На прикордонні журналісти першими стикаються з фейками та викривленою інформацією про події, пов’язані з війною. Водночас і першими можуть їх спростувати, поки ці фейки не набули значного розголосу й поширення. Відтак правильно реагувати, спростовувати, інформувати, висвітлювати трагічні й складні події, показувати людські історії, протистояти тиску та кібератакам – усе це сьогоднішні виклики для прикордонних і прифронтових локальних медіа. Попри брак кадрів, перебої з енергопостачанням і звʼязком, обстріли, руйнування редакцій, вимушену релокацію, наші колеги долають ці виклики щодня і працюють, щоб бути джерелом обʼєктивної інформації для мешканців громад.
Оригінал публікації розміщений на офіційному вебсайті НСЖУ - ТУТ.
Посилити спроможність локальних медіа прифронтових і прикордонних областей покликаний навчальний курс «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією», який НСЖУ реалізує за підтримки Посольства Литви в Україні.
Шість менторських сесій, вебінари від досвідчених колег, які працюють в національних та міжнародних медіа та близько трьох десятків публікацій учасників – це результати першої половини курсу.
Протидія фейкам – нові інструменти та знання
«4 вересня росіяни вдарили по працівниках гуманітарної місії з розмінування «Данська рада у справах біженців» балістичною ракетою «Іскандер-М». Двоє загиблих, до десятка поранених цивільних демінерів. Після трагедії під Черніговом російські ресурси поширили відео, нібито їхній удар був спрямований по «центру запуску дронів».
У матеріалі, поширеному нашим виданням, донька загиблого Сергія Молибоги Валерія прямо спростувала цю брехню:
«Якщо придивитися, на тому відео видно, що окрім людей, стоять вісім мікроавтобусів. Під прицілом була якраз татова автівка».
Вісім мікроавтобусів і цивільних працівників, а не військовий об’єкт. Так локальні журналісти спростовують російські інформаційні вкиди. Російська пропаганда намагалася подати удар по гуманітарних працівниках як «знищення військового об’єкта». Свідчення рідних і колег підтвердили, що насправді йшлося про цивільних демінерів, які займалися розмінуванням».
Це слова Ольги Макухи, редакторки чернігівської газети «Вість». І це – приклад того, наскільки важлива роль локальних медіа в спростуванні російської брехні. Для видання важливо доносити такі свідчення до читачів, адже саме вони руйнують ворожі наративи й показують правду про те, що росія цілеспрямовано бʼє по цивільних, каже пані Ольга.
«Під час навчання ми отримали чіткіші орієнтири, як саме локальні медіа можуть протидіяти дезінформації, – додає редакторка. – Для нас було важливо заповнити прогалини у знаннях щодо того, як верифікувати інформацію в умовах воєнного часу, як правильно працювати з відкритими джерелами та не допустити поширення фейків. Зараз ми активно застосовуємо на практиці інструменти фактчекінгу та верифікації фото- й відеоконтенту».
Про важливість протидії дезінформації говорять й інші учасники проєкту. Керівниця видання «Вісті Зміївщини» з Харківщини Тетяна Логвіна наголошує: важливість професійного зростання зараз колосальна, а особливо в протидії дезінформації та фейкам. Адже нині, коли всім доводиться стикатися з величезною кількістю інформації з різних джерел, навіть дуже «просунуті» в цьому люди губляться та сприймають фейки за дійсність.
«Протидія дезінформації – це сьогодні один з основних напрямків журналістики, ми стикаємося з інформаційними атаками ворога постійно, – підтверджує редакторка чернігівської газети «Вісті Городнянщини» Світлана Томаш. – Звичайно, деякі знання ми отримували раніше, але наша менторка пані Тетяна Іванова настільки цікаво розкрила всі нюанси, що тепер можемо вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Стало набагато легше розрізняти фейкові й пропагандистські матеріали ворога та організувати професійну протидію».
Багато нових інструментів боротьби з фейками та викривленою інформацію відкрила для себе під час навчання й редакторка газети «Путивльські відомості» із Сумщини Тетяна Каушан.
«Наш фактчекінг виходить на новий рівень, – зазначає пані Тетяна. – Журналісти на прикордонні першими стикаються з викривленою інформацією. Тому доводиться часто щось заперечувати, пояснювати читачам. Коли маєш такі інструменти, про які дізналися на цьому курсі, це значно допомагає».
Її колега з Сумщини, редакторка газети «Панорама» Олена Касаткіна додає: місцеві редакції першими реагують на події у громадах, а люди в цих громадах частіше довіряють локальним медіа. «Нам швидше віднайти протидію фейку «на місці». Ще до того, як вони набирають обертів».
Менторка з медіаграмотності, медіаекспертка, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету Тетяна Іванова коментує: учасники курсу усвідомлюють навалу фейків як проблему, важливість боротьби з ними та контрпропаганди. Водночас, не завжди можуть розрізнити, на які фейки потрібно реагувати, а на які ні, не мають критеріїв оцінки небезпечності фейків, а також не ознайомлені з базовими стандартними програмами верифікації фейків.
«Звичайно, всі ці проблеми були пропрацьовані під час менторських сесій, – розповіла Тетяна Іванова. – Є ще одна проблема: журналісти мають бути обізнані не тільки в верифікації фейків та особливостях спростування, а й мати знання про технології створення фейків і психологію їх впливу. Це вже галузь психології маніпуляцій, і саме це викликало особливий інтерес учасників. Звичайно, такі знання дуже потрібні журналістам, бо саме вони тримають інформаційний фронт».
Цифрові інструменти – допомога для медіа, що працюють в умовах браку ресурсів
Журналісти медіа – учасників проєкту – працюють із високим навантаженням, в невеликих колективах, де відчутний брак кадрів, в умовах високого рівня небезпеки у зв’язку з бойовими діями і постійного стресу. Тому опанування нових технологій для них – це ще й полегшення в роботі. Особливо за допомогою таких інструментів, як штучний інтелект, якому можна «доручити» виконати частину роботи. На цьому наголошують учасники, відзначаючи користь менторських сесій з цифровізації журналіста і медіатренера Андрія Юричка.
«Дуже помічними стали сесії Андрія Юричка, де він розповів про можливості штучного інтелекту, зокрема, в розшифровці записів. Це дуже спрощує роботу таким редакціям, як наша, оскільки ми працюємо в умовах обмеженого кадрового потенціалу», – відзначає редакторка «Путивльських відомостей» Тетяна Каушан.
На важливості та користі менторських сесій з цифровізації акцентує увагу й редаторка «Панорами» Олена Касаткіна.
Тестує можливості штучного інтелекту також редакторка «Вістей Зміївщини» Тетяна Логвіна. Зауважує: працівники локальних медіа не завжди можуть самі зорієнтуватися в нових цифрових викликах, відтак сесії з цифровізації важливі для редакції.
«Коли мова йде про цифровізацію, локальні українські редакції почуваються розгубленими на роздоріжжі. З одного боку вони бачать вплив нових технологій і хочуть долучитися до всіх новітніх процесів охоплення аудиторії, а з іншої спіткнулися у відсутність навичок, спеціалістів та обладнання, щоб все впровадити. І завжди є страх втратити вже існуючу аудиторію», – коментує ментор Андрій Юричко.
Експерт додає: найзатребуванішою виявилася тема цифрової безпеки, бо, попри усвідомлення цифрових загроз, на практиці мало хто використовує відповідні інструменти, як, наприклад, антивіруси.
Своїми практичними результатами – економією ресурсів та часу на вичитку матеріалів та «перепаковку» готових матеріалів під соцмережі – зацікавив і модуль про роботу з великими мовними моделями.
«Програма розрахована перекрити найболючіші точки роботи медіа і поки рухається в запланованому напрямку. Редакції потроху впроваджують щось нове, завдяки тому, що не лише зрозуміли і побачили, як це має працювати, але спробували самі й розуміють, як вони можуть це все застосувати у себе», – каже Андрій Юричко.
Хоча, в першу чергу, для редакцій прифронтових областей, які змогли продовжити роботу після 2022 року, аудиторія – це сімʼя. І вони працюють заради неї, а охоплення та кліки в соцмережах залишаються абстрактними цифрами.
Людські історії розповідають світу правду про війну в Україні
Правдивий і цікавий контент – це ще одна зброя журналістів у боротьбі з дезінформацією. Історії про постраждалих від війни людей, зокрема, дітей викликають найбільший інтерес у міжнародної аудиторії. Відтак кожен журналістський матеріал – це маленька цеглинка в доказову базу, що проти України та українців росія чинить геноцидні дії. Особливості подачі такого контенту учасники навчального курсу опановують з журналісткою Юлією Сурковою, яка має досвід висвітлення війни в міжнародних медіа з 2014 року.
«У нашій прикордонній громаді більшість журналістських матеріалів повʼязані з чутливим контентом. Я не мала досвіду, як писати саме для міжнародних медіа. Завдяки патронату Юлії я з великим бажанням цьому вчилася. Сподобалося, як змінилися матеріали, тому застосовуватиму ці знання в подальшій роботі», – ділиться редакторка чернігівської газети «Вісті Городнянщини» Світлана Томаш.
Драматичні людські історії – це те, що часто виходить на сторінках видання з Херсонщини «Новий День». Його редактор Анатолій Жупина також відзначає допомогу менторки Юлії Суркової в пошуку нових тем та нових кутів подачі матеріалів. Правдиві матеріали про Херсонщину та херсонців важливі не тільки для міжнародної аудиторії, а й для тих мешканців регіону, що опинились на тимчасово окупованій території. Завдяки цим публікаціям вони можуть бачити реальну, не затьмарену пропагандою картину подій.
Менторка Юлія Суркова радить учасникам не бути «гіперлокальними», а додавати в матеріали загальнонаціональний контекст, більше бекграунду та цифр.
«Якщо давати більше таких подробиць, текст буде професійнішим, і це теж частина боротьби з дезінформацією. Як працює пропаганда? Це якась частина правди, якась частина неправди і все замішано на емоційному посилі. Наші матеріали не повинні бути пропагандистськими. Фактаж, точні цифри, контекст – це наші інструменти у боротьбі з російською пропагандою».
Водночас, Юлія відзначає активність учасників і бажання вчитися:
«Про те, як працюють журналісти національних і міжнародних медіа на лінії фронту, говорять багато, їх відзначають нагородами. А про локальні медіа згадують нечасто. Але їхня мужність і відданість професії вражає, і це надихає працювати».
Поради для журналістів за матеріалами менторських сесій:
Контент:
Історії людей, зокрема, дітей викликають в міжнародної аудиторії найбільший емоційний відгук. Працюйте з такими історіями, бо кожна з них – цеглинка в доказову базу, що росія чинить геноцидні дії проти України.
Не робіть «гарячих» нових про дітей. Такі історії потребують часу, безпечного середовища, дозволу батьків та згоди самої дитини.
Не забувати про інформаційну складову, так званий принцип «Five Ws» (Who, What, When, Where, Why – хто, що, коли, де, чому).
Памʼятайте про факти і цифри, наводьте узагальнені дані та статистику.
Ставтеся з повагою до свого героя. Історія не залишить читача байдужим, якщо ви самі не байдужі до неї.
Цифровізація
Зберігайте інформацію як на хмарних сервісах, так і на фізичних носіях.
Створіть декілька Gmail-акаунтів – один основний для роботи, інший резервний, який не пов’язаний з вами особисто.
Користуйтеся браузерами, які мають покращені налаштування конфіденційності, наприклад, LibreWolf та Brave.
Оцифровуйте редакційні архіви: це актуально і через обстріли, і через релокацію редакцій. Також це даєприріст трафіку в інтернеті.
Дбайте про безпеку, уникайте загроз: встановлюйте антивірус, не користуйтеся публічним Wi-Fi, регулярно змінюйте паролі, не використовуйте однакові паролі для різних сервісів, увімкніть двофакторну автентифікацію.
Медіаграмотність
Усвідомте сучасний інформаційний стан «апатія до реальності». Люди настільки зневірюються, що підсвідомо шукають когось, кому можна довіряти.
Перевіряйте цитати навіть відомих авторитетів та справжню фаховість експертів. Достовірність важливіша за швидкість інформації.
Використовуйте факти, а не лозунги: пропаганда апелює до емоційних гасел, а журналіст має працювати з цифрами, документами, перевіреними свідченнями.
Не уподібнюйтеся ворогу: уникайте мови ненависті й дегуманізації навіть у матеріалах про війну.
Користуйтеся інструментами фактчекінгу, серед яких такі сервіси: Google Reverse Search; TinEye.com; FotoForensics.com.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми співробітництва з метою розвитку та сприяння демократії.
Штучний інтелект більше не фантастика, а реальний помічник у креативній роботі. Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу запрошує журналістів, освітян, комунікаторів, тренерів та всіх зацікавлених на інтенсивний дводенний вебсемінар «Генерація ідей та сценаріїв з AI: автоматизуємо творчість та масштабуємо успіх». Ми разом навчимося не лише генерувати ідеї з допомогою AI, а й перетворювати їх на повноцінні сценарії та навчальні продукти.
Коли?
У програмі:
Тренери вебсемінару:
Реєстрація: https://forms.gle/7iWMakoCX2A9dMJg8
Участь є безкоштовною. Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах. Відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для вебсемінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту.
Усі учасники, які успішно пройдуть навчання, отримають сертифікат.
Якщо у вас з’явилися запитання, звертайтеся до асистентки проєктів АУП: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Навчально-науковий інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка оголошує другий набір на навчання з медіаменеджменту — Educating Ukrainian Media Managers. До участі запрошуються представники незалежних локальних, регіональних та невеликих загальнонаціональних медіа.
Програма підтримується установами-партнерами, зокрема Медіаінститутом Fojo /Університет Ліннея (Швеція) та Центром медіадосліджень Стокгольмської школи економіки у Ризі.
Випускники першого набору програми
Навчання складатиметься з чотирьох модулів: два проводитимуться наживо (стратегія та лідерство) й два онлайн (маркетинг і фінанси). Заняття проводитиме команда міжнародних та українських тренерів та експертів на базі Навчально-наукового інституту журналістики.
✅ Навчання триватиме з кінця листопада 2025-го до початку травня 2026 року. Учасники, які успішно завершать усі модулі, отримають сертифікати.
✅ Надіслати заявку можна ТУТ.
Дедлайн подачі заявок: 10 жовтня 2025 року
16–17 вересня 2025 року Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу організувала дводенний вебсемінар «Генерація ідей та сценаріїв з AI: автоматизуємо творчість та масштабуємо успіх».
До заходу долучилися освітяни, журналісти, науковці, бліотекарі, методисти та всі, хто цікавиться сучасними можливостями штучного інтелекту.
Програма семінару охоплювала низку практичних тем:
Своїм досвідом із учасниками поділилися:
«Ми прагнули зробити цей вебсемінар корисним для кожного учасника, адже сьогодні знання про штучний інтелект відкривають нові можливості у професійній діяльності як для освітян, так і для творців контенту», – наголосив Валерій Іванов.
«Найцінніше у знаннях про штучний інтелект – це не самі інструменти, промпти і кейси, а вміння застосовувати їх у своїй щоденній практиці: для вчителя це нові формати навчання, а для блогера – свіжий підхід до створення контенту й залучення аудиторії», – зазначив Андрій Юричко.
«На наших заходах, присвячених тематиці ШІ, спостерігаємо приємну тенденцію: до традиційної аудиторії АУП – журналістів, освітян та бібліотекарів – долучаються і представники місцевого самоврядування, психологи, економісти, дизайнери і навіть геодезисти. І кожен знаходить для себе щось корисне», – підкреслив Максим Запорожченко.
Для тих, хто не встиг долучитися, очікуйте на анонс заходів у жовтні.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Академія української преси у партнерстві з Kyiv Media Hub запрошує на презентацію четвертого, повністю оновленого видання підручника-посібника Штефана Рус-Моля та Танева Шульца «Журналістика».
Презентація відбудеться 3 жовтня о 12:00 у Києві. Точна локація буде повідомлена зареєстрованим учасникам.
Це унікальне видання об’єднує під однією обкладинкою найважливіші знання й навички, необхідні сучасному журналісту. Книга поєднує теорію та практику, зосереджуючись як на жанрах, мові, роботі з даними, так і на нових викликах — від диджиталізації та штучного інтелекту до питань етики, редакційного менеджменту та свободи слова в умовах війни.
Книга присвячена насамперед журналістському ремеслу та практиці, а також включає корисні дослідження медіа. У ній простежуються зміни в професії під впливом цифрових технологій та нових форм комунікації. Видання містить карикатури Костаса Куфогіоргоса, що підкреслюють роль гумору в культурі полеміки. Окрема увага приділена взаємозв’язку журналістики та PR, питанням редакційного маркетингу й менеджменту в умовах обмежених ресурсів. Автори розглядають ці теми крізь призму глобалізації, залучаючи досвід європейських країн і США.
Учасники презентації:
«Усі німецькі підручники, що перекладенні АУП, об’єднує чудова риса: вони мають практичний характер. Саме за цими підручниками та посібниками вчаться студенти журналістики в німецькомовних країнах. І за ними навчаються і їхні українські колеги. Багато з цих книжок ви знайдете в підручнику Штефана Рус-Моля й Танева Шульца «Журналістика». Це й не дивно, бо вони є найкращими в німецькомовному світі» — Валерій Іванов, професор, президент Академії української преси.
Книга буде цікава студентам факультетів журналістики, практикуючим медійникам, викладачам і всім, хто хоче зрозуміти, як працюють сучасні медіа.
Попередня реєстрація є обов’язковою умовою участі в презентації: https://forms.gle/JdZedFkBkqUP9dU86
Точна локація буде повідомлена зареєстрованим учасникам у листі електронною поштою за декілька днів до заходу.
Звертаємо вашу увагу: організатори не відшкодовують витрати на проїзд, проживання та харчування.
Учасники, які пройдуть попередню реєстрацію та візьмуть участь у презентації, отримають безкоштовний примірник друкованого видання.
Якщо у вас з’явилися запитання, звертайтеся до асистентки проєктів АУП: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
Видання стало можливим завдяки підтримці Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні, фонду Pressehaus NRZ та Erich-Brost-Institut für internationalen Journalismus der Universität Dortmund.
У сучасному світі, а особливо в умовах війни, журналіст має не лише володіти словом, а й бути фактчекером, аналітиком достовірності інформації. У багатовимірному комунікативному просторі сучасності він повинен бути і комунікативістом, і психологом, здатним розуміти механізми впливу інформації на людей та її специфіку для різних аудиторій.
Особливо це стосується маніпулятивної та недостовірної інформації, яка є основою інформаційної війни, розпочатої росією проти України.
І це не просто гучні слова. Сьогодні росія посідає перше місце у світі за системними інвестиціями у пропаганду. Лише у 2024 році її бюджет на це перевищив 2 мільярди доларів. Найпотужнішою зброєю проти цієї пропаганди є критичне мислення. Водночас, як наводила у своїх дослідженнях професорка, достатній рівень розвитку критичного мислення має лише близько 20% населення.
Саме тому тема фейків, маніпуляцій та дезінформації, а головне — способів їх розпізнавання й протидії, стала центральною на другій менторській сесії медіаекспертки Академії Української Преси, бізнес-тренерки, професорки, завідувачки кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету Тетяни Іванової.
Слухачами курсу були головні редактори та журналісти прифронтових медіа — учасники проєкту НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією».
Чи завжди журналістам реагувати на фейки?
Працюючи з реальними прикладами фейкових повідомлень, учасники навчалися правильно реагувати на недостовірну інформацію. На конкретних кейсах вони будували модель достовірної новини та визначали меседжі, які варто у ній закладати.
Це важливо, адже, як розповіла редакторка газети «Путивльські відомості» Тетяна Каушан, у їхньому регіоні чимало людей поширюють чутки на кшталт: «завтра відхоплять шматок території, підірвуть мости, а ми залишимося біля росії». Такі повідомлення сіють страх і тривогу, й люди швидко починають у них вірити, якщо бачать їх на якихось ресурсах.
Іншим блоком стало питання: чи завжди журналістам потрібно реагувати на фейки в інфопросторі?
Разом дійшли висновку: медіа обов’язково мають реагувати, особливо якщо йдеться не про поодинокий випадок, а про масове поширення неправди.
За словами Тетяни Іванової, важливо одразу виходити до аудиторії з перевіреною, офіційною інформацією й зазначати це навіть у заголовку. Так, перевірка фактів вимагає часу, але перевага журналіста завжди на боці достовірності.
Контрпропаганда як місія журналіста
«Під час війни журналісти не можуть бути пропагандистами, але вони мають бути контрпропагандистами, — підкреслює Тетяна Іванова. Адже непротидія або поширення фейків — це маленька, але небезпечна перемога ворога на інформаційному фронті, а ми не можемо йому цього дозволити».
Експертка виділила кілька ключових принципів для журналістів, які спростовують фейки:
Отже, писати правду — це не тільки виклик, а й відповідальність, — таким став головний висновок учасників.
Чому люди вірять фейкам?
Наступним етапом тренінгу було завдання з’ясувати, які психологічні механізми змушують людей довіряти неправді.
У форматі мозкового штурму на платформі Canva учасники проаналізували причини довіри до дезінформації та вирішили, що журналісти мають пояснювати їх своїй аудиторії. Це підвищує інформаційний та психологічний рівень читачів.
«Людина, яка живе у стані війни, психологічного збентеження, часто не здатна критично мислити. Вона швидше повірить у те, що дає їй ілюзію виживання. Для створення фейку достатньо впливати на дві сфери: емоції та когнітивні упередження», — пояснила Тетяна Іванова.
Технології створення фейків
Окремим модулем було вивчення технологій, за допомогою яких поширюються фейки. Учасники розібрали:
На прикладах зі своїх регіонів (Запоріжжя, Нікополь, Сумщина, Чернігівщина та ін.) журналісти побачили, як російські пропагандисти використовують ці методи, і яку загрозу вони становлять для суспільства та держави.
Інструменти перевірки інформації
«Соцмережі видаляють лише близько 5% фейкового контенту. Решта 90% продовжує жити навіть після спростувань», — наголосила Іванова. Саме тому перевірка фактів — критично важлива.
Серед технологій учасники знайомилися з методами OSINT-розслідувань (Open Source Intelligence Investigation), які базуються на відкритих джерелах: соцмережах, фото- та відеоресурсах, картах, базах даних, супутникових знімках тощо.
Також розглянули інструменти фактчекінгу:
Учасники змогли переконатися, як одна й та сама фейкова світлина розкриває свою неправдивість через три різні інструменти.
Практична «родзинка»
На завершення учасники виконали вправу «Фейк»: аналізували «новину» за критеріями фактчекінгу й визначали, чи є вона правдивою.
«Це стало справжньою «родзинкою» тренінгу. Адже, як казав Сократ, найцінніша істина — та, до якої людина дійшла сама. Саме так, через практику, дискусії, натхнення та взаємну підтримку і формується стійкість українських прифронтових медіа», — підсумувала Тетяна Іванова.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
Ця дата встановлена у 1958 році на честь чеського журналіста Юліуса Фучика, страченого нацистами 8 вересня 1943 року. Відтоді вона стала символом єдності журналістської спільноти у боротьбі за свободу слова та право суспільства на правдиву інформацію.
Журналісти це люди, які ризикують власною безпекою, щоб суспільство мало доступ до фактів. У час війни їхня робота стає подвійно небезпечною, але водночас і надзвичайно важливою.
🤝 День солідарності – це про підтримку одне одного, про професійну спільність, про захист тих, хто стає мішенню за свою роботу.
Академія української преси висловлює вдячність усім українським журналістам і журналісткам, які своєю працею наближають перемогу правди.
🕯 Ми пам’ятаємо тих, хто віддав життя за право суспільства знати правду.
✊ Ми підтримуємо тих, хто продовжує працювати навіть у найскладніших умовах.
🌍 Ми солідарні з усім журналістським світом, який боронить свободу слова.
Українські педагоги мають можливість заощадити гроші і безкоштовно скористатися освітньою платформою ШІ.
Українська мова в інтерфейсі — в процесі домовленостей з розробниками. Проте вже українською мовою можливо генерувати матеріали!
Чудовий подарунок для освітянок і освітян України! Завдяки ініціативі чудового проєкту SEED: Support for Education, Empowerment, and Development усі українські педагоги можуть отримати безкоштовний річний доступ до MagicSchool — платформа ШІ для вчителів.
Це еквівалент 99 доларів США, але для українських педагогів це буде БЕЗКОШТОВНО 🤓
Щоб отримати промо код для безкоштовного доступу — просимо пройти за посиланням: https://seedua.org/magicschoolairegistration/
Ми все життя мріяли не ходити на роботу, а тепер боїмося настання цього періоду з появою штучного інтелекту.
Ми живемо у світі, який очікують глибокі зміни. Наші минулі трансформації, такі як революція 1917 року, були ініційовані соціальними протестами — люди призвели до змін соціального порядку, оскільки стара система їх недооцінювала. Вони прагнули щасливішого майбутнього. Перебудова теж мала на меті контроль майбутнього, але вже зроблений згори. Причому нагорі залишалися практично ті ж самі люди, з цієї причини це і була перебудова, а не революція.
Контроль майбутнього не менш важливий, ніж контроль сьогодення, де держава досягла найбільшого успіху, і контроль минулого, яким займаються освіта, література і мистецтво, що несуть нам потрібну картинку «штучної» дійсності, коли ми вже не в змозі перевірити, чи все це було насправді.
Джерело: https://detector.media/infospace/article/243472/2025-08-20-gryade-nove-maybutnie-i-dlya-media-tezh/
Товариш Сталін добре це розумів, весь час займаючись репресивним контролем над суспільством, що розв’язувало йому руки, оскільки альтернативність інтерпретацій не допускалася. Путін, хоча і в більш м’якій формі, зайнятий зараз тим же — побудовою і поліпшенням своєї репресивної системи, яка дасть йому досидіти до кінця. Він будує ту ж модель: почав із «ворогів народу» у вигляді «іноагентів», а зараз узагалі починає карати за не той пошук в інтернеті. Тобто практично запроваджує інтернет-поліцію. Нові часи вимагають нового контролю.
Революція, що відбувається зараз зі штучним інтелектом, призведе взагалі до непотрібності людей. Вони перестають бути головною розумовою силою, штучний інтелект забере у них робочі місця: від журналістів до лікарів. Страх перед майбутнім — не дуже хороший знак.
Російський письменник Олексій Крол пише на своїй фейсбук-сторінці, цитуючи Мо Гавдата: «На відміну від попередніх технологічних революцій, які в основному стосувалися ручної праці, нова хвиля автоматизації, за його словами, вдарить по освічених професіоналах і представниках середнього класу, які складають основу сучасної економіки. Народжений в Єгипті технічний фахівець, який став мільйонером до 29 років, вважає, що масштабне витіснення працівників призведе до небезпечного рівня економічної нерівності. Без належного регулювання ШІ посилить концентрацію багатства і влади у власників технологій, а мільйони людей опиняться позбавленими місця в новій економіці».
Мо Гавдат також нібито серйозно розводить майбутніх людей і можливість працювати: «Нас ніколи не змусять прокидатися щоранку і присвячувати 20 годин на день роботі. Ми не створені для цього. Ми визначили свою мету як роботу. Це капіталістична брехня».
Дивно, але ми все життя мріяли не ходити на роботу, а тепер боїмося настання цього періоду. Суспільству і державі буде дуже складно контролювати слова і поведінку безробітних людей. Пропаганді доведеться досягти небачених висот, щоб домогтися відсутності соціальних потрясінь, що йдуть від людей, які сидять у бездіяльності вдома. До речі, поліції — також. Людина, не обтяжена соціальними умовностями й заборонами, завжди небезпечна для інших. Вона випадає з нав’язуваної масової поведінки.
Крол також підкреслює важливу річ: «Виникає головне питання: а які професії залишаться? Відповідь відома — креативні. Тому що ШІ не здатний нічого творити. Він ефективний компілятор, який погано дає раду з невизначеністю. Тому, коли ми читаємо новини, що нова модель обійшла всіх у математиці, ми не бачимо нормальних бенчмарків за художніми текстами. І як людина, глибоко занурена в це, я розумію: нормальні видавці взагалі не хвилюються. З моменту появи GPT — три роки вже буде в жовтні — в креативній сфері немає жодного кроку вперед. У створенні контенту — відео, наприклад — ШІ вже робить спецефекти, якісь фрагменти. Оператори стають непотрібними. Але з точки зору драматургії — нічого не змінилося. Талановитих сценаріїв, книг більше не стало».
Час тепер летить занадто швидко. З цієї причини настають нові війни й нові землетруси, які будуть змінювати і життя, і суспільство. А ми завжди слабко готові до нових змін. СРСР серйозно відставав, намагаючись зберегти старі методи управління. Це були як репресії, так і література-мистецтво-кіно, які дивним чином об’єднали як інтереси творців, так і інтереси держави. Люди хотіли щастя і веселощів, які дарувало їм кіно як замінник життя.
Сталін любив кіно, мабуть, бачачи в ньому головного пропагандиста, оскільки кіно поєднує потрібну інформацію та розважальність. Є приклад, коли він просив записати йому слова пісні з екрана. Сьогодні таку ж пару «інформація + розважальність» створюють соцмережі, керовані ніби алгоритмами, але їх налаштовують люди, які підвищують емоційність таких потоків.
Раніше боролися не з тими думками різними варіантами репресивної політики. Є лист Леніна до Дзержинського, датований 19 травня 1922 року. Там є такі слова: «Всі вони явні контрреволюціонери, пособники Антанти, організація її слуг і шпигунів та розбещувачів учнівської молоді. Треба поставити справу так, щоб цих “військових шпигунів” виловлювати — і виловлювати постійно й систематично та вислати за кордон. Прошу показати це таємно, не розмножуючи, членам Політбюро, з поверненням Вам і мені, й повідомити мені їхні відгуки та Ваш висновок». Отже, Сталін реально пішов далі ленінським шляхом.
При цьому вже в післясталінський час навіть Лаврентій Берія, коли він три місяці був головним у країні, виступив із планом реформ, тобто планами перебудови, що знижували рівень боротьби. Все це Берія намагався розгорнути за три місяці між смертю Сталіна й арештом його самого. Нездійснена перебудова містила такі тези:
Нове майбутнє особливо важливе для медіа, оскільки, як вважається, штучний інтелект витіснить тих, хто працює. Але це не торкнеться творчих професій, які все одно залишаються за людьми. Вони слабко піддаються алгоритмізації. А журналістика — це також творча професія, оскільки там створюється те, чого не було до цього. Звичайно, це не письменницьке ремесло, де все і завжди має бути новим, але все одно творче.
Майбутнє завжди здається кращим, інакше б до нього не прагнули. Правда, потім це може виявитися не так, але буде вже пізно. Зараз ми опинилися в складній ситуації, оскільки йде війна, але позитивне майбутнє завжди є на горизонті, проте ми все одно до нього рухаємося.
