Візит команди Академії української преси до редакції газети «Південна зоря в Нікополі залишив глибоке враження. Це прифронтове місто на Дніпропетровщині вже четвертий рік живе під щоденною загрозою обстрілів, але, попри все, тримається — як і його газета.
Візит відбувся у рамках проєкту «Українські регіональні (прифронтові) ЗМІ: модернізація через менторинг» який реалізується за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства.
«Південна зоря» цьогоріч відзначає 92 роки. Попри війну, пошкодження редакційного приміщення, скорочення штату до мінімуму і зменшення обсягу випуску з 8 до 4 сторінок, вона не припинила свою роботу. Видання продовжує регулярно виходити, зберігаючи свою місію — бути поруч із громадою в найважчі часи.
«Ми працюємо удвох із бухгалтеркою. Оптимізували все, що могли — навіть власні зарплати. Але податки сплачуємо вчасно. І головне — газета потрібна людям. Для багатьох її вихід — як ознака нормального життя: як світло, тепло чи вода. Це знак, що ситуація контрольована», — ділиться головна редакторка Інна Швидка.
Сьогоднішній Нікополь — це місто, де слово набуває особливої ваги. У його реальності звучить відлуння європейського досвіду — зокрема, Франції часів нацистської окупації 1940–1944 років. Тоді видання стали символами спротиву, джерелами правди й точками єдності. Їх читали, ризикуючи життям, але для мільйонів французів вони були інформаційним фронтом. Таким фронтом для жителів Нікополя сьогодні є газета «Південна зоря».
12 серпня 2024 року російський обстріл знищив храм на честь ікони Божої Матері «Знамення». Це був не лише фізичний, а й глибоко символічний удар — болісний і промовистий. Але мешканці Нікополя знаходять силу: у вірі, у Божому захисті, у здатності триматися й чинити опір день за днем. Частиною цієї сили сьогодні є й газета. «Південна зоря» продовжує виходити, залишаючись поруч із людьми, говорячи правду та тримаючи інформаційний тил там, де він так потрібен.
Академія української преси приєдналася до спільної заяви 45 українських та міжнародних медіаорганізацій щодо відсутності питання відновлення медіасектору в програмі четвертої Конференції з відновлення України (UkraineRecoveryConference) в Римі (10-11 липня 2025 року).
Вже чотири роки відновлення медіасектору України не є ключовою темою обговорення під час UkraineRecoveryConference. Попри наполегливі зусилля та подану пропозицію від "Репортерів без кордонів" (RSF) та Інституту масової інформації (ІМІ), це питання залишається поза увагою.
В умовах повномасштабної інформаційної війни та фізичних руйнувань, підтримка вільної, незалежної та стійкої української медіа є критично важливою. ️ Забезпечення свободи слова, довгострокова стабільність та відновлення медіаінфраструктури – особливо на місцевому та регіональному рівнях – є ключовими компонентами будь-якої серйозної стратегії відновлення.
– Незалежні медіа є фундаментом демократичних процесів в Україні, забезпечують прозорість, підзвітність влади та протидію дезінформації, – заявляє президент АУП Валерій Іванов.
Українські журналісти та медіа продовжують працювати в екстремальних умовах, ризикуючи життям та стикаючись з загрозою фізичного знищення від російських ударів по цивільній інфраструктурі та фінансовими труднощами. З 24 лютого 2022 року припинили роботу щонайменше 332 українських медіа, переважно через фінансові проблеми.
Закликаємо організаторів URC – українську та італійську владу, а також міжнародну спільноту – визнати просту істину: медіа повинні бути в центрі розмови про відновлення України, а не виключені з неї.
Ключові факти:
• 332 українські медіа-організації припинили діяльність з 24 лютого 2022 року переважно з фінансових причин
• Рекламні доходи медіа значно скоротилися з початку повномасштабної війни
• Припинення медіа-підтримки USAID у 2025 році загострило фінансову кризу в секторі
Серед співпідписантів заяви: Репортери без кордонів (RSF), Національна спілка журналістів України, Академія української преси, Інститут масової інформації, Громадське радіо, Європейський центр журналістики та інші провідні медіаорганізації. З повним списком підписантів ви можете дізнатися з тексту ЗАЯВИ.
Проєкт «Українські регіональні (прифронтові) ЗМІ: модернізація через менторинг» триває. Його реалізує Академія української преси за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства. У межах цієї ініціативи неможливо не згадати героїчну історію журналістів оріхівської газети «Трудова слава». Їхня робота — це не просто журналістика. Це прояв надзвичайної людської стійкості, вірність професії та незламний зв’язок із людьми, які живуть на лінії фронту.
«Трудова слава» — одне з найстаріших місцевих видань Запорізького краю. Газета почала виходити ще у 1930 році, і десятиліттями залишалася надійним джерелом новин для мешканців Оріхова та навколишніх сіл. До повномасштабного вторгнення вона виходила двічі на тиждень — щосереди та щосуботи — і щотижня читачі отримували 10 сторінок актуальної, локальної інформації. Останній номер до початку активних бойових дій вийшов 26 лютого 2022 року. Після цього редакція була змушена евакуюватися, а приміщення, де вона працювала багато років, зазнало руйнувань.
Попри втрату редакції та руйнування приміщення, видання відновило свою роботу навесні 2023 року за підтримки Національної спілки журналістів України та міжнародних партнерів. Перший спеціальний випуск вийшов 5 квітня — на чотирьох сторінках, накладом 2500 примірників. Газета знову почала надходити до мешканців Оріхова — через пункти незламності, старост, рятувальників та волонтерів.
Попри повне знищення редакційного офісу, регулярні обстріли та відсутність електропостачання в місті, «Трудова слава» продовжує свою роботу. Газета залишається джерелом важливої інформації для мешканців прифронтової зони, підтримуючи зв’язок із громадою навіть у складних умовах. Один із читачів сказав: «Це як перша крапля води після довгої спраги». І це не метафора — у місті, де немає світла, газу, інколи й хліба, з’являється газета, яку впізнають, чекають, читають.
Особливу роль у відновленні газети відіграла її головна редакторка Світлана Карпенко. Її особиста рішучість стала рушієм відновлення видання.
Редакція має амбітні плани — розширити географію видання і охопити інші громади Запорізького краю. Місцева газета виконує не лише інформаційну, а й комунікаційну функцію — вона потрібна як жителям, так і органам місцевого самоврядування для поширення важливої інформації. Як зазначає керівниця редакції Світлана, «такі газети, як наша, дуже важливі. Особливо зараз, коли немає ні світла, ні води, ні газу. Саме вони підтримують віру в життя».
Можливо, саме завдяки цій стійкості Оріхів продовжує триматися. Це місто має тривалу історію боротьби — від козацької доби й визвольних змагань УНР до спротиву махновців, сталінських репресій та Другої світової війни. Його історія — це послідовність проявів опору, самоповаги й гідності. Сьогодні Оріхів — не просто прифронтове місто, а приклад того, як навіть невелика громада може зберегти свою ідентичність і стійкість у надзвичайно складних умовах.
9 вересня 2022 року на сайті Президента України було зареєстровано петицію про надання Оріхову почесного звання «Місто-герой України». Це — визнання мужності мешканців, які продовжують жити та працювати в умовах постійної небезпеки. Такий статус є символічною оцінкою їхньої витримки, стійкості та віри в майбутнє.
Разом із базовими потребами — хлібом, гуманітарною допомогою — до людей доходить і газета «Трудова слава». Вона залишається частиною повсякденного життя Оріхова, який продовжує жити — і чекати на мир, який обов’язково настане.
Цей аудіозапис створений LLM від elevenlabs в тестовому режимі для покращення та зрунчості сприйняття інформації.
Ми будемо вдячні за ваш відгук до такого підходу.
Уже кілька років поспіль команда Академії української преси (АУП) за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США реалізує проєкт «Українські регіональні (прифронтові) ЗМІ: модернізація через менторинг». Його мета — підтримати місцеві редакції, що працюють у прифронтових або звільнених від окупації регіонах, та допомогти їм не втратити зв’язок зі своєю аудиторією — людьми, які живуть у щоденній реальності війни.
Команда АУП здійснила черговий візит до цих редакцій. Першою зупинкою стала невелика, але незламна редакція газети «Голос Гуляйпілля». Прифронтове Гуляйполе, що в Запорізькій області, давно стало символом стійкості та людської відваги. З довоєнних 14 тисяч мешканців у місті залишилося менш ніж дві тисячі — кожен з них щодня стикається з небезпекою, але не втрачає віри.
Попри постійні обстріли, евакуації, втрати і майже повну відсутність ресурсів, газета «Голос Гуляйпілля» продовжує виходити — нині накладом у 1000 примірників. 586 днів мовчання — саме стільки тривала вимушена пауза, поки видання знову не ожило в жовтні 2023 року. І стало можливим це завдяки тим, хто залишився — чотирьом працівникам, які замінили вісім до війни.
Головна редакторка Тетяна Велика, її колега-журналіст, верстальник і бухгалтер — це команда, яка працює не просто над газетою, а над надією. На восьми шпальтах — не сухі зведення, а людські історії. Тут — героїчні будні волонтерів і військових, прощальні слова про загиблих, чесна розмова про життя серед руїн. Газета дає не лише факти — вона дає людям відчуття приналежності, сили й пам’яті.
У світі, де правду часто витісняють фейки і анонімні телеграм-канали, місцева преса — чи не єдине джерело довіри. Газета тут — це не просто друк. Це нитка, що зшиває розірвану реальність громади. Це дзеркало, в якому кожен може впізнати себе, своє горе, свою надію.
Місцеві мешканці вірять, що над їхнім містом і досі витає дух волелюбного Нестора Махна. Гуляйполе — це не просто географічна точка. Це фортеця духу. І жодна російська армія не змогла її зламати. Так само, як не змогла зламати людей, які щотижня випускають газету — майже без фінансування, на ентузіазмі, на вірі.
Куратори АУП провели оцінку ситуації та визначили, які медіа потребують підтримки найбільше. «Голос Гуляйпілля» — серед них. Бо це не просто локальне видання. Це голос правди, який звучить там, де багато хто вже здався б.
У прифронтових містах немає спокою. Але там є газета, яка приходить до людей попри все. І поки її сторінки друкуються — ми знаємо: Україна тримається. На людях! На правді! На слові!
АУП та НСЖУ запрошує (АНОНС) регіональні та місцеві редакції з Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Чернігівської, Харківської й Херсонської областей взяти участь у 4-місячному навчанні (липень-жовтень 2025).
🇱🇹 Проєкт фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
20 відібраних прифронтових медіа опановуватимуть:
• Роботу з чутливим контентом та іншими етичними викликами
• Протидію дезінформації й верифікацію
• Кібербезпеку, цифрові платформи та використання ШІ
Тренер(к)и:
🔥 Юлія СУРКОВА – досвідчена воєнна журналістка.
🔥 Тетяна ІВАНОВА – медіаекспертка та бізнес-тренерка.
🔥 Андрій ЮРИЧКО – медіатренер Академії української преси.
Учасники навчального курсу отримають сертифікат, експертне наставництво та рекомендацію НСЖУ щодо прямого партнерства з редакціями країн ЄС.
✅ ЗАПОВНИТИ ЗАЯВКУ ✅
Дедлайн: 7 липня, 12:00.
27 червня об 11:00, відбудеться нарада-зустріч: «Друковані медіа в період війни: перші здобутки співрегулювання та нові виклики»
Тривалість: до трьох годин
Посилання на форму реєстрації: https://forms.gle/qKUiuV9rvnETP6cr6
Очікується участь у нараді:
• Голова та представники Національної ради з питань телебачення та радіомовлення України;
• Представники Держкомтелерадіо України: профільних комітетів ВР України: профільних міністерств та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК);
• Керівництво АТ «Укрпошта»;
• Представники профільних громадських об'єднань та професійних спілок, донорів та іноземних посольств;
• Голова ГС «Орган спільного регулювання у сфері друкованих медіа» та засновники спілки.
Питання до обговорення:
• ЗУ «Про медіа» в частині підсумки роботи ГС «Орган спільного регулювання» за дев’ять місяців. Стан друкованих медіа в Україні в умовах агресивної війни Росії проти України, що триває;
• Вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на розповсюдження та передплату друкованих медіа в Україні;
• Обговорення шляхів усунення перешкод для роботи друкованих медіа в прифронтових та тимчасово окупованих територіях;
• Розгляд можливостей державної адресної або галузевої підтримки локальних і гіперлокальних друкованих медіа, а також медіа громад.
20 червня 2025 року в стінах Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбувся «Вечір критичного мислення» на тему «Дезінформація 2.0: як ШІ змінює правила гри», який провів Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм Академії української преси, відгукнувшись на запрошення Молодіжної Ради міста Миколаєва. (більше…)
19 червня 2025 року в прямому ефірі на YouTube-каналі Академії української преси відбувся розіграш подарунків серед учасників конкурсу дитячих малюнків, створених за мотивами коміксу «Вторгнення трусів-убивць!» від видавництва “Час Майстрів”. (більше…)
Дорогі журналісти!
Вже котре літо ми живемо у країні, де звук сирени звучить гучніше за тишу, а правду доводиться виривати — не з джерел, а з бруду, болю і брехні. Вона — правда — вже не просто факт. Вона — чин, вибір, відповідальність.
Ці роки навчили нас, що слово здатне не лише пояснювати, а й рятувати. Від відчаю. Від розгубленості. Від зневіри. І саме ви — ті, хто попри втому, небезпеку, втрати й нищівні випробування епохи — не припинили говорити.
Заголовки ваших матеріалів пульсують, як серце народу — вони точні, болючі, незамінні. Ваші сюжети — не просто кадри, а доказ: ми тримаємося. Ми пам’ятаємо. Ми — живі. У часи, коли з реальністю змагається вигадка, ви залишаєтесь маяками. І не даєте потонути у потоці спотворених фактів.
Академія української преси пишається бути поруч з вами. Ми не воюємо фізично, але ми допомагаємо тому, хто тримає мікрофон замість зброї, камеру замість щита, запитання — замість наказу. Ми разом із вами очищаємо простір для чесного слова. І так, це теж про силу.
Журналісти, ви не статисти в історії. Ви — її співавтори.
Сьогодні ваш день. І в цей день ми дякуємо вам за витримку, за достовірність, за мужність. За кожен репортаж з вогню, за кожен матеріал з гідністю, за кожне «ми з України», яке звучить у різних мовах, але завжди по суті.
Ми віримо, що буде інший час. І ми розповімо про нього. Разом.
