Карантин не підстава для зупинки спілкування. Ми навчилися спілкуватися через соцмережі, відеосервіси та соцмесенджери. Але у влогінгу спілкування легко перетворюється на процес, глядачами якого стають тисячі.
Як поводитися під час інтерв’ю, на що звертати увагу та як зробити розмову цікавою, розкажемо на новому вебсемінарі.
Академія української преси спільно з Національна спілка журналістів України (НСЖУ) за підтримки Friedrich Naumann Foundation Ukraine and Belarus запрошують на вебсемінар «Влогінг. Лайфхаки для інтерв’ю». Вебінар відбудеться 10-11 вересня 2020 року.
До участі запрошуються журналісти, викладачі журналістики, студенти-журналісти та блогери.
За два дні ми навчимо:
- як визначитися з темою, знайти героя та організувати інтерв’ю;
- підготовка, проведення, завершення інтерв’ю;
- як задавати запитання, які вони бувають і як використовувати відповіді;
- особливості та складні випадки та що робити, якщо все пішло не так;
- етичні та законодавчі обмеження та що не можна робити в жодному випадку.
Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть АНКЕТУ >>>
Участь є безкоштовною.
Необхідно завантажити та встановити безкоштовний додаток Zoom (https://zoom.us/). Бажано завчасно розібратися з особливостями користування та в налаштуваннях, вибрати правильний ракурс для камери.
Мати ноутбук/мобільний із зарядним пристроєм (тривалість вебінару майже 4 години), обов’язкова наявність веб-камери (вбудованої камери ноутбуку, камери смартфону) та мікрофону. Зверніть увагу на стабільність інтернет з’єднання.
Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення.
Кількість місць для вебінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту або за вказаним під час реєстрації номером телефону.
Юлія Кулик, 050-734-45-79, y.kulyk@aup.com.ua
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Впевнені, що кожен потрапляв чи ставав свідком ситуацію, відео якої хотів би поширити та розказати знайомим у соцмережах. Ми навчимо як не боятися телефону, врахувати особливості відео- та аудіозапису та покажемо що робити на місці події. Мобільна журналістика – всі навички, які вам необхідно знати, щоб створити матеріал прямо з місця.
Академія української преси спільно з Національною спілкою журналістів України (НСЖУ) за підтримки Friedrich Naumann Foundation Ukraine and Belarus запрошують на вебсемінар «Мобільна журналістика: оперативно, креативно, відповідально».
Подія відбудеться 23-24 вересня 2020 року. До участі запрошуються журналісти, викладачі журналістики, студенти-журналісти та блогери.
За два дні ви спробуєте:
- Знайти історію і героїв для мобільного сюжету.
- Оперативно розкажете про ситуацію на місці подій.
- Спробуєте монтажні програми, озвучку, побачите лайфхаки для роботи.
- Напишите структура мобільного сюжету з урахуванням побудова та послідовності кадрів, планом зйомки і сценарним планом.
Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть АНКЕТУ >>>
Участь є безкоштовною.
Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення.
Кількість місць для вебсемінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту або за вказаним під час реєстрації номером телефону.
Реєструючись на цю подію, Ви погоджуєтесь дотримуватися протиепідемічних заходів, визначених організаторами. Якщо в день події у Вас спостерігатимуться підвищена температура тіла або інші симптоми респіраторних захворювань, Вас не буде допущено до участі у заході.
Юлія Кулик, 050-734-45-79, info@aup.com.ua
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Історії розповідали біля багаття і це вважається початком сторітелінгу. Тепер історіями можна ділитися через континенти, поширюючи ідеї та спогади, розповідаючи про мрії та мотиви, вставляючи у звук відео та картинки. Історії стали коротшими, динамічнішими та вимагають підготовки 🙂
Академія української преси спільно з Національна спілка журналістів України (НСЖУ) за підтримки Friedrich Naumann Foundation Ukraine and Belarus запрошують на вебсемінар "Сторітелінг для початківців. Як створювати вірусний контент (розширений варіант)". Вебінар відбудеться 17-18 вересня 2020 року. До участі запрошуються журналісти, викладачі журналістики, студенти-журналісти та блогери.
За два дні ми навчимо:
- історія як спосіб легко розповісти про важливе
- 5 кроків пошуку мотивів
- структура сценарію і адаптація сценарію для різних соцмереж.
- інструментарій для мультимедійних історій
- як створити вірусний контент.
Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть АНКЕТУ >>>
Участь є безкоштовною.
Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для семінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту або за вказаним під час реєстрації номером телефону.
Реєструючись на цю подію, Ви погоджуєтесь дотримуватися протиепідемічних заходів, визначених організаторами. Якщо в день події у Вас спостерігатимуться підвищена температура тіла або інші симптоми респіраторних захворювань, Вас не буде допущено до участі у заході.
Юлія Кулик, 050-734-45-79, info@aup.com.ua
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
На другий день до 20 Літньої школи медіаосвіти та медіаграмотності АУП разом зі зливою завітав Андрій Куликов, Голова Комісії з журналістської етики, журналіст, редактор, радіоведучий, телеведучий, медіаексперт та медіатренер.
У 2013 році він виступив співзасновником «Громадського радіо» (разом з Наталею Соколенко, Олександром Бузюком і Володимиром Корсунським) і з вересня 2015 року очолює його правління. Гасло «Громадського радіо»: Слухайте. Думайте. Тож ми слухачі намагалися відповідати йому.
Андрій говорив про стандарти журналістики: чесність; точність; неупередженість… і небайдужість. Саме до них зводяться стандарти подачі інформації у журналістиці на його думку. Саме від того наскільки чесно журналіст інформує авдиторію залежить те, як авдиторія поводиться у тій, чи іншій ситуації; наскільки чесно зображено умови, в яких живуть люди – настільки вони матимуть змогу визначати безпечну лінію поведінки, безпечні відносини з іншими людьми у суспільстві. А безпечні відносини з іншими людьми у суспільстві – це взаємна повага, або принаймні – бажання зрозуміти, чому інша людина думає так, як вона думає, чому вона діє так, як вона діє. І на підставі цього – розуміння і прагнення до розуміння – може виникати вже і бажання до порозуміння.
Отже, чесність: не приховувати, говорити те, про що точно дізналися, перевіряти те, що багато хто видає за факти, а насправді воно фактами не є.
Точність. Точність у тому, щоби поставити інформацію у контекст: не просто явище само по собі, не просто підняття мінімальної зарплати, або збільшення податкового тиску, а – які можуть бути наслідки цього, чому це важливо; як знову ж таки поводитися за умов, коли обставини, в яких ти живеш, змінюються?
Як приклад чесної точності Андрій навів використання даних щодо результатів референдуму щодо проголошення незалежності України, який було проведено 1 грудня 1991 р., коли зазначають, що 90,32 % проголосувала «за», але не враховується, що участь взяли 84,18 % населення України.
Неупередженість. У кожної і кожного з нас є свої вподобання, свої звички і свої, ну так сказати, способи діяльності. Нам вони можуть видаватися найкращими, найправильнішими, або просто правильними, так?
Чесність. Точність. Неупередженість… Небайдужість. Дехто може сказати: «А до чого тут – небайдужість, адже журналістки і журналісти мають бути… нуу, однаково настроєні до всіх, і ми щойно говорили про неупередженість?». Так небайдужість і неупередженість постійно конфліктують, ти все одно бачиш те, що відповідає і підтверджує твої цінності.
Небайдужість у нашій роботі полягає в тому, щоби прагнути виконувати оці самі стандарти, втілювати їх у нашій роботі. Якщо ми – байдужі до результату нашої роботи, байдужі до результату того, про що і як ми розповідаємо аудиторії – тоді і результат нашої роботи незастрахований від того, що замість «принести користь» цей результат становитиме шкоду. І от до цього, ми маємо бути – небайдужі: ми маємо повідомляти аудиторії корисну інформацію.
Отже, чесність, точність, неупередженість, небайдужість… і якщо хочеш щось важливе сказати, то розпочинай з цього.
У книзі «Малий і Карлсон, що живе на даху» є кілька епізодів, значущих для роботи журналістів та й взагалі для спілкування у суспільстві. Коли Малий і Карлсон дивилися по телевізору виступ якогось дядька: «Я зі свого боку вважаю, що…». Тут Карлсон підійшов і перемкнув канал: «Уявляєш, як тепер цьому дядькові прикро, що ніхто ніколи не дізнається, що він вважає зі свого боку». Отже, якщо ти хочеш сказати щось найголовніше, то маєш зробити це на початку.
На фото: А. Куликов
Давайте, хоч і наприкінці перевіримо знання щодо класичного твору, де медіа таки спричинилися для розвитку сюжету.
Яка новина найбільше вразила Карлсона в газеті?
Той, хто першим надішле відповідь на це запитання на електронну пошту oksana@aup.com.ua, отримає добірку посібників з Бібліотеки масової комунікації і медіаграмотності АУП.
Проведення Літньої школи стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю авторської групи та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
Тамар Кінцурашвілі має потужний досвід у роботі над проектами з розвитку медіа в Грузії. Вона займається проблемою поширення неправдивої інформації та пояснює принцип використання інструментів фактчекінгу в поєднанні з медіа- та інформаційною грамотністю.
Тамар Кінцурашвілі (@tamarMDF) працює виконавчим директором Фонду Розвитку ЗМІ в Грузії та головним редактором онлайн порталу Myth Detector (@MythDetector). Гостя інтерв’ю розповідає про те як експерти з фактчекінгу борються проти дезінформації та неправдивої інформації в Грузії, а також проводять навчання методам перевірки достовірності повідомлень.
Академія DW: Як Ви відкрили для себе фактчекінг? Чому це стало важливим для Вас?
- Ми розпочали роботу над фактчекінгом у відповідь на неправдиві інформаційні атаки з боку Росії та загрозу національній безпеці Грузії. Пізніше сфера нашої зацікавленості вже не обмежувалася політичними питаннями, натомість ми долучилися до відстежування «клікбейтних» вебсайтів, що використовують схожі методи обману. Ми також слідкуємо за пропагандою всередині країни, оскільки афілійовані з урядом Грузії фейкові аккаунти зловживають можливостями нових медіа та просувають власні політичні інтереси. Нам вкрай необхідно інформувати громадян і зберігати рівень довіри до надійних медіа. Ми як демократичне суспільство потребуємо якісного інформування, щоб мати змогу робити усвідомлений вибір.
Як Myth Detector перевіряє факти?
- Ми викриваємо неправду на основі відкритих джерел. Частково наш метод перевірки фактів включає пошук інформації про медіа або основні джерела, що використовуються. Таким чином, ми сприяємо ширшому розумінню завдань медіа аудиторією. Такі вебсайти як Sputnik Грузія або Russia Today вже не мають старої популярності серед споживачів новин, оскільки тепер грузини більш критично сприймають відверто прокремлівські ЗМІ. Сьогодні вебсайти поширюють дезінформацію, використовуючи принцип посилання на новостворене джерело з авторитетною назвою, щоб приховати справжніх власників медіа та нав’язати образ достовірності неправдивого повідомлення. Себто створюються фейкові медіаклони, наприклад, «FoxNews.ge», «CNN.ru» або несправжня сторінка «BBC News» для підтвердження так званої достовірності. Таким чином, західні бренди використовуються для дезінформації суспільства та демонізації того ж таки Заходу. Деякі маргінальні грузинські медіа можуть підхоплювати ці російські інформаційні вкидання. В наш час дуже легко створювати онлайн контент, тому вкрай важливо розуміти те, що відбувається за лаштунками новин. Наприклад, нами було виявлено місцезнаходження IP адрес медіаклонів CNN та BBC у м. Санкт-Петербург.
Ми намагаємося донести до аудиторії важливість критичного споживання медіаконтенту. Звичайно, неправдива інформація публікується не завжди цілеспрямовано, однак коли фейкові новини поширюються з конкретною метою, як у випадку з Росією та іншими політичними гравцями, необхідно пояснювати причини того, чому так відбувається.
Яка ваша цільова аудиторія і як ви здійснюєте комунікацію з нею?
- Ми працюємо переважно з молоддю. Також, ми створюємо контент для ЗМІ, особливо якщо їм бракує досвіду у сфері фактчекінгу, або ж пропонуємо використати певні джерела. За нашою Facebook сторінкою слідкують 60,000 користувачів. Коли ми висвітлюємо критично важливі теми, інші медіа посилаються на наш фактчекінг. Ми намагаємося впливати на політику та спостерігати за діяльністю законотворців.
З якими ключовими викликами щодо поширення коронавірусної інфекції найчастіше стикаються Myth Detector та інші фактчекери?
- Нами встановлено, що наразі поширюються як мінімум три основні неправдиві наративи про коронавірус. До першого належить інспірована Росією теорія змови про дослідницький Центр громадського здоров’я імені Річарда Лугара в Грузії, який побудували за підтримки уряду США. Це - сучасна лабораторія, унікальна в своєму регіоні, яка виконує сьогодні важливі завдання в галузі діагностики коронавірусної хвороби. Протягом довгого часу, пан Путін особисто та інші російські політики робили заяви про те, що Лабораторія імені Лугара є джерелом походження різноманітних вірусів, таких як африканський свинячий грип, Zika, і тепер - коронавірус.
Другий наратив стосується недовіри до Євросоюзу, особливо в контексті проблеми Італії. Існує твердження, що Євросоюз нібито не зміг надати допомогу Італії під час пандемії, в той час як авторитарні Китай та Росія пропонують свою підтримку державам ЄС.
Третій наратив спрямований проти ліберальної політики, оскільки тут висловлюють радість з приводу закриття кордонів, коронавірус бездоказово пов’язують з міграцією, говорять про покарання, що нібито Господь наслав на людей Заходу за їх «розбещений» спосіб життя.
Погано і те, що «клікбейтні» вебсайти поширюють неправдиві історії про коронавірус та пропонують лікування, яке не має нічого спільного з медициною. Такою є загальна тенденція, і ми намагаємось інформувати суспільство, особливо коли йдеться про так зване «лікування» та «одужання». Адже інколи люди купують медичні препарати без рецептів від лікаря тільки тому, що прочитали пораду в неправдивих «клікбейтних» новинах.
Як фактчекінг корелює з іншими проектами Myth Detector, такими як Лабораторія Медіа- та Інформаційної Грамотності (MIL Lab) та Лабораторія Викриття Міфів (Myth Detector Lab)?
- Галузь медіа- та інформаційної грамотності достатньо широка, а верифікація даних є важливим її компонентом. Фактчекінг дуже зручно використовувати для розроблення навчально-методичних матеріалів з медіаграмотності. MIL Lab (Лабораторія Медіа- та Інформаційної Грамотності) - це вебсайт, що містить розроблені нами ресурси для навчання, включно з онлайн іграми і вправами. Ми також багато працюємо з медіаспоживачами та аудиторією не-журналістів. Лабораторія Викриття Міфів (Myth Detector Lab) оголосила відкритий конкурс на участь в ініціативах для молоді та студентів (і не лише); в рамках проекту ми підготували 110 студентів та 200 викладачів протягом останніх трьох років. Наше гасло - «знайди правду сам», оскільки нікому не подобається коли хтось починає нав’язувати власне розуміння правди або брехні. Учасники проекту здійснюють перевірку інформації самостійно з можливістю отримати допомогу від наших експертів. Наші студенти фактчекери активно долучаються до спростування неправдивої інформації про коронавірус.
Ми використовуємо комплексний підхід у навчанні: вчимо визначати якість медіа, пояснюємо специфіку функціонування медіа в суспільстві, показуємо як знаходити джерела інформації. Також обов’язково потрібно знати про медіа-власників, тобто тих, хто керує чи має на них вплив.
Що можуть зробити фактчекери для досягнення найбільшого успіху в своїй галузі?
- Наше завдання - зменшити спектр можливостей для створення фейкових історій тими медіа, котрі розповсюджують неправду та дезінформацію серед людей. Іноді, ми використовуємо сатиру та гумор при створенні анімації, якщо це доречно з огляду на тему. Ми також працюємо в галузі картування джерел, наративів та трендів для законотворців. З 2015 року ми почали публікувати річні звіти, в яких відображені формулювання ключових наративів та їх зміна, що дає можливість читачам зрозуміти контекст. Контекст, формулювання наративів та сам фактчекінг є однаково важливими ресурсами як для політиків, так і для громадськості.
Опубліковано 22.07.2020
Автор: Ендрю Томпкінс (Andrew Tompkins)
Посилання: https://p.dw.com/p/3ec2K
Переклав: Артем Пономаревський
Георгий ПОЧЕПЦОВ
Коронавирус, конспирология и фейки оказались крепко связанным, поскольку при отсутствии явной и понятной картины мира, ее заполняют фейками и конспирологией. И в результате массовое сознание может привязать непонятное к понятному, и картина мира сразу становится более спокойной.
Мы можем связать фейки и конспирологию с мягкой силой, поскольку главной чертой мягкой силы по Дж. Наю было то, что она привлекает, а не принуждает, как сила жесткая. Фейки и конспирология – однотипно настолько хороши для массового сознания, что ими хочется поделиться с друзьями.
Мир должен быть понятным, в противном случае он не просто никому не нужен, а и вообще опасен. Конспирология вводит в мир коронавируса врагов, и тогда он хоть и остается опасным, но становится более понятным. Так произошло, например, с фигурой Билла Гейтса, который и не думал, что может попасть в такой переплет.
Об исходной точке отсчета для превращения Б. Гейтса в "злодея": "Одной из причин этому стала его речь в 2015 году в рамках конференции TED в Ванкувере, где он сделал зловещее предсказание: «Если что-то и убьет свыше 10 млн человек в следующие пару десятилетий, то это скорее будет заразный вирус, чем война».
После того как об этом выступлении вспомнили в масс-медиа, Гейтса стали обвинять сразу в нескольких грехах. Часть людей считают, что он создатель COVID-19. Некоторые полагают, что с помощью вируса он намерен проредить население планеты, убив самых слабых и неприспособленных. Группа пользователей уверена в том, что сооснователь Microsoft собирается заработать на создании вакцины, заодно вживив всем пациентам чипы под кожу" [1].
После этой речи, а на YouTube она получила 25 миллионов новых просмотров, все и ополчились на Гейтса. И эта волна только ширится и ширится: "в последнее время теории заговора начали появляться и в сервисах, которые ранее не были замечены в их распространении — например, в популярном среди молодежи TikTok. Среди подобных сообщений, достоверность которых не доказана, можно увидеть новости о том, что благотворительный фонд Билла Гейтса и его жены Мелинды активно тестирует вакцины от COVID-19 на детях из Африки и Индии, что приводит к тысячам смертей и необратимым последствиям для здоровья испытуемых. В одной публикации даже говорится о том, что индийские власти подали на Гейтса в суд за бесчеловечные опыты на людях. Другая теория утверждает, что Гейтс хочет сократить население Земли с помощью вакцины и поощрения абортов. В ней же отмечается, что сооснователь Microsoft имеет тесные связи с Коммунистической партией Китая" (там же).
Гейтс как бы занял место "врага человечества", которое до этого было закреплено за Дж. Соросом. У Гейтса тоже есть свои 100 миллиардов долларов, что делает его вполне желаемой мишенью: "Дезинформация о Гейтсе является сейчас наиболее распространенной из всех лживых сообщений о коронавирусе, которые отслеживает компания по анализу медиа Zignal Labs. Она включает более 16 тысяч постов на Фейсбуке о вирусе и Б. Гейтсе, откомментированных 900 тысяч раз. На YouTube десять наиболее популярных лживых видео о Гейтсе, размещенных в марте и апреле, были просмотрены пять миллионов раз" [2]. К тому же, он враг правых, поскольку является донором демократической партии.
Такое ощущение, что массовое сознание "бьется" как птица в клетке. Ему не нужны никакие новые факты, когда враг уже найден и пригвожден к позорному столбу. Его уже некому спасать, поскольку число обвинителей превосходит все мыслимые размеры. В апреле 2020 Гейтса вспоминали 18 тысяч раз в день по данным Zignal Labs.
Конспирология выступает как спасательный круг для массового сознания. Она позволяет ему держаться на плаву в почти бесконечном море фактов. Она дает ему фильтр, позволяющий отсеивать правду от лжи, но уже по его меркам.
Профессор В. Соловей дает такой развернутое пояснение роли конспирологии: "Теория заговора — это попытка увидеть за происходящими событиями непростую причинно-следственную связь или стечение обстоятельств, нагромождение случайностей. Заговор — это всегда тайна, скрытая пружина. Как правило, это головокружительная или фантасмагорическая схема. Об этой схеме можно сказать так: ”логика железная, но точка отправления дурацкая”. Когда вы попадаете в рамки конспирологической теории, изнутри она выглядит непротиворечивой, целостной и очень изощренной. Именно это должно любого нормального человека подтолкнуть к неверию в нее, потому что жизнь не бывает никогда логичной: там, где действуют люди, рациональности мало. Конспирология строится на простой психологической предпосылке: люди не верят, что события могут происходить очень просто, что они не запланированы и носят случайный характер. Особенно, если речь идет о политике. В Средние века для объяснения всего был промысел Божий, а эпохи Возрождения и Просвещения на место промысла Божьего поставили рациональность, причинно-следственную связь, которой очень часто попросту нет. Такой связи нет, но ее упорно ищут, пытаясь на место Бога поставить что угодно. Появляется вера в заговор масонов, карбонариев, евреев, банкиров, мировой элиты, евродемократии. В Эстонии, наверное, видят заговор Кремля, Путин шатает эстонскую стабильность. Подобные теории помогают объяснить все и объяснить непротиворечиво и логично. Система образования формирует человека таким образом, что в его понимании все должно быть логично. Но логика бывает только в учебниках, особенно когда речь идет о социальных и политических процессах. В жизни так никогда не бывает и не было. Естественно, спрос на конспирологию растет, когда человечество сталкивается с чем-то необычным, что ломает устоявшийся порядок бытия. Нынешняя эпидемия коронавируса прекрасное поле для разного рода конспирологических теорий. Если в свое время эпидемия чумы объяснялась происками евреев и ведьм или Божьим наказанием, то сегодня в эпидемии виноваты китайцы и американцы" [3].
Конспирология повторяет ту картину мира, которая и так есть в нашей голове. Только она делает гораздо её более четкой, выпячивая многие темы. Причем если они присутствует в норме с вопросительными знаками, то теперь они стоят со знаками восклицательными. Акцент на врагах открывает нам видоизмененную картину мира. Мы готовы ей поверить, поскольку никто не говорит так уверенно, как это делают конспирологи.
А. Панченко так описывает работу конспирологии: "Во всем происходящем вокруг нас, в том, что творится в обществе, в том, что творится вообще в мире, люди видят происки каких-то тайных сил. Это могут быть отдельные группы этнического, религиозного характера, масоны, «сионские мудрецы», те и или иные профессионалы, например, врачи, которые изобрели СПИД и на нас его пробуют, и так далее. Этими силами могут быть целые государства. Вот сейчас в нашей стране очень активно муссируется идея особого американского заговора против России. Но в любом случае важно, что такая группа действует тайно, а ее цели имеют негативный характер" [4].
И еще: "Здесь можно говорить о мотивации эмоциональной. Хотя это не единственный ответ. Вообще, когда говорят и о теориях заговора, и о близких к ним фольклорных текстах, которые называются городскими легендами, современными легендами, то часто их смысл видят в выражении специфических для современного общества страхов и тревог. Был такой немецкий социолог Ульрих Бек. Он придумал термин «общество риска». Чем сложнее становится общество, чем сложнее экономические процессы и чем интенсивнее информационные потоки, тем более дезориентированным человек себя чувствует. Он уже не может понять, что вокруг него происходит. И теории заговора как бы упрощают наше представление об этом сложном обществе. Настоящий конспиролог случайностей никогда не допускает".
Получается, что усложнение общества, а мы все время идем по этому пути, будет создавать все лучшую почву для конспирологии, поскольку есть пределы нашего разума. Когда мы не понимаем чего-то сложного, мы с радостью подменяем его простым.
Конспирология – это решение нерешаемого, поскольку с точки зрения конспирологов от нас многое сознательно скрывают. И тут истины открываются широкой публике.
У В. Соловья есть интересное наблюдение о связи конспирологии с профессией человека: "математики и физики более склонны к конспирологии, чем гуманитарии, потому что гуманитарий, который имеет дело с социально-политическими процессами, наблюдает их хаотичность и алогичность. А математики в это не верят, для них не существует хаоса. А если вдруг хаос, они ответят: ”этот хаос управляемый”, ”этот хаос искусственный” (весело смеется). Так что конспирология всегда была и будет с нами. Надо отдавать себе в этом отчет и понимать, что ее влияние будет усиливаться в ситуации стихийных бедствий, катастроф и неожиданных вызовов, с которыми сталкивается человечество" (там же).
То есть вновь, мы видим то, то хотим увидеть, только плюс еще сквозь профессиональные очки. А они в свою очередь не только расчищают горизонт, но и выступают в роли своеобразной подсказки. Мы всегда видим то, что должны увидеть, исходя из своего опыта, интереса и профессии.
Б. Козловский замечает: "Ремарка на полях: фейк-ньюс — это атом большой истории. А теория заговора — это большая разветвленная мифологическая идея, которая вызывает готовность к погрому, и потом какая-нибудь маленькая новость становится непосредственным триггером. Люди довольно долго находились под воздействием историй про замешивание крови христианских младенцев в мацу, и потом какая-нибудь мелкая потасовка вполне может вызвать погром. Интересна связь между этими двумя вещами: все сфокусировались на том, что основной формой присутствия лжи в нашей жизни является новость, недостоверное сообщение о каком-либо факте. Но пока этот факт не вписан в нашу картину мира, пока он не подходит, как ключ к замку, к какой-то системе идей, он не способен выстрелить. И это тоже отдельный предмет для изучения" [5].
И мнение А. Архиповой: "Мы все помним, как в 2016 году разворачивалась истерика вокруг так называемых «групп смерти». Это группы в «ВКонтакте», там сидят специальные злобные кураторы, нанятые Западом, которые выискивают самых талантливых детей и как-то их убивают. Потом, весной 2017 года, по родительским чатам начинает распространяться предупреждение: «Максимальный репост! В эту пятницу планируется массовое самоубийство пяти тысяч детей!» Мы спрашиваем родителей, распространяли ли они это сообщение и зачем они это сделали. Многие из тех, кто распространил, сказали: «Мы не знаем, правда это или нет, но кликнуть мне ничего не стоит. Лучше предупредить, чем не предупреждать». Во-первых, это принцип экономии усилий. Проверять наша Мариванна не будет, потому что это требует от нее гораздо больше усилий. А во-вторых, если мы видим угрозу и даже на долю процента предполагаем, что она опасна, мы стремимся предупредить окружающих. Совокупность этих двух факторов — экономии усилий и ощущения угрозы — приводит к тому, что фейк начинает распространяться" (там же).
Мы всегда считаем себя людьми будущего, но прошлого в нас так много, что это вряд ли может считаться справедливым. Мы знаем только то, что дает нам знать нахождение в данной точке пространства и времени. Знания из будущего расположены в заоблачных высотах. Их у нас нет, хотя мы можем ощущать, какими именно они будут. Но ощущение – это только возможное направление, но не реальные знания.
Добавим к этому и то, что коронавирус привел к еще большему погружению в виртуальную реальность, отсюда тоже идет погружение в конспирологию. Китайские данные, к примеру, таковы: "Как следует из отчета, подготовленного китайской Ассоциацией разработчиков игр и исследовательской компанией IDC, в первом квартале выручка рынка видеоигр в Китае выросла на 25,2% по сравнению с четвертым кварталом 2019 года, до 73,2 млрд юаней ($10,3 млрд). Особенно сильный рост выручки показали мобильные игры — в этом секторе она увеличилась за квартал на 37,6%. По данным компании Sensor Tower, число скачиваний игр в магазине приложений Apple AppStore в Китае с началом эпидемии выросло на 27,5%, а выручка от них — на 12,1%" [6].
Это видеоигры, точно такие же данные идут и по телесериалам [7 – 12]. Nielsen зафиксировал рост медиа потребления в Италии, Южной Корее и США на 60% больше. Disney+ получил более 50 миллионов глобальных подписчиков всего за несколько месяцев [13]. И такой рост затронул всех, например, в марте смотрение выросло на 34% в соответствии с данными Nielsen. Коронавирус массово заставил всех сидящих дома переселиться в виртуальный мир, где все понятно и не так страшно.
И если будущее там тоже выглядит мрачновато, но за него хоть можно еще побороться, как это происходит в новом сезоне "Мира дикого Запада", где искусственный интеллект руководит каждым твоим шагом, и мир движется единственно верным путем.
Если вернуться к привязке к мягкой силе, то, скажем, японский пример демонстрирует очередной раз ее роль современном мире. Исследователи подчеркивают: "Преимущества, возникающие от применения двух типов силы, не могут быть так легко отделены друг от друга. Например, когда речь идет о союзных отношениях, эффективная политика мягкой силы облегчает обращение к другим, когда страна нуждается в помощи в сфере жесткой силы. И наоборот, использование жесткой силы имеет последствия мягкой силы для выстраивания доверия и предоставления подтверждения стратегическим партнерам и союзникам" [14].
Японский пример интересен еще и тем, что это не чистая теория – в 2002 г. японское правительство проводило свою собственную кампанию Cool Japan для популяризации японской культуры за рубежом. Это и японская кухня, и аниме, и Hello Kitty, и музыка в стиле J-pop, и потребительская электроника.
Это важно по той причине, что перед нами полное отсутствие насилия, а только мягкое подталкивание в нужном направлении. И за этим, конечно, будущее там, где правят мозги, а не сила. Только конспирология является еще одним методов воздействия, поскольку она обводит мозги вокруг пальца.
Для этого конспирологи выстраивают ментальные переходы между людьми событиями, которые где-то и в чем-тот строятся на правде. Но в целом создается искаженная картина, поскольку если, условно говоря, по этой улице может проехать танк, то это не говорит о том, что он там ездил.
Такой яркий пример как обвинения против Билла Гейтса, захватившие и институт Пербрайт, который работает над вакцинами. Фонд Гейтса является одним из доноров исследований вакцин. Институт работает с Оксфордским университетом для тестирования потенциальной вакцины против вируса на свиньях. Так делается прежде чем тестирование переходит на людей [15]. В результате Билл Гейтс стал главным обвиняемым в глазах конспирологов в создании биооружия для своего последующего обогащения. То есть набор отдельных событий теперь оказался связанным новой тайной историей.
Конспирология и фейки всегда хороши и интересны только тогда, когда они повествуют не о нас. Это приятно смотреть на экране, но когда мы сами становимся действующими лицами, ничего хорошего в этом мы не увидим. Нам придется спрятать свою голову от всех этих ужасов, которые наступают со всех сторон.
Литература
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Історії розповідали біля багаття і це вважається початком сторітелінгу. Тепер історіями можна ділитися через континенти, поширюючи ідеї та спогади, розповідаючи про мрії та мотиви, вставляючи у звук відео та картинки. Історії стали коротшими, динамічнішими та вимагають підготовки 🙂
Академія української преси спільно з Національна спілка журналістів України (НСЖУ) за підтримки Friedrich Naumann Foundation Ukraine and Belarus запрошують на вебсемінар "Сторітелінг для початківців. Як створювати вірусний контент". Вебінар відбудеться 7-8 вересня 2020 року. До участі запрошуються журналісти, викладачі журналістики, студенти-журналісти та блогери.
За два дні ми навчимо:
- історія як спосіб легко розповісти про важливе
- 5 кроків пошуку мотивів
- структура сценарію і адаптація сценарію для різних соцмереж.
- інструментарій для мультимедійних історій
- як створити вірусний контент.
Переглянути програму можете ось тут
Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть АНКЕТУ >>>
Участь є безкоштовною.
Необхідно завантажити та встановити безкоштовний додаток Zoom (https://zoom.us/). Бажано завчасно розібратися з особливостями користування та в налаштуваннях, вибрати правильний ракурс для камери.
Мати ноутбук/мобільний із зарядним пристроєм (тривалість вебінару майже 4 години), обов’язкова наявність веб-камери (вбудованої камери ноутбуку, камери смартфону) та мікрофону. Зверніть увагу на стабільність інтернет з’єднання.
Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення.
Кількість місць для вебінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту або за вказаним під час реєстрації номером телефону.
Юлія Кулик, 050-734-45-79, info@aup.com.ua
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Ми переконані, що корабель пливе завдяки команді. І якщо пару століть тому успішність шляху залежала від уміння читати карту, то в сучасному океані інформації орієнтуватися не так просто.
Теперішні реалії диктують свої правила управління штурвалом у морі дезінформації, маніпуляцій, фейків та пропаганди. Вони вимагають максимальної згуртованості екіпажу і професійності кожного, хто знаходиться на судні!
Проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» у 2019-2020 роках прийняв на борт чисельну команду з представників ЗВО та ІППО з усієї України!
Але ми твердо впевнені, що ще багато вмотивованих і активних учасників бажають долучитися до нашої інфомедійної подорожі!
🚢 (!)ТОМУ
Якщо місце Вашої роботи ЗВО чи ІППО України, які вже беруть участь у проєкті, перелік дивіться тут>>>
🚢 (!)ТО
Крізь лінзу масштабного бінокля, ми видивляємося САМЕ ВАС, викладачі та методисти ІППО та ЗВО! Для того, щоб запропонувати насичений медіаграмотний круїз, в якому немає місця медійним маніпуляціям та омані.
🚢 Наші пропозиції:
⚓базове навчання інфомедійної грамотності (дві практичні онлайн-сесії);
⚓ онлайн-навчання щодо методології інтеграції інфомедійної грамотності в навчальний процес (9 шляхів);
⚓ онлайн-навчання з інтеграції інфомедійної грамотності у різні предмети;
⚓ відеокурс щодо онлайн інструментів в освітньому процесі.
🚢 Проєктні умови:
Мета проєкту — включення навичок критичного сприйняття інформації до навчальних програм ЗВО та ІППО як сталої частини стандартного навчального процесу. Ми надаємо методичну підтримку освітянам під час інтеграції інфомедійної грамотності у навчальні матеріали. Всі учасники мають вільний доступ до матеріалів проєкту.
Якщо Вам цікава пропозиція, просимо заповнити заявку до 20 вересня за посиланням: https://bit.ly/l2d_anketa
Запустіть медіаграмотну хвилю від себе! Нехай нею «накриє» якомога більше небайдужих людей!
Будемо вдячні за репост.
18 та 19 серпня 2020 року в Харківській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася презентація проєкту для дітей-блогерів, що створюють контент та педагогів, які займаються медіаосвітою.
Батьки, вихователі та педагоги мають зацікавлювати молоде покоління в знайомстві та освоєнні медіаінструментів. Саме для цього було створено онлайн-гру у вигляді цікавого квесту «Я медійник».
Посилання на гру: https://game.novykadr.com.ua/
«Я медійник» — захопливий квест, в процесі проходження якого учасник навчається основних понять, правил та стандартів роботи з інформацією. У результаті гравець навчається критично мислити, відрізняти маніпулятивні меседжі та формулювання, обережно відноситися до того, що розповсюджує.
Переваги саме такого формату в необтяжливості, легкості сприйняття та зрозумілому, звичному для більшості підлітків місці розташування гри — в онлайні. «Я медійник» ідеальний посібник та методичний матеріал для вихователів, педагогів, які беруть участь у підготовці дітей до турнірів юних журналістів та для роботи в медіагуртках.
Онлайн-гра «Я медійник» стає інструментом, що об’єднує школярів та вчителів, бо навчання проходить «на території» підлітків, що підвищує їх довіру до знань, наданих таким шляхом та значно полегшує навчальний процес для педагога.
За кожним рішенням, яке приймає гравець, стоїть обґрунтування, що спирається на законодавчу базу. Гравцям демонструються наслідки того чи іншого рішення в максимально наближених до реальності ситуаціях.
Гру було розроблено командою журналістів, фахівців з медіа та освіти для дітей, що об’єдналися задля спільного проєкту. Ідейна натхненниця «Я медійник» Катерина Усмєнцева, керівниця медіашколи «Новий кадр», Олена Зіненко, журналістка та медіадослідниця, Ольга Кравець, журналістка.
«Досвід спілкування з підлітками показав, наскільки їм важко сприймати величезний потік інформації. Тому на своїх заняттях з журналістики ми з дітьми грали, даючи можливість кожному побути в ролі редактора, журналіста, отримувати редакційні заняття і перевіряти інформацію.
Саме так і народилася думка, що ми можемо зробити це для дітей які не займаються в спеціалізованих гуртках і не отримують навичок та знань медіаосвіти в масштабному форматі.
До команди були підібрані фахівці абсолютно з різних галузей: розробники задіяли функціонал викладача, режисера, медіафахівця, журналіста. Поєднати закони програмування і нашу задумку було новим цікавим досвідом. Це зовсім не те ж саме, що зняти фільм або відеоролик. Команда гри радилася з ігротехніком і прислухалися до програміста.
Як тільки гра була запущена, почали надходити відмінні відгуки від досвідчених журналістів, учителів і, власне, підлітків. Зараз в планах повноцінне поширення цієї гри в першу чергу в багатьох школах, зацікавлених в медіаосвіті, серед команд турнірів юних журналістів, журналістів і вчителів», — підкреслила Катерина Усмєнцева.
Під час презентації онлайн-гри гості могли одразу зіграти та поділитися своїми враженнями. Також відбулося обговорення з авторами щодо варіантів її найкращого використання в роботі з дітьми, в шкільних та позашкільних закладах.
Розробка цієї гри та проведення цього заходу стали можливими завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Академії української преси та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
