Академія української преси провела практичний тренінг для волонтерів-комунікаційників Український Червоний Хрест на тему «Голос допомоги: комунікація без шкоди».
Український Червоний Хрест — одна з найбільших гуманітарних організацій країни, яка працює у 24 областях і щодня підтримує мільйони людей по всій Україні.
Тренінг був спрямований на посилення комунікаційної спроможності волонтерів, адже якісний контент допомагає робити їхню роботу більш видимою для суспільства.
Під час навчання учасники розібрали відмінності між Instagram і Facebook, опрацювали SMM-інструменти — «гачок» та заклик до дії, ознайомилися з налаштуваннями камери смартфона, принципами планів і ракурсів. Завершили заняття практикою: волонтери зняли й змонтували власні короткі відео.
Тетяна Іванова, завідувачка кафедри соціальних комунікацій МДУ, медіаекспертка АУП, у своєму дописі наголосила:
««І звичайно для мене, як тренерки, велика честь не просто працювати з ними, а познайомитися з кожним особисто. Дякую вам, мої нові колеги з Українського Червоного Хреста, за вашу віру, за вашу роботу і за те, що ви наближаєте нашу спільну перемогу — кожен на своєму місці».
Для асистентки АУП Юлії Рицик цей тренінг став першим досвідом у ролі спікерки:
«Мені хотілося, щоб це була не просто теорія, а практика. Тому особливо тішить, що вже під час тренінгу учасники змогли зняти та змонтувати свої короткі відео. Це знак, що знання були зрозумілими та корисними».
Академія української преси продовжує підтримувати партнерські організації у розвитку відповідальної та етичної комунікації, адже сильний голос допомоги — це ще один крок до стійкості суспільства.
Академія української преси запрошує журналістів, медіатренерів, викладачів та всіх, хто працює з темами пам’яті, ідентичності й візуального сторітелінгу, на презентацію мистецько-дослідницького проєкту «Об’єкти візуальної пам’яті».
Проєкт авторства Анастасії Гарбар — це художнє дослідження візуального коду українських міст-героїв: Харкова, Маріуполя, Херсона та інших міст, що стали символами спротиву та свободи.
У серії виставкових полотен свідомо відсутній текстовий супровід — лише чистий образ. Такий підхід дозволяє глядачеві взаємодіяти з візуальною пам’яттю інтуїтивно, без нав’язаних інтерпретацій. Проєкт фіксує не руйнування, а те, що неможливо знищити фізично, — внутрішній образ міста в колективній свідомості.
Робота виконана на кафедрі соціальних комунікацій Маріупольського державного університету. Проєкт демонструє, як мистецтво може ставати інструментом осмислення війни, а візуальні образи — формувати довготривалу пам’ять сильніше за слова.
Дата заходу: 20 лютого 2026.
Час: 15:00.
Подія буде особливо корисною для:
журналістів, які працюють із темами війни, пам’яті та ідентичності й шукають етичні візуальні рішення без експлуатації травми;
медіатренерів, які формують навички відповідальної роботи з візуальним контентом;
викладачів журналістики, які інтегрують сучасні українські кейси у програми з візуальної журналістики та медіаетики.
Презентація стане майданчиком для професійного діалогу про відповідальність медіа, силу образу та роль візуальної пам’яті в умовах війни.
Модератор заходу: Тетяна Іванова, завідувачка кафедри соціальних комунікацій МДУ, медіаексперт Академії української преси.
У світі, де інформація поширюється з безпрецедентною швидкістю, здатність не лише споживати новини та інформацію, а й критично аналізувати, перевіряти та оцінювати отримані дані стає однією з ключових компетентностей. В умовах інформаційного шуму та маніпуляцій, ці навички допомагають формувати свідомих і відповідальних громадян, здатних ухвалювати обґрунтовані рішення.
Проєкт «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті», що реалізується Радою міжнародних наукових обмінів та досліджень (IREX) за підтримки Посольства США в Україні, запрошує освітян стати частиною програми, що змінює підходи до освіти та сприяє розвитку медіаграмотності серед учнівства. Проєкт об’єднує освітян, які прагнуть інтегрувати навички інфомедійної грамотності та критичного мислення в освітній процес, допомагаючи учнівству безпечно орієнтуватися в сучасному інформаційному середовищі.
У співпраці з Міністерством освіти і науки України та Академією української преси IREX оголошує новий набір учасників та запрошує освітян долучитися до активної спільноти, яка налічує понад 6100 вчителів з усієї України.
До проєкту можуть долучитися учителі усіх предметів середньої та старшої школи незалежно від форми власності закладів освіти.
Також до участі запрошуються освітяни з тимчасово переміщених закладів освіти та представники українських закладів загальної середньої освіти за кордоном, які підпорядковані Міністерству освіти і науки України.
Як долучитися до проєкту
Освітяни, які бажають приєднатися до проєкту, можуть індивідуально подати електронну заявку за посиланням: https://forms.office.com/r/UyHw6RQeDu?origin=lprLink
Приймання заявок триватиме з 2 лютого до 2 березня 2026 року.
Інформацію про результати відбору учасники отримають орієнтовно у середині березня 2026 року.
Що отримують учасники проєкту
Участь у проєкті відкриває доступ до сучасних методик і практичних ресурсів, які допомагають вчителям ефективно інтегрувати медіаграмотність в освітній процес. Проєкт забезпечує учасників менторською та експертною підтримкою, а також доступом до електронної бібліотеки, яка налічує понад 700 навчальних матеріалів і уроків з медіаграмотності.
Зокрема, бібліотека містить матеріали для викладання української мови та літератури, історії України, всесвітньої історії та мистецтва, а також універсальні уроки та матеріали для використання на заняттях і в позакласній роботі вчителів усіх предметів. Окрім цього, учасники проєкту мають можливість долучатися до курсів підвищення кваліфікації, а також до різноманітних онлайнових та очних навчальних заходів, спрямованих на професійний розвиток.
Детальніша інформація та умови участі доступні на офіційній сторінці проєкту:
https://Learn-to-discern.org.ua/
Не втрачайте можливість подати заявку на участь у проєкті та діліться інформацією про набір із зацікавленими колегами. Приєднуйтесь до спільноти проєкту, щоб разом формувати освітнє середовище, яке сприятиме розвитку критичного мислення та медіаграмотності серед молоді!
Проєкт виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольства США в Україні та в партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури України та Академією української преси.
🫱🏻Академія української преси та Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – більше ніж 14 років партнерства заради розвитку медіаграмотності та підтримки журналістської спільноти України. Цей рік став ще одним важливим етапом нашої співпраці, і ми раді поділитися результатами, яких вдалося досягти разом.
🙌🏼 У 2025 році разом з Фондом Фрідріха Науманна за Свободу ми реалізували:
🔹 Загалом відбулося 22 заходи, участь у яких взяли 2406 осіб.
Ці ініціативи – це не просто навчальні заходи, а можливість об'єднувати зусилля для розвитку цифрових і медіакомпетенцій, формування критичного мислення та сприяння сталому розвитку медіа в Україні.
Ми щиро вдячні Фонду Фрідріха Науманна за Свободу за багаторічну підтримку та плідну співпрацю.
У новому 2026 році з новими силами та ідеями ми продовжуємо рухатись вперед до нових досягнень!
Як долучитися?
Оберіть координатора/-ку від закладу освіти
Залучіть щонайменше 20 учасників/-ць
Організуйте активність із медіаграмотності
Поділіться історією на сторінці закладу освіти або на особистій сторінці координатора/-ки
Координатор/-ка заповнює коротку заявку
3D-принтер від EdPro отримає заклад, який залучить найбільшу кількість учасників/-ць.
Старт челенджу: 17 грудня Реченець, щоб подати заявку: 16 лютого Оголошення результатів: 2 березняАкадемія української преси відкрила можливість безкоштовно замовити друкований примірник українського перекладу шостого, повністю оновленого видання книги «Посібник з журналістських розслідувань» — класичної праці Бранта Г’юстона та Марка Горвіта, яка понад 40 років залишається одним із ключових практичних орієнтирів для журналістів-розслідувачів у світі.
Про можливості та практичну цінність видання йшлося під час онлайн-презентації, що відбулася 22 січня на сторінці АУП у Facebook. Команда АУП представила структуру книги, ключові оновлення шостого видання та його застосування у журналістських розслідуваннях, роботі з даними, відкритими джерелами й цифровими інструментами.
Президент АУП Валерій Іванов наголосив на прикладному характері видання:
«Усі перекладні підручники АУП мають практичну спрямованість. Саме за такими книжками навчаються студенти журналістики у західних країнах — і тепер їхні українські колеги. “Посібник з журналістських розслідувань” є одним із найкращих прикладів такого підходу».
Освітній потенціал книги підкреслила медіаекспертка АУП та викладачка Тетяна Іванова, зазначивши, що посібник може стати ефективним інструментом для викладання журналістики розслідувань:
«Це не просто підручник, а “педагогічний конструктор” для викладачів і медіатренерів. Він побудований на навчанні через дію, реальних кейсах та етичних дилемах і допомагає студентам повірити у власні сили: “я розумію логіку, я маю інструмент, я зможу”».
Як отримати посібник безкоштовно? Журналісти, редактори, викладачі, медіатренери та студенти можуть безкоштовно замовити друкований примірник, заповнивши онлайн-форму. Посилання на форму, ознайомчу версію та запис онлайн-презентації доступні нижче.
Форма для отримання: https://forms.gle/TUC4BGfFyixdoJwb9
Ознайомча версія посібника на сайті АУП: https://www.aup.com.ua/book-review/48760/
Запис презентації: https://www.facebook.com/reel/1229805269104007
Видання здійснено за підтримки Відділу публічної дипломатії Посольства США в Україні.
ГО “Мистецтво кіно” запрошує вчительство України скористатися методичними матеріалів щодо проведення перегляду та обговорення фільму “Найцінніший вантаж” до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, який відзначається 27 січня 2026 року.
Методичні матеріали мають на меті за допомогою художнього анімаційного фільму “Найцінніший вантаж” сприяти усвідомленню дітьми та підлітками значення трагедій ХХ століття – таких як Голокост, переслідування євреїв і геноциди – та їхньої актуальності для сьогодення; поглибленому розумінню природи дискримінації, знецінення людського життя та системного насильства, що призводить до злочинів проти людяності.
Методичні рекомендації також покликані показати, як художні засоби – зокрема мова анімації – допомагають етично і доступно говорити з дітьми про складні історичні події, досвід травми й опору, посттравматичне зростання та прояви людяності в нелюдських обставинах.
Викладачі, які проведуть заняття із застосуванням методичних матеріалів, отримають відповідний електронний сертифікат Академії української преси. Для цього прохання заповнити гугл форму: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe5dhF-yFtaZZ5XCtk3Hm1cHH0k9u2qTEg4aCafrOaK8i1cyg/viewform
Матеріали доступні https://kinoklub.org.ua/ua/films/naicinnishii-vantazh/
Контактна особа: Дарина Івашкевич
Електронна пошта: dashaivashkevich2@gmail.com
Академія української преси запрошує на онлайн-презентацію українського перекладу шостого, повністю оновленого видання книги «Посібник з журналістських розслідувань» – класичної праці Бранта Г’юстона та Марка Горвіта, яка вже понад 40 років залишається одним із ключових професійних орієнтирів для журналістів-розслідувачів у всьому світі.
Презентація відбудеться 22 січня о 15:00 у форматі онлайн-трансляції на сторінці Академії української преси у Фейсбук.
Команда АУП представить українське видання, розповість про його структуру, ключові оновлення шостого видання та практичну цінність книги для журналістів, які працюють з розслідуваннями, даними, відкритими джерелами та цифровими інструментами.
«Посібник з журналістських розслідувань» – це практичний інструмент, що поєднує методологію роботи, реальні кейси та прикладні завдання. Видання допомагає системно планувати розслідування, працювати з документами та базами даних, перевіряти інформацію й аналізувати складні масиви даних.
Особливої актуальності книга набуває для України сьогодні – в умовах повномасштабної війни, коли журналісти документують воєнні злочини, викривають корупцію, протидіють дезінформації та працюють із відкритими й закритими джерелами в умовах підвищених ризиків. Шосте видання враховує сучасні виклики цифрової доби та пропонує оновлені підходи до роботи з даними, OSINT-інструментів і неструктурованої інформації.
«Усі перекладні підручники АУП об’єднує практичний характер. Саме за такими книжками навчаються студенти журналістики у західних країнах – і тепер їхні українські колеги. “Посібник з журналістських розслідувань” – один із найкращих прикладів такого підходу», – Валерій Іванов.
Подія буде корисною студентам факультетів журналістики, практикуючим медійникам, викладачам, дослідникам медіа, а також усім, хто цікавиться журналістськими розслідуваннями та роботою з даними.
Посилання на сторінку АУП у Фейсбуці: https://www.facebook.com/aupfoundation
Щоб точно не пропустити цей та інші цікаві заходи і прямі ефіри, підпишіться на сторінку АУП, тоді ви отримаєте нагадування про початок прямого ефіру.
З питань участі звертайтеся до асистентки проєктів АУП: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
Видання здійснено за підтримки Відділу публічної дипломатії Посольства США в Україні.
Ми говоримо про інформацію як про опис реальності, але вона сама може ставати реальністю. Ба більше — вона є інструментарієм формування єдино «правильної» реальності в головах людей, який використовує не лише держава, а й бізнес, просуваючи потрібні істини.
Пропагандисти не знають того, що відомо нейропсихологам. Мозок визнає істинною повторювану інформацію. Тож повторення — не лише мати навчання, а й пропаганди. Те, що ми чуємо частіше, для мозку і є правдою. Звідси випливає, що школи, інститути й університети є головними творцями правди, адже вони повторюють важливі істини нескінченну кількість разів. Причому роблять це в контексті обов’язкових для слухача комунікацій, від яких важко ухилитися. Коли ми отримуємо оцінки за добре запам’ятовування цих істин, вони можуть повторюватися безкінечно.
Пропаганда є більш системною, ніж будь-який інший опис того, що ми бачимо. Вона відповідає навіть на ще не поставлені запитання, передбачаючи їх появу. Пропаганда додатково захищена від небезпечних питань, адже може відповідати на них заздалегідь — тоді, коли їх ще не поставили. Пропагандист сильніший за будь-якого запитувача, бо він наперед знає відповіді на ще не задані питання.
Пропаганда ніколи не мовчить — це такий вічний комунікативний двигун. Саме комунікативний, а не інформаційний, адже для останнього важливий той, хто говорить або пише, а для пропаганди — слухач або читач. Тобто в умовній піраміді комунікації для пропаганди отримувач інформації важливіший за будь-кого іншого. Навіть коли пропаганда робить акцент на мовцеві, вона все одно діє так, щоб краще переконати слухача.
За рахунок чого пропаганда досягає максимуму повторення? Її модель прихована всюди, а не лише в медіа: у кіно, літературі й мистецтві, на вулицях і площах. Пам’ятник стає не поточною пропагандою, а вічною. Квіти завжди будуть біля «правильного» пам’ятника. А пам’ятники завжди будуть правильними, адже інші — скидають…
Кожного разу подану інформацію системно актуалізують шляхом приєднання її до вже наявної пропагандистської моделі дійсності. Тож освіта, по суті, є головним генератором пропаганди, і істина не у вині (in vino veritas), як казали давні, а в пропаганді.
Микола Грибачов ще у далекі радянські часи назвав письменників «автоматниками партії», дуже влучно відобразивши реальність. Це були рядові ідеологічних полків, адже саме ідеологія в радянський час була головною виробничою силою, бо вона створювала правильні мізки. А правильні мізки — найважливіший продукт для країни. І це теж правда.
Радянська схема формування мізків не допускала винятків. Мізки також мали йти в ногу — починаючи зі школи. Навіть придумали некрасиве слово для того, хто йшов не туди, — дисидент. Усе це походить із реальних ідеологічних боїв, що відбувалися під час зміни влади, яка почалася в промислових масштабах після 1917 року. Ленін висилав за кордон потягами і пароплавами тих, хто писав з «іншими» мізками. Це було у 1922–1924 роках. Сталін на наступному етапі створення правильних мізків уже «висилав» до ГУЛАГу, піком чого став сумнозвісний 1937 рік. У повоєнні, м’якші часи система все одно пильнувала, борючись за ідеологічну чистоту текстів. Нині, до речі, з’ясовується, що в деяких письменників дружини були інформаторами КДБ. Та й самі письменники також «грішили» цим. Наприклад, спливла правда, що таким інформатором був Віталій Коротич, що певною мірою пояснює його перехід на посаду головного редактора «Огонька».
Державна система постійно боролася за монолог — діалог їй був не потрібен. Право голосу мали лише перевірені люди. І це теж зрозуміло. Все, що виходило на масову аудиторію, повинно було бути правильним. Система була не стільки розумною, скільки жорсткою: «Щоб не було не те що права на крок убік, а навіть можливості такого кроку…». Держава любила правильних письменників: гонорари, дачі, премії, санаторії, будинки творчості, зібрання творів величезними тиражами. І вже не так важливо, чи хтось читав ці зібрання, чи здавав у макулатуру, щоб обміняти на томик Дюма. Серед радянських письменників траплялися й талановиті, але в цій схемі талант — радше перешкода, ніж підмога. Головне — бути автоматником партії і трохи ще інженером людських душ. А от неправильних письменників держава тиснула, саджала, вичавлювала за кордон, відправляла в двірники й сторожі. І, звісно, не друкувала. Проте — хай і ненадовго — зрештою перемогли саме неправильні.
СРСР був цитатною державою, де всіх і все життя змушували вчити твори класиків марксизму-ленінізму. Найбільше діставалося студентам, які не могли ухилитися від цього потоку інформації, бо за нього отримували оцінки.
І навіть у цьому максимально налагодженому процесі траплялися «збої». Ось приклад: поширився слух, що Леніна неправильно переклали з німецької. Десятиліттями в сотнях книжок, брошур і статей наводили слова Леніна, сказані Кларі Цеткін: «Мистецтво належить народу. Воно повинно бути зрозумілим цим масам і улюбленим ними». І раптом виявилася суттєва неточність, допущена радянськими редакторами. У першому виданні спогадів Клари Цеткін слова Леніна звучали інакше: «Мистецтво належить народу. Воно повинно бути зрозуміле цими масами і улюблене ними». Тобто все було поставлено з ніг на голову: не народ мав підніматися до висот справжнього мистецтва, а мистецтво — опускатися до рівня ширвжитку… Новина сколихнула всіх: про це говорили на зборах, зверталися до газет.
Пропаганда сильна не тим, що несе в маси мудрі істини, а тим, що ці істини не можна ставити під сумнів, особливо в університетах. Щоправда, студенти відрізняються тим, що після складання іспиту їхні мізки автоматично очищуються від того, що вони так палко викладали. І цілком можливо, що вони це пам’ятають, але не вірять у це.
У пропаганди є найсильніші споживачі, які справді в неї вірять. Це умовні люди похилого віку, які вірять усьому, що говорить телевізор, і юні телеглядачі, які теж сприймають усе на віру. Більшість споживачів пропаганди просто пропускають її крізь себе, особливо не замислюючись. Передусім це молодь, яка запам’ятовує пропаганду лише тоді, коли її потрібно відтворити на іспиті.
У пропаганди є важлива властивість — вона ніколи не мовчить. Саме тому вона знаходить кожного. І саме тому від неї ніхто не може ухилитися.
Посилання, згадані в тексті
Крутов М.
«Огонёк» в тумане КГБ
https://www.svoboda.org/a/ogonek-v-tumane-kgb-spory-posle-smerti-vitaliya-koroticha/33546758.html
Як Віталій Коротич просував інтереси КДБ серед української еміграції в США
https://varjag2007su.livejournal.com/7873954.html
Мальгін А.
Лента рыдает: умер Виталий Коротич, «символ перестройки»
https://www.facebook.com/avmalgin/posts/24718851997772719/
Коротич і СБУ
https://oboguev.livejournal.com/7498146.html
Давыдов И.
Автоматчики партии
https://polit.ru/articles/strana/avtomatchiki-partii-2022-04-14/
Автоматчики партии (довідка)
https://cyclowiki.org/wiki/Автоматчики_партии
Свирський Г.
«Этот ренессанс надо задавить…»: Алексей Сурков и «автоматчики»
https://ahilla.ru/etot-renessans-nado-zadavit-aleksej-surkov-i-avtomatchiki/
