Ілюстрація, створена за допомогою ШІ.
Соцмережі використовують для отримання новин 87% учасників дослідження «Українські медіа: споживання новин і довіра у 2026 році», проведеного InMind на замовлення ГО «Інтерньюз-Україна» й оприлюдненого 4 листопада 2026 року. Редакціям варто враховувати, як люди знаходять новини, обирають їх і перевіряють достовірність.
Дані Reuters Institute та Pew Research Center дають міжнародний контекст для українських результатів. Розглянемо, як обирати теми й формати, пояснювати значення новин для читача та показувати, звідки взялася інформація.
Серед причин вибору джерел українські респонденти називали оперативність — 39%, зручний формат — 36%, зрозуміле подання — 30%, достовірність — 24%. База — 1571 споживач новин.
Перевірені новини мають бути зручними для читання. Перший абзац пояснює, що сталося, кого це стосується та які наслідки може мати. Заголовок називає суть події. У складному матеріалі короткий виклад допоможе почати читання, а далі можна подати контекст, документи й докладні пояснення.
Наприклад, у повідомленні про зміну правил отримання допомоги читачеві потрібно знати, кого стосуються зміни, коли вони починають діяти та що потрібно зробити. Відомості про засідання, на якому ухвалили рішення, можуть доповнювати цю інформацію.
У Digital News Report 2026 Reuters Institute повідомляє: у середньому на 48 досліджених ринках соцмережі й відеоплатформи використовують для новин 54% респондентів, власні сайти та застосунки медіа — 51%. Головний автор звіту Джим Іґан описує посилення ролі сторонніх платформ як посередників між журналістикою та аудиторією.
Назва платформи — Telegram, Facebook або YouTube — вказує, де людина побачила новину. Щоб оцінити її достовірність, потрібно також установити, хто її створив і на які докази спирається автор. У дописах для різних платформ редакції варто зазначати авторство, давати прямі посилання на першоджерела та позначати оновлення.
Заступник директора Reuters Institute Річард Флетчер пояснює, чому традиційні медіа втрачають аудиторію. Телебачення втрачає глядачів, які раніше регулярно дивилися новини. У випадку газет і радіо значення має також те, що частина людей ніколи не мала звички отримувати з них новини. Відмова від одного джерела не обов’язково означає перехід до іншого: люди можуть звужувати набір джерел.
Редакціям варто з’ясувати, на якому етапі вони втрачають читача. Людина може не побачити публікації, не зрозуміти її значення із заголовка, припинити читання через перевантажений початок або не знайти відповіді на своє запитання. Кожна з цих причин потребує окремого рішення.
«Щоб достукатися до аудиторії, треба зрозуміти, на які її запитання відповідає матеріал, де вона його побачить і скільки часу готова приділити. У короткому дописі варто одразу пояснити суть новини та її значення для людини, дати посилання на джерело й можливість прочитати більше. Під час підготовки матеріалу варто перевіряти заголовок, зрозумілість першого абзацу та зручність читання зі смартфона. Після публікації — дивитися, що люди дочитують, про що запитують і до яких тем повертаються», — коментує журналіст, медіатренер, кандидат філологічних наук Андрій Юричко.
В українському дослідженні каналам і сторінкам із відомим автором чи редакцією довіряють 67% опитаних, а каналам без цієї інформації — 32%. Саме порівняння не доводить причинного зв’язку.
Роль авторів у соцмережах помітна й у міжнародних даних. За опитуванням Pew Research Center у серпні 2025 року, 21% дорослих американців регулярно отримували новини від інфлюенсерів; серед людей 18–29 років — 38%. Серед споживачів таких новин 69% переважно натрапляли на них випадково.
Старший дослідник Reuters Institute Нік Ньюман пояснює, що автори новинного контенту в соцмережах і на відеоплатформах переважно доповнюють традиційні медіа: коментують та пояснюють події. Аудиторія часто вважає їх зрозумілішими й цікавішими за традиційні медіа, хоча загалом оцінює їхню надійність і неупередженість нижче. Ці оцінки відрізняються між країнами та віковими групами.
Редакція може розповісти про досвід журналіста, показати документи, з якими він працював, і дати можливість поставити йому запитання. Читачеві потрібно дати змогу перевірити конкретне твердження незалежно від симпатії до його автора.
«Для медіаосвіти важливо розуміти, як люди насправді отримують новини і кому довіряють. Коли повідомлення приходить через стрічку чи пересланий допис, читачеві потрібно допомогти встановити його автора, знайти першоджерело й відокремити факт від оцінки. А редакціям варто робити власну роботу видимою: показувати, звідки взялася інформація, що перевірено і що ще потребує підтвердження», — стверджує президент Академії української преси, доктор філологічних наук Валерій ІВАНОВ.
Серед обізнаних про неправдиві матеріали учасників українського опитування 74% вважають, що вміють їх розрізняти. Усі три тестові повідомлення правильно оцінили 10% цієї групи; база — 1397 осіб.
За трьома тестовими повідомленнями не можна оцінити всі складники медіаграмотності. Самооцінку навичок варто доповнювати завданнями, у яких учасник пояснює, як дійшов висновку.
Психолог Гордон Пеннікук і дослідник Девід Ренд у статті в Nature Communications, опублікованій 2022 року, узагальнили 20 власних експериментів із 26 863 учасниками зі США. Після нагадувань звернути увагу на точність намір ділитися неправдивими заголовками зменшувався приблизно на 10% відносно контрольної групи. Йдеться про відносну зміну намірів у цих експериментах.
На заняттях із медіаграмотності можна пропонувати учасникам зупинитися перед поширенням повідомлення. Під час вправи учасник знаходить першоджерело, перевіряє дату й пояснює, чому довіряє повідомленню або поки утримується від висновку. Ефективність конкретної навчальної програми в українських умовах потрібно оцінювати окремо.
Емі Росс Арґедас у Digital News Report 2026 повідомляє, що щотижня чатботами для новин користуються 10% респондентів проти 7% роком раніше. Головним джерелом новин їх називає лише 1%. Серед способів використання — уточнювальні запитання, підсумовування й пояснення складних тем. На думку дослідниці, редакціям варто відповідати на цей попит зрозумілими пояснювальними матеріалами.
У дослідженні Європейської мовної спілки та BBC, оприлюдненому в жовтні 2025 року, журналісти перевірили понад 3000 відповідей чотирьох ШІ-асистентів. Щонайменше одну істотну проблему виявили у 45% відповідей, серйозні проблеми з джерелами — у 31%. Ці результати стосуються конкретного тестування 2025 року й не описують нинішньої частоти помилок усіх моделей.
Читачеві варто відкрити наведене чатботом джерело та знайти фрагмент, який підтверджує відповідь. Редакція має перевіряти факти в матеріалах, підготовлених із використанням ШІ, і давати посилання на докази своїх висновків.
Можливість платної передплати розглядають 25% користувачів сайтів новин та онлайн-медіа; база — 979 осіб. Підтримку новинних каналів або авторів декларують 12% опитаних; база — 1640.
У Digital News Report 2026 частка тих, хто платив за онлайн-новини, на 20 ринках, де відстежують цей показник, становить 17%. Безпосереднє порівняння з українською готовністю платити некоректне: намір і здійснений платіж — різні показники.
Редакціям доцільно пояснювати, яку роботу забезпечує підтримка читачів: репортажі з громад, перевірку документів, підготовку розслідувань. У пропозиції передплати слід указати, що отримує читач і скільки це коштує, а у звіті про донати — показати, на що спрямовано гроші.
Рекомендації нижче спираються на аналіз наведених досліджень. Їхню дієвість варто перевіряти на власній аудиторії.
Українське опитування охоплювало людей 18–65 років у містах від 50 тисяч жителів; польові роботи тривали 25 липня — 17 серпня 2026 року. Методологія вказує 2520 інтерв’ю, більшість графіків — базу 1640. Розбіжність не пояснено.
Reuters Institute використовує онлайн-опитування YouGov; результати переважно характеризують інтернет-аудиторію. Українське дослідження запитує про споживання за 30 днів, міжнародний звіт — переважно за тиждень. Через відмінності вибірок і запитань відсотки з цих досліджень не можна безпосередньо зіставляти й складати рейтинг країн. Міжнародні результати дають контекст для українських даних, але самі собою не пояснюють причин відповідей українських респондентів.
Валерій Іванов
президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Андрій Юричко
журналіст, медіатренер, кандидат філологічних наук, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка
