Перероблені слова пісні з радянського кіно «Веселі хлопці» добре описує якраз роль пропаганди. Вона є одним з інструментів зі зміни світу й утримання в ньому правильного порядку.
Пропаганда — це неминучість для масового суспільства. Будь-яке суспільство завжди потребує більш-менш єдиного погляду на світ, оскільки тоді виникає менш витратне за ресурсами управління. Одна релігія або одна ідеологія, що охоплює всіх, може слугувати прикладом такого «здешевлення» управління. Якщо моделі світу в головах серйозно відрізнятимуться, такий світ довго не протримається, в результаті в ньому все одно силою примусу або притягання переможе одна модель світу. Медіа й освіта, література та мистецтво генерують таку загальну модель світу. Причому існують механізми, які винагороджують нас за прийняття єдиної моделі світу. У школі й університеті ми отримуємо високі оцінки, коли бадьоро рапортуємо істини пропаганди, вірячи чи не вірячи в них. Єдність у головах веде до єдності в поведінці...
Джерело: https://detector.media/infospace/article/239850/2025-04-10-my-rodylys-stvoryty-z-kazky-diysnist/
Назва цієї статті — це трохи перероблені слова з перекладу російськомовного «Маршу авіаторів», про який, до речі, невідомо: чи то німці запозичили музику в нас, чи то ми в них... Сама ця фраза «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью» добре описує якраз роль пропаганди... По суті пропаганда є одним з інструментів зі зміни світу й утримання в ньому правильного порядку.
Державна пропаганда вирізняється тим, що вона завжди права, тому краще з нею не сперечатися. Хоча зміна політичних режимів призводить до того, що дисиденти й ув’язнені минулих періодів виявляються провидцями... Усе було не так красиво, як держава нам тоді розповідала. Держава в принципі є головним оповідачем, оскільки вона контролює, прямо чи опосередковано, більшу частину медійних ресурсів.
За радянських часів була ще й така пісня у фільмі «Веселі хлопці»: «Нам песня строить и жить помогает»... Хоча насправді це треба читати так: «Нам пропаганда строить и жить помогает»... Пропаганда формує й унормовує нашу поведінку, створюючи її взірці, які потім транслюються всіма наявними медіа.
Пропаганда стала неминучістю в масовому суспільстві, оскільки державі важко контролювати поведінку, що відхиляється, занадто великих мас людей. Особливістю цього контролю є те, що, з одного боку, почути іншого неможливо, оскільки голосів занадто багато. З іншого боку, тільки в держави є під контролем безліч медійних джерел. Коли вони починають грати єдину мелодію, ухилитися від неї вже неможливо.
Держава живе і в серйозних, і в розважальних медійних потоках. Згадаймо загибель СРСР, яка увійшла в активну фазу, коли держава перестала глушити закордонні радіоголоси. Для боротьби з ними вирішили створити молодіжне телебачення, щоб відвернути молодь від слухання чужих радіоголосів. Офіційно вирішили — однак саме це телебачення і стало головним важелем руйнування СРСР. Спочатку в мізках, а потім і в житті... І створював молодіжне ТБ, і руйнував СРСР, наприклад, Олександр Яковлєв, тобто керівництво цими протилежними процесами було в одних руках. І в результаті західне і радянське стали швидше збігатися, ніж відрізнятися.
У держави в руках усі види медіа в прямому і непрямому управлінні. Кожне нове медіа, коли приходить у світ, «паразитує» на вільному часі людини. Воно заповнює його собою. Можна навести один із давніх прикладів. Коли в людей уперше з’явився вільний час після роботи, він починає заповнюватися новими медіа. Книгодрукування виникає, породжуючи романи, коли буржуа отримали зайвий час, якого не мали сільські трудівники, що мусили працювати від зорі до зорі. Ці романи можна вважати першою індустріальною формою експлуатації мізків під виглядом нової розваги. Люди насолоджувалися читанням, одночасно отримуючи потрібну і правильну з погляду суспільства модель світу. Це навчання було не нудним, а приємним. Жоден підручник не може позбутися нудності, а роман — зміг. Така сама ситуація сталася і з приходом газет.
Не можна також говорити, що пропаганда — це світ обману. Це модель світу, яка хороша тим, що її приймають багато людей. Можливо, не одразу, але за допомогою школи, кіно, телебачення і газет усі ми знаємо, що таке добре і що таке погано. І якщо раніше ці моральні істини задавала релігія, яка, по суті, сторіччями тримала на собі просування потрібної та правильної моделі світу, коли кожен знав, що таке добре і що таке погано, то сьогодні це робить пропаганда, яка має безліч «відростків». Медична пропаганда розповість, що перед їжею треба мити руки, а вранці займатися зарядкою, заодно не забуваючи робити щеплення від ковіду... Політична — похвалить владну партію та її лідера, роблячи це або опосередковано, або прямо.
Прихід візуальних каналів — кіно й телебачення — забирає масову свідомість від читання, воно більше не потрібне. Сьогодні з приходом соцмедіа, комп’ютерних ігор почалася взагалі втрата когнітивних здібностей населення. Мізки перестали працювати так, як це було раніше.
Минулі методи примусу до однієї думки використовували фізичний інструментарій, сьогодні це більше інформаційний (телебачення, газети, мережі) та віртуальний інструментарії. Останній — це література, мистецтво, кіно... Це приємна і радісна пропаганда, ми купимо самі собі квиток, щоб подивитися фільм, який в основі своїй завжди буде правильним, і ніколи не закликатиме до зміни влади. Тобто пропаганда навіть стає самоокупною.
«Жити стало краще, жити стало веселіше», — якось сказав Сталін. І всі діячі мистецтв затанцювали й заспівали... Пропаганда сильна тим, що їй важко заперечити, та й твій голос завжди буде слабшим, якщо його взагалі хтось почує. Людина може бути сильнішою за світ, який їй нав’язують у дуже рідкісних випадках. Сьогодні частина таких дисидентських голосів ховається в соцмережах. Хтось слухає Арестовича, хтось когось іншого... І це не стільки накопичує незгоду, як спускає пару...
Ювал Харарі випустив торік книжку про інформаційний простір, де говорить про те, що інформація, по суті, не відображає жодної реальності. Вона створює нову соціальну реальність, поєднуючи, а не відображаючи елементи соціального життя.
Харарі пише: «На противагу наївному уявленню про інформацію вона не має базового зв’язку з правдою, а її роль в історії не полягає в представленні наявної реальності. Радше інформація створює нову реальність шляхом зв’язування разом різнорідних речей — пар або імперій. Її визначальною характеристикою є зв’язок, а не уявлення, і інформацією є те, що з’єднує різні точки в мережу. Інформація необов’язково повідомляє нам про об’єкти, радше, вона ставить їх у ситуацію формування. Гороскопи ставлять коханців у астрологічні пари, пропагандистське мовлення ставить виборців у політичні колони, а спів маршів об’єднує солдатів у військові шеренги» (Harari Y.N. Nexus. Коротка історія інформаційних мереж від кам’яного віку до ШІ. — New York, 2024 — С. 12).
До речі, у будь-який час ми скоріше хочемо змін, що іноді проривається у вигляді повстань і революцій, а не аплодуємо тому, що відбувається. Пропаганда може заспокоювати, а може закликати до змін. За часів перебудови пісню Цоя «Перемен!» використовували на багатьох мітингах і акціях. Мітинги, а не доповіді, які виголошували нагорі, були прикметою часу в багатьох точках розвитку України. Сьогодні ми маємо майже нескінченну кількість структур, центрів, інститутів, державних і громадських, але ніхто з них не скаже нам, що на нас чекає завтра з достатньою часткою впевненості. Пропаганда ж ніколи не мовчить. Вона сильніша за будь-якого журналіста чи письменника в певній часовій точці. Але час минає і майже кожна пропаганда втрачає свою актуальність. Треба тільки почекати.
🧠 Чи завжди ми усвідомлюємо, як саме формується наша думка? Хто впливає на те, що ми вважаємо достовірним? А як часто ми «ведемось» — навіть не помічаючи цього? 11–12 березня 2025 року у Львові шукали відповіді на ці запитання на дводенному тренінгу «STOPманіпулятор», організованому Академією української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.
📍 Учасниками стали студенти-журналісти — ті, хто працює з інформацією або просто не хоче стати її жертвою.
🔍 Про що говорили?
💬 Валерій Іванов, президент Академії української преси: «Найефективніша маніпуляція — це та, яка маскується під правду. І ми не помічаємо, як починаємо думати за когось. Навчитись бачити це — означає повернути собі контроль».
🎲 Протягом двох днів було чимало практики:
• «Медіаграмотна мафія» — гра, де критичне мислення в дії;
• вправи на розбір новин і заголовків;
• аналіз мовних гачків, які «чіпляють» увагу;
• вправи «запакуй новину» та «аналіз данних» — де кожне слово має значення.
📌 Учасники пробували себе в ролі «режисерів» — вчилися не лише виявляти фейк, а й розуміти, навіщо його запустили, як він працює і чому спрацював саме на вас.
💬 Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП: «Інформаційна атака не завжди очевидна. Вона може бути лагідною. Через слова, інтонацію, емоцію. І саме такі сигнали ми маємо навчитися зчитувати».
💬 Максим Запорожченко, медіаосвітній менеджер АУП: «STOPманіпулятор — це не про те, як «правильно думати». Це про здатність зупинитись і поставити собі головне запитання: “Це точно мої думки чи мені їх підклали?”»
🛡 У Львові було по-справжньому насичено: зміст, розмови, гумор і розуміння. Учасники пішли з тренінгу не з інструкцією, як жити в інформаційному світі, а з інструментами — щоб жити усвідомлено.
🎯 STOPманіпулятор — це не просто про медіа. Це про силу бути незалежним. Навіть тоді, коли світ навколо кричить: «Вір! Дій! Поширюй!»
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
🧠 Інформація формує нашу думку, рішення й уявлення про світ. Але що, якщо частина цієї інформації — маніпуляція? 9–10 квітня 2025 року в Івано-Франківську відбувся дводенний тренінг «STOPманіпулятор» — для тих, хто хоче не просто читати новини, а розуміти, як вони створюються, ким і з якою метою.
📚 Студенти-журналісти — хто не звик споживати контент без запитань, зібралися, щоб розібратись: як розпізнати фейк, побачити маніпуляцію і виставити межі в інформаційному полі. Захід організувала Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.
🌟 Головна мета? Зрозуміти, як працюють маніпуляції, і навчитися не потрапляти в інформаційні пастки. Але це не лекції й конспекти — це гра, аналіз, живе обговорення, розбір справжніх кейсів.
💬 Валерій Іванов, президент Академії української преси: «Інформація — це не просто текст. Це вплив. І дуже важливо навчитися бачити, хто, як і навіщо намагається на вас вплинути».
🧩 Два дні — повне перезавантаження інформаційного мислення. У програмі:
💬 Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП: «Ми часто шукаємо підтвердження своїх думок, а не істину. І це найулюбленіший інструмент маніпулятора. Варто лише це усвідомити — і ваша свідомість зміниться».
💬 Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП: «Ми не даємо інструкцій, як жити. Ми запускаємо внутрішній фільтр, який працює навіть тоді, коли ви втомлені або зайняті. І от саме тоді він найцінніший».
🕵️♀️ І хоч звучить серйозно, насправді місцями було весело. Під час гри «Медіаграмотна Мафія» — не можна було сховатися за фразами на кшталт «мені так здається». Думати доводилось швидко, але точно.
🎯 На завершення учасники зізнавались: за ці два дні вони не лише навчилися розпізнавати фейки, а й стали впевненішими у собі. Бо медіаграмотність — це не про новини. Це про свободу вибору.
📍 STOPманіпулятор в Івано-Франківську — це зустріч із собою в інформаційному дзеркалі. І вона точно того варта.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
У світі, де кожна друга «новина» — це пастка, а кожен третій «експерт» — інструмент впливу, ми більше не маємо права споживати інформацію без фільтра. Саме тому 7–8 квітня 2025 року в Тернополі відбувся дводенний тренінг «STOPманіпулятор», організований Академією української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.
Протягом двох днів учасники — студенти-журналісти — занурювались у все, що ми щодня бачимо, читаємо й... не завжди аналізуємо.
У фокусі обговорення — вплив інформації на людину, типи контенту, механізми дезінформації, психологія маніпуляцій та цифрова гігієна.
Валерій Іванов, президент Академії української преси, наголосив:
«Найнебезпечніше — це не фейки. Це фрагменти правди, які подаються з вигодою для маніпулятора. Вони не звучать підозріло. Вони звучать правдоподібно».
Тренінг не був схожий на лекції — лише інтерактив: учасники розбирали приклади, грали у «Медіаграмотну Мафію», збирали новини з «лего», шукали «режисерів» дезінформації та виконували вправи на медіапильність.
Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП, підкреслила:
«Ми не вчимо боятися новин — ми вчимо вмикати мислення. Маніпулятор не має сили, якщо вмієш його викривати».
Окрему увагу приділили темам confirmation bias, echo-chamber, hate speech і MIS-, DIS-, MALinformation — трьом обличчям сучасної брехні.
Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП, зазначив:
«Під час тренінгів ми не закликаємо учасників перевіряти абсолютно кожну новину чи повідомлення, ми формуємо навички, які допомагають на підсвідомому рівні «відчувати» маніпулятивні впливи та вчимо резильєнтності в сучасному непростому світі».
У другий день говорили про техніки впливу, «гачки», інфодетокс і формування медіараціону. І найважливіше — вчилися бути тими, ким не можна маніпулювати.
STOPманіпулятор у Тернополі — це щеплення від інформаційної наївності. І перший крок до того, щоб думати самостійно — навіть у галасі заголовків.
Ви теж ловили себе на думці: «Та це точно фейк… хоча, може й ні?» А може, впізнаєте себе в моменті, коли читаєте новину з купою емоцій — і вже хочеться комусь її пош? В епоху «шок-контенту» та інформаційного перевантаження важливо вміти не втрачати голову. А ще — навчитись ставити запитання: «Хто і навіщо мені це показує?»
Саме про це говорили на дводенному тренінгу «STOPманіпулятор», що відбувся 2–3 квітня 2025 року у Житомирі. Організатором виступила Академія української преси, а підтримав подію Фонд Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.
🧠 Учасники прокачували: критичне мислення, навички розпізнавання фейків, розуміння мовних трюків маніпуляторів, цифрову безпеку та кібергігієну.
Валерій Іванов, президент Академії української преси, відкриваючи захід, нагадав: «Фейки не мають сили самі по собі — їм дає силу наша довіра. Іноді — сліпа».
Учасники говорили про те, чому ми “ведемося” на гучні заголовки, як працює confirmation bias, навіщо соцмережі створюють інформаційні бульбашки й чому hate speech — це не просто слова.
Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП, наголосила: «Маніпуляція часто виглядає переконливо. Але щойно запитуєш “навіщо?”, і вона розсипається».
💬 А кульмінацією стала вже фірмова гра «Медіаграмотна Мафія» — де треба було не тільки виводити «підозрюваних», а й вмикати аналітику, спостереження і здорову підозріливість.
Андрій Юричко, кандидат філологічних наук, журналіст, викладач КНУ імені Тараса Шевченка, підкреслив: «Найнебезпечніші фейки — це ті, що “наче правдиві”. Їх найважче помітити, якщо не тренуєш мозок щодня».
📍 Два дні — і ось уже звичайні заголовки здаються менш правдоподібними. А рішення натиснути «поширити» — не таким поспішним. Бо тепер є головне — свідоме ставлення до інформації.
✨ STOPманіпулятор у Житомирі показав: інформаційна грамотність — це не нудна наука, а щит, який варто мати з собою в кожному скролі стрічки.
Усе, що ми читаємо, дивимось чи слухаємо, — має значення. Іноді — навіть більше, ніж здається. Бо одна неперевірена новина може посіяти паніку, а вдало поданий фейк — змінити думку цілого міста. Як цьому протистояти?
Саме над цим розмірковували учасники тренінгу «STOPманіпулятор», що пройшов 31 березня – 1 квітня 2025 року в Рівному. Два дні — без шаблонів і нудної теорії, лише практичні інструменти, живі дискусії, критичне мислення в дії. Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.
Учасники занурилися в аналіз фейків, дізнавалися, як працює мова маніпулятора, чому емоції головна зброя в інформаційних війнах, і як не стати мішенню. Було й про hate speech, інформаційні бульбашки, кібергігієну та особистий медіараціон. А кульмінацією стала гра «Медіаграмотна Мафія», де перемагав той, хто мислив, а не панікував.
Валерій Іванов, президент Академії української преси, влучно сказав на старті: «Ми живемо у світі, де інформація — не просто факт, а зброя. І якщо ти не перевіряєш її — ти мішень».
А ще говорили про те, що новини сьогодні — це не лише про події, а й про нашу віру в “справедливий світ”, який часто підсовує нам викривлену картину.
Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП відзначила: «Найбільша небезпека — не в брехні, а в напівправді. Ми не просто споживаємо контент — ми його вбудовуємо у власну картину світу».
Інтерактиву було чимало. «Лего новин», де учасники збирали медіасюжети з фрагментів, пошук «кінорежисерів» дезінформації, і, звісно ж, мафіозна медіагра, де навички критичного мислення були як ніколи потрібні.
Андрій Юричко, кандидат філологічних наук, журналіст, викладач КНУ імені Тараса Шевченка зауважив: «Інформаційний детокс — це не про ізоляцію. Це про усвідомлений вибір: що читати, кого слухати і коли сказати собі «стоп».
На завершення — сертифікати, обійми, селфі, і головне — відчуття, що тепер трохи легше не загубитися в океані постправди.
STOPманіпулятор — це як фільтр, який вмикається в голові. Із ним менше шансів, що вами зманіпулюють. І більше — що ви залишитеся собою.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
27 березня 2025 року відбувся масштабний обласний онлайн-форум «Медіа PROсвіт: виклики та можливості», організований Луганським ОІППО спільно з Департаментом освіти і науки Луганської ОВА. Подія об’єднала понад 300 педагогів Луганщини, науковців, керівників освітніх установ і експертів з усієї України.
Мета заходу — обговорення впровадження медіаосвіти в практику Нової української школи, обмін досвідом щодо створення безпечного медіасередовища, популяризація нових практик формування медіаграмотності.
Академія української преси виступила активним партнером форуму.
освітні, наукові та методичні матеріали; онлайн-курси з медіаграмотності; платформи для навчання дітей та підлітків; тренінгові програми для педагогів.
У програмі форуму були представлені доповіді з психології медіатравми, захисту дітей від цифрових загроз, формування критичного мислення, створення власних медіапродуктів, а також — практичні кейси впровадження медіаосвіти в НУШ, ПТО, позашкілля та заклади вищої освіти.
Дякуємо організаторам за запрошення та всім учасникам — за активну позицію в розвитку медіаосвіти в Україні.
Академія української преси і надалі підтримуватиме ініціативи, що сприяють медіаосвітній трансформації українського суспільства.Маніпуляціє, час тобі тікати!
Ти майстерно ховаєшся за гучними заголовками, підтасованими фактами й солодкими напівправдами. Але є проблема: ми бачимо тебе наскрізь! І тепер у нас є план.
Академія української преси разом із Фондом Фрідріха Науманна за Свободу організовують дводенні офлайн-тренінги «STOPманіпулятор»:
Якщо ти студент-журналіст та хочеш навчитися розпізнавати фейки та протистояти інформаційним атакам та маніпулятивним впливам, приходь і прокачай свої навички!
Що на тебе чекає?
Експерти:
Участь безкоштовна!
Організатори забезпечують харчування.
Проїзд і проживання – не компенсуються організаторами в рамках заходів.
Реєстрація тут: https://forms.gle/Xji4GKuyxTy3zos47
Не дай себе обдурити – ставай інформаційно грамотним разом із нами!
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Свого часу я потрапив під сильне враження від популярних книжок про нейробіологію, які пояснюють, як працює наш мозок. Було неочікувано цікаво та ще й - зрозумілою мовою. Тож несподіване відкриття того, що наші емоції — це не просто абстрактні переживання, а результат складних біохімічних процесів у мозку, змінило моє сприйняття людської поведінки. І сьогодні, як людина, яка цікавиться комунікаційними процесами, я не можу не помічати, як ці самі процеси виявляють себе в нашій взаємодії з цифровими технологіями.
У час, коли штучний інтелект стає невід'ємною частиною нашого повсякдення, варто зрозуміти не лише технологічні аспекти цієї взаємодії, але й те, як вона впливає на наш емоційний стан та біохімію мозку. Ми звикли думати про цифрові технології як про інструменти, але мало хто замислюється про те, як ці інструменти впливають на наші гормони щастя. Простіше кажучи – як ШІ нам може дати (і вже дає) щастя?
Автор: Сергій Штурхецький, медіа-експерт
Біохімія задоволення: чотири стовпи емоційного благополуччя
Перш ніж ми розглянемо зв'язок між ШІ та гормонами щастя, освіжимо знання про ці нейрохімічні речовини. Лоретта Бройнінг у своїй книзі "Гормони щастя" виділяє чотири ключові гормони, що відповідають за наше емоційне благополуччя:
Кожен із цих нейромедіаторів активується різними типами діяльності та ситуаціями, і, як виявляється, різні функції штучного інтелекту можуть стимулювати виділення цих гормонів, тим самим впливаючи на наш емоційний стан.
Як функції ШІ активують гормони щастя
Коли ми ставимо запитання ШІ-асистенту і майже миттєво отримуємо відповідь, у нашому мозку активується дофамінова система винагороди. Як пояснює нейробіолог Девід Рок у своїй праці "Ваш мозок на роботі", пошук і знаходження інформації викликає вивільнення дофаміну — того самого гормону, який змушує нас відчувати задоволення від досягнення мети.
Приклад: Коли ви запитуєте у ШІ "Яка столиця Бразилії?" і отримуєте швидку відповідь "Бразиліа", ваш мозок отримує маленьку дофамінову винагороду, подібну до тієї, яку відчуває мисливець, коли знаходить здобич.
Ендорфіни — це природні опіоїди нашого організму, які зменшують відчуття болю і стресу. Згідно з дослідженнями Келлі Макгонігал, описаними в книзі "Сила волі", подолання викликів і вирішення складних проблем може стимулювати вивільнення ендорфінів. Коли ШІ допомагає нам розв'язати складне рівняння або знайти вихід із проблемної ситуації, ми відчуваємо приємне полегшення, подібне до "ейфорії бігуна".
Приклад: Ви просите ШІ розв'язати математичну задачу "2x + 3 = 7", і отримавши покрокове рішення, відчуваєте зменшення когнітивного напруження та приємне полегшення — це ендорфіни в дії.
Серотонін відповідає за наше відчуття задоволення собою та своїми досягненнями. Як зазначає нейропсихолог Рік Хансон у книзі "Будда-мозок", творчі досягнення підвищують рівень серотоніну, що покращує настрій і самооцінку. Коли ми використовуємо ШІ для створення контенту — написання текстів, генерації ідей або навіть створення творів мистецтва — ми відчуваємо гордість за результат, який частково є нашим власним.
Приклад: Ви просите ШІ запропонувати початок оповідання: "Жив собі дракон, який любив пекти печиво..." Розвиваючи цю ідею та створюючи власну історію, ви відчуваєте творче задоволення і підвищення самооцінки через серотонін. Що вже говорити за творення картинок та відео, пісень та ігор, які дозволяють вповні розкрити ваш «сплячий» талант.
Окситоцин іноді називають "гормоном обіймів" через його роль у формуванні соціальних зв'язків та відчуття близькості. Дослідження Пола Зака, описані в його книзі "Молекула моралі", показують, що навіть віртуальна соціальна взаємодія може стимулювати вироблення окситоцину. Коли ШІ надає нам підтримку, допомогу в комунікації або емоційний відгук, ми можемо відчувати легке відчуття соціального зв'язку.
Приклад: Коли ви просите ШІ допомогти сформулювати повідомлення для друга або отримати пораду щодо складної розмови, і отримуєте теплу, продуману відповідь, це може зменшити відчуття ізоляції та створити емоційний комфорт через вивільнення окситоцину. Знову ж таки, використання ШІ для написання постів у соцмережах теж непрямо свідчить про полювання за окситоцином. Від реакцій спільноти у соцмережах залежить наше відчуття значимості і затребованості оточуючими.
Медіаграмотність у контексті нейрохімічних реакцій
Розуміння нейрохімічних механізмів, що лежать в основі нашої взаємодії з технологіями ШІ, — важливий аспект сучасної медіаграмотності. Як фахівці з цифрового здоров'я, ми повинні усвідомлювати:
Таблиця взаємозв'язків між функціями ШІ та гормонами щастя
| Функція ШІ | Гормон щастя | Нейрохімічний механізм | Потенційні переваги | Потенційні ризики |
| Пошук інформації | Дофамін | Активація системи винагороди при отриманні відповіді | Мотивація до пізнання, відчуття компетентності | Залежність від швидкої інформаційної винагороди |
| Вирішення задач | Ендорфіни | Зменшення стресу від подолання труднощів | Зниження тривоги, відчуття полегшення | Зниження когнітивної витривалості, уникнення викликів |
| Створення контенту | Серотонін | Підвищення самооцінки через творчі досягнення | Зростання впевненості, стабілізація настрою | Розмивання авторства, залежність від зовнішнього підтвердження |
| Соціальна підтримка | Окситоцин | Стимуляція відчуття соціального зв'язку | Зменшення ізоляції, емоційний комфорт | Заміщення реальних соціальних зв'язків віртуальними |
Дружні висновки та поради: як подружитися з власними гормонами в цифрову епоху
Розуміння того, як штучний інтелект "грається" з нашими гормонами щастя – це перший крок до свідомого та здорового використання цих неймовірних технологій. Як людина, що захоплюється і нейробіологією, і медіаграмотністю, хочу поділитися кількома дружніми порадами:
Спробуйте: Завести маленький щоденник емоцій після взаємодії з ШІ. Просто записуйте свої відчуття: "Після пошуку інформації через ШІ відчуваю піднесення... Коли отримую допомогу з написанням тексту – спокій і задоволення..."
Спробуйте: Встановіть собі "дні цифрового детоксу", коли ви спершу намагаєтеся розв'язати проблему самостійно, і лише потім звертаєтеся до ШІ за допомогою або перевіркою.
Спробуйте: Коли ШІ допоміг вам створити щось цікаве, поділіться цим із реальною людиною – другом, колегою, рідними. Це подвоїть вашу радість і підсилить справжні соціальні зв'язки.
Спробуйте: Використовуйте ШІ для планування активностей, які природним чином стимулюють ваші гормони щастя. Наприклад, попросіть його (чи її?) скласти цікавий маршрут для прогулянки містом або допомогти спланувати творчий проект із друзями.
Технології штучного інтелекту – це не просто інструменти для роботи, а справжні "диджеї" нашого емоційного стану, які можуть натискати на гормональні "кнопки" нашого мозку. Сучасна медіаграмотність, відповідальне споживання медіапродуктів – це не лише вміння відрізняти правду від фейків, але й, вияввляється - розуміння того, як цифрові інструменти впливають на наші емоції на найглибшому, біологічному рівні.
І найголовніше – дайте собі трохи свободи ! Дозвольте собі отримувати задоволення від цифрових інструментів, але робіть це усвідомлено, «ведучи» гормони за собою, а не потрапляючи в залежність від «молекул настрою».
Рекомендована література:
Брюнінг, Л. Г. Звички щасливого мозку: як перетренувати свій мозок для підвищення рівня серотоніну, дофаміну, окситоцину та ендорфінів / Лоретта Граціано Брюнінг. — Каліфорнія: Adams Media, 2015. — 238 с. — ISBN 978-1-4405-9050-4.
Книга пояснює, як хімічні речовини мозку впливають на щастя, і пропонує практичні способи формування позитивних звичок. Посилання: https://www.amazon.com/Habits-Happy-Brain-Serotonin-Endorphin/dp/1440590508
Рок, Д. Ваш мозок на роботі: стратегії для подолання відволікань, відновлення концентрації та розумної роботи протягом дня / Девід Рок. — Нью-Йорк: HarperBusiness, 2009. — 304 с. — ISBN 978-0-06-177129-3.
Автор ділиться стратегіями підвищення продуктивності на основі нейронаукових досліджень. Посилання https://www.amazon.com/Your-Brain-Work-Strategies-Distraction/dp/0061771295
МакГонігал, К. Інстинкт сили волі: як працює самоконтроль, чому він важливий і як його розвинути / Келлі МакГонігал. — Нью-Йорк: Avery, 2011. — 288 с. — ISBN 978-1-58333-438-6.
Книга досліджує механізми самоконтролю та пропонує практичні поради для його зміцнення. Посилання: https://www.amazon.com/Willpower-Instinct-Self-Control-Works-Matters/dp/1583335080
Хансон, Р. Мозок Будди: практична нейронаука щастя, любові та мудрості / Рік Хансон, Річард Мендіус. — Окленд: New Harbinger Publications, 2009. — 272 с. — ISBN 978-1-57224-695-9.
Поєднання нейронауки та буддистських практик для покращення ментального благополуччя. Посилання: https://www.amazon.com/Buddhas-Brain-Practical-Neuroscience-Happiness/dp/1572246952
Зак, П. Дж. Моральна молекула: джерело любові та процвітання / Пол Дж. Зак. — Нью-Йорк: Dutton, 2012. — 256 с. — ISBN 978-0-525-95281-7.
Автор досліджує роль окситоцину у формуванні моральної поведінки та соціальних зв’язків. Посилання: https://www.amazon.com/Moral-Molecule-Source-Love-Prosperity/dp/0525952810
Карр, Н. Мілководдя: як інтернет впливає на наші мізки / Ніколас Карр. — Нью-Йорк: W. W. Norton & Company, 2020. — 320 с. — ISBN 978-0-393-33975-8 (оновлене видання).
Книга аналізує, як цифрові технології змінюють нашу здатність до концентрації та глибокого мислення. Посилання: https://www.amazon.com/Shallows-What-Internet-Doing-Brains/dp/0393357821
Ван дер Колк, Б. Тіло веде лік: мозок, розум і тіло в зціленні травм / Бессел ван дер Колк. — Нью-Йорк: Viking, 2014. — 464 с. — ISBN 978-0-670-78593-3.
Дослідження впливу травм на тіло і мозок та методів їхнього зцілення. Посилання: https://www.amazon.com/Body-Keeps-Score-Healing-Trauma/dp/0143127748
Примітка. Під час огляду та аналізу джерел, оформлення статті використовувалися програми claude.ai, grok.com
