Підтримка кожного журналіста — українського чи закордонного, фронтового кореспондента чи працівника локальної редакції — є необхідною умовою того, щоб світ продовжував бачити й розуміти російську війну проти України. Про безпеку медійників, міжнародну солідарність і нові виклики професії говорили під час зустрічі в Національній спілці журналістів України.
До Києва приїхали голова Німецької асоціації журналістів (DJV) Міка Бойстер, координатор проєкту Media Dialogue доктор Вольфґанґ Рессманн та президент CIVIL – Center for Freedom із Північної Македонії Джабір Дерала. Разом з українськими колегами вони обговорили, як велика війна змінила журналістику, що сьогодні найбільше загрожує репортерам і якої допомоги потребують українські медіа.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко наголосив: запитання міжнародних партнерів допомагають точніше пояснити реальність, у якій працює українська журналістика. Підтримка має бути не декларативною, а конкретною — захисне спорядження, детектори дронів, психологічне відновлення, допомога локальним редакціям та постійна міжнародна увага до журналістів, яких незаконно утримує росія.
Окремою темою зустрічі стали 28 цивільних журналістів, яких, за наведеними Сергієм Томіленком даними, росія незаконно утримує в неволі. Колишній політв’язень Кремля Владислав Єсипенко запропонував закордонним колегам ставати інформаційними амбасадорами полонених журналістів, щоб кожна їхня історія отримала голос у світових медіа.
Воєнна журналістка Юлія Суркова звернула увагу на психологічну стійкість медійників. Після фронтових відряджень журналісти повертаються не лише з матеріалами, а й із досвідом, який потребує професійного осмислення та відновлення. Тому психологічні програми й ретрити мають бути такою ж важливою частиною підтримки, як бронежилети, шоломи та інше захисне спорядження.
Змінюється і саме поняття безпечної дистанції. Журналісти дедалі частіше беруть у Центрах журналістської солідарності детектори дронів, а після відряджень повертають їх, щоб обладнанням могли скористатися інші колеги. Така взаємодопомога, підтримка фронтових редакцій і професійний обмін стали важливими складовими стійкості української медіаспільноти.
У зустрічі взяв участь воєнний журналіст, продюсер міжнародних медіа та виконавчий директор Академії української преси Андрій Коваленко. Він наголосив, що технологічна трансформація війни вимагає постійного перегляду правил безпеки:
«Війна, на якій ми працювали у 2022–2024 роках, і війна, на якій ми працюємо сьогодні, — це вже не одна й та сама війна. Вона перетворилася на війну технологій. Фронт дедалі більше нагадує кадри одночасно з “Шаленого Макса” та “Зоряних війн”. Головна загроза тепер приходить не лише із землі — вона постійно над головою. Локація, яка ще вчора була безпечною, за мить може стати смертельною. Дорога, якою пів години тому можна було проїхати, вже може перебувати під контролем дронів. Напис PRESS не зупиняє FPV-дрон. Бронежилет не врятує від прямого влучання. Шолом не захистить від неправильно обраного маршруту. Для російського оператора дрона журналіст — це пріоритетна ціль на екрані. Для росії журналіст — не лише спостерігач. Журналіст — це свідок. А росія боїться свідків своїх злочинів. Детектор дронів не збиває дрон, але він дає найцінніше — час. А у війні дронів саме час реакції часто вирішує все. Безпека — це не лише спорядження. Безпека — це також правильне рішення».
Ці слова окреслюють принципово нову реальність: позначення PRESS більше не гарантує захисту, а загроза з повітря може виникнути далеко від умовної лінії фронту. Обладнання залишається критично важливим, однак його ефективність залежить від підготовки, актуальної оцінки ризиків, маршруту та швидкості ухвалення рішень.
Для Академії української преси підтримка журналістів, які працюють в Україні та розповідають про Україну світові, є практичною і системною роботою. АУП поєднує експертизу у сфері журналістики та медіаосвіти з досвідом роботи в умовах війни: створює навчальні матеріали, проводить професійні дискусії й тренінги з безпеки, допомагає закордонним медійникам краще розуміти український контекст і реалії роботи на місцях.
Практичний вимір цієї роботи — системна підтримка локальних редакцій. На сайті АУП зібрані історії про те, як «Голос Гуляйпілля», «Трудова слава» з Оріхова та «Південна зоря» з Нікополя зберігають для громад доступ до перевіреної інформації під постійними обстрілами.
Важливою складовою цієї підтримки є менторство. Журналіст і медіатренер АУП Андрій Юричко допомагає локальним медіа підвищувати видимість матеріалів у пошуку, розвивати цифрові платформи та ефективніше працювати із соціальними мережами. Його менторська робота з прифронтовими редакціями допомагає їм адаптуватися до цифрових змін, зміцнювати зв’язок з аудиторіями й шукати нові можливості для сталості.
Від початку повномасштабного вторгнення Андрій Коваленко працював більш ніж із сотнею закордонних журналістів, пройшов десятки тисяч кілометрів фронтовими дорогами та допомагав світовим медіа документувати наслідки російської агресії. Цей досвід дозволяє АУП бути важливим містком між українською професійною спільнотою та міжнародними редакціями.
Підтримка має охоплювати всіх, хто чесно й професійно пише про Україну: українських журналістів, які залишаються поруч зі своїми громадами й працюють на фронті, та закордонних колег, завдяки яким українські свідчення доходять до аудиторій у різних країнах. Кожен безпечно підготовлений і точно зроблений матеріал зміцнює міжнародне розуміння України та не дозволяє росії приховати свої злочини.
Журналісти важливі. Важливі їхня безпека, професійна стійкість і право продовжувати свідчити. Саме тому солідарність українських та міжнародних медіаорганізацій має залишатися довготривалою, конкретною і спільною.
За матеріалами допису голови НСЖУ Сергія Томіленка у Facebook.
