить наступні блоки:
І все це заради пошуку, засвоєння, застосування, адекватного сприймання, критичного осмислення, звільнення від непотрібної інформації та творчої інтерпретації різноформатної медіапродукції нашими учнями. Очікуйте посібник вже цього тижня…
І дякуємо: Раїсі Євтушенко, Юлії Зорі, Наталії Воскобойнік, Олександру Мокрогузу, Валентині Потаповій, Ірині Срібній, Івану Вєтрову, Оксані Волошенюк та Юлії Кулик, які уможливили медіаосвітній поступ.
Зимова школа медіаосвіти та медіаграмотності АУП відбулася завдяки нашому спільному проєкту між «АУП» та міжнародною організацією Internews. Вона впроваджує «Медійну програму в Україні» за фінансування Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.
Друзі, щиро запрошуємо усіх на презентацію збірника статей «Інфомедійна грамотність – невід’ємна складова навчального процесу закладу вищої освіти».
Чекаємо на вас 3 березня о 13:00 на ФБ сторінці АУП: https://www.facebook.com/aupfoundation
Збірник пронизаний однією ціллю та місією. Місія пов’язана з прагненням якомога ефективніше впроваджувати життєво необхідну компетенцію критичного мислення, дати українським громадянам своєрідний компас для безпечної мандрівки у бурхливому інформаційному просторі. Мета є більш приземленою, але практично важливою – проміжний підсумок масштабного проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність», проаналізувати і здобутки, і складнощі, і проблемні аспекти, яким варто приділити більше уваги.
У збірник увійшли 47 наукових розвідок 62 українських науковців, у яких глибоко проаналізовано перебіг проєкту та висловлені цікаві міркування щодо удосконалення та активізації роботи з впровадження елементів медіаграмотності в навчальний процес.
Модерують захід:
Олена Тараненко, менеджерка з розвитку потенціалу проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» (IREX), доцентка;
Валерій Іванов, президент Академії української преси, професор.
Якщо ви бажаєте отримати нагадування про прямий ефір, будь ласка, заповніть цю коротку форму за посиланням: https://forms.gle/CGKXoWHbNig1VZqb6
На вказану електронну пошту за півгодини до початку прямого ефіру ми надішлемо вам листа.
Збірник створений Академією української преси в межах проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність», що реалізовується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольств США та Великої Британії, у партнерстві з Міністерством освіти і науки України та Академією української преси.
5 лютого 2021 о 15:00 у рамках Медіаосвітних гостин АУП відбулася онлайн-презентація посібника «Медіаграмотність на заняттях з біології».
Посібник презентували автори:
Руслан Шаламов, кандидат біологічних наук, заслужений вчитель України, креативний директор Творчого об’єднання «Соняшник», учитель, автор підручників з біології та екології.
Микита Каліберда, головний редактор видавництва «Соняшник», учитель, автор підручників з біології та екології.
Модерувала захід: Оксана Волошенюк, менеджерка медіаосвітніх програм АУП.
Про що говорили:
– про медіа в біології і біологію в медіа;
– про маніпуляції і про те, як на них не повестися;
– про візуальну грамотність і її важливість у вивченні біології.
Спочатку автори дослідили анатомію фейку:
А потім детально презентували основні розділи видання, як то новинна, візуальна грамотність тощо.
«Чому насправді ми говоримо про медіаграмотність і чому ми її вводимо на заняттях з біології?! Усі ми добре розуміємо, що суспільство змінилося і вимоги зараз зовсім інші. Ми живемо в оточенні тони інформації, яка ллється нам у вуха, ми бачимо її очима, неважливо чи ми йдемо вулицею, чи ми сидимо за комп’ютером. Соціальні мережі змінили світ і різної інформації стала незліченна кількість, і ми мусимо в цьому світі якось орієнтуватися. У суспільстві почало виникати розуміння того, що необхідно споживати інформацію грамотно та виважено. Це стосується й біологічної інформації в тому числі, а значить їй є місце на заняттях з біології. Ми можемо посприяти тому, щоб наші учні розумілися на цьому, ставилися з розумінням та відчували себе більш безпечно, ніж це є зараз» – зазначив Микита Каліберда.
«Посібник дуже цікавий. Завантажуйте його, користуйтеся, додавайте в свої уроки біології елементи медіаграмотності та медіаосвіти, це є вкрай важливим. Будьте з нами!» – закликав Руслан Шаламов.
Посібник можна безоплатно завантажити на Порталі медіаграмотності
Презентацію авторів можна завантажити ось ТУТ.
Виготовлення цього посібника стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що була надана через проект «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Академія української преси» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
Під чуйним та професійним керівництвом Тетяни Іванової та Світлани Ізбаш ви перенесетеся на планету Digital, де немає місця фейкам, пропаганді та медійним маніпуляціям! А є правдивий всесвіт інформації, медіаграмотність цілий рік, і критичне мислення з новинним аналізом! ☀️
Академія української преси спільно з Фондом Фрідріха Науманна за Свободу оголошує про старт абсолютно нового проєкту з медіаграмотності!
😎Чекаємо на вас 9-11 березня 2021 року на платформі вебконференцій Zoom!
УВАГА! Час початку сесій різний!
09.03. – 10:00-14:00
10.03. – 12:00-16:00
11.03. – 10:00-14:00
Буде те, про що ви так часто у нас запитували!
Як навчитися методиці проведення онлайн-тренінгів з медіаграмотності та зробити його пізнавальним й захоплюючим у форматі спільної інтерактивної роботи? Як не нудитися біля екрану комп’ютера за «чорним квадратиком», вислуховуючи годинами «балакаючі голови» на вебінарах?
Будемо грати, спілкуватися, ділитися ідеями, розробляти завдання онлайн, об’єднуватися у команди, брати, робити та навчати інших!
Гарантуємо, що у майбутньому вам вдасться привести своїх слухачів до успіху під назвою «Медіаграмотні… на якій би планеті ви не опинилися!»
🌴Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть анкету>>>
Участь є безкоштовною. Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для вебсемінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту
З питаннями звертайтеся сюди: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
22-24 лютого 2021 року пройшов авторський онлайн-тренінг «Digital trainer: антитіла до інфодемії». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Тренерками заходу були Тетяна Іванова, медіаексперта, докторка педагогічних наук, професорка, медіа та бізнестренерка, авторка численних підручників, посібників, монографій, методичних рекомендацій з проблем формування медіаграмотності та освіти дорослих та Світлана Ізбаш, медіатренерка, кандидатка педагогічних наук, доцентка, дослідниця андрагогічних принципів онлайн-навчання дорослих, розробниця багатьох вправ з медіаграмотності на цифрових онлайн ресурсах.
Цього разу вебінар відвідали викладачі Харківської академії Національної гвардії України.
Валерій Іванов зауважив: «Це новий тренінг в нашій лінійці навчання медіаграмотності. Ми продовжуємо навчати викладачів різних дисциплін елементам критичного мислення та перевірки інформації».
Тетяна Іванова поділилася думками: «Сьогодні, у часи гибрідної та інформаційної війни, медіаграмотність та критичне мислення військовослужбовців — є запорукою безпеки та гарантією збереження миру й національної незалежності нашої країни. Ми вже багато говорили про те, що медіаграмотність - це стратегічна компетенція кожного громадянина України. І показово, що саме Академія Української преси продовжує розвивати цю компетентність не тільки з вчителями та учнями шкіл, а й виходить на загальногромадянський рівень протистояння інфодемії. Ми запропонували колегам інноваційний формат навчання медіаграмотності, а саме за допомогою різноманітних онлайн інструментів та методів. У диспутах, різноманіних брейнстормінгів та ділових ігор на платформах Padlet, Mentimeter, Miro, Kahoot та ін., військовослужбовці робили на перший погляд, прості, але дуже смислові алегоричні висновки: «Яке серце повинен мати український військовослужбовець?» – «Хоробре, великодушне, безстрашне». «Які якості вихованої поведінки мають бути сформовані у українського військового?» «Це толерантність, любов до Батьківщини, сила духу й принциповість». Впевнені, саме з такими захисниками наша країна буде у безпеці».
Світлана Ізбаш відзначила: «Навчитися один раз і на все життя неможливо! Особливо коли мова йде про медіаграмотність. Інформаційний світ настільки насичений і так швидко оновлюється, що постійно з’являються нові засоби впливу на громадян, які важко розпізнати, не володіючи інструментами захисту від деструктивних явищ в інформаційному просторі. Про такі інструменти йшлося на нашому заході з медіаграмотності, проведеному у форматі онлайн-тренінгу. Під час навчання ми акцентували увагу на 3-х головних уміннях медіаграмотної людини: 1) уміння розрізняти факти і суб’єктивні думки у повідомленнях; 2) вміння відрізняти інформацію від пропаганда у медіапродуктах; 3) уміння ідентифікувати свої емоції та прогнозувати наслідки їх впливу. Навчання медіаграмотності відбувалось за авторською програмою та унікальною методикою на онлайн-ресурсах для коллаборації та спільної комунікації, що сприяло забезпеченню високого рівня мотивації до оволодіння уміннями та навичками медіаграмотності завдяки можливості кожного учасника реалізувати свої творчі здібності. Ефективність процесу онлайн-навчання медіаграмотності у такий спосіб полягає в тому, що завдяки цифровим інструментам онлайн-навчання створюються умови часткового занурення у віртуальне освітнє середовище наближені до офлайн-навчання, де в результаті активної взаємодії учасників відбувається формування нових компетентностей медіаграмотності, а головне розвивається нове ставлення до отриманої інформації, що призводить до переоцінки сталих форм поведінки та мислення».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
