Ілюстративний колаж, створений за допомогою ШІ на основі кадру з матеріалу «Прочерку».
У селі Городецьке Паланської громади відремонтували гімназію, пошкоджену в перший день повномасштабного вторгнення. Тут навчаються 84 дитини. Роботи профінансував Європейський інвестиційний банк за підтримки ЄС та за участі місцевого бюджету.
Про відновлення школи розповів журналіст Назарій Вівчарик у матеріалі видання «Прочерк», опублікованому 22 жовтня 2026 року. Академія української преси підготувала огляд цієї публікації для проєкту CONNECT-EU, який допомагає пояснювати європейську інтеграцію через досвід українських громад.
Директорка Людмила Курган згадує, як у перший день повномасштабної війни вибухова хвиля вибила вікна й повідчиняла двері гімназії. Працівники сфотографували пошкодження та передали знімки до управління освіти.
Поки тривав ремонт, діти навчалися в корпусі початкової школи. За інформацією «Прочерку», до оновлених приміщень учні повернулися першого вересня. Серед 84 школярів – п’ятеро дітей із родин внутрішньо переміщених осіб і шестеро дітей з особливими освітніми потребами. За словами директорки, укриття вміщує всіх учнів і 27 працівників закладу.
Голова Паланської громади Руслан Яремчук розповів, що після ремонту в школі стало тепліше. Для місцевих жителів вона має особливе значення: «це душа й історія: у цих стінах виховувалося дуже багато поколінь», – сказав він «Прочерку».
За офіційним повідомленням ЄІБ, ремонт коштував 185 тисяч євро. Група ЄІБ забезпечила 154 тисячі євро, ще 31 тисячу виділили з місцевого бюджету.
Роботи охопили корпуси початкової та середньої школи. У будівлях замінили покрівлі, утеплили фасади, встановили енергоефективні вікна й двері. Також облаштували систему блискавкозахисту та впорядкували прилеглу територію.
Фінансування надали в межах Ukraine Recovery Programme обсягом 340 млн євро, яка підтримує відновлення соціальної інфраструктури України. Програму реалізують у співпраці з українськими міністерствами та місцевою владою. ПРООН надає технічну підтримку й забезпечує незалежний моніторинг. Докладніше про програму та ремонт гімназії – у повідомленні ЄІБ.
Для журналістів ця історія – нагода простежити, як міжнародне фінансування доходить до громади: хто виділяє кошти, яку частку бере на себе місцевий бюджет і що отримують учні та вчителі.
З такими темами працює CONNECT-EU – проєкт Академії української преси, що реалізується за підтримки Ukraine2EU. У межах CONNECT-EU MEDIA LAB регіональні журналісти вчаться знаходити надійні першоджерела й пояснювати європейські зміни своїм аудиторіям.
Повний матеріал Назарія Вівчарика та відео – на сайті «Прочерк».
Уся інформація про проєкт, його новини та публікації зібрана на окремій сторінці CONNECT-EU на сайті АУП.
АУП – одна з провідних українських громадських організацій, що понад два десятиліття працює у сферах журналістики, медіаграмотності та громадянської освіти, реалізуючи масштабні проєкти по всій країні. За цей час АУП підготувала понад 1200 тренерів, які працюють у школах, університетах, громадських організаціях та з різними аудиторіями по всій країні та за її межами.
Ukraine2EU – флагманська ініціатива Європейського Союзу, створена на підтримку України у підготовці до вступу та майбутнього членства в ЄС.
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Програми Ukraine2EU. Погляди та висловлені думки є виключною відповідальністю Академії української преси і не обов’язково відображають позицію Програми Ukraine2EU або Європейського Союзу.
28–29 жовтня 2026 року в Ужгороді відбувся тренінг «Країни виборів» для студентів-журналістів. Його організувала Академія української преси за підтримки Представництва Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Два дні учасники говорили про вибори, політичну комунікацію та те, як насправді формується політичний вибір. А наприкінці самі спробували пройти весь цей шлях — від створення власної країни до передвиборчої кампанії, дебатів і голосування.
Окремо говорили про політичні технології. У «Музеї політтехнологій» учасники працювали з фреймінгом, емоційними тригерами, навішуванням ярликів, мікротаргетингом, астротурфінгом та алгоритмічним підсиленням. На конкретних прикладах дивилися, як одна й та сама подія може виглядати зовсім по-різному залежно від того, який контекст їй задають, яку цифру виносять у заголовок і що залишають поза кадром.
«Для журналіста важливо не зупинятися на поверхні політичного повідомлення. Треба розуміти, хто його створив, для кого, з якою метою і що залишилося за межами представленої картини. Критичне мислення починається саме там, де ми перестаємо сприймати інформацію автоматично», — зазначив Валерій Іванов, професор, президент Академії української преси.
Практична частина тренінгу включала спічрайтинг і профайлінг. Студенти готували короткі виступи для різних політичних ситуацій, працювали з аргументацією, аналізували комунікаційні стратегії та вчилися відокремлювати спостереження від власних припущень.
Другого дня почалася виборча симуляція. Чотири команди створили власні держави — Еудемонію, Даналікс, Новерію та Амеру. Для кожної країни учасники визначили цінності, політичні пріоритети та модель розвитку, розподілили ролі в командах і підготували передвиборчі кампанії.
Далі країни представили свої програми на партійних з’їздах і вийшли на теледебати. Тут уже було недостатньо просто красиво презентувати свою модель. Потрібно було відповідати на незручні запитання, пояснювати свої рішення, реагувати на кризові ситуації й показувати, як запропонована політика працюватиме на практиці.
Завершився тренінг голосуванням. Учасники обирали країну, в якій самі хотіли б жити, при цьому не могли голосувати за власну команду. За результатами голосування перемогу здобула Новерія.
«Ми прагнемо, щоб студенти виходили з тренінгу не лише з новими знаннями, а й із практичним досвідом. Коли ти сам створюєш політичну програму, презентуєш її, відповідаєш на критику й бачиш реакцію виборців, починаєш значно краще розуміти, наскільки складними є політичні процеси. І наскільки важливою в них залишається відповідальність за власні слова та рішення», — розповіла Юлія Кулик, координаторка проєктів Академії української преси.
Ужгород став ще однією точкою серії тренінгів «Країни виборів», де про демократію, політичну комунікацію та виборчі процеси говорять не лише в теорії, а й через практику.
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина.
Gefördert durch die Bundesrepublik Deutschland.
26–27 жовтня 2026 року у Львові відбувся тренінг «Країни виборів» для студентів-журналістів. Його організувала Академія української преси (АУП) за підтримки Представництва Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. Учасники створили чотири вигадані держави, провели передвиборчі кампанії та проголосували. Перемогу в навчальній симуляції здобула «Республіка Відродження».
Під час тренінгу студенти розбирали, як працює демократія та що впливає на політичний вибір громадян. Обговорювали, як аналізувати передвиборчі обіцянки й розпізнавати інтереси та механізми впливу, що стоять за політичними повідомленнями.
«Важливо, щоб майбутні журналісти розуміли: політична комунікація — це не лише те, що політик говорить зі сцени. Це ціла система впливу, у якій працюють образи, емоції, слова, цифри та медіа. Завдання журналіста — бачити цю систему й допомагати аудиторії розуміти, що стоїть за політичними повідомленнями», — зазначив Валерій Іванов, професор, президент Академії української преси.
Практична частина охоплювала профайлінг і спічрайтинг. Учасники аналізували поведінку та комунікаційні стратегії, готували повідомлення й публічні виступи для різних політичних ситуацій.
Другого дня команди створили Рибелію, Мріландію, Соларію та Республіку Відродження. Кожна визначила ідеологію, цінності й політичні пріоритети своєї держави, підготувала передвиборчу кампанію та представила її на партійному з’їзді.
Під час теледебатів учасники відповідали на незручні запитання та реагували на змодельовані кризові ситуації. Команди мали пояснити свої рішення, запропонувати дії у складних обставинах і обґрунтувати наслідки своєї політики. Завершилася симуляція голосуванням, у якому перемогла Республіка Відродження.
«Ми хотіли, щоб студенти не просто почули, як працюють вибори, а самі пройшли цей шлях: від створення політичної моделі до публічного захисту своїх рішень і голосування. Саме в таких ситуаціях стає зрозуміло, наскільки складно поєднати власні цінності, інтереси суспільства та відповідальність за ухвалені рішення», — розповіла Юлія Кулик, координаторка проєктів Академії української преси.
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина.
Gefördert durch die Bundesrepublik Deutschland.
22–23 жовтня 2026 року в Житомирі відбувся дводенний тренінг «Країни виборів» для студентів-журналістів, організований Академією української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Протягом двох днів учасники досліджували політичну комунікацію, механізми впливу на громадську думку та особливості виборчих процесів. Замість традиційних лекцій – практичні завдання, дискусії, аналіз політичних виступів і можливість спробувати себе в ролі політиків, спічрайтерів та журналістів.
«Для нас важливо, щоб молоді журналісти розуміли політику не лише як набір прізвищ, рейтингів і заяв. Політика – це передусім система рішень, правил, відповідальності й комунікації. А журналісту важливо бачити не тільки те, що йому показують, а й те, як саме для нього сконструювали цю картинку», – зазначив професор Валерій Іванов, президент Академії української преси.
Під час практикуму зі спічрайтингу студенти створювали власні політичні промови, а в інтерактивному «Музеї політтехнологій» знайомилися з інструментами маніпуляцій: фреймінгом, емоційними тригерами, навішуванням ярликів, мікротаргетингом та алгоритмічним підсиленням інформації. Окрему увагу приділили профайлінгу – аналізу поведінки, мовлення та комунікаційних стратегій.
«Наше завдання – не просто розповісти студентам, як працюють політичні технології, а навчити їх розпізнавати ці механізми в реальному інформаційному просторі. Адже журналіст має вміти не лише передавати інформацію, а й розуміти, хто, як і з якою метою намагається вплинути на її сприйняття», – зазначила Юлія Кулик, координаторка проєктів Академії української преси.
Кульмінацією тренінгу стала виборча симуляція, під час якої студенти створили чотири уявні держави: Агаппе зі столицею Кардія, Веллорантію зі столицею Вел, Сонцегірю зі столицею Геліус та Елакія зі столицею Лікі.
Перемогу здобула Веллорантія зі столицею Вел, отримавши найбільшу підтримку учасників.
Тренінг у Житомирі ще раз продемонстрував: найкращий спосіб зрозуміти механізми політичної комунікації та виборчих процесів – спробувати їх на практиці, побачити наслідки власних рішень і навчитися критично оцінювати політичні обіцянки.
Gefördert durch die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
20–21 жовтня 2026 року в Луцьку відбувся перший дводенний тренінг «Країни виборів» для студентів-журналістів. Тренінги проводяться за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Два дні говорили про політику без нудних конспектів, вибори – без сухої теорії, а маніпуляції – через реальні механіки, які ми щодня бачимо у стрічці новин і соцмережах.
Студенти аналізували відомих політичних діячів, їхній публічний образ, стиль комунікації та те, чому одні фрази й виступи переживають самих спікерів. У практикумі зі спічрайтингу учасники отримували політичні й суспільні ситуації та мали за кілька хвилин створити власний виступ.
«Для нас важливо, щоб молоді журналісти розуміли політику не лише як набір прізвищ, рейтингів і заяв. Політика – це передусім система рішень, правил, відповідальності й комунікації. А журналісту важливо бачити не тільки те, що йому показують, а й те, як саме для нього сконструювали цю картинку», – зазначив професор Валерій Іванов, президент Академії української преси.
Один із центральних блоків тренінгу – «Музей політтехнологій». Учасники розбирали фреймінг, навішування ярликів, емоційні тригери, хибні дилеми, cherry-picking, мікротаргетинг, алгоритмічне підсилення, астротурфінг та інші механізми, за допомогою яких можна впливати на сприйняття політичної інформації..
«Ми спеціально будували програму так, щоб студенти не просто запам’ятали десять визначень і через тиждень їх забули. Нам хотілося постійно ставити їх у ситуацію, де треба щось побачити, перевірити, порівняти, поставити під сумнів або самому створити. Бо в реальній журналістиці ніхто не дасть вам картку з написом “тут маніпуляція”. Її треба навчитися помічати самостійно», – говорить Юлія Кулик, координаторка проєктів Академії української преси.
Ще один блок був присвячений профайлінгу – але без магії у стилі «людина торкнулася носа, отже вона бреше». Учасники вчилися працювати зі змінами в поведінці, структурою відповіді, мовою, контекстом і перевірюваними деталями.
Другий день став великою політичною симуляцією. Студенти створювали власні уявні країни, визначали їхні цінності, політичні пріоритети, ролі в команді, готували партійні з’їзди та виходили на теледебати. Їм доводилося відповідати на незручні запитання, реагувати на кризові ситуації, пояснювати складні рішення та чесно говорити про те, хто і чим заплатить за обраний політичний курс.
Під час симуляції виборчого процесу на політичній мапі тренінгу з’явилися чотири нові країни: Каппелла зі столицею Сіріус, Вектор зі столицею Вектор, Авангард зі столицею Новація та Квітландія зі столицею Флора. Кожна команда мала створити власну політичну модель, визначити цінності й пріоритети своєї держави, представити її на «партійному з’їзді», пройти теледебати та переконати інших учасників у життєздатності своїх рішень.
Фіналом стало голосування: учасники мали обрати країну, в якій вони самі хотіли б жити. Не за свою команду – а за політичну модель, яка виявилася для них найбільш переконливою після двох днів роботи.
За результатами голосування перемогу здобула країна «Вектор» зі столицею Вектор. Саме її політична модель отримала найбільше голосів учасників симуляції.
Організатори дякують Луцькому національному технічному університету та завідувачці кафедри медіа, іміджу та комунікацій, докторці філологічних наук, професорці Людмилі Мялковській за запрошення, гостинність і простір для живої розмови зі студентами про вибори, політику та журналістику.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Ви працюєте з молоддю, об’єднуєте мешканців навколо місцевих ініціатив, проводите зустрічі в бібліотеці чи громадському просторі? Допоможіть своїй аудиторії розібратися, як вступ України до ЄС стосується її життя – і що громада може робити вже сьогодні.
Академія української преси запрошує активістів і активісток, освітян, бібліотекарів, представників громадських організацій, молодіжних і культурних центрів на онлайн-тренінг для тренерів «Євроінтеграція в дії: від знань про ЄС – до змін у громадах». Це навчання для тих, хто готовий не лише поглибити власні знання про ЄС, а й передавати їх іншим, проводити тренінги, модерувати обговорення та допомагати мешканцям громад розуміти євроінтеграційні процеси.
Важлива умова: участь у програмі передбачає проведення щонайменше трьох власних тренінгів із загальним охопленням не менше 150 учасників. Провести заходи та подати звітність необхідно до 15 квітня 2027 року. За виконання цих умов передбачена винагорода – гривневий еквівалент 300 євро.
Як євроінтеграція впливає на повсякденне життя громади? Що змінюється для освіти, місцевого бізнесу та громадських ініціатив? Як пояснювати ці процеси просто, аргументовано й без міфів? На тренінгу учасники не лише розберуться в цих питаннях, а й навчаться проводити власні заняття для мешканців громад.
Учасники отримають сценарії та інструменти, які зможуть адаптувати до потреб своєї аудиторії, зокрема, авторський навчально-методичний посібник Тетяни Іванової «Євроінтеграція в дії».
Формат – онлайн (Zoom); три дні по чотири години, включно з перервою.
Реєструйтеся на зручну дату:
Оберіть один із п’яти триденних тренінгів і заповніть реєстраційну форму. Участь передбачає конкурсний відбір. Відібрані учасники отримають запрошення з детальною інформацією за тиждень до початку навчання. Загалом до участі буде відібрано 125 осіб.
Заповнити форму реєстрації тут:
Реєстрація триває до 8 грудня 2026 року.
Тетяна Іванова, медіаекспертка, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету.
Наталія Пономаренко, старша викладачка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, докторка філософії, медіатренерка, членкиня Національної спілки журналістів України.
Станьте тим, хто допоможе мешканцям вашої громади розібратися в євроінтеграції та побачити її можливості для себе. Долучайтеся до навчання, щоб передавати ці знання далі.
АУП – одна з провідних українських громадських організацій, що понад два десятиліття працює у сферах журналістики, медіаграмотності та громадянської освіти, реалізуючи масштабні проєкти по всій країні. За цей час АУП підготувала підготувала понад 1200 тренерів, які працюють у школах, університетах, громадських організаціях та з різними аудиторіями по всій країні та за її межами.
Ukraine2EU – флагманська ініціатива Європейського Союзу створена на підтримку України у підготовці до вступу та майбутнього членства в ЄС.
Цей захід відбувається за фінансової підтримки Програми Ukraine2EU. Погляди та висловлені думки є виключною відповідальністю Академії української преси і не обов’язково відображають позицію Програми Ukraine2EU або Європейського Союзу.
Академія української преси реалізує CONNECT-EU за підтримки програми Ukraine2EU. Це один із 20 проєктів, відібраних у межах конкурсу для організацій громадянського суспільства, які допомагають Україні готуватися до членства в Європейському Союзі. Для АУП ця робота починається з потреб місцевих аудиторій: журналісти навчаються пояснювати реформи, готують публікації для своїх громад і залучають експертів до розмови про можливості та виклики євроінтеграції.
CONNECT-EU (Communities, News, Networks for European Union) об’єднує журналістів, освітян, експертів і представників громад. Проєкт допомагає поширювати перевірену інформацію про ЄС, розпізнавати маніпуляції та пояснювати, як європейські зміни стосуються повсякденного життя людей. Важливе завдання — сформувати мережу, яка продовжить працювати й після завершення проєкту. Докладніше про цей підхід — в офіційному описі CONNECT-EU на сайті Ukraine2EU.
АУП уже провела два дводенні тренінги «CONNECT-EU MEDIA LAB: Євроінтеграція без міфів» — 20–21 вересня та 8–9 жовтня 2026 року. Представники регіональних редакцій розбиралися у процесі вступу України до ЄС і шукали теми, важливі для мешканців їхніх громад.
Учасники працювали з першоджерелами, перевіряли твердження про реформи та вчилися оцінювати компетентність експертів. У редакційній лабораторії визначали головне запитання майбутнього матеріалу, його аудиторію, необхідні дані та формат. Така підготовка допомагає пояснити складну тему через конкретний місцевий приклад.
Про зміст і результати навчання читайте в публікаціях АУП:
Навчання продовжується у роботі редакцій. АУП допомагає журналістам розвивати задуми та готувати серії матеріалів про європейську інтеграцію з урахуванням запитів місцевих аудиторій. Це теми про роботу й підприємництво, місцеве самоврядування, розвиток громад та зміни, до яких потрібно готуватися.
Як повідомляла АУП у підсумках другого тренінгу, після вересневого навчання журналісти вже опублікували понад сім матеріалів про ЄС. Учасники жовтневого тренінгу переглядали ці публікації та обговорювали їх із колегами.
Один із прикладів локального підходу — матеріал «Кременчуцької газети» про перший рік життя кременчуківців у Німеччині та Польщі: роботу, житло, підтримку та повсякденний досвід людей.
Для подальшої співпраці АУП створила медіаспільноту «CONNECT-EU | Люди. Медіа. Громади». Тут журналісти можуть радитися з експертами, отримувати консультації й менторську підтримку та працювати над новими публікаціями. Такий обмін допомагає редакціям повертатися до теми системно.
Президент АУП, професор, доктор філологічних наук Валерій ІВАНОВ наголошує:
«На таких тренінгах журналісти вчаться перевіряти ці твердження, ставити критичні запитання й пояснювати своїй аудиторії, що насправді стоїть за реформами.
Для локальних медіа важливо формувати звичку перевіряти першоджерела й звертатися до компетентних експертів за коментарями та роз’ясненнями. Це допомагає точно пояснювати вимоги вступу до ЄС, розбирати окремі положення документів і протидіяти міфам та непорозумінню. Особливої уваги потребують деталі, які хибно тлумачать або використовують для спекуляцій: журналіст має з’ясувати, що саме передбачає вимога, кого вона стосується та які умови її виконання».
Що зміниться для малого бізнесу? Як підготуватися до європейських стандартів? Які завдання постануть перед громадами? Відповіді потребують перевірених джерел і фахових пояснень. Частина побоювань навколо вступу до ЄС спирається на стереотипи, а частина стосується реальних витрат і складних рішень.
Прикладом такої роботи стала публікація журналістки Анастасії Харіної у «Волноваха.City» з поясненнями Анатолія Шалаєва — тренера CONNECT-EU та експерта з місцевого самоврядування. На її основі АУП підготувала редакційний огляд «Вступ України до ЄС: як відрізнити поширені міфи від реальних викликів».
У матеріалі йдеться про суверенітет, землю, підприємництво, ціни, гривню та спроможність громад. Експертні пояснення допомагають відокремити необґрунтовані страхи від практичних завдань: адаптація до стандартів потребує ресурсів, консультацій і підготовлених фахівців. Журналістам важливо показувати і можливості, і труднощі, перевіряючи конкретні твердження та уникаючи безпідставних обіцянок.
За офіційною інформацією Ukraine2EU, у межах конкурсу підтримку отримали 20 проєктів. Їхня робота охоплює експертну допомогу в переговорах і реформах, підготовку законодавства, впровадження змін, незалежний моніторинг та підвищення обізнаності про євроінтеграцію.
CONNECT-EU зосереджується на доступній інформації та співпраці з регіональними аудиторіями. Інші ініціативи мають власні завдання й інструменти. У наступних публікаціях Академія української преси розповість про решту 19 проєктів: їхні команди, цілі, роботу та результати. Це допоможе читачам побачити, як громадянське суспільство долучається до підготовки України до членства в ЄС.
Новини, навчальні заходи та журналістські публікації зібрані на основній сторінці CONNECT-EU на сайті Академії української преси. Сторінка доповнюється новими матеріалами проєкту.
АУП – одна з провідних українських громадських організацій, що понад два десятиліття працює у сферах журналістики, медіаграмотності та громадянської освіти, реалізуючи масштабні проєкти по всій країні.
Ukraine2EU – флагманська ініціатива Європейського Союзу створена на підтримку України у підготовці до вступу та майбутнього членства в ЄС.
Цей допис підготовлено за фінансової підтримки Програми Ukraine2EU. Погляди та висловлені думки є виключною відповідальністю Академії української преси і не обов’язково відображають позицію Програми Ukraine2EU або Європейського Союзу.
13–14 жовтня 2026 року в Рівному відбувся тренінг FreeMind Ukraine «Невидимий редактор: хто формує твою інформаційну реальність?». Студенти Національного університету водного господарства та природокористування вчилися розпізнавати маніпуляції, перевіряти інформацію й відповіді штучного інтелекту та розробляли власні ініціативи для університетської спільноти.
Навчання провели координаторка проєктів Академії української преси (АУП) Юлія Кулик та медіатренер, кандидат філологічних наук, викладач Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Андрій Юричко.
Чому знайоме твердження з часом здається правдивішим? Чому емоційний допис хочеться поширити ще до перевірки? Як персоналізована стрічка формує картину світу? З цих запитань почалася робота з психологією інформаційного впливу.
Упродовж двох днів учасники досліджували, як на щоденні рішення впливають емоції, алгоритми, когнітивні упередження, авторитет джерела та спосіб подачі повідомлення. Студенти практикували фактчекінг: перевіряли факти й першоджерела, аналізували відкриті дані та розбирали ситуації, у яких цифри створюють ілюзію переконливості без достатніх доказів.
Окремий блок присвятили генеративному штучному інтелекту. Учасники з’ясовували, чому впевнена відповідь ШІ не гарантує достовірності, та вчилися перевіряти згенеровані посилання, дослідження й числові дані.
Обговорювали й межі використання цифрового помічника: коли він допомагає працювати з інформацією, а коли може стати джерелом нової помилки. Перевірка першоджерел залишається потрібною і тоді, коли відповідь виглядає докладною та переконливою.
Практична частина FreeMind Ukraine у Рівному була присвячена власним проєктам. Під час проєктних спринтів команди шукали проблеми в університетському середовищі, визначали аудиторію та формулювали зміну, якої хотіли досягти.
Кожен задум проходив перевірку в обговоренні: учасники ставили одне одному запитання, шукали слабкі місця й оцінювали, чи можна реалізувати запропоноване рішення. Другого дня команди уточнювали механіку проєктів, розподіляли ролі, оцінювали ресурси й ризики та визначали очікуваний результат.
Замість загального «хочемо підвищити медіаграмотність» потрібно було відповісти на конкретні запитання: для кого створюють проєкт, яку проблему він розв’язує і що має змінитися після його реалізації.
Після тренінгу студенти доопрацьовуватимуть ініціативи, за потреби отримуватимуть онлайн-консультації та втілюватимуть проєкти у своєму університетському середовищі.
На наступному етапі команди представлять результати: що вдалося зробити, кого залучили, який формат спрацював і що отримала аудиторія.
Рівне стало п’ятим містом студентського напряму FreeMind Ukraine разом із Полтавою, Луцьком, Житомиром та Черкасами. Національний університет водного господарства та природокористування — один із п’яти українських університетів, які беруть участь у цьому напрямі. Після завершення серії тренінгів усі студентські команди переходять до реалізації власних ініціатив проти інформаційних маніпуляцій.
Організатори дякують Національному університету водного господарства та природокористування за гостинність і підтримку в проведенні тренінгу. Окрема подяка докторці наук із соціальних комунікацій, професорці Ользі Мітчук за сприяння в організації, залученість і допомогу в роботі зі студентами.
Партнером Академії української преси у реалізації FreeMind Ukraine є Центр медіа- та цифрової грамотності (CeMIL) Інституту медіа- та комунікаційних студій Вільного університету Берліна (Німеччина).
«Вірю — не вірю — перевіряю» — інтерактивна вправа з медіаграмотності, яка вчить не вгадувати правдивість повідомлення, а пояснювати свій вибір і перевіряти докази. Після кожної відповіді починається найважливіша частина заняття: учасники аргументують позиції, ставлять запитання та разом із тренеркою з’ясовують, чого бракує для висновку.
Авторки вправи — Тетяна Іванова та Наталія Пономаренко. Вони представили її під час тренерської лабораторії Академії української преси «Фільтруй інформацію — створюй зміни: тренерська лабораторія. Хакатон практик». Цикл охопив п’ять дводенних онлайн-тренінгів і об’єднав 109 тренерів із медіаграмотності.
Механіка вправи проста. На екрані з’являються повідомлення із сучасного інформаційного середовища: дописи Telegram-каналів, новинні матеріали, повідомлення нібито від банку, відео невідомого походження та дані офіційних ресурсів. Учасники обирають одну з трьох відповідей: «Вірю», «Не вірю» або «Перевіряю».
Завдання полягає не у швидкому поділі повідомлень на правдиві й неправдиві. Учасники мають визначити, які докази вже є, якої інформації бракує і чи можна зробити обґрунтований висновок. Особливо важлива відповідь «Перевіряю»: вона означає готовність визнати невизначеність і відкласти рішення до появи надійних даних.
Співавторка вправи Наталія Пономаренко — медіатренерка та викладачка кафедри журналістики та філології СумДУ з понад тринадцятирічним досвідом. Вона працює з темами критичного мислення, фактчекінгу, інформаційної гігієни та сучасних методик медіаосвіти. Із 2018 року Наталія бере участь у програмі IREX «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність», є співавторкою ресурсів «Медіакапсули» та «Мультимедійний словник з інфомедійної грамотності», а у 2025 році перемогла у Всеукраїнському конкурсі тренінгів з медіаграмотності.
Співпраця Наталії Пономаренко з Академією української преси триває не перший рік. Архівні світлини з очних тренінгів нагадують про попередні спільні проєкти, роботу з різними аудиторіями та методичні експерименти. Вправа «Вірю — не вірю — перевіряю» продовжує цю практику вже в онлайн-форматі.
Учасники не голосують через окрему форму чи чат. За допомогою інструмента малювання в Canva вони ставлять позначки безпосередньо на спільному слайді. Галочки, лінії та інші умовні знаки з’являються в реальному часі й утворюють видиму карту рішень групи.
Тренерка відразу бачить, де відповіді збіглися, а де група розділилася. Замість автоматичної оцінки «правильно / неправильно» вона починає розмову: «Чому ви обрали цей варіант?», «Які ознаки викликали довіру?», «Чого не вистачає для перевірки?», «Що могло б змінити вашу позицію?».
Цифровий інструмент робить позиції учасників видимими. Далі вони стають матеріалом для критичного аналізу: група зіставляє аргументи, уточнює поняття і перевіряє, чи достатньо фактів для висновку.
Кейси не зводяться до очевидних фейків. В одному з них журналіст помилково вказав дату події, а редакція після звернення читачів виправила матеріал і пояснила зміну. Чи робить така помилка все видання недостовірним? Чи готовність визнавати й виправляти неточності, навпаки, свідчить про редакційну відповідальність?
Інший приклад стосується маніпулятивного узагальнення. Заголовок повідомляє, що мешканці міста «категорично відмовилися» підтримувати евакуаційні заходи, хоча проти висловилися лише 12 зі 100 опитаних. Позицію меншості тут подано як думку всіх.
Серед ситуацій є повідомлення нібито від банку з вимогою терміново ввести дані картки та SMS-код; відео з місця обстрілу без відомостей про автора, дату й походження; багаторазове поширення однакових бездоказових звинувачень. На таких прикладах учасники вчаться розрізняти шахрайство, маніпуляцію, пропаганду, випадкову помилку та ситуацію, у якій інформації поки недостатньо.
Методичний принцип вправи простий: підозріле повідомлення не обов’язково є фейком, емоційний заголовок не завжди містить неправду, а матеріал офіційної установи також потребує уважного читання та зіставлення з контекстом.
Під час апробації вправи професійна майстерність Наталії Пономаренко проявилася у роботі з дискусією. Ми вже співпрацювали в проєкті «Критичне мислення під час політичних виборів», тому добре знаємо її вміння слухати групу й будувати наступне запитання на відповідях учасників. Сильний тренер працює не лише з правильними відповідями, а й з логікою, яка до них привела.
Коли учасники одночасно обирають різні варіанти, наперед визначеного сценарію наступної хвилини немає. Тренерці потрібно відразу відреагувати на аргументи, почути сумніви, помітити логічну помилку, поставити точне уточнювальне запитання і допомогти групі сформулювати висновок. Така робота потребує ерудиції, педагогічної інтуїції та культури діалогу.
Штучний інтелект уже допомагає тренерам створювати матеріали, приклади, тести й презентації. Проте цифровий інструмент не замінює методику та професійний дебрифінг. Під час живої дискусії тренер реагує на непередбачувану динаміку конкретної групи, уточнює аргументи й добирає запитання відповідно до того, що відбувається в аудиторії.
У цій вправі дискусія не була додатком до механіки — вона стала її основною частиною. Учасники мали простір для власної позиції, але кожну відповідь потрібно було підкріпити доказами або пояснити, яких даних для рішення ще немає.
Правильна позначка на слайді ще не означає, що учасник засвоїв принцип. Відповідь можна вгадати або повторити за більшістю. Лише пояснення власної логіки показує, на чому ґрунтується рішення: на доказах, емоціях, авторитеті джерела чи довірі до знайомого формату.
Тому після кожної ситуації тренерка не поспішає показувати «ключ», а організовує обговорення. Під час дебрифінгу учасники зіставляють позиції, розбирають причини помилок і формулюють правила, які можна застосувати поза тренінгом.
Фінальна рефлексія спирається на незавершені речення: «Надійне джерело — це…», «Коли доказів недостатньо, я можу сказати…», «Помилка відрізняється від маніпуляції тим, що…», «Перед поширенням повідомлення перевірю…». Так досвід інтерактивної вправи перетворюється на власний алгоритм інформаційної поведінки.
«Вірю — не вірю — перевіряю» показує, як простий інструмент Canva може підтримати методично насичене заняття з медіаграмотності. Спільний слайд залучає всю групу, а обговорення допомагає перейти від першої реакції до аргументованого судження.
Результат вправи вимірюється не кількістю правильних позначок. Важливіше, чи готова людина поставити запитання, назвати відсутні докази, вислухати іншу позицію і за потреби переглянути власний висновок.
Критичне мислення тут починається з простого кроку: не поспішати з відповіддю, назвати свої підстави й перевірити, чи витримують вони зіставлення з фактами.
Новини, вправи, посібники та інші навчальні матеріали зібрані на сторінці проєкту FreeMind Ukraine. Вони стануть у пригоді учасникам проєкту, освітянам, медіатренерам і всім, хто цікавиться медіаграмотністю та критичним мисленням.
Вправа представлена в межах проєкту FreeMind Ukraine. У реалізації проєкту партнером Академії української преси є Центр медіа- та цифрової грамотності (CeMIL) Інституту медіа- та комунікаційних студій Вільного університету Берліна (Німеччина).
