У сучасному світі, а особливо в умовах війни, журналіст має не лише володіти словом, а й бути фактчекером, аналітиком достовірності інформації. У багатовимірному комунікативному просторі сучасності він повинен бути і комунікативістом, і психологом, здатним розуміти механізми впливу інформації на людей та її специфіку для різних аудиторій.

Особливо це стосується маніпулятивної та недостовірної інформації, яка є основою інформаційної війни, розпочатої росією проти України.

Джерело: https://nsju.org/novini/poshyrennya-fejkiv-abo-vidsutnist-sprostuvannya-cze-malenka-ale-nebezpechna-peremoga-voroga-na-informaczijnomu-fronti/

І це не просто гучні слова. Сьогодні росія посідає перше місце у світі за системними інвестиціями у пропаганду. Лише у 2024 році її бюджет на це перевищив 2 мільярди доларів. Найпотужнішою зброєю проти цієї пропаганди є критичне мислення. Водночас, як наводила у своїх дослідженнях професорка, достатній рівень розвитку критичного мислення має лише близько 20% населення.

Саме тому тема фейків, маніпуляцій та дезінформації, а головне — способів їх розпізнавання й протидії, стала центральною на другій менторській сесії медіаекспертки Академії Української Преси, бізнес-тренерки, професорки, завідувачки кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету Тетяни Іванової.

Слухачами курсу були головні редактори та журналісти прифронтових медіа — учасники проєкту НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією».

Чи завжди журналістам реагувати на фейки?

Працюючи з реальними прикладами фейкових повідомлень, учасники навчалися правильно реагувати на недостовірну інформацію. На конкретних кейсах вони будували модель достовірної новини та визначали меседжі, які варто у ній закладати.

Це важливо, адже, як розповіла редакторка газети «Путивльські відомості» Тетяна Каушан, у їхньому регіоні чимало людей поширюють чутки на кшталт: «завтра відхоплять шматок території, підірвуть мости, а ми залишимося біля росії». Такі повідомлення сіють страх і тривогу, й люди швидко починають у них вірити, якщо бачать їх на якихось ресурсах.

Іншим блоком стало питання: чи завжди журналістам потрібно реагувати на фейки в інфопросторі?

Разом дійшли висновку: медіа обов’язково мають реагувати, особливо якщо йдеться не про поодинокий випадок, а про масове поширення неправди.

За словами Тетяни Іванової, важливо одразу виходити до аудиторії з перевіреною, офіційною інформацією й зазначати це навіть у заголовку. Так, перевірка фактів вимагає часу, але перевага журналіста завжди на боці достовірності.

Контрпропаганда як місія журналіста

«Під час війни журналісти не можуть бути пропагандистами, але вони мають бути контрпропагандистами, — підкреслює Тетяна Іванова. Адже непротидія або поширення фейків — це маленька, але небезпечна перемога ворога на інформаційному фронті, а ми не можемо йому цього дозволити».

Експертка виділила кілька ключових принципів для журналістів, які спростовують фейки:

1. Використовуй факти, а не лозунги. Пропаганда апелює до емоційних гасел, натомість журналіст має працювати з цифрами, документами, перевіреними свідченнями.
2. Показуй складність. Правда часто неоднозначна, і не варто приховувати «сірі зони». Чесність створює довіру.
3. Дай читачеві право на висновки. Не нав’язуй думку, а пропонуй інформацію, стимулюючи критичне мислення.
4. Не уподібнюйся ворогу. Уникай мови ненависті й дегуманізації навіть у матеріалах про війну.
5. Розповідай особисті історії — без ідеалізації. Сила правди саме у її недосконалості.

Отже, писати правду — це не тільки виклик, а й відповідальність, — таким став головний висновок учасників.

Чому люди вірять фейкам?

Наступним етапом тренінгу було завдання  з’ясувати, які психологічні механізми змушують людей довіряти неправді.

У форматі мозкового штурму на платформі Canva учасники проаналізували причини довіри до дезінформації та вирішили, що журналісти мають пояснювати їх своїй аудиторії. Це підвищує інформаційний та психологічний рівень читачів.

«Людина, яка живе у стані війни, психологічного збентеження, часто не здатна критично мислити. Вона швидше повірить у те, що дає їй ілюзію виживання. Для створення фейку достатньо впливати на дві сфери: емоції та когнітивні упередження», — пояснила Тетяна Іванова.

Технології створення фейків

Окремим модулем було вивчення технологій, за допомогою яких поширюються фейки. Учасники розібрали:

• фотофейки та діпфейки,
• інсценування подій,
• монтаж брехні у достовірний контент,
• «пиріг брехні» Геббельса,
• методи нейролінгвістичного програмування,
• технологію «інформаційних хвиль» тощо.

На прикладах зі своїх регіонів (Запоріжжя, Нікополь, Сумщина, Чернігівщина та ін.) журналісти побачили, як російські пропагандисти використовують ці методи, і яку загрозу вони становлять для суспільства та держави.

Інструменти перевірки інформації

«Соцмережі видаляють лише близько 5% фейкового контенту. Решта 90% продовжує жити навіть після спростувань», — наголосила Іванова. Саме тому перевірка фактів — критично важлива.

Серед технологій учасники знайомилися з методами OSINT-розслідувань (Open Source Intelligence Investigation), які базуються на відкритих джерелах: соцмережах, фото- та відеоресурсах, картах, базах даних, супутникових знімках тощо.

Також розглянули інструменти фактчекінгу:

• Google Reverse Search — зворотний пошук зображень;
• TinEye.com — пошук першоджерела та хронології появи фото;
• FotoForensics.com — виявлення редагування завдяки аналізу зображення (ELA).

Учасники змогли переконатися, як одна й та сама фейкова світлина розкриває свою неправдивість через три різні інструменти.

Практична «родзинка»

На завершення учасники виконали вправу «Фейк»: аналізували «новину» за критеріями фактчекінгу й визначали, чи є вона правдивою.

«Це стало справжньою «родзинкою» тренінгу. Адже, як казав Сократ, найцінніша істина — та, до якої людина дійшла сама. Саме так,  через практику, дискусії, натхнення та взаємну підтримку  і формується стійкість українських прифронтових медіа», — підсумувала Тетяна Іванова.

Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.

Ця дата встановлена у 1958 році на честь чеського журналіста Юліуса Фучика, страченого нацистами 8 вересня 1943 року. Відтоді вона стала символом єдності журналістської спільноти у боротьбі за свободу слова та право суспільства на правдиву інформацію.

Журналісти  це люди, які ризикують власною безпекою, щоб суспільство мало доступ до фактів. У час війни їхня робота стає подвійно небезпечною, але водночас і надзвичайно важливою.

🤝 День солідарності – це про підтримку одне одного, про професійну спільність, про захист тих, хто стає мішенню за свою роботу.

Академія української преси висловлює вдячність усім українським журналістам і журналісткам, які своєю працею наближають перемогу правди.

🕯 Ми пам’ятаємо тих, хто віддав життя за право суспільства знати правду.

✊ Ми підтримуємо тих, хто продовжує працювати навіть у найскладніших умовах.

🌍 Ми солідарні з усім журналістським світом, який боронить свободу слова.

Українські педагоги мають можливість заощадити гроші і безкоштовно скористатися освітньою платформою ШІ.

Українська мова в інтерфейсі — в процесі домовленостей з розробниками. Проте вже українською мовою можливо генерувати матеріали!

Чудовий подарунок для освітянок і освітян України! Завдяки ініціативі чудового проєкту SEED: Support for Education, Empowerment, and Development усі українські педагоги можуть  отримати безкоштовний річний доступ до MagicSchool — платформа ШІ для вчителів.

Це еквівалент 99 доларів США, але для українських педагогів це буде БЕЗКОШТОВНО 🤓

Щоб отримати промо код для безкоштовного доступу — просимо пройти за посиланням: https://seedua.org/magicschoolairegistration/

Ми все життя мріяли не ходити на роботу, а тепер боїмося настання цього періоду з появою штучного інтелекту.

Ми живемо у світі, який очікують глибокі зміни. Наші минулі трансформації, такі як революція 1917 року, були ініційовані соціальними протестами — люди призвели до змін соціального порядку, оскільки стара система їх недооцінювала. Вони прагнули щасливішого майбутнього. Перебудова теж мала на меті контроль майбутнього, але вже зроблений згори. Причому нагорі залишалися практично ті ж самі люди, з цієї причини це і була перебудова, а не революція.

Контроль майбутнього не менш важливий, ніж контроль сьогодення, де держава досягла найбільшого успіху, і контроль минулого, яким займаються освіта, література і мистецтво, що несуть нам потрібну картинку «штучної» дійсності, коли ми вже не в змозі перевірити, чи все це було насправді.

Джерело: https://detector.media/infospace/article/243472/2025-08-20-gryade-nove-maybutnie-i-dlya-media-tezh/

Товариш Сталін добре це розумів, весь час займаючись репресивним контролем над суспільством, що розв’язувало йому руки, оскільки альтернативність інтерпретацій не допускалася. Путін, хоча і в більш м’якій формі, зайнятий зараз тим же — побудовою і поліпшенням своєї репресивної системи, яка дасть йому досидіти до кінця. Він будує ту ж модель: почав із «ворогів народу» у вигляді «іноагентів», а зараз узагалі починає карати за не той пошук в інтернеті. Тобто практично запроваджує інтернет-поліцію. Нові часи вимагають нового контролю.

Революція, що відбувається зараз зі штучним інтелектом, призведе взагалі до непотрібності людей. Вони перестають бути головною розумовою силою, штучний інтелект забере у них робочі місця: від журналістів до лікарів. Страх перед майбутнім — не дуже хороший знак.

Російський письменник Олексій Крол пише на своїй фейсбук-сторінці, цитуючи Мо Гавдата: «На відміну від попередніх технологічних революцій, які в основному стосувалися ручної праці, нова хвиля автоматизації, за його словами, вдарить по освічених професіоналах і представниках середнього класу, які складають основу сучасної економіки. Народжений в Єгипті технічний фахівець, який став мільйонером до 29 років, вважає, що масштабне витіснення працівників призведе до небезпечного рівня економічної нерівності. Без належного регулювання ШІ посилить концентрацію багатства і влади у власників технологій, а мільйони людей опиняться позбавленими місця в новій економіці».

Мо Гавдат також нібито серйозно розводить майбутніх людей і можливість працювати: «Нас ніколи не змусять прокидатися щоранку і присвячувати 20 годин на день роботі. Ми не створені для цього. Ми визначили свою мету як роботу. Це капіталістична брехня».

Дивно, але ми все життя мріяли не ходити на роботу, а тепер боїмося настання цього періоду. Суспільству і державі буде дуже складно контролювати слова і поведінку безробітних людей. Пропаганді доведеться досягти небачених висот, щоб домогтися відсутності соціальних потрясінь, що йдуть від людей, які сидять у бездіяльності вдома. До речі, поліції — також. Людина, не обтяжена соціальними умовностями й заборонами, завжди небезпечна для інших. Вона випадає з нав’язуваної масової поведінки.

Крол також підкреслює важливу річ: «Виникає головне питання: а які професії залишаться? Відповідь відома — креативні. Тому що ШІ не здатний нічого творити. Він ефективний компілятор, який погано дає раду з невизначеністю. Тому, коли ми читаємо новини, що нова модель обійшла всіх у математиці, ми не бачимо нормальних бенчмарків за художніми текстами. І як людина, глибоко занурена в це, я розумію: нормальні видавці взагалі не хвилюються. З моменту появи GPT — три роки вже буде в жовтні — в креативній сфері немає жодного кроку вперед. У створенні контенту — відео, наприклад — ШІ вже робить спецефекти, якісь фрагменти. Оператори стають непотрібними. Але з точки зору драматургії — нічого не змінилося. Талановитих сценаріїв, книг більше не стало».

Час тепер летить занадто швидко. З цієї причини настають нові війни й нові землетруси, які будуть змінювати і життя, і суспільство. А ми завжди слабко готові до нових змін. СРСР серйозно відставав, намагаючись зберегти старі методи управління. Це були як репресії, так і література-мистецтво-кіно, які дивним чином об’єднали як інтереси творців, так і інтереси держави. Люди хотіли щастя і веселощів, які дарувало їм кіно як замінник життя.

Сталін любив кіно, мабуть, бачачи в ньому головного пропагандиста, оскільки кіно поєднує потрібну інформацію та розважальність. Є приклад, коли він просив записати йому слова пісні з екрана. Сьогодні таку ж пару «інформація + розважальність» створюють соцмережі, керовані ніби алгоритмами, але їх налаштовують люди, які підвищують емоційність таких потоків.

Раніше боролися не з тими думками різними варіантами репресивної політики. Є лист Леніна до Дзержинського, датований 19 травня 1922 року. Там є такі слова: «Всі вони явні контрреволюціонери, пособники Антанти, організація її слуг і шпигунів та розбещувачів учнівської молоді. Треба поставити справу так, щоб цих “військових шпигунів” виловлювати — і виловлювати постійно й систематично та вислати за кордон. Прошу показати це таємно, не розмножуючи, членам Політбюро, з поверненням Вам і мені, й повідомити мені їхні відгуки та Ваш висновок». Отже, Сталін реально пішов далі ленінським шляхом.

При цьому вже в післясталінський час навіть Лаврентій Берія, коли він три місяці був головним у країні, виступив із планом реформ, тобто планами перебудови, що знижували рівень боротьби. Все це Берія намагався розгорнути за три місяці між смертю Сталіна й арештом його самого. Нездійснена перебудова містила такі тези:

• «Доцільно переглянути кадрову політику і висувати в керівні партійні та відомчі органи місцеві кадри, а не російських працівників. Крім того, необхідно переглянути мовне питання. Діловодство в республіках вести місцевими мовами і, можливо, навіть перейти на них у навчальних закладах. Співробітників партійного апарату, які не володіють місцевими мовами, рекомендувалося повертати до РРФСР. Берія також наполягав на забороні призначення других секретарів республіканських компартій із представників нетитульних національностей. Першою ластівкою стала Україна. Старий соратник Берії Павло Мешик був призначений главою МВС і особисто продемонстрував у Києві “новий курс”, почавши вести наради українською мовою. Далі — більше: Берія змістив керівника Української компартії Леоніда Мельникова, замінивши на Олексія Кириченка».
• «Символом закінчення холодної війни стали виведення радянських військ із НДР і подальше об’єднання Німеччини. Однак воно могло відбутися майже на чотири десятиліття раніше. Берія серйозно замислювався над тим, щоб згорнути економічну допомогу НДР і розпочати з західними країнами переговори про об’єднання двох Німеччин. За умови гарантій її нейтрального статусу і солідної грошової компенсації для потреб народного господарства».
• «Однак варто зазначити, що ідея об’єднання двох Німеччин у єдину нейтральну державу спочатку належала самому Сталіну. За рік до смерті генсек висунув відповідну ініціативу, яка отримала назву “нота Сталіна”. Тож у цьому випадку Берія дійсно проявив себе скоріше як спадкоємець покійного глави держави. З тією лише різницею, що Сталін загалом заохочував форсоване будівництво соціалізму, а Берія був противником таких темпів».

Нове майбутнє особливо важливе для медіа, оскільки, як вважається, штучний інтелект витіснить тих, хто працює. Але це не торкнеться творчих професій, які все одно залишаються за людьми. Вони слабко піддаються алгоритмізації. А журналістика — це також творча професія, оскільки там створюється те, чого не було до цього. Звичайно, це не письменницьке ремесло, де все і завжди має бути новим, але все одно творче.

Майбутнє завжди здається кращим, інакше б до нього не прагнули. Правда, потім це може виявитися не так, але буде вже пізно. Зараз ми опинилися в складній ситуації, оскільки йде війна, але позитивне майбутнє завжди є на горизонті, проте ми все одно до нього рухаємося.

Краматорськ, Дружківка, Сіверський напрямок, Дніпропетровщина – знакові назви для Українців, а тепер і для Швейцарії. Це маршрут журналістської місії, де поряд із камерою працює… логістика, зв’язки, дозвільні документи та банальне “як доїхати й вижити”. І в усьому цьому – ключову роль відіграє Андрій Коваленко, виконавчий директор Академії української преси (АУП).

1. Краматорськ і Дружківка: евакуюватись чи залишитись?

Дивитись сюжет 

У прифронтових містах журналісти спілкувались із цивільними, які вирішують – їхати чи залишатись. Зйомки відбувались у складних умовах, але завдяки роботі Коваленка команда мала доступ до потрібних локацій, мала змогу поспілкуватися з місцевими жителями та побачити справжнє життя на межі.

2. Артилерія 54 ОМБР – лінія вогню

Дивитись сюжет

На Сіверському напрямку журналісти мали ексклюзивний доступ до позицій українських артилеристів. Такий матеріал потребує найвищого рівня довіри та організації. Коваленко домовлявся про зйомки з військовими, слідкував за безпекою і допомагав у польових умовах. Репортаж вийшов чесним і сильним.

3. Підземна школа: освіта попри війну

Дивитись сюжет 

На Дніпропетровщині команда побувала на відкритті однієї з перших підземних шкіл, де навчання проходить у безпеці. Завдяки роботі Коваленка, журналісти мали доступ до міністра освіти, місцевих освітян та дітей, які розповіли, як це – вчитись у сховищі.

4. Транзитні хаби: прихисток для евакуйованих

Сюжет готується до виходу

Журналісти відвідали один із транзитних центрів, де допомагають людям, які втекли з-під обстрілів. І тут знову – Андрій забезпечив доступ, контакти, розмови з переселенцями, медиками та волонтерами.

Поширте цю історію. Світ має знати не лише про ракети і обстріли, а й про тих, хто робить можливими історії про життя.

Штучний інтелект більше не фантастика, а реальний помічник у креативній роботі. Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу запрошує журналістів, освітян, комунікаторів, тренерів та всіх зацікавлених на інтенсивний дводенний вебсемінар «Генерація ідей та сценаріїв з AI: автоматизуємо творчість та масштабуємо успіх». Ми разом навчимося не лише генерувати ідеї з допомогою AI, а й перетворювати їх на повноцінні сценарії та навчальні продукти.

Коли?

• 16-17 вересня 2025 року, 15:00–19:00 (Zoom);
• 23-24 вересня 2025 року, 15:00–19:00 (Zoom).

У програмі:

• Принципи роботи з LLM (великими мовними моделями) в реаліях 2025 року.
• Інтерактивні презентації зі складного контенту.
• Створення навчального контенту в групах.
• Огляд інструментів ШІ для вирішення практичних завдань.
• Робота з точними промптами, ланцюжками запитів та обхід обмежень моделей.

Тренери вебсемінару:

• Валерій Іванов, президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор.
• Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП, завідувач Центру цифрової освіти та медіакультури Миколаївського ОІППО.
• Андрій Юричко, медіатренер, журналіст, кандидат філологічних наук, викладач КНУ імені Тараса Шевченка.

Реєстрація: https://forms.gle/7iWMakoCX2A9dMJg8

Участь є безкоштовною. Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах. Відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для вебсемінару обмежена.

Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту.
Усі учасники, які успішно пройдуть навчання, отримають сертифікат.

Якщо у вас з’явилися запитання, звертайтеся до асистентки проєктів АУП: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.

Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland

За підтримки Федеративної Республіки Німеччина

Соціальні платформи – це територія з власним трафіком, законами та безпековими алгоритмами «на точках входу». І якщо ви хочете, щоб вони працювали на вас, треба навчитися грати за їхніми правилами – від формату подачі під вимоги кожної соцмережі та до модерації коментарів. Саме про це йшлося на другій менторській сесії курсу НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа», яку провів журналіст і медіатренер Андрій Юричко.

Ориігнал публікації розміщений на веб-сайті Національної спілки журналістів України (НСЖУ).

Коротко: хто «перепаковує» матеріали під конкретну платформу, аналізує свою сторінку як менеджер контенту й веде діалог у коментарях – збирає охоплення, довіру та переходи аудиторії. Хто постить посилання з приписом «читайте, це цікаво» – працює на антистатистику та просування «чужих ресурсів» по цій тематиці.

Чому соцмережі для медіа – інфраструктура, а не «додаток»

На старті сесії учасники обговорили власні практики використання соцмереж. У когось вони – «мода присутності», у когось – головне джерело тем для подальших матеріалів.

Редакторка «Новин Городнянщини» Світлана Томаш каже:
«У соцмережах, зокрема, в групах, дізнаюся настрої людей, що їх найбільше хвилює, відповіді на які питання вони б хотіли почути. Звідти беру теми для своїх майбутніх матеріалів, часто дізнаюся новини – зазвичай, у офіційних структур є свої сторінки, де вони публікують новини оперативніше».

Колега з Сум, редакторка «Панорами» Олена Касаткіна, чесно зізнається: попри спроби змусити соцмережі працювати на газету поки що не вдалося.
«Тому для нас це (соціальні мережі – авт.) більше джерело інформації навіть не стільки інформації, а тем для матеріалів».

А в прифронтових громадах соцмережі, в першу чергу соцмесенджери, – ще й канал двостороннього зв’язку з читачами: швидкий, звичний і «в кишені».

Де живе українська аудиторія у 2025 році

На початок 2025 року в Україні – 21,6 млн соцмедійних ідентичностей, це близько 56% населення. Інтернетом користуються 31,5 млн людей (82,4%). Це цифри DataReportal. DataReportal – Global Digital Insights

Telegram за два роки війни став головною «стрічкою» для багатьох українців. Дослідження Internews фіксувало стрибок до 72% користувачів, які називали Telegram основною мережею для новин (2023), а торік і медіа, і державні органи додатково привернули увагу до платформи через дискусію про небезпечний інформаційний вплив анонімних або проросійських каналів на аудиторію.  Використання Telegram на офіційних пристроях держструктур заборонене з 2024 року з міркувань безпеки.

«Я часто проводжу опитування серед студентів та їхньої аудиторії стосовно активності в соцмережах. Виявляється, 95% нічого не постять, тільки читають, 4% постять щось час від часу і 1% постять регулярно», – ділиться Андрій Юричко.

Це пояснює феномен «тихої більшості»: читають майже всі, пишуть – одиниці. Редакційний контент працюватиме, якщо легко «зачепить» читача в потоці.

Короткий довідник за платформами: від Telegram до YouTube

• Telegram. Орієнтований на підписників і перегляди. Перевага – швидкість і прямі сповіщення. Недолік – низька модерація й інформаційні ризики. Для редакцій важлива впізнаваність бренду каналу та дисципліна у форматі.
• TikTok. «Вбивач часу», де вирішує перегляд і втримання уваги. Варто ставити логотипи й назву видання на відео, щоб аудиторія запам’ятала джерело. Більшість медіа присутні в цій соцмережі з розрахунку, що з часом він стане популярнішим і краще монетизованішим.
• Facebook. Тут рейтинг формують взаємодії: коментарі, реакції, поширення – і те, як часто люди взаємодіяли з вами раніше. Meta прямо описує принцип «remove–reduce–inform» і знижує видимість «проблемного» контенту, навіть якщо він формально не порушує правила. Це треба знати, щоб не втрачати охоплення. Transparency+1
• Instagram. Головне – охоплення та «watch time» у Reels і відправки в Direct. Керівник Instagram Адам Моссері відкрито називає серед топ-сигналів перегляди/час, лайки і «sends». Плануйте під це. Emplifi
• YouTube. Окрема екосистема з довгим хвостом переглядів. Заголовок, опис, теги та субтитри підвищують видимість і дають доступність. Одна з найстаріших та найпоширеніших соцмереж з довгограючим (за умов правильного оформлення) контентом.

Чому «просіли» перегляди: стоп-слова, структура й саби

«Штучний інтелект аналізує контент і все, що вважає образою, політичним впливом, рекламою – блокує або ж перестає рекомендувати навіть постійним підписникам. Мова ненависті, слова образ, згадки про «зброю», «алкоголь», «тютюн», «діти», «насильство», «смерть», «поранення», «терор», «фашизм» і цей список можна продовжити – стоп-слова, що заважають поширенню, – коментує Андрій Юричко. – Друга умова – чи дотримуєтеся ви рекомендацій платформи до структури постів. Наприклад, Youtube реагує чи є у вас субтитри для людей, які не чують або не вмикають звук. Нехайповий заголовок до відео, розширене текстове наповнення з таймкодами розділів, переклад іншими мовами, відповідність тегів – тільки тоді алгоритми соцмереж починають працювати на більше охоплення та перегляди відео».

Цей опис логіки платформ узгоджується з політикою Meta: пост не обов’язково видалять – але його зменшать в дистрибуції ресурсами платформи. Результат для редакції той самий – одиничні перегляди. Не варто гратися «гострими» словами без контексту, обов’язково розставляйте контент-попередження про неприйнятний зміст та додавайте субтитри. Transparency

Розпаковка та перепаковка: як зробити з одного тексту п’ять постів

Один газетний матеріал може перетворитися на карусель у Instagram, коротке відео й статичний пост у Facebook, шортси для Reels/TikTok і серію історій – це й є «розпаковка».

«Скільки я не аналізую локальні медіа, в переважній більшості, вони викладають у соцмережі посилання на матеріал зі словами «Прочитайте, це цікаво» або ж максимум – заголовок і перший абзац. І аудиторія не читає, бо у платформи свій формат привертання уваги, до якого аудиторія звикла», – пояснює експерт.

Підхід №2 – «перепаковка»: з нуля створюємо формат під вимоги конкретної мережі.
«Окрім розпаковки, говоримо і про перепаковку – це не просто розміщення матеріалу в соцмережі, це створення його під вимоги цієї соцмережі. Наприклад, для Instagram часто достатньо картинки і короткого повідомлення. Для Facebook, де важливе охоплення, варто залучати аудиторію до дискусії, дати їй можливість коментувати ваші публікації».

Маленький лайфхак – щоденні «бекстейджі» у сторіз: процес роботи над матеріалом утворює «серіал» і тримає увагу між випусками. А для дизайну – шаблони в Canva (так, це банально, але воно працює). Прямо під час менторської сесії учасникам показали як із звичайного текстового анонсу швидко та легко зробити відеоролик для Instagram.

Аналітика на щодень: що й як експортувати

Успішні медіа не вірять у «відчуття аудиторії»: вони експортують історію постів і аналізують дані. У Telegram це робиться через Chat Export Tool у десктопному застосунку: дістаєте інформацію про пости у вигляді HTML/JSON. У Facebook – через Download Your Information в Accounts Center. Статистика вебсайту – сервіс Google analytics. Далі – будь-який зручний AI-інструмент для кластеризації тем і виявлення «пікових годин», постів-бустерів та найобговорюваніших тем.

Що дивитися у звітах:

• залученість (лайки/коментарі/поширення, CTR, «вірусність»),
• теми та тональність,
• часові патерни (коли постити й скільки «живе» пост),
• хто ваша аудиторія (які сегменти реагують краще).

На прикладі сторінок НСЖУ та Академії Української Преси журналісти побачили цей аналіз на практиці. Наприклад, найобговорюванішими темами офіційного телеграм-каналу НСЖУ Spilka news виявилися пости про загибель колег-журналістів та діяльність НСЖУ на міжнародній арені щодо захисту прав журналістів. А на Facebook сторінці Академії Української Преси найбільше реакцій та охоплень – у постах про діяльність локальних редакцій на прифронтових територіях, яких підтримує АУП, вправи/матеріали з медіаграмотності, протидії дезінформації та професійна література.

Такий регулярний аналіз, вважає Андрій Юричко, важливий для того, щоб соціальні мережі працювали саме на медіа.

Коментарі: етика, право і трохи гумору

До коментарів варто ставитися як до подовження основного тексту. Часто їх варто провокувати (питаннями) і відслідковувати ланцюжки повідомлень. Негатив? Андрій радить не грати у «дзеркало». Переведіть суперечку в жарт – «Дякуємо за вашу увагу, ми працюємо виключно для вас», «Ми раді, що ви регулярно перечитуєте наші матеріали і шкодуємо, що саме цей викликав у вас таку реакцію». І обов’язково дайте у відповіді посилання на інший матеріал на вашому ресурсі. Якщо ж це відверте порушення умов користування платформою – лайки, образи чи особисті погрози – подавайте скаргу на акаунт.

Тепер про правовий бік коментарів, увагу до яких варто включити у внутрішні регламенти редакції.

«Згідно з новою редакцією Закон «Про медіа», редакції несуть відповідальність не тільки за свій контент у соцмережах, а й за коментарі під ним. Наприклад, якщо в коментарях до вашого матеріалу хтось буде закликати до повалення державного устрою чи в інший спосіб порушуватиме закони України, ви отримаєте від Нацради попередження або штраф».

В той же час, закон передбачає «вікно безвідповідальності»: якщо протягом трьох робочих днів після скарги/припису Нацради або ухвали суду про відкриття провадження ви видаляєте порушення – відповідальність не настає. Останні зміни 2025 року якраз уточнили й спростили цю процедуру. Freedom Housedetector.mediaНаціональна асоціація адвокатів України

Стратегія для локальних медіа: оригінальний контент і свій сайт

Головна ілюзія соцмереж – що вони можуть замінити сайт. Насправді все навпаки. Після виходу матеріалів у газеті – розміщуйте їх на сайті, і тільки тоді «ведіть» аудиторію постами в соцмережі. Чому? Бо пошуковики цінують оригінальний контент на вашій сторінці, а великі телеграм-канали й агрегатори завжди обходитимуть вас у швидкості поширення своєю аудиторією, але ніколи – в локальній унікальності.

Додайте до цього дисципліну формату: для Facebook – питання, що запрошують читача в дискусію; для Instagram – короткі меседжі з виразним візуалом; для YouTube – довгі відео + шортси; для Telegram – зрозумілу структуру посту (лід, посилом до читання та «гачком» на кінець).

Практичні дрібниці, які дають великі дивіденди

1. Субтитри всюди. Це і доступність, і «тихий перегляд» у стрічці.
2. Сталий темп. Одна якісна «розпаковка» на день краще, ніж 10 хаотичних постів.
3. Брендинг. Логотип і назва видання – на відео. У TikTok і Reels це буквально «страховка» для пам’яті аудиторії.
4. Обережно зі «слотами» ризику. Навіть без порушень платформа може зменшувати видимість «низькоякісного» або чутливого контенту. Працюйте з контекстом, формулюваннями і попередженнями. Transparency
5. Розіграші та опитування. Локальні медіа мають високий кредит довіри – використайте його, але прозоро і нечасто.
6. Про Telegram – з холодною головою. Він дає швидкість і охоплення аудиторії, але пам’ятайте про ризики дезінформації та безпеки, які активно обговорюють і в Україні, і у світі. Reuters

Голос редакцій

В усьому цьому найважливіше – відчувати свого читача. І, як би по-менторськи це не звучало – дати йому відчуття співучасті, каже медіатренер.  Починайте з питання в лоб, завершуйте «гачком» у кінці, а між ними – зрозумілі абзаци, людські приклади та перевірені дані.

«Соцмережі – це не ваш інструмент, не ваша платформа. Там є свої правила. Тільки коли ви будете цих правил дотримуватися, зможете змусити їх працювати на себе», – підсумовує Андрій Юричко.

Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми співробітництва з метою розвитку та сприяння демократії.

З радістю та гордістю повідомляємо: імʼя президента Академії української преси Валерія Іванова включено до біографічного довідника «100 імен Інституту журналістики» (КНУ імені Тараса Шевченка, 2025). Це почесне видання, створене до 80-річчя Інституту, об’єднало історії людей, які протягом усіх цих років формували й формують українську журналістську школу – журналістів, викладачів, науковців і просвітників.

Ім’я Валерія Іванова у цьому колі – це знак довіри й високе визнання багаторічної праці задля розвитку професійних стандартів, медіаосвіти та свободи слова в Україні. Як очільник АУП, він послідовно підтримує редакції, навчає молодь критично мислити, відстоює етичні принципи та допомагає журналістам працювати чесно, відповідально й сміливо. Його ініціативи, дослідження та освітні програми стали орієнтиром для цілих поколінь фахівців.

Для нашої спільноти – це більше, ніж відзнака. Це підтвердження місії: творити сильні українські медіа, що служать суспільству, захищають правду й підсилюють демократичні цінності. Ми щиро дякуємо Інституту журналістики та вітаємо Валерія Іванова з цим важливим досягненням!

Пишаємося. Вдячні. Натхненні рухатися далі.

Академія української преси продовжує розвивати медіаосвітній напрям та активно долучається до регіональних подій, пов’язаних із темами штучного інтелекту, дезінформації та їхнього впливу на освіту й інформаційний простір.

27 серпня менеджер медіаосвітніх програм АУП Максим Запорожченко провів тренінг «Штучний інтелект та дезінформація» для координаторів Хабів цифрової освіти Миколаївщини.

У той же день медіатренер АУП Андрій Юричко виступив на інструктивно-методичному семінарі для вчителів інформатики Миколаївської області з темою «Тренди розвитку LLM у 2025 році» у межах обговорення векторів реалізації Нової української школи.

АУП і надалі працює над тим, аби українські освітяни мали сучасні знання та інструменти для критичного осмислення впливу новітніх технологій.