У межах відзначення Глобального тижня медіа- та інформаційної грамотності Академія української преси спільно з Бібліотечним ресурсним центром «Вікно в Америку» Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека запрошують на презентацію онлайн-курсу “Медіаграмотність 360: як орієнтуватися в інформаційному світі?” (більше…)
20–21 жовтня 2025 року Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу організувала дводенний вебсемінар «Генерація ідей та сценаріїв з AI: автоматизуємо творчість та масштабуємо успіх».
До заходу долучилися освітяни, журналісти, науковці, бібліотекарі, методисти та всі, хто прагне розвивати свої навички роботи зі штучним інтелектом і впроваджувати сучасні технології у професійну діяльність.
Програма вебсемінару охоплювала широкий спектр практичних тем:
Своїм досвідом із учасниками поділилися:
Валерій Іванов – президент АУП, доктор філологічних наук, професор;
Максим Запорожченко – менеджер медіаосвітніх програм АУП, завідувач Центру цифрової освіти та медіакультури Миколаївського ОІППО;
Андрій Юричко – медіатренер, журналіст, кандидат філологічних наук, викладач КНУ імені Тараса Шевченка.
«Штучний інтелект не замінить творчої особистості, але дає їй безпрецедентні інструменти для розвитку. Наше завдання – навчитися поєднувати креативність і технології, щоб підсилити людський потенціал, а не витіснити його», – наголосив Валерій Іванов.
«За два дні ми встигли показати майже два десятки різних програм для роботи з генерацією ідей через LLM – від онлайн до офлайнових рішень. І найкрутіше те, що учасники буквально на очах навчилися з цих інструментів робити вражаючі нові формати та проєкти», – зазначив Андрій Юричко.
«Успіх засвоєння знань, залежить не лише від фаховості тренерів та змісту програми, а й від самих учасників – на цьому тренінгу були представники різних сфер та організацій і кожен, виконуючи домашнє завдання, здивував по своєму, застосувавши один і той самий інструмент так, як ми навіть початково і не уявляли. Це найкраще, що можуть побачити тренери після проведення заходу», – підкреслив Максим Запорожченко.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Світ освіти стрімко змінюється, і штучний інтелект вже не просто тренд — це інструмент, без якого складно уявити сучасного викладача.
Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу запрошує на вебсемінар «EDU-AI: Методика використання ШІ для викладачів комунікативного циклу».
Якщо ви працюєте в комунікативному циклі — у сфері медіа, журналістики, PR або реклами — цей вебсемінар допоможе вам на 100% інтегрувати можливості ШІ у вашу педагогічну практику.
Це практичний курс для освітян, які хочуть ефективно інтегрувати штучний інтелект у викладання. Учасники навчаться створювати навчальні курси за допомогою ШІ, розвиватимуть медіаграмотність, опрацюють етичні аспекти використання ШІ в журналістиці, рекламі та PR. Захід також порушує ключове питання — чи зможе штучний інтелект замінити викладача або журналіста, і як зберегти людську експертність у цифрову епоху.
Коли?
Де? Онлайн, Zoom.
Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/yr4XDPiymJLgdLNG8
Що ви отримаєте?
Тренери:
Валерій Іванов — президент Академії української преси, доктор філологічних наук.
Тетяна Іванова — медіаекспертка Академії української преси, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету.
Любов Цукор — головна редакторка освітнього проєкту «На Урок».
Умови участі.
Участь є безкоштовною. Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для вебсемінару обмежена. Запис вебсемінару не ведеться та не надсилається учасникам. Можлива лише безпосередня участь.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту.
Усі учасники, які успішно пройдуть навчання, отримають сертифікат, який буде надісланий на електронну пошту, вказану при реєстрації.
Контактна особа.
Якщо у вас з’явилися запитання, звертайтеся до асистентки проєктів АУП: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
У межах відзначення Глобального тижня медіа- та інформаційної грамотності Академія української преси спільно з Департаментом кіберполіції Національної поліції України запрошують на відкритий вебінар «SafeDigital: як критичне мислення рятує від кіберзлочинців».
29 жовтня 2025 року, 15:00
YouTube-канал Академії української преси
Під час зустрічі поговоримо про те, як зберегти безпеку у цифровому просторі та не стати жертвою шахраїв.
Кібергігієна: прості, але ефективні правила безпеки в Інтернеті;Шахрайство онлайн: як розпізнати пастки кіберзлочинців і не потрапити в них;Соціальний проєкт «Brama».
Спікери:
Лілія Проненко, лейтенант поліції, оперуповноважений 9-го відділу управління протидії кіберзлочинам у місті Києві Департаменту кіберполіції НПУ;Наталія Осадча, лейтенант поліції, оперуповноважений 9-го відділу управління протидії кіберзлочинам у місті Києві Департаменту кіберполіції НПУ.
Модератор:
Щоб не пропустити трансляцію, зареєструйтеся за посиланням — ми завчасно нагадаємо про ефір!🧠 Як не дозволити інформації керувати нашими думками? Чому навіть правдиві новини здатні впливати на емоції? І як навчитися бачити маніпуляцію ще до того, як вона зачепить нас?
Відповіді на ці запитання шукали студенти факультету систем і засобів масової комунікації ДНУ імені Олеся Гончара під час дводенного тренінгу «STOPманіпулятор», який відбувся 15–16 жовтня 2025 року у Дніпрі.
📚 Захід організувала Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.
🧩 Учасники одразу занурилися у світ інформаційних ігор і практик критичного мислення. Говорили про те,
• чому ми довіряємо знайомим джерелам, навіть коли вони помиляються;
• як соцмережі створюють комфортні “бульбашки”, де звучить лише зручна правда;
• і чому емоції стають головною зброєю маніпулятора.
💬 Валерій Іванов, президент Академії української преси:
«Наша місія – це якісна українська журналістика. Окрім змістовної тренінгової частини, АУП привезла з собою в Дніпро найновіше видання “Журналістика” (Ш. Рус-Моль, Т. Шульц), яке об’єднує максимум знань і практик, необхідних сучасному журналісту».
💬 Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП:
«Маніпуляція не завжди кричить – іноді вона шепоче. І розпізнати її можна лише тоді, коли ми не боїмося сумніватися».
💬 Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП, завідувач центру цифрової освіти та медіакультури МОІППО:
«Наша задача тут — не лише навчити методикам протистояння маніпуляціям. Важливо, щоб ви могли передавати ці навички іншим. Саме на вас триматиметься інформаційна складова російсько-української війни».
📖 Протягом двох днів студенти аналізували реальні кейси з медіа, розбирали новини, які “звучать чесно, але вводять в оману”, вчилися розпізнавати мову ворожнечі, відрізняти критику від хейту й будувати власні стратегії інформаційної безпеки.
💻 Окрему увагу приділили темам кібергігієни, інфодетоксу та медіараціону — щоб не потонути в потоці контенту й залишатися свідомими споживачами інформації.
🎬 Було чимало інтерактивів:
• фірмова гра «Медіаграмотна Мафія»,
• створення власних новин у вправі «Лего»,
• пошук «режисерів» маніпуляцій,
• обговорення гучних інформаційних кейсів.
Тренінг проходив у живій, динамічній атмосфері — з гумором, суперечками та сильними ідеями.
📌 STOPманіпулятор у Дніпрі — це не просто тренінг, а інструмент, який навчає бачити більше, ніж написано.
Це досвід, після якого навіть знайомі новини читаєш уважніше, а будь-яка інформація проходить через власний фільтр критичного мислення.
🇩🇪 Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина 🇩🇪
24–31 жовтня 2025 року у світі відзначається Глобальний тиждень медіа та інформаційної грамотності (Global MIL Week), що започаткований у 2012 році. Захід проводиться щороку Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) спільно з Альянсом із питань медіа та інформаційної грамотності, Мережею університетів із медіа та інформаційної грамотності ЮНЕСКО й міжкультурного діалогу (UNESCO-UNAOC; MILID), іншими партнерами.
Академія української преси є одним із лідерів з упровадження медіаосвітніх ініціатив в Україні та має значну кількість напрацювань із медіаінформаційної грамотності. Пропонуємо для використання узагальнену добірку ресурсів АУП, яка стане у нагоді під час підготовки та проведення заходів до відзначення Тижня медіа та інформаційної грамотності.
Для вашої зручності, розподілили ресурси за такими категоріями:
🖍 дошкільна освіта;
🖍 початкова школа;
🖍 основна школа;
🖍 бібліотекарі;
🖍 освіта дорослих;
🖍 медіаосвітні ігри;
🖍 онлайн-платформи.
Лінк на ресурси ось тут та за QR-кодом в анонсі. Бажаємо продуктивного тижня МІГ!
А вже невдовзі опублікуємо анонси на цікаві заходи від Академії в межах відзначення #GlobalMILWeek2025! Не пропустіть!
Ми щодня прокидаємось у світі новин, повідомлень і постів. Але скільки з них справді достовірні? І скільки — створені, щоб викликати емоцію, страх або лояльність? Відповіді на ці запитання шукали студенти Дніпровського політехнічного університету під час дводенного тренінгу «STOPманіпулятор», що відбувся 13–14 жовтня 2024 року в Дніпрі.
Захід організувала Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.
Учасники — майбутні журналісти — ті, хто працює з даними, технологіями й комунікаціями, і водночас розуміє: медіаграмотність — це базова навичка безпеки сучасної людини.
Про що говорили?
Два дні — без сухої теорії, лише практика, приклади, дискусії та ігри. У фокусі:
• вплив інформації на людину та психологія маніпуляцій;
• чому ми віримо у «справедливий світ» і як цим користуються маніпулятори;
• MIS-, DIS- і MALinformation — три обличчя сучасної брехні;
• echo-chambers та алгоритми соцмереж;
• hate speech як інструмент впливу;
• кібербезпека, інформаційний детокс і медіараціон.
Валерій Іванов, президент Академії української преси, наголосив:
«Ми живемо у світі, де інформація — це не просто дані, а зброя. І той, хто не перевіряє факти, ризикує стати її мішенню. Медіаграмотність — це щит, який не дозволяє керувати вами».
Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП, зазначила:
«Маніпуляція — це не завжди гучна брехня. Часто вона тиха, переконлива, «розумна». Її сила — у нашій довірливості. Тому варто не боятися сумніватися».
Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП:
«STOPманіпулятор — це не тренінг про «правильне мислення». Це практика зупинки. Коли ви вмієте поставити запитання “чому я в це вірю?” — тоді починає працювати ваш внутрішній фільтр».
Практика, що запам’ятовується
Учасники пробували себе в ролі «розслідувачів правди» — грали у фірмову «Медіаграмотну Мафію», розбирали заголовки й тексти у вправі «Лего новин», шукали «режисерів» дезінформації та тренувалися розпізнавати емоційні гачки.
Кожен день завершувався рефлексією: що запам’яталось, які маніпуляції зустрічаємо найчастіше, і як змінюється наше мислення, коли бачимо механізм впливу.
Два дні — і тепер кожен із них має власний антивірус проти фейків. Із ним легше не потонути в потоці новин і залишитися собою — незалежним, уважним і критичним. Бо медіаграмотність — це не про те, щоб не вірити нікому. Це про те, щоб довіряти усвідомлено.
STOPманіпулятор — це не про недовіру. Це про свободу думати самостійно — навіть тоді, коли навколо всі кричать: «Вір! Дій! Поширюй!».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
7–8 жовтня 2025 року Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу організувала дводенний вебсемінар «Генерація ідей та сценаріїв з AI: автоматизуємо творчість та масштабуємо успіх».
До заходу долучилися освітяни, журналісти, науковці, бібліотекарі, методисти та всі, хто прагне розвивати свої навички роботи зі штучним інтелектом і впроваджувати сучасні технології у професійну діяльність.
Програма вебсемінару охоплювала широкий спектр практичних тем:
Своїм досвідом із учасниками поділилися:
Валерій Іванов – президент АУП, доктор філологічних наук, професор;
Максим Запорожченко – менеджер медіаосвітніх програм АУП, завідувач Центру цифрової освіти та медіакультури Миколаївського ОІППО;
Андрій Юричко – медіатренер, журналіст, кандидат філологічних наук, викладач КНУ імені Тараса Шевченка.
«Штучний інтелект уже не просто тренд — це робочий інструмент, який змінює підходи до освіти, медіа та комунікації. Головне — навчитися використовувати його відповідально та творчо», – наголосив Валерій Іванов.
«Найбільша цінність нашого тренінгу – у тому, як кожен одразу може застосувати нові знання у своїй роботі. Ми ділимося інструментами, а справжній прогрес і таланти демонструють учасники», – зазначив Андрій Юричко.
«Мій найулюбленіший блок тренінгу – це другий день, коли учасники презентують домашні завдання на основі матеріалу, який ми розглядаємо під час першого. Приємно бачити прогрес і креативні підходи до роботи з AI-інструментами, які допоможуть їм у подальшій роботі», – підкреслив Максим Запорожченко.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
3 жовтня у Києві відбулася презентація перекладеного з німецької мови підручника-посібника «Журналістика».
Посібник виданий Академією української преси за підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні, фонду Pressehaus NRZ та Erich-Brost-Institut für internationalen Journalismus der Universität Dortmund. Переклад Віталія Климченка та Володимира Олійника.
Чи залишається журналістика професією мрії — чи перетворилася на постійну боротьбу за виживання? З цим питанням відкривають діалог німецькі дослідники Штефан Рус-Моль і Танев Шульц у підручнику «Журналістика», де разом із практиками аналізують сучасні виклики професії та можливі шляхи її розвитку.
Звичайно, це цілком правомірне й глибоке філософське осмислення місії журналістської професії. Але для українських журналістів це питання звучить особливо гостро. Якщо для колег у Німеччині чи Швейцарії викликом стає конкуренція з новими медіа, залежність від алгоритмів або навала клікбейту, то в Україні щоденна робота журналіста часто пов’язана з ризиком для життя, тиском із боку влади, спробами цензури та нестабільністю фінансування.
Наші медіа перебувають у ситуації, коли довіра падає, фінансування зникає, а небезпека для життя журналістів зростає. Європейські колеги стикаються з іншим — комерціалізацією, технологічними ризиками, перенасиченням інформації. І хоча умови різні, проблеми виявляються спільними: достовірність, відповідальність, етика.
Чи йдемо ми паралельно з європейською журналістикою, чи вже рухаємося назустріч? Відповідь залежить від українських журналістів, але підручник Рус-Моля та Шульца пропонує мапу — як не втратити орієнтири на цьому шляху.
Попри ці радикально умови, ми маємо спільний знаменник: і в Берліні, й у Києві журналісти ставлять ті самі запитання — про стандарти, відповідальність, незалежність. Саме тому книга Рус-Моля та Шульца виявляється несподівано актуальною для України. Це не лише системний підручник із теорією, але й посібник із вправами та методичними порадами для викладачів і студентів, а також практичний дороговказ для тих, хто щодня працює з інформацією.
Європейський підручник «Журналістика» Рус-Моля та Шульца виявився напрочуд актуальним для України. Він пояснює, як працюють медіа в епоху цифровізації, і водночас дає практичні інструменти для виживання в умовах війни, цензури та падіння довіри до медіа.
Видання цікаве ще й тим, що його структура відображає весь цикл журналістської діяльності — від вибору теми та пошуку інформації до організації редакційної роботи й маркетингу.
Отже, спробуємо конкретно проаналізувати проблеми, які порушують автори посібника, та провести компаративістський аналіз актуальності цих питань і для українських журналістів.
Швидкість чи достовірність? Розвага чи відповідальність? У книзі «Журналістика» європейські автори ставлять ті самі питання, що сьогодні хвилюють і українських журналістів.
«Журналістика перебуває в перманентній “бета-версії”. Її мета — максимальна оперативність», — зазначають автори посібника. Але чи завжди це добре? Найбільше збентеження спричинив 2015 рік: тоді низка медіа впродовж короткого часу повідомила про смерть колишнього канцлера Німеччини Гельмута Коля, королеви Єлизавети II та французького бізнесмена Мартена Буїга.
Цей діагноз актуальний і для України. Після 24 лютого 2022 року попит на «швидкі новини» зріс вибухово: телеграм-канали стали головним джерелом інформації для 41% українців, але саме там найчастіше ширяться небезпечні фейки. Прагнення бути першим інколи коштує журналістам довіри аудиторії, а в українських реаліях поспіх може мати й серйозні воєнні наслідки — від викриття позицій ЗСУ до поширення дезінформації на користь ворога.
Автори посібника наголошують на важливості балансу між інформацією та розвагами: журналістика може бути привабливою та зрозумілою, але коли розважальність стає самоціллю — виникають проблеми. В Україні цей баланс особливо крихкий: традиційні телевізійні токшоу дедалі частіше перетворюються на емоційні вистави, де аналітику витісняють політичні декларації. Наслідок — втрата довіри: у 2024 році рівень довіри до телебачення впав із 61% до 34%. Глядачі переміщуються в соцмережі, де їх підстерігає інша загроза — дезінформаційні «зливні бачки».
Європейська дискусія про клікбейт тут перегукується з українським питанням: як подати матеріал цікаво, не перетворивши новини на пропагандистське шоу? У цьому варто відзначити цінність практичних прикладів дещо маніпулятивних заголовків, які зустрічаються навіть у таких поважних виданнях, як FAZ, які наводять автори у підручнику.
«Хочуть цього журналісти чи ні, але в демократії вони виконують певну функцію керування й супроводу», — наголошують автори. Звичайно, це покладає на них також і велику відповідальність. Тобто сьогодні вкрай актуальним стає питання збереження незалежності між владою, власниками та суспільством.
Залежність від влади та власників залишається «ахіллесовою п’ятою» українських медіа: до війни більшість медіа фактично функціонували як додатки до бізнес-імперій олігархів. Після початку повномасштабного вторгнення телемарафон «Єдині новини» спочатку став символом єдності, але згодом викликав критику як інструмент контролю — у своєму звіті Єврокомісія у серпні 2024 року вказала на проблему цензури та відсутність плюралізму в ефірі. Таким чином, ідеї авторів про відповідальність журналістів перед суспільством стають для України не абстракцією, а практичним дороговказом.
Автори підручника досить реально описують й виклики, які пов’язані з диджиталізацією та штучним інтелектом. На сторінках свого видання вони дуже слушно ставлять питання: штучний інтелект — це помічник чи загроза?
Полемізуючи з деякими дослідниками про те, що незабаром чат-боти замінять журналістів, автори висловлюють думку: «Уявлення про те, що в майбутньому в редакціях переважно “сидітимуть” роботи, може виявитися перебільшенням. Однак небезпека полягає в тому, що журналістика може наразитися на підпорядкування технологіям і комерціалізації». А це також зменшує довіру до живого слова журналіста.
Додамо, що у Європі АІ вже тестують у великих редакціях для створення заголовків чи аналізу даних. В Україні застосування більш обмежене — здебільшого для візуалізацій або перекладів. Але в умовах, коли за останні чотири роки кількість працівників у друкованих медіа скоротилася на 75%, спокуса делегувати роботу машинам лише зростає. І тут важливо не втратити головне: людську здатність бачити контекст і ставити незручні запитання.
Автори посібника окрему увагу приділяють темі розслідувань у журналістиці, називаючи її «серцевиною професії». «Справжня журналістика, яка відчуває свій обов’язок інформувати громадськість, завжди була розслідувальною», — зазначають вони у своєму дослідженні.
І ми можемо пишатися тим, що попри війну, українські журналісти не відмовилися від цієї місії. «Дзеркало тижня», «Українська правда», Bihus.Info й інші медіа регулярно викривають корупцію, наприклад, у сфері оборонних закупівель. Але, скажімо відверто, відповіддю стають не подяки, а тиск: від погроз на адресу Юрія Ніколова до системного блокування «Української правди» у контактах із владою.
Європейський досвід підтверджує: без незалежних розслідувань журналістика перетворюється на піар. І саме тут підручник може стати моральною підтримкою — нагадуванням, що розслідування не «опція», а основа професії.
Підручник і посібник Штефана Рус-Моля та Танева Шульца «Журналістика» (4-те, повністю перероблене видання з карикатурами Костаса Куфогіоргоса) є унікальним виданням, яке вдало поєднує академічну системність і практичну спрямованість. Недаремно його автори назвали книгу одночасно і підручником (тут систематизовано базові знання та теорію), і посібником (чіткі вправи, методичні рекомендації, практичні поради для викладачів і студентів).
Саме освіта і методика, представлені у книзі, є потужним інструментом навчання. Для українських редакцій вона може стати дороговказом: як залишатися незалежними, перевіряти факти й будувати довіру в умовах війни та цифрових трансформацій.
А для українських університетів, які нині реформують програми журналістської освіти, ця структура безцінна. Вона допомагає поєднати академічну підготовку з реальними викликами редакцій — від соцмереж до кризового менеджменту.
Етика та якість. В умовах, коли українські медіа часто опиняються під політичним чи економічним тиском, розділи про професійні стандарти та саморегуляцію стають орієнтиром.
Аналіз тенденцій цифрової доби. Розділи підручника про інтерактивність, соціальні мережі, інтернет-журналістику допомагають зрозуміти, як будувати роботу з аудиторією у світі, де Telegram і TikTok витісняють традиційне телебачення. Це прямо корелює з українським досвідом, де телемарафон «Єдині новини» втратив довіру, а натомість зросла роль анонімних каналів. Соцмережі, інтерактивність, роль Telegram і TikTok — усе це подано з прикладами. Це допомагає зрозуміти, як конкурувати за увагу без втрати професійності.
Поради у редакційній кухні. Книга детально показує, як працює редакція: від відбору тем до менеджменту і маркетингу. Для маленьких українських редакцій, де інколи всі завдання виконують двоє-троє людей, це практичний довідник.
Міжнародна перспектива. Зіставлення з досвідом Guardian, New York Times чи FAZ дає українським журналістам точку відліку для самооцінки.
І найголовніше — умови війни. Українські журналісти працюють у середовищі обмежень, ризиків і небезпеки: від цензури та тиску власників до фізичних загроз і втрат серед колег. У книзі ж європейських авторів особливо корисними є розділи про етику, точність, роботу з джерелами — те, що стає фундаментом професійної стійкості. Для українських журналістів, які працюють під обстрілами, під тиском чи в умовах скорочення ресурсів, ця книжка — не розкіш, а підтримка. Вона допомагає бачити професію не лише як щоденну боротьбу за виживання, а і як частину ширшої європейської традиції.
Стиль видання. Автори не бояться іронії й самоіронії. Вони показують і «професію мрії», і її зворотний бік — стрес, дедлайни, хаос у редакціях. А ще — наводять яскраві приклади: від фейкових новин про «смерть канцлера Коля» до жартівливих заголовків берлінських газет. Це робить книжку живою, а не академічною.
Отже, ще раз підкреслимо, що книга Штефана Рус-Моля та Танева Шульца — це не просто навчальний матеріал. Це міст між європейською та українською журналістикою. Вона пропонує стандарти, які вже випробувані в Німеччині чи Швейцарії, і водночас залишає простір для критичного осмислення в українських реаліях.
