Ілюстрація, створена за допомогою ШІ.
Соцмережі використовують для отримання новин 87% учасників дослідження «Українські медіа: споживання новин і довіра у 2026 році», проведеного InMind на замовлення ГО «Інтерньюз-Україна» й оприлюдненого 4 листопада 2026 року. Редакціям варто враховувати, як люди знаходять новини, обирають їх і перевіряють достовірність.
Дані Reuters Institute та Pew Research Center дають міжнародний контекст для українських результатів. Розглянемо, як обирати теми й формати, пояснювати значення новин для читача та показувати, звідки взялася інформація.
Серед причин вибору джерел українські респонденти називали оперативність — 39%, зручний формат — 36%, зрозуміле подання — 30%, достовірність — 24%. База — 1571 споживач новин.
Перевірені новини мають бути зручними для читання. Перший абзац пояснює, що сталося, кого це стосується та які наслідки може мати. Заголовок називає суть події. У складному матеріалі короткий виклад допоможе почати читання, а далі можна подати контекст, документи й докладні пояснення.
Наприклад, у повідомленні про зміну правил отримання допомоги читачеві потрібно знати, кого стосуються зміни, коли вони починають діяти та що потрібно зробити. Відомості про засідання, на якому ухвалили рішення, можуть доповнювати цю інформацію.
У Digital News Report 2026 Reuters Institute повідомляє: у середньому на 48 досліджених ринках соцмережі й відеоплатформи використовують для новин 54% респондентів, власні сайти та застосунки медіа — 51%. Головний автор звіту Джим Іґан описує посилення ролі сторонніх платформ як посередників між журналістикою та аудиторією.
Назва платформи — Telegram, Facebook або YouTube — вказує, де людина побачила новину. Щоб оцінити її достовірність, потрібно також установити, хто її створив і на які докази спирається автор. У дописах для різних платформ редакції варто зазначати авторство, давати прямі посилання на першоджерела та позначати оновлення.
Заступник директора Reuters Institute Річард Флетчер пояснює, чому традиційні медіа втрачають аудиторію. Телебачення втрачає глядачів, які раніше регулярно дивилися новини. У випадку газет і радіо значення має також те, що частина людей ніколи не мала звички отримувати з них новини. Відмова від одного джерела не обов’язково означає перехід до іншого: люди можуть звужувати набір джерел.
Редакціям варто з’ясувати, на якому етапі вони втрачають читача. Людина може не побачити публікації, не зрозуміти її значення із заголовка, припинити читання через перевантажений початок або не знайти відповіді на своє запитання. Кожна з цих причин потребує окремого рішення.
«Щоб достукатися до аудиторії, треба зрозуміти, на які її запитання відповідає матеріал, де вона його побачить і скільки часу готова приділити. У короткому дописі варто одразу пояснити суть новини та її значення для людини, дати посилання на джерело й можливість прочитати більше. Під час підготовки матеріалу варто перевіряти заголовок, зрозумілість першого абзацу та зручність читання зі смартфона. Після публікації — дивитися, що люди дочитують, про що запитують і до яких тем повертаються», — коментує журналіст, медіатренер, кандидат філологічних наук Андрій Юричко.
В українському дослідженні каналам і сторінкам із відомим автором чи редакцією довіряють 67% опитаних, а каналам без цієї інформації — 32%. Саме порівняння не доводить причинного зв’язку.
Роль авторів у соцмережах помітна й у міжнародних даних. За опитуванням Pew Research Center у серпні 2025 року, 21% дорослих американців регулярно отримували новини від інфлюенсерів; серед людей 18–29 років — 38%. Серед споживачів таких новин 69% переважно натрапляли на них випадково.
Старший дослідник Reuters Institute Нік Ньюман пояснює, що автори новинного контенту в соцмережах і на відеоплатформах переважно доповнюють традиційні медіа: коментують та пояснюють події. Аудиторія часто вважає їх зрозумілішими й цікавішими за традиційні медіа, хоча загалом оцінює їхню надійність і неупередженість нижче. Ці оцінки відрізняються між країнами та віковими групами.
Редакція може розповісти про досвід журналіста, показати документи, з якими він працював, і дати можливість поставити йому запитання. Читачеві потрібно дати змогу перевірити конкретне твердження незалежно від симпатії до його автора.
«Для медіаосвіти важливо розуміти, як люди насправді отримують новини і кому довіряють. Коли повідомлення приходить через стрічку чи пересланий допис, читачеві потрібно допомогти встановити його автора, знайти першоджерело й відокремити факт від оцінки. А редакціям варто робити власну роботу видимою: показувати, звідки взялася інформація, що перевірено і що ще потребує підтвердження», — стверджує президент Академії української преси, доктор філологічних наук Валерій ІВАНОВ.
Серед обізнаних про неправдиві матеріали учасників українського опитування 74% вважають, що вміють їх розрізняти. Усі три тестові повідомлення правильно оцінили 10% цієї групи; база — 1397 осіб.
За трьома тестовими повідомленнями не можна оцінити всі складники медіаграмотності. Самооцінку навичок варто доповнювати завданнями, у яких учасник пояснює, як дійшов висновку.
Психолог Гордон Пеннікук і дослідник Девід Ренд у статті в Nature Communications, опублікованій 2022 року, узагальнили 20 власних експериментів із 26 863 учасниками зі США. Після нагадувань звернути увагу на точність намір ділитися неправдивими заголовками зменшувався приблизно на 10% відносно контрольної групи. Йдеться про відносну зміну намірів у цих експериментах.
На заняттях із медіаграмотності можна пропонувати учасникам зупинитися перед поширенням повідомлення. Під час вправи учасник знаходить першоджерело, перевіряє дату й пояснює, чому довіряє повідомленню або поки утримується від висновку. Ефективність конкретної навчальної програми в українських умовах потрібно оцінювати окремо.
Емі Росс Арґедас у Digital News Report 2026 повідомляє, що щотижня чатботами для новин користуються 10% респондентів проти 7% роком раніше. Головним джерелом новин їх називає лише 1%. Серед способів використання — уточнювальні запитання, підсумовування й пояснення складних тем. На думку дослідниці, редакціям варто відповідати на цей попит зрозумілими пояснювальними матеріалами.
У дослідженні Європейської мовної спілки та BBC, оприлюдненому в жовтні 2025 року, журналісти перевірили понад 3000 відповідей чотирьох ШІ-асистентів. Щонайменше одну істотну проблему виявили у 45% відповідей, серйозні проблеми з джерелами — у 31%. Ці результати стосуються конкретного тестування 2025 року й не описують нинішньої частоти помилок усіх моделей.
Читачеві варто відкрити наведене чатботом джерело та знайти фрагмент, який підтверджує відповідь. Редакція має перевіряти факти в матеріалах, підготовлених із використанням ШІ, і давати посилання на докази своїх висновків.
Можливість платної передплати розглядають 25% користувачів сайтів новин та онлайн-медіа; база — 979 осіб. Підтримку новинних каналів або авторів декларують 12% опитаних; база — 1640.
У Digital News Report 2026 частка тих, хто платив за онлайн-новини, на 20 ринках, де відстежують цей показник, становить 17%. Безпосереднє порівняння з українською готовністю платити некоректне: намір і здійснений платіж — різні показники.
Редакціям доцільно пояснювати, яку роботу забезпечує підтримка читачів: репортажі з громад, перевірку документів, підготовку розслідувань. У пропозиції передплати слід указати, що отримує читач і скільки це коштує, а у звіті про донати — показати, на що спрямовано гроші.
Рекомендації нижче спираються на аналіз наведених досліджень. Їхню дієвість варто перевіряти на власній аудиторії.
Українське опитування охоплювало людей 18–65 років у містах від 50 тисяч жителів; польові роботи тривали 25 липня — 17 серпня 2026 року. Методологія вказує 2520 інтерв’ю, більшість графіків — базу 1640. Розбіжність не пояснено.
Reuters Institute використовує онлайн-опитування YouGov; результати переважно характеризують інтернет-аудиторію. Українське дослідження запитує про споживання за 30 днів, міжнародний звіт — переважно за тиждень. Через відмінності вибірок і запитань відсотки з цих досліджень не можна безпосередньо зіставляти й складати рейтинг країн. Міжнародні результати дають контекст для українських даних, але самі собою не пояснюють причин відповідей українських респондентів.
Валерій Іванов
президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Андрій Юричко
журналіст, медіатренер, кандидат філологічних наук, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Ілюстрацію створено за допомогою ШІ.
Студенти Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка представили власні проєкти з медіаграмотності
У вебгрі студенти обирали, як використовувати штучний інтелект у навчанні, й одразу бачили наслідки своїх рішень. Інша команда запустила TikTok-студію, яка розповідає про університетські події та вже отримує пропозиції від викладачів і приймальної комісії. Обидві ініціативи представили 5 листопада 2026 року на третьому онлайн-круглому столі проєкту FreeMind Ukraine.
Учасники представили власні напрацювання, поділилися відгуками аудиторії та розповіли, як реалізовували проєкти. Разом із командою Академії української преси, представниками Міністерства освіти і науки України та викладачами університету обговорили, як продовжувати роботу й залучати до неї більше студентів.
Проєкт «FreeMind Ukraine: молодь і громади проти маніпуляцій» реалізують Академія української преси та Вільний університет Берліна. АУП проводить навчання й консультує студентські команди, які готують власні ініціативи. У Полтаві ця робота розпочалася з дводенного тренінгу 15-16 вересня 2026 року. Тоді учасники аналізували маніпуляції та планували свої проєкти.
Про навчання, під час якого студенти готували свої ініціативи, читайте в новинах про тренінги у Полтаві, Луцьку та Черкасах.
Зустріч відкрив президент АУП, професор, доктор філологічних наук Валерій ІВАНОВ. Він привітав студентські команди та наголосив на досвіді, який вони здобувають під час самостійної роботи:
«Створюючи власний проєкт, студенти перевіряють на практиці те, чого навчилися. Потрібно обрати тему, зрозуміти свою аудиторію, підготувати матеріали й побачити, як люди на них реагують. Тут з’являється і відповідальність за кожне повідомлення, і досвід роботи з відгуками. Для нас важливо, щоб після навчання студенти могли самостійно проводити заняття та створювати медіаматеріали для інших».
Обговорення модерувала координаторка проєктів АУП Юлія КУЛИК. Вона нагадала, що команда Академії української преси провела п’ять тренінгів і залучила до проєкту п’ять університетів з усієї України. Після навчання АУП допомагала студентам готувати зміст і планувати проведення їхніх заходів.
«Ми пропонуємо їм самостійно втілювати власні проєкти, розвиватися, аналізувати, критично ставитися до будь-якої інформації. А також намагаємося з їхньою допомогою привчити інших студентів та молодь до критичного ставлення до почутого чи побаченого в соцмережах».
Про роботу команд з аудиторією говорив менеджер медіаосвітніх програм АУП Максим ЗАПОРОЖЧЕНКО:
«У вебгрі учасники самі обирають, як користуватися штучним інтелектом, і бачать наслідки своїх рішень. Команда TikTok-студії розв’язує інше практичне завдання: як донести університетські новини до студентів. Обидва проєкти дають можливість працювати з реальною аудиторією та змінювати матеріали відповідно до її потреб. Саме цей досвід варто врахувати, коли команди готуватимуть наступні заняття й публікації».
Завідувачка кафедри журналістики ПНПУ, кандидатка філологічних наук, професорка Світлана СЕМЕНКО подякувала АУП за навчання, консультації та методичні матеріали. Вона розповіла, що викладачі й студенти користуються підручниками, посібниками та збірниками вправ Академії, а досвід тренінгів застосовують у власній роботі:
«Ми вчимося в АУП самостійно проводити тренінги для наших студентів і громад. Ми багато працюємо з громадами й сподіваємося залучати до цієї роботи студентів. Зараз це дуже потрібно».
Участь у круглому столі взяв головний спеціаліст директорату шкільної освіти Міністерства освіти і науки України Роман ГЛАДКОВСЬКИЙ. Після презентацій він позитивно оцінив обидві роботи й докладніше зупинився на результатах «Студії Короленка»:
«Мені дуже сподобалися обидві презентації: вони зроблені на високому рівні й лаконічно представлені. Особливо хочу відзначити “Студію Короленка”, де вже показано практичне впровадження проєкту та залучення адміністрації університету. TikTok став для команди каналом поширення інформації, залучення студентів і популяризації закладу освіти. Приємно, що проєкт уже має результати й може вдосконалюватися далі: презентація завершилася, а канал продовжує працювати. На мою думку, такий досвід варто використовувати й іншим закладам освіти України, щоб доносити інформацію до аудиторії, яка надалі може долучитися до навчання чи викладання в університеті».
Ініціативу «Напишіть за мене ШІдевр», або «Як я користуюся штучним інтелектом», представили студентки спеціальності «Журналістика». Команду очолила третьокурсниця Анна АНДРІЙКО, яка проводила інтерактивну частину занять. Другокурсниця Катерина ЧЕРНОВА підготувала теоретичний матеріал і розробила вебгру.
За дизайн презентацій і технічну частину відповідала студентка другого курсу Ксенія ГРИГОРЕНКО. Третьокурсниця Єлизавета КРИВОРУЧКО фотографувала заходи та підготувала підсумкове опитування.
Авторки хотіли обговорити зі студентами звичку повністю доручати ШІ виконання навчальних завдань. На заняттях пояснювали, як використовувати його як помічника, перевіряти відповіді й дотримуватися академічної доброчесності.
У теоретичній частині розглядали моделі ШІ для навчання, формулювання запитів, токени та причини появи вигаданих відповідей. Учасники вводили різні запити в інструменти, якими користуються, і порівнювали результати.
Катерина ЧЕРНОВА розповіла, що пояснення доводилося уточнювати безпосередньо під час занять. Наприклад, докладніший і коротший запити з однаковим змістом іноді давали схожі відповіді. Команда побачила, що приклади потрібно перевіряти в різних моделях і добирати відповідно до потреб аудиторії.
Студентки враховували відгуки вже під час проведення лекцій. Учасники просили більше практики, тож авторки додавали завдання, у яких можна було самостійно попрацювати з інструментами.
Для інтерактивної частини студентів об’єднували в пари за допомогою карток. Кожен отримував частину речення та мав знайти людину з відповідним продовженням. Після цього пари переходили до вебгри про двох вигаданих персонажів, Василя й Таїсію.
Герої опинялися в навчальних ситуаціях, а учасники обирали один із трьох варіантів дій: використати ШІ, виконати завдання самостійно або поєднати обидва способи. Залежно від відповіді історія розвивалася по-різному. Наслідки рішень обговорювали разом з аудиторією.
Катерина ЧЕРНОВА створювала гру за допомогою штучного інтелекту. Сама розробка стала прикладом його застосування, а сюжет дав змогу поговорити про відповідальність за власні рішення.
Анна АНДРІЙКО відзначила, що найкраще вдалося залучити аудиторію до інтерактивної частини:
«Я вважаю, що ми точно впоралися щодо інтерактивного складника, тому що студенти справді були залучені і навіть по відгукам видно, що їм це найбільше сподобалося».
Команда провела три інтерактивні лекції для різних груп факультету української філології та журналістики й уже отримала запрошення провести заняття для інших факультетів. До наступних зустрічей студентки планують адаптувати приклади до різних спеціальностей. Запити, доречні для журналістів, не завжди відповідають навчальним потребам філологів чи майбутніх учителів.
Другий проєкт представила учасниця команди «Студії Короленка» Ярослава ГРИГОРЄВА. Команда створила TikTok-акаунт «Студія Короленка. Новини ПНПУ», щоб розповідати студентам про життя університету у звичному для них форматі.
Автори помітили, що інформація на університетському сайті не завжди доходить до тих, кому могла б бути корисною. Студенти можуть пропустити анонс виставки, зустрічі чи іншої події, якщо спеціально не шукають таких повідомлень.
Команда почала добирати новини й перетворювати їх на короткі відео та інформаційні добірки. На сторінці публікують анонси заходів, розповідають про університетські події та досягнення студентів. Під час круглого столу учасники переглянули акаунт і приклади матеріалів.
За словами Ярослави ГРИГОРЄВОЇ, протягом першого місяця роботи команда почала отримувати запитання про анонсовані події:
«Нас навіть питали про певні заходи, коли і де вони будуть відбуватися».
Ініціативу помітили в університеті. Як розповіла Світлана СЕМЕНКО, до неї звернулася голова приймальної комісії, яка побачила сторінку в TikTok і запропонувала підготувати матеріали про підготовчі курси.
Так команда почала працювати ще й для вступників, які знайомляться з університетом і вирішують, де навчатися. Студентки також розповіли, що їх підтримують університетські сторінки в соцмережах, а викладачі звертаються з пропозиціями висвітлити події.
Далі студія планує налагодити співпрацю з іншими факультетами, щоб акаунт представляв життя всього університету. Юлія КУЛИК запропонувала залучати студентів цих факультетів до знімання матеріалів і публікувати їх на спільній сторінці.
Обидва проєкти вже перетнулися в роботі. Команда «Студії Короленка» розповіла, що готує матеріал про заняття, які провели Анна АНДРІЙКО та її колеги.
Раніше свої напрацювання представили студентські команди Черкас та Луцька.
Проєкт FreeMind Ukraine реалізує Академія української преси спільно з Вільним університетом Берліна за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.
Для проєкту створено платформу FreeMind Ukraine, де зібрано всі новини, навчальні матеріали та додаткову інформацію для учасників і всіх, хто цікавиться медіаграмотністю.
Ілюстрацію створено за допомогою ШІ.
Студенти Луцького національного технічного університету представили власні проєкти з медіаграмотності
Першокурсники розслідували вигадану історію, збирали докази й перевіряли фотографії. Інша студентська команда створила подкаст про штучний інтелект із п’яти серій. Обидві команди представили результати 4 листопада 2026 року на онлайн-круглому столі FreeMind Ukraine.
Студенти показали свої матеріали, поділилися досвідом підготовки та розповіли, що зацікавило аудиторію. Разом із командою Академії української преси, представником Міністерства освіти і науки України та викладачкою університету обговорили, як використовувати ці напрацювання на заняттях.
Проєкт «FreeMind Ukraine: молодь і громади проти маніпуляцій» реалізують Академія української преси та Вільний університет Берліна. АУП проводить навчання й консультує учасників, які готують власні ініціативи. У Луцьку ця робота розпочалася під час тренінгу «Невидимий редактор: хто формує твою інформаційну реальність?» 22 і 23 вересня 2026 року. Студенти розбирали інформаційні маніпуляції та працювали над ідеями проєктів, які зможуть реалізувати у своєму університеті.
«Практичні навички краще засвоюються, коли студент сам виконує завдання й бачить, до чого призводять його рішення. У квесті він перевіряє докази та вчиться не довіряти першому враженню. Гейміфікація дає змогу відпрацювати ці навички у знайомій для молоді ситуації. Відео належить до найпопулярніших форматів споживання новин серед молоді, тому подкаст на YouTube доречний для пояснень щодо роботи із ШІ», – президент АУП, професор, доктор філологічних наук Валерій ІВАНОВ.
Круглий стіл модерував менеджер медіаосвітніх програм АУП Максим ЗАПОРОЖЧЕНКО. Коментуючи студентські проєкти, він пояснив, чому для навчання важливо давати учасникам можливість самостійно шукати відповіді:
«Ми у своїй роботі дотримуємося моделі розвитку різних компетентностей, у тому числі критичного мислення як наскрізної навички. Не має йти прямо в лоб: ось це фейк, а це не фейк. Навичка має формуватися природно через тренування, через такі формати, коли людина сама приходить до висновку. Тоді більше ймовірності, що вона буде з людиною протягом усього життя», – сказав Максим ЗАПОРОЖЧЕНКО.
«Роботи досить ґрунтовні. Мені сподобався квест і особливо проєкт зі штучного інтелекту. Штучний інтелект уже є частиною нашого життя, і нам треба розуміти, як із ним жити. Питання вже не стоїть: використовувати його чи ні. Передусім потрібно вміти розрізняти, де він справді є, а де його немає», – зазначив головний спеціаліст директорату шкільної освіти Міністерства освіти і науки України Роман ГЛАДКОВСЬКИЙ.
Студентки другого курсу спеціальності «Журналістика» Катерина Поважук та Віталіна Чайка провели для першокурсників квест, у якому потрібно було перевіряти докази й розрізняти факти та припущення. Його учасники мали розібратися у вигаданій історії про Макса, Софію та Дашу.
Усе почалося під час заняття. Першокурсники ще не знали, що на них чекає розслідування, коли на екрані з’явилася заздалегідь підготовлена фотографія. Потім вони отримали конверт із першою підказкою й почали збирати докази.
Авторки обрали близький студентам сюжет, щоб показати, як легко повірити неперевіреній інформації та поспішити з висновками.
«Ідея виникла з бажання знайти цікаву форму навчання для студентів, яка б допомогла їм розвивати критичне мислення. Ми не хотіли створювати звичайний захід, де учасники просто слухали б інформацію. Нам було важливо, щоб вони самостійно вирішували завдання, аналізували різні ситуації та шукали на них відповіді», – поділилась Катерина ПОВАЖУК.
Кожна станція була присвячена окремій журналістській навичці. Першокурсники розрізняли факти, судження й припущення, працювали з відкритими та закритими запитаннями, визначали головну й другорядну інформацію.
На станції «Журналісти за три хвилини» потрібно було знайти трьох людей, записати короткі відеокоментарі на задану тему та сформулювати заголовок. Завдання вимагало швидко домовитися зі співрозмовниками й зібрати потрібну інформацію.
У фіналі учасники отримали фотодокази. Серед них були справжні знімки та зображення, створені за допомогою ШІ. Першокурсники мали уважно розглянути матеріали й спробувати відрізнити реальні фотографії від згенерованих. Після цього організаторки обговорили з ними перевірку джерел і пошук підтверджень.
«Цим завданням ми хотіли показати, наскільки легко сьогодні можна створити неправдиве зображення та використати його для введення людей в оману. Після завершення розслідування ми проводили обговорення з учасниками, під час якого наголосили на важливості перевірки джерел, пошуку підтверджень та критичного оцінювання будь-якої інформації. Адже для журналіста важливо не просто побачити доказ, а переконатися в його достовірності», – пояснила Віталіна ЧАЙКА.
Наприкінці першокурсники написали листи собі в майбутнє: поділилися думками про професію та розповіли, якими бачать себе через рік. Катерина й Віталіна планують зберегти ці листи та повернути їх авторам наступного року.
За спостереженнями організаторок, учасники зацікавилися сюжетом, обговорювали підказки й намагалися з’ясувати, що відбулося. На круглому столі команда показала відео про проведений квест.
Другий проєкт представив Михайло ЛИПОВЧЕНКО. Разом із командою він створив подкаст про штучний інтелект. Кожна з п’яти серій триває від чотирьох до п’яти хвилин.
Автори хотіли пояснити, як користуватися ШІ, розуміти його обмеження та перевіряти створений контент. Для цього обрали п’ять тем:
Під час презентації Михайло показав фрагменти подкасту й розповів, як команда його готувала. За допомогою ШІ шукали можливі джерела, готували чернетки сценаріїв і створювали частину зображень. Студенти відбирали матеріали, визначали структуру серій та редагували сценарії.
Чимало часу займав монтаж. За словами Михайла, робота над п’ятихвилинною серією могла тривати три-чотири дні. Пояснення доповнювали зображеннями й прикладами.
Серії подкасту зібрано в YouTube-плейлист. Команда також розглядає можливість залучати нових глядачів через YouTube Shorts. Михайло пояснив, як автори планують використовувати матеріали надалі:
«Наша загальна ідея в тому, щоб проєкт не був одноразовим. Люди можуть знайти відео будь-коли: і через десять днів, і через десять тижнів. Ми дивимося на ці ролики як на невелику освітню базу, яку можна використовувати для інших проєктів та інтерактивних завдань», – пояснив Михайло.
Організатори розпитували студентів про підготовку матеріалів, залучення учасників і час, потрібний для роботи. Катерина та Віталіна розповіли, як шукали сюжет і людей, які зіграли персонажів детективної історії. Михайло пояснив, як команда працювала зі сценаріями та візуальними матеріалами подкасту.
Своїми спостереженнями поділилася докторка філологічних наук, професорка, завідувачка кафедри медіа, іміджу та комунікацій ЛНТУ Людмила МЯЛКОВСЬКА. Вона долучилася до проведення квесту: першокурсники приходили до неї на одну зі станцій по завдання. Викладачка розповіла, як вони поступово захоплювалися розслідуванням і обговорювали докази.
На її думку, цей квест можна використовувати як практичне завдання для розвитку критичного мислення. Подкаст вона запропонувала використовувати на університетських заняттях:
«Його робота вже є готовим медійним продуктом. Цей продукт можна використовувати у викладанні. У нас є, наприклад, такий курс, як “Масова комунікація та інформація”. Ми можемо використовувати його для перегляду і навчання студентів», – пояснила Людмила МЯЛКОВСЬКА.
Наприкінці зустрічі студенти подякували Академії української преси за навчання, довіру й менторську підтримку, завдяки яким змогли втілити власні ідеї.
Проєкт FreeMind Ukraine реалізує Академія української преси спільно з Вільним університетом Берліна за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.
Про навчання, після якого студенти втілювали свої ініціативи, читайте в новинах про тренінги у Черкасах, Луцьку та Полтаві.
Також читайте про п’ять студентських проєктів із медіаграмотності в Черкасах.
Матеріал про презентацію студентських проєктів у Полтаві буде доступний 6 листопада о 10:00.
Для проєкту створено платформу FreeMind Ukraine, де зібрано всі новини, навчальні матеріали та додаткову інформацію для учасників і всіх, хто цікавиться медіаграмотністю.
Ілюстрація, створена за допомогою ШІ.
Студенти Черкаського національного університету презентували проєкти з медіаграмотності
Університетська бібліотека й телестудія стали станціями медіаквесту, а у спеціально створеному Telegram-каналі учасники тренінгу шукали маніпуляції. Студентські команди Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького підготували навчальні меми, зняли відео про втрачений контекст і провели заняття для школярів, про які 3 листопада 2026 року розповіли команді Академії української преси, представникам Міністерства освіти і науки України та викладачам університету.
Онлайн-круглий стіл відкрив етап презентацій студентських ініціатив у межах FreeMind Ukraine. У Черкасах над ними працювали 20 студентів, які об’єдналися в п’ять команд. Кожна реалізувала свій задум і розповіла, що вдалося, що довелося змінити та як на запропоновані формати відреагувала аудиторія.
«FreeMind Ukraine: молодь і громади проти маніпуляцій» – спільний проєкт Академії української преси та Вільного університету Берліна. АУП організовує навчання й підтримує учасників під час підготовки власних ініціатив. Після тренінгів студенти розробляють матеріали та проводять заходи у своїх університетах, залучаючи до медіаграмотності нову аудиторію.
Зустріч відкрив президент АУП, професор, доктор філологічних наук Валерій ІВАНОВ, який привітав команди й нагадав про партнерів проєкту:
«Вітаю вас як учасників нашого проєкту з медіаграмотності та критичного мислення. Ми проводимо його з Вільним університетом Берліна, нашим давнім традиційним партнером, за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини. Наскільки я розумію, студентські проєкти вже впроваджені в дію, і зараз ми коротко подивимося, як вони працюють».
Координаторка проєктів АУП Юлія КУЛИК запропонувала зосередитися на досвіді самих студентів:
«За останні місяці ми провели п’ять дводенних тренінгів у різних містах України, під час яких студенти працювали з темами інформаційних маніпуляцій, критичного мислення, фактчекінгу, цифрової безпеки. Найголовніше, що в цьому проєкті студенти почали розробляти власні ініціативи. Сьогодні нам особливо цікаво побачити, що відбулося з тими ідеями, які студенти розробляли на тренінгу. Що вдалося реалізувати, з якими труднощами зіткнулися команди, які рішення знайшли і який результат отримали? Тому сьогодні ми якраз хочемо більше слухати студентів».
Зустріч модерував також Максим Запорожченко, менеджер медіаосвітніх програм АУП. Він звернув увагу на співпрацю АУП із Міністерством освіти і науки України:
«У 2024 році ми підписали п’ятирічний меморандум про співпрацю з Міністерством освіти і науки України. Це визнання нашої багаторічної історії співпраці з МОН України. Академія української преси, окрім підвищення кваліфікації журналістів, реалізує також медіаграмотні ініціативи. А сьогодні якраз така синергія – журналістика та медіаграмотність».
Участь у круглому столі взяв головний спеціаліст директорату шкільної освіти Міністерства освіти і науки України Роман ГЛАДКОВСЬКИЙ. Він наголосив, що освіта має навчити молодь:
«Користуватися інформацією, вміти її поширювати, вміти її відфільтровувати і вміти захищати, перш за все, свої власні інтереси і інтереси нашої держави Україна».
Після вступної частини команди презентували свої проєкти. Організатори ставили уточнювальні запитання, обговорювали результати та можливості продовження роботи.
Команда медіаквесту запросила першокурсників різних інститутів університету пройти маршрут із завданнями на медіаграмотність. Анонси поширювали через студентські чати, ради та спільноти гуртожитків, а охочі реєструвалися через онлайн-форму.
Учасників розподілили на чотири команди. Кожна отримала карту й мала самостійно знайти тематичні станції: університетську бібліотеку, аудиторію медіаграмотності, телестудію кафедри та Медіабазу в Черкасах. На локаціях виконували завдання й набирали бали. Завершився маршрут спільним фінальним випробуванням та відзначенням команд.
Квест поєднав роботу з інформацією зі знайомством з університетськими й медійними просторами. Для організаторок було важливо залучити студентів різних спеціальностей, адже перевіряти новини та розпізнавати маніпуляції потрібно кожному, хто користується соціальними мережами.
«Ми прагнули показати, що медіаграмотність — це не лише теорія, а й важлива практична навичка на кожен день. Наш досвід показав, що квестовий формат може бути ефективним інструментом залучення студентів до важливих суспільних тем. У перспективі таку ініціативу можна розширювати, залучати нових партнерів та адаптувати для інших студентських спільнот».
Під час презентації учасниці розповіли й про організаційні труднощі: фактична кількість гостей відрізнялася від очікуваної, тож довелося швидко зорієнтуватися й налагодити роботу команд. Допомогли викладачі кафедри. Окремо студентки подякували Медіабазі, яка погодилася надати локацію та запропонувала підтримку.
За словами команди, після квесту учасники висловлювали бажання долучатися до подібних заходів надалі. Організаторки розглядають можливість повторити його, розширити партнерства й запросити інші студентські спільноти.
Команда «Медіамемів» працювала зі звичкою швидко реагувати на контент: уподобати, переслати, прокоментувати – ще до того, як перевіриш повідомлення.
Студентки створили дві добірки мемів із короткими поясненнями про маніпуляції та споживання інформації. Добирали впізнавані зображення, які могли б привернути увагу студентів і викладачів у соціальних мережах.
Найскладнішим виявилося поєднати картинку й пояснення. Потрібно було, щоб мем залишався зрозумілим, а його зміст можна було пригадати, зіткнувшись із подібною ситуацією у власній стрічці.
Юлія, лідерка студентської команди:
«Було складно зрозуміти, як поєднати мем і підпис, щоб це було життєво, а не просто: прочитав, закрив і забув. Дуже хотілося б далі створювати ці меми, тому що це круто й цікаво. Мені самій подобалося це робити, і дівчатам теж».
Матеріали опублікували на майданчиках Центру медіаграмотності та поширювали через університетські канали. Авторки зібрали статистику й коментарі та повідомили, що хотіли б продовжувати роботу. Під час обговорення йшлося також про можливість залучати до ініціативи нових студентів і згодом передати їм її ведення.
Приводом для цієї ініціативи стали публікації анонімних Telegram-каналів: перебільшення, неперевірені твердження, суб’єктивні оцінки й заголовки, розраховані на ажіотаж.
Команда підготувала тренінг і створила навчальний Telegram-канал. У ньому розмістили повідомлення для аналізу: частина відповідала журналістським стандартам, інші містили маніпулятивні прийоми. Учасники мали знайти проблемні матеріали, перевірити інформацію та пояснити свої висновки в коментарях.
Окремо розбирали питання анонімності: коли вона може бути виправданою та які ризики виникають, якщо читач не знає, хто відповідає за опублікований контент. Для учасників також підготували пам’ятки з прикладами маніпуляцій і способами їх розпізнавання.
Через повітряну тривогу тренінг довелося розділити: розпочали його в аудиторії, а продовжили онлайн іншого дня. За відгуками, які навела команда, учасникам особливо сподобалася практична частина.
Діана, учасниця команди:
«Ми планували після тренінгу видалити цей Telegram-канал, оскільки не вважали потрібним його тримати далі. Але студенти сказали, що в ньому доволі корисна інформація. Вони попросили залишити канал, щоб бачити й згадувати, як виглядають ті чи інші маніпуляції».
Авторки «Школи медіаграмотності» провели два тренінги для першокурсників та учасників дитячої телестудії «ЮніКо». Темами стали штучний інтелект, фактчекінг, пропаганда й небезпека вербування молоді.
Під час занять учасники аналізували фейкові та маніпулятивні повідомлення, обговорювали ознаки пропаганди, разом формулювали запити до ШІ. Студентки пропонували практичні завдання й запрошували аудиторію ділитися власним досвідом.
Робота з молодшими учасниками потребувала додаткової підготовки. На круглому столі команда наголосила, наскільки відповідально довелося добирати джерела та перевіряти пояснення, які потім почують інші.
Друге заняття проводили в укритті, під’єднуючи частину учасників онлайн. Програму завершили, зібрали відгуки та вручили сертифікати. Надалі команда хотіла б повернутися до гуртківців навесні з новими темами й вправами, врахувавши отримані побажання.
Вікторія, лідерка студентської команди:
«Я задоволена тим, як була залучена аудиторія і як ми плідно працювали командою. Під час фінального опитування ми запитали, що потребує вдосконалення, й обов’язково візьмемо це до уваги. Вважаємо, що проєкт можна продовжити навесні».
Ця команда досліджувала, як змінюється сприйняття події, коли з повідомлення прибирають контекст. Матеріалом для навчальних відео стали фотографії, цитати та відеофрагменти, які отримували оманливе тлумачення в медіапросторі.
Студентки пояснювали, як знайти першоджерело, перевірити обставини події та відрізнити факт від чужої оцінки. До серії включили й інтерактив, щоб глядачі могли перевірити засвоєне.
У процесі роботи команда переглянула власний добір прикладів. Один із підготовлених сюжетів вирішили не публікувати: авторки засумнівалися, чи правильно аудиторія зрозуміє головну думку та чи не відверне увагу стороннє обговорення. Зрештою оприлюднили три ролики.
Дар’я Демкович, лідерка студентської команди:
«Своїм проєктом ми показали, що для розуміння подій важливо бачити не лише окремий фрагмент, а й повну картинку. Також наголосили на важливості перевіряти першоджерела, шукати повний контекст, порівнювати інформацію з різних джерел та відокремлювати факти від чужих оцінок. Це ми зазначали у фіналі кожного нашого відео».
За даними, наведеними командою на момент презентації, відео сукупно набрали понад 6 тисяч переглядів і більш як 200 уподобань. Їх опублікували на сторінках Центру медіаграмотності та кафедри. Матеріали залишаються доступними для перегляду й навчального використання.
Після виступів Юлія Кулик запросила команди розповісти, що виявилося найскладнішим і в чому реальна робота відрізнялася від початкового задуму.
Учасниці говорили про пошук безпечних приміщень, перенесення занять, нестабільний інтернет і залучення аудиторії. Одній із команд довелося терміново змінювати формат, оскільки під час тривоги потрібне приміщення було зайняте. Інші згадували, як розподіляли обов’язки, працювали дистанційно над спільними матеріалами та зверталися по допомогу до викладачів.
Вислухавши презентації, Роман ГЛАДКОВСЬКИЙ окремо відзначив «Медіамеми» та медіаквест. Йому сподобалося використання знайомого молоді візуального формату й навчання через гру. Загальну оцінку робіт він сформулював так:
«Хотів відзначити, що всі роботи досить ґрунтовні, на мою думку. Є деякі невеличкі нюанси щодо подачі матеріалу. Але я думаю, що це все незначне з огляду на те, чого мали досягнути студенти, навчаючись або беручи участь у цьому проєкті. Велике значення мають тренінги, які вони прослухали завдяки Академії преси, і допомога викладачів під час опрацювання теми та створення проєкту. На мою думку, всі команди впоралися із цим завданням».
Студентські ініціативи супроводжували завідувачка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Тетяна БОНДАРЕНКО й викладачка Олена ПОГРІБНА. Вони допомагали з підготовкою матеріалів, організацією заходів та роботою з аудиторією. Напрацювання поширювали на сторінках Центру медіаграмотності, кафедри й університетських інформаційних майданчиках.
Тетяна БОНДАРЕНКО нагадала, що співпраця університету з АУП триває не один рік. З нею пов’язані робота Центру медіаграмотності та запровадження вибіркової дисципліни для студентів різних спеціальностей. Говорячи про нинішній проєкт, вона відзначила самостійність команд:
«Лунає тривога, світла немає, інтернету немає, але ми все одно працюємо. Я вдячна Академії української преси за такі можливості, які не просто відбулися, а надихнули до нових проєктів. Мені дуже сподобалася проєктна робота студентів. Коли вони працювали в команді, це було дуже результативно, як на мене. Вони самостійно пройшли всі етапи: від ідеї до її розроблення, втілення та інформаційного висвітлення».
Олена ПОГРІБНА розповіла, як спостерігала за підготовкою занять і тим, як студентки опановували роль тренерок:
«Я дуже рада за наших студентів. Вони намагалися максимально ефективно реалізувати свої проєкти, дуже за них хвилювалися, дуже готувалися. Було цікаво спостерігати, як вони стали вчителями, тренерами. Будь-який проєкт вимагав від них співпраці з іншою аудиторією – чи молодшою, чи такою, як вони самі. І було дуже цікаво дивитися, як вони виконують цю менторську роль, як хвилюються, як організовують».
П’ять команд успішно реалізували свої проєкти. Попереду конкурсний відбір, за результатами якого студенти відібраних команд матимуть можливість долучитися до навчальної поїздки до Берліна.
Частина команд уже окреслила наступні кроки: продовжувати випуск мемів, повторити квест, підготувати нові заняття для школярів. Опубліковані відео й навчальний Telegram-канал залишаються доступними, тож ними можуть користуватися й після завершення презентацій.
Проєкт FreeMind Ukraine реалізує Академія української преси спільно з Вільним університетом Берліна за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.
Про навчання, після якого студенти втілювали свої ініціативи, читайте в новинах про тренінги у Черкасах, Луцьку та Полтаві.
Також читайте, як студенти Луцького національного технічного університету представили медіаквест і подкаст про ШІ.
Матеріал про презентацію студентських проєктів у Полтаві буде доступний 6 листопада о 10:00.
Для проєкту створено платформу FreeMind Ukraine, де зібрано всі новини, навчальні матеріали та додаткову інформацію для учасників і всіх, хто цікавиться медіаграмотністю.
Ілюстративний колаж, створений за допомогою ШІ на основі кадру з матеріалу «Прочерку».
У селі Городецьке Паланської громади відремонтували гімназію, пошкоджену в перший день повномасштабного вторгнення. Тут навчаються 84 дитини. Роботи профінансував Європейський інвестиційний банк за підтримки ЄС та за участі місцевого бюджету.
Про відновлення школи розповів журналіст Назарій Вівчарик у матеріалі видання «Прочерк», опублікованому 22 жовтня 2026 року. Академія української преси підготувала огляд цієї публікації для проєкту CONNECT-EU, який допомагає пояснювати європейську інтеграцію через досвід українських громад.
Директорка Людмила Курган згадує, як у перший день повномасштабної війни вибухова хвиля вибила вікна й повідчиняла двері гімназії. Працівники сфотографували пошкодження та передали знімки до управління освіти.
Поки тривав ремонт, діти навчалися в корпусі початкової школи. За інформацією «Прочерку», до оновлених приміщень учні повернулися першого вересня. Серед 84 школярів – п’ятеро дітей із родин внутрішньо переміщених осіб і шестеро дітей з особливими освітніми потребами. За словами директорки, укриття вміщує всіх учнів і 27 працівників закладу.
Голова Паланської громади Руслан Яремчук розповів, що після ремонту в школі стало тепліше. Для місцевих жителів вона має особливе значення: «це душа й історія: у цих стінах виховувалося дуже багато поколінь», – сказав він «Прочерку».
За офіційним повідомленням ЄІБ, ремонт коштував 185 тисяч євро. Група ЄІБ забезпечила 154 тисячі євро, ще 31 тисячу виділили з місцевого бюджету.
Роботи охопили корпуси початкової та середньої школи. У будівлях замінили покрівлі, утеплили фасади, встановили енергоефективні вікна й двері. Також облаштували систему блискавкозахисту та впорядкували прилеглу територію.
Фінансування надали в межах Ukraine Recovery Programme обсягом 340 млн євро, яка підтримує відновлення соціальної інфраструктури України. Програму реалізують у співпраці з українськими міністерствами та місцевою владою. ПРООН надає технічну підтримку й забезпечує незалежний моніторинг. Докладніше про програму та ремонт гімназії – у повідомленні ЄІБ.
Для журналістів ця історія – нагода простежити, як міжнародне фінансування доходить до громади: хто виділяє кошти, яку частку бере на себе місцевий бюджет і що отримують учні та вчителі.
З такими темами працює CONNECT-EU – проєкт Академії української преси, що реалізується за підтримки Ukraine2EU. У межах CONNECT-EU MEDIA LAB регіональні журналісти вчаться знаходити надійні першоджерела й пояснювати європейські зміни своїм аудиторіям.
Повний матеріал Назарія Вівчарика та відео – на сайті «Прочерк».
Уся інформація про проєкт, його новини та публікації зібрана на окремій сторінці CONNECT-EU на сайті АУП.
АУП – одна з провідних українських громадських організацій, що понад два десятиліття працює у сферах журналістики, медіаграмотності та громадянської освіти, реалізуючи масштабні проєкти по всій країні. За цей час АУП підготувала понад 1200 тренерів, які працюють у школах, університетах, громадських організаціях та з різними аудиторіями по всій країні та за її межами.
Ukraine2EU – флагманська ініціатива Європейського Союзу, створена на підтримку України у підготовці до вступу та майбутнього членства в ЄС.
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Програми Ukraine2EU. Погляди та висловлені думки є виключною відповідальністю Академії української преси і не обов’язково відображають позицію Програми Ukraine2EU або Європейського Союзу.
26–27 жовтня 2026 року у Львові відбувся тренінг «Країни виборів» для студентів-журналістів. Його організувала Академія української преси (АУП) за підтримки Представництва Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. Учасники створили чотири вигадані держави, провели передвиборчі кампанії та проголосували. Перемогу в навчальній симуляції здобула «Республіка Відродження».
Під час тренінгу студенти розбирали, як працює демократія та що впливає на політичний вибір громадян. Обговорювали, як аналізувати передвиборчі обіцянки й розпізнавати інтереси та механізми впливу, що стоять за політичними повідомленнями.
«Важливо, щоб майбутні журналісти розуміли: політична комунікація — це не лише те, що політик говорить зі сцени. Це ціла система впливу, у якій працюють образи, емоції, слова, цифри та медіа. Завдання журналіста — бачити цю систему й допомагати аудиторії розуміти, що стоїть за політичними повідомленнями», — зазначив Валерій Іванов, професор, президент Академії української преси.
Практична частина охоплювала профайлінг і спічрайтинг. Учасники аналізували поведінку та комунікаційні стратегії, готували повідомлення й публічні виступи для різних політичних ситуацій.
Другого дня команди створили Рибелію, Мріландію, Соларію та Республіку Відродження. Кожна визначила ідеологію, цінності й політичні пріоритети своєї держави, підготувала передвиборчу кампанію та представила її на партійному з’їзді.
Під час теледебатів учасники відповідали на незручні запитання та реагували на змодельовані кризові ситуації. Команди мали пояснити свої рішення, запропонувати дії у складних обставинах і обґрунтувати наслідки своєї політики. Завершилася симуляція голосуванням, у якому перемогла Республіка Відродження.
«Ми хотіли, щоб студенти не просто почули, як працюють вибори, а самі пройшли цей шлях: від створення політичної моделі до публічного захисту своїх рішень і голосування. Саме в таких ситуаціях стає зрозуміло, наскільки складно поєднати власні цінності, інтереси суспільства та відповідальність за ухвалені рішення», — розповіла Юлія Кулик, координаторка проєктів Академії української преси.
За підтримки Федеративної Республіки Німеччина.
Gefördert durch die Bundesrepublik Deutschland.
Ви працюєте з молоддю, об’єднуєте мешканців навколо місцевих ініціатив, проводите зустрічі в бібліотеці чи громадському просторі? Допоможіть своїй аудиторії розібратися, як вступ України до ЄС стосується її життя – і що громада може робити вже сьогодні.
Академія української преси запрошує активістів і активісток, освітян, бібліотекарів, представників громадських організацій, молодіжних і культурних центрів на онлайн-тренінг для тренерів «Євроінтеграція в дії: від знань про ЄС – до змін у громадах». Це навчання для тих, хто готовий не лише поглибити власні знання про ЄС, а й передавати їх іншим, проводити тренінги, модерувати обговорення та допомагати мешканцям громад розуміти євроінтеграційні процеси.
Важлива умова: участь у програмі передбачає проведення щонайменше трьох власних тренінгів із загальним охопленням не менше 150 учасників. Провести заходи та подати звітність необхідно до 15 квітня 2027 року. За виконання цих умов передбачена винагорода – гривневий еквівалент 300 євро.
Як євроінтеграція впливає на повсякденне життя громади? Що змінюється для освіти, місцевого бізнесу та громадських ініціатив? Як пояснювати ці процеси просто, аргументовано й без міфів? На тренінгу учасники не лише розберуться в цих питаннях, а й навчаться проводити власні заняття для мешканців громад.
Учасники отримають сценарії та інструменти, які зможуть адаптувати до потреб своєї аудиторії, зокрема, авторський навчально-методичний посібник Тетяни Іванової «Євроінтеграція в дії».
Формат – онлайн (Zoom); три дні по чотири години, включно з перервою.
Реєструйтеся на зручну дату:
Оберіть один із п’яти триденних тренінгів і заповніть реєстраційну форму. Участь передбачає конкурсний відбір. Відібрані учасники отримають запрошення з детальною інформацією за тиждень до початку навчання. Загалом до участі буде відібрано 125 осіб.
Заповнити форму реєстрації тут:
Реєстрація триває до 8 грудня 2026 року.
Тетяна Іванова, медіаекспертка, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету.
Наталія Пономаренко, старша викладачка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, докторка філософії, медіатренерка, членкиня Національної спілки журналістів України.
Станьте тим, хто допоможе мешканцям вашої громади розібратися в євроінтеграції та побачити її можливості для себе. Долучайтеся до навчання, щоб передавати ці знання далі.
АУП – одна з провідних українських громадських організацій, що понад два десятиліття працює у сферах журналістики, медіаграмотності та громадянської освіти, реалізуючи масштабні проєкти по всій країні. За цей час АУП підготувала підготувала понад 1200 тренерів, які працюють у школах, університетах, громадських організаціях та з різними аудиторіями по всій країні та за її межами.
Ukraine2EU – флагманська ініціатива Європейського Союзу створена на підтримку України у підготовці до вступу та майбутнього членства в ЄС.
Цей захід відбувається за фінансової підтримки Програми Ukraine2EU. Погляди та висловлені думки є виключною відповідальністю Академії української преси і не обов’язково відображають позицію Програми Ukraine2EU або Європейського Союзу.
Академія української преси реалізує CONNECT-EU за підтримки програми Ukraine2EU. Це один із 20 проєктів, відібраних у межах конкурсу для організацій громадянського суспільства, які допомагають Україні готуватися до членства в Європейському Союзі. Для АУП ця робота починається з потреб місцевих аудиторій: журналісти навчаються пояснювати реформи, готують публікації для своїх громад і залучають експертів до розмови про можливості та виклики євроінтеграції.
CONNECT-EU (Communities, News, Networks for European Union) об’єднує журналістів, освітян, експертів і представників громад. Проєкт допомагає поширювати перевірену інформацію про ЄС, розпізнавати маніпуляції та пояснювати, як європейські зміни стосуються повсякденного життя людей. Важливе завдання — сформувати мережу, яка продовжить працювати й після завершення проєкту. Докладніше про цей підхід — в офіційному описі CONNECT-EU на сайті Ukraine2EU.
АУП уже провела два дводенні тренінги «CONNECT-EU MEDIA LAB: Євроінтеграція без міфів» — 20–21 вересня та 8–9 жовтня 2026 року. Представники регіональних редакцій розбиралися у процесі вступу України до ЄС і шукали теми, важливі для мешканців їхніх громад.
Учасники працювали з першоджерелами, перевіряли твердження про реформи та вчилися оцінювати компетентність експертів. У редакційній лабораторії визначали головне запитання майбутнього матеріалу, його аудиторію, необхідні дані та формат. Така підготовка допомагає пояснити складну тему через конкретний місцевий приклад.
Про зміст і результати навчання читайте в публікаціях АУП:
Навчання продовжується у роботі редакцій. АУП допомагає журналістам розвивати задуми та готувати серії матеріалів про європейську інтеграцію з урахуванням запитів місцевих аудиторій. Це теми про роботу й підприємництво, місцеве самоврядування, розвиток громад та зміни, до яких потрібно готуватися.
Як повідомляла АУП у підсумках другого тренінгу, після вересневого навчання журналісти вже опублікували понад сім матеріалів про ЄС. Учасники жовтневого тренінгу переглядали ці публікації та обговорювали їх із колегами.
Один із прикладів локального підходу — матеріал «Кременчуцької газети» про перший рік життя кременчуківців у Німеччині та Польщі: роботу, житло, підтримку та повсякденний досвід людей.
Для подальшої співпраці АУП створила медіаспільноту «CONNECT-EU | Люди. Медіа. Громади». Тут журналісти можуть радитися з експертами, отримувати консультації й менторську підтримку та працювати над новими публікаціями. Такий обмін допомагає редакціям повертатися до теми системно.
Президент АУП, професор, доктор філологічних наук Валерій ІВАНОВ наголошує:
«На таких тренінгах журналісти вчаться перевіряти ці твердження, ставити критичні запитання й пояснювати своїй аудиторії, що насправді стоїть за реформами.
Для локальних медіа важливо формувати звичку перевіряти першоджерела й звертатися до компетентних експертів за коментарями та роз’ясненнями. Це допомагає точно пояснювати вимоги вступу до ЄС, розбирати окремі положення документів і протидіяти міфам та непорозумінню. Особливої уваги потребують деталі, які хибно тлумачать або використовують для спекуляцій: журналіст має з’ясувати, що саме передбачає вимога, кого вона стосується та які умови її виконання».
Що зміниться для малого бізнесу? Як підготуватися до європейських стандартів? Які завдання постануть перед громадами? Відповіді потребують перевірених джерел і фахових пояснень. Частина побоювань навколо вступу до ЄС спирається на стереотипи, а частина стосується реальних витрат і складних рішень.
Прикладом такої роботи стала публікація журналістки Анастасії Харіної у «Волноваха.City» з поясненнями Анатолія Шалаєва — тренера CONNECT-EU та експерта з місцевого самоврядування. На її основі АУП підготувала редакційний огляд «Вступ України до ЄС: як відрізнити поширені міфи від реальних викликів».
У матеріалі йдеться про суверенітет, землю, підприємництво, ціни, гривню та спроможність громад. Експертні пояснення допомагають відокремити необґрунтовані страхи від практичних завдань: адаптація до стандартів потребує ресурсів, консультацій і підготовлених фахівців. Журналістам важливо показувати і можливості, і труднощі, перевіряючи конкретні твердження та уникаючи безпідставних обіцянок.
За офіційною інформацією Ukraine2EU, у межах конкурсу підтримку отримали 20 проєктів. Їхня робота охоплює експертну допомогу в переговорах і реформах, підготовку законодавства, впровадження змін, незалежний моніторинг та підвищення обізнаності про євроінтеграцію.
CONNECT-EU зосереджується на доступній інформації та співпраці з регіональними аудиторіями. Інші ініціативи мають власні завдання й інструменти. У наступних публікаціях Академія української преси розповість про решту 19 проєктів: їхні команди, цілі, роботу та результати. Це допоможе читачам побачити, як громадянське суспільство долучається до підготовки України до членства в ЄС.
Новини, навчальні заходи та журналістські публікації зібрані на основній сторінці CONNECT-EU на сайті Академії української преси. Сторінка доповнюється новими матеріалами проєкту.
АУП – одна з провідних українських громадських організацій, що понад два десятиліття працює у сферах журналістики, медіаграмотності та громадянської освіти, реалізуючи масштабні проєкти по всій країні.
Ukraine2EU – флагманська ініціатива Європейського Союзу створена на підтримку України у підготовці до вступу та майбутнього членства в ЄС.
Цей допис підготовлено за фінансової підтримки Програми Ukraine2EU. Погляди та висловлені думки є виключною відповідальністю Академії української преси і не обов’язково відображають позицію Програми Ukraine2EU або Європейського Союзу.
13–14 жовтня 2026 року в Рівному відбувся тренінг FreeMind Ukraine «Невидимий редактор: хто формує твою інформаційну реальність?». Студенти Національного університету водного господарства та природокористування вчилися розпізнавати маніпуляції, перевіряти інформацію й відповіді штучного інтелекту та розробляли власні ініціативи для університетської спільноти.
Навчання провели координаторка проєктів Академії української преси (АУП) Юлія Кулик та медіатренер, кандидат філологічних наук, викладач Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Андрій Юричко.
Чому знайоме твердження з часом здається правдивішим? Чому емоційний допис хочеться поширити ще до перевірки? Як персоналізована стрічка формує картину світу? З цих запитань почалася робота з психологією інформаційного впливу.
Упродовж двох днів учасники досліджували, як на щоденні рішення впливають емоції, алгоритми, когнітивні упередження, авторитет джерела та спосіб подачі повідомлення. Студенти практикували фактчекінг: перевіряли факти й першоджерела, аналізували відкриті дані та розбирали ситуації, у яких цифри створюють ілюзію переконливості без достатніх доказів.
Окремий блок присвятили генеративному штучному інтелекту. Учасники з’ясовували, чому впевнена відповідь ШІ не гарантує достовірності, та вчилися перевіряти згенеровані посилання, дослідження й числові дані.
Обговорювали й межі використання цифрового помічника: коли він допомагає працювати з інформацією, а коли може стати джерелом нової помилки. Перевірка першоджерел залишається потрібною і тоді, коли відповідь виглядає докладною та переконливою.
Практична частина FreeMind Ukraine у Рівному була присвячена власним проєктам. Під час проєктних спринтів команди шукали проблеми в університетському середовищі, визначали аудиторію та формулювали зміну, якої хотіли досягти.
Кожен задум проходив перевірку в обговоренні: учасники ставили одне одному запитання, шукали слабкі місця й оцінювали, чи можна реалізувати запропоноване рішення. Другого дня команди уточнювали механіку проєктів, розподіляли ролі, оцінювали ресурси й ризики та визначали очікуваний результат.
Замість загального «хочемо підвищити медіаграмотність» потрібно було відповісти на конкретні запитання: для кого створюють проєкт, яку проблему він розв’язує і що має змінитися після його реалізації.
Після тренінгу студенти доопрацьовуватимуть ініціативи, за потреби отримуватимуть онлайн-консультації та втілюватимуть проєкти у своєму університетському середовищі.
На наступному етапі команди представлять результати: що вдалося зробити, кого залучили, який формат спрацював і що отримала аудиторія.
Рівне стало п’ятим містом студентського напряму FreeMind Ukraine разом із Полтавою, Луцьком, Житомиром та Черкасами. Національний університет водного господарства та природокористування — один із п’яти українських університетів, які беруть участь у цьому напрямі. Після завершення серії тренінгів усі студентські команди переходять до реалізації власних ініціатив проти інформаційних маніпуляцій.
Організатори дякують Національному університету водного господарства та природокористування за гостинність і підтримку в проведенні тренінгу. Окрема подяка докторці наук із соціальних комунікацій, професорці Ользі Мітчук за сприяння в організації, залученість і допомогу в роботі зі студентами.
Партнером Академії української преси у реалізації FreeMind Ukraine є Центр медіа- та цифрової грамотності (CeMIL) Інституту медіа- та комунікаційних студій Вільного університету Берліна (Німеччина).
