10 вересня 2026 року в Києві відкрилася Конференція українських журналістів-розслідувачів, організована Інститутом розвитку регіональної преси. Під час заходу президент Академії української преси, професор, доктор філологічних наук Валерій Іванов представив українське видання книги Бранта Г’юстона та Марка Горвіта «Посібник з журналістських розслідувань: як працювати з документами, базами даних та які методи використовувати».
Цьогорічна конференція об’єднала журналістів, редакторів, медіаекспертів і представників розслідувальних організацій. У центрі професійної дискусії — стійкість редакцій під час війни, безпека журналістів, міжнародні й транскордонні розслідування, робота з відкритими даними та OSINT, застосування штучного інтелекту, розслідування екологічних і воєнних злочинів, санкційна політика та етичні виклики професії.
Представляючи видання, Валерій Іванов наголосив:
«Це не просто посібник. Це інструмент захисту правди».
Українське видання знайомить журналістів із системною, перевіреною та міжнародно визнаною методологією розслідувань. У ньому поєднано роботу з документами, базами даних і джерелами, методи пошуку та перевірки інформації, практичні завдання й досвід реальних розслідувань.
Шосте, повністю оновлене видання посібника вийшло українською мовою у 2025 році. Переклад виконала компанія «Профпереклад», перекладачка — Олена Колесникова, науковий редактор — Валерій Іванов. Книгу обсягом 512 сторінок видали Академія української преси та Центр вільної преси.
Праця Бранта Г’юстона і Марка Горвіта, перше видання якої з’явилося у США 1983 року, стала одним із класичних практичних орієнтирів для журналістів-розслідувачів. Водночас міжнародну методологію важливо не просто перекласти, а адаптувати до професійних реалій України.
На думку Валерія Іванова, під час використання посібника в навчальному процесі особливо важливо доповнювати міжнародний досвід українськими прикладами. Законодавство, державні реєстри, доступ до публічної інформації, робота з джерелами та безпекові протоколи мають свої національні особливості.
Повномасштабна війна додала до цього переліку документування воєнних злочинів, перевірку цифрових доказів, протидію російській дезінформації та необхідність захисту журналістів і їхніх джерел.
Тому локалізація міжнародного досвіду означає не зміну базових принципів журналістики, а їх практичне застосування до українських умов.
В українських університетах уже викладають дисципліни та освітні програми, пов’язані з журналістськими розслідуваннями. Зокрема, у Навчально-науковому інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка діє магістерська програма «Правова журналістика», яка передбачає роботу з відкритими даними, фактчекінг і практикум із проведення журналістських розслідувань.
Валерій Іванов звернув увагу на необхідність посилювати співпрацю між університетами та розслідувальними редакціями. Студентам потрібні реальні кейси, актуальні інструменти й розуміння редакційних процесів. Водночас медіа зацікавлені у фахівцях, які приходять у професію вже підготовленими до роботи з документами, даними, джерелами та складними суспільно важливими темами.
Посібник Г’юстона і Горвіта може стати одним із практичних мостів між академічною підготовкою та щоденною роботою журналіста-розслідувача.
Це не перше звернення Академії української преси до теми журналістських розслідувань. У 2016 році АУП і Центр вільної преси видали український переклад книги німецького журналіста та дослідника Фолькера Лілієнталя «Розслідування». Видання представило українській аудиторії німецький досвід перевірки інформації та проведення журналістських розслідувань.
Нова книга Бранта Г’юстона та Марка Горвіта продовжує цю роботу й відкриває доступ до американської школи розслідувальної журналістики, сучасних методів аналізу даних і практичних професійних інструментів.
Академія української преси щиро дякує Відділу публічної дипломатії Посольства США в Україні, за підтримки якого стало можливим видання української версії посібника.
Ознайомитися з описом книги, завантажити ознайомчу версію або замовити друкований примірник можна на сторінці видання в бібліотеці АУП.
Конференція українських журналістів-розслідувачів залишається важливим простором для обміну досвідом між редакціями, експертами, освітянами та міжнародними партнерами. Презентація посібника в такому професійному середовищі ще раз нагадує: якісна методологія, належна підготовка журналістів і зв’язок освіти з практикою безпосередньо посилюють спроможність медіа захищати суспільний інтерес і право громадян на правду.
Проєкт «Вивчай та розрізняй», що впроваджується IREX за підтримки Посольства США в Україні та у партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури України та Академією української преси, оголошує набір учителів, які бажають удосконалити навички критичного мислення та долучитися до мережі проєкту.
Метою проєкту є посилення стійкості до інформаційних впливів та маніпуляцій через зміцнення навичок критичного мислення та формування попиту на якісну інформацію серед освітян і учнівства через інтеграцію інфомедійної грамотності у програму загальної середньої освіти в Україні.
До участі у проєкті запрошуються вчителі всіх предметів, які викладають у 5–11 класах закладів загальної середньої освіти України, а також учителі, які перебувають за межами України та працюють у закладах освіти, підпорядкованих МОН України.
Освітяни, які бажають приєднатися до проєкту, можуть заповнити електронну заявку на участь за посиланням до 30 вересня 2026 року: https://forms.cloud.microsoft/r/Zs5eY5hkEz
Сьогодні спільнота «Вивчай та розрізняй» об’єднує понад 7200 освітян та 3200 закладів загальної середньої освіти з усіх областей України.
Вчителі проєкту мають доступ до навчально-методичних матеріалів, освітніх заходів і курсів підвищення кваліфікації, а також можливість брати участь у вебінарах, тренінгах, експертних зустрічах та заходах з обміну досвідом. Учасники проєкту є частиною професійної спільноти, яка об’єднує освітян для обміну досвідом і розвитку навичок критичного мислення серед учнівства.
Першим обов’язковим етапом участі у проєкті є проходження онлайн-курсу «Very Verified 2.0» від IREX та EdEra. Курс можна розпочати паралельно з поданням заявки. Завершити його необхідно до початку онлайн-тренінгів для нового набору, запланованих на другу половину жовтня 2026 року. Курс доступний за посиланням: https://study.ed-era.com/uk/courses/course/6177.
Дізнатися більше про проєкт можна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1RHwn9d8j5tt-__rQboj7ACy05UPHc0JZ/view?usp=sharing
Запрошуємо освітян долучатися та поширювати інформацію про можливість участі, сприяючи розвитку культури критичного мислення в освіті.
Проєкт виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольства США в Україні та в партнерстві з Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури України та Академією української преси.
|
Кіномитці, які створили «Пса Патрона», «Сторожову заставу» і «Ти – Космос» знайомлять дітей з основними кінопрофесіями та крок за кроком навчають створювати власне кіно. |
 |
|
авторка курсу, Ольга Бірзул |
|
Безплатний відеокурс «Як зняти кіно» стартував на YouTube-сторінках найбільшого українського кінофестивалю для дітей і підлітків «Чілдрен Кінофест» та ЮНІСЕФ. Організатори задумали курс «Як зняти кіно» як доступну абетку кіновиробництва для дітей, що пояснює шлях від ідеї до власного фільму. Автори прагнули не лише передати професійні знання, а й адаптувати їх до віку, досвіду та реальних можливостей учасників. Тому завдання курсу можна виконувати без професійної техніки – знімаючи, наприклад, на телефон і використовуючи те, що є під рукою. Головне – власна ідея, фантазія та сміливість експериментувати. А ще – можливість на практиці застосувати отримані знання: зняти свої історії та подати їх до участі в кінопрограмі «У кадрі: Крізь дитячий обʼєктив». Для перегляду вже доступні перші два з дев’яти майстеркласів. У вступному уроці кінокураторка та авторка «Твоєї книги про кіно» Ольга Бірзул розповідає про види й жанри кіно та знайомить дітей із ключовими кінопрофесіями. Другий майстерклас, присвячений сценарній роботі, проводить сценаристка з багаторічним досвідом роботи в ігровому кіно Марина Степанська. Вона написала сценарій повнометражного фільму «Стрімголов», представленого в конкурсній програмі кінофестивалю в Карлових Варах, стала співавторкою сценарію стрічки «Назавжди-Назавжди», прем’єра якої відбулася у програмі Orizzonti Extra Венеційського кінофестивалю, а нині працює над сценарієм нового фільму Олега Сенцова «Кай». |
 |
|
авторка курсу Марина Степанська |
|
Наступні сім відеоуроків поступово з’являтимуться на YouTube-каналах Чілдрен Кінофесту та ЮНІСЕФ. Режисури навчатиме Юрій Ковальов – режисер пригодницького фентезі «Сторожова застава». З анімацією познайомлять співрежисерка «Мавки. Лісова пісня» й авторка «Пса Патрона» Саша Рубан і володар Срібного Ведмедя Берлінале за анімаційний фільм «Йшов трамвай № 9» Степан Коваль. Про акторську майстерність розповість Даша Плахтій, відома за ролями у фільмі «Довбуш» і серіалі «Сага». Урок з операторського мистецтва проведе Ярослав Пілунський – оператор-постановник стрічки «Брати. Остання сповідь», учасник документального кінооб’єднання «Вавилон’13», лавреат Шевченківської премії та лідер волонтерського проєкту «Жовтий автобус», який працює у східних регіонах України. Про роботу зі звуком розповість Сергій Степанський, серед робіт якого – «Мої думки тихі», «Памфір» і «Ти – Космос», а про монтаж – Микола Базаркін, режисер монтажу фільмів «Вулкан», «Співає Івано- Курс реалізується в межах програми «У кадрі: Крізь дитячий обʼєктив», створеної ЮНІСЕФ і Чілдрен Кінофестом за підтримки Держкіно. Ще один складник ініціативи – кінопрограма для дітей і підлітків віком від 6 до 14 років. Спираючись на Конвенцію ООН про права дитини, вона запрошує дітей не лише дивитися кіно, а й ставати авторами власних історій та досліджувати світ за допомогою камери. Учасники можуть розповісти про те, як права дитини втілюються у їхньому житті, а також про свій дім, друзів, мрії, проблеми у школі або зміни, які вони хочуть бачити довкола. Створення фільму розвиває уяву, навчає розповідати історії та допомагає дитині донести свій голос до інших – адже кожна дитина має право бути почутою. Подати короткометражний фільм для участі можна до 20 жовтня. Попередньо проходити відеокурс не обов’язково – приймання заявок уже триває. Обрані фільми представлять на інформаційних платформах ЮНІСЕФ 20 листопада – на 37-му річницю ухвалення Конвенції ООН про права дитини та в рік 80-річчя ЮНІСЕФ. Автори відібраних робіт отримають сертифікати відзнаки від обох організацій, а їхні фільми увійдуть до переліку заявок конкурсної програми Чілдрен Кінофесту 2027 року. |
26–27 серпня 2026 року Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу провела вебсемінар «Критичне мислення під час виборів».
Вибори можуть стати для України не лише важливою політичною подією, а й іспитом на демократичну зрілість суспільства. Саме тому під час вебсемінару учасники працювали не з абстрактною теорією, а з реальними політичними повідомленнями, маніпуляціями та прикладами інформаційних атак.
Учасники вчилися розпізнавати емоційні гачки та технології дезінформації – фейки, напівправду, маніпулятивну соціологію, політичні «інсайди», чорний PR і ботомережі. Також аналізували політичну рекламу та публічні виступи, вчилися перевіряти інформацію перед поширенням і реагувати на фейки так, щоб не сприяти їхньому подальшому поширенню.
Валерій Іванов, президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор, зазначив:
«Під час виборів інформація стає одним із ключових інструментів впливу на суспільство. Важливо навчитися бачити не лише те, що нам повідомляють, а й те, як і навіщо це робиться. Критичне мислення дає можливість зробити паузу, поставити правильні запитання та ухвалювати рішення на основі перевіреної інформації».
Тетяна Іванова, медіаекспертка Академії української преси, докторка педагогічних наук, професорка, наголосила на важливості збереження свободи вибору:
«Повоєнні вибори можуть стати для України не лише важливою політичною подією, а й справжнім іспитом на демократичну зрілість. Ця розмова дуже важлива саме тому, що вона акцентує увагу на тому, як зберегти свободу вибору, не відмовляючись від свободи слова».
Підсумовуючи захід, Наталія Пономаренко, старша викладачка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, докторка філософії, медіатренерка, зазначила:
«Критичне мислення під час виборів – це не про недовіру до всього. Це про здатність зупинитися, поставити запитання, перевірити інформацію й лише після цього зробити власний вибір».
Попереду ще два вебсемінари в межах проєкту – 16-17 вересня та 29-30 вересня. Усі охочі можуть долучитися до навчання та отримати практичні інструменти для критичного аналізу інформації під час виборів.
Реєстрація на наступні заходи триває https://forms.gle/mtNPNdr3nP27MwNG9
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
До традиційного свята Дня знань 1 вересня Академія української преси дарує медіатренерам і медіапедагогам авторський посібник професорки, медіатренерки Тетяни Іванової «Вправи до тренінгу 2026. Фільтруй інформацію – створюй зміни».
Чи можна сьогодні навчати медіаграмотності так само, як ми навчали їй п’ять або сім років тому?
Базові принципи залишаються. Перевіряй джерело. Розрізняй факт і судження. Помічай маніпуляцію. Не дозволяй емоціям підміняти аналіз.
Але інформаційне середовище змінилося настільки, що самих цих правил уже недостатньо.
У 2025 році 86% українців отримували новини із соціальних мереж, а для 37% соцмережі були єдиним джерелом новин. Ще показовіший розрив між упевненістю і реальною навичкою: 75% опитаних, які знають про дезінформацію, вважають, що здатні її розпізнати, проте лише 6% правильно визначили достовірність усіх трьох новин, запропонованих дослідниками.
Тобто проблема вже не лише в тому, чи знаємо ми правила перевірки інформації. Важливо, чи здатні ми застосувати їх у момент, коли повідомлення нас лякає, обурює, тішить, підтверджує наші переконання або вимагає: «Пошир негайно!».
Саме тому в освіті дорослих недостатньо лише розповідати про критичне мислення – його потрібно тренувати.
І це не просто методична інтуїція. Наприклад, великий метааналіз 289 досліджень симуляційного навчання, що охопив 18 971 учасника, показав значущий позитивний ефект інтерактивності, поєднання різних стратегій навчання та зворотного зв’язку. Це дослідження проводилося у сфері професійної медичної освіти, тому його цифри не варто механічно переносити на медіаосвіту. Але загальний педагогічний принцип промовистий: навичка формується тоді, коли людина діє, робить вибір, отримує досвід і рефлексує його, а не тільки слухає пояснення.
Війна змінила і медіапростір, і ціну інформаційної помилки.
Саме тому в новому посібнику Тетяна Іванова йде далі.
Не просто перевірити повідомлення. А й побачити природу і причини його існування. Так, вправа «Розплутай маршрут» вчить дивитися не тільки на саме повідомлення, а й на систему його поширення.
Учасники встановлюють найранішу публікацію, перевіряють автора чи акаунт, з’ясовують, хто кого цитує, відрізняють незалежне підтвердження від передруку, простежують переходи між мовами й країнами та знаходять момент різкого масштабування історії. Це принципово інший рівень медіаграмотності.
Бо десять сайтів, які повторили один Telegram-допис, — це не десять джерел. «Закордонне медіа» не стає доказом лише тому, що воно закордонне. А сотні однакових повідомлень можуть створювати ілюзію суспільного консенсусу там, де насправді існує одна початкова інформаційна конструкція.
У посібнику ця думка сформульована дуже точно: ми перевіряємо не лише те, що нам повідомили, ми перевіряємо маршрут, яким це повідомлення до нас прийшло. Саме система поширення здатна перетворити один сумнівний матеріал на видимість «міжнародного розслідування» або масштабної суспільної історії.
Це перехід від простого «знайди фейк» до розуміння архітектури інформаційної операції.
Ще одна з вправ, запропонованих авторкою спрямована на те, щоб показати, що сьогодні російська пропаганда не завжди кричить. Іноді вона переконує дуже красиво.
І на розпізнання цих впливів спрямована нова симуляційна гра під назвою «Останній автобус». Учасник опиняється в кризовій ситуації: часу майже немає, необхідно обрати один із двох евакуаційних маршрутів, а двоє представників міст-сховищ переконують зробити вибір саме на їхню користь.
І тут починається найцікавіше.
Один промовець продає безпеку через страх, жорсткість, дефіцит ресурсів і «суворий реалізм». Інший – через надію, технологічний оптимізм, статус, турботу про дітей та обіцянку гарантованого майбутнього. Мова різна. Механізм впливу – подібний.
У цьому й полягає один із найважливіших висновків вправи: сучасну пропаганду не завжди можна впізнати за агресивною лексикою, грубим тиском чи очевидною неправдою. Вона може говорити мовою турботи, технологій, порядку, миру, раціональності чи «здорового глузду». Вона підлаштовується під страхи, втому, надії та потреби конкретної аудиторії.
Тому медіаграмотній людині важливо запитувати не лише «чи подобається мені це повідомлення?», а й: «до якої моєї емоції зараз апелюють, який вибір мені нав’язують і яких фактів мені не показують?»
Є ще один вимір медіаграмотності, який особливо важливий для України під час війни.
Це здатність розпізнавати не тільки окремий фейк, а наратив, що роками й десятиліттями формував оптику, через яку суспільство дивиться на себе.
Саме цьому присвячена вправа «Хто написав нашу історію за нас?». Її мета – навчитися помічати російські імперські наративи про Україну, критично їх перевіряти, повертати українцям суб’єктність і формулювати власну позицію без переходу до дзеркальної пропаганди.
Учасники працюють із тезами про нібито нездатність України до самостійного державного існування, «відсутність» власної культури, природність русифікації чи штучність української ідентичності. Але завдання не полягає в тому, щоб механічно замінити один міф іншим. Навпаки. Ключовий висновок вправи звучить так: вихід із постколоніальної оптики – це не заміна тези «Україна нічого не може» на тезу «Україна завжди найкраща». Це здатність бачити українців авторами власної історії, тобто людьми, які створюють, помиляються, сперечаються, чинять опір і відповідають за власні рішення.
І тут медіаграмотність виходить далеко за межі техніки фактчекінгу.
Вона стає складовою історичної пам’яті, національної суб’єктності та суспільної стійкості.
Отже, медіаграмотність під час війни – це вже не просто інформаційна гігієна
Якщо раніше ми багато говорили про якість інформаційного споживання: не перевантажувати себе інформацією, бачити маніпуляції, перевіряти факти, розуміти механізми роботи медіа. То сьогодні цього недостатньо.
Під час війни інформаційне рішення може впливати на поведінку людини, безпеку громади, довіру до інституцій, суспільну єдність і здатність держави чинити опір.
Тому медіаграмотність – це вже не позиція стороннього спостерігача. Це готовність діяти відповідально. Не поширювати те, чого не перевірив. Не віддати своє рішення емоції.
Розпізнати не тільки неправдивий факт, а й наратив. Побачити не тільки повідомлення, а й маршрут його поширення. І зрештою – сформувати власну аргументовану позицію.
Саме на цю логіку побудований новий авторський посібник Тетяни Іванової. Він містить не лише описи вправ, а й покрокові алгоритми для тренера, сценарії роботи, запитання для дебрифінгу, підсумкові висновки та візуальні матеріали, які можна використовувати для створення живої й наочної презентації.
До традиційного освітянського свята 1 вересня Дня знань Академія української преси дарує посібник медіатренерам і медіапедагогам.
Завантажуйте. Впроваджуйте. Адаптуйте до своїх аудиторій. Перевіряйте вправи на практиці та діліться з нами результатами й враженнями.
Фільтруймо інформацію – і створюймо зміни.
Бо сьогодні медіаграмотність це не тільки про те, що ми знаємо про медіа.Це про те, як ми думаємо, як обираємо і як діємо.
[ПОСИЛАННЯ НА ЗАВАНТАЖЕННЯ ПОСІБНИКА]
Вступ України до ЄС – це складний процес, навколо якого виникає чимало міфів, маніпуляцій і дезінформації. Як журналістам відрізняти реальні євроінтеграційні зобов’язання від політичних заяв? Де шукати надійні першоджерела? І головне – як пояснювати своїй аудиторії, що європейські реформи означають для конкретної громади та її мешканців?
Щоб допомогти журналістам впевненіше працювати з темою європейської інтеграції, Академія української преси запрошує журналістів і журналісток на дводенний офлайн-тренінг «CONNECT-EU MEDIA LAB: євроінтеграція без міфів».
Коли і де?
20–21 вересня та 8–9 жовтня 2026 року.
Київ (локація буде повідомлена відібраним до участі учасникам).
Реєстрація: https://forms.gle/EQ3gw693YUq1ufQ38
За два дні учасники пройдуть шлях від розуміння логіки вступу України до ЄС до розробки власних журналістських тем з локальним фокусом.
Разом із тренерами розбиратимемо:
Від навчання – до власної публікації
Основною частиною тренінгу стане редакційна лабораторія CONNECT-EU. Учасники розроблять теми та плани власних матеріалів про європейські реформи з локальним фокусом: визначать аудиторію, ключове запитання, джерела, дані, експертів і формат майбутніх публікацій. Після тренінгу учасники продовжать роботу над матеріалами за менторської підтримки команди проєкту.
За підготовку та публікацію 5 матеріалів АУП передбачає фінансову компенсацію у розмірі 500 євро.
Тренери
Олексій Погорелов – президент Української Асоціації Медіа Бізнесу, член Комісії з журналістської етики. Має багаторічний досвід у розвитку медіабізнесу, професійних стандартів і трансформації місцевих медіа.
Анатолій Шалаєв – експерт з місцевого самоврядування, журналіст-розслідувач, модератор і тренер. Має багаторічний досвід у журналістиці, децентралізації, прозорості та підзвітності влади, участі громадян у прийнятті рішень і розвитку спроможності громад.
Участь у тренінгу є безкоштовною. Організатори беруть на себе витрати, пов’язані з проїздом учасників до місця проведення тренінгу та у зворотному напрямку, а також забезпечують проживання і харчування під час заходу.
Реєструєстрація за посиланням: https://forms.gle/EQ3gw693YUq1ufQ38
Про організаторів:
АУП – одна з провідних українських громадських організацій, що понад два десятиліття працює у сферах журналістики, медіаграмотності та громадянської освіти, реалізуючи масштабні проєкти по всій країні.
Ukraine2EU – флагманська ініціатива Європейського Союзу створена на підтримку України у підготовці до вступу та майбутнього членства в ЄС.
Цей допис підготовлено за фінансової підтримки Програми Ukraine2EU. Погляди та висловлені думки є виключною відповідальністю Академії української преси і не обов’язково відображають позицію Програми Ukraine2EU або Європейського Союзу.
Початок нового навчального року — це чудова нагода наповнити заняття з дошкільнятами новими ідеями, цікавими вправами та активностями, які не лише захоплюють дитину, а й допомагають їй навчатися мислити самостійно.
Академія української преси нагадує про «Навчальний календарик розвитку критичного мислення» — практичний робочий зошит, що допомагає розвивати критичне мислення дітей 5–6 років, допитливість, уважність, уміння аналізувати інформацію, ставити запитання та робити власні висновки.
Посібник стане корисним насамперед вихователям закладів дошкільної освіти, методистам, педагогам, а також батькам, які шукають цікаві та змістовні вправи для підготовки дітей до школи.
«Навчальний календарик розвитку критичного мислення» укладений у формі календаря та розрахований на навчальний рік. У ньому зібрані вправи й методики для занять із дітьми старшого дошкільного віку.
Матеріали структуровані за тематичними розділами, однак педагог не прив’язаний до суворої послідовності. Вправи можна:
Саме тому посібник може стати своєрідною скарбничкою готових ідей для вихователя — коли потрібно урізноманітнити заняття, запропонувати дітям нову активність або знайти вправу, яка допоможе не просто зайняти дитину, а залучити її до роздумів і пошуку відповідей.
Критичне мислення починається не зі складних термінів чи теорій. Для дитини це передусім звичка цікавитися світом:
Чому так відбувається?
Звідки ми це знаємо?
Що буде, якщо зробити інакше?
Чим ці предмети схожі, а чим відрізняються?
Який варіант може бути правильним і чому?
Через гру, спостереження, порівняння, обговорення та прості пізнавальні завдання дитина поступово вчиться не лише сприймати готову інформацію, а й осмислювати її.
Такі навички особливо важливі напередодні школи, адже допомагають формувати основу для подальшого навчання: уважність, самостійність, здатність аргументувати власну думку та бажання шукати відповіді.
«Навчальний календарик розвитку критичного мислення» рекомендований для роботи з дітьми старшого дошкільного віку 5–6 років.
Він буде корисним:
вихователям дитячих садків — як джерело додаткових вправ і методик для щоденних занять;
методистам закладів дошкільної освіти — для урізноманітнення освітніх активностей і планування роботи;
педагогам, які готують дітей до першого класу — як додатковий матеріал для розвитку мислення та пізнавальних навичок;
батькам майбутніх першокласників — для змістовних занять удома у форматі гри та спільного дослідження.
Коли дорослі шукають цікаві завдання для дошкільнят, важливо, щоб активність мала не лише розважальну, а й освітню цінність.
Вправи з розвитку критичного мислення дають можливість поєднати ці два завдання: дитині цікаво виконувати завдання, а дорослий водночас допомагає їй спостерігати, порівнювати, аналізувати, висловлювати припущення та пояснювати власну думку.
Для вихователя це також можливість мати під рукою добірку матеріалів, з якої легко обрати вправу відповідно до теми заняття, ситуації або інтересів дітей.
Посібник може бути особливо актуальним на початку нового навчального року — як для старших груп закладів дошкільної освіти, так і для занять із майбутніми першокласниками.
Підготовка до школи — це не лише навчитися читати, писати чи рахувати. Не менш важливо розвивати в дитини здатність слухати, ставити запитання, помічати деталі, знаходити зв’язки між явищами та пояснювати свій вибір.
Саме такі навички допомагають дитині впевненіше почуватися у новому навчальному середовищі.
Для ширшої роботи з дошкільною медіаосвітою дивіться також посібник АУП «Медіаграмотність і критичне мислення в закладі дошкільної освіти».
«Навчальний календарик розвитку критичного мислення» створений Академією української преси та доступний в електронному форматі.
Збережіть посібник собі, поділіться ним із колегами та використовуйте вправи протягом навчального року.
Нехай у педагогів завжди буде достатньо ідей для цікавих занять, а в дітей — якомога більше можливостей запитувати, досліджувати, міркувати й знаходити власні відповіді.
👉 Завантажити «Навчальний календарик розвитку критичного мислення».
Академія української преси (АУП) розширює можливості для підвищення кваліфікації педагогів: організація успішно пройшла верифікацію на національній платформі професійного розвитку педагогічних працівників «Вектор». Це відкриває для АУП та освітян нові можливості у сфері професійного розвитку.
«Вектор» — державна інформаційно-комунікаційна система, що об’єднує педагогічних працівників і суб’єктів підвищення кваліфікації в Україні. На платформі освітяни можуть знаходити та обирати програми професійного розвитку відповідно до власних потреб, а верифіковані суб’єкти — розміщувати власні програми підвищення кваліфікації.
Академія отримала можливість офіційно представляти на платформі «Вектор» свої програми підвищення кваліфікації. Інформація про програми та видані за результатами навчання документи може вноситися до державної системи, що робить професійний розвиток педагогів прозорішим і зручнішим для підтвердження.
Стежте за новими тренінгами, вебсемінарами та освітніми програмами на сайті Академії української преси й на офіційній платформі «Вектор». Сертифікати, видані Академією української преси, можна перевірити на сайті АУП за номером і прізвищем учасника.
Про системну роботу Академії з педагогами в регіонах читайте також у матеріалі «Розвиток регіональної медіаосвіти разом з АУП».
«Інформаційний антидот» — практична вправа FreeMind Ukraine для розвитку критичного мислення та медіаграмотності. Вона допомагає не лише помітити маніпуляцію, а й зрозуміти, як саме вона впливає на людину, знайти надійну опору у фактах і сформувати відповідальну дію. Вправу можна проводити з підлітками, молоддю та дорослими, адаптуючи складність прикладів і мову обговорення до віку аудиторії.
Учасники працюють у командах із прикладами інформаційних повідомлень, що використовують емоції, вразливості аудиторії, клікбейт, викривлені висновки або неповний контекст. Завдання команди — створити для обраного кейсу чотирикомпонентний «антидот»:
Орієнтовна тривалість: 55–69 хвилин. Для скороченого заняття можна використати один кейс і завершити роботу за 35–45 хвилин.
Для дітей і підлітків варто використовувати безпечні, зрозумілі приклади без травматичних деталей, пояснювати терміни простою мовою та приділяти більше уваги правилу «зупинися — постав запитання — перевір — лише тоді поширюй». Корисно дозволити командам створити власну коротку пам’ятку, плакат або повідомлення для однолітків.
Для дорослої аудиторії можна працювати з актуальними кейсами громади, порівнювати кілька джерел, аналізувати статистику й візуальні докази, а також моделювати відповідь редакції, освітньої установи чи громадської організації. Важливо не зводити заняття до пошуку «правильної відповіді»: цінність вправи — у логіці перевірки та в усвідомленому виборі дії.
Нижче подано повну послідовність матеріалів. Їх можна демонструвати на екрані або використовувати як картки для командної роботи.
Більше про ініціативу, новини та практичні матеріали читайте на основній сторінці проєкту FreeMind Ukraine.
Якщо ви розумієте, наскільки крихкою є довіра в інформаційному просторі під час війни, і хочете навчитися захищати її — не лише для себе, а й для своєї громади, — приєднуйтесь до проєкту FreeMind Ukraine!
Форма для реєстрації: https://forms.gle/gW3Te1inL5LyFP1L8.
Тренери та експерти:
У втіленні проєкту партнером АУП є Центр медіа- та інформаційної грамотності (CeMIL) Інституту медіа- та комунікаційних студій Вільного університету Берліна (Німеччина).
* Центр медіа- та інформаційної грамотності (CeMIL) при Вільному університеті Берліна є частиною Інституту медіа- та комунікаційних студій та володіє найсучаснішою експертизою в галузі медіаграмотності. Має багаторічний досвід проведення тренінгів і досліджень з журналістами та науковцями з питань комунікації зі східноєвропейських країн. Він також успішно керував іншими проєктами в рамках попередніх раундів Східноєвропейських програм партнерства.
