Шановні колеги!
Академія української преси запрошує вас взяти участь у проекті «Стимул для незалежної журналістики в регіонах України», який реалізовує партнер АУП - Національна спілка журналістів України - спільно з Литовською спілкою журналістів та Центром Східно-Європейських студій (Вільнюс).
Аудиторія проекту – регіональні журналісти, які працюють в усіх типах ЗМІ, журналісти-фрілансери, блогери.
Десять відібраних учасників та учасниць пройдуть цикл навчальних тренінгів від українських та литовських медіатренерів та отримають фінансову й менторську підтримку для створення розслідувальних та аналітичних матеріалів із фокусом на локальних темах. Максимальний обсяг індивідуальної стипендії (гранту) на створення журналістських матеріалів у рамках проекту складає 2500 євро.
Проект фінансується за рахунок Програми розвитку співпраці та допомоги демократії Міністерства закордонних справ Литви.
Детальніше про проект та умови участі за цим посиланням: http://nsju.org/anonsy/stymul-dlya-nezalezhnoyi-zhurnalistyky-v-regionah-ukrayiny-umovy-konkursu/
Анкета для участі у проекті за цим посиланням: https://forms.gle/hbpzJkoSCtcNxxuA7
Кінцевий термін подання заявки - 10 червня 2021 року (до 23:59).
Запрошуємо вас активно долучатися до участі у проекті! Також, просимо вас поширити цю інформацію серед колег, яким може бути цікава участь у такому типі діяльності.
З повагою, команда АУП
24-26 травня 2021 року пройшов авторський онлайн-тренінг «Digital trainer: антитіла до інфодемії». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Тренерками заходу були Тетяна Іванова, медіаексперта, докторка педагогічних наук, професорка, медіа та бізнестренерка, авторка численних підручників, посібників, монографій, методичних рекомендацій з проблем формування медіаграмотності та освіти дорослих та Світлана Ізбаш, медіатренерка, кандидатка педагогічних наук, доцентка, дослідниця андрагогічних принципів онлайн-навчання дорослих, розробниця багатьох вправ з медіаграмотності на цифрових онлайн ресурсах.
Протягом трьох днів учасники навчилися краще працювати з дошкою Miro, почули та взяли на озброєння поради і настанови щодо проведення онлайн-навчання з медіаграмотності, брали участь в цікавих вправах щодо проведення перших етапів тренінгу й тощо.
Валерій Іванов зауважив: «Черговий тренінг на популярну тему дозволив підготувати ще одну групу активістів для передачи навичок медіаграмотності».
Тетяна Іванова поділилася думками: «Зараз багато говорять про тісне співробітництво та со-творчість викладачів і студентів у навчальному процесі, називаючи цей тренд "діалогом культур". Ось такий діалог культур відбувся на нашому тренінгу "Digital-trainer: антитіла до інфодемії”, який відбувся 24-26.05. в Академії української преси. Учасниками тренінгу стали викладачі та студенти Херсонського університету. У спільній творчій роботі народжувалися цікаві та, головне, сучасні підходи до формування медіаграмотності. Це і сприйняття молоддю сучасної інформації, це і розвиток таких мереж, як Tik-Tok з його специфікою, це і захист і безпека поведінки в цифровому світі. Хтось звик говорити про конфлікт поколінь. На нашому тренінгу був продемонстрований справжній союз і співробітництво».
Світлана Ізбаш відзначила: «Партнером онлайн-тренігу "Digital-trainer: антитіла до інфодемії" виступає фронтмен гурту "Антитіла" Taras Topolya, а його композиція "Там, де ми є стала джинглом інноваційного проєкту. Кожен раз ми починаємо тренінг з привітального слова від Тараса Тополі, яке він люб'язно погодився надати ексклюзивно для всіх учасників тренінгу на онлайн-платформі MIRO. На тренінгу ми всі разом отримали щеплення від інфодемії та сформували стійкі антитіла. Тепер позитивный заряд натхнення та творчості гарантований на наступні декілька місяців. Нехай на нашому шляху завжди сяє зірка медіаграмотності!».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Георгий ПОЧЕПЦОВ, rezonans.asia
Монолог государства заглушал любые другие голоса. Система не имела возможности выйти из наезженной колеи. Но все еще решало время. М. Задорнов как один из авторов экономической программы по спасению СССР говорит сегодня так: “Советский Союз был реформируем, если бы эти реформы начались году в 1986-м. Соответственно, когда экономическая реформа по-настоящему начинается уже в 1990–1991 году — и то не начинается, а фактически происходит энтропия. Происходит просто развал экономики на фоне политической борьбы. Тогда уже объективно реформировать было поздно” [1].
Потом был период “хаоса”, когда была многоголосица разных людей и разных проектов. Эту ситуацию С. Кургинян обозначил как “управление по тенденциям”, имея в виду, что надо было улавливать, что хотят ведущие игроки, подстраиваясь под это движение “это лишь то, что вышло на поверхность политического процесса. Действительные противоречия намного глубже и острее. Эти противоречия касаются круга лиц, находящихся на самой верхушке нынешнего специфически выстроенного политического Олимпа. В подобной ситуации мера ответственности за небанальное аналитическое суждение, неизбежно касающееся “конфликтов в элите”, — чересчур велика. А мгновенность в переходе симпатий и союзничества в антипатию и вражду порождает у официозных аналитиков, опирающихся на поддержку тех или иных ФПГ, чувство неуверенности. Одно дело — лихо и имея стопроцентные гарантии, “наезжать” на Сосковца и даже в этом “наезде” вдруг оказаться в двусмысленном положении. Другое дело — работать на свой страх и риск на нестабильном и начиненном политическими минами аналитическом поле. Еще в годы позднего застоя один близкий к тогдашнему Кремлю и не чуждый аналитике в тогдашнем ее понимании политический журналист пояснял автору этой статьи: “У нас нет директив. Их место занимает УПРАВЛЕНИЕ ПО ТЕНДЕНЦИЯМ”” [2]. Это статья 1997 г., он рассуждает о событиях десятилетней давности, говоря, что это время вновь вернулось.
Сейчас работа по тенденциям в России вновь исчезла, потому что власть четко уничтожает любые альтернативные информационные потоки. Это законы об “иноагентах”, ограничения на просветительскую деятельность, “зажим” слов профессоров и студентов, даже школьников увещевают не ходить на митинги. Государство пытается править всем, не разрешая особо “разномыслие”. Перед нами возникает иной тип управления – по инструкциям, а не по тенденциям.
Нечеткость возникает в ситуациях, ведущих к смене власти типа перестройки. В ответ власть может ужесточать ситуации, вводя инструкции и жесткие наказания за их нарушение. Между этими двумя крайними реакциями существует множество промежуточных. Сегодня в этой роли используются телевизионные политические ток-шоу, которые с помощью “мягких” слов придерживаются “жестких” инструкций. Для сопоставления: сочетание “жесткий – жесткий” характерно для новостей, а сочетание “мягкий – мягкий” – для оппозиционных медиа.
Можно построить такую модель соотношений типа инструкций и типа коммуникации:
| ИНСТРУКЦИИ | КОММУНИКАЦИИ | ПРИМЕР | КОММЕНТАРИЙ |
| жесткие | жесткие | советские новости | отклонения в принципе запрещены |
| мягкие | мягкие | митинг анти-властный | хотя он может выглядеть таким только из толпы |
| жесткие | мягкие | сегодняшние ток-шоу | многократное оправдание заданных заранее тезисов |
Телевидение, являясь наиболее контролируемым каналом, больше соответствует целям власти, что имеет и соответствующие отрицательные последствия в виде потери доверия у населения. Левада-центр отмечает падение аудитории: “Если десять лет назад информацию по ТВ получали 94% россиян, то сегодня — 72%. Реже всего получает новости по телевизору молодежь: 42% среди россиян до 25 лет против 93% среди людей 65 лет и старше. У молодежи роль главного источника информации сегодня играет не телевидение, а социальные сети” [3].
Менее контролируемый интернет забирает читателей: “В целом доверие к теленовостям за последние девять лет упало на 30 процентных пунктов (с 79% до 49%), а к информации интернет-изданий – выросло с 7 до 24%, следует из опроса «Левада-центра». Только за последние пять месяцев снижение составило 12 п. п. – с 85 до 73%. Среди других тем, которые освещаются в интернете «полнее и объективнее», чем на телевидении, респонденты назвали личную жизнь и благосостояние чиновников и политиков (24%), положение дел в экономике (22%), акции протеста (21%) и внешнюю политику (18%)” [4].
Государство, человек и страхи связываются в единую цепочку. Государство должно строить защиту от страхов, оно обеспечивает нормальность жизни человека. Эту функцию государство не всегда выполняет, но других защитников у человека все равно нет. Чем он становится старше, тем сильнее он нуждается в подобной защите. Не потому, что государство становится сильнее, а потому, что человек становится слабее.
Страхи вообще странный феномен, поскольку мы часто боимся того, чего нет, но может быть. И особенно в области политики. А. Колесников, например, отмечает такое: “Высокий уровень страха перед втягиванием страны в мировую войну, зафиксированный в начале первой чеченской кампании, снизился до минимума к моменту русско-грузинской войны летом 2008 года, и, постепенно нарастая, достиг максимума в последнем замере. Показатели беспокойства по поводу хронического беззакония и произвола властей снизилось до минимума в период после национальной эйфории и коллективной мобилизации «Крымнаш», но затем не просто восстановились до прежнего уровня, но и показывают максимальные значения за все более чем четверть века” [5]. И еще важный момент – 52% россиян боятся возврата к массовым репрессиям. Это 2021, в 2020 г. таких было только 39%.
И еще такое наблюдение: “Для общества, в котором ограничена политическая деятельность и возможности артикуляции своих интересов и представлений, страхи становятся не отражением каких-то конкретных угроз для безопасности или благополучия повседневной жизни обычных людей, а механизмом артикуляции того, что для них ценно и очень важно. Именно ограниченные возможности отвечать за благополучие жизни своей и близких порождает хроническое ощущение диффузной тревоги” (там же).
А Колесников подчеркивает последствия для власти в связи с меняющейся с неизбежностью демографии: “Битва за симпатии и политическую поддержку молодежи станет в ближайшие годы основным содержанием противостояния государства и гражданского общества. Население России, а вместе с ним и российская власть стареют. Старшие поколения пока доминируют на выборах разных уровней, но основной груз по содержанию этих исправно голосующих за руководство страны возрастных групп в скором времени ляжет на плечи тех, кто сегодня относится к категории 18–24 года (сейчас на одного пенсионера приходится два россиянина в трудоспособном возрасте). А это новое поколение демонстрирует сильно отличающиеся от старших когорт представления о мире. Соответственно, в интересах власти индоктринировать их в свою пользу и вынудить жить по своим правилам” [6].
Мир смещается в сторону нематериальных факторов все больше и больше. Человек прошлого, условно – в пещере, полностью зависел от материальных факторов, но потом с каждым столетием росла роль именно нематериальных факторов. Поэтому, например, сегодня армия и спецслужбы помогают в выпуске “правильных” фильмов, способных удержать свое нужное место в ментальной картине мира граждан.
Власть не любит неуправляемые ею факторы, найдя их в сегодняшней школе и просвещении в целом. По этой причине массово вводятся разные новые запреты, вызывающие массовое осуждение и сопротивление [7 – 14]. И это явный источник недовольства, если не всего населения, то очень четкой его прослойки, формирующей мнения других. Причем следует вспомнить, что Москва всегда, даже в советские времена, имела больше свобод, чего не было, к примеру, в национальных республиках. По этой причине все, что делается сегодня по закручиванию гаек, воспринимается достаточно болезненно.
Суммарно итоги этого сопротивления подводит Г. Гусейнов: “Несмотря на все предостережения ученых — от действительных членом Академии наук до частных лиц, — текущий законодатель решил, что сам лучше знает, что хорошо, а что плохо для его страны. Потому что ведь это — его страна. А он в ней — самый умный. И уж, конечно, свою страну он знает получше всяких придурков-социологов. Говоря клоачным языком, именно об этой самоуверенности законодатель пожалеет так, как давно ни о чем не жалел. Да уж, к тем, кто думает, что наука — вещь не просто международная, а прямо-таки иностранная, чужеземная, у него, законодателя, не может быть никакого доверия. Еще бы, ведь все эти люди — «иностранные агенты». Иначе говоря — чужие. Они не с нами. А раз они не с нами, значит, они против нас. Не просто чуждые — форменные враги!” [15]. Кстати, его тоже уволили из Высшей школы экономики [16].
В результате решение краткосрочных политических целей ведет к стратегическим провалам в других областях, поскольку неполитическое приравнивается к политическому, и государство начинает с ним бороться по правилам политической войны.
Вот еще высказывания “сопротивляющихся”: “Колесников называет проект постановления “ментальной катастрофой” политического режима. “Очередное сужение поля свободной мысли, свободного высказывания. Имплементация закона и подзаконных актов создаст колоссальные сложности очень многим организациям”, – говорит он. Ирина Прохорова видит в происходящем попытку вернуться к идеологическому контролю. “Изобретается на первый взгляд бессмысленное, но логичное с точки зрения политического мейнстрима законодательство. [Власти] боятся оставить сферу просветительства в неконтролируемом виде. Хотят реанимировать общество “Знание”, которое будет заниматься только утвержденными формами просветительства”, – говорит Ирина Прохорова” [17].
Власть как бы попала в ловушку: спасая одно, она рушит другое. И ее собственное благополучие оказывается важнее благополучия остальных. Нетрадиционно мыслящий человек с неизбежностью попадает под жернова карательной машины, поскольку она строит мир в соответствии его стандартами, задаваемыми телевизионной пропагандистской машиной.
Неуправляемость информационных потоков также пытаются экспериментально победить и созданием фиктивных фигур. Так произошло с ненастоящим руководителем фонда Навального Л. Волковым, который начал вести переговоры с депутатами из ряда европейских стран. Вот как это выглядело: “Человек в кадре говорил, дышал, двигался, и у него, без всякого сомнения, были лицо и голос Леонида Волкова. Смутить депутатов могла разве что невыразительность и краткость разговора, отмечает Колс, разместивший в фейсбуке для сравнения скриншот видеозвонка с самозванцем и фото “оригинала”. Подозрение, что члены комиссии пали жертвой розыгрыша, возникло буквально на днях, когда о подобной встрече с лже-Волковым рассказали украинские коллеги. С ними самозванец вел себя совершенно иначе – он откровенно издевался. Попались на его удочку также британские парламентарии. К сожалению, разговор не записали ни латвийские депутаты (поскольку записываются только заседания комиссии), ни литовцы с эстонцами. С настоящим Леонидом Волковым ситуацию обсудили на следующий день после разоблачения, показав скриншот – пришли к выводу, что это дипфейк” [18].
То есть и здесь технологическая новинка не пошла работать на правое дело, а сразу включилась в порождение фейков.
Власть все время измеряет градус недовольства: “на отношение основной массы населения к власти в наибольшей степени влияет психоэмоциональное состояние граждан. Важны не столько экономические и социальные показатели (к тому, что они ухудшаются после присоединения Крыма, большинство уже привыкло), сколько сильные эмоции: обида на власть в 2018 году и раздражение общей ситуацией, а значит, и Путиным тоже, весной 2020-го. Связь с экономикой есть, но она опосредованная. Не слишком заметна и связь с политикой. Начиная с 2018 года сильнодействующие мобилизационные политические препараты потеряли свое анестезирующее действие. Пропаганда, питающаяся противостоянием с Западом, больше не выводит из общей депрессии” [19].
Правда, это наблюдения, опирающиеся на прошлый опыт, а будущее в принципе может приносить сюрпризы, быть другим. Ведь никто не думал, что Советский Союз можно довести до распада, хотя и с помощью верхов ЦК и КГБ.
А. Колесников подчеркивает, что власть активно насаждает единое мышление: “Конформизм – не отклонение от нормы в таких политических моделях, а норма. Собственно, отсюда стремление в такого рода режимах к нормативному единству нации. Те, кто не участвуют в этом показательном единении – маргинализируются. А теперь, после протестов января–февраля 2021 года, активность новых инакомыслящих еще и криминализируется – маркируется не просто как морально отклоняющееся поведение, а как преступная деятельность. Рейтинги доверия и одобрения деятельности, не говоря уже об электоральном рейтинге, в российском политическом режиме отражают априорную, предустановленную, конформистскую покорность неотменимым обстоятельствам. Эти рейтинги некорректно сравнивать с показателями лидеров в западных демократиях – индикаторами реальных настроений граждан в конкурентной и ротируемой благодаря выборам общественно-политической среде” [20].
Опыт советского времени с единым мышлением показал, что это с неизбежностью ведет к отставанию страны. Но работать не только с позитивом, но и негативом является более сложной конструкцией. Государство не умеет и не хочет с ним работать, видя в этом еще большую опасность для себя.
Государство любит предсказуемое поле, а негатив несет, наоборот, большую неопределенность. Это как бы более советская привычка, чем современная. И одновременно более спокойная. Как говорил начальник полиции в сказке Е. Шварца, что он ходит на площадь слушать, что говорят люди в сапогах со шпорами, поскольку в противном случае такого наслушаешься, что потом полночи не спишь…
Литература
Під чуйним та професійним керівництвом Тетяни Іванової та Світлани Ізбаш ви перенесетеся на планету Digital, де немає місця фейкам, пропаганді та медійним маніпуляціям! А є правдивий всесвіт інформації, медіаграмотність цілий рік, і критичне мислення з новинним аналізом! ☀️
Академія української преси спільно з Фондом Фрідріха Науманна за Свободу оголошує про старт абсолютно нового проєкту з медіаграмотності!
😎Чекаємо на вас 7-9 червня 2021 року на платформі вебконференцій Zoom!
УВАГА! Час роботи всі три дні з 10:00 до 14:15
Буде те, про що ви так часто у нас запитували!
Як навчитися методиці проведення онлайн-тренінгів з медіаграмотності та зробити його пізнавальним й захоплюючим у форматі спільної інтерактивної роботи? Як не нудитися біля екрану комп’ютера за «чорним квадратиком», вислуховуючи годинами «балакаючі голови» на вебінарах?
Будемо грати, спілкуватися, ділитися ідеями, розробляти завдання онлайн, об’єднуватися у команди, брати, робити та навчати інших!
Гарантуємо, що у майбутньому вам вдасться привести своїх слухачів до успіху під назвою «Медіаграмотні… на якій би планеті ви не опинилися!»
🌴Щоб зареєструватися, будь ласка, заповніть анкету>>>
Участь є безкоштовною. Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах, відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для вебсемінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту
З питаннями звертайтеся сюди: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
У рамках вебінарів «Digital-trainer: антитіла до інфодемії», який організовує та проводить Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу, учасниці одного із заходів створили власну вправу, ідеєю якої ми хочемо поділитися з вами.
Назва: Фото і факт
Авторки вправи:
 |
Людмила Комашко, PhD, кризовий психолог, фасилітатор, сертифікований тренер з кризового консультування і розвитку соціальної стресостійкості, координатор проекту AVP Одеса (Alternatives to Violence Project) |
 |
Катерина Іванюк, практичний психолог, фасилітатор проекту AVP, дизайнер, PR-менеджер |
Мета вправи: дотримання журналістських стандартів при розміщенні візуального контенту. Вправа спрямована на дослідження впливу світлини на сприйняття тексту. Важливо, що фото які ілюструють текст, справжні (НЕ фейкові), та саме вони створюють ефект його правдивості. В учасників буде можливість на власному досвіді переконатися в спрацьовуванні цього ефекту.
Хід вправи: учасники об’єднуються у дві групи. Кожна в чат на google.doc отримує інформацію-тест з проханням дати відповіді на питання. Інформація для двох груп - різна. Одна група отримує тільки питання (один текст), інша - ці ж питання, але з фотографіями, які більш-менш ілюструють їхню суть.
До того ж, тренером підібрані різні фотографії, що натякають, але не мають прямого відношення до контенту.
Дві групи працюють з тестом і здають роботу тренеру. Потім спільно з усіма відбувається презентація правильних / неправильних відповідей.
Ціль: показати, наскільки фотографії вплинули на сприйняття інформації і послугували поштовхом для збільшення кількості неправильних відповідей піж час тесту.
Показати, що журналісти часто-густо використовують фото, які абсолютно не відповідають контенту або взяті ним з іншої події (іншої країни).
Медіа-тренерка та експертка Академії української преси Тетяна Іванова ділиться досвідом тренерскої майтерності з колегами з Казахстану.
Медіа-спільнота Казахстану серьйозно зайнялась проблемою журналістської етики та дотримання журналістських стандартів. З цією метою вони розробили базовий документ «Базові принципи медіа в Казахстані». Обговорювати цей документ журналісти і медіа-педагоги будуть в форматі тренінгів і презентацій, а без методичних секретів і педагогіки тренінгу тут не обійтися. Медіа-педагог і тренер Тетяна Іванова проводить серію тренінгів з казахськими колегами на тему такі теми: методика і методологія проведення тренінгу, ораторська майстерність і ділові переговори, мистецтво проведення презентацій.
«ЕТИКА В МЕДІА КАЗАХСТАНУ: ДІЯТИ НЕ МОЖНА ЧЕКАТИ!». Така ділема з розтановкою коми стала темою першого тренінгу Тетяни Іванової для медіа-тренерів Казахстану. Журналісти, медіа-педагоги, створивши документ «Базові принципи медіа в Казахстані», готові йти до студентів, практикуючих журналістів видань, медіа-менеджерам і топам мас-медіа, щоб обговорити актуальну проблему відродження довіри до преси, збереження цільовох аудиторії видань 📰. І шлях тут один – дотримуватися своєї професійної місії – дотримуватися етичних принципів і журналістських стандартів 🧭.
Зрозуміло, що просто лекціями і розмовами тут не обійтися. Потрібно сформувати в учасників мотивацію, позитивну установку і, звичайно ж, навички працювати за стандартами. А тут важлива методика і педагогіка проведення тренінгу.
✅ З чого ми почали? З wow-ефекту). Медіаспільноту Казахстану «прийшов» привітати 16-й президент США Авраам Лінкольн! Зрозуміло, що, живучи в епоху діпфейків, завдання просвіщати і виховувати споживачів інформації стає ще більш актуальним для журналістів.
✅ В результаті знайомства за допомогою інтерактивної дошки Padlet, ми ще раз усвідомили, що, навіть будучи журналістами, є спокуса поплутати ..., де факти, а де – думки). І зрозуміли, що нам потрібна серйозна програма навчання. Спасибі, «дядечко» Jamboard. Без тебе, напевно, вона б не була такою акуратною і барвистою.
✅ А далі? А далі ми задалися питанням: а що й у кого ми будемо формувати? І яка, вона особистість журналіста, який працює за стандартами? Все «по поличках» нам розклала «господиня» Canva.
✅ Старий друг Kahoot повеселив нас вікториною «Kahootно-казкові стандарти». Ну, а весело перевірив і підсумував, пройдений на тренінгу матеріал мультяшний Renderforest.
✅ Безсумнівно, «стандарти дотримуватися – професіоналізм свій стверджувати!» Тренінг організований за підтримки https://ru.internews.kz
В якості консультанта на цьому тренінгу Тетяні Івановій допомагав автор першого в Україні підручника «Журналістська етика», президент Академії української преси Валерій Іванов. Його поради, досвід і професійні кейси були «родзинкою» цього тренінгу.
Привітання професора, доктора філологічних наук, президента Академії української преси Валерія Іванова учасникам XIХ-го Міжнародного фестивалю-конкурсу «Прес-весна на Дніпрових схилах»
Привітання професора, доктора філологічних наук, президента Академії української преси Валерія Іванова учасникам XIХ-го Міжнародного фестивалю-конкурсу «Прес-весна на Дніпрових схилах».
17-19 травня 2021 року пройшов авторський онлайн-тренінг «Digital trainer: антитіла до інфодемії». Організувала захід Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.
Тренерками заходу були Тетяна Іванова, медіаексперта, докторка педагогічних наук, професорка, медіа та бізнестренерка, авторка численних підручників, посібників, монографій, методичних рекомендацій з проблем формування медіаграмотності та освіти дорослих та Світлана Ізбаш, медіатренерка, кандидатка педагогічних наук, доцентка, дослідниця андрагогічних принципів онлайн-навчання дорослих, розробниця багатьох вправ з медіаграмотності на цифрових онлайн ресурсах.
Навчання на сучасній онлайн-платформі MIRO дає учасникам можливість не тільки навчатися самим, але й організувати взаємодію як тренери та апробовувати різні методи інтерактивного навчання.
Валерій Іванов зауважив: «Не дивлячись на покращення ситуації з пандемією онлайн методи формування медіаграмотності залишаються потрібними та актуальними».
Тетяна Іванова поділилася думками: «Кожен наш тренінг неповторний і самобутній. Саме, на мій погляд, позитивно те, що ми тренери й учасники занурюємося в особливу освітню та творчу середу, в якій народжуються спільні відкриття. Відкриттям і прямо скажемо, "родзинкою" цього тренінгу була презентація тренерських проектів наших учасників Олени Лисенко "Медіамандала", в якій вона представила усвідомлене медіаспоживання інформації, а також робота Людмили Комашко "Краще один раз побачити", в якій автори методики познайомили нас з тим, що навіть в таких фактичних одиницях інформації, а саме фото можуть бути присутні маніпуляції, фейки і недостовірність представленної події. Дійсно, наш тренінговий проект "Digital-trainer": антитіла до інфодемії перетворюється у всеукраїнський клуб професіоналів тренерської майстерності!».
Світлана Ізбаш відзначила: «Тренінг "Digital-trainer: антитіла до інфодемії", який відбувся 17-19 травня 2021 р. УНІІКАЛЬНИЙ, тому що зібрав найкращих тренерів з різних куточків України, які не тільки навчалися, але й демонстрували свої успішні освітні практики навчання медіаграмотності. Сучасний освітній процес вимагає таких методик навчання, коли учасники самі створюють спільне освітнє середовище. Неймовірна синергія залученості і співтворчость панувала на нашому заході».
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Людина ХХІ століття не може жити без сучасних технологій: друковані книжки заміняються на електроні, паперові гроші – на розрахунок карткою, піша прогулка – на прогулку на гіроскутері чи моноколесі. В журналістиці ж все більшого попиту набирає digital журналістика.
Діджиталізація та медіа. Чому конвергентність знову в моді? Які компетенції та навички потрібні в журналістиці? Як визначити баланс, не втратити аудиторію, не програвати суди? Діджіталізація у спілкуванні. Чому не треба боятися камери та умовити на інтерв'ю. Цифрова безпека журналіста та як не постраждати фізично. На ці та безлич інших питань Ви знайдете відповідь на семінарі "Діджитал журналістика та сучасні виклики медіа" від Академії української преси у партнерстві з Національною спілкою журналістів України та Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького за підтримки Фонду Фрідриха Науманна За Свободу.
Семінар "Діджитал журналістика та сучасні виклики медіа" проходитиме 27-28 травня 2021 року у м. Черкаси (Черкаська область).
Учасників забезпечуємо харчуванням. Витрати на проїзд і проживання не покриваємо.
Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах. Обрані до участі отримують запрошення. Участь є безкоштовною. Кількість місць обмежена. Реєстрація завершується за 4 дні до початку заходу.
Захід буде проводитися при дотриманні усіх необхідних епідеміологічних вимогах.
У разі, якщо ви матимете підозру на високу температуру чи погане самопочуття - ми просимо вас утриматися від відвідування.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту або за вказаним під час реєстрації номером телефону.
_________
Контактна особа:
Юлія Рицик, асистент проектів АУП
(067) 372 27 33
info@aup.com.ua
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
