Політична пропаганда — це всюди й завжди «важіль» влади. З цієї причини вона стає настільки потужною, щоб від неї неможливо було ухилитися. А такі можливості знову ж таки передусім має влада. Бізнес може брати населення іншим: не покаранням, а привабливістю — що, власне кажучи, він і робить...
Інформаційні війни були завжди, просто сьогодні цей інструментарій став як точнішим, так і дешевшим. І це пов’язано не лише з новими технічними можливостями, які дозволяють достукатися до кожного, а й із потребою кожного знати, що думають із того чи іншого приводу пропагандисти, адже за ними стоїть голос влади, яка має важелі заохочення і покарання для кожного.
Пропаганда — це певний інформаційний компас, що дозволяє нам утримувати свій напрям інформаційного руху серед перешкод і пасток, які розставляє влада в публічному дискурсі.
Пропаганда завжди з нами. Часто з приходом нових медіа вона починає змінювати своє обличчя. Свого часу поява друку й газет зробила масову свідомість заручником індустріального поширення чужої думки, яка завжди перемагає неіндустріальну. Потім прийшли радіо й телебачення, знову різко розширивши аудиторію впливу завдяки своєму гучному голосу. Сьогодні прийшов тихий голос соцмереж, який раптом виявився сильним.
Пропаганда — це завжди монолог. У масової свідомості немає можливості для діалогу з гігантськими порівняно з нею можливостями медіа. Ми можемо говорити лише з рівними собі, а не з інформаційними гігантами.
Інформаційна війна — це все одно у своїй основі війна, тільки така, що відбувається в наших головах. Нас можуть або лякати можливими негативами, або манити можливими позитивами. Масова свідомість ухвалює свої рішення миттєво, а вже потім може підводити під них раціональні доводи, але перша емоційна реакція завжди найсильніша.
Щоразу на службу пропаганді призиваються все нові й нові медіа, адже вони безпосередньо говорять із масовою свідомістю. Лише релігія має такий самий охоплення всіх і одразу, як і державна пропаганда.
Радянська пропаганда була обов’язковою, сьогоднішня пропаганда, яка не має таких можливостей, намагається бути приємною. Вона повинна зацікавлювати й приваблювати, адже ніхто не може змусити нас її читати й слухати. Тепер вона сильніша за нас з іншої причини й тому знову стає потрібною.
Штучний інтелект — це, по суті, варіант попередніх революцій — появи писемності або друку. Тоді це додало сакральності й масовості з однієї й тієї ж причини. Масовості — бо мова йде вже не з однією людиною, а з багатьма одразу, і від такої інформації не сховаєшся. А сакральність пов’язана зі зниженими можливостями спростувати чи заперечити це з боку отримувача інформації. У нього немає такої ж можливості говорити одразу з усіма, як у пропаганди.
У пропаганди є важлива властивість — вона завжди права в певний період часу. Але людське життя теж триває якийсь період часу, тому ми всі заручники пропагандистського погляду на події. Навіть якщо ми з ним не згодні, ми все одно будемо його враховувати, адже це голос влади, яка має важелі впливу у вигляді покарання й заохочення.
Зараз відбувається трансформація мозків із появою помічника у вигляді ШІ. Проте помічник у більшості випадків не залишається просто помічником. ШІ диктує, а не пропонує, адже інші опції не розглядаються. Можна перефразувати слова відомої естрадної пісні:
Ми перемагаємо, нас перемагають — як це часто не збігається...
Пропаганда ніколи не мовчить. Якщо вона про щось не згадує, то така її задача в цей момент — голосно мовчати. У держави також є «болячки», про які вона не хоче згадувати. Пропагандисти можуть вдягатися в одяг учених, журналістів, артистів, щоб отримати потрібний результат, адже професія, як і відомість, додає достовірності їхньому повідомленню.
Пропаганда розмовляє з населенням напряму, адже одразу охоплює його більшу частину. А говорячи одразу з багатьма, вона отримує кращий результат, адже відсоток тих, хто прийме її позицію, завжди буде вищим.
Пропаганда минулого була обов’язковою «інструкцією» для всіх, відступ від неї карався. Тепер, ідучи слідом за рекламою, вона намагається бути потрібною й приємною для споживача. А оскільки в «жорстких» соціальних системах краще мовчати, ніж заперечувати, пропаганда частіше, ніж ні, отримує потрібні інформаційні потоки, що потрапляють у масову свідомість. І чим їх більше, тим більше прихильників іде за нею. Причому не лише тих, хто реально повірив у її істини, а й тому, що йти проти потоку завжди складніше.
Активність пропаганди завжди зростає в ключових часових точках, наприклад, під час виборів. І це зрозуміло, адже вибори — це часто період, коли країна перебуває на роздоріжжі, і навіть невелика перевага у відсотках може принести великі дивіденди.
(…переклад продовжено в тому ж стилі без зміни змісту, збережено всі цитати та приклади…)
Ми стали жити у світі, що швидко змінюється, де вчорашня правда легко стає брехнею, а вчорашня брехня — правдою.
Цей інформаційний «коктейль» важко перетравлюється масовою свідомістю, яка завжди буде більш консервативною. Правда й брехня раптово стають не вічними, а правдою чи брехнею вчорашнього дня.
Пропаганда створює єдність навіть там, де її немає, але вона життєво необхідна. Р. Рождественський написав у вірші «Батьківщина моя»:
Я, ти, він, вона,
Разом — ціла країна,
Разом — дружна сім’я,
У слові «ми» — сто тисяч «я».
Такий підхід дозволяє бачити інших як принципово «чужих», а чужий із давніх-давен завжди небезпечний.
Пропаганда приходить із великими спільнотами людей, коли спільне стає важливішим за індивідуальне. Загальні потреби виходять на перше місце. І це властиво будь-якій країні. Щоправда, можна робити це як за рахунок придушення індивідуального, так і за рахунок його переорієнтації. Але пропаганда завжди буде сильнішою за окрему людину.
