Краматорськ, Дружківка, Сіверський напрямок, Дніпропетровщина – знакові назви для Українців, а тепер і для Швейцарії. Це маршрут журналістської місії, де поряд із камерою працює… логістика, зв’язки, дозвільні документи та банальне “як доїхати й вижити”. І в усьому цьому – ключову роль відіграє Андрій Коваленко, виконавчий директор Академії української преси (АУП).
З 2018 року Андрій Коваленко супроводжує іноземних журналістів у прифротових областях України. Його місія – допомагати світові побачити правду про війну. У серпні 2025-го він працював із командою швейцарського суспільного мовника RTS, які приїхали знімати серію репортажів про життя на лінії фронту.
Команда RTS – це журналістка Тамара Мунчанович і оператор Франсуа-Мішель Швайцер. Їхня мета – розповісти швейцарській аудиторії, як живуть українці в прифронтових районах. Але без локальної підтримки ці кадри залишились би недосяжними.
Андрій організував логістику, домовлявся про зйомки, узгоджував все з військовими та адміністрацією, був із командою в полях, на передовій, у школах і бомбосховищах.
“Це не просто привезти й показати – це постійна координація, безпека, залагодження десятків питань щодня. Але результат того вартий”, – каже Коваленко.
Ось які сюжети вдалося зробити завдяки його участі:
1. Краматорськ і Дружківка: евакуюватись чи залишитись?
У прифронтових містах журналісти спілкувались із цивільними, які вирішують – їхати чи залишатись. Зйомки відбувались у складних умовах, але завдяки роботі Коваленка команда мала доступ до потрібних локацій, мала змогу поспілкуватися з місцевими жителями та побачити справжнє життя на межі.
2. Артилерія 54 ОМБР – лінія вогню
На Сіверському напрямку журналісти мали ексклюзивний доступ до позицій українських артилеристів. Такий матеріал потребує найвищого рівня довіри та організації. Коваленко домовлявся про зйомки з військовими, слідкував за безпекою і допомагав у польових умовах. Репортаж вийшов чесним і сильним.
3. Підземна школа: освіта попри війну
На Дніпропетровщині команда побувала на відкритті однієї з перших підземних шкіл, де навчання проходить у безпеці. Завдяки роботі Коваленка, журналісти мали доступ до міністра освіти, місцевих освітян та дітей, які розповіли, як це – вчитись у сховищі.
4. Транзитні хаби: прихисток для евакуйованих
Сюжет готується до виходу
Журналісти відвідали один із транзитних центрів, де допомагають людям, які втекли з-під обстрілів. І тут знову – Андрій забезпечив доступ, контакти, розмови з переселенцями, медиками та волонтерами.
У часи війни правдива інформація та доступ до першоджерел – найцінніша річ для аудиторії. Але її потрібно добути. І саме такі люди, як Андрій Коваленко, дають змогу правді вийти на світло. Він – не в кадрі, але без нього кадру могло б і не бути.
Поширте цю історію. Світ має знати не лише про ракети і обстріли, а й про тих, хто робить можливими історії про життя.
