23 лютого у Запоріжжі відбувся семінар «Висвітлення конфліктів: стандарти журналістської діяльності». Захід організований Академією української преси за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

Під час семінару було порушене контраверсійне питання — як журналістам висвітлювати воєнні конфлікти. Медіаексперти спробували проаналізувати те, що маємо сьогодні та звірити годинник з західними колеги.

Валерій Іванов

Президент Академії української преси Валерій Іванов чітко розмежував поняття «патріотизму» та «стандартів професії»: «Багато журналістів не розуміючи поняття патріотизму, у своїй роботі застосовують пропаганду. Через це маємо відсутність простого, неупередженого інформування. Якщо ми обираємо західний вектор розвитку, то маємо діяти за їхніми стандартами. На жаль, ми маємо радянську модель стандартів медіа. Аудиторія має бачити інформацію, а не нас. В інформаційних жанрах журналіст не має коментувати подію та нав'язувати свої погляди».

Андрій Юричко, Валерій Іванов, Володимир Мостовий (зліва направо)

Засновник суспільно-політичного тижневика «Дзеркало тижня», голова Комісії з журналістської етики Володимир Мостовий підтримав думку колеги та зазначив: «У інформаційній журналістиці насамперед треба думати про стандарти подання інформації. Ваше особисте бачення та ставлення до ситуації не має відображатися у матеріалах, на відміну від аналітичної та художньо-публіцистичної журналістики. Там особиста позиція автора є обов'язковою».

Медіатренер, викладач Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Андрій Юричко навів аудиторії велику кількість практичних прикладів та зауважив: «Сьогодні якісної авторської журналістики в Україні дуже мало. Авторська журналістика повинна базуватися на доказах, на фактах, на розумінні ситуації, яка відбувається, аналізі. Для журналіста, який працює в зоні конфлікту, єдиним спасінням є дотримання стандартів. Неймовірно важко їх дотримуватися, але тоді до вас неможливо висунути звинувачення. Ви просто пишете правду: чітко, ясно, дві точки зору, без вказівки хто правий, хто ні. Інколи, це дає можливість працювати по обидві сторони розмежування».

Семінар «Імплементація Угоди про асоціацію Україна-ЄС: як працювати регіональному журналісту» відбудеться 6-7 березня у Полтаві.

Захід організовує Академія української преси спільно з Національною спілкою журналістів України за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

У рамках заходу обговорюватимуться актуальні питання та проблеми. Зокрема, про стандарти діяльності медіа, європейський досвід взаємодії медіа та влади, уроки виживання для української преси, причини популярності регіональних медіа за кордоном. Також поговоримо про те, яка методологія написання матеріалів, як швидко та цікаво писати на регіональну тематику, як правильно подавати інформаційні запити, як захищати право на отримання інформації.

Захист прав споживачів. Реформи в рамках євроінтеграції. Особливості роботи у соцмережах — всі ці та інші теми будуть висвітлені експертами під час семінару.

Тренери та експерти:

Валерій Іванов – доктор філологічних наук, професор, президент Академії української преси. Автор і співавтор понад 300 наукових робіт, зокрема 28 монографій, 6 підручників і 15 посібників.

Світлана Чернецька, ГО “Український центр європейської політики”, журналіст, редактор.

Андрій Юричко – медіатренер та журналіст, кандидат філологічних наук, викладач кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Електронну анкету можна заповнити тут >>> 

Участь у тренінгах є безкоштовною. Харчування за рахунок організаторів. Учасникам з інших міст надається місце у готелі за рахунок організаторів. Компенсація витрат на проїзд не здійснюється.

Відбір учасників відбуватиметься на конкурсних засадах.

_________________

Контактна особа: 
Юлія Кулик, асистент проектів АУП
(050) 734 45 79
info@aup.com.ua

21-23 лютого 2018 року АУП провела чергову, 16-ту Медіашколу децентралізації для регіональних журналісті у м. Ужгород. 

Захід організувала Академія української преси за сприяння Програми «U-LEAD з Європою», що реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за інформаційної підтримки Національної спілки журналістів України. Проект спрямований на підвищення якості фахового висвітлення реформи децентралізації в Україні. Навчання проходило під керівництвом провідних тренерів – Сергія Чернявського та Анатолія Шалаєва.

Протягом трьох днів учасники ознайомилися з етапами та цілями реформи, проаналізували питання, які б цікавили п’ять ключових аудиторій (пенсіонери, службовці та чиновники, молодь та громадські активісти, підприємці та фермери, домогосподарки та домогосподарі). Побували на форумі децентралізації «Закарпаття – центр Європи: шлях розвитку і реалізація потенціалу», що був організований за підтримки програми U-Lead з Європою. Послухали заступника Міністра регіонального розвитку – Вячеслава Негоду та мали можливість поставити запитання.

Юрій Ганущак, експерт з реформи децентралізації та адміністративної реформи, народний депутат Верховної Ради 6-го скликання, поділився з учасниками своїм баченням реформи децентралізації в Україні та на Закарпатті, зокрема щодо управління землею: «Повинна бути система керування землею, що охоплює і викупи, і цільові завдання, і продаж, і залучення інвесторів, і будівництво комунікацій. Тому громада повинна мати право юрисдикції на всю землю та контроль за благоустроєм території. Необхідно прийняти Закон про містобудівну документацію та створення плану території громад 6403, відтак, Міністерство регіонального розвитку створює окремі державні будівельні норми (ДБН), що передбачає підготовку документів для об’єднаних територіальних громад. Цей план – той документ, який описує територію, без якого не прийде жодний інвестор, оскільки йому потрібно бачити архітектурні обмеження та ресурси».

Учасники медіа школи також поспілкувалися з Юрієм Ліваком, експертом з комунікації Ужгородського Центру місцевого самоврядування, котрий розповів про перспективи Закарпаття для розвитку реформи, оскільки національна, культурна різноманітність, а також виховання толерантності протягом століть у цьому краї сприяють об’єднанню якнайкраще.

У рамках Медіашколи децентралізації для регіональних журналістів провели чергову вікторину від ULEAD з Європою: створення ЦНАП переможцем якої в Ужгороді став Микола Маргіта, який дав 5 правильних відповідей на 7 запитань вікторини. Вітаємо!

Микола Маргіта (праворуч) отримує приз за перемогу у вікторині від Анатолія Шалаєва (ліворуч)

По завершенню Медіашколи, журналісти-учасники підготували матеріали, що висвітлюють особливості реформи децентралізації в громадах області, для публікації в місцевій пресі та в збірнику Академії української преси «Децентралізація в Україні».

 

За підтримки:

U-LEAD з Європою: Програма для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку – програма, яка спільно фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією. Підтримує створення прозорої і підзвітної багаторівневої системи управління, яка реагуватиме на потреби громадян.

22 лютого у Кривому Розі відбувся семінар «Висвітлення конфліктів: стандарти журналістської діяльності». Захід організований Академією української преси за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

Медіаекспертами була запропонована непроста, контраверсійна тема для обговорення. Тема висвітлення воєнних конфліктів, свободи слова, професійних стандартів, безпеки журналістів, патріотизму та пропаганди була актуальна для всіх учасників заходу.

Президент Академії української преси Валерій Іванов, акцентував увагу саме на стандартах та деталізував, яких  принципів мають дотримуватися журналісти під час виконання службових обов'язків: «Демонстрація поганої журналістської роботи — це коли зникає довіра до медіа. Це призводить до зневірення взагалі. Треба ретельно перевіряти інформацію. Інформація із зони конфлікту не має права з'являтися, якщо вона не перевірена. І взагалі, ніяка інформація не має права на появу, якщо вона недостовірна. Завдання журналістів — це показ дійсності, яка цікавить цільову аудиторію».

Володимир Мостовий

Засновник суспільно-політичного тижневика «Дзеркало тижня», голова Комісії з журналістської етики Володимир Мостовий зробив акцент на жанри журналістики і зазначив, що потрібно правильно диференціювати їх: «Інформацій жанри журналістики передбачають відсутність вашої думки. Ваш коментар не повинен надходити до аудиторії. Ви маєте тільки чесно проінформувати суспільство. А от в аналітичних, публіцистичних жанрах позиція автора просто необхідна. Якщо вона буде відсутня, вважайте це безпредметною розмовою з читачем».

Андрій Юричко

Медіатренер, викладач Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Андрій Юричко навів аудиторії велику кількість практичних прикладів щодо стандартів професійної діяльності, прав та обов'язків журналістів під час збору, обробки, поширення інформації та конкретно висловився відносно безпеки журналіста «Журналіста убезпечує його об'єктивність. Його стандарти професії. Коли журналіст тримає нейтралітет, пише про всіх правду, не підтримуючи ніяку позицію сторін конфлікту — до нього менше претензій».

Під час заходу відбулася презентація книжки Йоганнеса Людвіга «Інвестигативний пошук», яка видана за підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеччина. Президент Академії української преси Валерій Іванов надав аудиторії чітке роз’яснення щодо спрямування видання: «Інвестигативний пошук — це розслідувальна журналістика. Це дуже сучасний німецький досвід. Тут теорії взагалі немає. Суто практичні речі представлені на конкретних прикладах. Це керівництво про те, як здійснювати журналістське розслідування».

Валерій Іванов

 

Також у рамках проекту буде проведений конкурс на кращий журналістський матеріал серед учасників, які брали участь у семінарі. Серед них буде обрано п’ять переможців, які отримають призи. До конкурсу приймаються матеріали опубліковані після тренінгів.

У XІХ Всеукраїнському рейтингу «Книжка року ’2017» видання Академії української преси «Медіаграмотність» Сінді ШЕЙБЕ, Фейз РОГОУ посіло третє місце у номінації «Обрії», підномінації «Спеціальна література, довідкові видання».

Загалом у семи тематичних номінаціях 58 експертів оцінили понад 1100 видань. Лауреатів було названо на церемонії нагородження у Науковій бібліотеці імені Михайла Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка 6 лютого 2018 року.

Нагадаємо, що у 2014 році підручник увійшов до короткого списку номінантів «Обрії» серед 63 інших видань.

Підручник для вчителя «Медіаграмотність» сучасних американських медіапедагогів Сінді Шейбе і Фейз Рогоу являє собою сформований протягом останніх трьох з половиною десятиліть в США освітній підхід до викладення медіаграмотності. Цей підхід спирається на базові принципи медіаосвіти, зафіксовані в «Ключових принципах освіти з медіаграмотності» в США (NAMLE, 2007): дослідження, грамотність та інтегрованість. За допомогою цієї книжки українські медіапедагоги можуть навчитися інтегрувати медіаграмотність у різноманітні освітні практики, знайдуть багато ідей щодо заходів і чимало прикладів повних модельних занять.

Виготовлення цього підручника стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Інтерньюс Нетворк. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Академії української преси та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюс.

Підготовка та видання підручника у 2012 році також мала підтримку Міжнародного фонду «Відродження».

21 лютого у Нікополі відбулася презентація книжки Йоганнеса Людвіга «Інвестигативний пошук». Книжка видана за підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеччина.

Під час презентації президент Академії української преси Валерій Іванов надав аудиторії чітке роз'яснення щодо спрямування видання: «Інвестигативний пошук — це розслідувальна журналістика. Це дуже сучасний німецький досвід. Тут теорії взагалі немає. Суто практичні речі представлені на конкретних прикладах. Це керівництво про те, як здійснювати журналістське розслідування. Це не ті книжки, які були колись. Це актуальне сьогодення, за яким зараз навчаються журналісти в Німеччині, Швейцарії, Австрії. Ми відбираємо книжки за однією ознакою: вони популярні на заході та популярні серед наших колег, все ж таки це найкращий досвід».

21 лютого у Нікополі відбувся семінар «Висвітлення конфліктів: стандарти журналістської діяльності». Захід організований Академією української преси за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

Керівниця Громадської організації «Відкриті двері» Ірина Лось висловила подяку Фонду розвитку ЗМІ Посольства США за можливість проведення тренінгу та зазначила: «Тренінг проводять найкращі медіаексперти журналістики. Це знаменний день для журналістів Нікополя, тому що журналісти можуть навчатися під керівництвом провідних фахівців». 

Ірина Лось, керівниця Громадської організації «Відкриті двері»

Представник Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні Олег Пастухов проінформував учасників щодо діяльності Фонду та можливостей для регіональних журналістів: «Фонд розвитку ЗМІ працює нон-стоп починаючи з 2001 року. Ми працюємо на різні тематики. На нашому сайті знаходиться вся детальна інформація. Ми підтримуємо журналістську освіту шляхом проведення тренінгів для студентів, журналістів. Також підтримуємо професійні стандарти журналістів. Сюди входять заявки на стажування в зарубіжних ЗМІ, поїздки журналістів на міжнародні семінари та конференції. Чекаємо на хороші проекти та заявки від всіх охочих».

Олег Пастухов, представник Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні

Під час семінару медіаексперти обговорили з учасниками права журналістів і свободу слова. За дослідженнями Інституту соціології НАН, 50% нашого суспільства не довіряють українським медіа, в той час, як довіра поширюється тільки на 23% населення.

Президент Академії української преси Валерій Іванов, керуючись статистичними даними, поставив аудиторії питання: «Навіщо журналісти  потрібні, якщо нам не довіряють? Журналіст – складна робота, адже потрібно давати абсолютно всю інформацію про те, що відбувається в фізичному світі та має інтерес для аудиторії. При цьому інформація має бути актуальною, не спотвореною та цікавою для загалу. Завдання журналістів інформувати, а не навіювати свою точку зору. Всі хочуть, щоб в Україні була свобода слова, але коли доходить до практики це унеможливлюється, бо принцип свободи слова вимагає від нас майже неможливого. Патріотизм не має бути на заваді професійній діяльності. Любов до Батьківщини не має заважати журналісту виконувати свою роботу».

Валерій Іванов, президент Академії української преси

Засновник суспільно-політичного тижневика «Дзеркало тижня», голова Комісії з журналістської етики Володимир Мостовий підкреслив наступне: «Я вважаю, найважливішим стандартом у журналістській роботі — є стандарт повноти. На жаль, ми часто про це забуваємо. Пам'ятайте, що ми не нав'язуємо думку нашому читачеві. Він має сам думати».

Володимир Мостовий, засновник суспільно-політичного тижневика «Дзеркало тижня», голова Комісії з журналістської етики

Медіатренер, викладач Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Андрій Юричко розповів учасникам, що завжди в пріоритеті має бути безпека та стандарти професії: «Важливо дотримуватись принципів збалансованості, нейтральності, достовірності, посилатися на авторитетне джерело, розділяти факти і коментарі. Журналіст не має коментувати політику, економіку, соціальні питання, культуру. Збалансованість — це означає вивести суб'єктивізм журналіста в написанні матеріалу. Так чи інакше ми всі є суб'єктивними. Також слід не забувати, що жодна інформація не коштує життя журналіста. Завжди оцінюйте ризики: куди йти, для чого йти і що там необхідно робити».

Андрій Юричко, медіатренер, викладач Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

У рамках проекту буде проведений конкурс на кращий журналістський матеріал серед учасників, які брали участь у семінарі. Серед них буде обрано п’ять переможців, які отримають призи. До конкурсу приймаються матеріали опубліковані після тренінгів.

«Як зрозуміло писати про реформу освіти» — саме з таким меседжем завітають до Вінниці медіатренери та медіаексперти для проведення семінару для журналістів. Захід відбудеться 15-16 березня 2018 року. Організаторами є Академія української преси спільно з Національною спілкою журналістів України за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу за фінансуванням Міністерства закордонних справ Німеччини.

Під час заходу тренери кваліфіковано дадуть пояснення, зокрема, щодо питань дошкільної освіти, її створення та фінансування зі сторони місцевих бюджетів. Обговорять нюанси початкової та середньої освіти. Торкнуться нововведень, які стосуються професійної та вищої освіти. Мовне питання також не залишиться поза увагою.

На які зміни взагалі потрібно чекати у освітньому просторі та головне — як про це правильно написати? Беріть участь у заході та дізнавайтесь!

Тренери:

Валерій Іванов – доктор філологічних наук, професор,  президент Академії української преси. 
  Галина Усатенко – кандидат філологічних наук, президент громадської організації “Фонд “Європа ХХІ””, очолює підгрупу з освіти у Формі громадянського суспільства Східного Партнерства, член Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України
  Андрій Юричко – медіатренер та журналіст, кандидат філологічних наук, викладач кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Заповнити заявку >>>

Заявки приймаються до 6 березня 2018 року.

Інформацію щодо участі очікуйте за тиждень до дати проведення тренінгу.

Участь у тренінгах є безкоштовною. Харчування за рахунок організаторів. Учасникам з інших міст надається місце у готелі (одна ніч) за рахунок організаторів. Компенсація витрат на проїзд не здійснюється.

Відбір учасників відбуватиметься на конкурсних засадах.

__________

Контактна особа:
Юлія Кулик, асистент проектів АУП
(050) 734 45 79
info@aup.com.ua

6 лютого 2018 року до Комісії з журналістської етики надійшли одразу три окремі звернення зі скаргами на статтю під заголовком «Жиди чи євреї?», яка була опублікована 2 лютого 2018 року у газеті «Чортківський вісник» (у розділі «Колонка редактора»): від Зубцева О. І., Михальченко Н. А. та Мінкіна Я.

Суть звернень полягає у тому, що 2 лютого 2018 року в розділі «Колонка редактора» газети «Чортківський вісник» було опубліковано статтю «Жиди чи євреї?», публікація якої, на думку скаржників, є проявом расизму та розпаленням міжнаціональної ворожнечі. Зокрема, один зі скаржників зазначає про порушення статті 15 Кодексу етики українського журналіста, де йдеться про те, що ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні вподобання.

Зазначені скарги у повній мірі відповідають вимогам до звернень, визначених чинним положенням про Комісію з журналістської етики. З огляду на вищезазначене, Комісія в рамках своїх повноважень та у порядку, визначеному Положенням, бере до розгляду зазначені звернення, об’єднуючи їх до одного розгляду, враховуючи однорідність заяв та спільний предмет оскарження.

З метою реалізації своїх повноважень, Комісія прийняла рішення про звернення за висновком для оцінки тексту публікації до незалежного експерта Максима Буткевича, правозахисника, співкоординатора проекту «Без кордонів» - висновок додається (Додаток 1).

Після ознайомлення членів Комісії з оскаржуваною публікацією, а також отриманням експертного висновку від незалежного експерта, члени Комісії дійшли висновку щодо потенційного порушення кількох статей Кодексу етики українського журналіста, зокрема статей 6, 9 та 15. У публікації не дотримано повноти та об’єктивності поданої інформації про факти та події; автор знехтував відокремленням фактів від особистих суджень та припущень, а також мало місце розповсюдження інформації, що містить упередженість та необґрунтовані звинувачення; і що найголовніше, публікація містить явні ознаки дискримінації через релігійну належність та національне походження.

В межах своїх повноважень Комісія з журналістської етики виносить рішення про заяву у формі публічного осуду редактору газети «Чортківський вісник» М. Полянській, а також про публікацію зазначеного рішення та експертного висновку щодо оскаржуваного матеріалу на веб-сайті Комісії та поширення рішення в медіа.

Водночас, Комісія наголошує на неприпустимості поширення расистських висловлювань в ЗМІ. Обов'язок журналіста – не створювати публікації чи програми, які будуть підбурювати до дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, релігії, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності чи будь-яких інших ознак. Більше того, журналіст повинен чутливо ставитися до висвітлення тем, пов’язаних із дискримінованими групами в Україні, а також публікувати тільки перевірену та збалансовану інформацію, залучаючи до коментарів таких тем експертів у відповідних галузях та правозахисників.

Голова Комісії                                                            Андрій Куликов

Додаток 1

Експертний висновок

 правозахисника, співкоординатора проекту «Без кордонів» Максима Буткевича

«Чортківський вісник» (номер 3 (503) від 2 лютого 2018 року)

«Жиди чи євреї?» (рубрика «колонка редактора»), підпис – Мар’яна Полянська

Предмет публікації, вміщеної у № 3 «Чортківського вісника» від 2 лютого 2018 року, не пов’язано із її заголовком: авторка Мар’яна Полянська на самому початку вказує, що її текст – не вибір між двома лексемами, а спроба відповісти на її ж власне «питання» (насправді, розкрити її власне твердження) щодо непропорційно великого представництва в українських органах влади представників єврейської громади (у тексті, синонімічно із етнонімом «євреї», використовуються означення релігійної групи «іудеї», а також створене шляхом поєднання першого і другого «представник іудейської національності» та пейоративне «жиди»[1]). Саме подібне твердження, до якого п. Полянська повертається протягом усього тексту, є проявом мови ворожнечі стосовно представників і представниць єврейських спільнот. За класифікацією Дослідницького центру «Сова» від 2007 року (далі за текстом – «класифікація Центру «Сова»)[2],  твердження про непропорційну перевагу тієї чи іншої групи можна віднести до мови ворожнечі середнього типу. Також нічим іншим, як мовою ворожнечі, є свідоме вживання принизливого і пейоративного позначення «жиди» протягом усього тексту.

Текст колонки зосереджено винятково на євреях і єврейках як окремій, цілісній (за незначними винятками) спільноті та негативній ролі, яку, за твердженням авторки, вони відіграють у житті України та у світі в цілому. Переважній більшості євреїв (за винятком однієї ремарки про те, що «і серед них є багато хороших і розумних людей») М. Полянська приписує моральні вади, як-от: пристосуванство, прагнення діяти винятково для вигоди власної етнорелігійної спільноти, дії, спрямовані на те, що вони «активно вкорінюються поміж усіх гілок влади багатьох країн світу». Свої розмірковування авторка підкріплює фантазійними і нічим не підкріпленими твердженнями про начебто єврейське походження багатьох із історичних і теперішніх керівників найрозвинутіших держав світу та низки відомих політиків України. Ці твердження можна схарактеризувати як мову ворожнечі (за класифікацією Центру «Сова»: «звинувачення групи у негативному впливі на суспільство, державу», «звинувачення групи у спробах захоплення влади», «створення негативного іміджу групи», «твердження про моральні недоліки групи»).

М. Полянська у тому числі протиставляє євреїв українцям, виводячи це з історії стосунків двох етнічних груп («Жид завжди був у українському селі шинкарем, писарем, війтом»), покладає на них односторонню відповідальність у близькосхідному конфлікті (паралельно згадуючи, що до створення Держави Ізраїль, за колоніального британського панування на Близькому Сході, палестинці «жили на Ізраїльських землях, добра наживали» та що однією з підстав для створення Держави Ізраїль для євреїв начебто було те, що на тих землях «жив Ісус» - обидва твердження є некоректними і негативно-чутливими не лише для євреїв, але і для палестинців чи християн). Ці твердження можна схарактеризувати як мову ворожнечі (за класифікацією Центру «Сова»: «твердження про історичні злочини групи як такої», «звинувачення групи у територіальній експансії»).

Виклад авторки містить хоч і не доведену до логічного завершення, ревізіоністську складову стосовно історії Шоа (Голокосту) – вона заявляє, що спершу «євреї стверджували» про меншу, ніж пізніше, кількість загиблих від рук нацистів, і вже пізніше «з кожним роком загиблих представників юдейського народу ставало все більше». Також у тексті вшанування пам’яті жертв Голокосту представлене як не-українська подія і позиціонується у сфері міждипломатичних стосунків держав Україна та Ізраїль (і, відповідно, євреїв, які загинули від рук нацистів та їхніх поплічників, зокрема, на території України, виключено із українського народу, і вшанування їх пам’яті віднесено до сфери зацікавлень винятково іноземної держави). Поміж іншим, це зроблено через нічим не обґрунтоване та безграмотне протиставлення «Голокосту» (поняття, яке у тексті чомусь трактується як англомовне) - «Холокостові» (друге поняття начебто «охоплює ширше поняття», у т.ч. загибель українців у Другій світовій війні). Ці твердження можна схарактеризувати як мову ворожнечі (за класифікацією Центру «Сова» - «середнього» типу: «публікації та висловлювання, які ставлять під сумнів загальновизнані історичні факти насильства і дискримінації»).

Саме з діяльністю євреїв у сучасній Україні авторка пов’язує зростання зовнішнього боргу та дефіциту державного бюджету України.

Наприкінці свого тексту М. Полянська наголошує, що єдиним виходом зі скрутної ситуації є поставлення біля керма влади в Україні представника української етнічної групи (на противагу не лише «всяким євреям», але також і «румунам, полякам, американцям») із певними визначеними елементами біографії та світогляду. Таким чином, право обіймати керівні посади в Україні нею «резервовано» не за громадянами України, незалежно від етнічної належності чи політичних переконань, а винятково за представниками однієї етнічної групи – інших, автоматично, треба обмежити у правах. Ці твердження можна схарактеризувати як мову ворожнечі (за класифікацією Центру «Сова» - «жорстокого» та «середнього» типу: «завуальовані заклики до дискримінації», «заперечення громадянства»).

Всі ці виклади, не підкріплені жодними фактами чи посиланнями на джерела, з відсутніми логічними поєднаннями між різними частинами тексту, М. Полянська урізноманітнює «життєвими прикладами» - від «розповіді бабусі» про історію з її життя на початку тексту до відверто антисемітського т.зв. «анекдоту», який цей текст завершує. Останній претендує на переповідання трагічної сторінки історії ХХ ст. – Другої Світової війни – та винищення як євреїв, так і українців, з боку нацистів; однак його наратив сконструйовано винятково із метою створити конфлікт між представниками «українців» та «євреїв», наголосивши на людяності й самопожертві перших і підступності останніх.

Дану публікацію в ЗМІ не випадає назвати журналістським текстом. І не лише тому, що її вміщено у рубриці «колонка». Текст М. Полянської містить лише один факт, який відповідає дійсності, а саме: відсутність на даний момент офіційного визнання Державою Ізраїль Голодоморів в Україні геноцидом українського народу в термінах, визначених теперішнім українським законодавством. Крім цього факту, а також «розкриття» антисемітської позиції авторки, текст не інформує аудиторію ні про що – всі решта наведених у ньому тверджень є або хибними, або вигаданими.

Текст в цілому вочевидь має на меті винятково приниження євреїв та розпалення ворожості щодо них. У випадку застосування критеріїв Центру «Сова» до цієї публікації – знайдемо і «жорстку», і «середню», і «м’яку» форму ворожнечі, якою пронизано весь текст.

Тим не менше, оскільки публікацію здійснено у засобі масової інформації від імені редактора цього ЗМІ, то, застосовуючи до неї критерії Кодексу журналістської етики, можна констатувати, що у даному випадку порушено щонайменше статті 6 (не було надано ані повної, ані об’єктивної інформації з питання – інформації не було надано майже жодної), 9 (як факти подавалися нісенітниці без жодного посилання на джерело чи іншого обґрунтування) і 15 Кодексу журналістської етики. Також слід мати на увазі, що дана публікація містить ознаки такої, що порушує низку нормативно-правових актів України, у т.ч. ст. 161 Кримінального кодексу України.


[1] Тут і далі, відповідно до контексту, частина цитат у лапках є цитатами з публікації.

[2] Кожевникова Г. Язык вражды после Кондопоги // В: Язык вражды против общества (сб. статей). – М.: Центр «Сова», 2007. – стор. 14. [Доступно в Інтернеті за посиланням: www.sova-center.ru/files/books/hs07-text.pdf , натепере перевірено 15 лютого 2018 р.]

 


Голові КЖЕ Андрію Куликову Ярослав Мінкін, голова правління Молодіжної організації "СТАН" Скарга Газета за 2 лютого, друга шпальта, текст у «Колонці редактора» з назвою «Жиди чи євреї?». Питання, яке авторка ставить на самому початку, звучить так: «Чому у нас при владі так багато жидів?» Далі йде перелік політиків – від Трампа і Меркель до Порошенка, Тимошенко і Саакашвілі – вся «одіозність» котрих на її думку пов’язана з тим, що вони буцімто не арійці… Нічого начебто нового - такого роду «відкриття» доволі часто спливають на поверхню у виданнях жовтувато-коричневого забарвлення і промовах окремих політиканів. На жаль, ми до них вже звикли і воліємо не звертати уваги... Хоч з позиції права поширення такого роду поглядів могло б кваліфікуватися, як порушення рівноправності громадян залежно від їх національної належності та розпалювання національної ворожнечі та ненависті . Що за це може бути – читайте статтю 161 ККУ. Вдаватися до дискусій з авторкою не вважаю за можливе . Бо ж сказати, що її одкровення низького, «базарного» рівня – образити людей, котрі заробляють свою копійку на базарі… Ніяк не реагувати? Мабуть було б так, але редакторка «Вісника» завершує власний юдофобський спіч анекдотом… про Голокост. Це вже, даруйте пані, за межами елементарної пристойності. 06.02.2018 Голові КЖЕ Андрію Куликову Ярослав Мінкін, голова правління Молодіжної організації "СТАН" Скарга Матеріалам такого формату місце у "чорносотенному віснику", а не у ЗМІ, що фінансується громадою. Якщо це думка редактора - газета потребує на нового редактора. 06.02.2018 Голові КЖЕ Андрію Куликову Зубенцев Олександр Ігорович Скарга Я, Зубенцев Олександр Ігорович, прошу Вас розглянути скаргу на порушення журналістської етики. Предмет скарги (див. скани) - стаття під заголовком "Жиди чи євреї?", яка була опублікована 02.02.2018 в газеті "Чортківський Вісник" (розділ "Колонка редактора"). На мою думку, публікація подібних матеріалів є проявом расизму та розпаленням міжнаціональної ворожнечі. Вважаю, що при цьому також було порушено статтю 15 Кодекса журналістської етики: Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики. 06.02.2018
«Мультимедійне онлайн-медіа «АУП-info»
(ідентифікатор в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа: R40-00988)
envelopemagnifiercrosschevron-uparrow-right