Запрошуємо педагогічних працівників на цикл вебінарів «Абетка вакцинації чи освітнє щеплення від дезінформації: від А до Я», які дозволять впровадити лекційне заняття «Аналіз наукових медіаповідомлень» та спецкурс для викладачів природничих дисциплін.

Після прослуховування вебінару слухачі/слухачки знатимуть та розумітимуть: історію розвитку вакцинотерапії; мету вакцинації; типи вакцин та їх компоненти; створення і тестування вакцин; оцінку ефективності вакцин; побічні ефекти, що супроводжують вакцинацію; поширені помилкові уявлення, маніпуляції та фейки довкола теми вакцинації та способи їх аналізувати та викриття.

Лектори:

Світлана Фіцайло, головний спеціаліст Головного управління загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України;

Руслан Шаламов, кандидат біологічних наук, заслужений вчитель України, автор підручників з біології, рекомендованих МОН;

Микита Каліберда, головний редактор видавництва «Соняшник», автор підручників з біології, рекомендованих МОН.

Запрошуємо на найближчі вебінари:

  • 10 листопада о 15:00 для Харківської області;
  • 11 листопада о 15:00 для Київської області;
  • 18 листопада о 15:00 для Чернігівської області;
  • 23 листопада о 15:00 для Сумської області;
  • 24 листопада о 15:00 для Одеської області.

Учасники отримають сертифікати МОН і Академії української преси щодо підвищення кваліфікації.

Для участі у вебінарі необхідно попередньо зареєструватися з покликанням https://forms.gle/evcfVLbpFApBFNG77

Контактна особа:

Юлія Рицик, асистентка проєктів АУП

067 372 27 33, email: ingo@aup.com.ua

Георгий ПОЧЕПЦОВ

Каждая страна, являясь близкой по многим характеристикам физического пространства другим странам, на самом деле совершенно различна в пространстве виртуальном. Религия или идеология, например, заставляют человека видеть мир таким, каким они его программируют. Еще более приближена к "операциям на мозгах" текущая политика. Во всех этих инструментах воздействия открыто или скрыто присутствует ориентация не только на "друзей", но и на "врагов". "Враги" остались такими же важными для современного мира, как это было в далекие времена тому назад, особенно в кризисных и конфликтных ситуациях.

Атака на виртуальность - это по сути атака на то, что хранят наши мозги. Это атака на карту мира, которая там спрятана. Все культурные войны, или Black Lives Matter, имеют своей конечной целью не столько сбрасывание памятников, как изменение онтологии нашего мира (см. из истории "критической расовой теории" [11-12; 14-15]). По сути, постсоветское пространство тоже проходило этап сбрасывания памятников после 1991 года. Сбрасывание памятников всегда автоматически дополняется появлением новых, что также отражает изменение картины мира.

Все это работа на изменение коллективного поведения. Британские военные, из структур которых появилась и Cambridge Analytica, громко заявившая о себе в период президентских выборов в США, считали, что для изменения индивидуального поведения надо ввести новые образцы коллективного поведения. Сегодня для этого открылись большие возможности с помощью соцмедиа.

В основе их подхода лежит качественный анализ целевой аудитории. Он нацелен на "эмпирическую диагностику точных групп, существующих в целевой популяции. Знание этих групп позволяет их ранжировать по степени влияния, отражающем их способность продвигать или смягчать конструктивное поведение. Эта методология включает обстоятельное изучение социальных групп людей. Она анализирует эти группы людей по набору психосоциальных параметров, чтобы определить, как лучше можно изменить групповое поведение" [17]. И в таком изучении аудитории военные видят залог успеха. На это их подталкивает переход к новым типам войн, включая гибридные, где конфликт переходит из пространства физического в пространства информационное и виртуальное. Чисто физическая война при таком подходе может стать вообще анахронизмом, что делает актуальными слова Сунь Цзы: „Сто раз сразиться и сто раз победить - это не лучшее из лучшего; лучшее из лучшего - покорить чужую армию, не сражаясь", или: „Незачем уничтожать врага; достаточно лишить его решимости вступить в бой".

Если даже военные требуют детального знания своей аудитории, то тем более это нужно в коммерческих целях. Военные также считают, что и уроки коммерческого сектора и политических кампаний для них весьма важны, поскольку здесь работает тот же инструментарий убеждения, эмоций и доверия ([16], см. также [7-8]).

Соцмедиа сегодня стали информационной ареной, облегчающей воздействие, так как новые поколения "живут" там, проводя все больше времени вне физического пространства. В свое время Запад стал бороться за распространение Интернета, поскольку он дал возможность говорить и быть услышанным для тех, кому не мешала этого делать власть. Устройство интернет-говорения не требовало постороннего редактирования: здесь каждый мог стать автором.

М. Шилина говорит: "Интернет дал возможность горизонтального общения. Теперь нет четкого деления на автора и аудиторию. Каждый может создавать контент, и каждый - главный герой" [2]. Такой массовый поток полностью разрушил старые способы определения достоверности информации, что выводит на первое место не только саму информацию, но и доверие к ней. М. Шилина пишет: "Внедрение любых инновационных программ создает условия для турбулентности, неопределенности, а значит, повышает уровень недоверия в экономике и обществе, то есть востребованы антикризисные коммуникации по восстановлению и формированию доверия" ([3], см. также [4]).

Соцмедиа отражают принципиально новый уровень демократичности коммуникаций, что порождает борьбу со стороны государств по внедрению туда если не контроля, то любого квази-контроля за контентом. Китай добился даже элемента контроля над сценариями фильмов Голливуда, поскольку огромная страна является важным с точки зрения финансов покупателем. Интернет в Китае также закрыт firewall'ом [9-10, 18]. При этом на его политические дивиденды накладываются экономические потери, поскольку "разнообразие" является лучшим контекстом для развития экономики, чем "единообразие". Сохранение политической власти мешает росту экономики.

А. Чумиков видит базу сегодняшних социальных изменений в медиа: "Медийный сегмент претерпел за последние тридцать лет такие количественно-качественные изменения, которые вполне сопоставимы с тремя прошедшими столетиями. Эти изменения столь глобальны, что привели к возникновению термина медиатизация общественной жизни. В синтезированном виде он определяется как процесс создания виртуальной политики и экономики с помощью средств массовой информации (СМИ); преобразования социально-политической и социально-экономической сфер при их переплетении с медийным полем и последующей публичной презентацией актуальных смыслов" ([5], см. также [1]). И еще: "потребитель во многих случаях спонтанно «выхватывает» из информационного поля источник информации, её фрагмент и интерпретацию, что и влечёт за собой непрерывно возрастающую конфликтность между восприятиями потребителей. Исследователи отмечают, что непрерывно формируемый дискурс (в нашей трактовке это и есть актуальная смысловая интерпретация) становится фактором коммуникационной управляемости в Интернете в эпоху медиатизации, которую многие называют «постправдой»".

Медиа легко трансформировались под влиянием интернета, что повлекло за собой массу социальных изменений. Это связано также и с тем, что сегодня медиа заняли более центральное место в жизни общества. Изменения прошли по "формуле": Интернет трансформировал Медиа, которые изменили Общество.

Техгиганты своей неконтролируемой деятельностью также привели к вмешательству в выборы, экстремизму, расизму, войнам [6]. Сюда же можно добавить поляризацию общества, создаваемую соцмедиа. Мир явно стал другим.

Фейки пришли к нам по двум причинам, вытекающим из того, что информационная среда потеряла управляемость, которая создавалась веками. С одной стороны, исчез контроль достоверности, присущий традиционным печатным медиа. С другой, многократно возрос объем циркулирующей информации, затрудняющий возможности индивида по их оценке.

Коллективное поведение - это общее поведение в отсутствие лидера. Произошли слишком быстрые изменения, к которым человечество еще не успело адаптироваться. Возник единый информационный океан вне любых ограничений: "Даже языковые барьеры растворились с глобальной интернет-связностью и эффективным машинным переводом. Культурные продукты, новости и информация распространяются далеко от места своего происхождения. Эти значительные изменения размеров и структуры нашей социальной сети и наших институтов возникла за короткий временной промежуток" [13].

Мы стали знать все, практически ничего не зная углубленно. И это пока не принесло счастья. Ибо как гласит мудрость Соломона: умножающий знание умножает печаль.

Сегодняшний мир стал информационным в гораздо более сильной степени, чем это было в другие эпохи. Переиначив слова советской песни, можно сказать "нам информация строить и жить помогает". Именно поэтому созданы мощные инфраструктурные инструменты для продвижения нужной информации в массовое сознание.

Литература

  1. Карелов С. Политических противников будут гнобить в соцсетях. - URL: https://sergey-57776.medium.com
  2. Шилина М.Г. Лекции. - URL: https://swsu.ru/structura/up/flmk/tpkl/novosti/Lectures_ Shilina.php?clear_cache=Y.
  3. Шилина М. Г. и др. Связи с общественностью в парадигме цифровой экономики - URL: http://mediaalmanah.ru/upload/iblock/11d/1.20_22-45.pdf.
  4. Шилина М. Г. и др. Доверие как категория теории коммуникации в парадигме цифровой экономики. - URL: http://mediaalmanah.ru/upload/iblock/5f2/L90-20-38.pdf.
  5. Чумиков А.Н. Конфликтные коммуникации в медийном поле // Коммуникология. - 2021. - Том 9. - № 2.
  6. Bak-Coleman J.B. a.o. Stewardship of global collective behavior https://www.pnas.org/ content/118/27/e2025764118.
  7. Bakir W. Psychological Operations in Digital Political Campaigns: Assessing Cambridge Analytica's Psychographic Profiling and Targeting https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/ fcomm.2020.00067/full.
  8. Canadian psyops the Cambridge way https://sclgroup.online/scl-news/2020/10/29/emichow-to-cry-wolf.
  9. CEconomy E. The great firewall of China: Xi Jinping's internet shutdown https://www.theguardian.com/news/2018/jun/29/the-great-firewall-of-china-xi-jinpings-internetshutdown.
  10. China's Great Firewall https://cs.stanford.edu/people/eroberts/cs181/projects/2010- 11/FreeExpressionVsSocialCohesion/china_policy.html.
  11. Douglas A. a.o. Derrick Bell: Godfather Provocateur. https://poseidon01.ssrn.com/ delivery.php?
  12. Gonzalez M. Try this 'critical race theory' checklist https://www.heritage.org/education/ commentary/try-critical-race-theory-checklist
  13. Ghavari S. Why some biologists and ecologists think social media is a risk to humanity https://www.vox.com/recode/2021/6/26/22550981/carl-bergstrom-joe-bak-coleman-biologistsecologists-social-media-risk-humanity-research-academics
  14. Lakshman S. Critical race theory: Professor Derrick Bell and the fight for 'true' history https://meaww.com/derrick-bell-father-of-critical-race-theory-contributions-crt
  15. Shetterly W. How Derrick Bell, the Antisemitic Father of Critical Race Theory, created Neoliberal Identitarianism - with a little help from Kimberle Crenshaw https://medium.com/auniversalist-in-an-identitarian-age/how-derrick-bell-the-antisemitic-father-of-critical-race-theorycreated-neoliberal-3ddb10a142f3
  16. Spitaletta J. a.o. The Need for Intelligence Community Sponsored Influence Research https://sites.nationalacademies.org/cs/groups/dbassesite/documents/webpage/dbasse_179899.pdf
  17. Tatham S. Target audience analysis https://www.jwc.nato.int/images/stories/threeswords/TAA.pdf.
  18. Wang Y. In China, the 'Great Firewall' Is Changing a Generation https://www.politico. com/news/magazine/2020/09/01/china-great-firewall-generation-405385

Національна спілка журналістів України у партнерстві з Європейською федерацією журналістів розпочинає онлайн-курс для журналістів «У фокусі – КРИМ» про досвід та методику висвітлення проблем окупованого Криму.  

Курс складатиметься з 10 навчальних вебінарів, які відбудуться в листопаді-грудні 2021 р. на платформі Zoom. Під час вебінарів учасники дізнаються про ситуацію і роботу журналістів в окупованому Криму, про досвід і нові підходи до отримання інформації про життя на півострові, про поширення інформації для аудиторії з усіх регіонів України.

Розробник і куратор навчальної програми – кримський журналіст, секретар Національної спілки журналістів України Микола Семена. Спікерами та медіатренерами стануть досвідчені журналісти, які мають досвід роботи в окупованому Криму та підготовки матеріалів про окупацію; спеціалісти Постійного Представництва Президента України в Криму та офісу «Кримської платформи»; правники в галузі міжнародного права; експерти з проведення спеціальних інформаційних акцій; журналісти видань, які спеціалізуються на кримській проблематиці; активісти правозахисних організацій.

На заняттях розглядатимуться специфічні аспекти роботи журналістів: збір та перевірка інформації і матеріалів в умовах обмежених можливостей; пошук, створення та підтримка зв’язків із джерелами інформації; створення баз даних про проблеми Криму; проведення журналістських розслідувань та створення тематичних циклів журналістських матеріалів, фільмів, спеціальних програм тощо.

Слухачами навчального курсу можуть стати журналісти онлайн-медіа, газет, радіо і телебачення, студенти факультетів журналістики  українських вузів, блогери. Проект реалізується у партнерстві з факультетами і кафедрами журналістики українських університетів. Слухачі, які візьмуть участь у  вебінарах та пройдуть фінальне тестування, отримають сертифікат.

Запрошуємо взяти участь у першому вебінарі на тему: «Пошук, використання та зв’язок із джерелами інформації в окупованому Криму».

Спікери:

1. Микола Семена – кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії Радіо Свобода.

2. Ліна Кущ – медіатренерка, Перша секретар НСЖУ, членкиня Комісії з журналістської етики.

Модератор: Сергій Томіленко, голова НСЖУ

Вебінар проводиться у партнерстві з:

Дата3 листопада 2021р.

Час: 11.30-13.00

Реєстрація за посиланням.

Зареєстровані учасники отримають посилання на вхід до онлайн-конференції.

Контакти для довідок: тел.: 044-234-20-96, електрона пошта: spilka@nsju.org

26-29 жовтня 2021 року пройшов вебсемінар «Від дезінформації до фейків: декодування маніпулятивного контенту». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. 

Тренерами заходу виступили: 

  • Валерій Іванов, президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор; 
  • Альона Романюк, медіаекспертка, консультантка з комунікацій та PR, редакторка “По той бік новин»; 
  • Андрій Юричко, медіатренер, кандидат філологічних наук, викладач КНУ імені Тараса Шевченка. 

Протягом чотирьох днів учасники розбиралися в таких питаннях:

  • як роблять інформаційні вкиди і фейки та дезінформація потрапляє в медіа;
  • як медіа борються з фейками та які існують механізми саморегуляції;
  • як не потрапити на гачок фейкометів; 
  • що таке маніпуляції і як їх застосовують у соцмережах;
  • маніпуляції та їх розпізнавання.

Валерій Іванов зауважив: «Саме практичні поради та формування навичок перевірки інформації, визначення фейків роблять цей тренінг надзвичайно популярним серед нашої аудиторії». 

Олена Романюк звернула увагу: «Ми живемо в умовах гібридної війни, коли інформації так багато, що життєво важливим є вміння розуміти, яким новинам та джерелам є сенс приділяти увагу. Учасники  курсу вебінарів отримали не лише навички фільтрування інформації, але й вміння розрізняти фейки і факти, а також навчилися визначати, як робять інформаційні вкиди». 

Андрій Юричко відзначив: «Маніпуляції притаманні всім інформаційним процесам. Завдання журналістів — виявити їх та зосередити увагу аудиторії лише на фактах»

Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland

За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

Академія української преси оголошує результати конкурсу медіатворчості для шкільних колективів «Моя школа – медіаграмотна»

25 жовтня 2021 року відбулося засідання членів журі.

Голова комісії: головний спеціаліст відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти МОН України, відповідальна за упровадження медіаосвіти у загальну середню освіту Раїса Євтушенко.

Секретар: асистентка проєктів АУП Юлія Рицик.

Були присутні:

  • Наталія Бєскова, заслужений вчитель України;
  • Оксана Волошенюк, менеджерка медіаосвітніх програм АУП;
  • Ганна Горленко, викладач економіки, медіапедагог;
  • Олександр Мокрогуз, завідувач кафедри суспільних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського, кандидат педагогічних наук.

Оцінювали надіслані на конкурс вправи за наступними критеріями (максимальна загальна кількість балів 100):

Критерій 1: Відповідність темі.

Критерій 2: Сюжет і його логіка.

Критерій 3: Навчальні цілі та інформативність.

Критерій 4: Нейтральність (робота не повинна висміювати чи принижувати когось, тощо).

З 62 заявок, які були надіслані на конкурс медіатворчості для шкільних колективів «Моя школа – медіаграмотна», обрано переможцями 14 робіт, а саме:

  • пізнавально-розважальний тренінг для учнів 5-6 класів «У медіалабіринтах» учительки російської мови та зарубіжної літератури Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24 Костирко Ольги Володимирівни, який був оцінений у 99 балів;
  • проєкт «Медіа-13» Української загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Селидівської міської ради Донецької області Подлєсної Оксани Петрівни і Сухорукової Юлії Юріївни, який був оцінений у 97 балів;
  • сторінка в Instagram «VarTa ТБ» і перша серія IGTV-серіалу «Дезинфікуй інфу» молодіжної медіагрупи VarTa Варварівського ліцею Рубіжанської міської ради Луганської області під кураторством Мерещякової Дар’ї Ігорівни, яка була оцінена у 97 балів;
  • тематичний день здоров’я «Приймаючи рішення – думай!» учительки початкових класів Комунального закладу «Харківська санаторна школа №13» Харківської обласної ради Голощапової Валерії Василівни, який був оцінений у 96 балів;
  • освітня гра «Медіаходилки» вчительки індивідуального навчання Монастирецького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Горінчівської сільської ради Білинець Діани Михайлівни, яка була оцінена у 96 балів;
  • лепбук «Ми – медіаграмотні» Білозірської гімназії – філії Білозірського ліцею – опорного закладу загальної середньої освіти Стрижак Віталіни Миколаївни, який був оцінений у 95 балів;
  • комікс «Ми медіаграмотні» учительки інформатики Миколаївської гімназії №41 Миколаївської міської ради Миколаївської області Ришкової Світлани Сергіївни, учениці 10-а класу Миколаївської гімназії №41 Миколаївської міської ради Миколаївської області Кузьменко Юлії, який був оцінений у 94 бали;
  • презентація «ФАКТ чи ФЕЙК про COVID-19» вчительки української мови та літератури Ямненської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені І.О. Мусієнка Великописарівської селищної ради Сумської області Вяліної Тетяна Вікторівни, яка була оцінена у 93,5 бали;
  • тренінгові заняття з ключових питань шкільної та сімейної медіаосвіти для батьків «Медіаосвіта – актуальний компонент Нової української школи» заступника директора з навчально-виховної роботи Красноградського ліцею №1 ім. О.І. Копиленка Красноградської міської ради Харківської області Ушинкіної Світлани Володимирівни та вчительки початкових класів Красноградського ліцею №1 ім. О.І. Копиленка Красноградської міської ради Харківської області Славчевої Оксани Сергіївни, які були оцінені у 93 бали;
  • стаття «КовІд усім набрид» в експериментальне видання «КЕБЕТА» Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна гімназія-інтернат для талановитих та творчо обдарованих дітей» учениці 9-А класу Сумської обласної гімназії для талановитих та творчо обдарованих дітей Пасішніченко Діани Сергіївна, яка була оцінена у 93 бали;
  • журнал з теми «Міфи про COVID-19 та їх викриття» учня 10 класу Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Миколаївської міської ради Слов’янського району Донецької області Жаркова Олександра Артемовича, який був оцінений у 92 бали;
  • інформаційно-практичний плакат «Моя школа – медіаграмотна» вчительки Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №25 Тополюк Тетяни Олегівни, який був оцінений у 91 бал;
  • анімація з теми «Реклама як метод маніпулювання» учня 11 класу Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Миколаївської міської ради Слов’янського району Донецької області Корбута Кирила Андрійовича, яка була оцінена у 91 бал;
  • стінгазета «Вакцинація від COVID-19» вчительки основ здоров’я ліцею №23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради Коваль Оксани Миронівни та учениці 9-В класу ліцею №23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради Мізунської Анни, яка була оцінена у 89,5 балів.

Переможці конкурсу отримають дипломи І-го ступеня та друковані видання Академії української преси.

Дві роботи отримають спеціальні дипломи від Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, а саме:

  • малюнок «Нас не зваблять цяцьки-фейки! Ми знайдемо ПРАВДИ рейки!» Северина Денисова-Чалого, Комунальний позашкільний навчальний заклад Дніпропетровський обласний дитячо-юнацький кіноцентр «Веснянка»;
  • малюнок «Я – медіаграмотний!» Олени Пушкарьової, Комунальний позашкільний навчальний заклад Дніпропетровський обласний дитячо-юнацький кіноцентр «Веснянка».

Переглянути прямий ефір оголошення результатів можна за посиланням.

При виникненні запитань звертайтеся до асистентки проєктів АУП Юлії Рицик за телефоном 067-372–27–33 або за електронною адресою info@aup.com.ua

Конкурс відбувається завдяки нашому спільному проєкту «Абетка вакцинації чи освітнє щеплення від дезінформації від А до Я: методичний комплекс» між АУП та міжнародною організацією Internews. Вона впроваджує «Медійну програму в Україні» за фінансування агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.

Результати другої хвилі контент-аналізу політичних новин провідних українських телеканалів. Дослідження буде презентоване 29 жовтня об 11:00 на сторінці АУП у Фейсбук.

Чим менше інформації отримує ваш мозок, тим потужніше працює уява — а це річ необмежена ні часом, ні віком, ні своїми масштабами. Недостача фактів, брак експертних позицій слугують «інформаційним» голодом для кожної мислячої людини. Для того, щоб ви отримували якомога повноцінну та підтверджену інформацію, ми вдалися до машинного підрахунку стану й динаміки політичного змісту новин українських телеканалів.

Переглянути відеопрезентацію дослідження від АУП та Інституту соціології НАН України

Протягом багатьох років звертаємося до працюючих механізмів, щоб залишатися при здоровому глузді та мати уявлення про те, «що, де, коли, як» транслюють телеканали.

Ключове, що необхідно:

— Слідкувати за балансом та дозуванням подій

— Знати до яких злободенних тем найбільший рейтинг уваги

— Мати уявлення про те, чи причетні політики до планування новинного ефіру.

Академія української преси та Фонд Фрідріха Науманна за Свободу, разом із вченими Інституту соціології НАН України промоніторили політичні новини та презентують результати.

Завантажити презентацію дослідження

Георгий ПОЧЕПЦОВ, rezonans.kz

Для одного и того же физического мира можно выстроить разные виртуальные и соответственно отражающие их информационные. Например, в относительно том же физическом мире существовали разные виртуальные и информационные до революции, после нее советский мир и после 1991 года постсоветский. То есть каждый раз мы имеем разные картины мира, хотя инфраструктура может быть подобной: первое лицо во главе, избираемое или нет, граждане и армия/полиция, удерживающая заданный порядок в физическом пространстве. Ужесточение режима ведет к такому же контролю в информационном и виртуальном пространствах.

Правила нашего мира в виде почтительного отношения к властям и непререкаемости их приказов явно советские, имеющие дореволюционные корни. В демократических системах критика власти, как и существование оппозиции являются нормой. С другой стороны, сегодня власть мы избираем. Украина в этом плане показывает хороший пример сменяемости первых лиц. Одновременно это отражение не столь успешной их работы: лишь один Л. Кучма смог получить на президентских выборах второй срок. Порошенко и Ющенко, которых больше всех хвалили их сторонники, не смогли второй раз взойти на президентский пьедестал, поскольку большинство населения не поддерживало их действия и во времена шумного одобрения их сторонниками. В. Ющенко получил на выборах 2010 – 5.45%. В 2014 г Порошенко получает, побеждая, 55,9%, в 2019 – 24.45%

До Путина Россия была более демократической, чем сегодня. Сейчас она имеет жесткую вертикаль власти с активной поддержкой всех ее действий силовыми структурами. Это тоже демократия, которую можно назвать “военно-демократическим государством”, поскольку Путин получил наивысшее одобрение в момент после аннексии Крыма. То есть силовое действие послужило увеличению его популярности в тот период.

Сегодня в связи с гонениями на журналистов, что является активной попыткой исключить из общественного поля альтернативные информационные потоки, “военная” составляющая государства усилилась.

Мнение социологов и политологов по этому поводу таково. Л. Гудков: “Авторитарный режим Путина возродил основы советской системы: политическую полицию, спецслужбу ФСБ, армию, государственный контроль над экономикой, образованием, судебной системой. Цензура значительно усилилась. То есть старые структуры были снова возвращены к жизни – им просто дали новые имена. Не случайно Путин является выходцем из КГБ, а реальное руководство страны состоит из высокопоставленных сотрудников силовых структур. Конечно, их не волнует коммунистическая идеология, которая исчезла еще во времена Брежнева. Они олицетворяют дух имперского национализма и неконтролируемой власти” [1].

И еще: “Но в области идеологических установок практически ничего не изменилось. Как я уже сказал, наши исследования показывают, что дело не столько в установках, сколько в том, как институты формируют реальность. В 25 или 27 лет молодые люди выходят на рынок труда и должны принимать действующие правила и вписаться в них. Это шок, следствием которого является цинизм как массовое явление”.

И последнее: “Страх – это коллективный опыт, который играет свою роль и сегодня. Он передается из поколения в поколение. Это совсем другой страх, чем страх быть наказанным полицейским. Это только верхушка айсберга. Это бессознательный страх, который ощущается как внутреннее беспокойство. Страх превращается в знание того, как вести себя в определенных ситуациях, что можно говорить, а что нельзя. Люди чувствуют себя незащищенными, уязвимыми. Они предполагают, что в конфликте с государственными институтами они проиграют. Это усиливает ощущение того, что защитить свои права невозможно. Это приводит к хронической и диффузной тревоге”.

Возродить СССР невозможно, но, как видим, советские методы управления могут возвращаться. Они возникли в условиях кризисных, частично реальных, частично искусственно создаваемых, чтобы облегчать управление. Люди более послушны, когда возникает борьбы с врагами, от “происков” которых их начинает защищать (или делает вид, что защищает) государство. Сейчас, к примеру, российские “иноагенты” тоже повторяют советскую модель, напоминающую прошлых “врагов народа”, поскольку и в том, и в другом случае акцентируется связь их с внешними врагами, реальными или выдуманными. И именно пропаганда делает придуманное реальностью. “Иноагенты” возникли не только в журналистике, но и в образовании.

Журналистика и образование представляют собой два разных инструментария с точки зрения соотношения долговременности и кратковременности целей. Если журналистика говорит о тактических изменениях под углом зрения стратегических, то образование, наоборот, пытается вводить более стратегические константы. Поэтому мнимых “иноагентов” ищут и в журналистике, и в образовании. Причем образование опасно для власти еще и тем, что работает исключительно с молодым поколением, закладывая модель мира, которая может расходиться с официальной.

При ужесточении контроля над потоками даже юмор становится опасным, как это случилось с актером Мирзализаде, которого благодаря другому гражданству удалось даже выслать за пределы страны. И вот развитие этого сюжета, который наблюдала вся страна:

– “Идрак Мирзализаде – стендап комик. Он шутил про все, про свое имя, выходил и говорил: я – Идрак. Как? – Идрак. А еще шутил про Игоря Сечина и Вячеслава Володина. Сольный концерт Идрака Мирзализаде под названием “Предварительные итоги” вышел на ютуб-канале Stand-Up Club #1 еще в начале мая. В нем комик шутил про лицо главы Роснефти Игоря Сечина, с которым, цитата, “можно выходить на митинги, чтобы пугать милиционеров”, а также про спикера Госдумы Вячеслава Володина. “Вы видели Сечина? Сечин выглядит так будто всю нефть качают в Сечина. А Володин с бровями домиком? Это же классический злодей из мультфильмов”. В день ареста Мирзализаде, 9 августа, видео еще можно было посмотреть, сейчас оно недоступно. Кроме того, удалена и запись подкаста, в котором юморист частично пересказывал свои шутки с сольного концерта, пишет издание “Медиазона”. При этом публично Мирзализаде критиковали не за шутки о Сечине и Володине, а за фрагмент шоу “Разгон”, в котором он, в частности, говорит, что предыдущие квартиросъемщики, русские по национальности, оставили ему испачканный нечистотами матрас. За это комика обвиняли в русофобии, а МВД признало его нахождение в России пожизненно нежелательным. Кстати, то обстоятельство, что шутки про Сечина и Володина удалены с ютуба, а шутка про матрас висит, позволяет сделать вывод, что ополчились на комика из-за шуток про начальство, а “русофобию” приплели исключительно для антуража [2];

– Что Идрак говорил про Сечина и Володина? «Знаешь, я в последних своих выступлениях Сечина обсираю, это глава “Роснефти”. Это пиявка, из-за которой в России все плохо. Ты его рожу видел? Просто посмотри на лицо, я недавно подумал, что лицо Сечина — это то, с чем можно выходить на митинги, чтобы пугать милиционеров. Не нужно разоблачать Сечина, чтобы понять, что это злодей, в любом фильме есть такая рожа, максимально не обаятельный персонаж. <…> Чья рожа мне там еще не понравилась, Суркова, что ли… В Госдуме кто главный сидит? Володин! Такое злое лицо. Когда там сказали, что оскорблять власть нельзя, там кто-то из депутатов сказал, что уважение надо заслужить, а мы просто говорим людям, что нас нельзя оскорблять. И Володин тогда заявил, что власть — это те, кого выбрал народ, оскорбляя власть, вы оскорбляете народ. Я посмотрел и подумал: “Да сколько можно”. Стало неприятно, что эти люди смеются просто, а ты, чтобы им предъявить, должен 20 томов прочитать? Нет, можно уже просто их за внешность гнобить, просто смеяться в открытую. Я думаю, Путин Сечину все разрешает, просто потому что Путин не хочет, чтобы он долго рядом с ним находился. Сечин заходит и Путин такой: “Все-все, можно, просто иди”» [3];

– “Комика вызвали в прокуратуру из-за фрагмента выступления, в котором он рассказывал, как сложно может быть снять квартиру в России человеку неславянской внешности. Частью номера был рассказ о том, как он с братом въехал в квартиру, которую до него снимали “русские”, и обнаружил испачканный калом матрас. “Видимо, русские обмазываются говном и ложатся спать”, — пошутил Мирзализаде. “Это высмеивание суждения по одному негативному инциденту о целом народе”, — объяснял свою шутку комик. Идрак добавил, что с таким отношением регулярно сталкивается любой человек неславянской внешности. Комика обвинил в русофобии телеведущий Владимир Соловьев. После выступления Соловьева Идраку, по его словам, поступили тысячи угроз. Кроме того, на него напали в центре Москвы”  [4];

– “В результате Мирзализаде стал получать от настоящих мужчин тысячи угроз в интернете, в Пензе какой-то особо одаренный товарищ вышел на пикет с фотографией комика и подписью «Враг русского народа», за голову Идрака посулили награду в 50 тысяч рублей, а вскоре настоящие мужчины перешли к решительным действиям: вдвоем, напав сзади, избили Мирзализаде на остановке. Настоящие мужчины — они такие: они всегда нападают вдвоем и сзади” [5].

– Мирзализаде высылают, хотя он пытается обжаловать пожизненный запрет на въезд в Россию в суде [6].

Это мог бы быть такой сценарий кинофильма, если бы это не было правдой. Это такой грустный мир, в котором нам запрещают смеяться.

Это напоминает довоенную советскую борьбу воспитателей с детьми, о которой в свое время писал в своих дневниках драматург Е. Шварц: “В те дни мрачные противники антропоморфизма и сказки, утверждавшие, что и без сказок ребенок с огромным трудом постигает мир, захватили ключевые позиции педагогики. Детскую литературу провозгласили они довеском к учебнику. Они отменили табуретки в детских садах, ибо таковые приучают к индивидуализму, и заменили их скамеечками. Изъяли кукол, ибо они гипертрофируют материнское чувство, и заменили их куклами, имеющими целевое назначение: например, толстыми и страшными попами, которые должны были возбуждать в детях антирелигиозные чувства. Пожилые теоретики эти были самоуверенны. И их не беспокоило, что девочки в детских садах укачивали и укладывали спать и мыли в ванночках безобразных священников, движимые слепым и неистребимым материнским инстинктом” [7, с. 237 – 238].

Это политика, пришедшая в педагогику на уровне маленьких детей. Но то же самое происходит, когда политика врывается в неполитические сферы и у взрослых. Тогда всюду ищут врагов.

А. Мовчан пишет о “врагах” так: “врагов будет больше и больше, и они будут еще ужаснее — в смысле на вид, потому что реально-то, конечно, они ничего не сделают. Пока не сделают. Пока у россиян насущные проблемы не перевешивают в эмоциональной сфере проблемы фантазийные. А подешевеет нефть — и ситуация поменяется. Поставщики гуманитарной помощи сильно похорошеют (а куда деваться). Зато появятся новые вредители внутри страны, из-за которых все плохо. И новые страты вредителей появятся — а куда же иначе своих врагов записывать? Только меньшинства никуда не денутся –виноваты они будут уже не в растлении детей, а в том, что мука пропала из магазинов. Мы это проходили — и еще не раз пройдем, раз мы ничему учиться не хотим. Я бы сказал так: пока в тучные годы общество видит в «англосаксах» врагов, в последующие «тощие» оно обречено находить врагов в «евреях», «кавказцах», «интеллигентах», «вредителях» и «шпионах». Это ведь нефть может подешеветь — ментальность-то никуда не денется” [8].

Сталин построил модель государственного управления, в основе которой были поставлены враги. И это облегчает управление в критические периоды, делая всех более послушными. Но когда критические периоды становятся постоянными, приходит иная философия управления, поскольку спасение власти,а не страны становится целью.

Первыми врагами сегодня стали журналисты, поскольку они могут порождать нежелательную для властей информацию  [9 – 10]. Часть из них удалось даже привязать к западным посольствам. М. Захарова заявляет: “схема состояла в том, что посольства нанимали на работу российских граждан, платили им деньги, а те затем переводили средства соответствующим структурам, ассоциируемым со скандальным блогером Навальным. При этом больше всего “донатов” шло через дипмиссии США и ФРГ. В подобной веселой карусельке также участвовали работники посольств Канады, Франции, Испании и других стран НАТО” [11].

Власть начинает тщательно следит за тем, что о ней говоря, делая это за счет граждан: “Больше всех на слежку за СМИ и соцсетями тратят федеральные власти: за последние полтора года ведомства заплатили за анализ постов и публикаций 876 миллионов рублей. 500 из них достались компании «М 13», которая принадлежит Владиславу Клюшину. После расследования «Проекта» он стал известен как владелец и соавтор прокремлевского телеграм-канала «Незыгарь». В июне нынешнего года Клюшин был арестован в Швейцарии. США подозревают Клюшина в онлайн-мошенничестве и покушении на незаконный доступ к чужим компьютерам. Американские правоохранители требуют выдачи Клюшина, утверждая, что он через махинации с акциями Тесла и IBM заработал миллионы. Российские правоохранители также потребовали выдачи Клюшина, в рамках якобы возбужденного в отношении него уголовного дела. На запрос российской стороны Швейцария ответила отказом. На данный момент у швейцарских журналистов не имеется никаких деталей российского уголовного дела или хотя бы подтверждения его существования” ([12], см. также [13]).

И администрация президента, и министерство обороны напряженно ведут борьбу с негативом о себе [14]. Особенно рьяно воюет министерство обороны, требуя убирать негативные материалы: “Военная машина отреагировала четко — сразу после выхода статьи руководству «Национальной Медиа Группы», в которую входят «Известия», позвонили из Минобороны и потребовали удалить материал. Спорить никто не стал — редакторы провластной газеты опубликовали заметку лишь по случайному недосмотру, так что ее с легкостью сняли с сайта. Эта история важна для понимания двух фактов, которые будут описаны в этой статье. Во-первых, Шойгу очень чутко относится к собственному образу. Во-вторых, у министра есть выстроенная годами эффективная система борьбы с критикой — она включает более сотни государственных служащих, не стесняющихся давить на любые СМИ, и частных подрядчиков, зарабатывающих на пиаре Шойгу немалые деньги” [15].

И далее: “С приходом Шойгу в Минобороны действительно сразу же начались изменения — а именно резко выросла численность сотрудников пресс-службы. Состоявшее из нескольких десятков человек управление пресс-службы и информации преобразовали в департамент информации и массовых коммуникаций (ДИМК) численностью под сотню сотрудников  , который стал работать круглосуточно”.

И последнее: “Бывший кремлевский чиновник, собеседник в руководстве «Единой России» и знакомый Шойгу в разговоре с «Агентством» независимо друг от друга высказали одну мысль: в руководстве страны прекрасно понимают, что основа успеха Шойгу — хороший пиар. Именно этим он и ценен — министр всегда говорил, что не имеет президентских амбиций, зато его высокий рейтинг всегда можно использовать, отправившись с ним на отдых или поставив во главе «Единой России»”

Мы попали в новый мир, где информационная составляющая начинает доминировать. над всеми остальными. Власть теперь может также манипулировать поисковиками, запрещая выдачу той или иной информации [16]. Может также интересоваться данными поиска того или иного человека [17 – 19]. Такое и не снилось в советское время. Методы отслеживания враждебных мыслей типа перлюстрация переписки тогда были слишком примитивными с точки зрения сегодняшнего дня.

Образование точно так работает с умами, как и журналистика. Трудно назвать просто защитой то, что происходит сегодня в образования, скорее это атака на любую попытку разрушить гуманитарные догмы, как пришедшие из сталинского времени, так и сформированные сегодня.

Образование удерживает стратегические характеристики картины мира, в то время как журналистика лишь подтверждает их. Те же стратегические задачи решает и виртуальное пространство фильмами и сериалами.

Образование попадает под обстрел власти, когда начинает удерживать не свою, а чужую модель мира. Тогда образование становится “врагом” власти. Приведем некоторые примеры:

– “Конец эпохи свободного образования. Уход Кузьминова подводит черту под целой эпохой постсоветского образования в России, когда его пытались строить по западному образцу. Заканчивается и эпоха “системных либералов”. Это подтверждает общий курс властей на сворачивание образовательных и академических свобод. Принят закон, по сути, запрещающий просветительскую деятельность, не санкционированную Минобрнауки. То есть как раз такую, какую и вела все эти годы “вышка”. Параллельно все больше именно образовательных НКО, вроде американского Бард-колледжа или Оксфордского российского фонда, объявляются нежелательными в России организациями” [20];

– “Под «реформистами» собеседник имеет в виду людей, которые уже разъехались — экономиста Сергея Алексашенко, профессора Константина Сонина и «других либералов». «Все, кто ушел в прошлом году, вроде Лукьяновой и Гусейнова, при другом начальстве уже давно были бы уволены. После того как Путин назвал политолога Медведева придурком, любой ректор избавился бы от такой чумы, слил бы только так. А Кузьминов до последнего отстаивал особый статус “вышки”», — добавил бывший сотрудник ВШЭ”  [21];

– В России впервые признали «нежелательной» организацией целый университет — американский Бард-колледж: “Ионов в разговоре с «Медузой» подтвердил слова Цветкова: «Есть финансирование и идеология Сороса. Дошла ли идеология до ребят или нет — мы не знаем. Да, они имеют право сегодня иметь любой политический взгляд, это положено им по Конституции. Но если формирование взглядов происходит за счет иностранных организаций, то людям изначально закладывается базис, что в России при существующей экономической и политической системе они своего развития не найдут и они обязательно должны смотреть на те страны, которые являются донорами грантов»”  [22 – 23].

Бард-колледж “Неожиданная атака на западный колледж произошла неспроста. Именно в сотрудничестве с ним более двадцати лет назад в СПбГУ был создан так называемый «Факультет свободных искусств и наук» (в англо-американской образовательной системе такая система носит название Liberal Arts College), находящийся сейчас под патронажем Алексея Кудрина — нынешнего главы Счетной палаты РФ, а в прошлом министра и многолетнего советника президента в области экономической политики. Теперь Алексей Кудрин намерен превратить «Факультет свободных искусств и наук» в отдельный вуз” [24].

Любые информационные и виртуальные потоки (типа кино и телесериалов) государство будет если не контролировать, то корректировать. Столкновение альтернативных интерпретаций действительности здесь наиболее заметно.

По этой причине историческое прошлое начинает тянуться к настоящему, пытаясь ему “соответствовать”. Должны быть как бы такие же враги и герои тогда и сейчас. Александр Невский якобы сражался с западными рыцарями тогда, поэтому он нужен как герой и сегодня. Работает та же мыслительная модель, только ее заполняют новыми фигурами и фамилиями.

По этой причине пришло и “возрождение” советской истории, поскольку она оказалась и более сильной для воздействия на умы юных поколений. Как Сталин вернул дореволюционную историю, хоть и в виде борьбы с царским режимом, сегодня возвращается СССР, в том числе подпитываемый образованием и искусством.

Исследователи пишут: “Мы, как зомби топчемся вокруг Великой Отечественной войны и полета Гагарина, словно история России началась примерно в 1938 году, временно прервалась на 90-е и возобновилась в 2000-м. Именно поэтому ни для Минкульта, ни для федеральных телеканалов не существует ни юбилея Гумилёва, ни Стояния на Угре. Как не существовало 200-летия Бородинской битвы или 200-летия Тургенева. Главное – не прекращать финансировать поток одинаково бездарных фильмов про Войну” [25].

В определение правильности фигур исторических личностей уже вмешиваются и президенты [26 – 27]. Путин говорит о Малюте Скуратове, отметая прошлые интерпретации, связывавшие его с убийством: “Вторая версия простая, что он его не убивал и не проезжал там, а если проезжал, то проехал мимо” [28].

Все они становятся какими-то фантомными фигурами, которые непонятно что делали и что говорили. Они делают то, что требуется на сегодня, как будто слушают нас оттуда.

Ж. Тощенко заговорил и о фантомах в нашем времени: “Это началось с горбачёвской «перестройки». Именно она и последовавшее затем уничтожение СССР породили немало удивительных явлений. Среди них особое место занимают такие феномены, которые, как я считаю, полностью подходят под термин «фантомы». Социальный смысл их возникновения и существования означал появление на общественном поприще различных видов мутантов, оборотней, мнимо значимых личностей, порождённых насильственной ликвидацией страны под прикрытием демагогической риторики. Говоря меткими словами публициста, когда рушили советский строй, появилась, как в сказке, чертовщина с первыми петухами. Кажется, первым откуда-то взялся Кашпировский с его сеансами целительной силы. Затем на нас свалился Жириновский с его политической клоунадой, потом Мавроди с его финансовыми фокусами, вослед Невзоров и Доренко с их информационными медитациями. А одновременно возникло уж совсем паранормальное явление — олигарх Борис Березовский…” [29].

И еще: “Фантомные фигуры, как и любые фантасмагорические явления, со временем исчезают, прекращая своё существование как отклонение от нормы. Они не вечны. Кто сегодня, например, помнит Бурбулиса? А ведь был такой деятель, причём вроде бы крупный и в государственной иерархии видный — второе лицо по значимости в первый год постсоветской России! Или, скажем, помнят ли Шахрая — одного из ближайших к Ельцину творцов Конституции РФ? Моя попытка проверить у нынешних студентов информацию об этих людях натолкнулась на абсолютное непонимание сути вопроса и недоумение о значении их дел на историческом поприще. То есть практически эти и многие другие фантомные личины, вынырнувшие в своё время на верхние этажи власти, капитала и славы, оказались сугубыми временщиками, урвавшими в силу сложившихся обстоятельств некоторые блага и бесследно канувшими в Лету. Остаётся только горчайший результат: даже за короткое своё пребывание в так называемой элите все они суммарно нанесли огромный вред нашей стране — и в политике, и в экономике, и в культурно-нравственной сфере. А особенно горько то, о чём невесело пошутил один мой коллега: «Господами мы так и не стали, но товарищами быть перестали”.

Получается, что человечество оперирует не только фантомными ценностями, но и фантомными людьми, поскольку те или иные люди сначала возникают, потом исчезают. Возникают, когда появляется потребность в них, и они сходят с арены, когда приходит иной расклад ситуации. То есть это такие “мигающие” в истории персонажи. Их могут не любить, но им все равно, поскольку свою функцию они выполняют, прежде чем раствориться во времени.

Нечто похожая странность произошла и с окружением Андропова. Это такое необычное появление и дальнейшее странное расставание с ними: “Андропов в конце 1950-х — начале 1960-х годов пригласил в аппарат своего отдела группу молодых интеллектуалов: философов, экономистов, юристов, политологов. Именно в его отделе начинали свою партийную карьеру в качестве советников и консультантов будущие сподвижники Горбачёва, Яковлева, а затем и Ельцина: Г. Арбатов, А. Бовин, Г. Шахназаров, Ф. Бурлацкий и другие. Все они были детьми хрущёвской «оттепели», детьми ХХ съезда КПСС, снявшего с повестки дня главную идею марксизма — идею диктатуры пролетариата, по сути столкнувшего КПСС на путь ревизионизма, а стало быть, оппортунизма” [30].

И далее: “Молодые интеллектуалы, принятые Андроповым на службу в его отделе, были типичны для своего времени. Их единомышленники, такие же молодые карьеристы, также были приняты в качестве советников и консультантов в аппарат отделов, руководимых Б. Пономарёвым и секретарём ЦК КПСС и председателем Идеологической комиссии при ЦК КПСС Л. Ильичёвым. Здесь появились небезызвестные Ю. Красин и Ю. Карякин. Вскоре те же Г. Арбатов, А. Бовин, Ф. Бурлацкий и др. перешли на работу в роли советников к Генеральному секретарю ЦК КПСС Л.И. Брежневу. Он называл их ласково: «мои социал-демократы». Не волею Андропова, а объективным процессом призвания в аппарат ЦК партии молодых интеллектуалов-карьеристов стала оформляться либеральная генерация, обслуживавшая высшее партийное руководство страны. Что до Андропова, то он использовал молодых философов, экономистов, политологов и журналистов для привнесения творческого начала при разработке партийных документов. Он давал им право совещательного голоса, право решающего голоса оставляя за собой. Они знали, что работать с ним — значит признавать его добровольную диктатуру”.

И два странных факта из той же статьи:

– “После ХХIII съезда КПСС (1966 г.) Андропов расстался с группой молодых интеллектуалов”;

– “Особо выделим тот факт, что Андропов решительно отверг предложение Горбачёва вернуть Яковлева на ответственную работу в ЦК КПСС, при том что тот с 1960 по 1973 год занимал разные посты в ЦК. Однако Андропов помнил весьма важное для его аттестации Яковлева: с 1973 по 1983 год тот работал послом СССР в Канаде и прошёл годичный курс обучения в Гарвардском университете США. Андропов не преминул заметить: А.Н. Яковлев слишком долго прожил в капиталистической стране и там «переродился». Юрий Владимирович не отличался необдуманностью сказанного им. Именно Александр Яковлев, а не болтливый Михаил Горбачёв является главным идеологом разрушительной перестройки. Именно он был агентом влияния №1, прошедшим подготовку в США и Канаде. Именно поэтому американским разработчикам идеологических диверсий против нас нужно было возвести хулу на Ю.В. Андропова, чтобы отвести внимание от своего главного агента. Чтобы внедрить в массовое сознание чёрный миф о том, что-де руководство КГБ СССР подготовило развал Советского Союза, а внешние силы лишь этим воспользовались”.

Мир строится одними, а разрушается другими. Правда, никто не знает, кто из них кто…

Литература

  1. Гудков Л. Никто по-настоящему не хотел демократии https://www.inopressa.ru/article/31Aug2021/diepresse/gudkov.html
  2. Яковенко И. Оскорбление чувства юмора https://www.kasparov.ru/material.php?id=612E851866F99
  3. Литаврин М. Говно и национальная безопасность. Как и за что комику Идраку Мирзализаде пожизненно запретили въезд в Россию https://zona.media/article/2021/08/30/idrak
  4. Комика Идрака вызвали в прокуратуру из-за шутки https://www.kasparov.ru/material.php?id=610276392AD4E”
  5. Латынина Ю. Премьера интернет – Донбасса https://novayagazeta.ru/articles/2021/09/01/premera-internet-donbassa
  6. Комик Идрак Мирзализаде обжаловал пожизненный запрет на въезд в Россию в суде https://www.svoboda.org/a/idrak-mirzalizade-obzhaloval-pozhiznennyy-zapret-na-vezd-v-rossiyu-v-sude/31447930.html
  7. Шварц Е. Живу спокойно. Из дневников. – Л., 1990
  8. Мовчан А. Кругом враги https://www.rosbalt.ru/blogs/2021/09/07/1920071.html
  9. Баданин Р. Вот какова жизнь, когда Кремль признает вас “иностранным агентом” https://www.inopressa.ru/article/02Sep2021/wp/foreignagent.html
  10. Российские СМИ запустили акцию “Нет иноагентов, есть журналисты” https://www.svoboda.org/a/rossiyskie-smi-zapustili-aktsiyu-net-inoagentov-estj-zhurnalisty/31449589.html
  11. Саможнев А. МИД: Посольства западных стран финансировали противоправную деятельность в России https://rg.ru/2021/09/04/mid-posolstva-zapadnyh-stran-finansirovali-protivopravnuiu-deiatelnost-v-rossii.html
  12. Таланова Д. Золотые слова. На восхваляющие себя публикации и мониторинг СМИ чиновники тратят миллиарды рублей ежегодно. Исследование «Новой» https://novayagazeta.ru/articles/2021/09/03/zolotye-slova
  13. Оденаль Б. Россиянин, находящийся под стражей в Швейцарии, якобы является другом хакера, взломавшего компьютерную сеть Клинтон https://www.inopressa.ru/article/03Sep2021/tagesanzeiger/kljuschin.html
  14. Минобороны потратит 320 миллионов на «Катюшу» для мониторинга СМИ https://www.cnews.ru/news/top/2021-07-20_minoborony_za_320_millionov
  15. Хвастовство майоров. Портрет Сергея Шойгу, сделавшего пиар своим главным оружием https://www.agents.media/sergei-shoigu/
  16. Фельгенгауэр Т. Блокировка “Умного голосования” в Google не поможет Кремлю https://www.dw.com/ru/blokirovka-umnogo-golosovanija-v-google-ne-pomozhet-kremlju/a-59096437
  17. «Яндекс» удалил ссылки на «Умное голосование» из поисковой выдачи из-за внесения сайта в реестр запрещённых https://tjournal.ru/news/434828-yandeks-udalil-ssylki-na-umnoe-golosovanie-iz-poiskovoy-vydachi-iz-za-vneseniya-sayta-v-reestr-zapreshchennyh
  18. Количество запросов о раскрытии персональных данных к “Яндексу” значительно возросло https://www.kasparov.ru/material.php?id=61324F18D57ED
  19. Лише у 21% випадків «Яндекс» відмовився видавати державі дані користувачів за першу половину 2021 року https://ms.detector.media/it-kompanii/post/28077/2021-09-03-lyshe-u-21-vypadkiv-yandeks-vidmovyvsya-vydavaty-derzhavi-dani-korystuvachiv-za-pershu-polovynu-2021-roku/
  20. Преображенский И. Образования без идеологии в России не получилось https://www.dw.com/ru/kommentarij-obrazovanija-bez-ideologii-v-rossii-ne-poluchilos/a-58134212
  21. Волин Д. и др. «В зоне риска окажутся и непубличные преподаватели». Что ждет ВШЭ после смены ректора https://mbk-news.appspot.com/suzhet/v-zone-riska-vshe/
  22. Признание Бард-колледжа нежелательной организацией заберет $0,5 млн в год у СПбГУ https://www.kasparov.ru/material.php?id=60D5C9EABF41A
  23. В России впервые признали «нежелательной» организацией целый университет — американский Бард-колледж На него пожаловался Александр Ионов — тот самый, что написал донос на «Медузу» https://meduza.io/feature/2021/06/23/v-rossii-vpervye-priznali-nezhelatelnoy-organizatsiey-tselyy-universitet-amerikanskiy-bard-kolledzh
  24. Ребров Д. Мятежный Смольный. Как наставник Медведева и Алексей Кудрин не поделили колледж, решивший стать самостоятельным вузом https://mbk-news.appspot.com/suzhet/myatezhnyj-smolnyj-kak-nastavnik/
  25. Мардан С. Когда Российская Федерация вырвется из своего советского прошлого https://www.kp.ru/daily/28325/4468425/
  26. Пушкарев И. Путин снова коснулся «Семилетней войны» Петра I и сделал пять исторических ошибок. Разбор https://www.znak.com/2021-09-03/putin_snova_kosnulsya_semiletney_voyny_petra_i_i_sdelal_pyat_istoricheskih_oshibok_razbor
  27. «Это только одна из версий». Путин вступился за самого известного опричника Ивана Грозного — Малюту Скуратова https://www.znak.com/2021-08-30/putin_vstupilsya_za_samogo_izvestnogo_oprichnika_ivana_groznogo_malyutu_skuratova
  28. Путин заявил, что Малюта Скуратов мог «проезжать мимо» места убийства митрополита Филиппа https://novayagazeta.ru/articles/2021/09/03/putin-zaiavil-chto-maliuta-skuratov-mog-proezzhat-mimo-mesta-ubiistva-mitropolita-filippa-news
  29. Тощенко Ж. Личины оборотней. Интервью https://gazeta-pravda.ru/issue/93-31153-2730-avgusta-2021-goda/lichiny-oborotney/
  30. Белов Ю. Драма Юрия Андропова https://gazeta-pravda.ru/issue/90-31150-2023-avgusta-2021-goda/drama-yuriya-andropova/
Запрошуємо реєструватися до участі у тренінгу для журналістів «Стійкість до впливів та безпека журналістів: як працювати в еру інформаційного безладдя», що відбудеться у Полтаві.
📌3-4 листопада ми запрошуємо журналістів попрацювати з професійними тренерами: журналістами-практиками, медіаекспертами, фактчекерами, фахівцями з фізичної безпеки та психологами.
До участі будуть запрошені лише ті учасники, які мають сертифікат вакцинації (або 1-шу дозу вакцинації, що може бути підтверджено документально).
Заходи спрямовані на розвиток критичного мислення, протидії дезінформації та особистої безпеки.
Взявши участь у тренінгу, ви зможете:
✅ краще ідентифікувати небажані впливи;
✅ вдосконалити знання з цифрової безпеки;
✅ підвищити свою психосоціальну стійкість;
✅ покращити навички фактчекінгу;
✅ протидіяти дезінформації та маніпуляціям;
✅ розвинути навички оцінки та планування ризиків;
✅ глибше розуміти вразливості аудиторій і впливу на неї неякісного контенту.
👉 Витрати: харчування у рамках заходу забезпечується за рахунок організаторів (кава-брейки, обіди).
Для учасників з інших міст додатково забезпечується: проживання (двомісне), сніданок та вечеря, компенсується вартість проїзних документів. Для усіх учасників перед початком заходу буде проведене експрес-тестування на COVID-19 коштом організаторів.
👉 Усі деталі та реєстрація за посиланням: https://l2dsafe.tilda.ws/
Навчальна програма реалізується у межах проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» який виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольств Великої Британії та Сполучених Штатів Америки в Україні, в партнерстві з Академією української преси.

Добре відомо, що лимон кислий і доводити протилежне дивно. Проте, живучи в еру інтернету і безпробудного потоку сповіщень, багато(!) журналістів, як показує практика, не знають як працювати з інформацією в епоху фейкового безладдя! 

Глибоко переконані, якщо вірні інструменти будуть направлені на нокаутування маніпулятивного контенту і ми будемо знати про фейки рівно так само, як про лимон, який точно кислий — тоді усвідомленого збору, обробки та поширення медійних повідомлень буде більше, а випадків некваліфікованої роботи представників четвертої влади зменшиться. 

Задля того, щоб журналісти України мали стійкість до впливів та НЕ нехтували своєю безпекою: як фізичною, так і психологічною, була створена спеціальна програма в межах проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» який виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольств Великої Британії та Сполучених Штатів Америки в Україні в партнерстві з Академією української преси. 

У тренінговому навчанні закладена місія по:

  • кращому ідентифікуванню небажаних впливів;
  • вдосконаленню знань з цифрової безпеки;
  • підвищенню психосоціальної стійкості;
  • покращенню навичок фактчекінгу;
  • протидії дезінформації та маніпуляціям;
  • розвитку навичок оцінки та плануванню ризиків;
  • глибшому розумінні вразливості аудиторій і впливу на неї неякісного контенту.

Командою організаторів вже проведено чотири заходи офлайн, вони відбулися протягом осені 2021 у Харкові (20-21 та 23-24 вересня), Сєвєродонецьку (5-6 жовтня) та Краматорську (7-8 жовтня). З учасниками-журналістами протягом двох днів працювали професійні тренери-практики, медіаексперти, фактчекери, фахівці з фізичної безпеки та психологи. Коротко розкажемо, як це було, нижче. І рухаємося все далі й далі з непереборним бажанням поширювати медіаграмотність та змінювати світ. 

PRO тренінги у Харкові

Вікторія Романюк (тренерка проєкту з журналістського компоненту) 

«Старт нової програми це завжди відповідально та зворушливо, особливо, коли впроваджуються нові підходи та методологія. Цього разу основним фокусом став психологічний аспект, аналіз ефектів сприйняття інформації, критичне мислення. Я щиро радію, тому, що наші учасники надзвичайно позитивно оцінили цей задум. Професійні журналісти та медійними, з якими вдалося попрацювати, змогли подивитись на знайомі їм речі під новим кутом, прорефлексувати та відчути загрози та можливі наслідки помилок в роботі журналіста».

Наталія Умеренкова (тренерка проєкту з психологічної безпеки) 

«Стартував цикл тренінгів від IREX «Стійкість до впливів та безпека журналістів: як працювати в еру інформаційного безладдя». Першим містом був Харків. Говорили з учасниками про психосоціальну безпеку журналістів. Тема, яка завжди чіпляє за живе. Окрема насолода працювати з такою активною, включеною групою, тим більше віч-на-віч, а не дистанційно. Дякую організаторам та учасникам за можливість теплої взаємодії».

Володимир Панченко (тренер проєкту з журналістського компоненту) 

«Тренінг для журналістів дає можливість доповнити та систематизувати свої знання в сфері сучасних інформаційних впливів. На тренінгу практикуючі учасники діляться власним досвідом з колегами, що допомагає краще сформувати нові знання та навички». 

Ігор Кужик (редактор ТОВ ТРК ІРТ Полтава, учасник проєкту) 

«Надзвичайно потужний тренінг. Гарні ментори, живо, цікаво, практично. Особливо закцентував би увагу на сесії психосоціальної безпеки журналістів. Це було щось нове для мене, але, як виявилося, дуже корисне і те, що стане у нагоді, впевнений, не тільки мені, а й  усім нам журналістам, які стикаються щодня з викликами, стресами та професійним вигоранням. Величезне дякую усім організаторам».

Олексій Пирогов (заступник редактора видання Свобода слова+, учасник проєкту)  

«Захід дуже сподобався. Тренери подали всю інформацію цікаво і зрозуміло. Виділити когось окрему немає сенсу. Все сподобалося. Особливо залучення аудиторії, учасників та тренерів до співпраці. Ну, а якщо говорити про саму організацію заходу, то можу сказати, що дуже вдало підібрано місце проведення. Дуже дякую за сам захід і сподіваюся на майбутнє отримаю ще не раз запрошення на подібні івенти». 

               PRO тренінги у Краматорську

Тетяна Матичак (тренерка проєкту з журналістського компоненту) 

«Теми тренінгу виявилися дуже актуальними для учасників. Кожен приклад з презентацій супроводжувався жвавим обговоренням. Тому за два дні роботи вдалося колективно розробити багато рекомендацій для подальшої роботи регіональних журналістів».

Віталій Копиш (тренер проєкту з журналістського компоненту) 

«Особисто мені, як тренеру, було дуже цікаво працювати з професіоналами журналістської справи на тренінгу в Краматорську. Разом ми розібрали питання фактів і суджень, особливості жанрів журналістики, стереотипів, мови ворожнечі, когнітивних упереджень, пропаганди та ін. Вдячний учасникам за їх активність, залученість в навчальний процес та унікальний досвід, яким вони щедро ділилися». 

Данілова Ольга (журналістка «Правовий контроль», «Провінція», «Костянтинівка сьогодні», учасниця проєкту)

«Я дуже радію, що потрапила на цей тренінг. Захід дав мені не загальні знання про медіаграмотність, безпеку фізичну та психологічну, а поглиблені. Особлива подяка за включення до програми тренінгу блоків фізичної та психологічної безпеки. Я отримала знання та навички і мала можливість практично їх засвоїти. Ці знання допоможуть мені побудувати план протидії дезінформації, боротьби зі стресами, емоційним та фізичним виснаженням і перетворити цей план у звичку. По завершенню заходу у мене залишилися лише гарні враження та позитивний настрій».

Віолетта Цуркан (редакторка стрічки новин Регіональний сайт «Східний Варіант», учасниця проєкту)

«У час, коли ми стикнулися з COVID-19 значно зменшилася кількість тренінгів і ми не мали змоги потрапити на такі корисні заходи. На заході від IREX та АУП я побувала вперше і дуже задоволена і рівнем, і фахівцями, і тим підходом, який використали організатори програми — долучити до навчання фахівців з різних сфер (психолог, експерт з фізичної безпеки). Корисно було почути досвід тренерів, колег, з якими ми працювали ці два дні, адже це була не просто лекція, а дійсно живий тренінг, обмін думками, процесами, досвідом. така форма роботи сприяє тому, щоб запам’ятати всю важливу інформацію якнайкраще».

Олександр Таненок (журналіст «Громадська хвиля», учасник проєкту) 

«Вдячність тренерам та тренеркам за їхню роботу та організаторам за велику справу, яка здійснюється у Донецькій області та по всій країні. Знання, які ми отримали на тренінгу якісні, і я радію, що два дні я мав змогу провести серед колег, колежанок у цій яскравій атмосфері». 

Владислав Леошко (власний кореспондент редакція газети Верховної Ради України «Голос України», учасник проєкту)

«Дякую тренерам та організаторам, які протягом двох днів з нами працювали. Це благодатні зерна, яки ви серед нас зронили. Впевнений, що вони проростуть. Давно не було таких тренінгів у зв’язку з епідеміологічною ситуацією у країні та світі. У нас на Сході часто не вистачає таких професійних, фахових, заходів з цікавими людьми, унікальними спікерами. Це насправді дуже чудова можливість і я радий, що нею скористався». 

PRO тренінги у Сєвєродонецьку

Ірина Баран (тренерка проєкту з журналістського компоненту) 

«Думаю, що ми часто недооцінюємо роль журналістів в поширенні критичного мислення і як лідерів думок, які можуть показувати аудиторії важливість фактів, так і тих, хто може (не завжди свідомо) стати рупором дезінформації і пропаганди. Сподіваємось, що учасники не тільки будуть ще відповідальніше ставитись до своєї роботи, а також закликатимуть до цього своїх колег. Додатковим результатом тренінгу, думаю, може стати те, що окрім журналістики багато наших учасників працюють в педагогічній чи громадській сфері і висловили своє бажання використовувати отримані знання не тільки для себе особисто».

Олексій Павлійчук (тренер проєкту з фізичної безпеки) 

«Розділ «Планування ризиків і фізична безпека» пройшов у повному обсязі. Група плідно  працювала під час теоретичної частини, також під час підсумкового самостійного завдання з оцінки ризиків. Сподіваюся, що усі учасники будуть використовувати під час своєї професійної діяльності навчальний матеріал, знання та навички, здобуті під час тренінгу».

Сергій Молчанов (фрілансер, учасник проєкту) 

«5-6 жовтня я проходив тренінг з теми «Стійкість до впливів та безпека журналістів, як працювати в еру інформаційного безладдя». Тренери розповіли як відрізняти фейк новини, де факти і судження. Як перевіряти правдивість новин. Розказали про джерела інформації. Залишили позитивні емоцій після тренінгу. Олексій Павлійчук - тренер суспільної безпеки, дав багато знань, як зберегти своє здоров'я та життя. Відкрив очі на роботу у складних умовах. Розповів як планувати відрядження. Тетяна Коваленко — спікер на тему «психосоціальна безпека журналістів», розповіла про стрес, і як подолати його, дала практичне значення як залишатися спокійним у будь-якій ситуації. Дуже дякую за сертифікат, він додав віри у себе. Дякую за вашу роботу, було приємно провести з вами ці два дні». 

 

 

Навчальна програма реалізується у межах проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» який виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольств Великої Британії та Сполучених Штатів Америки в Україні, в партнерстві з Академією української преси.

«Мультимедійне онлайн-медіа «АУП-info»
(ідентифікатор в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа: R40-00988)
envelopemagnifiercrosschevron-uparrow-right