Як розпізнати ШІ-відео та фейки російської пропаганди: алгоритм АУП

Як розпізнати ШІ-відео російської пропаганди? Перевірте джерело й контекст, простежте за сталістю обличчя та деталей між кадрами, зіставте звук із рухами губ і знайдіть незалежні підтвердження. Однієї «магічної» ознаки або одного детектора недостатньо. Російська пропаганда дедалі активніше використовує генеративний штучний інтелект, щоб створювати емоційні ролики про війну в Україні: у них українські військові нібито здаються в полон, скаржаться на командування, а діти — плачуть через «мобілізацію батьків». Часто мета такого контенту — викликати страх, втому, недовіру до держави й відчуття неминучої поразки.

Основою для цієї розширеної публікації став матеріал журналіста Євгена Вакуленка для «Вільного Радіо» про російські фейки та виявлення ШІ-відео, оприлюднений 7 липня 2026 року. Ключові пояснення в ньому надав Андрій Юричко — журналіст, медіатренер, кандидат філологічних наук і викладач КНУ імені Тараса Шевченка, який багато років співпрацює з Академією української преси у програмах із медіаграмотності, фактчекінгу, критичного мислення та відповідального використання ШІ.

Чому ШІ-відео стало зручним інструментом пропаганди

Генеративні моделі зменшили вартість і час виробництва неправдивого контенту. Для створення десятків роликів більше не потрібні актори, знімальна група чи реальна локація. Достатньо сформулювати запит, згенерувати сцену, додати голос і поширити результат через мережу акаунтів.

У російських інформаційних операціях кількість іноді важливіша за якість. Навіть недосконалі відео заповнюють стрічку повторюваними образами: «українська армія деморалізована», «держава покинула людей», «мобілізація руйнує сім’ї», «західні медіа нібито визнають поразку України». Коли людина бачить той самий наратив багато разів у різних оформленнях, він може почати здаватися знайомим, а отже — правдоподібним.

Андрій Юричко звертає увагу саме на цей психологічний рівень. Низькоякісний ролик може не переконати глядача буквально, але все одно сформувати потрібний пропагандистам емоційний фон. Тому перевіряти потрібно не тільки пікселі, а й задум: яку реакцію намагаються викликати та кому вона вигідна.

Які сюжети найчастіше конструює російська пропаганда

«Українські військові масово здаються в полон»

Згенеровані сцени можуть показувати групи людей у формі, які нібито складають зброю або звертаються до командування. Такі ролики працюють на деморалізацію військових і цивільних, перебільшують російські успіхи та створюють ілюзію розвалу оборони.

«Військові скаржаться на командирів і державу»

Обличчя й голос вигаданого персонажа використовують для псевдосвідчення «зсередини». Глядачеві пропонують не перевірений факт, а емоційний монолог, який легко поширити без дати, місця, підрозділу та інших деталей, придатних для верифікації.

«Діти страждають через мобілізацію батьків»

Сцени з дітьми навмисно активують співчуття, тривогу та гнів. Герої таких відео часто перебувають у надто чистому, майже рекламному середовищі, повторюють схожі фрази й не мають перевірюваної історії. Емоція тут має випередити запитання: хто зняв відео, де воно з’явилося вперше і чи існують ці люди?

Фальшиві сюжети від імені відомих медіа

Пропагандисти копіюють логотипи, титри, шрифти й дизайн редакцій, створюють сторінки зі схожими назвами та вебадресами. Зовнішня подібність має замінити репутацію справжнього джерела. Саме тому логотип у кадрі не є доказом: повідомлення треба знайти на офіційному сайті або в підтвердженому акаунті медіа.

Побачити не лише підробку, а й задум

На думку Андрія Юричка, пошук візуальних артефактів — лише перший рівень перевірки. Генеративні моделі швидко вчаться краще відтворювати обличчя, руки, написи й рухи, тому перелік «типових помилок» постійно застаріває. Натомість питання про джерело, контекст, мету та емоцію залишаються дієвими незалежно від версії технології.

Тому на підозрілий ролик варто дивитися як на можливу частину інформаційної операції: хто його опублікував, яку картину подій він нав’язує і якої реакції очікує від глядача. Фейк може бути технічно недосконалим і водночас ефективним, якщо люди поширюють його зі страху чи обурення. Найкращий захист — не вгадати підробку за однією деталлю, а не дозволити емоції випередити перевірку.

Як розпізнати ШІ-відео: дев’ять груп ознак

1. Перевірте джерело до перегляду деталей

Хто першим опублікував ролик? Коли створений акаунт? Чи має він історію реальних дописів, контакти та підтверджену належність до організації? Схожі назви, додаткові символи або цифри в адресі можуть маскувати сторінку-двійник.

2. Зіставте сюжет із реальним контекстом

Чи названі місце, дата, підрозділ або учасники події? Чи повідомляють про неї офіційні установи та незалежні медіа? Сенсаційний ролик без перевірюваних деталей — причина зупинитися, а не поширювати.

3. Стежте за обличчям у русі

Під час повороту голови можуть змінюватися форма носа, губ і вух, розташування родимок або лінія волосся. Важливий не окремий красивий кадр, а сталість рис упродовж усього фрагмента.

4. Подивіться на очі, рот і зуби

Неприродно рідке моргання, занадто широко розплющені очі, нечіткий контур губ або зуби, що під час мовлення перетворюються на рівну білу смугу, можуть свідчити про генерацію. Перевірте також, чи точно збігаються рухи губ і звук.

5. Простежте за руками та аксесуарами

Пальці, сережки, окуляри, годинники й обручки мають залишатися однаковими між кадрами. У поспішно створених роликах вони можуть зникати, змінювати форму або неприродно зливатися з тілом чи одягом.

6. Придивіться до форми, написів і дрібних візерунків

Камуфляж може «плисти» під час руху, шеврони — змінюватися, а написи на автомобілях, будівлях чи одязі — складатися з беззмістовних літер. Сучасні моделі швидко вдосконалюються, однак у масовому виробництві пропагандисти часто економлять на якості.

7. Перевірте перспективу та пропорції

Люди на задньому плані не повинні бути такого самого розміру, як ті, хто стоїть ближче. Неприродно великі руки, непропорційні плечі, голова або предмети, які не відповідають простору, — привід аналізувати ролик уважніше.

8. Дослідіть світло, тіні та прозорі предмети

Окуляри, пляшки, вікна та дзеркала мають правильно відбивати навколишні об’єкти. Якщо відображення не відповідає сцені, тінь падає в неможливому напрямку або предмет раптово змінює прозорість, це може бути артефактом генерації.

9. Оцініть «надмірну ідеальність»

Бездоганно симетричні обличчя, гладенька шкіра, новий одяг і відсутність пилу чи слідів виснаження у нібито фронтовій сцені не доводять підробку, але суперечність між заявленим контекстом і виглядом героїв має насторожити.

Чому не можна покладатися лише на візуальні артефакти

Ознаки, які сьогодні видають генерацію, завтра можуть зникнути після оновлення моделі. Водночас стиснення відео, погане освітлення, монтаж або нестабільний зв’язок здатні створити дефекти навіть у справжньому записі. Отже, дивна рука чи нечіткі зуби — не вирок, а лише одна частина перевірки.

Так само обережно слід ставитися до автоматичних детекторів. Вони можуть допомогти сформувати гіпотезу, але їхній відсоток не доводить походження файлу. Докладніше про межі таких інструментів АУП пояснює у матеріалі «Чому детектори ШІ-тексту не можуть бути надійними». Для відео діє той самий принцип: рішення має спиратися на сукупність ознак і джерел.

Практичний алгоритм перевірки підозрілого відео

1. Зупиніться. Не поширюйте ролик у момент сильної емоційної реакції.
2. Зафіксуйте джерело. Збережіть посилання, дату, назву акаунта та скриншот публікації.
3. Знайдіть першоджерело. Перевірте, чи не є відео обрізаним, переозвученим або вирваним з іншого контексту.
4. Виділіть ключові кадри. Зробіть кілька скриншотів і перевірте їх через зворотний пошук зображень.
5. Шукайте незалежні підтвердження. Зіставте подію з повідомленнями офіційних установ, місцевих джерел і професійних медіа.
6. Перевірте деталі. Проаналізуйте рух обличчя, руки, написи, форму, перспективу, тіні, відображення та синхронізацію звуку.
7. Скористайтеся кількома інструментами. Не робіть висновок за одним сервісом або одним показником.
8. Сформулюйте рівень упевненості. Коректніше написати «має ознаки генерації» або «походження не підтверджено», якщо остаточного доказу немає.
9. Поскаржтеся платформі. Якщо ролик вводить в оману або не має необхідного маркування, надішліть скаргу та не допомагайте алгоритмам додатковими поширеннями.

Короткі відповіді

Яка ознака найкраще видає ШІ-відео?

Універсальної ознаки немає. Найнадійніша перевірка поєднує аналіз джерела, контексту, послідовності кадрів, звуку та незалежних підтверджень.

Чи можна довіряти сервісам для виявлення діпфейків?

Їх можна використовувати як допоміжний інструмент, але не як остаточний доказ. Результати залежать від моделі, якості файлу, монтажу та навчальних даних сервісу.

Що робити, якщо відео викликає сильний страх або гнів?

Не поширювати його одразу. Саме сильна емоція часто є частиною задуму інформаційної операції. Зробіть паузу й перевірте автора, першоджерело та підтвердження.

Чому російська пропаганда поширює навіть очевидно недосконалі ролики?

Тому що масовий повтор одного наративу може формувати атмосферу недовіри й безнадії навіть тоді, коли окреме відео не сприймається як повністю правдиве.

Як АУП розвиває стійкість до ШІ-фейків і пропаганди

Академія української преси системно працює з журналістами, освітянами, студентами та тренерами, поєднуючи фактчекінг, критичне мислення, цифрову безпеку й практичне використання штучного інтелекту.

Під час вебсемінару «Медіаграмотність 2.0: використання ШІ на користь медіаграмотності та освіти» учасники вивчали основи ШІ, його зв’язок із дезінформацією, етичні правила та практичні інструменти. На вебсемінарі «Штучний інтелект і медіаграмотність: інструменти та рекомендації» АУП допомагав освітянам осмислювати нові технології не як магію, а як інструменти з конкретними можливостями та обмеженнями.

Проєкт АУП для тренерів із медіаграмотності та протидії дезінформації був спрямований на підготовку фахівців, які передають ці навички далі. президент АУП Валерій Іванов наголовшував у межах проєкту, що російська інформаційна політика працює через заплутування й обман, тому АУП дає учасникам механізми визначення пропаганди та застосування критичного мислення в житті.

Ще один масштабний приклад — форум із медіаосвіти для 850 освітян Сходу України, де АУП пояснював алгоритми перевірки фактів та важливість інформаційної гігієни. Такі заходи перетворюють окремі поради на системну навичку, яку викладачі, журналісти й тренери поширюють у своїх громадах.

Головний принцип цієї роботи: технології змінюються швидко, але звичка ставити запитання, перевіряти джерело й не дозволяти емоціям керувати поширенням інформації залишається найстійкішим захистом.

Про першоджерело. Матеріал є самостійною розширеною компіляцією Академії української преси, підготовленою на основі публікації Євгена Вакуленка для «Вільного Радіо» від 7 липня 2026 року. Прочитати оригінальну статтю повністю. Посилання на медіа розміщене у другому абзаці відповідно до правил використання матеріалів «Вільного Радіо».

Текст структуровано й мовно опрацьовано за допомогою інструментів штучного інтелекту. Факти, посилання та остаточні формулювання перевірені й відредаговані людиною.