Академія української преси у квітні провела опитування серед освітян щодо того, як саме сьогодні протистояти пропаганді росії, розвінчувати фейки та не стати тими, хто піддаючись емоціям поширює неперевірену інформацію.
4 травня відбулася онлайн-презентація «Медіаосвіта у час війни: результати опитування освітян».
Наталя Антонів, спеціалістка з моніторингу та оцінки АУП поділилася результатами під час заходу. Дослідження проводилося з метою дізнатися, чи відчули освітяни результати співпраці з АУП на власному досвіді у цей непростий час. Взяли участь в опитуванні 548 осіб від 21 до 77 років, переважна більшість серед яких – жінки. Великою цінністю цього опитування стало те, що було зібрано велику кількість пропозицій, щодо активностей, які зараз на часі для нашої аудиторії, та загалом українців.
Раїса Євтушенко, головна спеціалістка відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти МОН України, відповідальна за упровадження медіаосвіти у загальну середню освіту, зазначила: «Академія української преси була і залишається флагманом медіаосвіти вже понад 10 років. МОН співпрацює з АУП починаючи з 2014 року, коли ми побачили наскільки важливою для нас є протидія російській пропаганді, наскільки важливою є медіаграмотність для вчителів, для учнів і для студентів. Фактично всю інформацію треба сприймати критично і навчатися критичному мисленню. Тобто те, чим займається Академія української преси і це надзвичайно важливо. Дуже тішить, що 93% опитуваних відповіли, що їм знадобилися ті знання, які вони отримали, фактично знадобилася медіаграмотність, і що 74% виступили за те, що їм дуже потрібні лекції з цієї теми. Ми кожен день споживаємо багато інформації, і все чіткіше розуміємо, що кожен день потрібно формувати в собі критичне ставлення до оточуючого світу та інформації, яку він продукує».
Олександр Мокрогуз, завідувач кафедри суспільних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського, кандидат педагогічних наук, прокоментував: «Інформація у період війни є дуже і дуже важливою. Вона бути не тільки наявною, але й сприйнята так, як тобі потрібно. Чому саме як тобі потрібно, тому що є таке поняття як постправда, коли людина сприймає на емоційному рівні тільки те, що їй підходить. Тому я прекрасно розумію, чому росіяни, які більше 20 років були зомбовані, вони не будуть сприймати нічого, крім того, чим їх «годували». Існування та розвиток в Україні медіаосвіти вже більше 10 років дало людям можливість зрозуміти хто є хто і свідомо обирати свій шлях у цій війні. Критичне мислення в основі всього, що зараз є в інформаційному просторі України. Це все завдяки колосальним крокам, які були зроблені АУП на цьому шляху. Всі активності, названі учасниками опитування, є справді необхідною справою. Ми рухаємося правильно. А те, що необхідно робити: тренінги, лекції, тематичні плакати, аналіз російської пропаганди і все, що пов’язано з безпекою людей, – першочергове, що робиться і буде надалі робитися Академією української преси».
Оксана Волошенюк, менеджерка медіаосвітніх програм АУП, поділилася: «Ми розпочали нашу діяльність саме з тих пріоритетних напрямів, які після визначили в опитуванні. Це цикли таких вебінарів, які допомагають дітям через казкотерапію, через музикотерапію, через психологічну підтримку пережити, прорефлексувати важкий стан, а також лекція «Медіаосвіта та виклики часу», яку прослухали та переглянули кілька тисяч осіб, конкурс мініпроєктів «Медіаосвіта в умовах воєнного часу», конкурс медіатворчості «Війна нашими медіаочима» і банк обміну матеріалами «Заняття в стислих умовах».
Презентацію «Медіаосвіта у час війни: результати опитування освітян» можна переглянути тут.
Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу запрошує на вебсемінар “Інформаційно-психологічні операції під час війни: сутність, розпізнавання та захист”, який відбудеться 18 травня 2022 року на платформі вебконференцій Zoom.
Тренінговий курс з інформаційної безпеки під час війни передбачає отримання навичок перевірки та ігнорування фейкової інформації, розуміння, які є інструменти інформаційної війни, за допомогою яких когнітивних викривлень людина може повірити у фейкову інформацію. Також курс дасть розуміння, як працюють ІПСО (інформаційно-психологічні операції) та яким чином шахраї вводять в оману користувачів.
Під час вебінару учасники розглянуть практичні кейси, разом із тренерами проаналізують їх, після чого отримають практичні алгоритми для роботи з інформацією.
На вебсемінарі з вами поділяться цікавою, корисною та актуальною інформацією наші тренери та експерти:
Тривалість заходу 4 години (16:00-20:00).
Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть анкету>>>
Участь є безкоштовною. Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для вебсемінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту.
Усі учасники, які успішно пройдуть навчання, отримають сертифікат.
Якщо у вас з'явилися запитання, звертайтеся до асистентки проєктів АУП: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу запрошує на вебсемінар “Особиста безпека та правила роботи журналістів в умовах війни”, який відбудеться 17 травня 2022 року на платформі вебконференцій Zoom.
На вебсемінарі підніматимуться такі питання, як:
Та ще багато важливої та актуальної інформації, щодо дій журналістів під час воєнного конфлікту вам розкажуть наші тренери та експерти:
Тривалість заходу 4 години (16:00-20:00).
Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть анкету>>>
Участь є безкоштовною. Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для вебсемінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту.
Усі учасники, які успішно пройдуть навчання, отримають сертифікат.
Якщо у вас з'явилися запитання, звертайтеся до асистентки проєктів АУП: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Академія української преси в партнерстві з Директоратом дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти МОН України запрошує до участі в розробці вправ/занять для Тулбоксу для вчителів (уроки вправи, заняття, в які інтегровані елементи медіаграмотності) https://toolbox.medialiteracy.org.ua/. На прохання колег ми започатковуємо окрему рубрику «Медіаосвіта в умовах воєнних дій». Розміщений контент буде у вільному доступі для всіх зацікавлених освітян.
Пріоритетні теми:
Заняття/вправи можуть бути створені як у вигляді конспекту лекції, так і у формі квізу, вікторини тощо з усіх освітніх сфер.
Увага: найкращі 10 розробок будуть відзначені авторськими гонорарами.
Оцінювати розробки будуть представники та експерти Академії української преси.
Розробку необхідно подати за наступною формою https://toolbox.medialiteracy.org.ua/dodaty-material/
Подати розробки можливо до 1 липня 2022 року. Їх кількість від одного автора не обмежена.
Після модерації вона буде опублікована на сайті тулбоксу. Серед опублікованих робіт будуть відібрані 10-ть найкращих, які й отримають авторські гонорари.
Після 1 липня протягом 2-х тижнів з авторами-переможцями зв’яжуться представники АУП.
При виникненні запитань звертайтесь до менеджерки медіаосвітніх програм Оксани Волошенюк за телефоном 067-504-98-02 або електронною поштою oksana@aup.com.ua
Академія української преси в партнерстві з Директоратом дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти МОН України оголошує конкурс медіатворчості «Війна нашими медіаочима».
У травмуючих умовах сьогодення, коли військові конфлікти, бойові дії, інформаційна війна є реальністю нашої країни, особливо важливо зміцнювати, посилювати або ж відновлювати у людини відчуття сталості світу, віднаходити ресурси досягнення цілісності особистості, усвідомлювати можливості її інтеграції та ідентифікації. І саме медіатворчість є визнаним засобом подолання травм, засобом розвитку та самовираження дітей і дорослих у інформаційному суспільстві, а також ресурсом для відновлення та нормалізації психічного стану.
Хто може взяти участь?
Освітяни, учнівство, студенти, вчителі спільно з учнями з усіх регіонів України.
Мета конкурсу – медіатворчі проєкти освітян, учнівства, студентства з фокусом на формування демократичних цінностей та розвиток навичок створення авторських медіапродуктів, на повноту відображення ситуації в країні, створення майданчику для реалізації творчих задумів, усвідомлення медіаконтенту як посередника комунікації між автором і реальністю.
Можливі варіанти конкурсних робіт: стінгазети, постери, малюнки, фото, відео, презентації, тощо. Кожен учасник може надіслати не більше трьох робіт. Кількість учасників, які можуть взяти участь у конкурсі від одного закладу освіти, не обмежується.
Завдання конкурсу:
Переможці
П’ять переможців отримають авторський гонорар за розробку та поширення матеріалів за темою конкурсу.
Дедлайн
Конкурсні роботи подаються до 25 травня 2022 року. Подати роботу можна заповнивши форму за посиланням: https://forms.gle/ZKpCV1twuonT8dV76
Роботи переможців будуть розміщені на порталі «Медіаосвіта та медіаграмотність», також вони будуть відзначені сертифікатами від МОН України та Академії української преси.
Контактна особа: Юлія Рицик, асистентка проєктів Академії української преси, info@aup.com.ua, (067) 372-27-33.
Посилення інформаційної складової сучасного світу, зробило її рівною фізичною, а іноді навіть випереджає її. Фізична складова не так легко піддається управлінню та цензуруванню, як інформаційна. При цьому інформація у 99 відсотках випадків оповідає про те, чому ми не були свідками, а найчастіше мас-медіа працюють взагалі в рамках ста відсотків. Тому ми просто зобов'язані повірити, що нам кажуть. Тільки можливість альтернативного інформування може зруйнувати таку систему.
Людина реагує у своїх оцінках влади не тільки і не стільки на те, що сама бачить довкола, а на те, про що йому розповіли. Тому телевізор є інформаційним джерелом успіхів, а не невдач. Там перемога йде за перемогою, а ось лиха залишаються нерозкритими.
Якщо раніше люди читали, то тепер дивляться. Людина, що читає, створила нашу цивілізацію. Людина, що дивиться, лише користується її плодами.
Пропаганда бачить усе, що відбувається, тільки розповідає не про все, а лише перемоги. Сьогодні ми бачимо відродження пропаганди, яке прийшло після радянського часу, коли здавалося, що вона була на вершині. Але меж для її зростання не було. І будь-яка критична для держави ситуація одразу включає гармати пропаганди.
Пропаганда виявилася потрібна не лише владі, а й населенню.
------------
Человек реагирует в своих оценках власти не только и не столько на то, что сам видит вокруг, а на то, о чем ему рассказали. По этой причине телевизор является информационным источником успехов, а не неудач. Там победа идет за победой, а вот беды остаются нераскрытыми…
Если раньше люди читали, то теперь они смотрят. Человек читающий создал нашу цивилизацию. Человек смотрящий лишь пользуется ее плодами.
Пропаганда видит все, что происходит, только рассказывает не обо всем, а только о победах. Сегодня мы видим возрождение пропаганды, пришедшее после советского времени, когда казалось она была на вершине. Но пределов для ее роста не оказалось. И любая критическая для государства ситуация сразу включает “пушки” пропаганды.
Пропаганда оказалась нужна не только власти, но и населению.
Она дает картину мира, полезную всем, объясняя то, почему сегодня так плохо и кто в этом виноват. И на многие вопросы приходит один ответ – виноваты не мы, а враги. Отсюда возникает бесконечное разнообразие врагов. И самое главное деление на врагов внутренних и врагов внешних. Маркировка “иностранный агент” объясняет неправильные слова из уст своих граждан стандартным влиянием извне.
Сегодня ушедшие с российских телеэкранов в Интернет, где их сложнее заставить молчать, Г. Павловский, А. Невзоров, А. Венедиктов, Б. Пастухов заговорили о новом статусе пропаганды в современной России, подчеркивая, что она стала не подчиненным, а как бы самостоятельным игроком, подчинившим себе традиционные ветви власти. Получается, что в информационном инструментарии власть увидела свою главную силу, поэтому не жалеет на нее никаких средств.
Тотальная пропаганда привела к тому, что сказанное с экрана телевизора стало большей правдой, чем сама действительность. Телеправде верят больше, чем любой реальности. Коллективный СКидр (Соловьев-Киселев и др.) побеждает любое реальное свидетельство. Можно не удивляться этому, если мы живем сегодня в информационном мире, проводя в нем даже больше времени, чем в мире физическом. Информационное доминирование дополняется виртуальным, поскольку несколько часов в день люди проводят за телесериалами, что есть это вновь экран.
И у экрана сидит также особый тип человека, которого можно обозначить как человек расслабленный. Исследования показывают, что вариант “ленивого мышления” толкает нас к тому, что мы верим сообщением, соответствующим нашим представлениям [1]. Тот же фактор работает на уровень доверия к фейкам. Им больше верят, когда они соответствуют нашим идеологическим представлениям. Кроме того, мы просто читаем, не в состоянии заниматься проверкой на достоверность, тем более в современном мире число падающих в нашу голову сообщений выросло многократно. Мы просто физически не в состоянии все это проверять.
Но главный вектор задает, конечно, цензура, работая не с отдельными сообщениями, а с целыми массивами информации, признаваемыми нежелательными, уводя от расслабленного зрителя то, что может вывести его из состояния того, что можно обозначить как “телесон”. Человек вроде бодрствует, но получает только успокаивающую его информацию, что равноценно искусственному погружению в сон.
Сегодня даже иностранные контент и источники также подвергается цензурированию еще до того, как они начинают двигаться к потребителю. Так с началом российско-украинской войны Тик-Ток лишил российских зрителей почти всего, что может вызвать вопросы. Анализ показал, что 95% контента вообще исчезли в России [2]. Причем исчезают они уже в самом источнике, а не цензурируются при передаче. Все европейские и американские видео исчезли для российских пользователей. Десять наиболее часто посещаемых аккаунтов отсутствуют. Все это призвано ограничить нецензурируемые материалы из ТикТока. И это и есть тотальная пропаганда, поскольку все исходит из одного источника. А альтернативные мнения объявляются вражескими.
Если раньше крепости строили из камня, то теперь их создают из информации. Именно она становится броней против враждебных сил. Информация не должна ранить нежные души доверчивых читателей соцсетей и телезрителей, чтобы их любовь к власти и правильности ее действий была непоколебима. А война это одновременно время роста пропаганды, поскольку востребованность в ней резко возрастает. Это в спортивных состязаниях стрелок может попасть в цель или нет. В пропаганде он будет делать это всегда. Частота правильных действий и решений власти превосходит все возможные пределы.
Одновременно информационные атаки становятся обязательным компонентом современной войны. По сути информационное пространство является менее контролируемым, чем, к примеру, пространство физическое. Исследователи пишут: “Россия использовала информационные кампании в попытке захватить “сердца и умы” украинцев. Перед началом конфликта пресс-секретарь Белого дома Д. Псаки предупредила об увеличении на 2000% от среднего числа в ноябре в содержании соцмедиа на русском языке. Это говорит о том, что целью этих информационных операций было доказательство гуманитарной основы российской интервенции и выстраивания поддержки интервенции у украинского населения” [3].
Тотальная пропаганда не может допустить никакого альтернативного мнения. Мнение должно быть одно, тогда оно всегда будет правильным. Оно сильнее любого другого, поскольку присутствует везде.
Д. Орешкин, например, добавляет такие свои наблюдения [4]:
– “Это совершенно новое качество политики. Я бы не назвал ее дипломатией, поскольку ею здесь не пахнет. Но новое качество политики, когда информационные атаки важнее реальности. На российском телевидении говорят: “Запад облажался, Запад опозорился, Запад ошибся, он говорит, что вот мы сейчас нападем, а мы всех обманули и не напали. Купили билет и не поехали. Значит мы морально победили”. Есть люди, которые всерьез эту историю воспринимают, потому что они смотрят телевизор. По телевизору говорят: “Мы отводим войска” – и, опять же, есть люди, которые этому верят. Но ведь кроме заявлений больших начальников с большими погонами – есть информация разведки. Другой вопрос, что ее по телевизору не покажут, если она не устраивает российских пропагандистов. Но украинская, британская и американская разведки знают, что с помощью дистанционного зондирования можно не только танки посчитать, а еще и количество бутылок, которые на броне ли под броней хранит хозяин этого танка. Все очень хорошо видно и очень четко считается. Поэтому когда говорят, что реальные войска от границ Украины не отводятся – это правда. А когда заявляют российские начальники, что выводятся войска непонятно откуда – это тоже правда, но выводятся из Крыма. Оттуда можно и вывезти, чтобы снять про это кино, и показать по телевизору”
– “Он [Путин] невероятно много платит пропагандистам. У самых ярких представителей пропаганды зарплаты по 200 тысяч долларов в месяц. За такие деньги можно любую “шнягу” нести с пламенем веры в глазах. Думаю, что они даже искренне это несут, потому что где еще они могли бы столько заработать? Только в путинской России. И в этом смысле они патриоты путинской России, потому что она их отменно, обильно и вкусно кормит. В Советском Союзе такой возможности не было. Там даже самым главным начальникам платили примерно столько, сколько квалифицированному рабочему где-нибудь в Мичигане в США. И их это жутко оскорбляло. А сейчас в России капитализм, денег много. Соловьеву, Скабеевой, Шейнину, Киселеву платят зарплаты такие, что украинским телеведущим, телезвездам такие деньги и не снились”;
– “Главная новость состоит в том, что победы и поражения рисуются на экране телевизора. Вспомните, даже в терминах Путина, даже в терминах его рассуждений про зоны влияния или ответственности, он Украину хотел втянуть в эту зону с помощью Януковича. Он выделил на это 17 миллиардов долларов в Таможенный союз. Но не получилось – Украину он потерял, но на экранах телевизора все было смикшировано и замаскировано барабанным боем про то, что он Крым откусил. Вот если на весах взвесить хорошие отношения с Украиной и Крым – я бы, например, предпочел Украину по понятным причинам. А наши уважаемые соотечественники в количестве 85% были в восторге от того, что “Крым наш”. И Бог с ней, со всей остальной Украиной – вот так построена ментальная картинка.Вот и сейчас будут по телевизору рассказывать, что самое важное происходит на Донбассе, где военные Украины варварски расстреливают детские сады на территории той же самой Украины, подконтрольной ВСУ. Но пропаганда работает по немного другим правилам, до реальности ей дела нет. И люди смотрят и злятся, думают: “Вот что украинцы то делают, вот ведь какие укрофашисты”“.
Мы давно должны были забыть, что мы живем в реальном мире. Вся наша информация максимально отредактирована, чтобы не сказать отцензурирована. Победители и побежденные заданы заранее. Осталось только повторить эту модель в реальном мире. А сопротивляться чему-то всегда сложнее, чем просто подчиниться…
И такой же отцензурированной является уже даже реальность, а не только рассказ о ней. Например, аннексия Крыма проходила под одобрительные крики “актеров”, а не реальных людей [5]: “Специально завезенные в Крым гражданские лица выполняли по этому плану роль мирного населения, решительно поддержавшего нашу армию при захвате объектов”. И вот еще: “Сергей Канев исследовал списки тайно награжденных за Крымскую операцию граждан России. Согласно проведенному расследованию, часть из них проводила массовки как крымские жители, часть участвовала в захватах воинских частей и административных зданий. А были и такие, что получили награды, не выезжая из Москвы, — обеспечивали информационную поддержку операции” .
Интересно, что многие из создателей “захвата” Крыма входили в число так называемых исторических реконструкторов. То есть они игрались в повтор исторических событий, а потом решили поиграться вживую. Они еще и книжки пишут: “Окончательным штрихом в портрет исторических реконструкторов и идеологов национальной безопасности можно считать книгу в жанре фэнтези, которую Игорь Стрелков написал для детей, а агентство Бородая «Социомастер» рекламирует. Интересно, что в 2003 г. организатор пропагандистских боев в Украине Евгений Пригожин опубликовал написанную совместно с его детьми книгу сказок «Индрагузик». Если вспомним сказки для взрослых, которые пишет предполагаемый идеолог Донбасса от русского PR Рудаков, получим объединяющий эту группу людей типологический признак” [6]. Сам Бородай успел оставить много следов [7 – 11]
Это конструкторы мира, но мира чужого. Как оказалось, их умение опасно, когда объектами их конструирования становятся живые люди. Веротяно, это следствие того, что идентичности людей прошлого не менялись столь стремительно, как это происходит сегодня. Информационные интервенции сегодня легко атакуют модель мира массового сознания, что заставляют власти ужесточать свой контроль. Информационная зависимость современного человека намного выше, чем та, которая была все прошлые века.
А. Фурсов замечает: “сейчас выросло поколение, про которое кто-то очень удачно сказал, что единственная трагедия, которая есть у них в жизни – это сломанный компьютер. Выросло поколение, которое привыкло жить в комфорте. И вот нынешняя ситуация, она и произведёт отсев, и тот, кто не научится жить вне комфорта, тот вообще вылетит из истории, а возможно и из жизни” [12].
Информация выстраивает порядок в мозгах. Мы мыслим так, как нам задано извне, поскольку это самый безопасный способ мышления. Любое отклонение от него становится потенциально опасным. Государство любит, когда граждане говорят правильно: война увеличила расходы на пропаганду в России в три раза [13 – 14].
Однако так было всегда, даже кризисные времена не касаются госмедиа. Вот данные из довоенного прошлого: “Государственные СМИ, это рупор пропаганды. За последние пять кризисных лет Министерству Финансов удалось урезать все расходные статьи, даже на оборону в размере 5%. Однако, финансирование поддержки государственных СМИ с каждым годом лишь увеличивается. Содержание телепропаганды за наш с вами счёт в 2021 году останется не меньшим, чем в 2020-м, а RT Маргариты Симоньян получит прибавку в виде 3 млрд.руб.” [15].
Мир становится страшнее, когда реальностью управляют конструкторы. Им, сидящим в безопасности, не видны кровь и боль людей, которые хотят плакать, когда в сценарии для них предписана радость…
Литература:
«Ми працюємо по 18 годин на добу, зазвичай з одним прийомом їжі, тому що у нас не так багато часу на полі», і вихідних на війні немає...»
Каже, що переважно працює з іноземними журналістами.
Будемо говорити про колективну травму, етапи її проживання.
Спікерки – доктор психологічних наук, професор, професор кафедри психології та педагогіки Національного університету “Острозька академія” Галина Гандзілевська та психологиня Олена Ратінська.
Ці та інші теми у прямому ефірі на ФБ-сторінці АУП. Якщо у когось виникнуть запитання – можна відразу задати спікеркам під час трансляції чи написати у коментарях під відео.
До зустрічі в ефірі!
Академія української преси продовжує проєкт з протидії дезінформації, підтримці психологічної та фізичної безпеки.
Більше відео
Драматичні події прикували мільйони людей до стрічок новин, месенджерів, додатків, змусили їх цілодобово відслідковувати інформацію практично в режимі реального часу, щоби постійно знати, робити відповідні висновки і діяти в той чи інший спосіб, позаяк переконані, що від цього залежить життя.
Ви дізнаєтеся:
– Як медіаосвіта відповідає на виклики воєнного часу?
– Як можна розмовляти з учнівством нині?
– Настільки слід довіряти різноманітним джерелам інформації?
– Як убезпечити себе від інфодемії часів війни?
Лектор:
Оксана Волошенюк, менеджерка медіаосвітніх програм Академії української преси, авторка і науковий редактор більше 20 посібників, підручників та навчальних програм з медіаосвіти та медіаграмотності
