19-21 жовтня 2021 року пройшов авторський онлайн-тренінг «Digital trainer: антитіла до інфодемії». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Тренерами заходу були Тетяна Іванова, медіаексперта, докторка педагогічних наук, професорка, медіа та бізнестренерка, авторка численних підручників, посібників, монографій, методичних рекомендацій з проблем формування медіаграмотності та освіти дорослих, Олександр Гороховський, медіа-тренер, керівник фактчек-проекту «БезБрехні».
Протягом трьох днів учасники доводили актуальність медіаграмотності в епоху глибинних маніпуляцій та діпфейків; розбиралися у функціонуванні медіа у сучасному інформаційному середовищі, у сутності та природі маніпуляцій; як маніпулюють емоціями споживача й тощо.
Валерій Іванов зауважив: «Практичні навички, які надаються на цьому тренінгу, надзвичайно важливі для реалізації функцій критичного мислення. Це актуально, це потрібно, і ми це даємо».
Тетяна Іванова поділилася думками: «Закінчився передостанній тренінг проекту АУП і Фонду Фридриха Науманна "Digital teacher: антитіла до інфодемії". На цей раз учасниками тренінгу стали професорсько-викладацький склад і студенти Маріупольського державного університету. У цьому навчальному закладі проблемам медіаграмотності та критичного мислення приділяють серйозну увагу з самого початку гібридної війни. Бо саме вони, маріупольці, не за оповіданнями знають, що таке війна. Студенти та викладачі усвідомлюють, що саме їх місто – є стратегічним форпостом, опором російській агресії. І для того, щоб зберегти кордони своєї Батьківщини – треба бути вкрай обізнаними в інформаційних впливах та маніпуляціях, фейках та ботах. І запорукою є наша медіаграмотність та критичність мислення. Дуже символічно, що саме цей захід прийшли привітати ректор Маріупольського державного університету професор Трофименко Микола Валерьович та декан факультету филолгії та масових комунікацій професор Безчотнікова Світлана Володимирівна. Ця увага з боку поважного керівництва невипадкова. Саме на факультеті на кафедрі соціальних комунікацій створена Лабораторія медіаграмотності, діяльність якої спрямована на весь регіон Донецького краю. А це означає, що медіаграмотності – БУТИ! Дякую учасникам тренінгу за змістовні дискурси та активну участь у нашому заході».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Учасники проєкту пройдуть навчання з інфомедійної грамотності та отримають матеріали для інтеграції цих навичок у свої уроки. Ціль проєкту – навчити учнів критично сприймати інформацію, протидіяти маніпуляціям, усвідомити цінність високоякісної інформації в контексті шкільної освіти.
Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) у рамках всеукраїнського проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» запрошує вчителів приєднатися до великої когорти освітніх змінотворців. Діяльність проєкту розпочалась у 2018 році, а сьогодні в ньому залучені вже 1293 школи, понад 3200 вчителів та 770 директорів шкіл з усіх областей України.
«Ми переконані, що найкращий спосіб сформувати критичне мислення у дітей – це інтегрувати медіаграмотність в освіту на системному рівні, – вважає програмна менеджерка проєкту «Вивчай і розрізняй: інфо-медійна грамотність» Марина Дорош. – Це можливо зробити лише завдяки активним вчителям, які готові застосовувати сучасні методи викладання, проводити інноваційні вправи, спрямовані на розвиток навичок критичного сприйняття інформації. Тому запрошуємо вчителів подавати заявки на участь в проєкті».
До участі у конкурсі запрошують учителів, які викладають історію у 8-10 класах, українську мову та літературу у 8-9 класах і мистецтво у 9 класі. При відборі учасників організатори віддаватимуть перевагу заявникам, які нададуть обґрунтовану мотивацію, чому вони хочуть долучитись до проєкту. Відібрані вчителі отримають підтвердження про проходження конкурсного відбору.
До середини грудня 2021 року нові учасники пройдуть курс та тренінг із медіаграмотності, а також спеціальне навчання з інтеграції інфомедійної грамотності в уроки. Навчання відбуватиметься онлайн.
Після проходження тренінгів учителі отримають електронні матеріали: конспекти уроків, презентації, роздатки. В подальшому команда проєкту проводитиме для учасників додаткові вебінари для професійного розвитку, надаватиме ексклюзивні інформаційні підбірки з актуальними матеріалами з теми медіаграмотності та критичного мислення. Учасники зможуть спілкуватися з колегами з інших регіонів, обмінюватися досвідом, впроваджувати кращі практики та досягати високих результатів разом зі своїми учнями.
Відбір учасників триває з 20 жовтня по 4 листопада.
Детальніше про конкурс та проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» можна почитати на сторінці: http://l2dua.com/.
Довідка:
Проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки посольств США та Великої Британії, у партнерстві з Міністерством освіти і науки України та Академією Української преси.
IREX — це незалежна некомерційна організація, яка займається побудовою більш справедливого, процвітаючого та інклюзивного світу шляхом розширення можливостей молоді, розвитку лідерів, зміцнення інститутів та розширення доступу до якісної освіти та інформації. Заснована в 1968 році, IREX має щорічний портфель у понад 90 мільйонів доларів, офіси в 20 країнах та 400 співробітників у всьому світі. Ми працюємо у більш ніж ста країнах світу.
Проєкт «Вивчай та розрізняй» був створений в Україні й відтоді поширився на дванадцять країн світу. Діяльність проєкту спрямована на розвиток навичок критичного сприйняття інформації та інтеграцію інфомедійної грамотності в навчальну програму закладів освіти. У рамках проєкту розробляються навчальні матеріали для вчителів (8-10 клас), проводяться тренінги для установ-учасників проєкту (школи, ІППО, педагогічні ЗВО), розроблено онлайн-курс з медіаграмотності Very Verified (https://verified.ed-era.com/ua).
З 2021 року діяльність проєкту охоплює нові цільові аудиторії – журналістів та представників органів влади та місцевого самоврядування. Для них представники IREX та зовнішні експерти проводять тематичні тренінги з медіаграмотності, фізичної та психологічної безпеки, які допоможуть учасникам ідентифікувати негативні інформаційні впливи та ухвалювати поінформовані рішення на користь своїх громад.
Запрошуємо дізнатися результати другої хвилі контент-аналізу політичних новин провідних українгських телеканалів. Дослідження буде презентоване 29 жовтня об 11:00 на сторінці АУП у Фейсбук.
Чим менше інформації отримує ваш мозок, тим потужніше працює уява — а це річ необмежена ні часом, ні віком, ні своїми масштабами. Недостача фактів, брак експертних позицій слугують «інформаційним» голодом для кожної мислячої людини. Для того, щоб ви отримували якомога повноцінну та підтверджену інформацію, ми вдалися до машинного підрахунку стану й динаміки політичного змісту новин українських телеканалів.
Протягом багатьох років звертаємося до працюючих механізмів, щоб залишатися при здоровому глузді та мати уявлення про те, «що, де, коли, як» транслюють телеканали.
Ключове, що необхідно:
— Слідкувати за балансом та дозуванням подій
— Знати до яких злободенних тем найбільший рейтинг уваги
— Мати уявлення про те, чи причетні політики до планування новинного ефіру.
Академія української преси та Фонд Фрідріха Науманна за Свободу, разом із вченими Інституту соціології НАН України промоніторили політичні новини та презентують результати.
З результатами першої хвилі досліджень, які були презентовані 26 березня, можна ознайомитися за покликанням:
https://www.aup.com.ua/vin-znovu-povertaietsya-iediniy-u-svoiem/
Нагадуємо, про першу хвилю досліджень та результати, які були презентовані 26 березня.
Із результатами першої хвилі можна ознайомитися ось ТУТ
18-19 листопада Академія української преси за підтримки Фонду Конрада Аденауера проведе дводенний семінар «Журналістика і газетний менеджмент у час діджиталізації» у м. Київ
Тренерами семінару будуть:
На семінарі один з провідних медіаменеджерів Німеччини розкриє секрети ефективної організації діяльності традиційних медіа у добу переходу на цифрові носії.
Учасників забезпечуємо харчуванням. Витрати на проїзд та проживання компенсуємо.
Зареєструватися можна за посиланням
Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах. Обрані до участі отримують запрошення. Участь є безкоштовною. Кількість місць обмежена. Реєстрація завершується за 4 дні до початку заходу.
Захід буде проводитися при дотриманні усіх необхідних епідеміологічних вимогах.
У разі, якщо ви матимете підозру на високу температуру чи погане самопочуття – ми просимо вас утриматися від відвідування.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту або за вказаним під час реєстрації номером телефону.
Контактна особа:
Юлія Рицик, 067-372-27-33,
info@aup.com.ua
Георгий ПОЧЕПЦОВ, rezonans.asia
Главным действующим лицам важно быть на высоте во всех трех мирах сразу. Государство сразу наказывает тех, кто мешает ему быть на высоте. Именно этим объясняется попытка взять под контроль все виды альтернативных информационных и виртуальных потоков в России. Чем большую опасность начинает ощущать власть, тем сильнее она начинает бороться с любыми альтернативами.
Кризис – это свои правила. Даже когда кризис не виден в полной мере гражданам, власть может и должна его видеть, поскольку она должна действовать упреждающе. И самым простым решением становится ужесточение контроля во всех трех пространствах: физическом, информационном и виртуальном. Кризис дает право власти на новые правила, поскольку граждане молчат.
Власть всегда занята “созданием настоящего”. Это весь спектр медиа: от новостей до политических ток-шоу. Факт сегодня ничего не значит, поскольку мощные машины интерпретации из любого факта могут прийти к нужному выводу.
Порождение контента всегда на виду. Те, кто отклоняются, от мейнстрима контента сразу наказываются. Например, комик Идрак Мирзализаде пошутил о русских и его лишают права проживания в России: “МВД России объявляет «нежелательным пребывание (проживание) в Российской Федерации гражданина Республики Беларусь Идрака Кахин оглы Мирзализаде, пожизненно». МВД пошло на это из-за выступления комика, в котором он «допустил выражения, возбуждающие ненависть и вражду по отношению к лицам русской национальности, унижающие их человеческое достоинство». В министерстве называют недопустимыми высказывания, «направленные на дестабилизацию межнациональных отношений, вне зависимости от формы их подачи». По данным ведомства, Мирзализаде неоднократно приезжал в Россию, а в марте 2021 года получил вид на жительство в РФ” [1].
Как видим, нарушения произошло в виртуальном пространстве, поскольку шутки находятся именно там, а наказание приходит в физическом пространстве.
И именно это наказание за не тот юмор вызывает недоумение и возмущение у, как раньше говорили, “прогрессивной общественности”: “После решения суда в поддержку Мирзализаде устраивали концерты под лозунгом «Шутка – не преступление». Сам он принёс извинения «всем, кого задела эта ситуация», однако на суде виновным себя не признавал, подчеркнув, что его выступление было направлено как раз против ксенофобии, в которой его обвиняют” [2].
Но, если покопаться в это истории поглубже, то окажется, что у него еще были шутки о Сечине и Володине, а это вообще фигуры, приближенные к первому лицу: “комик шутил про лицо главы Роснефти Игоря Сечина, с которым, цитата, «можно выходить на митинги, чтобы пугать милиционеров», а также про спикера Госдумы Вячеслава Володина. В день ареста Мирзализаде, 9 августа, видео еще можно было посмотреть, сейчас оно недоступно. Кроме того, удалена и запись подкаста, в котором юморист частично пересказывал свои шутки с сольного концерта” [3].
И вот наконец это заметили. Н. Петров : “Я могу сказать словами известного кинодетектива, который любил говорить: “Это объясняет все”. Это действительно объясняет все. Власть обидчива. Подобный гротеск тогда не вызвал моментальной реакции по одной простой причине: слишком как-то неприлично таким образом преследовать за то, что высказались о тебе, тебе это не понравилось, а ты облечен властью, пусть не политической, а финансовой, Володин – политической. Одним словом, эти все шутки были запомнены. Когда в очередной раз стало видно – опять приехал, опять шутит, нашли повод. Не было бы этого высказывания, если бы он сказал не о русских, а о славянах, все равно бы привязались. Если бы он сказал не о славянах, а о москвичах, к этому бы привязалась. Нашли бы так называемую группу, против которой он что-то там разжигает. В любой речи любого комика можно найти какие-то обидные вещи для кого-то. А вот открыть кампанию и затеять шельмование, более того, организовать арест, который длился 10 суток, – это все-таки уже включение серьезного административного ресурса. Я думаю, когда-нибудь мы это выясним, когда-нибудь это станет ясным” [4].
Шутка опасна и неприятна для власти тем, что она нарушает неписаные запреты. Нельзя шутить о том, о ком нельзя шутить. Большие люди всегда должны быть вне подозрений.
Опальный российский оппозиционный политик Дмитрий Гудков высказался так: “У комика Мирзализаде шутка была, мягко говоря, глупой. Но. За шутку человека сначала арестовывают, а потом высылают из России. Вся 146-миллионная Российская Федерация не смогла пережить нескольких слов” (цит. по [5]).
При этом официальные медиа бодро поддерживают такой шаг? “Вечно недовольные сограждане уже пишут, что «МВД проснулось под выборы». Но, объективно, какая разница – просто проснулось или под что-то там? Лично мне такое Министерство внутренних дел нравится – русофобам нечего делать у нас в стране. Да и за ее пределами после этого их станет меньше — задумаются, поостерегутся. Не засыпай, дорогое МВД!” [6].
“Оголенный” нерв есть и у власти, и у оппозиции. Именно так выглядит всегда кризисная ситуация. Но для постсоветского пространства характерно то, что любое отклонение от нормы может вести к кризису, поскольку реагировать хочется на все.
Цензура, прямая и скрытая, касается даже роста первого лица. Вот мнение известного телекритика И. Петровской по поводу этого типа цензурирования медиа: “Зеленский невысок, прямо скажем. Но это обыгрывается сладострастно и тоже с огромной издевкой, когда Скабеева говорит: «Маленький такой, ма-а-аленький тиран». И хочется сказать: «А, собственно, на своих оборотитесь».
И К. Ларина продолжает: “Да, именно. Но у нас видишь как — у нас же по-хитрому снимают. Ты знаешь, как человек телевизионный, что снимают так, что никто выше быть не может. Это бывает очень редко, когда вдруг кто-то оказывается выше” [7].
И продолжение диалога И. Петровская: “Если ты видела, есть картинки — кто-то снимал со стороны во время каких-то встреч, когда оператор, снимая «наше всё», просто стоит на коленях. Он снимает с колен, чтобы создавалось ощущение масштаба и объема.
К. Ларина: “Кстати, мы с тобой не раз уже сравнивали советскую пропаганду с нынешней российской, и всегда приходили к выводу, что в советское время всё-таки такой бесконечной возгонки ненависти не было. Было всё, что угодно. Было вранье, была пропаганда, связанная с абсолютно кривой картиной мира, изображающая Запад как некое адище и днище. Но такой возгонки ненависти к целым народам — я такого даже представить себе не могла в то время. В конце концов, пыталась вспомнить таких самых злобных пропагандистов, которые выступали по советскому телевидению и рассказывали о чем-то внутри страны. Я не могу вспомнить, потому что были дикторы. В чем была прелесть, в итоге, я понимаю — что они всё равно читали чужие написанные тексты, и никогда этого не скрывали. Это были не журналисты. Они не высказывали своего мнения и, между прочим, не визжали, как Скабеева, в камеру. Они говорили ровными красивыми голосами. Читали постановления ЦК КПСС” (там же).
Борьба разворачивается нешуточная, поскольку идет война с контридеологией, как в советское время, при том, что сама эта идеология, которая правильная, не имеет явной и ясной формулировки. Идеология есть, но витает в воздухе на интуитивном уровне.
И министерство обороны: “Не менее важные вопросы: должна быть идеология или нет? Почему нужны замполиты в войсках? Для чего за рубежом созданы центры пропаганды? Ведь враждебные центры антироссийской пропаганды создаются вдоль наших границ: Рига, Таллин, Варшава, Хельсинки», – подчеркнул глава военного ведомства. «Мы должны выстроить систему защиты против этого, – заявил генерал армии Сергей Шойгу. – Мы не можем допустить, чтобы забыли свою историю, забыли о заслугах наших родителей, отцов и дедов. Мы не должны позволить кому-то разрушать эту среду. Мы должны сохранить и приумножить её. В этом я убеждён точно, и мы это делаем все вместе». В конференции приняли участие Никита Михалков, Владимир Соловьёв, Сергей Караганов, Дмитрий Куликов, Наталья Касперская, Сергей Кисляк, Анна Шафран, Алексей Мухин, Михаил Шахназаров и другие. Они выступили с докладами и обменялись мнениями об актуальных информационных и психологических угрозах современности, а также озвучили предложения по выработке мер защиты от них российского общества” [8].
История становится выгодным плацдармом для проявления властной воли, по этой причине меняется вся линейка учебников по истории для средней школы [9]. История всегда в советское время шла в сцепке с идеологией. И в одном случае, и во втором речь идет о врагах… Мы должны четко знать, кого любить, кого хулить…
В. Мединский завершил свое выступление на военной конференции “Психологическая оборона. Информационное противоборство в условиях ментальной войны” такими словами: “История – не только наука о прошлом. Это также наука о настоящем и будущем. Какое будет наше будущее – во многом зависит от того, как мы относимся к изучению опыта прошлого, как оно нас мотивирует на движение вперед, какой опыт мы извлекаем из ошибок”. [10].
На этой же конференции Мединский предложил сделать
единый государственный экзамен по истории в средних школах России обязательным [11]. И это уже тоже проявление системного закручивания гаек: от комиков до учебных курсов…
Сенатор А. Климов на этом же форуме: “По его словам, оппонентами России предпринимаются значительные усилия в идеологической сфере: «Это — ментальные войны, идеологическое противодействие, использование разного рода пропагандистских уловок для того, чтобы повлиять на сознание наших граждан, особенно на молодежь». Сенатор утверждает, что через такие акции предпринимаются попытки изменить политический строй в стране и покончить с Россией как с великой державой” [12].
Получается, что власть меняет терминологию: то, что раньше именовалось идеологией, сегодня заменяется термином ментальная война. То есть сегодняшнее понимание акцентирует именно войну, в случае идеологии эта агрессивность была спрятана, теперь она на поверхности.
Термин “ментальная война” в России давно продвигает А. Ильницкий, ставший даже советником министра обороны. Он говорит: “Важно понимать, что введение в профессиональный дискурс новых определений войны — вопрос не только и не столько терминологии. Это позволяет выявить содержание войн будущего и, соответственно, предусмотреть меры и средства для всесторонней подготовки к ним и успешного ведения, или, напротив, для предотвращения агрессии и сдерживания потенциального противника. Нельзя уподобляться тем генералам, которые готовятся к прошедшей войне, поэтому данное направление военно-научной работы крайне актуально” [13].
И еще: “Цель войны нового типа — уничтожение самосознания, изменение ментальной, цивилизационной основы общества противника. На наш взгляд, ей лучше всего подходит наименование «ментальная война», направленная на разрушение мировоззрения и цивилизационных основ противника”.
И еще: “Задача ментальной войны, как и любой другой, — лишить объект воздействия суверенитета и поставить его под внешнее управление. Если для этого ранее, в классической войне, требовалось разгромить ВС противника и захватить его территорию, то теперь это вовсе не обязательно. Можно разрушить государство и уничтожить страну, поменяв самосознание, мировоззрение, цели, ценности и приоритеты общества. Ментальная война направлена на изменение мировоззрения. Причем если ВС и инфраструктуру можно восстановить, то эволюцию мировоззрения повернуть вспять невозможно”.
Все это прямо и косвенно предполагает, что Россия подверглась ментальной войне и теперь надо вернуться назад. Отсюда возврат к советским элементам идеологии. И именно это позволяет удерживать прошлую историю своей и единственно правильной. А все то, что делают другие постсоветские страны, объявляется провалом [14] или переворотом [15].
Сталин в свое время тоже создал новую историю и заставил написать новые учебники. И только потом открыл и институты истории, и факультет истории в университетах, которые на этот период “написания новой истории” вообще закрыли от греха подальше.
История превращается в кукольный спектакль. Там “куклы” с лицами исторических персонажей разыгрывают ту пьесу, которая нужна на сегодняшний день. А цитаты из их слов становятся фактом для учебников истории. Так, например, случилось с фигурой Александра Невского и его знаменитых слов в фильме Эйзенштейна, хотя на самом деле это слова сценариста П. Павленко: “До сих пор этот эпизод сценария Павленко, венчанный прекрасным кадром монументального Николая Черкасова в роли юного полководца Александра Ярославича: «А если кто с мечем к нам войдет, от меча и погибнет. На том стояла и стоять будет русская земля!», нередко воспринимают как подлинную историческую страницу. Но в «Псковской второй летописи» и в «Софийской первой летописи», источниках жизнеописания предка московских князей и царей, легендарной фразы нет: она создана творческим воображением писателя. (Подчас павленковским сценарным текстом сопровождают и знаменитый образ благоверного князя Александра, написанный Павлом Кориным в 1942 году)” [16].
И еще из истории цитаты: “Оковы советской кинорутины пришлось сокрушать выпускнику Горийского духовного училища, исключенному из Тифлисской духовной семинарии за пропаганду марксизма. Понимая, что мудрее евангелистов его писателям и режиссерам не быть, Сталин позволил Павленко обратиться к известному еще миллионам людей (в стране «победившего атеизма»!) тексту от Матфея: «Все взявшеи меч, мечем погибнут» (Матф. 26, 52). Вождь и его писатель понимали друг друга с полуслова” (там же).
Мы как бы живем в мире обмана, причем множественного, обусловленного политическими причинами. И все это становится заметным лишь при смене политических режимов.
Воспользовавшись новым направлением борьбы – ментальной войной, “правильные” медиа, которым мало списка иноагентов [17], составляют новые списки: “Пока в этой войне Россия больше проигрывает, хотя, конечно, уже не с таким сухим счётом, как в девяностые. “Певица” Манижа как представительница России на Евровидении, открытая идеодиверсия по имени “Моргенштерн”, извращения классики и просто извращения на театральных подмостках, безумные инсталляции “актуального искусства” на наших улицах и в экспозициях наших великих галерей – всё это безусловные звенья ментальной войны. И действуют они действительно потоньше, чем вульгарные агитки 90-х “америкэн бой, уеду с тобой” или пресловутые перестроечные “джинсы и кока-кола”” [18].
Первые лица принялись защищать не только Александра Невского, но и Малюту Скуратова [19]. Это вызывает такие комментарии: “Путин демонстративно усомнился в убийстве Малютой Скуратовым митрополита Филиппа именно потому, что хотел бы, чтобы мы сомневались в его ответственности за гибель Литвиненко и Немцова, отравление Навального и Кара-мурзы, агрессию против Украины и множество других преступлений. Малюта был главным “чекистом” своего времени, как и его последователь, “друг беспризорников” Дзержинский. А чекисты, в путинской шизокартине мира зря не убивают, их жертвы сами себя травят и душат, чтобы навредить патриотам, стоящим на страже интересов отечества” [20].
Сложность в том, что такие коррекции, как и удержание от традиционных трактовок сталинского времени, требуют системной работы, которая включает в себя борьбу с другими историками и иными медиа.
А. Макаркин видит такие причины такого сегодняшнего “пересмотра истории”: “Речь идет о месте современной России в истории, о чем властная суперэлита всерьез задумывается. Попытки найти общий язык с Западом и в текущей политике, и в сфере исторической памяти успехом не увенчались — а раз так, то в условиях холодной войны (когда министр иностранных дел по своей риторике напоминает министра обороны) вполне очевидно стремление отстоять собственную идентичность. В этот процесс вписываются и Александр Невский, и Сталин, и многие другие персонажи российской истории, связываемые с державничеством и антизападничеством” [21].
Г. Павловский в свое время многое сделавший для прихода Путина к власти, сегодня высказывается так: “Путин известен был при восхождении своем как человек здравомыслящий, не добрый, возможно и циничный, но здравомыслящий. Действия кремлевской власти последних лет это не подтверждают. Если считать, что Путин принимает все решения, я просто думаю, что одно из заблуждений в этом, Путин не принимает многих решений, его это очень устраивает – это тоже усталость, связанная с слишком длительным пребыванием у власти. Но он уже не может уйти с этого места, он не может даже каким-то явным образом передать часть полномочий, как многие ждали полтора года назад во время реформы Конституции, например, вернет себе премьерские полномочия нормальные, Путин получит возможность больше плавать в бассейне. Но нет, он не может это позволить, зная, он, собственно, об этом вслух сказал, он знает свое окружение, ближний круг начнет перестраиваться в направлении другого человека. Это распад системы управления. Сопровождается ли он распадом психики? Психика не может остаться вполне здоровой в таком состоянии – это совершенно точно. Но насколько этот распад глубок, насколько какая-то внутренняя деградация велика? Я слушаю Путина, его шутки грубее, часто еще грубее, чем раньше. Это, к сожалению, свойственно возрасту и недооценке вообще современного человека. Большую часть того, что он говорит молодым людям, они просто не знают, им нужно лезть в Википедию, чтобы понять, что это такое, он вообще говорил. Он ссылается на книги и фильмы, которые никто не смотрит. Это все плохо, это очень плохо. Я боюсь, что версия о том, что где-то там есть какой-то Распутин, с которым он советуется в функции уникального источника информации, там много таких вообще, я боюсь, это оптимистическая гипотеза. Потому что вокруг него скорее стоит шум разных интересов, идет борьба за него, но не за его симпатию, а за будущее пустое место, опустевшее место. Это очень трудно не замечать ему. Поэтому он уже никому не доверяет, поэтому он вынужден все время лавировать даже в узком круге ближних друзей. Кстати, то же самое было со Сталиным” [22].
Рушится и доверие к главному источнику правильных мыслей – телевидению. И. Давлятчин говорит: “Вообще российское телевидение находится на таком дне, что уже дискредитировать его бессмысленно. Мы на днях в рамках расследования пытались посмотреть “Международную пилораму”, про которую Навальный делал расследование, – это невыносимо, это просто за гранью добра и зла, смотреть это невозможно. Радует, я, может быть, сужу по своему ближайшему кругу, многие люди перестают смотреть телевидение, потому что нереально смотреть 6–7 лет одно и то же” (там же).
А усыпанными “златом” телевизионщикам приходится скрывать свои источники дохода. Это случилось, к примеру, с Е. Поповым, подавившемуся в депутаты: как установил МГИК, Попов скрыл доход в 3,1 млн рублей, который он получил от ВГТРК. Данные сведения избиркому предоставили судебные приставы. Помимо неучтенных доходов, за 2020 год Попов заработал 11,4 млн рублей. Ранее команда Алексея Навального обнаружила у Попова и его жены Ольги Скабеевой квартиру в 105 квадратных метров на Верхней Масловке за 45 миллионов рублей, а также два объекта недвижимости на Ленинградском проспекте: квартиру в 170 квадратных метров за 130 миллионов и нежилое помещение в 180 квадратных метров также за 130 миллионов. Суммарную стоимость этой недвижимости команда Навального оценила более чем в 300 млн рублей. При этом другого источника дохода кроме зарплаты на государственном канале им найти не удалось” [23].
Правильную картину мира приходится строить из подручных средств и таких, как видим, подручных журналистов. Зато от правильных журналистов можно получит и “правильную”, хотя и фальшивую, информацию. Это исправно делают и В. Соловьев, и Д. Киселев [24].
С. Шойгу тоже заинтересовался внутренними угрозами: “Последнее трагическое событие, названное Владимиром Путиным “крупнейшей геополитической катастрофой XX века”, вне всяких сомнений, было связано с деятельностью западной дипломатии. Но не произошло бы, если бы не было внутренней угрозы. И дело не только в том, что в партийной верхушке КПСС действовала откровенная пятая колонна в виде персонажей наподобие Михаила Горбачёва или Александра Яковлева. Дело и в том, что наше общество стремительно разлагалось изнутри, уже не осознавая себя единым целым. Именно эта опасность, по мнению Сергея Шойгу, актуальна и сегодня. Так, по словам министра обороны, помимо непосредственной внешней угрозы есть более страшная часть, она в последнее время или, точнее, десятилетия приобретает или приобрела уже основную опасность для любой страны. Это внутренняя угроза. И всё это связано с тем, что постепенно разлагается общество внутри страны. Что именно имел в виду генерал Шойгу под разложением, он детально не пояснил. Но несложно догадаться, что главные проблемы – это социальная атомизация и социальная апатия, включая то самое “самоедство”, постепенную утрату чувства патриотизма и собственной идентичности: культурной, религиозной и даже языковой (путём превращения языка Пушкина и Достоевского в упрощённый и изобилующий сленгом и иноязычными заимствованиями интернет-язык)” [25].
История стала такой же болезненной темой, как и современность, поскольку отовсюду идут сигналы, разрушающие картину мира, удерживаемую властями. Кстати, Ильницкий видит в ментальной войне такую стратегическую цель: “Перезагрузка исторического самосознания, системы образования и воспитания, а значит, базовых смыслов и целей общества, т. е. идеологии, в том числе переписывание (обнуление) истории, разрушение традиций, укладов, веры (религии) и базовых ценностей. Реализуются в поколенческом масштабе (10—15 лет)” [13].
Ментальная война практически все время трактуется в таких выступлениях аспекте обороны, но ведь она идет в двух направлениях, где и развивается главная деятельность с российской стороны. Например, из свежего – Россия и Китай активно развернули антипрививочную пропаганду на Западе [26 – 30]. В том числе они активно преувеличивали побочные эффекты от вакцинированием Модерной и Пфайзером, пугая население. И это, наверняка, более болезненно, чем расшатывание исторических устоев. До этого Россия, Китай и Иран вмешивались в ход президентской избирательной кампании. То есть любое значимое для страны событие пытаются направить в сторону выгодную для себя и негативную для страны.
Ментальность всегда была целью религии или идеологии. Сегодня, когда Интернет дал более дешевые и быстрые средства доставки сообщений, образовался инструментарий для атаки на массовое сознание. И более сильные игроки стали этим пользоваться. Это бизнес и политика, это геополитический противники, – все вокруг стало менее защищенным, а потому атакуется.
Ментальная война нацелена не столько на текущее, сколько на базовое. Отсюда возникшая в последнее время борьба за прошлое, которое стало изменяться прямо на глазах.
Литература:
26-27 жовтня ми запрошуємо журналістів попрацювати з професійними тренерами: журналістами-практиками, медіаекспертами, фактчекерами, фахівцями з фізичної безпеки та психологами.
краще ідентифікувати небажані впливи; вдосконалити знання з цифрової безпеки; підвищити свою психосоціальну стійкість; покращити навички фактчекінгу; протидіяти дезінформації та маніпуляціям; розвинути навички оцінки та планування ризиків; глибше розуміти вразливості аудиторій і впливу на неї неякісного контенту.
Додаткова можливість для учасників тренінгів:
Витрати: харчування у рамках заходу забезпечується за рахунок організаторів (кава-брейки, обіди). Усі деталі та реєстрація за посиланням: https://l2dsafe.tilda.ws/14-15 жовтня 2021 року пройшов вебінар «Як уникнути професійного вигорання та критичне мислення». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Тренерами заходу виступили:
Не дивлячись на святкові дні, учасники вебінару протягом двох днів розбиралися у бар’єрах у журналістів та вчителів, вивчали формули особистості та успіху, знаходили ресурси у журналістів і вчителів, формували інформаційну та психологічну стійкість особистості в часи інфодемії, виконували вправи на пошук тем і натхнення, аналізували повідомлення у соціальних мережах.
Валерій Іванов зауважив «Напруга, перевтома веде до неможливості ефективно працювати. Але з цим явищем можна і треба боротися. Як це робити – йде мова у нашому тренінгу».
Галина Гандзілевська прокоментувала «Проблема подолання карантинного вигорання на сьогодні набуло неабиякого значення. Разом з тим, особливої уваги потребує профілактика емоційного виснаження, зокрема освітян, журналістів. Адже в умовах інформаційної епідемії ця категорія людей є надчутливою. Нещодавно на базі нашого Наукового Центру «Саногенна педагогіка та психологія» Національного університету «Острозька академія» ми з командою науковців-психологів провели дослідження для того, щоб виділити чинники, які провокують виникнення синдрому емоційного вигорання, і ті, які протидіють цьому процесу. Так, нами було виявлено, що учителі, які керуються такими установками, як «Будь досконалістю» та «Поспішай», заборонами: «Не будь дитиною, не будь спонтанним», «Не твори», «Не будь успішним», «Не будь собою» швидше емоційно виснажуються. А тому важливо дозволити собі впустити у своє життя креативність, спонтанність і успіх і, звичайно, позитивні емоції, на що і націлений наш тренінг. Будьте більш уважними до себе!».
Сергій Штурхецький зазначив «Багато маніпуляцій в інформаційній сфері базуються на експлуатації емоційної вразливості людини, її «слабкостях». Іноді ми забуваємо, що журналісти – це теж люди, із своїми емоціями та вразливостями. Тож і на журналістів впливають такі маніпуляції. Проблема у тому, що через журналістів дані фейки та маніпуляції можуть отримувати поширення і багатомільйонну авдиторію. Відтак, дуже важливо, щоб саме журналісти не піддавалися на маніпуляції, не виснажувалися від надміру інформації. Під час тренінгу ми спробували показати, яким чином можливо натренувати свою опірність негативним інформаційним впливам, не вигоріти, зберегти критичне мислення і працездатність».
Андрій Юричко звернув увагу, що «2-3 роки монотонної журналістської роботи — і можна залишати професію від вигорання. Щоб утриматися, знайти нові сили — треба розширювати діяльність, змінювати підходи і шукати нове бачення старих проблем».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Добре, що наші імунні клітини не вірять брехні з соціальних мереж! Хто більше джинів має, той краще дітям допомагає – графічний роман та комікс від освітньої платформи Академії української преси (https://medialiteracy.org.ua/abetka/) до Глобального тижня медіа та інформаційної грамотності.
Презентація продуктів відбудеться 21 жовтня о 15:00 у прямому ефірі на сторінці Академії української преси у Facebook
А тепер детальніше про них:
✅ Як імунні клітини вірус долали: графічний роман (сценарій М. Каліберда; художник Н. Пендюр) є першим виданням в Україні, який у художній формі показує, як формується імунітету після вакцинації, розвиває навички критичної оцінки медіаповідомлень, розуміння власної ролі в запобіганні інфодемії та відповідальне ставлення до поширення «вірусної» інформації.
✅ Щепле-що? Чомучки в пошуках відповідей про щеплення (сценарій М. Каліберда; художник І. Костюніна) розповідає про сміливі пошуки героя та героїні достовірної інформації про вакцини та вакцинацію, у яких їм допомагає чарівний джин. Герої зустрічаються з різними людьми, аналізують та критично оцінюють отриману інформацію та розбираються в питанні вакцинації.
Модераторка заходу: Оксана Волошенюк, менеджерка медіаосвітніх програм Академії української преси.
Учасники: Руслан Шаламов, кандидат біологічних наук, заслужений вчитель України. Автор підручників, посібників з біології для учнів закладів загальної середньої освіти
Микита Каліберда, головний редактор видавництва «Соняшник», автор підручників з біології для учнівства.
Виготовлення продуктів, освітньої платформи та проведення цієї презентації стало можливим завдяки підтримці Медійна програма В Україні.
11-13 2021 року пройшов авторський онлайн-тренінг «Digital trainer: антитіла до інфодемії». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Тренерами заходу були Тетяна Іванова, медіаексперта, докторка педагогічних наук, професорка, медіа та бізнестренерка, авторка численних підручників, посібників, монографій, методичних рекомендацій з проблем формування медіаграмотності та освіти дорослих, Олександр Гороховський, медіа-тренер, керівник фактчек-проекту «БезБрехні» та Андрій Юричко, медіатренер, кандидат філологічних наук, викладач КНУ ім. Тараса Шевченка.
Протягом трьох днів учасники доводили актуальність медіаграмотності в епоху глибинних маніпуляцій та діпфейків; розбиралися у функціонуванні медіа у сучасному інформаційному середовищі, у сутності та природі маніпуляцій; як маніпулюють емоціями споживача й тощо.
Валерій Іванов зауважив: «Зараз особливої ваги набувають вміння розрізнити адекватне відбиття дійсності від фейків. Це потрібно для адекватної реакції на зміни, що відбуваються у кризовий час пандемії».
Тетяна Іванова поділилася думками: «Змінюються часи. Змінюється інформаційний простір. З пандемією рука об руку йде інфодемія. Їм складають «веселу» компанію антивакцинатори і «античіпаноїди», прихильники теорії змови і всебачущого Ока. Медіаграмотність виходить за рамки особистісної та професійної компетентності. Вона стає єдиною умовою виживання та адекватних комунікацій. Необхідні антитіла не тільки від Ковід-19. Антитіла вкрай важливі для наших мізків. Черговий тренінг проекту «Digital-тренінг: антитіла до інфодеміі» ще раз показав актуальність і злободенність обговорюваних питань. Тим більше, що аудиторія тренінгу – професорсько-викладацький склад Херсонської академії післядипломної освіти».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
