🧠 Інформація формує нашу думку, рішення й уявлення про світ. Але що, якщо частина цієї інформації — маніпуляція? 9–10 квітня 2025 року в Івано-Франківську відбувся дводенний тренінг «STOPманіпулятор» — для тих, хто хоче не просто читати новини, а розуміти, як вони створюються, ким і з якою метою. 

📚 Студенти-журналісти — хто не звик споживати контент без запитань, зібралися, щоб розібратись: як розпізнати фейк, побачити маніпуляцію і виставити межі в інформаційному полі. Захід організувала Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.

🌟 Головна мета? Зрозуміти, як працюють маніпуляції, і навчитися не потрапляти в інформаційні пастки. Але це не лекції й конспекти — це гра, аналіз, живе обговорення, розбір справжніх кейсів.

💬 Валерій Іванов, президент Академії української преси: «Інформація — це не просто текст. Це вплив. І дуже важливо навчитися бачити, хто, як і навіщо намагається на вас вплинути».

🧩 Два дні — повне перезавантаження інформаційного мислення. У програмі:

• Як працює маніпуляція?
  • Чому ми віримо у вигадане?
  • Як соцмережі формують наші «бульбашки»?
  • Яку роль грає «справедливий світ» у нашому сприйнятті?
  • І що насправді стоїть за словами «думайте критично»?
  • І головне — що з цим усім робити?

💬 Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП: «Ми часто шукаємо підтвердження своїх думок, а не істину. І це найулюбленіший інструмент маніпулятора. Варто лише це усвідомити — і ваша свідомість зміниться».

💬 Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП: «Ми не даємо інструкцій, як жити. Ми запускаємо внутрішній фільтр, який працює навіть тоді, коли ви втомлені або зайняті. І от саме тоді він найцінніший».

🕵️‍♀️ І хоч звучить серйозно, насправді місцями було весело. Під час гри «Медіаграмотна Мафія» — не можна було сховатися за фразами на кшталт «мені так здається». Думати доводилось швидко, але точно.

🎯 На завершення учасники зізнавались: за ці два дні вони не лише навчилися розпізнавати фейки, а й стали впевненішими у собі. Бо медіаграмотність — це не про новини. Це про свободу вибору.

📍 STOPманіпулятор в Івано-Франківську — це зустріч із собою в інформаційному дзеркалі. І вона точно того варта.

Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland

За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

У світі, де кожна друга «новина» — це пастка, а кожен третій «експерт» — інструмент впливу, ми більше не маємо права споживати інформацію без фільтра. Саме тому 7–8 квітня 2025 року в Тернополі відбувся дводенний тренінг «STOPманіпулятор», організований Академією української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.

Протягом двох днів учасники — студенти-журналісти — занурювались у все, що ми щодня бачимо, читаємо й... не завжди аналізуємо.

У фокусі обговорення — вплив інформації на людину, типи контенту, механізми дезінформації, психологія маніпуляцій та цифрова гігієна.

Валерій Іванов, президент Академії української преси, наголосив:

«Найнебезпечніше — це не фейки. Це фрагменти правди, які подаються з вигодою для маніпулятора. Вони не звучать підозріло. Вони звучать правдоподібно».

Тренінг не був схожий на лекції — лише інтерактив: учасники розбирали приклади, грали у «Медіаграмотну Мафію», збирали новини з «лего», шукали «режисерів» дезінформації та виконували вправи на медіапильність.

Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП, підкреслила:

«Ми не вчимо боятися новин — ми вчимо вмикати мислення. Маніпулятор не має сили, якщо вмієш його викривати».

Окрему увагу приділили темам confirmation bias, echo-chamber, hate speech і MIS-, DIS-, MALinformation — трьом обличчям сучасної брехні.

Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП, зазначив:

«Під час тренінгів ми не закликаємо учасників перевіряти абсолютно кожну новину чи повідомлення, ми формуємо навички, які допомагають на підсвідомому рівні «відчувати» маніпулятивні впливи та вчимо резильєнтності в сучасному непростому світі».

У другий день говорили про техніки впливу, «гачки», інфодетокс і формування медіараціону. І найважливіше — вчилися бути тими, ким не можна маніпулювати.

STOPманіпулятор у Тернополі — це щеплення від інформаційної наївності. І перший крок до того, щоб думати самостійно — навіть у галасі заголовків.

Ви теж ловили себе на думці: «Та це точно фейк… хоча, може й ні?» А може, впізнаєте себе в моменті, коли читаєте новину з купою емоцій — і вже хочеться комусь її пош? В епоху «шок-контенту» та інформаційного перевантаження важливо вміти не втрачати голову. А ще — навчитись ставити запитання: «Хто і навіщо мені це показує?»

Саме про це говорили на дводенному тренінгу «STOPманіпулятор», що відбувся 2–3 квітня 2025 року у Житомирі. Організатором виступила Академія української преси, а підтримав подію Фонд Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.

🧠 Учасники прокачували: критичне мислення, навички розпізнавання фейків, розуміння мовних трюків маніпуляторів, цифрову безпеку та кібергігієну.

Валерій Іванов, президент Академії української преси, відкриваючи захід, нагадав: «Фейки не мають сили самі по собі — їм дає силу наша довіра. Іноді — сліпа».

Учасники говорили про те, чому ми “ведемося” на гучні заголовки, як працює confirmation bias, навіщо соцмережі створюють інформаційні бульбашки й чому hate speech — це не просто слова.

Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП, наголосила: «Маніпуляція часто виглядає переконливо. Але щойно запитуєш “навіщо?”, і вона розсипається».

💬 А кульмінацією стала вже фірмова гра «Медіаграмотна Мафія» — де треба було не тільки виводити «підозрюваних», а й вмикати аналітику, спостереження і здорову підозріливість.

Андрій Юричко, кандидат філологічних наук, журналіст, викладач КНУ імені Тараса Шевченка, підкреслив: «Найнебезпечніші фейки — це ті, що “наче правдиві”. Їх найважче помітити, якщо не тренуєш мозок щодня».

📍 Два дні — і ось уже звичайні заголовки здаються менш правдоподібними. А рішення натиснути «поширити» — не таким поспішним. Бо тепер є головне — свідоме ставлення до інформації.

✨ STOPманіпулятор у Житомирі показав: інформаційна грамотність — це не нудна наука, а щит, який варто мати з собою в кожному скролі стрічки.

Усе, що ми читаємо, дивимось чи слухаємо, — має значення. Іноді — навіть більше, ніж здається. Бо одна неперевірена новина може посіяти паніку, а вдало поданий фейк — змінити думку цілого міста. Як цьому протистояти?

Саме над цим розмірковували учасники тренінгу «STOPманіпулятор», що пройшов 31 березня – 1 квітня 2025 року в Рівному. Два дні — без шаблонів і нудної теорії, лише практичні інструменти, живі дискусії, критичне мислення в дії. Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні.

Учасники занурилися в аналіз фейків, дізнавалися, як працює мова маніпулятора, чому емоції головна зброя в інформаційних війнах, і як не стати мішенню. Було й про hate speech, інформаційні бульбашки, кібергігієну та особистий медіараціон. А кульмінацією стала гра «Медіаграмотна Мафія», де перемагав той, хто мислив, а не панікував.

Валерій Іванов, президент Академії української преси, влучно сказав на старті: «Ми живемо у світі, де інформація — не просто факт, а зброя. І якщо ти не перевіряєш її — ти мішень».

А ще говорили про те, що новини сьогодні — це не лише про події, а й про нашу віру в “справедливий світ”, який часто підсовує нам викривлену картину.

Юлія Кулик, координаторка проєктів АУП відзначила: «Найбільша небезпека — не в брехні, а в напівправді. Ми не просто споживаємо контент — ми його вбудовуємо у власну картину світу».

Інтерактиву було чимало. «Лего новин», де учасники збирали медіасюжети з фрагментів, пошук «кінорежисерів» дезінформації, і, звісно ж, мафіозна медіагра, де навички критичного мислення були як ніколи потрібні.

Андрій Юричко, кандидат філологічних наук, журналіст, викладач КНУ імені Тараса Шевченка зауважив: «Інформаційний детокс — це не про ізоляцію. Це про усвідомлений вибір: що читати, кого слухати і коли сказати собі «стоп».

На завершення — сертифікати, обійми, селфі, і головне — відчуття, що тепер трохи легше не загубитися в океані постправди.

STOPманіпулятор — це як фільтр, який вмикається в голові. Із ним менше шансів, що вами зманіпулюють. І більше — що ви залишитеся собою.

Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland

За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

27 березня 2025 року відбувся масштабний обласний онлайн-форум «Медіа PROсвіт: виклики та можливості», організований Луганським ОІППО спільно з Департаментом освіти і науки Луганської ОВА. Подія об’єднала понад 300 педагогів Луганщини, науковців, керівників освітніх установ і експертів з усієї України.

Мета заходу — обговорення впровадження медіаосвіти в практику Нової української школи, обмін досвідом щодо створення безпечного медіасередовища, популяризація нових практик формування медіаграмотності.

Академія української преси виступила активним партнером форуму.

Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП, презентував ресурси, які можуть стати в нагоді вихователям, вчителям, викладачам і медіатренерам:

освітні, наукові та методичні матеріали;

онлайн-курси з медіаграмотності;

платформи для навчання дітей та підлітків;

тренінгові програми для педагогів.

У програмі форуму були представлені доповіді з психології медіатравми, захисту дітей від цифрових загроз, формування критичного мислення, створення власних медіапродуктів, а також — практичні кейси впровадження медіаосвіти в НУШ, ПТО, позашкілля та заклади вищої освіти.

Дякуємо організаторам за запрошення та всім учасникам — за активну позицію в розвитку медіаосвіти в Україні.

Академія української преси і надалі підтримуватиме ініціативи, що сприяють медіаосвітній трансформації українського суспільства.

Маніпуляціє, час тобі тікати!

Ти майстерно ховаєшся за гучними заголовками, підтасованими фактами й солодкими напівправдами. Але є проблема: ми бачимо тебе наскрізь! І тепер у нас є план.

Академія української преси разом із Фондом Фрідріха Науманна за Свободу організовують дводенні офлайн-тренінги «STOPманіпулятор»:

• 07-08 квітня у Тернополі
• 09-10 квітня в Івано-Франківську
• 11-12 квітня у Львові.

Якщо ти студент-журналіст та хочеш навчитися розпізнавати фейки та протистояти інформаційним атакам та маніпулятивним впливам, приходь і прокачай свої навички!

Що на тебе чекає?

• Інсайти від крутих експертів про медіа, пропаганду та методи впливу.
• Аналіз реальних кейсів – дізнаєшся, як маніпулюють твоєю свідомістю.
• Практичні інструменти протидії дезінформації.
• Можливість поставити запитання професіоналам і знайти однодумців.

Експерти:

• Валерій Іванов, професор, президент Академії української преси;
• Юлія Кулик, координаторка проєктів Академії української преси;
• Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм Академії української преси, завідувач центру цифрової освіти та медіакультури Миколаївського ОІППО.

Участь безкоштовна!
Організатори забезпечують харчування.
Проїзд і проживання – не компенсуються організаторами в рамках заходів.

Реєстрація тут: https://forms.gle/Xji4GKuyxTy3zos47

Не дай себе обдурити – ставай інформаційно грамотним разом із нами!

Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland

За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

Свого часу я потрапив під сильне враження від популярних книжок про нейробіологію, які пояснюють, як працює наш мозок. Було неочікувано цікаво та  ще й  - зрозумілою мовою. Тож несподіване відкриття того, що наші емоції — це не просто абстрактні переживання, а результат складних біохімічних процесів у мозку, змінило моє сприйняття людської поведінки. І сьогодні, як людина, яка цікавиться комунікаційними процесами, я не можу не помічати, як ці самі процеси виявляють себе  в нашій взаємодії з цифровими технологіями.

У час, коли штучний інтелект стає невід'ємною частиною нашого повсякдення, варто зрозуміти не лише технологічні аспекти цієї взаємодії, але й те, як вона впливає на наш емоційний стан та біохімію мозку. Ми звикли думати про цифрові технології як про інструменти, але мало хто замислюється про те, як ці інструменти впливають на наші гормони щастя. Простіше кажучи – як ШІ нам може дати  (і вже дає) щастя?

Автор: Сергій Штурхецький, медіа-експерт

Біохімія задоволення: чотири стовпи емоційного благополуччя

Перш ніж ми розглянемо зв'язок між ШІ та гормонами щастя, освіжимо знання про ці нейрохімічні речовини. Лоретта Бройнінг у своїй книзі "Гормони щастя" виділяє чотири ключові гормони, що відповідають за наше емоційне благополуччя:

• Дофамін — гормон мотивації та винагороди. Простіше кажучи, це те, що змушує нас відчувати "Ура! Я це зробив!" і штовхає шукати нові досягнення.
• Ендорфіни — природні знеболювальні та стимулятори відчуття полегшення. Вони як внутрішній бальзам, що заспокоює наш біль і дарує відчуття "Фух, все минуло".
• Серотонін — регулятор настрою та самооцінки. Це наш внутрішній "промінь сонця", що створює відчуття "Я молодець, у мене все добре".
• Окситоцин — гормон соціального зв'язку та довіри. По-простому, це хімічні "обійми" нашого мозку, що дають відчуття "Я не сам, мене розуміють".

Кожен із цих нейромедіаторів активується різними типами діяльності та ситуаціями, і, як виявляється, різні функції штучного інтелекту можуть стимулювати виділення цих гормонів, тим самим впливаючи на наш емоційний стан.

Як функції ШІ активують гормони щастя

1. Пошук інформації і дофамінова винагорода

Коли ми ставимо запитання ШІ-асистенту і майже миттєво отримуємо відповідь, у нашому мозку активується дофамінова система винагороди. Як пояснює нейробіолог Девід Рок у своїй праці "Ваш мозок на роботі", пошук і знаходження інформації викликає вивільнення дофаміну — того самого гормону, який змушує нас відчувати задоволення від досягнення мети.

Приклад: Коли ви запитуєте у ШІ "Яка столиця Бразилії?" і отримуєте швидку відповідь "Бразиліа", ваш мозок отримує маленьку дофамінову винагороду, подібну до тієї, яку відчуває мисливець, коли знаходить здобич.

2. Вирішення складних задач і ендорфіновий ефект

Ендорфіни — це природні опіоїди нашого організму, які зменшують відчуття болю і стресу. Згідно з дослідженнями Келлі Макгонігал, описаними в книзі "Сила волі", подолання викликів і вирішення складних проблем може стимулювати вивільнення ендорфінів. Коли ШІ допомагає нам розв'язати складне рівняння або знайти вихід із проблемної ситуації, ми відчуваємо приємне полегшення, подібне до "ейфорії бігуна".

Приклад: Ви просите ШІ розв'язати математичну задачу "2x + 3 = 7", і отримавши покрокове рішення, відчуваєте зменшення когнітивного напруження та приємне полегшення — це ендорфіни в дії.

3. Творча співпраця і серотонінове піднесення

Серотонін відповідає за наше відчуття задоволення собою та своїми досягненнями. Як зазначає нейропсихолог Рік Хансон у книзі "Будда-мозок", творчі досягнення підвищують рівень серотоніну, що покращує настрій і самооцінку. Коли ми використовуємо ШІ для створення контенту — написання текстів, генерації ідей або навіть створення творів мистецтва — ми відчуваємо гордість за результат, який частково є нашим власним.

Приклад: Ви просите ШІ запропонувати початок оповідання: "Жив собі дракон, який любив пекти печиво..." Розвиваючи цю ідею та створюючи власну історію, ви відчуваєте творче задоволення і підвищення самооцінки через серотонін. Що вже говорити за творення картинок та відео, пісень та ігор,  які дозволяють вповні розкрити  ваш «сплячий» талант.

4. Цифрова підтримка та окситоциновий зв'язок

Окситоцин іноді називають "гормоном обіймів" через його роль у формуванні соціальних зв'язків та відчуття близькості. Дослідження Пола Зака, описані в його книзі "Молекула моралі", показують, що навіть віртуальна соціальна взаємодія може стимулювати вироблення окситоцину. Коли ШІ надає нам підтримку, допомогу в комунікації або емоційний відгук, ми можемо відчувати легке відчуття соціального зв'язку.

Приклад: Коли ви просите ШІ допомогти сформулювати повідомлення для друга або отримати пораду щодо складної розмови, і отримуєте теплу, продуману відповідь, це може зменшити відчуття ізоляції та створити емоційний комфорт через вивільнення окситоцину. Знову ж таки, використання ШІ для написання постів у соцмережах теж непрямо свідчить про полювання за окситоцином. Від реакцій спільноти у соцмережах залежить наше відчуття значимості і затребованості оточуючими.

Медіаграмотність у контексті нейрохімічних реакцій

Розуміння нейрохімічних механізмів, що лежать в основі нашої взаємодії з технологіями ШІ, — важливий аспект сучасної медіаграмотності. Як фахівці з цифрового здоров'я, ми повинні усвідомлювати:

1. Потенціал залежності: Дофамінові винагороди від швидкого отримання інформації можуть створювати цикли залежності, подібні до тих, що формуються при скролінгу соціальних мереж.
2. Когнітивне розвантаження: Ендорфінове полегшення від передачі складних завдань ШІ може зменшувати нашу власну когнітивну витривалість і здатність долати труднощі.
3. Творчий симбіоз: Серотонінове задоволення від співтворчості з ШІ відкриває нові горизонти для самореалізації, але може розмивати межу між машинною і людською творчістю.
4. Ілюзія зв'язку: Окситоцинова реакція на взаємодію з ШІ може створювати ілюзію соціального зв'язку, потенційно замінюючи реальні людські контакти.

Таблиця взаємозв'язків між функціями ШІ та гормонами щастя

Дружні висновки та поради: як подружитися з власними гормонами в цифрову епоху

Розуміння того, як штучний інтелект "грається" з нашими гормонами щастя – це перший крок до свідомого та здорового використання цих неймовірних технологій. Як людина, що захоплюється і нейробіологією, і медіаграмотністю, хочу поділитися кількома дружніми порадами:

1. Станьте детективом власних емоцій: Спробуйте звертати увагу, які саме дії з ШІ приносять вам особливе задоволення. Полюбляєте швидко знаходити інформацію через чат-бота? Це ваш дофамін танцює! Відчуваєте полегшення, коли ШІ розв'язує складну задачу? Ваші ендорфіни святкують! Усвідомлення цих реакцій допоможе створити здоровий "коктейль" цифрових активностей.

Спробуйте: Завести маленький щоденник емоцій після взаємодії з ШІ. Просто записуйте свої відчуття: "Після пошуку інформації через ШІ відчуваю піднесення... Коли отримую допомогу з написанням тексту – спокій і задоволення..."

1. Давайте власному мозку тренуватися: Використовуйте ШІ як надійного помічника, але залишайте собі простір для самостійних мозкових штурмів. Як м'язам потрібне фізичне навантаження, так і мозку потрібні інтелектуальні виклики без "милиць" технологій.

Спробуйте: Встановіть собі "дні цифрового детоксу", коли ви спершу намагаєтеся розв'язати проблему самостійно, і лише потім звертаєтеся до ШІ за допомогою або перевіркою.

1. Пам'ятайте про "справжні обійми": Окситоцин, що вивільняється під час взаємодії з ШІ, дає лише легкий натяк на те відчуття зв'язку, яке ми отримуємо від реальних людських стосунків. Використовуйте цифрову підтримку, але не замінюйте нею живе спілкування.

Спробуйте: Коли ШІ допоміг вам створити щось цікаве, поділіться цим із реальною людиною – другом, колегою, рідними. Це подвоїть вашу радість і підсилить справжні соціальні зв'язки.

1. Створіть свій власний "цифровий розклад щастя": Вплітайте взаємодію з ШІ у свій день так, щоб вона посилювала, а не витісняла природні джерела радості. Пам'ятайте, що найпотужніший коктейль гормонів щастя ми отримуємо від фізичної активності, глибоких розмов, творчості та контакту з природою.

Спробуйте: Використовуйте ШІ для планування активностей, які природним чином стимулюють ваші гормони щастя. Наприклад, попросіть його (чи її?) скласти цікавий маршрут для прогулянки містом або допомогти спланувати творчий проект із друзями.

Технології штучного інтелекту – це не просто інструменти для роботи, а справжні "диджеї" нашого емоційного стану, які можуть натискати на гормональні "кнопки" нашого мозку. Сучасна медіаграмотність, відповідальне споживання медіапродуктів – це не лише вміння відрізняти правду від фейків, але й, вияввляється -  розуміння того, як цифрові інструменти впливають на наші емоції на найглибшому, біологічному рівні.

І найголовніше – дайте собі трохи свободи ! Дозвольте собі отримувати задоволення від цифрових інструментів, але робіть це усвідомлено, «ведучи» гормони за собою, а не потрапляючи в залежність від «молекул настрою».

Рекомендована література:

1. Breuning, L. G. (2015). Habits of a Happy Brain: Retrain Your Brain to Boost Your Serotonin, Dopamine, Oxytocin, & Endorphin Levels

Брюнінг, Л. Г. Звички щасливого мозку: як перетренувати свій мозок для підвищення рівня серотоніну, дофаміну, окситоцину та ендорфінів / Лоретта Граціано Брюнінг. — Каліфорнія: Adams Media, 2015. — 238 с. — ISBN 978-1-4405-9050-4.

Книга пояснює, як хімічні речовини мозку впливають на щастя, і пропонує практичні способи формування позитивних звичок. Посилання: https://www.amazon.com/Habits-Happy-Brain-Serotonin-Endorphin/dp/1440590508

2. Rock, D. (2009). Your Brain at Work: Strategies for Overcoming Distraction, Regaining Focus, and Working Smarter All Day Long

Рок, Д. Ваш мозок на роботі: стратегії для подолання відволікань, відновлення концентрації та розумної роботи протягом дня / Девід Рок. — Нью-Йорк: HarperBusiness, 2009. — 304 с. — ISBN 978-0-06-177129-3.

Автор ділиться стратегіями підвищення продуктивності на основі нейронаукових досліджень. Посилання https://www.amazon.com/Your-Brain-Work-Strategies-Distraction/dp/0061771295

3. McGonigal, K. (2011). The Willpower Instinct: How Self-Control Works, Why It Matters, and What You Can Do to Get More of It

МакГонігал, К. Інстинкт сили волі: як працює самоконтроль, чому він важливий і як його розвинути / Келлі МакГонігал. — Нью-Йорк: Avery, 2011. — 288 с. — ISBN 978-1-58333-438-6.

Книга досліджує механізми самоконтролю та пропонує практичні поради для його зміцнення. Посилання: https://www.amazon.com/Willpower-Instinct-Self-Control-Works-Matters/dp/1583335080

4. Hanson, R. (2009). Buddha's Brain: The Practical Neuroscience of Happiness, Love, and Wisdom

Хансон, Р. Мозок Будди: практична нейронаука щастя, любові та мудрості / Рік Хансон, Річард Мендіус. — Окленд: New Harbinger Publications, 2009. — 272 с. — ISBN 978-1-57224-695-9.

Поєднання нейронауки та буддистських практик для покращення ментального благополуччя. Посилання: https://www.amazon.com/Buddhas-Brain-Practical-Neuroscience-Happiness/dp/1572246952

5. Zak, P. J. (2012). The Moral Molecule: The Source of Love and Prosperity

Зак, П. Дж. Моральна молекула: джерело любові та процвітання / Пол Дж. Зак. — Нью-Йорк: Dutton, 2012. — 256 с. — ISBN 978-0-525-95281-7.

Автор досліджує роль окситоцину у формуванні моральної поведінки та соціальних зв’язків. Посилання: https://www.amazon.com/Moral-Molecule-Source-Love-Prosperity/dp/0525952810

6. Carr, N. (2020). The Shallows: What the Internet Is Doing to Our Brains

Карр, Н. Мілководдя: як інтернет впливає на наші мізки / Ніколас Карр. — Нью-Йорк: W. W. Norton & Company, 2020. — 320 с. — ISBN 978-0-393-33975-8 (оновлене видання).

Книга аналізує, як цифрові технології змінюють нашу здатність до концентрації та глибокого мислення. Посилання: https://www.amazon.com/Shallows-What-Internet-Doing-Brains/dp/0393357821

7. Van der Kolk, B. (2014). The Body Keeps the Score: Brain, Mind, and Body in the Healing of Trauma

Ван дер Колк, Б. Тіло веде лік: мозок, розум і тіло в зціленні травм / Бессел ван дер Колк. — Нью-Йорк: Viking, 2014. — 464 с. — ISBN 978-0-670-78593-3.

Дослідження впливу травм на тіло і мозок та методів їхнього зцілення. Посилання: https://www.amazon.com/Body-Keeps-Score-Healing-Trauma/dp/0143127748

Примітка. Під час огляду та аналізу джерел, оформлення статті використовувалися програми claude.ai, grok.com

Пропагандистська реальність завжди зрозуміліша, ніж справжня. Вона одразу відповідає не тільки на поставлені, а й на ще не поставлені запитання. Пропаганда утримує діалог із масовою свідомістю, водночас ведучи її за собою правильним шляхом.

Конкурентом пропаганди в плані «правильного» відволікання від реальності стали й серіали. Вони можуть не будувати правильної дійсності, як це має робити пропаганда, а просто «вилучають» нас зі справжнього світу, відправляючи в штучний.

Коли серіали з’явилися (а тепер вони є завжди й на будь-який смак), то почали відволікати увагу масової свідомості від... політики. Можна навіть визнати серіал таким собі своєрідним інтелектуальним наркотиком. Людина на кілька годин на день відключається від подій сучасності, причому робить це з радістю, а не під примусом.

ДЖЕРЕЛО: https://zn.ua/ukr/UKRAINE/totalna-manipuljatsija-jak-nas-viluchajut-iz-realnosti.html

Сильна пропаганда намагається замістити собою реальність, і в деяких контекстах це їй вдається. Особливо успішною вона є у випадках, коли за відхилення від пропаганди карають. Прикладом такого покарання є російські «іноагенти». Кожен, хто пише або мовить, може одержати це «звання», якщо його версія дійсності починає відрізнятися від пропагандистської. Ще Ленін на «філософському пароплаві» 1922 року відправляв геть інтелігенцію, яка не могла полюбити його пропаганду. Тобто «іноагент» у значенні «ворог» походить іще звідти. В «іноагента» завжди буде своя правда. А держава любить, щоб усі правди були однаковими. Через це список «іноагентів» увесь час зростає.

Ситуація погіршується, коли щастя з реального стає інформаційним. Ми живемо в інформаційному столітті, тому держави намагаються командувати тим, що є правдою, а що — ні. Свою правду держави завжди розповідають найголосніше.

Війна залишається війною, байдуже, чи вона інформаційна, чи фізична. Завдання — захопити мізки чи захопити тіло — в принципі близькі за метою. І в тому, і в тому випадку людина перестає бути самостійним суб’єктом і стає частиною іншої системи. Право на самостійність дуже цінне, тим більше власна держава теж не особливо хоче його надавати.

Радянська людина весь час перебувала, по суті, в «капсулі» від держави. Вона була жовтеням, піонером, комсомольцем… Жовтеня з портретом юного Леніна на грудях, піонер із горном, комсомолець із лопатою на будівництві… Це масові «інкарнації», наступна — член КПРС — була вже не для всіх, хоча теж по суті була масовою. Кожен такий «крок» задає типи дозволеної та забороненої поведінки.

У СРСР, безперечно, була правова система, але на папері, а в реальності все вирішувала політика, а не право. Пам’ятаєте слова з пісні: «Ти маєш право мати право»?

Сталін довго «виховував» масову свідомість не говорити й не повторювати того, чого немає в газетах. Довоєнна Україна мала незалежне інформаційне джерело — кобзарів. Але 1935 року їх знищили, а ті, що залишилися, влилися в загальний хор, який прославляв Сталіна.

Масові суспільства люблять масові комунікації, оскільки їх легше контролювати, тобто цензурувати. Водночас цензуру ніколи й ніде не називають цензурою, оскільки цензурується саме це поняття. Цензура забороняє вимовляти слово «цензура»...

Ми багато говоримо про інформаційну війну, забуваючи, що вона націлена на те, щоби змінити світ, змінивши інформаційну картину в головах. Фізичний світ програє тому, хто виграє боротьбу в інформаційному світі. Радянська молодь дивилась у бік США, ніколи не буваючи там. Уся інформація була вторинною. Причому інформацією стали культурні «уламки» — фільми, джинси, кросівки, з яких людина у себе в голові сама «збирала» цілісну картину. І ця картина світу в голові перемагала радянську — і картину світу, і реальність...

По суті, мізки випередили реальність... А ухвалене рішення дуже важко змінити, бо в голові вже відбулося перемикання всієї інформації під це рішення. Те, що їй суперечить, відійшло на периферію. Комсомольський квиток виявився слабким захистом від чужого, якщо не сказати — ворожого впливу.

У світі великих рішень громадяни взагалі не беруть участі. Їх просто переконують схвалити правильність дій влади, тобто приєднатися до вже ухваленого правильного рішення. І громадянин добре розуміє, що за неприєднання можна одержати по голові. А це нікого не може тішити...

Світ громадянина — це не світ ухвалення рішень, а світ виконання рішень чужих. Йому доступні тільки міні-рішення — на кшталт пити кефір уранці чи ні. Рішення такого рівня ні на що не впливають поза межами кімнати.

Наші голови забиті інформацією, і це цілком безсенсовна інформація, оскільки ми рідко впливаємо на ухвалення рішень. Ми можемо думати все, що завгодно, це не страшно, оскільки рішення ухвалюють інші. Рівень нашого рішення — варити на сніданок сосиски чи ні. І це теж потребує мозкових зусиль.

Війна «загнала» пересічного громадянина в зовсім нові контексти його життя. З одного боку, він має елементарно вижити, а за таких умов виникають труднощі. З іншого — його «підняли», і на рівень різко завищений — геополітичних союзників: хто є хто й чому. Росія задає ще й третю небезпеку — обстріл української території, тобто вмикається навіть суто фізіологічний захист, за якого раціональність поступається місцем емоційному реагуванню.

До речі, війна виявилася нікому не потрібною. Росія не змогла перемогти, хоча керувалася якимись своїми розрахунками щодо перемоги. На неї вплинув позитивний досвід захоплення Криму, коли Захід ніяк не відреагував. Тепер, щоправда, навпаки, прихід Трампа ускладнив українську ситуацію. Нині потрібно реагувати й на Путіна, й на Трампа, які іноді виглядають союзниками. А може, й не іноді...

Виходить, що мінливий світ не може жити за старими правилами. Але тут виникає інша проблема: чиї нові правила стануть загальними, хто зможе втримувати свої правила як норму? Це ми ще побачимо...

Пропаганда знає все, й це небезпечно. Айзек Азімов якось зауважив: «Коли дурість вважається патріотизмом, бути розумним небезпечно».

І все-таки не варто забувати про ключові постулати демократії, в якій ми поки ще живемо. І головний з них — народ є джерелом влади. Може звучати як далека від реалій правова норма, але ж це правда наших реалій: ані Трамп, ані Зеленський, ані Орбан із Фіцо, ані (страшно згадати) Гітлер силою влади не захоплювали, їх обрали на виборах. Нагадати, хто? Громадяни. Хочемо інших чи хочемо впливати на рішення? Тоді слід учитися думати, відрізняти правду від пропаганди, хоч як важко це в нинішньому інформаційному шквалі. Не бажаємо, не можемо думати й вчитися? Тоді нас вестимуть куди хочуть ті, хто рішення ухвалює, а нам залишиться вирішувати, варити чи не варити сосиски на сніданок. І то, поки вони ще є на прилавках.

Завантажити посібник ✅

Скачано: 50, розмір: 1.3 MB, дата: 20.Бер.2025