6 листопада 2020 року відбулися перші зустрічі в рамках проєкту «Регіональна мережа журналістів за сталий розвиток на Донбасі». Перші три групи (із шести запланованих) розпочали роботу з досвідченими журналістами та медіатренерами.

«Сьогодні стартує масштабний проєкт за підтримки АУП та НСЖУ. У нас є бажання організувати навчання професійним стандартам та запустити дискусії щодо викликів, які постають перед сучасними журналістами, - розповів голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Ми розкажемо про інструменти, якими мають володіти журналісти та блогери. Наша мета -  матеріали високої якості, з дотриманням професійних стандартів, які будуть поширюватися сучасними технологіями на широку аудиторію».

Перша група працює з першим секретарем НСЖУ, журналісткою та медіатренеркою Ліною Кущ, яка має не лише багаторічний досвід роботи в медіа, але й обрана у 2020 році членом Комісії з журналістської етики. Громадської організації, яка виступає за дотримання журналістських стандартів у сфері медіа.

«Моя група особлива, - стверджує Ліна Кущ. - У ній зібралися журналісти з Маріуполя, Костянтинівки, Бахмута та Ужгорода. Багато колег-журналістів зі сходу вимушені були виїхати з рідних місць. Але це люди, які опікуються Донбасом, пишуть на пов'язані теми».

Протягом листопада-грудня 2020 року заплановано 8 онлайн зустрічей тривалістю по 4 години для майже шестидесяти журналістів та блогерів, які працюють  у Донецькій та Луганській областях.

«Я не бачу цей проєкт як формальне навчання, - вважає доктор філологічних наук, професор, президент АУП Валерій Іванов. -  Це зосередженість на загальній меті: набути додаткових журналістських навичок та привернути увагу суспільства до проблем Донбасу».

За цей час журналісти:

☑ зможуть з точністю ідентифікувати недостовірну інформацію;

☑ отримають імунітет до маніпуляцій;

☑ актуалізують цінність журналістського досвіду;

☑напрацюють стратегію безпечної роботи у сучасних реаліях.

Проєкт реалізується Академією української преси спільно з Національною спілкою журналістів України в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують тринадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.

5-6 листопада 2020 року відбувся вебінар «Як писати історії успіху: покрокова інструкція». Організатор — Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. Тренери заходу розповіли про все просто, доступно, наочно і так, що учасники самі все змогли повторити.  

Президент Академії української преси Валерій Іванов зазначив: «Історія успіху виявилася дуже популярною та важливою темою. Кожний має такі історії. Причому важливо не тільки їх мати, але й донести до оточуючих».

Медіатренерка, менторка, тренерка та продюсерка Жанна Кузнецова доповнила: «Новий напрям в сторітелінгу - це завжди цікаво. І коли ми розповідаємо історії, які закінчилися успішно - розв'язанням проблеми чи подоланням певних перешкод, нам хочеться дізнатися секрет досягнення хорошого результату. Саме про це ми говоримо два дні і розбираємось як написати таку історію, від якої дух захопить».  

Медіатренер, журналіст, викладач КНУ імені Тараса Шевченка Андрій Юричко зауважив: «Ми часто робимо корисні і цікаві речі, але не завжди про це розповідаємо. Ми пропонуємо інструмент, який допоможе розказати про свої досягнення: швидко, коротко, цікаво».

 Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland

За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

5-6 листопада 2020 року відбувся  перший модуль вебінару «Ігри експертів: мистецтво маніпуляцій», який мав назву «Вплив: як формують суспільні наративи, створюють інформаційні міфи та поширюють стереотипи».

Організатор — Академія української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера (філія у Харкові).

Завдяки тренерам учасники дізналися, як формуються суспільні наративи; як переконатися в експертності за допомогою відкритих джерел; як визначити прийоми та техніки маніпуляції та як розпізнати аргументи та викривати дезінформацію.

Президент Академії української преси Валерій Іванов зазначив: «На цьому вже традиційному заході АУП панує атмосфера невимушеної творчості. Але за жартівливими ремарками експертів стоїть дуже важлива справа: як захистити себе та близьких від маніпуляцій».

Медіатренер, керівник фактчек-проекту «БезБрехні» Олександр Гороховський розповів: «Чому саме думка умовних експертів сьогодні є одним з ключових факторів впливу на суспільну думку? У вирі інформації, її шаленого обсягу пересічний громадянин все більше покладається на аналіз факту або події, зроблений певним фахівцем, ніж на власне критичне мислення. Проте, це чудове підґрунтя для поширення через думки експертів маніпулятивних меседжів або відвертої дезінформації».

Медіатренер, журналіст, викладач Національного університету «Острозька академія» Сергій Штурхецький відзначив: «Якщо інформаційні міфи створюють – значить, вони комусь потрібні. Ми теж під час тренінгу спробували створити інформаційні міфи, але винятково з метою навчальною – щоб виявити «механізм» їх створення і розповсюдження. Як виявилося, придумати (як і виявити та викрити)  інформаційний міф може будь-хто, було б тільки бажання критично мислити».

Захід організований Академією української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні

Президент Української Асоціації Медіа Бізнесу Олексій Погорелов розповідає як COVID прискорив трансформацію та які чотири висновки мають зробити місцеві медіа

Сплеск попиту на інформацію, який спостерігали в усіх країнах світу у зв’язку із запровадженням карантину для протидії поширенню COVID-19, для українських медіа мав специфіку. Вона у тому, як медіаменеджери розпорядилися можливістю, яку ця кризова ситуація надала їм та їхнім медіа. Розглядаючи найбільш поширені реакції медіа на виклик, я хочу зупинитися на декількох важливих спостереженнях, що, на мою думку, визначатимуть подальший розвиток місцевих медіа в Україні.

Висновок перший. Тиражі в Укрпошті впали на рекордні 21%

Якими б не були причини, за даними самої «Укрпошти» передплатні тиражі на місцеву пресу у 2020 році складають лише 79% від рівня 2019 року. При цьому найбільшими чинниками скорочення є падіння редакційної передплати майже на 60% та зменшення передплати організаціями на 37%. Детально цей аналіз представлений на фото.

Джерело: «Укрпошта»

Висновок дуже простий. Щоб гарантувати передплатнику вчасну доставку місцевої газети сьогодні видавець має взяти цей сервіс на себе. І для цього (а) власними силами оформлювати передплату в редакції та (б) так само власними силами доставляти газету передплатникам. Або скооперуватися із колегою і «накрити» такою структурою з доставки газет два райони, а не один.

Успішність такої моделі можна бачити на багатьох прикладах. Так, на відміну від України в Німеччині досі видаються щоденні газети, і передплатні тиражі не падають на 20% на рік. В Україні не залишилося жодної щоденної газети. У цьому розділі ми не розглядаємо питання якості контенту та не говоримо про різницю у рівні доходів населення. Але фокусуємо увагу на логістиці – тобто на доставці тиражу до передплатника. Так от, в Німеччині 98% тиражу щоденних газет доставляються приватними фірмами з доставки. Переважною більшістю ці фірми створені самими видавцями. І лише 2% тиражів преси по країні доставляє «ДойчеПост».

Тож потрібно просто порахувати гроші: скільки редакції буде коштувати оформлення передплати (очевидно, це зарплата людини, яка буде цим займатися, плюс – можливо – оновлення комп’ютера, за яким ця людина працює). Ще потрібно скласти маршрути доставки та порахувати витрати на зарплату 1-2 листоношам, які будуть розвозити тираж передплатникам, та вартість 1-2 скутерів з дахом, на яких ці листоноші працюватимуть. Якщо сума усіх цих витрат буде співставною із грошима, які редакція сьогодні платить «Укрпошті» за доставку – я гадаю, рішення буде очевидним.

Висновок другий. Грошей бракує усім, тож необхідно розвивати нові джерела доходів

Коли світом покотилася хвиля локдаунів – попит на інформацію про новий вірус стрімко злетів. Аудиторії жадібно поглинали будь-яку інформацію – так, як це востаннє було у часи Революції Гідності. А «евакуація» українських туристів до Нових Санжар неабияк розігріла інтерес до найменших натяків на можливі повторення на регіональному рівні. Закриття магазинів та кіосків преси, обмеження у торгівлі та доставці товарів призвели до тимчасового зниження продажів газет та журналів. Тож аудиторії істотно збільшили свою активність онлайн. Але це не призвело до збільшення доходів місцевих медіа – на що вказують самі видавці. Є декілька важливих причин для цього.

По-перше, збільшення онлайн аудиторій не означає автоматичного збільшення продажів реклами в цифрових виданнях. Взагалі не означає, а тим більше – коли попит викликаний кризою, і коли про це говорять усі. Інформації стає все більше кожного дня – і продати новини майже неможливо. Але це лише частина картини – і тут ми переходимо до питання про контент, за який аудиторії готові платити. Досвід багатьох видавництв у світі показує: точне фокусування контенту на потреби цільових аудиторій дозволяє нарощувати кількість продажів передплати на цифрові продукти доволі високими темпами. У своєму інтерв’ю дослідницькій компанії McKinsey голова правління New York Times Марк Томпсон розкриває багато важливих аспектів того, як їм вдалося за 7 років (з 2012 по 2019) збільшити цифрову аудиторію видання з 0,5 мільйона читачів до 5,7 млн. передплатників. До речі, станом на кінець 2019 року дохід видання виключно від цифрової передплати склав $450 млн.

Тож по-друге, щоб продавати контент онлайн потрібна якісна/унікальна інформація та сильна команда з аналітики та продажів.

Те, що контент – король, давно вже не новина. Але чи так насправді у багатьох місцевих медіа? Сьогодні мова не просто про якість контенту як таку. Адже аудиторії сегментовані – а це означає, що для кожного з читачів відповідь на запитання про складові якості – власна. Саме тому кожний редактор має дуже чітко уявляти структуру аудиторії свого медіа та її потреби, запит на інформацію. Саме задоволення потреб цих сегментів аудиторії у якісній інформації і є шляхом до комерційного успіху видання. З дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 19 серпня 2020 року можна бачити, що з чотирьох найголовніших критеріїв, за якими сьогодні аудиторії обирають для себе ті джерела інформації, яким вони довіряють, два – це відповідність подання інформації потребам аудиторії. Саме про те, наскільки точно знає потреби свого читача те чи інше медіа, кажуть оці два критерії - «Матеріали цього ЗМІ мають бути цікавими для мене» та «Зручність і зрозумілість подання інформації».

Джерело: https://www.slideshare.net/MarianaZakusylo/2019-covid19?from_action=save

Повну презентацію можна знайти тут.

А звідси – наступна важлива теза. Свою аудиторію потрібно дуже добре знати. Але цього недостатньо. Потрібно постійно вивчати та досліджувати реакції своєї аудиторії на контент. І налаштовувати якість контенту таким чином, щоб залучення зростало, щоб реакції аудиторії на контент були схвальними.

А як щодо різних форм надання контенту, потрібного аудиторії? А що, окрім новин та інших форм публікацій, є важливим для аудиторії у сфері обміну з інформацією? Це у великих містах багато інформації та місць, де люди можуть отримати знання, консультації, поради, відповіді на питання, які їх хвилюють. А в невеликому населеному пункті часто саме редакція є тим осередком знань, на який охоче спиратиметься громада.

Після того як клуби та бібліотеки перестали бути культурними осередками у мешканців громад зникла можливість збиратися на зустрічі з цікавими людьми – письменниками, науковцями, популярними особистостями. А потреба – не втратила своєї актуальності. Тож саме редакції місцевих медіа можуть поступово розширити коло своїх активностей і стати справжніми інтелектуальними центрами громад. Організовувати обговорення важливих для мешканців питань – від визначення пріоритетів на фінансування коштом громади до обговорення можливостей розвитку території. Адже люди, які працюють в медіа, як правило, мають непогані навички організації подій, модерації дискусій. А самі медіа слугують для громади і джерелом інформації, і платформою для обговорень, і інструментом публічного впливу, і засобом для просування, і каналом для привернення уваги інвесторів.

Все це – напрямки та ніші для розвитку корисних для громади сервісів. А отже – можливі нові джерела доходу для місцевого медіа, яке є справжнім культурним центром та платформою для комунікації всередині своєї громади.

Висновок третій. Ідей бракує усім. Навчіться їх знаходити

За рік з невеликим – з вересня 2019 по жовтень 2020 року Українська Асоціація Медіа Бізнесу (УАМБ) провела десь до сотні різноманітних заходів для місцевих медіа. Одразу важливий наголос – мова про так звані районки, тобто невеликі газети, які мають поширення в межах одного району. Це були тренінги та вебінари, конференції та консультації. З цього величезного масиву безпосередньої роботи з редакторами можна твердо зазначити: з генерацією ідей у редакцій місцевих медіа все дуже погано. Навіть коли ідеї є – довести їх до тями можуть одиниці. Тобто продумати в деталях, порахувати економічну привабливість, оцінити життєздатність та оформити у документ, з цілями, термінами та оцінкою кінцевого результату – місія нездійсненна для дуже багатьох редакторів. І навіть дуже перспективні ідеї швидко вмирають, не будучі сформованими в проект.

А аналіз, проведений командою Media Development Foundation за результатами опитування 26 медіа, показав, що хоча 50% регіональних медіа вже використовують показники ефективності для працівників комерційного відділу (на 17% більше, ніж минулого року), 92% потребують навчання щодо нових форм монетизації та диверсифікації джерел фінансування, і стільки ж (92%) – навчання фінансовому плануванню та складанню бюджетів.

Джерело: http://mdfresearch2020.tilda.ws/ua

Хочу тут зауважити ще одну важливу річ – це комунікація з основними аудиторіями і просування свого продукту, послуг, ідей до тих, кому вони потрібні. Залучення нових аудиторій, пошук нових партнерів та клієнтів стає основним інструментом розвитку медіа. Тож якщо редакція не розказує про себе, не просуває інформацію про свої успішні проекти до потенційних партнерів, рекламодавців та інших зацікавлених – це суттєво знижує її шанси на розвиток нових джерел доходу. Як це може виглядати?
Перший приклад – матеріал про досвід газети «Голос Громади» зі Сватового Луганської області. Вони своєю серією матеріалів допомогли створити декілька нових бізнесів у райцентрі біля лінії розмежування. Сьогодні люди, про яких вони писали, є партнерами і рекламодавцями газети.

Другий приклад – матеріал про успішні проекти газет з різних країн. Раджу. І як надихаючи приклади самі по собі. І як ідеї для реалізації в українських реаліях. А ще як непоганий приклад привернення уваги до свого успішного досвіду – а це прекрасно формує бажання пошукати можливостей співпраці з таким «розумним» медіа.

Висновок четвертий. Не вивчати свою аудиторію означає втрачати бізнес

Ця частина хоч і заключна – її важливість важко недооцінити. Світ швидко переходить в онлайн. І коронакриза внесла в це прискорення потужний імпульс. Для медіа це означає наступне.

Ваші аудиторії – скрізь. Там, де є контент, який вони вважають цінним для себе. Ми про це говорили в другому розділі. Але як дізнатися, який саме контент буде приносити вам найбільші охоплення та залучення? Сучасні інструменти аналітики дозволяють бачити картину в реальному часі. Тож завданням редакції стає одночасне і паралельне виробництво якісного контенту та дослідження реакції аудиторії на цей контент.

Ви можете вимірювати найпростіші показники – наприклад, охоплення по кожній публікації в офіційному акаунті видання у Facebook. А можете аналізувати трафік на ваш сайт через Google Analytics. Також буде доцільно слідкувати за показниками сайтів ваших найближчих конкурентів через SimilarWeb. Головним завданням розумної редакції сьогодні стає вимірювання реакцій аудиторії, аналіз цих реакцій і корегування контенту таким чином, щоб збільшувати основні показники.

Такими показниками є залучення (тобто перетворення відвідувача, який зайшов на сайт вперше, у зацікавленого читача, який слідкує за новими публікаціями на сайті), конверсія (тобто перетворення зацікавленого читача у передплатника, який платить вам гроші), подальше утримання (щоб читач, який оформив передплату за акційними умовами, залишився задоволеним і продовжив її на наступний термін) і головна мета – отримання лояльного передплатника.

У німецькій Die Welt, наприклад, використовують 82 параметри для того, щоб відслідковувати зацікавленість різних сегментів аудиторії різними варіантами контенту. Звісно, це робить окремий підрозділ, і українській редакції місцевого медіа такий масштаб поки не під силу. Але це – не причина не вивчати свою аудиторію. Не вивчайте 82 параметри – сконцентруйтеся на декількох, які є важливими і які ви можете відслідковувати регулярно. Почніть з невеликого – і отримайте результат. Далі буде і легше, і цікавіше.

А один з найбільших у Німеччині регіональних видавців – Medienholding Süd, центральний офіс якого розташований у Гамбурзі – весь процес роботи з аудиторією розглядає крізь призму воронки продажів, де для кожного кроку вони відслідковують окремі показники задоволеності читача.

Ми, в Україні, вже давно не осторонь цієї діджиталізації. Так, за даними Kantar-Україна, щоденно 76% українців користуються месенджерами, а 79% — перевіряють соцмережі. При цьому 67% користувачів Інтернету України вважають своїм основним пристроєм для виходу в мережу саме смартфон.

Джерело: https://tns-ua.com/news/yak-zminilosya-koristuvannya-mobilnimi-zastosunkami-za-5-rokiv-sotsmerezhi-ta-mesendzheri

Тож якщо редакції не вивчатимуть те, як їхні аудиторії працюють з інформацією, яку готують журналісти, якщо не будуть знати який саме контент аудиторії подобається більше, а який менше, якщо робота журналістів не буде підпорядкована прагматичній меті покращення якості контенту для нарощування аудиторії та зміцнення лояльності читачів – тоді редакція втрачатиме свій ринок. Те, з чого я починав – падіння передплати на пресу в «Укрпошті» на 21% - дуже серйозний сигнал для того, щоб якомога швидше розпочати вивчати рівень задоволення аудиторії контентом та докладати зусиль до того, щоб для вашого медіа цей рівень задоволення зростав. Це і саме це – шлях до успішного медіа бізнесу.

Місцевим аудиторіям потрібні якісні місцеві медіа. Громадам потрібні такі медіа, які будуть і інформувати, і допомагати громаді розвиватися, і які ще будуть інтелектуальним центром.

Можливостей заробити – багато. Використовуйте їх на повну!

Експертний зріз ситуації «Медіа та пандемія» створений в межах проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність», що виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольств США та Великої Британії, у партнерстві з Міністерством освіти і науки України та Академією української преси.

8-9 жовтня 2020 року відбувся вебсемінар «Сторітелінг 2.0: креативний сценарій від А до Я». Організатор — Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. Це розширена тематика сторітелінгу, більш складна форма оповіді. Тренери заходу розповіли про все просто, доступно, наочно і так, що учасники самі все змогли повторити.  

Президент Академії української преси Валерій Іванов зазначив: «Коли шукаєш сторітелінг у вікіпедії, вона переадресовує на статтю про процес оповідання. Сторітелінг – це дійсно оповідь. Для нас це незвично, фактично новий жанр. Але зараз люди значно краще сприймають такі історії, ніж звичні нариси та зарисовки. Сторітелінг будується за своїми, оригінальними законами. Про це ми і вели мову. І дуже сподіваємося, що учасники використають знання і навички, набуті на семінарі у власній діяльності».

Медіатренерка, менторка, тренерка та продюсерка Жанна Кузнецова доповнила: «Сторітелінг 2.0 – це просунута версія тренінгу про сторітелінг. Для тих, хто вже розібрався, що в історії має бути конфлікт і протилежні сторони цього конфлікту мають зіткнутися. Але ось про сторони… Хто вони? Хто такі герої? Які вони бувають? Чи можна їх поділити за типами? Герой – головний рушій історії, сама така підтема цього тренінгу. Розбирали різні образи, які створюють блогери, розбирали героїв, яких створюють професійні сценаристи в Голівуді та для Нетфліксу. Вчилися створювати арку героя ще до написання історії, визначилися з поняттями протагоністів і антагоністів і тут же зрозуміли, що зараз у тренді антигерой. Заглибились навіть у такі зарості сценарної майстерності, як горизонтальні та вертикальні історії, які зараз є основою в побудові і розвитку власного блогу або написанні серіалу».  

Контент мейкер та продюсер соцмереж Сергій Сєднєв зауважив: «Контент створений за сценарієм, завжди буде мати перевагу в соціальних мережах».

 Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland

За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

15-16  жовтня 2020 року відбувся  перший модуль вебсемінару «Ігри експертів: мистецтво маніпуляцій», який мав назву «Вплив: як формують суспільні наративи, створюють інформаційні міфи та поширюють стереотипи».

Організатор — Академія української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера (філія у Харкові).

Завдяки тренерам учасники дізналися, як формуються суспільні наративи; як переконатися в експертності за допомогою відкритих джерел; як визначити прийоми та техніки маніпуляції та як розпізнати аргументи та викривати дезінформацію.

Президент Академії української преси Валерій Іванов зазначив: «Ігри експертів перетворилися на своєрідний клуб, члени якого за чотири зустрічі здружилися і можуть ділитися навіть особистими справами. Але це відбувається завдяки єдності інтересів! Всі учасники об’єднанні щирим намаганням знаходити істину. Вони згодні витрачати час та зусилля, щоб опанувати прийоми  та інструменти перевірки фактів. Саме це ми і намагалися їм дати».

Медіатренер, керівник фактчек-проекту «БезБрехні» Олександр Гороховський розповів: «На поточний час склалася парадоксальна ситуація – інформація все частіше виступає на як механізм інформування, а як засіб дезінформування. Маніпуляції, пропаганда, фейки, спекуляції, міфи – подібні і інші елементи викривлення реальності перетворюють нашу новинну стрічку в своєрідний інформаційний смітник».

Медіатренер, журналіст, викладач Національного університету «Острозька академія» Сергій Штурхецький відзначив: «Експерти/експертки – це ключова ланка у формуванні інформаційного простору навколо нас. Якщо справедливим є твердження, що «ми ж те, що ми їмо», то настільки ж справедливим є те, що «ми - це експерти, яких ми слухаємо». Погодьтеся, не варто легковажити якістю свого життя і довіряти сумнівним експертним думкам».

Захід організований Академією української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні

20-21 жовтня 2020 року відбувся другий модуль вебсемінару «Ігри експертів: мистецтво маніпуляцій», який мав назву «Верифікація: як переконатися в експертності  за допомогою відкритих джерел». Організатор — Академія української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера (філія у Харкові). Завдяки тренерам учасники дізналися, як формуються суспільні наративи; як переконатися в експертності за допомогою відкритих джерел; як визначити прийоми та техніки маніпуляції та як розпізнати аргументи та викривати дезінформацію.

Президент Академії української преси Валерій Іванов зазначив: «Фейки – одне з найбільших небезпек нашого часу. Вони не просто вводять людей в оману, але й не дають можливості прийняти усвідомлене рішення. Вони реально негативно впливають на життя людей. Боротися з ними дуже важливо».

Медіатренер, керівник фактчек-проекту «БезБрехні» Олександр Гороховський розповів: «Якщо ще 4-5 років назад про фейк говорили в розрізі вигаданого неправдивого повідомлення, термін життя якого вимірюється годинами (рідше – днями), то сьогодні ми спостерігаємо ситуацію, коли фейки живуть тижнями і місяцями. Задля їх поширення та підтримки уваги до них – створюються штучні мережі смітникових сайті, телеграм-каналів, сторінок у соціальних мережах. Все це перетворює фейк-одноденку у довгограючу історію, яка охоплює багатотисячну аудиторію користувачів»

Медіатренер, журналіст, викладач Національного університету «Острозька академія» Сергій Штурхецький відзначив: «Звертайте увагу на другу частину назви «ток-шоу», адже саме в «шоу» полягає сутність тієї вистави, яку нам пропонують подивитися».

Захід організований Академією української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні

26-27 жовтня 2020 року відбувся третій модуль вебсемінару «Ігри експертів: мистецтво маніпуляцій», який мав назву «Ток-шоу: як визначити прийоми та техніки маніпуляції».

Організатор — Академія української преси за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера (філія у Харкові).

Завдяки тренерам учасники дізналися, як формуються суспільні наративи; як переконатися в експертності за допомогою відкритих джерел; як визначити прийоми та техніки маніпуляції та як розпізнати аргументи та викривати дезінформацію.

Президент Академії української преси Валерій Іванов зазначив: «Технології викриття брехні різноманітні. Але брехня теж має безліч форм. Вміти вести цю боротьбу та перемагати – цьому ми і вчили на нашому семінарі».

Медіатренер, керівник фактчек-проекту «БезБрехні» Олександр Гороховський розповів: «На тлі великого обсягу подій, фактів, явищ пересічному громадянину все важче розібратися у суті того чи іншого питання. В такий ситуації він все частіше прислухається до думок експертів, що є достатньо виважено і обґрунтовано. В той же час, ангажовані медіа, розуміючи ситуацію, експлуатують довіру до експертної думки, створюючи за допомогою «потрібних» фахівців інформаційну бульбашку з необхідним акцентом уваги  навколо тої чи іншої події».

Медіатренер, журналіст, викладач Національного університету «Острозька академія» Сергій Штурхецький відзначив: «Саме від «шоу» - сценарії, аплодисменти, сюжетні ходи, драматургія світла та музики. При цьому всьому для режисерів є не те, ЩО говорять, а ЯК говорять. Тому і підбирають експертів, насамперед, під «шоу», а потім вже - під змістовну розмову».

Захід організований Академією української преси за підтримки

Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні