Ми все життя мріяли не ходити на роботу, а тепер боїмося настання цього періоду з появою штучного інтелекту.
Ми живемо у світі, який очікують глибокі зміни. Наші минулі трансформації, такі як революція 1917 року, були ініційовані соціальними протестами — люди призвели до змін соціального порядку, оскільки стара система їх недооцінювала. Вони прагнули щасливішого майбутнього. Перебудова теж мала на меті контроль майбутнього, але вже зроблений згори. Причому нагорі залишалися практично ті ж самі люди, з цієї причини це і була перебудова, а не революція.
Контроль майбутнього не менш важливий, ніж контроль сьогодення, де держава досягла найбільшого успіху, і контроль минулого, яким займаються освіта, література і мистецтво, що несуть нам потрібну картинку «штучної» дійсності, коли ми вже не в змозі перевірити, чи все це було насправді.
Джерело: https://detector.media/infospace/article/243472/2025-08-20-gryade-nove-maybutnie-i-dlya-media-tezh/
Товариш Сталін добре це розумів, весь час займаючись репресивним контролем над суспільством, що розв’язувало йому руки, оскільки альтернативність інтерпретацій не допускалася. Путін, хоча і в більш м’якій формі, зайнятий зараз тим же — побудовою і поліпшенням своєї репресивної системи, яка дасть йому досидіти до кінця. Він будує ту ж модель: почав із «ворогів народу» у вигляді «іноагентів», а зараз узагалі починає карати за не той пошук в інтернеті. Тобто практично запроваджує інтернет-поліцію. Нові часи вимагають нового контролю.
Революція, що відбувається зараз зі штучним інтелектом, призведе взагалі до непотрібності людей. Вони перестають бути головною розумовою силою, штучний інтелект забере у них робочі місця: від журналістів до лікарів. Страх перед майбутнім — не дуже хороший знак.
Російський письменник Олексій Крол пише на своїй фейсбук-сторінці, цитуючи Мо Гавдата: «На відміну від попередніх технологічних революцій, які в основному стосувалися ручної праці, нова хвиля автоматизації, за його словами, вдарить по освічених професіоналах і представниках середнього класу, які складають основу сучасної економіки. Народжений в Єгипті технічний фахівець, який став мільйонером до 29 років, вважає, що масштабне витіснення працівників призведе до небезпечного рівня економічної нерівності. Без належного регулювання ШІ посилить концентрацію багатства і влади у власників технологій, а мільйони людей опиняться позбавленими місця в новій економіці».
Мо Гавдат також нібито серйозно розводить майбутніх людей і можливість працювати: «Нас ніколи не змусять прокидатися щоранку і присвячувати 20 годин на день роботі. Ми не створені для цього. Ми визначили свою мету як роботу. Це капіталістична брехня».
Дивно, але ми все життя мріяли не ходити на роботу, а тепер боїмося настання цього періоду. Суспільству і державі буде дуже складно контролювати слова і поведінку безробітних людей. Пропаганді доведеться досягти небачених висот, щоб домогтися відсутності соціальних потрясінь, що йдуть від людей, які сидять у бездіяльності вдома. До речі, поліції — також. Людина, не обтяжена соціальними умовностями й заборонами, завжди небезпечна для інших. Вона випадає з нав’язуваної масової поведінки.
Крол також підкреслює важливу річ: «Виникає головне питання: а які професії залишаться? Відповідь відома — креативні. Тому що ШІ не здатний нічого творити. Він ефективний компілятор, який погано дає раду з невизначеністю. Тому, коли ми читаємо новини, що нова модель обійшла всіх у математиці, ми не бачимо нормальних бенчмарків за художніми текстами. І як людина, глибоко занурена в це, я розумію: нормальні видавці взагалі не хвилюються. З моменту появи GPT — три роки вже буде в жовтні — в креативній сфері немає жодного кроку вперед. У створенні контенту — відео, наприклад — ШІ вже робить спецефекти, якісь фрагменти. Оператори стають непотрібними. Але з точки зору драматургії — нічого не змінилося. Талановитих сценаріїв, книг більше не стало».
Час тепер летить занадто швидко. З цієї причини настають нові війни й нові землетруси, які будуть змінювати і життя, і суспільство. А ми завжди слабко готові до нових змін. СРСР серйозно відставав, намагаючись зберегти старі методи управління. Це були як репресії, так і література-мистецтво-кіно, які дивним чином об’єднали як інтереси творців, так і інтереси держави. Люди хотіли щастя і веселощів, які дарувало їм кіно як замінник життя.
Сталін любив кіно, мабуть, бачачи в ньому головного пропагандиста, оскільки кіно поєднує потрібну інформацію та розважальність. Є приклад, коли він просив записати йому слова пісні з екрана. Сьогодні таку ж пару «інформація + розважальність» створюють соцмережі, керовані ніби алгоритмами, але їх налаштовують люди, які підвищують емоційність таких потоків.
Раніше боролися не з тими думками різними варіантами репресивної політики. Є лист Леніна до Дзержинського, датований 19 травня 1922 року. Там є такі слова: «Всі вони явні контрреволюціонери, пособники Антанти, організація її слуг і шпигунів та розбещувачів учнівської молоді. Треба поставити справу так, щоб цих “військових шпигунів” виловлювати — і виловлювати постійно й систематично та вислати за кордон. Прошу показати це таємно, не розмножуючи, членам Політбюро, з поверненням Вам і мені, й повідомити мені їхні відгуки та Ваш висновок». Отже, Сталін реально пішов далі ленінським шляхом.
При цьому вже в післясталінський час навіть Лаврентій Берія, коли він три місяці був головним у країні, виступив із планом реформ, тобто планами перебудови, що знижували рівень боротьби. Все це Берія намагався розгорнути за три місяці між смертю Сталіна й арештом його самого. Нездійснена перебудова містила такі тези:
Нове майбутнє особливо важливе для медіа, оскільки, як вважається, штучний інтелект витіснить тих, хто працює. Але це не торкнеться творчих професій, які все одно залишаються за людьми. Вони слабко піддаються алгоритмізації. А журналістика — це також творча професія, оскільки там створюється те, чого не було до цього. Звичайно, це не письменницьке ремесло, де все і завжди має бути новим, але все одно творче.
Майбутнє завжди здається кращим, інакше б до нього не прагнули. Правда, потім це може виявитися не так, але буде вже пізно. Зараз ми опинилися в складній ситуації, оскільки йде війна, але позитивне майбутнє завжди є на горизонті, проте ми все одно до нього рухаємося.
Краматорськ, Дружківка, Сіверський напрямок, Дніпропетровщина – знакові назви для Українців, а тепер і для Швейцарії. Це маршрут журналістської місії, де поряд із камерою працює… логістика, зв’язки, дозвільні документи та банальне “як доїхати й вижити”. І в усьому цьому – ключову роль відіграє Андрій Коваленко, виконавчий директор Академії української преси (АУП).“Це не просто привезти й показати – це постійна координація, безпека, залагодження десятків питань щодня. Але результат того вартий”, – каже Коваленко.
1. Краматорськ і Дружківка: евакуюватись чи залишитись? 2. Артилерія 54 ОМБР – лінія вогню 3. Підземна школа: освіта попри війнуНа Дніпропетровщині команда побувала на відкритті однієї з перших підземних шкіл, де навчання проходить у безпеці. Завдяки роботі Коваленка, журналісти мали доступ до міністра освіти, місцевих освітян та дітей, які розповіли, як це – вчитись у сховищі.
4. Транзитні хаби: прихисток для евакуйованих
Сюжет готується до виходу
Поширте цю історію. Світ має знати не лише про ракети і обстріли, а й про тих, хто робить можливими історії про життя.Штучний інтелект більше не фантастика, а реальний помічник у креативній роботі. Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу запрошує журналістів, освітян, комунікаторів, тренерів та всіх зацікавлених на інтенсивний дводенний вебсемінар «Генерація ідей та сценаріїв з AI: автоматизуємо творчість та масштабуємо успіх». Ми разом навчимося не лише генерувати ідеї з допомогою AI, а й перетворювати їх на повноцінні сценарії та навчальні продукти.
Коли?
У програмі:
Тренери вебсемінару:
Реєстрація: https://forms.gle/7iWMakoCX2A9dMJg8
Участь є безкоштовною. Відбір відбуватиметься на конкурсних засадах. Відібрані учасники отримають запрошення. Кількість місць для вебсемінару обмежена.
Учасникам, яких буде відібрано до участі, прийде повідомлення на електронну пошту.
Усі учасники, які успішно пройдуть навчання, отримають сертифікат.
Якщо у вас з’явилися запитання, звертайтеся до асистентки проєктів АУП: 067-372-27-33, info@aup.com.ua – Юлія Рицик.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Соціальні платформи – це територія з власним трафіком, законами та безпековими алгоритмами «на точках входу». І якщо ви хочете, щоб вони працювали на вас, треба навчитися грати за їхніми правилами – від формату подачі під вимоги кожної соцмережі та до модерації коментарів. Саме про це йшлося на другій менторській сесії курсу НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа», яку провів журналіст і медіатренер Андрій Юричко.
Ориігнал публікації розміщений на веб-сайті Національної спілки журналістів України (НСЖУ).
Коротко: хто «перепаковує» матеріали під конкретну платформу, аналізує свою сторінку як менеджер контенту й веде діалог у коментарях – збирає охоплення, довіру та переходи аудиторії. Хто постить посилання з приписом «читайте, це цікаво» – працює на антистатистику та просування «чужих ресурсів» по цій тематиці.
Чому соцмережі для медіа – інфраструктура, а не «додаток»
На старті сесії учасники обговорили власні практики використання соцмереж. У когось вони – «мода присутності», у когось – головне джерело тем для подальших матеріалів.
Редакторка «Новин Городнянщини» Світлана Томаш каже:
«У соцмережах, зокрема, в групах, дізнаюся настрої людей, що їх найбільше хвилює, відповіді на які питання вони б хотіли почути. Звідти беру теми для своїх майбутніх матеріалів, часто дізнаюся новини – зазвичай, у офіційних структур є свої сторінки, де вони публікують новини оперативніше».Колега з Сум, редакторка «Панорами» Олена Касаткіна, чесно зізнається: попри спроби змусити соцмережі працювати на газету поки що не вдалося.
«Тому для нас це (соціальні мережі – авт.) більше джерело інформації навіть не стільки інформації, а тем для матеріалів».
А в прифронтових громадах соцмережі, в першу чергу соцмесенджери, – ще й канал двостороннього зв’язку з читачами: швидкий, звичний і «в кишені».
Де живе українська аудиторія у 2025 році
На початок 2025 року в Україні – 21,6 млн соцмедійних ідентичностей, це близько 56% населення. Інтернетом користуються 31,5 млн людей (82,4%). Це цифри DataReportal. DataReportal – Global Digital Insights
Telegram за два роки війни став головною «стрічкою» для багатьох українців. Дослідження Internews фіксувало стрибок до 72% користувачів, які називали Telegram основною мережею для новин (2023), а торік і медіа, і державні органи додатково привернули увагу до платформи через дискусію про небезпечний інформаційний вплив анонімних або проросійських каналів на аудиторію. Використання Telegram на офіційних пристроях держструктур заборонене з 2024 року з міркувань безпеки.
«Я часто проводжу опитування серед студентів та їхньої аудиторії стосовно активності в соцмережах. Виявляється, 95% нічого не постять, тільки читають, 4% постять щось час від часу і 1% постять регулярно», – ділиться Андрій Юричко.
Це пояснює феномен «тихої більшості»: читають майже всі, пишуть – одиниці. Редакційний контент працюватиме, якщо легко «зачепить» читача в потоці.
Короткий довідник за платформами: від Telegram до YouTube
Чому «просіли» перегляди: стоп-слова, структура й саби
«Штучний інтелект аналізує контент і все, що вважає образою, політичним впливом, рекламою – блокує або ж перестає рекомендувати навіть постійним підписникам. Мова ненависті, слова образ, згадки про «зброю», «алкоголь», «тютюн», «діти», «насильство», «смерть», «поранення», «терор», «фашизм» і цей список можна продовжити – стоп-слова, що заважають поширенню, – коментує Андрій Юричко. – Друга умова – чи дотримуєтеся ви рекомендацій платформи до структури постів. Наприклад, Youtube реагує чи є у вас субтитри для людей, які не чують або не вмикають звук. Нехайповий заголовок до відео, розширене текстове наповнення з таймкодами розділів, переклад іншими мовами, відповідність тегів – тільки тоді алгоритми соцмереж починають працювати на більше охоплення та перегляди відео».
Цей опис логіки платформ узгоджується з політикою Meta: пост не обов’язково видалять – але його зменшать в дистрибуції ресурсами платформи. Результат для редакції той самий – одиничні перегляди. Не варто гратися «гострими» словами без контексту, обов’язково розставляйте контент-попередження про неприйнятний зміст та додавайте субтитри. Transparency
Розпаковка та перепаковка: як зробити з одного тексту п’ять постів
Один газетний матеріал може перетворитися на карусель у Instagram, коротке відео й статичний пост у Facebook, шортси для Reels/TikTok і серію історій – це й є «розпаковка».
«Скільки я не аналізую локальні медіа, в переважній більшості, вони викладають у соцмережі посилання на матеріал зі словами «Прочитайте, це цікаво» або ж максимум – заголовок і перший абзац. І аудиторія не читає, бо у платформи свій формат привертання уваги, до якого аудиторія звикла», – пояснює експерт.
Підхід №2 – «перепаковка»: з нуля створюємо формат під вимоги конкретної мережі.
«Окрім розпаковки, говоримо і про перепаковку – це не просто розміщення матеріалу в соцмережі, це створення його під вимоги цієї соцмережі. Наприклад, для Instagram часто достатньо картинки і короткого повідомлення. Для Facebook, де важливе охоплення, варто залучати аудиторію до дискусії, дати їй можливість коментувати ваші публікації».
Маленький лайфхак – щоденні «бекстейджі» у сторіз: процес роботи над матеріалом утворює «серіал» і тримає увагу між випусками. А для дизайну – шаблони в Canva (так, це банально, але воно працює). Прямо під час менторської сесії учасникам показали як із звичайного текстового анонсу швидко та легко зробити відеоролик для Instagram.
Аналітика на щодень: що й як експортувати
Успішні медіа не вірять у «відчуття аудиторії»: вони експортують історію постів і аналізують дані. У Telegram це робиться через Chat Export Tool у десктопному застосунку: дістаєте інформацію про пости у вигляді HTML/JSON. У Facebook – через Download Your Information в Accounts Center. Статистика вебсайту – сервіс Google analytics. Далі – будь-який зручний AI-інструмент для кластеризації тем і виявлення «пікових годин», постів-бустерів та найобговорюваніших тем.
Що дивитися у звітах:
На прикладі сторінок НСЖУ та Академії Української Преси журналісти побачили цей аналіз на практиці. Наприклад, найобговорюванішими темами офіційного телеграм-каналу НСЖУ Spilka news виявилися пости про загибель колег-журналістів та діяльність НСЖУ на міжнародній арені щодо захисту прав журналістів. А на Facebook сторінці Академії Української Преси найбільше реакцій та охоплень – у постах про діяльність локальних редакцій на прифронтових територіях, яких підтримує АУП, вправи/матеріали з медіаграмотності, протидії дезінформації та професійна література.
Такий регулярний аналіз, вважає Андрій Юричко, важливий для того, щоб соціальні мережі працювали саме на медіа.
Коментарі: етика, право і трохи гумору
До коментарів варто ставитися як до подовження основного тексту. Часто їх варто провокувати (питаннями) і відслідковувати ланцюжки повідомлень. Негатив? Андрій радить не грати у «дзеркало». Переведіть суперечку в жарт – «Дякуємо за вашу увагу, ми працюємо виключно для вас», «Ми раді, що ви регулярно перечитуєте наші матеріали і шкодуємо, що саме цей викликав у вас таку реакцію». І обов’язково дайте у відповіді посилання на інший матеріал на вашому ресурсі. Якщо ж це відверте порушення умов користування платформою – лайки, образи чи особисті погрози – подавайте скаргу на акаунт.
Тепер про правовий бік коментарів, увагу до яких варто включити у внутрішні регламенти редакції.
«Згідно з новою редакцією Закон «Про медіа», редакції несуть відповідальність не тільки за свій контент у соцмережах, а й за коментарі під ним. Наприклад, якщо в коментарях до вашого матеріалу хтось буде закликати до повалення державного устрою чи в інший спосіб порушуватиме закони України, ви отримаєте від Нацради попередження або штраф».
В той же час, закон передбачає «вікно безвідповідальності»: якщо протягом трьох робочих днів після скарги/припису Нацради або ухвали суду про відкриття провадження ви видаляєте порушення – відповідальність не настає. Останні зміни 2025 року якраз уточнили й спростили цю процедуру. Freedom Housedetector.mediaНаціональна асоціація адвокатів України
Стратегія для локальних медіа: оригінальний контент і свій сайт
Головна ілюзія соцмереж – що вони можуть замінити сайт. Насправді все навпаки. Після виходу матеріалів у газеті – розміщуйте їх на сайті, і тільки тоді «ведіть» аудиторію постами в соцмережі. Чому? Бо пошуковики цінують оригінальний контент на вашій сторінці, а великі телеграм-канали й агрегатори завжди обходитимуть вас у швидкості поширення своєю аудиторією, але ніколи – в локальній унікальності.
Додайте до цього дисципліну формату: для Facebook – питання, що запрошують читача в дискусію; для Instagram – короткі меседжі з виразним візуалом; для YouTube – довгі відео + шортси; для Telegram – зрозумілу структуру посту (лід, посилом до читання та «гачком» на кінець).
Практичні дрібниці, які дають великі дивіденди
Голос редакцій
В усьому цьому найважливіше – відчувати свого читача. І, як би по-менторськи це не звучало – дати йому відчуття співучасті, каже медіатренер. Починайте з питання в лоб, завершуйте «гачком» у кінці, а між ними – зрозумілі абзаци, людські приклади та перевірені дані.
«Соцмережі – це не ваш інструмент, не ваша платформа. Там є свої правила. Тільки коли ви будете цих правил дотримуватися, зможете змусити їх працювати на себе», – підсумовує Андрій Юричко.
Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми співробітництва з метою розвитку та сприяння демократії.
З радістю та гордістю повідомляємо: імʼя президента Академії української преси Валерія Іванова включено до біографічного довідника «100 імен Інституту журналістики» (КНУ імені Тараса Шевченка, 2025). Це почесне видання, створене до 80-річчя Інституту, об’єднало історії людей, які протягом усіх цих років формували й формують українську журналістську школу – журналістів, викладачів, науковців і просвітників.
Ім’я Валерія Іванова у цьому колі – це знак довіри й високе визнання багаторічної праці задля розвитку професійних стандартів, медіаосвіти та свободи слова в Україні. Як очільник АУП, він послідовно підтримує редакції, навчає молодь критично мислити, відстоює етичні принципи та допомагає журналістам працювати чесно, відповідально й сміливо. Його ініціативи, дослідження та освітні програми стали орієнтиром для цілих поколінь фахівців.
Для нашої спільноти – це більше, ніж відзнака. Це підтвердження місії: творити сильні українські медіа, що служать суспільству, захищають правду й підсилюють демократичні цінності. Ми щиро дякуємо Інституту журналістики та вітаємо Валерія Іванова з цим важливим досягненням!
Пишаємося. Вдячні. Натхненні рухатися далі.
Академія української преси продовжує розвивати медіаосвітній напрям та активно долучається до регіональних подій, пов’язаних із темами штучного інтелекту, дезінформації та їхнього впливу на освіту й інформаційний простір.
27 серпня менеджер медіаосвітніх програм АУП Максим Запорожченко провів тренінг «Штучний інтелект та дезінформація» для координаторів Хабів цифрової освіти Миколаївщини.
У той же день медіатренер АУП Андрій Юричко виступив на інструктивно-методичному семінарі для вчителів інформатики Миколаївської області з темою «Тренди розвитку LLM у 2025 році» у межах обговорення векторів реалізації Нової української школи.
АУП і надалі працює над тим, аби українські освітяни мали сучасні знання та інструменти для критичного осмислення впливу новітніх технологій.
Напередодні Дня Незалежності Президент України відзначив державними стипендіями видатних діячів інформаційної сфери.
Українські журналісти залишаються там, де інші вимушені тікати. Вони показують правду, коли на міста падають ракети, випускають газети навіть без світла та зв’язку, документують злочини й подвиги, ризикуючи власним життям і здоров’ям. Це люди, які перетворили професію на місію.
Серед нагороджених — Людмила Мех, заслужена журналістка України, президентка ВБФ «Журналістська ініціатива» та членкиня правління Академії української преси. Завдяки її роботі свого часу НСЖУ стала членом Міжнародної федерації журналістів, а сьогодні її діяльність є прикладом професійності й відданості.
Від імені АУП щиро вітаємо пані Людмилу з відзнакою та пишаємося її внеском у розвиток української журналістики!
Також довічні стипендії отримали:
Дворічні стипендії призначено ще понад 15 журналістам, які щодня працюють у найскладніших умовах — від фронтових містечок до окупованих територій.
Відзначати професійний внесок журналістів під час війни — важливо. Це наша вдячність і підтримка тим, хто щодня виборює право України на правду.
Джерело: https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=24526405053684361&id=100002246203824&mibextid=wwXIfr&rdid=Zw2ys3qYJJv43v0T
Фото: https://www.mediafond.com.ua/static/about
21 серпня 2025 року Академія української преси за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу представила новий практичний посібник «EDU-AІ: методика використання ШІ для викладачів комунікативного циклу».
Видання стало результатом багаторічного досвіду АУП та серії вебсемінарів. У ньому зібрано:
Автори посібника приділили особливу увагу тому, як створювати контент за допомогою AI, перевіряти його достовірність, уникати маніпуляцій та поєднувати гуманітарну чутливість із технологічною грамотністю.
👉 А ось що про нове видання кажуть самі автори:
Валерій Іванов, президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор: «Цей посібник присвячений дуже актуальному питанню – використанню штучного інтелекту. Воно на часі навіть під час війни: технології ШІ застосовуються і на фронті, і в тилу. Наші автори показують, як використовувати ці інструменти у викладанні дисциплін комунікативного циклу для майбутніх журналістів, рекламістів, піарників і вчителів. ШІ містить як загрози, так і нові можливості – і саме про це йдеться у посібнику».
Тетяна Іванова, медіаекспертка Академії української преси, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету: «Штучний інтелект уже сьогодні змінює інформаційний простір і ставить нові виклики перед журналістами та освітянами. Водночас він відкриває широкі можливості – від збору та аналізу даних до створення контенту. Для викладачів це інструмент формування у студентів критичного мислення та медіаграмотності. Саме тому тема посібника є надзвичайно важливою».
Любов Цукор, головна редакторка освітнього проєкту «На Урок», освітня експертка, EdTech-тренерка: «Наш посібник – це результат синергії різних сфер, об’єднаних спільною метою: показати, що штучний інтелект є потужним помічником в освіті та журналістиці. Він відкриває нові можливості, але водночас вимагає обережності в контексті безпеки. На 185 сторінках ми зібрали методичні, практичні та інструктивні матеріали з ілюстраціями, щоб допомогти викладачам та практикам інтегрувати ШІ у свою роботу».
📖 Посібник «EDU-AІ» стане корисним для викладачів, журналістів, студентів та всіх, хто працює у сфері комунікацій і прагне опанувати інноваційні інструменти навчання та контентотворення.
Завантажити посібник можна за посиланням.
Переглянути відеозапис презентації можна тут.
Gefördert durсh die Bundesrepublik Deutschland
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина
Це видання — результат багаторічного досвіду та серії вебсемінарів. У ньому зібрано покрокові методики інтеграції штучного інтелекту у викладання журналістики, реклами, PR та інших дисциплін, практичні кейси з української та світової медіаіндустрії, готові сценарії занять і вправи для розвитку критичного мислення та медіаграмотності.
Авторки пропонують етичні орієнтири використання ШІ, діляться порадами, як створювати контент за допомогою AI, перевіряти його правдивість, уникати маніпуляцій і поєднувати гуманітарну чутливість із технологічною грамотністю.
У презентації візьмуть участь:
Завантажити посібник можна тут
