16-18 березня 2021 року пройшов авторський онлайн-тренінг «Digital trainer: антитіла до інфодемії». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Тренерками заходу були Тетяна Іванова, медіаексперта, докторка педагогічних наук, професорка, медіа та бізнестренерка, авторка численних підручників, посібників, монографій, методичних рекомендацій з проблем формування медіаграмотності та освіти дорослих та Світлана Ізбаш, медіатренерка, кандидатка педагогічних наук, доцентка, дослідниця андрагогічних принципів онлайн-навчання дорослих, розробниця багатьох вправ з медіаграмотності на цифрових онлайн ресурсах.
Протягом трьох днів учасники опановували онлайн-ресурси й особливості організації та професійного проведення онлайн-тренінгів з медіаграмотності на віртуальному майданчику Miro. Крім цього, вони отримали корисні поради щодо організації онлайн-навчання; працювали в групах; виконували домашні завдання; опановували методики навчання дорослих; ділилися власними напрацюваннями; спілкувалися у віртуальному кафе.
Валерій Іванов зауважив: «Пандемія породила інфодемію. Чисельні фейки заполонили уми людей. Багато хто дезорієнтований, а це вкрай небезпечно в сучасній ситуації. Тому важливо навчитися протистояти фейкам, вміти відсіювати достовірну інформацію від брехні та маніпуляцій».
Тетяна Іванова поділилася думками: «На тренінгу розлядались питання методики та дидактики тренінгового навчання. Обговорювали питання ЯК після проведених тренінгів спромогтися конкретних результатів, а саме втілення отриманих навичок у практику. Тим більш, що саме на цьому тренінгу учасники отримують принципово нові підходи до викладання та організації процесу навчання дорослих. Проект триває і ми, тренери, Тетяна Іванова та Світлана Ізбаш, залюбки чекаємо на нових учасників і нових натхненних digital trainers».
Світлана Ізбаш відзначила: «”Digital trainer:Антитіла до інфодемії" - це новий формат проведення тренінгу, в основі якого лежить принцип колаборації, спільної діяльності та інтерактивної роботи. Ми створили послідовний ланцюжок завдань у віртуальному середовищі онлайн-дошки Miro та пропонували учасникам долучилися до творчого виконання вправ. Діяльність спрямовано на вирішення завдань вивчення основ медіаграмотності, розвиток цифрових компетентностей, формування тренерської майстерності в онлайн-форматі. Цінність віртуального формату навчання полягала в тому, що зміст роботи визначали самі учасники у процесі групової взаємодії. Ми намагалися підвести учасників до особистих відкриттів, інсайтів у власному навчанні та сприяти формуванню нових знань з медіаграмотності на основі власного досвіду та практики навчання. Важливим результатом навчання у віртуальному освітньому середовищі є самореалізація особистості дорослих учнів. Ми помітили, що активність учасників достатньо висока. Учасники на нашому онлайн-тренінгу отримали ґрунтовні знання, вони мотивовані до подальшої тренерської діяльності та готові виступити мультиплікаторами медіаграмотності у своїх освітніх осередках».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
16 БЕРЕЗНЯ 2021, 13:30
Коли сім років тому в активну фазу увійшло політичне протистояння Москви і Києва, сталася анексія Криму та почався збройний конфлікт на Донбасі, спровокований Російською федерацією, на поверхню відразу піднялися проблеми економічної та енергетичної безпеки України, залежної в багатьох галузях від сусіда-агресора.
Відтоді ситуація змінилася. Український бізнес став більше орієнтуватися на співпрацю з європейськими й азіатським ринком. У 2015 році «Нафтогаз» зупинив закупівлі газу у «Газпрому», замінивши їх реверсними поставками з Європи. А з 1 квітня цього року українські споживачі не отримуватимуть нафтопродукти з Росії, без надмірних проблем переключившись на альтернативних постачальників.
Хоча паливно-енергетичний сектор, на якому ґрунтується благополуччя всієї національної економіки, – один з найбільш чутливих до змін, рішення й дії української влади, як виявилося, не призводять до тих трагічних наслідків, якими лякають її опоненти. На тлі недружніх дій РФ і російських державних корпорацій у свідомості українських громадян посилюється цінність енергетичної безпеки та незалежності.
Економіка і ПЕК – важливий, але не єдиний елемент гібридної війни, яку з 2014 року веде Росія проти України. В її основі лежать постійні інформаційні та кібератаки, спрямовані проти української державності. Так, сьогодні стало відомо, що українські спецслужби заблокували атаку хакерів, яких курують російські силовики – вони намагалися отримати доступ до секретних даних вищих органів державної влади України.
У Раді національної безпеки й оборони цей прецедент пов'язали з нещодавніми санкціями проти медійного і паливного бізнесу Віктора Медведчука, відомого своїми тісними зв'язками з Кремлем.
«Сучасне захоплення – це захоплення голів, а не територій», – говорить доктор філологічних наук, заслужений журналіст України і засновник наукової школи комунікативного управління Георгій Почепцов. У 2001 році він організував кафедру інформаційної політики та цифрових технологій на базі Національної Академії державного управління при Президентові України, був її першим керівником, а зараз продовжує досліджувати еволюцію інформаційних воєн у світі і видавати книги з цієї теми.
В інтерв'ю Mind Георгій Почепцов розповів про те, як Україна може виграти в інформаційній війні з РФ, зміцнити свої тили на медійному фронті за підтримки НАТО та західних союзників. Приводом для нашої розмови також став початок роботи в Україні Міжнародного Центру протидії дезінформації, анонсований минулого тижня керівником Офісу Президента Андрієм Єрмаком.
– Георгію Георгійовичу, Офіс Президента анонсував, що в березні в Україні почне роботу Міжнародний центр протидії дезінформації, створений при РНБО, – неполітичний орган, що покликаний посилити державу на інформаційному фронті. Актуальність такої ідеї зрозуміла. Але як зробити так, щоб її реалізація стала ефективною та продуктивною? Які можете надати рекомендації з огляду на ваш досвід?
– У цій ідеї більше складнощів, аніж можливої результативності. Головна складність у тому, що відповідь на дезінформацію не може бути просто фактичною. Фейки/дезінформація несуть іншу картину світу, яка навіть точніше відображає те, що люди хочуть почути. Із цієї причини фейки поширюються вшестеро швидше, ніж правда. Навіть звідси видно, як складно правді «обігнати» фейк.
І друге – потрібна інша швидкість реагування, якої складно досягти в держструктурі через необхідність узгоджувати майже будь-яку важливу інформаційну дію.
Тому є і третє – необхідність роботи на випередження. Складно спростовувати те, що вже увійшло та вкоренилося.
Є навіть такий закон, що будь-яке спростування підсилює те, що хочуть спростувати. Прямі спростування із цієї причини не працюють, а ми захоплюємося саме ними.
Згадав гарний приклад часів перших виборів Барака Обами. Тоді курсували чутки, що він мусульманин. І саме таке запитання ставили масово в гуглі. У відповідь Обамі порадили не спростовувати прямо, а під час поїздок країною активно відвідувати християнські церкви. І питання такого роду зникло з гугла та з голів виборців.
– Як можна буде оцінити ефективність роботи такого центру – зрозуміти, що ця президентська ініціатива успішно розвивається, а не перетворюється на чергову бюрократичну забавку?
– Ефективність все одно буде, але результат завжди запізнюватиметься. Адже сайти по боротьбі з фейками читають фахівці, а населення споживає самі фейки. Ці два інформаційні потоки розділені.
У Росії є 10–15 наративів, які вона підтримує, наповнюючи чимось додатковим. Треба працювати на випередження, створюючи власні контрнаративи.
Наприклад, Росія стверджує, що не має стосунку до конфлікту на Донбасі. Відповідь – тиражування протилежного погляду з українського боку: у вигляді інтерв'ю з військовими розвідниками, з людьми, що переїхали або приїхали звідти.
Ефективність буде, коли контрнаративи заздалегідь створять потрібний захист. Це буде така своєрідна атакувальна оборона. Практично всі країни живуть сьогодні в стані інформаційної оборони. Інтернет і соціальні медіа відкрили нескінченні можливості для атак ззовні.
– Можете навести приклади успішної роботи подібних центрів у світі?
– Багато країн зробили це давно й навіть із невеликим персоналом – десь 20 людей. Такі центри є скрізь: від Чехії до Швеції. НАТО приділяє велику увагу цим питанням.
Але цікавий досвід мала Вірменія. Там досягли гарної швидкості реагування. Вони випереджали навіть саму негативну подію. Наприклад, виступив міністр закордонних справ однієї негативно налаштованої до них держави – вони вже записують відповідь голови парламенту, хоча сам точний текст цього негативного виступу ще невідомий. Це виявилося можливим за рахунок делегування всієї відповідальності керівнику цього центру.
– З 2014 року, після анексії Криму Росією та початку збройного конфлікту на Донбасі, ми живемо в складних умовах. Невизначеність стала нашою «новою стабільністю». Як загострення міжнародної ситуації, протистояння США, Китаю, ЄС і Росії, а потім ще й пандемія COVID-19 вплинули на інформаційну безпеку України?
– Україна для них усіх не є головним ворогом: інтерес до неї не настільки високий, як інтерес геополітичних противників один до одного. І, по суті, Україна цікава Росії як умовний ворог лише для внутрішньої аудиторії.
Телевізійні ток-шоу наповнені Україною як прикладом негативного роду. Але телевізор уже не працює. За опитуваннями Левада-Центру, 55% росіян позитивно оцінюють Україну. Причому молодь ставиться краще, оскільки телевізор вона не дивиться. Серед молоді віком 18–24 роки 66% позитивно налаштовані щодо України. І ось динаміка таких цифр теж визначатиме ефективність роботи майбутнього центру.
– Як еволюціонували за останні сім років технології, мета й методи інформаційних атак? А здатність України протистояти інформаційним загрозам? Які з них представляють найбільші ризики для нашої країни?
– Сьогодні «покоління телевізора» поступається місцем «поколінню інтернету». Розділивши аудиторію на внутрішню й зовнішню, ми повинні проводити свою політику в інтернет-комунікаціях. Цього сьогодні немає. Не впевнений, що наші сайти читають за межами країни.
Центр, який пропонують створити, працюватиме на внутрішню аудиторію. Але ми маємо шукати й виховувати своїх прихильників і за кордоном.
Що стосується інформаційних атак, то їхня небезпека й мета – не в інформації, вони спрямовані на внесення змін до масової свідомості. Не інформація є їхньою метою, а мізки. Як писалося в перших роботах з інформаційних війн: найслабшим і незахищеним місцем на полі бою є розум солдата. І дійсно, все можна закрити бронею, крім мізків.
– Коли говорять про реформи в Україні, передусім мають на увазі економіку, у якій повинна посилитися ринкова складова й конкуренція. Інформаційна безпека та економічний успіх країн і компаній взаємопов'язані безпосередньо?
– Економічно сильна країна має стійкіший характер, їй не так страшні «укуси» ззовні. США мають безліч ліній, які їх розділяють, але загалом існує необхідна захищеність і стійкість. Російські тролі можуть виводити там людей на демонстрації (за іслам або проти, за імміграцію або проти), але система це витримує.
– З огляду на те , що Україна залишається найбіднішою європейською країною, чи можна стверджувати, що це наслідок провалу інформаційної політики та безпеки держави останніх років?
– Умовно кажучи, до слабкої країні менше інтересу. Ми б не витримали таких ударів, які роблять Росія, Китай та Іран по США, – від кібератак до боротьби з вакцинацією або втручання в президентські вибори.
Потрібно домогтися гордо піднятої голови українця, тоді інформаційні удари ззовні не представлятимуть жодної небезпеки.
– Питання безпеки перш за все асоціюються з обороноздатністю національної армії і вже потім – зі стійкістю державних інститутів, якістю державного управління, економіки, енергетичної системи, фінансів і, нарешті, здатністю країни протистояти інформаційним атакам, зарубіжній пропаганді і забезпечити просування національних інтересів у світі. Однак якщо звернутися до статистики, то збройні конфлікти трапляються у світі все рідше. Ринкова економіка й конкуренція змушують країни боротися за споживачів на нових територіях, щоб наростити свою економічну владу й силу, тоді як завоювання та підпорядкування нових територій перетворюється у витратне заняття, вкрай невигідне з погляду фінансових і репутаційних ресурсів (приклад з анексією Криму Росією – тому підтвердження). Як така нова реальність змінює уявлення про національну безпеку? Які стимули та пріоритети в інформаційній політиці допоможуть Україні вийти з кризи на новий рівень розвитку?
– Сучасне захоплення – це захоплення голів, а не територій. Сильної країни не може бути без потужної науки, освіти, культури. Але не можна розвивати все, ми не впораємося, як це вдавалося Радянському Союзу. Держава має визначити коло пріоритетів, на яких можуть бути сконцентровані інтелектуальні зусилля.
Навіть прості речі повинні працювати. Запустіть програми перекладу сучасних наукових книг. Відкрийте магазин, де продаватиметься західна наукова література. В американському книжковому магазині немає книг минулих років видання, оскільки вони вже не цікаві для відвідувачів. Отже, їх можна купити й привезти, щоб продавати дешево, навіть зі збитком.
Не можна самим намагатися розв'язати всі проблеми, тим більше якщо їх уже вирішено у світі, накопичено відповідний досвід.
– Прессекретар Владіміра Путіна Дмитро Пєсков нещодавно заявив, що Росія повертатиме вплив на території України, використовуючи «м'яку силу», тобто через мистецтво й культуру. Це висловлювання підводить нас до думки, що Україні треба активно розвивати креативні індустрії: знімати своє художнє й документальне кіно, активно просувати його за кордоном, підтримувати наших письменників і художників, книговидання, переклади іноземних авторів українською мовою. Загалом максимально мобілізувати культурний фронт і не шкодувати коштів на його фінансування. Чи означає це, що збереження й посилення української незалежності лежить перш за все в культурній площині?
– Лежить і тут, і в Збройних Силах – усе це просто різний інструментарій. Є фізичний простір, але є й інформаційний, і віртуальний. Література та кіно належать якраз до віртуального, де роль відповідності реальності не так важлива, як в інформаційному просторі.
Зараз, після останнього Давосу, заговорили про контроль уяви при переході до нового етапу розвитку людства. Але це дуже складно. Наприклад, ані ми, ані, до речі, Росія, не вміємо робити, умовно кажучи, патріотичне кіно. Воно перетворюється в освоєння коштів на історичну тематику. І ніхто на ці фільми не ходить.
Нашу уяву завоювали американські серіали та фільми. І одна з наших відмінностей з ними – там великий обсяг займають не історичні стрічки, хоча вони теж є, а фільми про майбутнє. Китай, до речі, розпочав у себе випуск фантастики, виявивши, що провідні фахівці «Фейсбуку» чи «Гугла» виросли на тому, що читали в дитинстві фантастику. І зараз китайську фантастику стали перекладати англійською.
Де мізки нашої держави? Саме вона має ухвалювати такі рішення.
– Навколо врегулювання ситуації на Донбасі курсує багато політичних спекуляцій і сумнівних історій, які зайвий раз нагадують нам про напруженість у переговорному процесі. Не йде з порядку денного й мовне питання. Чи справді воно настільки критичне для української державності та економічного добробуту?
– Мова критична, оскільки вона виявилася головним маркером ідентичності. Все, що робить Росія, по суті направлено на посилення її ідентичності. Війна 1941–1945 років хоч давно пішла в історію, але зберігається в сучасності, оскільки працює на ідентичність. Будь-який наратив, що просувається Росією, одночасно несе ідентичність, а не лише якийсь фактаж, що ми намагатимемося спростовувати.
– Ви постійно стежите за розвитком інформаційної складової протистояння Росії та України. Які останні тренди можете виділити? Наскільки ймовірна реінтеграція окупованих сепаратистами територій? Які кроки в інформаційній політиці треба реалізувати Україні, щоб процес повернення тимчасово непідконтрольних територій виявився успішним?
– Це ще складніші питання. Вони перебувають під системним інформаційним впливом іншої сторони, причому вже давно. Приклад з Естонії. Там суміжна з Росією область хоче вакцинуватися тільки «Спутником», оскільки дивиться російські канали та чує весь час про «Спутник». Вони – російськомовні естонці та інформаційно прив'язані до Росії.
Тим, хто перебуває на території ОРДЛО, ми не можемо просто повторювати те, що говоримо самі собі. З ними тепер треба розмовляти виходячи з того, що в їх масову свідомість вклала та вкладає Росія.
16-17 березня 2021 року Академія української преси за підтримки Фонду Конрада Аденауера провела вебінар «Щеплення від дезінформації: вакцинація від COVID-19 в Україні та світі».
Учасники заходу розбиралися в дрібницях медичної журналістики, як правильно висвітлювати медичну тематику та допомогти аудиторії уникнути «зараження» дезінформацією.
Президент Академії української преси Валерій Іванов зазначив: «В кризових ситуаціях достовірна, перевірена інформація набуває подвійної ваги. На семінарі журналісти отримали відомості про те, де знаходити інформацію та як її перевірити».
Медіатренер, журналіст, кандидат філологічних наук Андрій Юричко звернув увагу: «Лише перевірка останніх досліджень, заяв офіційних експертних установ може вберегти репутацію медіа від поширення дезінформації. Кожен перевірений і підтвенрджений факт - це цеглинка в протидію теоріям змов, чипізації, вишкам та розпилювачам ліків із вертольотів».
Захід організований Академією української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні
23-24 березня Академія української преси за підтримки Фонду Конрада Аденауера в Україні (Київ) запрошує відвідати новий вебінар «Політична журналістика чи активізм? Професійні стандарти як запобіжник».
Протягом двох днів ви дізнаєтеся:
Все це та ще дуже багато цікавого для вас підготували наші професійні тренери:
Не пропустіть вебінар, адже скоро можуть настати нові вибори, а ви до них не готові!?
Чекаємо вас 23-24 березня на платформі Zoom, початок о 15.00. Для участі необхідно зареєструватися, заповнивши АНКЕТУ.
Для ефективного навчання та роботи:
Необхідно завантажити та встановити безкоштовний додаток Zoom (https://zoom.us/). Бажано завчасно розібратися з особливостями користування та в налаштуваннях, вибрати правильний ракурс для камери.
Мати ноутбук/мобільний із зарядним пристроєм (тривалість вебінару майже 4 години), обов’язкова наявність вебкамери (вбудованої камери ноутбуку, камери смартфону) та мікрофону. Зверніть увагу на стабільність інтернет з’єднання.
Відбір здійснюватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення на електронну скриньку за 2 дні до заходу.
Кількість місць для вебінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на вказану під час реєстрації електронну скриньку.
Контактна особа:
Юлія Рицик, 067-372-37-33, info@aup.com.ua
«Учителю, ти нас закликаєш, що треба зневажати багатство,
а сам-то … ведеш себе подібним чином?»
На що Сенека відповів:
«Я ж вас вчу, як ТРЕБА жити, я ж не закликаю вас – живіть як Я ЖИВУ».
До чого закликають і як вчать нас наші політики? Чому щороку ми стаємо заручниками одних і тих же обіцянок? На які струни людської душі впливають українські політики для того, щоб щорічно вести нас «під вінець» урни виборчої кабіни? Як виробити у себе критичну дистанцію до всіх маніпуляцій громадською думкою в період виборчої кампанії? Як не стати заручником в руках политичних «Макіавеллі» та їх поплічників «медіа-Карабасів»? І взагалі як стати впевненим, усвідомленим і вимогливим виборцем, а не електоратом?
Відповіді на всі ці запитання можна знайти на новому вебінарі Академії української преси за підтримки Фонду Конрада Аденауера в Україні (Харків) «Політична медіаграмотність: як не стати «електоратом» в руках політичних «Карабасів» 25-26 березня 2021 року з 10:00 до 14:15.
Спікери вебінару:
Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть АНКЕТУ
Приходьте! Буде багато неприємних відкриттів та одкровень, іноді буде боляче й душу будуть ранити обурення, злість і безвихідь. Але ми всі… ми зобов’язані це знати і розуміти, щоб жити далі у вільний демократичний країні.
Для ефективного навчання та роботи:
Необхідно завантажити та встановити безкоштовний додаток Zoom (https://zoom.us/). Бажано завчасно розібратися з особливостями користування та в налаштуваннях, вибрати правильний ракурс для камери.
Мати ноутбук/мобільний із зарядним пристроєм (тривалість вебінару майже 4 години), обов’язкова наявність вебкамери (вбудованої камери ноутбуку, камери смартфону) та мікрофону. Зверніть увагу на стабільність інтернет з’єднання.
Відбір здійснюватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення на електронну скриньку за 2 дні до заходу.
Кількість місць для вебінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на вказану під час реєстрації електронну скриньку.
Контактна особа:
Юлія Рицик, 067-372-37-33, info@aup.com.ua
Під чуйним та професійним керівництвом Тетяни Іванової та Світлани Ізбаш ви перенесетеся на планету Digital, де немає місця фейкам, пропаганді та медійним маніпуляціям! А є правдивий всесвіт інформації, медіаграмотність цілий рік, і критичне мислення з новинним аналізом! ☀️
Академія української преси спільно з Фондом Фрідріха Науманна за Свободу оголошує про старт абсолютно нового проєкту з медіаграмотності!
😎Чекаємо на вас 29-31 березня 2021 року на платформі вебконференцій Zoom!
УВАГА! Час роботи всі три дні з 15:00 до 19:00
Буде те, про що ви так часто у нас запитували!
Як навчитися методиці проведення онлайн-тренінгів з медіаграмотності та зробити його пізнавальним й захоплюючим у форматі спільної інтерактивної роботи? Як не нудитися біля екрану комп’ютера за «чорним квадратиком», вислуховуючи годинами «балакаючі голови» на вебінарах?
Будемо грати, спілкуватися, ділитися ідеями, розробляти завдання онлайн, об’єднуватися у команди, брати, робити та навчати інших!
Гарантуємо, що у майбутньому вам вдасться привести своїх слухачів до успіху під назвою «Медіаграмотні… на якій би планеті ви не опинилися!»
🌴Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть анкету>>>
Участь є безкоштовною. Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для вебсемінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту
З питаннями звертайтеся сюди: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
18 березня о 15.00 МОН спільно з АУП презентує відеокурс «Освітні практики в часи інфодемії, або Як не ізолюватися від правди».
Основу курсу склав контент однойменного посібника, підготовлений весною 2020 спільно з ГО «Інтерньюз-Україна» (за підтримки Медійної програми в Україні), і оновлений у березні конспектом лекції та її відеоверсією «ВАКЦИНИ І ВАКЦИНАЦІЯ» ( автор: Микита Каліберда)
Модерує: Раїса Євтушенко, головний спеціаліст Головного управління шкільної освіти МОН України ,
Учасники :
Валерій Іванов, президент Академії української преси;
Оксана Волошенюк, менеджерка медіаосвітніх програм Академії української преси, співавтор ідеї і посібника;
Андрій Кулаков, програмний директор ГО «Інтерньюз -Україна», співавтор ідеї і посібника;
Микита Каліберда, головний редактор видавництва «Соняшник», вчитель біології, автор підручників та посібників з біології та екології, співавтор посібника і відеокурсу;
Олександр Мокрогуз, завідувач кафедри суспільних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, доцент, кандидат педагогічних наук;
Валентина Потапова, медіапедагог, голова ГО «Центр громадянської просвіти «Альменда»;
Руслан Шаламов, креативний директор із «Соняшника», кандидат біологічних наук, заслужений вчитель України, автор підручників, посібників із біології для учнів закладів загальної середньої освіти», співавтор посібника і відеокурсу.
Пряму трансляцію можна переглянути на ресурсах АУП.
Президент України Володимир Зеленський під час Всеукраїнського форуму «Україна 30. Культура, медіа, туризм» звернув увагу на необхідність проведення уроків медіаграмотності в школах для розвитку свідомого та критичного ставлення до інформації, яку отримуємо з різних джерел.
Міністерство освіти і науки України підтримує ініціативу Президента України і працює над тим, щоб курси з медіаграмотності ввійшли до базових освітніх програм.
У 2011 році в Україні були започатковані регіональні експерименти з упровадження медіаосвіти. Згодом інформаційно-цифрова компетентність увійшла до десяти ключових компетентностей у межах освітньої реформи.
«Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене і водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій для створення, пошуку, оброблення, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі, приватному спілкуванні тощо. Також ідеться про навички з інформаційної та медійної грамотності. Наразі медіаграмотність є складовою курсів "Громадянська освіта" для учнів 10-х класів, "Культура добросусідства" – для учнів 1-4 класів. На виконання Державного стандарту базової загальної середньої освіти розроблено типову освітню програму для учнів 5-9 класів, в якій передбачено впровадження з 2022/2023 навчального року курсу “Культура добросусідства”, що містить основи медіаграмотності», – зауважив Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет.
За його словами, в закладах загальної середньої освіти на сьогодні медіаосвіта і медіаграмотність викладаються як у формі окремих курсів («Основи медіаграмотності», «Сходинки до медіаграмоти», «Медіакультура», «Медіаосвіта»), так і інтегровано.
«Медіаграмотність у школах вивчається сьогодні і в межах позакласної (гурткової) роботи. Йдеться, наприклад, про створення шкільних медіа», – зазначив Сергій Шкарлет.
Він додав, що загалом «освітяни дедалі більше трактують медіакомпетентність педагога як одну з основних педагогічних компетентностей».
Також із 2011 року МОН у партнерстві з Академією української преси впроваджує медіаосвіту через:
Із 2011 року постійно проводиться підготовка викладачів обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Більшість із них у подальшому працювали як обласні координатори впровадження медіаосвіти і, відповідно, у всіх ОІППО в різних формах викладається медіаосвіта і медіаграмотність.
Окрім того, впродовж останніх років підготовлено та видано:
Також Міністерство освіти і науки України у партнерстві з ІRЕХ (Радою міжнародних досліджень та обмінів), МБФ «Академія української преси», за підтримки Посольств США та Великої Британії реалізує проєкт «Вивчай та розрізняй інфо-медійна грамотність». Його мета — навчити здобувачів освіти критично сприймати інформацію, протидіяти маніпуляціям, усвідомити цінність високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.
Наразі проєкт виконується у всіх обласних центрах, а також у Маріуполі, Краматорську та Сєвєродонецьку. До реалізації проєкту залучені 655 шкіл (655 директорів, 3587 вчителів), 25 ІППО та 21 ЗВО (1225 викладачів і методистів).
Діяльність проєкту направлена на розвиток навичок критичного сприйняття інформації та інтеграцію інфо-медійної грамотності в навчальну програму шкіл, ЗВО та ІППО. В межах проєкту розробляються навчальні матеріали для вчителів вибраних предметів (8-10 класи), проводяться тренінги та навчання для установ-учасників проєкту (школи, ІППО, педагогічні ЗВО), впроваджується навчання за підготовленими матеріалами та оновленими навчальними програмами.
Із 2012 року в Україні діє портал «Медіаосвіта та медіаграмотність», де найбільшою популярністю серед викладачів медіаграмотності користуються моделі уроків. Із детальною інформацією можна ознайомитися на сайті Академії української преси.
Нагадаємо, в Інституті модернізації змісту освіти стартував процес розроблення нового порядку конкурсного відбору підручників.
Фото з сайту МОН України.
Оригінал публікації на сайті МОН України.
9-11 березня 2021 року пройшов авторський онлайн-тренінг «Digital trainer: антитіла до інфодемії». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Тренерками заходу були Тетяна Іванова, медіаексперта, докторка педагогічних наук, професорка, медіа та бізнестренерка, авторка численних підручників, посібників, монографій, методичних рекомендацій з проблем формування медіаграмотності та освіти дорослих та Світлана Ізбаш, медіатренерка, кандидатка педагогічних наук, доцентка, дослідниця андрагогічних принципів онлайн-навчання дорослих, розробниця багатьох вправ з медіаграмотності на цифрових онлайн ресурсах.
Протягом трьох днів учасники змогли повністю зануритись у віртуальну освітню реальність і потрапити необмежений за розмірами віртуальний майданчик – онлайн-ресурс Miro, на якому можна створити безліч віртуальних локацій із завданнями, а також використати фрейми з цифровими різнокольоровими маркерами, стікерами та готовими шаблонами.
Валерій Іванов зауважив: «Онлайн інструменти стали обов’язковим знаряддям для просування медіаграмотності».
Тетяна Іванова поділилася думками: «Мабуть, медіаграмотності не буває забагато. Про це свідчить і наш черговий тренінг «Digital-trainer: антитіла до інфодемії». На тренінгу розглядались питання методики та педагогічної майстерності тренерської діяльності. Обговорювались питання структурування та створення власних програм з медіаграмотності. Дуже цікавим було обговорення блоку складання моделі майбутнього учасника тренінгу. Якими знаннями, а саме головне, якими навичками має володіти медіаграмотна людина? Які форми та методи підібрати, щоб сформувати належні якості критичного мислення? Як за методом Д. Колба побудувати свій тренінг і інтерактивну діяльність, щоб не бути шоу-меном або гейміфікатором на тренінгу? Такі непересічні речі розроблялись, обговорювались і народжувались у креативі та професійній мотивації учасників тренінгу».
Світлана Ізбаш відзначила: «Сьогодні вже ні для кого не секрет, що дистанційне навчання виступає потужною альтернативою звичайному навчанню, доповнює його та стає надійним підгрунтям у часи великих потрясінь, таких як пандемія COVID-19. Ми намагаємося йти в ногу з часом та відповідати запитам дорослих у задоволенні їх освітніх потреб, зокрема навичок медіаграмотності. Не випадково, МБФ "Академія української преси" як лідер медіаосвітнього руху в Україні, стає інноватором у розробці якісно нового типу проведення навчання для дорослих - онлайн-тренінгу з використанням імерсивних технологій занурення у віртуальну освітню реальність. Що собою уявляє віртуальна освітня реальність? Це необмежений за розміром віртуальний майданчик онлайн-ресурсу Miro, на якому всі учасники тренінгу можуть взаємодіяти одночасно, узгоджуючи свої дії через голосовий чат відеоконференції Zoom. Це нагадує звичайну аудиторію, де замість обладнання та меблів - віртуальні локації із завданнями, а замість фліпчарту - фрейми з цифровими різнокольоровими маркерами, стікерами та готовими шаблонами. Мандруючи навчальним простором за допомогою власних аватарок-персонажів (створених у застосунку Bitmoji), учасники набувають нового досвіду та нових практичних навичок, при цьому не втрачається живе спілкування та спільне виконання групових завдань».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
