
Навіщо Росії, яка веде загарбницьку війну, потрібні люди, які монтують фальшиві пожежі, копіюють газетні сайти й удають обурених європейських читачів? Який шлях має пройти вигадка про біженців, щоб стати корисною російській воєнній політиці?

У травні 2022 року в мережі поширювали відео, стилізоване під новинний сюжет німецького Bild. Українські біженці нібито захотіли спалити російський прапор, але спалили будинок німців, які дали їм прихисток. Для переконливості додали полум’я, згоріле житло й засмучену жінку. Редакційні витрати вдалося скоротити завдяки відмові від самої події.
20 травня 2022 року фактчекери StopFake розібрали відео на частини. Кадри пожежі походили з ролика 2013 року, а розповідь жінки – зі справжнього матеріалу Bild, опублікованого в січні 2021-го. Обидві історії передували повномасштабному вторгненню й не мали стосунку до українських біженців.
Через два роки журналісти «Схем» знайшли цей сюжет у внутрішніх документах російської «Агенції соціального дизайну». У таблиці виробничих завдань стояла позначка про виконання, поруч – посилання на розміщення для німецької та італійської аудиторій. Вигадана пожежа мала цілком реальний виробничий облік.
16 листопада 2026 року Рада ЄС оголосила санкції проти компанії та 24 її працівників. Загалом рішення, представлені в повідомленні, охоплюють 30 людей і дві структури. Друга – проросійське хакерське угруповання NoName057(16), відоме атаками на онлайн-сервіси. Його діяльність Рада розглядає окремо від інформаційних кампаній агенції.
Історія з пожежею показує, як працюють ці кампанії. Війна може здаватися європейському читачеві далекою. Власний будинок, пенсія чи рахунок за опалення – значно ближчими. Підрядники Кремля з’єднують ці теми й пропонують зручного винуватця: Україну та тих, хто їй допомагає.

Російську назву «Агентство социального проектирования» українською передають як «Агентство соціального проєктування» або «Агенція соціального дизайну». В англомовних документах компанія фігурує як Social Design Agency, скорочено SDA.
Це московська компанія з політичного консалтингу та комунікацій. Її фах – досліджувати настрої, добирати повідомлення для різних груп, планувати кампанії й оцінювати відгук. Такі навички застосовують і в законній політичній роботі. SDA використала їх для прихованих операцій із підробленими джерелами та вигаданими учасниками дискусії.
Міністерство фінансів США називає засновником SDA Іллю Гамбашидзе. У березні 2024 року воно запровадило санкції проти нього, Миколи Тупікіна, SDA та компанії Structura. За американською оцінкою, вони виконували завдання адміністрації президента Росії, зокрема створювали імітації європейських медіа й державних сайтів.
У регламенті ЄС 2026/2558 ланцюг керівництва описано докладніше: великі закордонні операції SDA потребують схвалення першого заступника керівника адміністрації президента РФ Сергія Кірієнка. Поточний нагляд здійснюють посадовці адміністрації, зокрема Софія Захарова.
Замовник визначає потрібний політичний результат, комерційний виконавець перетворює його на кампанії, матеріали й звіти. Між великою геополітикою та картинкою у стрічці вміщується звичайний офісний день: погодити тему, відредагувати текст, замовити переклад, відзвітувати про розміщення.
Doppelganger, або «Двійник», – назва операції, яку дали дослідники через її характерний прийом: копіювання зовнішнього вигляду справжніх медіа. SDA – один із пов’язаних із нею виконавців. Поруч в американському розслідуванні фігурують Structura та російська організація «Діалог». Робота цих структур ширша за одну операцію, а вся російська пропаганда – за діяльність цих підрядників.
FIMI із заголовка європейського повідомлення означає Foreign Information Manipulation and Interference – іноземне інформаційне маніпулювання та втручання. Європейська служба зовнішніх дій використовує цей термін для навмисної, скоординованої маніпулятивної діяльності. Він описує спосіб організації впливу: хто приховує свою участь, ким прикидається, як штучно поширює повідомлення.
Людина може щиро критикувати допомогу Україні, редакція – помилитися, коментатор – повторити чужу вигадку. Організована мережа додає до змісту ще один обман: видає свої повідомлення за незалежні голоси. Читач бачить бурхливу суперечку, хоча кілька її учасників можуть працювати за одним завданням.

Улітку 2022 року журналісти помічали дивні матеріали, що імітували відомі видання. Після публікації T-Online дослідники EU DisinfoLab разом зі шведською організацією цифрових розслідувань Qurium почали вивчати мережу. 27 вересня вони оприлюднили звіт про кампанію, яка діяла щонайменше з травня. Дослідники зафіксували наслідування принаймні 17 медійних брендів, серед них Bild, The Guardian та РБК-Україна.
Підказки залишалися у відкритих даних. Адреси сайтів, рекламні оголошення, сторінки поширювачів і технічна інфраструктура мали повторювані ознаки. Дослідники зіставляли їх за допомогою бібліотеки реклами Meta, інструмента аналізу соцмереж CrowdTangle та відомостей про домени. Окремі дописи складалися в скоординовану кампанію.
Тоді автори звіту бачили ознаки російського походження, але ще не могли остаточно назвати оператора. Встановити, що сайт підроблений, простіше, ніж довести, хто оплатив його створення й погодив тему матеріалу.
У грудні 2022 року Meta, власниця Facebook та Instagram, публічно пов’язала мережу із SDA та Structura. Платформа називає такі дії скоординованою неавтентичною поведінкою: акаунти й сторінки працюють спільно, але приховують зв’язки між собою та справжнє походження.
Наступного року свої висновки оприлюднила французька державна служба VIGINUM, яка відстежує іноземне цифрове втручання. Вона описала кампанію під назвою RRN – за одним із задіяних псевдомедіа. У звіті VIGINUM ішлося про 355 доменних імен, зареєстрованих із червня 2022-го до травня 2023-го для імітації медіа в різних країнах.
Домен – це адреса сайту. Заміна кількох символів чи закінчення адреси дозволяє створити інший ресурс, зберігши знайомі назву, кольори й оформлення. Справжня редакція може взагалі не знати про існування свого «відділу міжнародної дезінформації». Для його відкриття досить позичити логотип без зайвих формальностей.
28 липня 2023 року ЄС уже запровадив санкції проти SDA та Structura у зв’язку з інформаційною маніпуляцією на підтримку російської агресії. Листопадове рішення 2026-го стосується іншого режиму санкцій – проти дестабілізаційної діяльності Росії. Від першого публічного викриття мережі до нових санкцій минуло понад чотири роки.
У вересні 2024 року Міністерство юстиції США оголосило про вилучення 32 доменів, пов’язаних із кампанією. До матеріалів справи увійшла письмова заява агента ФБР під присягою – affidavit. Вона містить докази й висновки слідства, якими обґрунтовують процесуальні дії; остаточним судовим вироком цей документ не є.
Серед доказів були рахунки за переклади: назви файлів у них відповідали матеріалам на сайтах-двійниках. Цей збіг пов’язував внутрішню роботу компанії з конкретними публікаціями. Підроблена стаття отримувала документальний слід: її не лише хтось написав, а й передав на переклад.
Того ж місяця міжнародний журналістський консорціум, до якого долучилися «Схеми», опублікував дослідження тисяч внутрішніх файлів SDA. Документи дозволили зіставити завдання, готові матеріали та звіти про поширення. Так давній фальшивий сюжет про пожежу отримав виробничу адресу.
Викриття складалося поступово: від підроблених сторінок і цифрових слідів до виконавців, їхніх інструкцій та звітності. Кожне нове джерело допомагало відповісти на наступне запитання – як матеріал поширили, хто його підготував, для чого замовили.

У матеріалах ФБР описано внутрішню інструкцію SDA, яка розділяє кампанію проти української аудиторії на моніторинг, аналіз, виробництво й доставлення контенту. До статей передбачали навіть супровідні коментарі та короткі анонси для соцмереж.
Починають із політичної мети: підірвати довіру до українського керівництва або посилити неприйняття допомоги Києву. Далі шукають тему, з якою люди пов’язують власні труднощі. Дорожнеча, міграція, невдоволення урядом, конфлікт між політиками вже привертають увагу. Саму тривогу вигадувати не потрібно – досить підкласти під неї хибне пояснення.
У липні 2024 року CORRECTIV розібрав підроблений матеріал Der Spiegel про нібито замороження німецьких пенсій заради постачання зброї Україні. Знайоме оформлення мало надати ваги вигадці: добробут пенсіонерів погіршується, бо уряд допомагає Києву.
Дискусію про бюджет, інфляцію, соціальну політику та оборону стискають до одного звинувачення. Воно зручне для поширення: читачеві пропонують готову причину його труднощів, не обтяжуючи поясненнями жодної зі складних тем.
Для кожного сюжету добирають правдоподібне джерело. Газетна стаття, документ із державним оформленням, відео з титрами або допис нібито місцевого мешканця мають відповісти на негласне запитання читача: чому я повинен цьому вірити? Підроблюють факт разом із підставою довіряти йому.
Потім повідомлення треба доставити аудиторії. Самотній фальшивий сайт може роками залишатися нікому не потрібним. Тому мережа використовувала рекламу, акаунти з вигаданою ідентичністю та коментарі з посиланнями. Російське походження матеріалів приховували, представляючи їх продукцією справжніх медіа або незалежних авторів.
Коментар у такій кампанії виконує подвійну роботу: рекламує матеріал і вдає реакцію на нього. Текст та схвальні відгуки можуть походити з одного офісу, хоча для читача виглядають як думки різних людей. Зручно: можна одразу замовити статтю разом із читацьким захопленням.
Завершує цикл звіт. Виконавець показує замовникові, що опублікував і хто це побачив. Саме тут виникає найскладніше запитання всієї історії: що із цього справді змінило чиїсь погляди?

Розслідування Qurium 2024 року показало, що між дописом у соцмережі та фальшивою статтею могли стояти кілька переадресацій. Перша адреса вела на проміжну, потім – до системи відстеження рекламного трафіку, а звідти – на кінцевий сайт. Програма могла враховувати країну відвідувача й показувати потрібну підробку лише обраній аудиторії.
Для читача це одне натискання. Для дослідника – маршрут, який треба відтворити: те саме посилання в Німеччині показує фальшиву статтю, а з іншої країни може повести деінде.
Адреси, які масово розкидають у соцмережах, легше помітити й заблокувати. Їх замінюють, зберігаючи інші частини мережі. Тому видалення дописів чи доменів ще не означає припинення кампанії.
Qurium простежила й використання інфраструктури та посередників у Європі. Саме надання послуг не доводить свідомої участі постачальника в операції. Натомість пояснює її географію: московський замовник може користуватися європейськими серверами й міжнародним ринком цифрових послуг.
Частина цього виробництва тримається на звичайних інструментах реклами, розміщення сайтів і вимірювання переходів. Щоб підмінити походження повідомлення, виконавцям не потрібно щоразу винаходити нову технологію.

Для такої кампанії заклик полюбити Росію необов’язковий. Повідомлення, що власний уряд марнує гроші, біженці отримують забагато, а підтримка України загрожує безпеці, значно ближчі до щоденних турбот.
VIGINUM описала підробки від імені французького та німецького міністерств. Сайт, який удавав ресурс Міністерства Європи та закордонних справ Франції, повідомляв про вигаданий «безпековий податок» на користь України. Фальшиве повідомлення німецького МВС стверджувало, що домогосподарства нібито зобов’яжуть приймати українських біженців.
Допомога Україні в цих сюжетах перетворюється на примусове вилучення грошей чи втручання у власний дім. Зовнішня політика приходить до громадянина з особистим рахунком. Причому сердитися йому пропонують на французьку чи німецьку владу за рішення, якого та не ухвалювала. Російський виконавець залишається за межами видимої суперечки.
Спільний напрям цих підробок – змістити увагу з російського вторгнення на незручності від підтримки України. Війна постає проблемою, яку європейський уряд нібито сам продовжує за гроші своїх виборців. Хто напав і чому українці потребують зброї та прихистку, відходить на другий план.
Звідси й різноманітність повідомлень. Одного читача переконують, що Україна невдячна, іншого – що допомога безнадійна, третього – що підтримувати Київ небезпечно для нього самого. Причини відрізняються, бажане рішення спільне: допомогу треба скоротити або припинити.
Для Кремля такий результат був би корисним, навіть якби європейці й далі ставилися до Росії негативно. Якщо виборці дедалі гірше сприймають допомогу, урядам складніше домовлятися про її обсяг і тривалість. Зростає спокуса відкласти рішення, звузити зобов’язання або вимагати поступок від Києва. Так вигадка про пенсії чи біженців отримує місце в розрахунку держави, яка веде війну.

В українській аудиторії кампанія працює з іншим досвідом. Втрати, мобілізація, служба близьких і невизначеність майбутнього роблять питання довіри до держави особливо болючими.
«Схеми» знайшли у внутрішньому «реєстрі фейків та допреальності» підроблений наказ від імені головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Він нібито прирівнював здачу в полон до державної зради. Задекларованою метою були дискредитація військово-політичного керівництва та деморалізація війська. Назва реєстру принаймні не залишала сумнівів щодо жанру роботи.
Мішенню стають військові та їхні родини. Їх намагаються переконати, що власна держава заздалегідь ставиться до полоненого як до злочинця. Форма наказу додає вигадці ваги: у війську такий документ означає дію, підпорядкування й відповідальність.
Страх перед вигаданим покаранням може впливати на рішення людини та посилювати недовіру до командування. Невідомо, скільки військовослужбовців повірило саме цій підробці. Зате з документів видно, якої реакції домагалися її автори.
Виконавці працюють і зі справжніми проблемами. Корупційний скандал, помилка посадовця чи конфлікт довкола мобілізації можуть існувати незалежно від російської кампанії. Маніпуляція починається з добору й підсилення фактів, домішування підробок і нав’язування висновку, що вся система однаково ворожа до людини.
Переконання, що будь-який наказ злочинний, пояснення брехливе, а допомогу неодмінно вкрадуть, ускладнює спільні дії. Саме на цей перехід – від конкретної претензії до загальної недовіри – й працює кампанія.
Європейський та український напрями можуть підсилювати один одного. Одним пропонують повірити, що Україні безглуздо допомагати, іншим – що партнери вже їх покинули. З різного досвіду війни намагаються отримати однакове відчуття безнадії.

18 вересня 2026 року Єврокомісія оголосила про виплату Україні 3,3 мільярда євро на оборонні закупівлі, зокрема дронів і ракет. Цей приклад показує матеріальний зміст політичної підтримки. Зменшення допомоги могло б змінити обсяги й строки закупівель, а отже, позначитися на можливостях війська. Усередині України можливий вплив проходить через довіру до командування, готовність підтримувати армію та взаємодіяти з державними установами.
Проте між дописом і рішенням про зброю – люди з власними поглядами, партійні інтереси, бюджетні можливості й перебіг війни. Збіг рішення з бажанням Кремля не доводить, що його спричинила російська кампанія. Так само підтримка певної партії російською мережею ще не означає, що партія знала про це чи співпрацювала з виконавцями.
Навіть лічильник переглядів мало що розповідає про переконання. Матеріал може потрапити в стрічку й залишитися непрочитаним, викликати недовіру або бути поширеним для висміювання. Обурення підробкою та обурення Україною в статистиці коментарів виглядатимуть однаково.
Кількість виготовлених матеріалів, справжніх читачів і людей, які змінили думку чи поведінку, – різні показники. Звіт агенції може докладно описувати перший і майже нічого не говорити про останній.
Цю різницю дослідили Джеймс Паммент і Дареджан Цурцумія з Лундського університету. У звіті 2025 року, заснованому на внутрішніх документах SDA та попередніх розслідуваннях, вони застерегли від перебільшення впливу Doppelganger. Дослідники припускають, що частина показників могла враховувати взаємодію між власними ресурсами й ботами мережі. Тобто агенція могла записувати в успіх розмову самої із собою.
Замовник очікує впливу, а виконавець найкраще контролює кількість виробленого. Випуск відео можна гарантувати. Зміну поглядів французького виборця – значно складніше. Простір між цими двома речами заповнює переконливо оформлена звітність.
Автори дослідження також описали, як SDA використовувала власні викриття для самореклами. Про компанію пишуть відомі медіа, її блокують платформи, нею займаються державні установи – ось і доказ значущості для замовника. Це прийом у звітуванні агенції; він нічого не доводить про те, як спростування впливає на читачів.
Найкраще задокументовано саме виробництво підробок, приховане поширення та політичні цілі. Кількісного виміру їхнього впливу на конкретні рішення ці матеріали не дають. Тому оголосити всі кампанії успішними чи всі без винятку марними було б однаково передчасно.

Теза про Європу, яка вже відвернулася від України, погано узгоджується з опитуваннями. Навесні 2026 року Standard Eurobarometer 105 зафіксував: 76% опитаних у ЄС погоджувалися з продовженням підтримки України до справедливого й тривалого миру. Фінансову та гуманітарну допомогу підтримували 75%, санкції проти Росії – 70%, фінансування закупівлі й постачання військового обладнання Україні – 56%.
Опитування проводили 12 березня – 5 квітня серед 26 415 громадян у 27 державах ЄС. Ці цифри описують весняні настрої, не листопадові. І середній показник по ЄС не передає всіх відмінностей між країнами та групами виборців.
Розрив між відповідями теж промовистий: згода допомагати людям і готовність фінансувати зброю – різні політичні питання. Загальне слово «підтримка» легко приховує цю різницю.
У тому самому опитуванні 52% респондентів назвали вартість життя особистою проблемою – це була найпоширеніша відповідь. Економічне занепокоєння не потрібно привозити з Москви. Воно існує й без SDA. Кампанії намагаються підказати людям, кого звинувачувати та яке рішення вважати виходом.
Підвищення цін має багато можливих причин; фальшива стаття про пенсії пропонує одну, політично вигідну. Напруження довкола міграції може бути справжнім; вигаданий обов’язок приймати біженців додає до нього обурення неіснуючим рішенням уряду.
Eurobarometer не вимірював ефективності SDA. Але його результати не залишають місця для картини суцільної перемоги російських кампаній над європейською громадською думкою. На ставлення до війни впливають особистий досвід, новини, політичні переконання, пояснення урядів і приховані спроби втручання. Приписати все одній московській компанії означало б погодитися з її найсміливішою презентацією для клієнта.

Мережа змінює способи роботи. У звіті за друге півріччя 2026 року Meta описала пов’язані із SDA відгалуження, які представляли себе місцевими новинними ресурсами, зокрема Pulse NWS Media та Pulse Media UA. Серед тем були втома від війни, дорожнеча та дискредитація Володимира Зеленського.
Знайомий газетний логотип на чужій адресі – лише один спосіб маскування. Інший – нова сторінка, яка видає себе за джерело місцевих новин. Тут уже намагаються здобути довіру до власного бренду, приховуючи його походження.
За даними Meta, багато рекламних спроб Doppelganger її системи блокують ще до переглядів. Ця оцінка стосується сервісів самої компанії, тож не описує всього поширення в інтернеті. Проте й образ мережі, яка безперешкодно доходить до кожного обраного читача, вона не підтверджує.
Листопадове рішення Ради ЄС передбачає замороження активів і заборону надання коштів підсанкційним людям та структурам. Для фізичних осіб також діють обмеження на в’їзд. Сам перелік не видаляє створених матеріалів і не вимикає серверів. Наскільки він ускладнить роботу мережі, у день ухвалення рішення ще невідомо.
У вигаданому сюжеті про біженців чужі кадри пожежі перетворили на доказ української невдячності. У підробленому урядовому повідомленні допомогу Україні зробили особистим фінансовим покаранням. Далеку війну пов’язують із близьким невдоволенням, змінюючи його адресу й залишаючи емоцію впізнаваною.
Пожежа з відео була справжньою. Жінка справді втратила будинок. Неправдивим був зв’язок між їхньою бідою та Україною. На виробництві таких зв’язків і спеціалізуються люди, для яких чужа втома стала робочим завданням.