Академія української преси в партнерстві з Міжнародною неурядовою організацією Internews оголошує результати конкурсу на отримання мініпроектів, що сприятимуть розвитку медіаграмотності під час інфодемії.

Засідання щодо обговорення заявок конкурсу мініпроектів «Інструменти медіаграмотності під час інфодемії» відбулося 29 квітня 2020 року. До складу журі увійшли: голова Комісії з журналістської етики, голова правління Громадського радіо Андрій Куликов, менеджерка медіаосвітніх програм Академії української преси Оксана Волошенюк, головний спеціаліст Директорату шкільної освіти Міністерства освіти та науки України Раїса Євтушенко та директорка Центру неперервної культурно-мистецької освіти НАКККіМ Ірина Шевченко. Також на засіданні був присутній програмний менеджер Internews in Ukraine Антон Іванов та координатор проектів Академії української преси Юлія Гуза.

Проекти були оцінені за наступними критеріями:

  • проект відповідає пріоритетним темам конкурсу;
  • цілі, завдання, види діяльності та очікувані результати є реалістичними та чітко визначеними;
  • проект може досягнути очікуваних результатів у зазначений період часу;
  • бюджет є реалістичним та обґрунтованим;
  • наявність інструментів вимірювання ефективності проекту.

У результаті із 59 заявок, що були надіслані на конкурс мініпроектів «Інструменти медіаграмотності під час інфодемії» журі обрали переможцями 5 організацій (загальний бюджет – 14714,02 доларів США):

Організація Назва проекту
1. Ініціативна група «Лідери освітніх ініціатив» «Бібліотека громади: інструменти медіаграмотності VS інфодемія»
2. ФОП Бікла Олена Володимирівна «Форум – театр на протидію інфодемії: інноваційний засіб у роботі публічних бібліотек малих міст Полтавської і Київської  областей»
3. Громадська організація «Дитячий телевізійний театр «Юрашки» «Створення на базі Львівської обласної бібліотеки для дітей «Школи медіаграмотності для старшокласників»
4. ФОП Усмєнцева Катерина Пізнавальна гра “Я — медійник”»
5. Громадська організація «Центр аналітики і розслідувань» – фактчек-медіа проект «БезБрехні» «Інтерактивні квізи, як інструмент медіаграмотності для протидії фейкам і дезинформації про COVID-19»

Дякуємо усім, хто зацікавився конкурсом та надіслав пропозиції проектів. Ми сподіваємося, що вони будуть підтримані та реалізовані у майбутньому.

При виникненні запитань звертайтесь до асистента проектів АУП Валерії Рябик за телефоном 067-372-27-33 або за електронною адресою valeriark@aup.com.ua

Проведення цього заходу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Академії української преси та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

У цьогорічний Всесвітній день свободи преси українські журналісти та ЗМІ, як і наші колеги у інших країнах, тривожимося насамперед про загрози, які нашій професії принесла епідемія коронавірусу.

Як уберегти своє здоровя, своїх колег та рідних, продовжуючи виконувати професійний обов’язок? Як забезпечити аудиторію оперативною та перевіреною інформацією, так важливою у часи надзвичайної ситуації? Як вижити самим редакціям ЗМІ, яких уже «косить» вірус, що спричинив і надзвичайну економічну кризу?

а підстави тривожитися за захист своїх прав, свободи слова та незалежності у українських журналістів є не лише через нові виклики, що постали у ці два місяці карантину.

Всесвітній день свободи преси, як зазначає Комісар Ради Європи з прав людини Дуня Міятович, є приводом, «щоб зробити паузу та висловити подяку журналістам та медіа-професіоналам за їхню неоціненну працю задля загального блага. Ми повинні визнати, що вони жертвують собою та своїми сім’ями заради нас».

Але 3 Травня – це і нагода визначити «ворогів преси».

«Ворогами» можуть бути конкретні посадовці (наприклад, 10 років тому президента Віктора Януковича було визнано «Ворогом преси №1 у 2010 році»), а можуть бути і явища чи негативні фактори. Все, що демонструє очевидну ворожість, зорієнтованість на послаблення журналістської професії.

Отже, сім фігурантів, з яких Національна спілка журналістів України укладає власний

АНТИРЕЙТИНГ «ВОРОГИ ПРЕСИ – 2020»:

  1. ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ.

Професія журналіста в Україні небезпечна для здоров’я та життя. Про це можуть свідчити десятки і сотні моїх колег, побитих при виконанні професійних обов’язків. І мова не про виняткові обставини і глобальні непередбачувані події, як масові побиття при висвітленні протесту на Майдані у Києві у 2013-2014 роках чи поранення або полон журналістів на Донбасі. Щомісяця в мирній Україні б’ють журналістів. Минулого року «Індекс фізичної безпеки журналістів України», який укладає НСЖУ спільно з партнерськими ГО, зафіксував 75 випадків застосування сили до працівників ЗМІ. У 2018 році їх було 86, а з початку 2020 року – майже 30. Не погроз, не онлайн-образ і цькування у соцмережах, а накидання на журналістів з кулаками. Вадима Комарова у Черкасах рік тому було убито! Тепер ось в Україні епідемія, то змушені фіксувати напади громадян на журналістів, які просто виконують свою роботу, розповідаючи про дотримання чи недотримання карантину.

  • СИСТЕМНА БЕЗКАРНІСТЬ.

Неприпустимо високий рівень фізичної агресії в Україні можливий через відсутність прецедентів вагомого покарання за злочини проти журналістів. Справи або не доходять до суду, або тягнуться роками, або злочинці відбуваються легким переляком. Адже серйозним покаранням не можна сприймати штрафи у кілька сотень гривень або визнання винуватості з одночасним звільненням від покарання через закінчення строків давності. У листопаді 2019 року уперше за 10 років таки відбулися спеціальні парламентські слухання з фізичної безпеки журналістів. Фактично, це був форум постраждалих журналістів. І проведення таких слухань, які попередній парламент роками відмовлявся проводити, це реальна заслуга нової Верховної Ради. (Щоправда, досі це єдина заслуга ВР щодо підтримки журналістів та медіа…). Так само від моменту слухань керівництво МВС та Національної поліції суттєво змінили підхід до реагування на повідомлення про перешкоджання журналістській діяльності. І принаймні зараз порушення проваджень за «журналістськими» статтями Кримінального кодексу відбуваються оперативно. У окремих резонансних справах, як-от підпал у січні цього року у Львові авто журналістки «Радіо Свобода» Галини Терещук, правоохоронці звітують про встановлення виконавця та замовника злочину. Але цього недостатньо, щоб не говорити про системну безкарність…

  • ВОЛОДИМИР БОРОДЯНСЬКИЙ.

Автор скандального законопроекту, який передбачав кримінальну відповідальність для журналістів та запровадження державних органів цензури, – очевидний фаворит Антирейтингу «Ворогів преси». Попри те, що пана Бородянського відправлено у відставку, його відверті наміри втручання у журналістську діяльність, декларуючи «боротьбу з дезінформацією», спричинили тривалий негативний ефект. І у вигляді критики міжнародних організацій, і у вигляді тотальної недовіри журналістів до інформаційної політики Уряду та Міністерства культури. Це треба було додуматися, щоб у країні, яка за всіх Президентів гаряче відстоювала право вільно говорити, пропонувати посилати журналістів на виправні роботи чи у в’язницю!

  • ПОЛІТИЗАЦІЯ ТЕМИ СВОБОДИ СЛОВА.

Багатьма новими політиками в Україні свобода слова оцінюється як технологія, а не демократичне благо. І захищати вони хочуть «свою» владу та повноваження, а не «чиюсь» свободу. Як результат, у нинішньому парламенті суттєво послаблені можливості ефективного захисту прав журналістів та ЗМІ. Монобільшість зберегла у цьому скликанні декоративний (лише 5 народних депутатів) Комітет свободи слова, але наділила його мінімальними повноваженнями. Тепер інформаційна політика у Верховній Раді «потонула» у глобальній гуманітарній політиці. Відповідно, замість ініціатив на підтримку та розвиток незалежних ЗМІ, пріоритетом обрано посилення медіарегулювання (через проект Закону «Про медіа»). Так само Комітет з гуманітарної та інформаційної політики не поспішає заповнювати вакансії у складі Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Цим демонструє, що для нього регулятор – це політичний актив влади, а не незалежний арбітр медіасфери. І у нинішній час економічної кризи, викликаної епідемією, у парламенті та уряді, на відміну від Великобританії, Іспанії, КанадиЛитви не втілюються ініціативи, спрямовані на виживання медіа. Частково про ЗМІ йдеться у глобальному пакеті з підтримки креативних індустрій, який напрацював Голова Комітету з гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко, але журналісти та редактори, особливо місцевих ЗМІ, себе у цих пропозиціях не бачать. В країні не вирішується навіть елементарне питання дозволу для роботи газетним кіоскам під час карантину (про це майже два місяці просять видавці із Запоріжжя, ХерсонуЧернівців. Торгівля пресою дозволена навіть у найбільш постраждалих від коронавірусу Великобританії, Італії, Іспанії…). Та яка там економіка. В Україні навіть ніхто з топ-урядовців не подякував журналістам за ту важливу роботу, яку вони, ризикуючи здоров’ям, виконують у час епідемії. Ми ж не Великобританія, де уряд відносить професію журналіста до категорії «ключових працівників», а Міністр культури особисто пише листи до 100 найбільших брендів із закликом розміщувати рекламні бюджети у національних та місцевих медіа…

  • БАЙДУЖІСТЬ

Топ-чиновники, захоплені перемогами цифрових технологій, відверто зізнаються, що журналісти їм не потрібні. Цей сигнал підхоплюють чиновники на місцях. Відповідно, ігноруються журналістські запити і розслідування. Формується окрема реальність: журналісти та їхня аудиторія (тобто, більшість українців) окремо і окремо – безвідповідальні політики. Така байдужість чиновників послаблює демократію в країні, адже преса не здійснює дієвого громадського контролю.  Також і громадяни недостатньо демонструють усвідомлення місії професії журналіста та до ЗМІ демонструють винятково споживацьке ставлення.

  • ЕКОНОМІЧНІ ЗЛИДНІ

У одній з найбідніших країн Європи, якою є Україна, ЗМІ є або дотаційними, або бідними. «Журналістика перестала бути «кормящєй» професією», – так кілька місяців тому під час дискусії в Полтаві прокоментував жебрацький рівень зарплат у ЗМІ перший заступник головного редактора газети «Полтавський вісник» Віталій Скобельський. Журналісти у регіонах отримують низьку зарплату – 4-6 тисяч гривень, поширеним є безробіття.

  • ДЕЗІНФОРМАЦІЯ

Недостовірна інформація, маніпуляції або поверхова і непрофесійна журналістика – ще один ворог преси. Дезінформація підриває довіру до ЗМІ і журналістів та негативно впливає на суспільне життя. Але боротьбу з фейками, яку мають вести уряди, в авторитарних країнах чи незрілих демократіях, таких як Україна, чиновники використовують для боротьби із неручними журналістами.

Всесвітній День свободи преси зустрічаємо в умовах пандемії та карантину. COVID19 посилює «ворогів преси» та вимагає від журналістів згуртованості та сили волі для виживання професії та себе у ній.

Як зазначає Міжнародна федерація журналістів, «З самого початку пандемії журналісти довели важливу роль для суспільства — обробляючи нескінченний потік даних, пояснюючи наукові терміни і, що найважливіше, контролюючи дії політиків, ставлячи їм незручні питання та викриваючи інституційні невдачі. Завдяки їхньому запалу, журналістика, як суспільне благо, продовжувала процвітати,  забезпечуючи основу нашої демократії».

Шановні колеги! З Днем свободи преси! Ганьба – ворогам! Подяка усім журналістам та медіа-професіоналам, що працюють на захисті правди та справедливості!

Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України, член виконкому Європейської федерації журналістів

Джерело: http://nsju.org/novini/vorogy-presy-ukrayina-2020/

Як знайти експерта, які запитання поставити, як сформулювати тему і що може зацікавити аудиторію - вивчали на дводенному вебінарі "Стандарти журналістики в умовах пандемії та кризи" 29-30 квітня, яку провела Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.

Координатор проектів фонду Володимир Олійник відзначив роль журналістів у формуванні демократичного суспільства, створенню плюралізму думок та втіленню ліберальних цінностей в умовах демократичного розвитку України. А також наголосив, що фонд намагається гнучко реагувати на сучасні виклики, зокрема, підтримує ініціативи АУП в сфері підвищення кваліфікації журналістів та блогерів, щодо відповідального висвітлення теми пандемії, дотримання прав людини та журналістських стандартів.

Президент АУП, доктор Валерій Іванов вважає, що сьогодні не існує альтернативи дотримання професійних та етичних стандартів у роботі журналіста.

- Тільки ґрунтовна підготовка матеріалу, посилання на перевірені та верифіковані джерела, розділення особистої думки чи припущень від реальних фактів - запорука підтримки високої довіри аудиторії до медіа, - вважає Валерій Іванов.

На другий день вебінару розглядали в яку сторону відрізняється висвітлення медичних тем в медіа, коли мова йде не про взагалі медичну тематику, а стосується пандемії.

З однієї сторони журналіст розривається між правом суспільства знати, а з іншої - правом людини на збереження медичної інформації про стан здоров’я (факт звернення до лікаря теж належить до конфіденційної).

Крім того, 30 квітня на вебінарі розглядали за якими етичними принципами будувати журналістську роботу в умовах емоцій, політичного популізму, страху за життя знайомих та рідних. Вивчали кейси роботи журналістів в різних країнах та як журналістська етика трактує право повідомляти навіть конфіденційну інформацію в інтересах аудиторії.

Експерт з питань розвитку Директорату медичних послуг МОЗ України Євген Гончар розповів про стан другого етапу реформи, протоколи лікування covid-19 та основні ресурси, де журналіст може отримати офіційно підтверджену інформацію.

Учасників цікавили практичні речі: чи можливо вимагати від сімейного лікаря змінити курс лікування або назначити додаткове обстеження, якщо лікар вважає, що не треба; куди скаржитися в разі надання медичним закладом неповної інформації про процедуру чи місце обстеження чи лікування; які кроки втілює МОЗ України, враховуючи перебіг захворювань на коронавірус та багато інших.

Завершився вебінар груповою роботою зі створенню шаблонів матеріалів на медичну тематику. Зізнаємося, котики не лише допомогли створити перший матеріал, але й накидали теми на наступні три матеріали.

Автор: Лаура Маргарян

Фейки, маніпуляція, правда, вірусні перепости, неповнота інформації та спеціальне спотворення - щоб не загубитися у сучасному просторі інформації про covid-19 Академія Української Преси за підтримки Фонду Конрада Аденаура запрошує на вебінар “Школа фактчекерів: викривати фейки, протидіяти дезінфоромації”. Вебінар відбудеться 28-29 травня 2020 року.

За два дні ми:
– покажемо, чим живиться фейк;
– розкажемо про побутові фейки та маркери їх розпізнавання;
– навчимо спростовувати фейки: структура матеріалу, на які джерела та експертів можна і треба посилатися;
– роз’яснимо основні критерії споживання інформації;
– виконаємо практичні завдання з підготовки журналістських матеріалів.

Переглянути програму ви можете ось ТУТ >>>

Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть АНКЕТУ >>> 

Участь є безкоштовною.

Необхідно завантажити та встановити безкоштовний додаток Zoom (https://zoom.us/). Бажано завчасно розібратися з особливостями користування та в налаштуваннях, вибрати правильний ракурс для камери.

Мати ноутбук/мобільний із зарядним пристроєм (тривалість вебінару майже 5 годин), обов’язкова наявність веб-камери (вбудованої камери ноутбуку, камери смартфону) та мікрофону. Зверніть увагу на стабільність інтернет-з’єднання.

Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення.

Кількість місць для вебінару обмежена.

Учасникам, яких буде відібрано до участі, 27 травня о 17:00-18:00 прийде повідомлення на електронну пошту або за вказаним під час реєстрації номером телефону.
______________
Контактна особа:
Юлія Кулик, 050-734-45-79, info@aup.com.ua

Щоб не загубитися у сучасному просторі самоізоляції та навчитися готувати якісні журналістські матеріали Академія української преси спільно з Національною спілкою журналістів України за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу запрошують на вебінар "Стандарти журналістики в умовах пандемії та кризи". Вебінар відбудеться 11-12 травня 2020 року. До участі запрошуються журналісти, викладачі журналістики та студенти-журналісти.
 
За два дні ми навчимо:
  • як не потрапити під вплив паніки та емоцій;
  • якісно та свідомо висвітлити пандемію в Україні;
  • як визначати та реагувати на дезінформацію та фейки;
  • на які джерела та експертів можна і треба посилатися;
  • проведемо онлайн-конференцію з представником МОЗ та вірусологом;
  • виконаємо практичні завдання з підготовки журналістських матеріалів.
Переглянути програму ви можете ТУТ
 
Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть АНКЕТУ >>>
Участь є безкоштовною.
 
Необхідно завантажити та встановити безкоштовний додаток Zoom (https://zoom.us/). Бажано завчасно розібратися з особливостями користування та в налаштуваннях, вибрати правильний ракурс для камери.
 
Мати ноутбук/мобільний із зарядним пристроєм (тривалість вебінару майже 5 годин), обов'язкова наявність веб-камери (вбудованої камери ноутбуку, камери смартфону) та мікрофону. Зверніть увагу на стабільність інтернет з'єднання.
 
Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення.
Реєстрація завершується за 1 день до початку заходу (28 квітня о 10:00). Кількість місць для вебінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, 28 квітня о 17:00-18:00 прийде повідомлення на електронну пошту або за вказаним під час реєстрації номером телефону.
Контактна особа:
Юлія Кулик, 050-734-45-79, info@aup.com.ua
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Для блогерів, про блогерів, від блогерів. Як розкрутити пост, записати відосік і не пошитися у дурні, розповсюджуючи фейк. Академія української преси покаже, розкаже, надихне і перевірить чи справитесь ви з цим завданням. Реєструйтесь!
 
Щоб не загубитися у сучасному просторі самоізоляції та навчитися готувати якісні журналістські матеріали Академія української преси спільно з Національною спілкою журналістів України за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу запрошують на вебінар “Інфотейнмент для блогера під час карантину. Як не розповсюджувати фейки і створювати якісний контент”. Вебінар відбудеться 6-7 травня 2020 року. До участі запрошуються журналісти, викладачі журналістики, студенти-журналісти та блогери.
 
За два дні ми навчимо:

1. Природа фейків. Вірусні пости (в основному відео). Спростування фейків, які розходяться по інтернету і репостяться блогерами-мільйонниками.
2. Де брати достовірну інформацію? Верифікація джерел, фактчекінг наявної інформації.
3. Сила заголовків/тем. Робота з неймінгом. Як називати матеріали, щоб викликати довіру, але й завойовувати аудиторію?
4. Пошук тем і героїв для матеріалів/постів в умовах карантину. Як перевести роботу онлайн? Про що писати, знімати?

Переглянути програму можете ось тут

https://www.aup.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/program_23-24.04.20_ukr_2.docx

Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть АНКЕТУ >>> 
Участь є безкоштовною.
 
Необхідно завантажити та встановити безкоштовний додаток Zoom (https://zoom.us/). Бажано завчасно розібратися з особливостями користування та в налаштуваннях, вибрати правильний ракурс для камери.
 
Мати ноутбук/мобільний із зарядним пристроєм (тривалість вебінару майже 5 годин), обов'язкова наявність веб-камери (вбудованої камери ноутбуку, камери смартфону) та мікрофону. Зверніть увагу на стабільність інтернет з'єднання.
 
Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення.
Реєстрація завершується за 1 день до початку заходу (5 травня о 10:00). Кількість місць для вебінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, 5 травня о 17:00-18:00 прийде повідомлення на електронну пошту або за вказаним під час реєстрації номером телефону.
Контактна особа:
Юлія Кулик, 050-734-45-79, info@aup.com.ua
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

Георгий Почепцов

Любая власть любят управлять мозгами своих граждан, но некоторые власти любят это больше других. Советский человек сталкивался с идеологией в школе и институте, в кино и театре, но в физическом мире это были праздники, которые также, как памятники и названия улиц и площадей, тоже руководились идеологией. Советская идеология, будучи новой в момент своего появления, нуждалась во внешних реализациях физического порядка для того, чтобы более явственно закрепиться в массовом сознании. Необходимость в них была еще сильнее по той причине, что происходила смена символической системы: дореволюционную заменяла советская. Новый год исчез после 1917 года, но потом вернулся, и это был, наверное, единственный советский праздник не имевший идеологического наполнения. Но календарно он был очень точен, знаменуя приход нового цикла.

Праздники должны способствовать объединению внутри страны, поскольку способны генерировать (или имитировать) согласие по поводу ее идеологических мифов. Они манифестируют это согласие демонстрациями и парадами, по сути демонстрируя подчиненность человека новым ритуалам.

Официальные ритуалы, как и неофициальные, манифестируют единство поведения, соответствующее идеологическим требованиям времени. Ритуал очень важен, поскольку незнание ритуального поведения выводит человека из круга "своих".

Советская идеология разделила календарный год на праздники, как до этого это делали и народная культура, и религия. Новые праздники наполнили новым содержанием. 1 мая крепил солидарность с рабочим классом за пределами страны, 9 мая - демонстрировало силу и мощь страны, разгромившей внешнего врага. Это были официальные праздники, как и еще более важный праздник 7 ноября, который выступал как день рождения страны и скромно подавался как начало новой эры для всего человечества.

8 марта было самым последним во времени из возникших праздников. Его как очередной "красный день календаря" предложили спичрайтеры Л. Брежнева в поисках "изюминки" для доклада, который в этот момент писали. И поскольку новый праздник приносил и новый выходной, эта инициатива из уст вождя была воспринята населением на "ура". При этом данный праздник стал именоваться "международным женским днем" с отсылкой на Клару Цеткин, которая так назвала его, чтобы женщины всего мира могли собираться на митинги, чтобы привлечь внимание к своим проблемам. Но реально он стал просто женским, как 23 февраля из дня защитника отечества стало просто мужским праздником. В результате 8 марта мужчины поздравляли женщин, а 23 февраля - женщины мужчин. Все это вносило определенный колорит в будни советских служащих. Таким образом идеологическое наполнение этих праздников массовое сознание заменило бытовым. И под соусом официального праздника, включавшего и праздничный "Голубой огонек", люди дома праздновали нечто трансформированное из официального в домашнее, даже подарки дарили, что в принципе было бы невозможным, если воспринимать этот праздник чисто официально.

Другие идеологические праздники, не прошедшие такой трансформации, не только во временном плане делили год, но и акцентировали свою политическую составляющую. 1 мая, например, было днем солидарности трудящихся.

Но это было условное наполнение. Какая могла быть солидарность с рабочими всего мира? Тем более с миром, закрытым железным занавесом. Например, реальную солидарность мы могли увидеть только сейчас для случая коронавируса, когда разные страны массово включились в помощь друг другу.

Идеология всегда будет сильнее отдельного человека. Он может ее отвергать на внутреннем уровне, но на внешнем уровне он все равно находится внутри, подчиняясь ей, он же не будет приходить на работу в день, который страной признан как выходной.

Слова как символы - это триггеры того или иного поведения. Они нужны, чтобы предопределять физическое поведение. По этой причине, например, так называемый рефлексивный контроль в случае информационной войны становится управлением восприятия. Этот способ управления дает нужные изменения поведения. Самым известным примером стали "зеленые человечки" ("ихтамнеты"), которые хоть и держали в руках автоматы, но блокировали ответные действия. Крым оказался потерянным в том числе и из-за такого рефлексивного управления.

История любой страны становится историей побед над врагами. Чем сильнее враг, тем громче победа. Так формируется виртуальная модель мира, которая более важна, чем модель физического порядка.

"Враг" никогда не может победить, ибо тогда он перестает быть "врагом" и становится "другом", так как меняется точка отсчета.

Пропаганда порождает множество мыслей и слов, делая это на большом повторе, еще и потому, что не хочет оставлять человека наедине со своими мыслями. Пропаганда же хочет, чтобы транслируемые ею мысли стали в центре вселенной человека. Тогда "чужим" мыслям негде будет приткнуться.

Есть чисто психологический феномен, которым никто не объяснял роль пропаганды, но он несомненно работает. Человек считает истинными те мысли, на понимание которых затрачивается наименьший объем времени. Если пропаганда, особенно тоталитарная, характеризуется максимальным повтором, то и пониматься ее истины будут быстро, словно таблица умножения.

Человек любит праздники еще и потому, что они становятся временем, которое как бы принадлежит ему самому. К примеру, в Киеве, правда, в дочернобыльские времена 1 и 9 мая были началом купального сезона на Днепре и озерах вокруг.

Но праздники  играют и большую системообразующую роль. В прошлом они четко соответствовали  религии или идеологии. Условно "дикий мир" в нашей голове становился понятным и предсказуемым. Как говорилось в сатирических стишках: "Прошла зима, настало лето, спасибо партии за это". Это как бы утрированная форма пропагандистской максимы, отражающая связь всего со всем, но под руководством КПСС.

Однотипно несла в мир осмысленность и религия, у которой  тоже не бывает исключений. В. Багдасарян, например, так говорит о роли религии: "Средневековое общество являлось обществом религиозным, и Церковь играла в нем Системообразующую роль. Отношения в общине верующих предполагало участие в религиозных ритуалах, что подразумевало коллективность и контакты" [1]. Можно, описывая советское общество, повторить эту фразу, заменив слово "церковь" на "партия", а "общество религиозное" на "общество идеологическое". И это будет описывать ситуацию, где реакции общества будут детерминированы идеологическими соображениями, а не реальностью. И все это вытекает из смены модели мира - религиозная модель становится идеологической. Меняются и боги и жрецы, но сохраняется сакральность, которая становится тем серьезнее, чем выше мы поднимаемся вверх по иерархической лестнице.

Ответить на вопрос "кто ты", можно с помощью праздников, которые ты признаешь. Хотя и человек живет не в мире праздников, а в мире будней, идеологические и религиозные праздники создавали годичный цикл, важный в своих повторах со времен существования человечества.

Т. Томас определяет советский (российский) рефлексивный контроль следующим образом как "способы передачи партнеру или оппоненту специально подготовленной информации, предназначенной для того, чтобы он добровольно принял предопределенное решение, нужное инициатору действия" [2]. По сути это информационное управление путем информационных интервенций в модель мира. В результате объект воздействия начинает видеть мир так, как это нужно, делая соответствующие этому миру действия. То есть идет, например, перекодировка информационных действий в физические, нужные субъекту воздействия.

Но ведь праздники это тоже вариант рефлексивного контроля поведения внутри страны, поскольку человек ставится в такие условия, что ему легче подчиниться коллективным требованиям, чем бороться с ними.

Истоки рефлексивного контроля находят в более далеком советском прошлом: "рефлексивный контроль, который лишь недавно было формализован в научно обоснованную теорию, существовал и использовался на практике всю советскую историю; рефлексивный контроль представляет собой интегральный аспект советского цикла принятия решений, являясь отражением советского акцента на целевом контроле среды для увеличения предсказуемости и создания "нужных условий"" [3].

Определенная правда в этом утверждении есть. Можно вспомнить, что любая кампания в СССР типа антиалкогольной обязательно начиналась с писем трудящихся, которые начинали печатать центральные газеты. То есть на следующем витке она развивалась на уже подготовленной почве. А набор писем трудящихся при многомиллионном населении можно найти в редакции на любую тему.

И еще одно мнение по сути опровергающее доминирующее представление о рефлексивном контроле как о менеджменте восприятия: "Многие люди рассматривают рефлексивный контроль как "менеджмент восприятия", но по моему мнению, это непонимание того, как трактовать восприятие, раскрывающее то, почему мы плохи в этом, а они  хороши. Они [русские] даже реально не задумываются о восприятии, их волнуют реакции, которыми они хотят управлять, или контролировать, наши реакции. Заставьте вашего противника принимать решения не в его интересах, а в ваших, и вы победите без войны" [4].

Это говорит американский специалист по психологическим операциям С. Пури. То есть он говорит о предварительной смене контекста принятия решений вашим  противником, подталкивающим его к принятию нужного для вас решения.

Пропаганда, если всмотреться в ее долголетнюю работу в СССР,  тоже занималась контекстом. С одной стороны, она занимала место в головах своими максимами типа "Слава КПСС", что не позволяла занять там место другой максиме, поскольку наша память и внимание ограничены в объемах. Это чисто количественная работа. С другой стороны, касаясь содержательной работы, она создавала логически замкнутый и понятный мир. В нем незаполненной конкретикой была только функция врага, которая могла все время меняться. И враг, как это ни странно, тоже позволял решать нужные проблемы. Это и мобилизационная экономика, и мобилизационная политика, когда людям предлагалось потерпеть до наступления лучших времен.  Лозунг "Все для фронта, все для победы" прекрасно работал и в мирное время, и даже лучше, чем в военное.

СССР был страной с усиленным контролем над населением, базой которого была признана идеология. Идеологию мы можем определить как виртуальную (ментальную) картину мира, акцентирующую те или иные характеристики мира, делая их доминирующими. Из этих базовых понятий выстраивались остальные как дружеские или враждебные им.

Советская идеология акцентировала как основной класс - рабочий, выстраивая вокруг него все остальные классы. Интеллигенция даже не дотянула до отдельного класса. Классы прошлой дореволюционной идеологии подвергались негативизму, к примеру, дворяне и некоторые другие были лишены права голоса.

Довоенная Германия в качестве точки отсчета взяли национальность и расу. Здесь однотипно "чужие" подвергались давлению. Это было также достаточно серьезное давление, например, к 1933 г. в Германии практически уничтожили коммунистическое движение.

В наше время само слово "пропаганда" стало нехорошим, его заменили модные слова типа информационных войн и операций, психологических войн и операций, когнитивных войн и операций. Правда, есть и существенное отличие. Пропаганда, как правило, была направлено на собственное население, которое по сути не могло уклониться от нее, поскольку куда бы не смотрел человек, всюду он видел информация из одного и того же источника. Вышеназванные современные подходы ориентированы больше на воздействие на чужое население. Пропаганда системно охватывала всю жизнь человека, информационные и другие операции реализуются в виде отдельных интервенций. Они не имеют возможности удерживать внимание населения все время. Пропаганда имеет такую привилегию.

Вот еще одно сопоставление современных подходов и советской пропаганды: "В отличие от пропаганды советских времен, которая была однонаправленным, идущим сверху вниз феноменом,современная информационная война охватывает мировую аудиторию, которая основана на нарратива и может их развивать. Домашняя, диаспорная и иностранная аудитории взаимодействуют с текущими событиями в реальном времени, проходя по онлайновым платформам типа социальных медиа. Эта динамика ставит задачу перед пропагандистами по предсказанию того, как и где нарратив будет изменяться, и до определенной степени существует возможность понять, как определенные политические группы будут интерпретировать нарратив и как они будут описывать его своим последователям" [5].

Но в принципе все это воздействие на массовое сознание, призванное создавать и удерживать в головах людей нужную модель мира. По сути в пропагандистской войне, как и информационной целью является превосходство: в информационной войне - информационное, в пропагандистской - пропагандистское.

Пропаганду движет идеология, которая задает ее ключевые положения. Если в давней картине мира год членился на отрезки с точки зрения природных и сельскохозяйственных особенностей, то религия накладывает на эту периодизацию цикл с ее точки зрения сакральных событий, давая свой собственный календарь. Он может давать "сбой" при климатических несовпадениях. Таким являются январские погружения, хотя исходно это были омовения в реке Иордан, где нет холодной погоды.

Праздники, дата их могут внезапно меняться в идеологической модели. Россия в 2020 году вдруг решила изменить дату окончания второй мировой с 2 на 3 сентября: "Именно Сталин лично в 1945 году определил этот день для празднования конца Второй мировой. Хотя в этот день ничего не произошло: капитуляция была подписана накануне (в том числе, российским генералом) в 9 утра по Токио, что и в Москве, думаю — разница 6 часовых поясов, то есть, в крайнем случае, в Москве было раньше, 1 сентября. Единственное, что произошло — Сталин выступил по поводу подписания акта о капитуляции. То есть, празднуется не само окончание войны, а выступление вождя по поводу окончания войны. Это ещё раз наглядно показывает, что празднование дня «победы» 9 мая это не результат разницы во времени между Москвой и Берлином. Это своеобразный хронологический барьер, железный хронозанавес, который был призван отделить подданных Кремля от остального мира" [6].

Праздники прошлых веков несли мистическую составляющую, в рамках них шло погружение в мифологию далекого прошлого. Советский праздник также шел по подобному пути возрождения прошлого, поскольку 7 ноября в колонне могли идти революционные матросы, а 9 мая - солдаты времен войны. Все это должно было "обновлять" социальную память, делать ее приближенной к новым поколениям.

Исследователи пишут: "Советские праздники стали столпами конструирования новой социальной реальности. Их основное значение заключалось в фиксации наиболее значимых достижений, утверждение положения СССР в мире. Несмотря на то, что после Великой Отечественной войны День Великой Октябрьской революции, казалось, стал менее значимым по сравнению с Днем Победы, этот праздник долгое время выполнял функцию формирования новой социальной идентичности советского народа" [7].

Человек строится не только на порывах, но и на уступках и подчинении. Идеологическими праздниками государство тестировало его на лояльность. Собственно говоря, так  действует и религия, создавая массу запретов  и предписаний, выполнение которых обязательно. Ученые предположили, что это работает против выхода из данной религии, поскольку тогда многолетниек усилия, затраченные на выполнение этих ограничений, пропадут.

Кстати, 23 февраля как праздник все время меняло свой смысл. С 1922 г. это был "День Красной армии",  с 1946 г.  - "День Советской армии", с 1949 по 1992 гг. - "День Советской армии и Военно-морского флота" [8]. А поскольку Советский Союз достаточно серьезно относился к войне и армии, то и праздник это был серьезный.

И самое главное то, что праздник как "красный день календаря" был свободным временем советского человека, поскольку на работу идти не надо было. А кто откажется от возможности не выходить на работу?

Однако все эти праздники по сути рухнули с приходом перестройки. Оказалось, что красивый "пластмассовый" мир строился на неправде, которую подгоняли под правду. Вот мнение Ю. Афанасьева и Г. Явлинского о том, что же такое была перестройка [9]:

- Ю. Афанасьев: "Вся современная Россия во всей своей феноменологической целостности и социокультурной системности, вместе со всей нашей историей, включая и протоисторию, есть ложь, миф, фальсификация, призрак, фантом. Нет ни одного существенного факта, события, явления, процесса в прошлом России и в ее настоящем, которые не были бы фальсифицированы или не представляли бы собой миф",

- Г. Явлинский: "Разговоров было очень много, но по существу смысл того, что тогда произошло, был исключительно в одном: на высшем уровне было принято решение, что люди могут говорить публично то, что они думают, и их за это не только не уничтожат и не посадят, но даже не уволят с работы. Этого никто не ожидал, ничего подобного не было с октября 1917 года. Появилась свобода слова, и ушел страх. Все. Остальные процессы развивались как следствие. Поскольку вся политическая система была построена на лжи, элемент правды оказал на эту систему сокрушительное влияние, и она развалилась".

И система потеряла свою устойчивость, признав роль неправды в ней, а вместе с ней рухнули и праздники. Они могли быть какими угодно хорошими, но за ними если не стояла прямо, то пряталась в тени неправда.

Литература

  1. Багдасарян В. Коронавирусный мир: постпандемические модели http://www.noravank.am/rus/articles/detail.php?ELEMENT_ID=18066
  2. Thomas T.L. Russia's reflexive control and the military https://www.rit.edu/~w-cmmc/literature/Thomas_2004.pdf
  3. Chotikul D. The Soviet theory of reflexive control in historical and psychocultural perspective: a preliminary study https://core.ac.uk/download/pdf/36723008.pdf
  4. Murphy J. Russia's reflexive control is subverting the American political landscape https://sofrep.com/news/russian-reflexive-control-is-subverting-the-american-political-landscape/
  5. Jaitner M. Russian information warfare: lessons from Ukraine https://ccdcoe.org/uploads/2018/10/Ch10_CyberWarinPerspective_Jaitner.pdf
  6. Кротов Я. Забыть Беслан и вспомнить Сталина: зачем перенесли дату окончания мировой войны https://newizv.ru/article/general/16-04-2020/zabyt-beslan-i-vspomnit-stalina-zachem-perenesli-datu-okonchaniya-mirovoy-voyny"
  7. Мартыненко Т.Е. Советские праздники как способ конструирования новой социальной идентичности https://cyberleninka.ru/article/n/sovetskie-prazdniki-kak-sposob-konstruirovaniya-novoy-sotsialnoy-identichnosti
  8. День защитника Отечества https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%B7%D0%B0%D1%89%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D1%82%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0
  9. Мы вступили в период распада https://lenta.ru/articles/2020/04/23/35/#0
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland

За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

Якщо вам сподобалася стаття – читайте схожі публікації в блогах на сайті АУП – https://www.aup.com.ua/category/blog/

Що таке інфотейнмент для блогера під час карантину? Це дізнавалися та застосовували на практиці учасники вебінару 23-24 квітня 2020 року. Ми знаємо та ділимося напрацюваннями про те, як не розповсюджувати фейки і створювати якісний контент!

Головний меседж: «Навіть під час самоізоляції та карантину люди мають право на розваги і цікаві історії, — вважає президент Академії української преси Валерій Іванов. — Наше завдання пояснити і навчити, щоб в гонитві за кліками і поширеннями, блогери дотримувалися базових етичних стандартів. В умовах пандемії, великої кількості фейків та недостовірної інформації, альтернативою медіа стають блогери, які не відмовляються від функції розваг, але займаються відповідальним інформуванням».

Вебінар був проведений Академією української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. Координатор проектів Фонду Володимир Олійник ознайомив учасників вебінару з політикою Фонду, напрямками роботи та цінностями організації, окреслив напрямки співпраці.

Як зняти влог, гарно виглядати в кадрі, де в квартирі знайти місце для запису відео, як обрати площадку для своєї — все це ми демонструємо, розказуємо і просимо повторити при зйомці відео на телефон на вебінарі, в режимі онлайн. Наші експерти завжди напоготові дати поради, як можна покращити ваш блог!

Ловіть декілька кадрів від наших учасників:

  • Журналісти з Луганської області тут>>>
  • Викладачі з Черкащини тут>>>
  • Бібліотекарі з Полтавщини тут>>>

 

Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

Автор: Лаура Маргарян

Георгий Почепцов

Мы живем во многих пространствах одновременно. Главные из них – физическое, информационное и виртуальное. Сегодня, когда коронавирус перевел людей на карантин, он занизил роль пространства физического, зато завысил статус информационного и виртуального пространств. Нам не хватает новостей, поэтому растет статус информационного пространства. Мы, получив много свободного времени, завышаем в результате статус виртуального пространства в нашей жизни. Наше время перетекло из физического пространства в информационное и виртуальное. А человек задается и определяется тем, где он живет, где проводит больше своего времени. В результате для многих сериалы стали жизнью, а жизнь – телесериалом. Кстати, то ли по наущению властей, то ли по собственной инициативе многие стриминговые сервисы на какой-то срок открыли бесплатное пользование своими ресурсами, еще дальше уводя людей от реальной жизни. Это явно увеличивает вероятность того, что мы на все будем реагировать по моделям героев телесериалов. Медиаграмотность должна направить свое внимание на то, чтобы увести нас от виртуальных ролевых моделей в пользу жизни.

Политика всегда конфликтна, коронавирус тоже оказался не только медицинской, но и политической проблемой, поэтому он вызвал череду конфликтов: и внутренних, и международных. Политики, и правительства постепенно "сжигают" свои биографии и свое будущее, хотя они лишь частично могут нести вину за то, что происходит. Но для населения именно их вина первична. Если они не смогут перевести эту вину на кого-то другого, то отвечать придется именно им.

Коронавирус – это источник множества фейков, которые начинают бродить в сети. Фейки всегда готовы дать нам руку и повести за собой. В той "темноте", которую принес с собой коронавирус, мы готовы ухватиться за любого, кто покажет нам выход из этой ситуации.

Однако коронавирус – слишком глобальная проблема, его не может решить локальное правительство. Коронавирус – достаточно специфическая проблема, медицинские вопросы трудно решать бюрократическими указами. Коронавирус – проблема с большой долей неопределенности, а бюрократия хорошо работает только с повторяющимися проблемами, хотя и их она не способна решить окончательно, поэтому они и являются повторяющимися. Вспомним, как элементарный приход снега каждый год становится неразрешимой проблемой для городской бюрократии.

Своей главной задачей государство считает расширение пространства управляемости, пытаясь включить туда слова и мысли граждан. То есть подчинить себе не только публичное, но и приватное пространство. Тоталитарное государство имеет для этого больше возможностей, чем государство демократическое. Но и последнее тоже не отказывается от этих же целей. Big data дает ему для этого новые возможности, поскольку поставляет для этого объективный материал, позволяющий осуществлять такое влияние. Интуиция все равно остается работающим инструментом политтехнологов или спичрайтеров, но теперь она может опираться на объективное портретирование как сторонников, так и противников. Их ментальная карта будет известна, что привело также к изменению метода: теперь это не микротаргетинг, а психологический таргетинг.

Теперь работают не только фейки, но и в этой роли выступают обвинения государств друг против друга. Это самый дешевый на сегодня способ входить в головы людей и менять в ней системы и приоритеты, то есть производить когнитивную операцию над массовым сознанием. Сегодняшний коронавирус дал для этого новые возможности, поскольку уровень неопределенности в мире стал достаточно высоким, и люди ищут недостающие информацию и логические связи, пропавшие в этой новой картине мира. Утрируя можно сказать: с коронавирусом мир потерял картину мира, и множественные когнитивные операции, которыми заняты ключевые игроки, пытаются восстановить модель мира в своих интересах. В них они играют главные роли по спасению мира, а те, кто был и остается врагами, обвиняются во всех бедах.

Малая проблема – малый враг, большая проблема нуждается в большом враге. Сегодня – враг даже больше обычного. С другой стороны, враги, известные по прошлым "дружелюбным" схваткам, воспользовались и этой, чтобы ослаблять своих противников.

П. Стано, спикер ЕС по иностранным делам и представитель EastStratcom Task Force, службы, созданной ЕС для борьбы с дезинформацией, говорит об используемых Россией нарративах: "Вы можете найти абсолютно все. Просто дайте волю воображению, и вы найдете пример такой дезинформации. Например, связанные с Россией медиа утверждали, что новости о распространении коронавируса – фейк, поскольку коронавируса не существует. Через несколько дней те же медиа сообщили, что, на самом деле, это смертельная угроза человечеству и речь идет о конце света. Постепенно это развилось в нарратив о конце Евросоюза, поскольку распадается Шенгенская зона, европейские государства не демонстрируют ни малейшей солидарности и не помогают друг другу. «ЕС разваливается, это конец Запада», «коронавирус – это биологическое оружие, созданное в военных лабораториях» – и здесь вы снова можете выбирать: «в военных лабораториях» США, Великобритании, также упоминался Китай и страны Запада. У них большой арсенал лжи. Иногда это даже не обязательно должен быть фейк. Это может быть противоречивая информация, чье-то мнение... Но их цель – наводнить противоречиями информационное пространство и социальные сети, чтобы запутать людей и ослабить их уверенность в себе. Чтобы ослабить уверенность в том, что их государства и системы здравоохранения смогут с этим справиться. Именно поэтому это столь опасно" [1].

Как видим, политика заходит в проблему коронавируса со всех сторон. Старые враги получают новые обвинения, в результате чего возникают новые конфликты. При этом информационные конфликты не разрешаются чисто информационно. Требуется желание не одной, а двух стран конфликта приостановиться, а в период разгара пандемии это невозможно. Так что международная обстановка будет накаляться еще больше, что одновременно отражает непростую ситуацию с вирусом. Чем будет хуже ситуация с ним, тем сильнее должны "стрелять" обвинения, тем сильнее будет выпячиваться роль "врага", реального или придуманного.

Вот мнение Китая, направленное против США: "Очернение Китая не поможет американской стороне скрыть факты, а перекладывание вины не поможет прогнать вирус, отметил Чжао Лицзянь, добавив, что международное сообщество может выиграть битву против пандемии только благодаря согласованным усилиям. "Мы призываем американскую сторону больше сосредоточиться на уничтожении вируса и ускорении экономического развития", -- сказал официальный представитель МИД КНР"" [2].

США формулируют свои обвинения в более мягкой форме, говоря, что они ищут информацию о том, что вирус пришел не с базара, а из уханьской лаборатории [3]. Это заставило впервые заговорить представителей лаборатории, опровергающих эти обвинения [4].

Но это есть и будет распространяться, поскольку реального ответа на вопрос никто не дал, а данный тип ответа вполне соответствует конспирологической настроенности людей. Ведь увидев воочию врага, реального и воображаемого, человек наконец получает возможность хоть как-то понять ситуацию, дать ее хоть какое-то квази-логическое понимание.

Так что Китай хорошо подошел на это пустующее пока место. О нем пишут так: "Что только ни называли причиной вспышки заболевания: от спланированной или случайной утечки штамма вируса из Уханьского института вирусологии (эта весьма сомнительная версия распространилась через социальные сети, особенно через параноидальные посты в гонконгских и тайваньских аккаунтах Фейсбука, а теперь активно поддерживается консервативными изданиями и защитниками военных интересов Запада) до склонности китайцев к употреблению «грязной» и «странной» пищи, поскольку происхождение вируса связывают с летучими мышами или змеями, которых продают на полулегальном «мокром рынке», специализирующемся на диких и редких животных (хотя источником вируса в итоге оказался не он). Обе версии подпитывают атмосферу ненависти и способствуют укоренению типичных предрассудков о Востоке, которые так распространены в журналистских материалах. Некоторые издания уже не раз отмечали эту особенность. Но и они в первую очередь концентрируются на культурном аспекте восприятия вируса, гораздо меньше внимания уделяя более губительным процессам, которые остаются незамеченными за медиа-истерией" [5].

Китайская система здравоохранения перестал быть той, которая была в социалистическом прошлом, что порождает недовольство населения: "Многострадальная система здравоохранения порождает ужасающие общественные волнения. Каждый год от рук разъярённых пациентов или, ещё чаще, родственников умерших во время лечения больных, погибает несколько медработников и десятки получают травмы. Последнее на данный момент нападение произошло в канун Рождества: в Пекине врач был заколот насмерть сыном пациентки, который считал, что его мать умерла в больнице в результате халатного отношения. Согласно опросу среди врачей, насилие на рабочем месте пережили 85% — поражающее воображение число; по данным другого опроса, проведённого в 2015 году, за предыдущий год 13% врачей в Китае подвергались физическим нападениям. Китайские врачи принимают в четыре раза больше пациентов, чем врачи в США, и при этом получают менее 15 000 долларов в год — меньше среднего дохода на душу населения (16 760 долларов), тогда как в США средняя зарплата врача (около 300 000 долларов) почти в пять раз больше среднего дохода на душу населения (60 200 долларов)" (там же).

Мы не можем требовать от этой системы, как, кстати, и от нашей, работы высокого уровня. Ее не может быть без соответствующего уровня образования, медицинской науки и оплаты. Люди продолжают работать, поскольку у них нет другого выбора. Они просто часть системы, а она не дает им возможности распрощаться с ней.

В борьбу с коронавирусом включились мировые техгиганты. Google, почтой которого пользуется полтора миллиарда людей, борется лавиной писем от киберпреступников, которые стали паразитироваться на теме коронавируса [6]. И это понятно, поскольку она вызывает автоматическую реакцию. Например, они пишут, что ВОЗ плохо работает, предлагая установить свои приложения для получения более достоверной информации, или предлагают с их помощью осуществить благотворительный вклад в эту борьбу. 99.9% таких писем удается обнаружить и заблокировать. А их в день набирается 18 миллионов.

Эта проблема стала и международным, и внутренним конфликтом [7 – 8]. Причем это нагнетание происходит не столько между правительствами и разведкам и, а выплеснуто наружу, поднимая градус внутренней жизни. Хотя названный враг лучше неназванного снимает ответственность с внутренних правительств, когда медицинские системы почти всех стран оказались не готовы к пандемии.

У нас отсутствуют аналогии по отношению к коронавирусу, что затрудняет его понимание [9]. А на непонятное и непонятое трудно породить оптимальное решение в ответ. Мы не знаем, ни что это, ни то, как нам от него спасаться. И даже не знаем ответ на наш любимый вопрос: кто виноват?

Профессор М. Митчелл из Института Санта-Фе проводит такие аналогии. Они важны, поскольку та или иная ментальная модель в нашей голосе предопределяет наше реагирование. Если рассматривать это как сезонный грипп, то и беспокоиться нечего. Если это бедствие, то надо скупать туалетную бумагу. Когда же мы будем рассматривать ситуацию как войну, то здесь ситуация усложняется – люди становятся более националистическими, растет ксенофобия, приостанавливаются гражданские права, политики берут вверх над людьми [10].

И вполне естественно, что США обвиняют Россию [11], а Россия – США. CNN констатирует: "Дотянуться до США является частью долговременного плана Путина, направленного на подрыв доверия к США как важному решительному игроку глобальной системы, подорвать наши союзы, а затем создать множество устойчивых источников напряжения между Дональдом Трампом и его собственной командой в сфере национальной безопасности. Чем более успешной в этом будет Россия, тем меньше давления она получит от объединенного западного лагеря" [12].Это говорит Э. Вейс, вице президент по исследованиям Фонда Карнеги по проблемам международного мира.

Любая проблема остается таковой еще долго после ее окончания. Последствия психологической травмы от коронавируса останутся у всех: от обычного украинца, который не может сдать тест, до куршавельского, правда, последние быстро нашли себе даже отдельные специальные палаты в Украине.

Медицина, наука и образование являются лакмусовыми бумажками, по которым можно определять степень современности страны. Украина давно проиграла гонку в этих сферах. И тут дело не только в деньгах, на которые часто ссылаются, тут же проблема в головах. Уже ушли те головы, которые могли создавать новое. А деньги, даже когда они появятся, головы не заменят. Сегодняшнее образование уже не способно их создать. А коронавирус не столько принес новые проблемы, как вскрыл старые.

Литература

  1. Гонтар М. Российская дезинформация: игры с коронавирусом https://www.golos-ameriki.ru/a/peter-stano-interview/5368174.html?fbclid=IwAR2IhaqZWN_IuX7NxnE7ybgSH0OKEWc5s9hmyzok7mOn91dSTCZC_hT9kXs
  2. Китай призвал США прекратить политизировать тему Covid-19 http://russian.people.com.cn/n3/2020/0418/c31521-9681375.html
  3. Campbell J. a.o. US explores possibility that coronavirus spread started in Chinese lab, not a market https://www.cnn.com/2020/04/15/politics/us-intelligence-virus-started-chinese-lab/index.html?fbclid=IwAR3rJZaBftw3TzYIz2nBR6Hhluqh_smvnvQdCqUJ9sa0bObDpMM7jF4isB4
  4. Suliman A. a.o. Laboratory in Wuhan breaks silence to deny claims that the coronvarius originated there https://www.nbcnews.com/news/world/laboratory-wuhan-breaks-silence-deny-claims-coronvarius-originated-there-n1186856
  5. Гриссел Й. Социальное заражение: микробиологическая классовая война в Китае https://discours.io/articles/social/sotsialnoe-zarazhenie-mikrobiologicheskaya-klassovaya-voyna-v-kitae
  6. Tidy J. Google blocking 18m coronavirus scam emails every day https://www.bbc.com/news/technology-52319093
  7. Грязев А. Время «сложных вопросов»: в чем Запад подозревает Китай https://www.gazeta.ru/politics/2020/04/18_a_13053925.shtml
  8. Скрытые симптомы. Запад обвиняет Китай в искажении данных о коронавирусе. Можно ли доверять Пекину в изучении болезни? https://lenta.ru/articles/2020/04/19/wuhan_virus/
  9. Miller K. The Disorienting Thing Is You Can't Compare This To Anything https://www.buzzfeednews.com/article/katherinemiller/corona-pandemic-economy-self-quarantine
  10. Mitchell M. The analogies we live by are shaping our thoughts about our current situation https://www.santafe.edu/news-center/news/transmission-t-009-melanie-mitchell?fbclid=IwAR2PsiMVBEpyrMcVNy37k7UwssD0LizCTxdAc9q9tsksQXy_JkNcwNxklwU
  11. Ануфриева Н. The New York Times обвинила Кремль в развале американской науки и эпидемиях https://vz.ru/news/2020/4/14/1034208.html
  12. Gaouette N.a.o. Putin leverages coronavirus chaos to make a direct play to Trump https://www.cnn.com/2020/04/18/politics/trump-putin-unprecedented-contacts/index.html
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland

За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

Якщо вам сподобалася стаття – читайте схожі публікації в блогах на сайті АУП – https://www.aup.com.ua/category/blog/

«Мультимедійне онлайн-медіа «АУП-info»
(ідентифікатор в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа: R40-00988)
envelopemagnifiercrosschevron-uparrow-right